Увійти в айті з несподіваного боку

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

Я не з айті. Принаймні, була до того, як опинилася тут, з вами, — й одразу на позиції СЕО. Скажете, не треба багато розуму, щоб вказати яку хочеш посаду в своєму профілі на LinkedIn? Може й так. Але я вже цілий рік CEO мобільного застосунку, що з першого тижня існування увійшов до топу українських найкращих на App Store. Ми зробили його з нуля та без грошових інвестицій. Що, як гадаєте, легка в мене робота? Правильно: ні, не легка. Але це висока та відповідальна посада (особливо, враховуючи, що застосунок у нас має ще й соціальне значення на додаток до бізнесового) — і я без зайвої скромності скажу, що даю з ним раду. В нас виходить щось чудове. Я обійшлася без послідовного руху кар’єрними сходами від однієї позиції до іншої, а пішла одразу навпростець. Я знаю, що і ви теж так могли б, але чи захочете? Не впевнена. В цій статті я розкажу про свою стежку, поділюся думками про те, чи хороша ідея входити в айті одразу як СЕО, чи все ж варто почати з джуна. Можливо, мій хід думок та досвід будуть для вас корисними.

Чому саме в айті?

Я не з айті. Мої спостереження підказують, що люди намагаються увійти в айті здебільшого у пошуках кращої зарплати — і мені це завжди було не дуже симпатично. По-перше, працювати тільки заради грошей — це так можна недовго, потім хочеться чогось цікавішого. По-друге, я ніколи не розуміла, чому саме в айті? Зрозуміло, що це стильно, модно й сучасно, але ж не єдина сфера, де можна добре зробити та знайти самореалізацію. Я знайома з лікарями, аграріями, людьми, що працюють у торгівлі, готельному бізнесі або навіть мають якусь творчу та ні на що не схожу професію. Їхні роботи теж часто пов’язані з ультрасучасними технологіями, розробками, винахідами та крутими рішеннями. Так само як і айтівці, вони постійно вчаться. Не скажу, що їм це дається легко, але всі вони знайшли спосіб зробити кар’єру. Можливо, подекуди заробляють більше, ніж пересічний програміст. Тому я ніколи не вважала саме айті єдиною сферою, де можливо досягати професійних успіхів та здобувати гідні гроші. Увійти в айті не було моєю метою. Я займалась зовсім іншим: текстом. «Давай займемось текстом» — це мій проєкт, який я заснувала для популяризації української мови. У його рамках я також надавала послуги з копірайтингу та гострайтингу. Як бачите, діяльність у мене була цілком гуманітарна.

Я не з айті. Принаймні, саме так це бачили потенційні роботодавці, коли один за одним відмовляли мені в роботі. Це було весною 2022 року, коли повномасштабне вторгнення змінило все. Мої клієнти частково або повністю втратили бізнеси, тож більше не могли замовляти в мене тексти. Я більше не мала джерела доходів і мусила шукати, як то кажуть, «нормальну роботу». У мене було років так з 15 досвіду роботи маркетологом, тож я почала розсилати резюме — на позиції маркетологів. Розглядала й айті-компанії для працевлаштування. Мені всі відмовляли через те, що в мене не було досвіду саме на аналогічній позицій у компанії з аналогічного сектору. Іншими словами, раніше як маркетологу мені доводилося працювати з просуванням товарів, послуг, подій — чого завгодно, але не айті-продуктів. Тож я не з айті — і роботодавцям це категорично не підходило. Хтось із них навіть люб’язно порадив мені піти на курси, здобути сертифікат — і вже з ним подаватися на джуна. Розкіш витратити стільки часу та сил на таке навчання я собі дозволити не могла. Якщо чесно, то ще й не хотіла.

Що рахується айті?

Тут є такий нюанс: ще до повномасштабного вторгнення я декілька разів відвідувала IT Arena, слухала там бізнесові треки. Було цікаво й корисно. Але це ж не вважається буттям в айті, правда? Ще я кілька місяців, якраз до початку пандемії, пропрацювала викладачем з інтернет-маркетингу в Академії IT Step. Усе ще не рахується «в айті»? Я вміла керувати командою, робити мейл-розсилки, налаштовувати рекламу, створювати рекламні банери та лендінги на конструктурах. Роботодавці це все називали «відсутність релевантного досвіду». Тож я не з айті. Але щось таке навколо.

Поки всі охочі і я (безуспішно) з ними намагалися увійти в айті, воно саменьке підкралося до мене там, де не чекала. Одного дня я отримала лист від підписника блогу, IT-архітектора Олега Новосада. Він запропонував гейміфікувати контент моєї сторінки та зробити мобільний застосунок. Я погодилась, ми почали працювати. Скоро стало зрозуміло, що плани в нас амбітні й це стартап. Ми подались на інкубаційну програму (про досвід участі та перемоги я писала тут) — і в цей момент я вперше всюди мусила в графі «Посада» написати «СЕО».

Що брати з собою?

Чи це мені пощастило, що застосунок опинився в топі, що про нього пишуть ЗМІ, що він популярний та має високі рейтинги? Десь, напевно, трошки усміхнулася вдача, але справа не у везінні. Я багато років акумулювала досвід, який тепер маю можливість та свободу застосовувати на практиці. Зараз модно казати «експертиза». Нехай так. Виходить, що на момент початку роботи над застосунком у мене було кілька експертиз:

1. Я добре розуміла тему: українська мова. Я сама перейшла на неї з російської у свідомому віці та знаю багато про складнощі опанування та вдосконалення, через які проходять інші. Як людина, що багато працювала копірайтером та гострайтером, я багато знаю про те, що саме робить тексти й комунікацію вдалими.

2. У мене був бізнесовий бегкраунд: це мій диплом, це робота маркетологом, це численні бізнес-треки на конференціях, тренінги, курси, книги тощо.

3. Я мала досвід управління командами. Причому, дуже різними: від двох бригад майстрів, що добре розуміли тільки матюки та крик, до надзвичайно інтелігентного львівського панства.

4. Ще різні дрібнички: англійська мова, досвід роботи за кордоном, креативне мислення тощо.

Як бачите, непоганий комплект. У ньому є все для того, щоб створювати концепції, стратегії, керувати, домовлятися, знаходити рішення для численних питань, що виникають на шляху розвитку стартапу. Завдяки в тому числі й ним, ми за умови відсутності ресурсів зібрали сильну команді (про це вже розповідала тут) та підперли Дію в рейтингу. Ліди в нас коштують по 1,5–2,5 гривні. Я не помилилася, вам не примарилося: завантаження застосунку в нас коштує саме стільки. Наразі це максимум. Ще є купа безкоштовних. Про це планую написати окрему статтю. Це все плюси. Я знаю та вмію багато корисного, але тут є підстава: оскільки весь свій досвід я здобула не в айті, то тут — у силу специфіки, про яку я не підозрювала, — він мене декілька разів завів на хибний шлях.

Тож тепер про мінуси:

Я була переконана, що писати код — це щось схоже на збирання сайтів на конструкторі. Наскільки ж була здивована, коли дізналася, що це набагато довше! Я зовсім не розуміла складність задач. Одну гру зробити — це скільки часу? Півгодини нормально буде? Ні? А скільки?

Був навіть момент, коли я жалілася подрузі, що давно працює в айті, що вже цілих три місяці працюємо над застосунком — й ось тільки віддали в тестування. Боже-боже, як усе повільно та затягнуто. Вона зробила круглі очі, а потім спустила мене з небес на землю. У її компанії три місяці часу зазвичай йшло просто на погодження завдання з клієнтом. «А у вас — уже є застосунок! Працює! Гейміфікований! З трьома іграми та навчальним курсом!» — як зараз чую я її слова. Мені довелося схаменутися. Взагалі-то, для ведення бізнесу це моє незнання — погано. Через нього з плануванням, чіткістю дедлайнів та процесів у нас траплялися накладки.

Я зле знаюся на технологіях і гадки не маю, чим Python відрізняється від Java. Насправді, це не обов’язково, адже СТО — це в нас не я, а Олег. Натомість, розмови про програмування, платформи, код, штучний інтелект тощо — це завжди для мене щось нове, свіже, цікаве. Я не планую вчитися роботи все те руками, але із задоволенням дізнаюся про те, до чого додумалося людство, — й одразу уявляю, як це можна було б застосувати для популяризації мови. Із цього народжуються цікаві ідеї.

Інколи я не розумію або неправильно розшифровую якісь загальноприйняті абревіатури. Ще я досі не знаю деяких термінів. Я б не сказала, що в цьому є якась шкода для бізнесу, поготів для соціального внеску, але я інколи помічаю зневажливий погляд, який хтось з чужих кидає на мене, коли я прошу пояснити значення того чи іншого терміну. Що ж, слова я поступово вчу, а ще щоразу дякую небу за свою команду. Вони знають, що я не з айті, ставляться з розумінням: терпляче пояснюють мені слова, а інколи навіть заздалегідь попереджають мене та дають інструкції, стосовно того, що і як прийнято в цій сфері.

Ще мені довелося зруйнувати міф, який я сама не знаю, звідки взявся в моїй голові. Раніше, до початку роботи над застосунком, я думала, що в айті й одразу на високу посаду можна увійти хіба, якщо мати багато грошей. Тобто одразу купити компанію чи команду — і ось ти директор, якщо бажаєш ним бути. Виявилося, що ми живемо в часи, коли це не обов’язково. Я змогла без грошей. Замість фінансів я вкладаюсь годинами праці та розумовим навантаженням. Хоча, знаєте, що я вам скажу: з грошима було б легше.

Як бачите, мінусів насправді небагато. Так, в айті є свої особливості, традиції — і з ними не дуже складно розібратися. У цілому я б сказала, що айті існує та розвивається майже за тими самим законами, що й будь-яка інша сфера. На мою думку — підкріплену досвідом та успіхам — важливо в першу чергу знати, що ми хочемо зробити в результаті, а відповідь на питання «як?» знаходиться пізніше, у процесі. Тут є такий важливий момент: треба мати бажання цю відповідь відшукати. І це бажання має бути сильним та великим, бо життя і робота — це речі складні. На шляху до перемог будуть виникати складнощі, як дрібні камінчики на автомобільній дорозі. Якщо бажання досягти цілі велике, як новеньке та в міру накачане колесо, то ви пролітаєте через складнощі — і вони не мають великого впливу на рух загалом. Звичайно, не всяку перешкоду можна подолати, тож мені в повсякденній діяльності часто доводиться шукати об’їздні шляхи: робота над застосунком про українську мову та ще під час війни — це задачка з п’ятьма зірочками.

Що в цьому для вас?

Якщо ви вмієте щось робити в будь-який інший сфері, ви можете знайти спосіб застосувати інформаційні технології так, щоб ефект від вашої справи був більшим. Я сама не змогла б провести стільки уроків та розважальних заходів, скільки робить наш мобільний застосунок. Що б ви не робили, це завжди можна покращити, пришвидшити, убезпечити тощо — і тут можуть бути корисними технології. Як наочно демонструє мій досвід, не обов’язково навіть мати стартовий капітал. Бажано, але не конче. Проте, надзвичайно важливо мати сильне бажання дійти до мети. Таке, щоб було сильнішим за складнощі та перешкоди. Маєте? Якщо так, що цілком ймовірно, що ви теж можете опинитися в айті одразу СЕО, пропустивши курси перепідготовки та позиції джунів.

Чи я вважаю себе ідеальним СЕО? Зовсім ні. Статтю про те, як ми облажалися, я писала тут — і вірте мені, там не всі наші промахи. Маю про що написати ще. Чи потрапляла я через брак саме айті-досвіду в незручні ситуації? Так. Чи мене це зупиняє? Ні! Скажу вам більше: я навіть відкрила для себе декілька переваг, які мають в айті люди, що прийшли з інших сфер. Але про це — у наступній публікації. А поки що — завантажуйте застосунок «Давай займемось текстом», купуйте підписку або присилайте донейт. Так ви допоможете особисто мені та зробите власний внесок в українізацію. Це потрібно для того, щоб всі ми жили у сильнішій країні.

З любов’ю —

Наталя Місюк

PS: нє, ну це ж треба, га? Не брали мене на роботу. Досвід їм був нерелевантний. Цирк на дроті. Добре, що так.