ukr.net — радянщина та привіт з кам’яного сторіччя

Хочу розповісти історію про «сучасні» українські сервіси. Йшов другий рік війни, але кам’яний вік все ще живий у «державі у смартфоні».

Рік я не мала змоги та не було потреби заходити на пошту ukr.net. Ця пошта використовувалася в основному для роботи: підпис на тематичні форуми та туди приходили листи з підтвердженням авторизації, купівлі на різних сайтах, тощо.

Пошта створювалась швидкоруч понад 8 років тому, була обрана, тому що для реєстрації потрібно було вказати лише логін та пароль, мінімум даних. Це було швидко та зручно.

Я здійснила покупку в інтернеті на сайті, де була вказана в якості реєстрації саме пошта від ukr.net. На неї має прийти ключ авторизації моєї покупки. Не відчуваючи лиха я почала заходити в свою поштову скриньку і тут почався «нєжданчик». В скриньку я увійти не змогла, бо упс.... Я входжу не з того місця, що зазвичай.

Звичайно, не з того місця. В країні війна, розруха, не те, що IP змінилась, змінився сам пристрій за рік війни. Думаю, ок, зараз швиденько відновлю доступ і зможу скористатися кодом авторизації, за котрий я вже заплатила на іншому сайті.

По-перше, ukr.net НЕ запропонував мені жодного разу вказати резервні дані (варто подивитися, як це робить та нагадує Google, задовбує і це правильно, там вже без альтернатив).

По-друге, я впевненена, що вказувала пошту або номер телефону для відновлення, але сервіс ukr.net НЕ запропонував мені такий крок.

По-третє і в мене від цього випало око, щоб поновити доступ, потрібно прислати ПАПЕРОВІ документи від фізичної особи з НОТАРІАЛЬНО завіреними паспортними даними wiki.ukr.net/...​s/static_files/Zayva1.pdf.

ЩО, блін? В розпал війни, в час електронного розвитку, потрібно надіслати нотаріально завірені документи Укрпоштою і чекати, на хвильку, 15 (!!!) днів, поки розглянуть мій запит?

Тобто коли в мене є лише пару днів, аби підтвердити код авторизації та забрати свою покупку, за яку я заплатила в інтернеті я маю завірити документи у нотаріуса, заплатити за цю послугу, чекати 7-10 днів (приблизно стільки йде зараз лист Укрпоштою) та плюс ще 15 днів, коли розглянуть моє звернення. І це в Харкові, в районі, де Укрпошта розбомблена і щоб дістатися відділення, треба їхати в інший район або в центр.

Тобто аби відновити аккаунт ukr.net, потрібно десь МІСЯЦЬ та пройти трошки кіл пекла.

В Харкові тривоги майже кожну годину, пошта закривається та не працює під час тривог, так само роблять деякі нотаріуси. Тобто просто, щоб завірити та відправити лист потрібно реально побігати.

Технічна підтримка, до якої вдалося додзвонитися не з першого разу (але це ще нормально) реально НІЧИМ не допомогла. Читання з аркушика паперу стандартних відповідей і не могло нічим допомогти, але було сподівання, що зроблять якийсь хоча б тікет, приймуть до уваги що війна і таке відновлення поштової скриньки можливе десь в Африці на баобабі, але не під час війни в Україні.

Чому не зробити як в тому ж Google? Коли була створена скринька (приблизно), як часто користувалися, особисті дані (яке ім’я вказане в пошті, яка дата народження), з якого пристрою і коли останній раз входили (це можна запам’ятати, місто, а значить геолокацію, операційна систему, приблизну дату).

Це легко, зручно і продумано. Не треба бігати по нотаріусах (час та гроші + небезпека під час війни), завіряти документи, не треба бігти шукати відділення Укрпошти (час та гроші + небезпека під час війни), не треба чекати 15 (!!!) днів, поки розглянуть звернення співробітники ukr.net.

Сучасні сервіси повинні бути гнучкими, юзерфрендлі, доступними та простими, особливо під час війни. Я ніколи не могла подумати, що нібито сучасна українська компанія, котра позиціонує себе як лідер в своїй галузі, може бути такою закам’янілою, не гнучкою, як якийсь привіт із 90х з підтримкою аля «Тьотя Маша на вахтє», котра нічим не допоможе, не запропонує шляхи вирішення, а ще й плюне в спину. На моє прохання звірити резервні дані мені було відмовлено, що це дуже конфіденційна інформація, яку ніхто не може знати. Зробити тікет на перевірку теж було відмовлено, бо це ніхто не перевірить і не буде навіть розглядати. Прив’язати номер телефону, з якого телефоную, теж. Я могла надати резевні дані, які могли бути вказані, приблизний час реєстрації, місце та технічні характеристики пристрою, з якого входила раніше, поштові адреси, кому відправляла та з яких йшли листи мені, зробити нову поштову скриньку та перенести дані туди або хоча б той лист, в якому прийшов код авторизації моєї покупки. В усьому було відмовлено.

Тобто звернення та прохання своїх користувачів та намагання покращити сервіс, аби це не було пеклом, компанії ukr.net не цікаві. Кажу саме компанії, бо той хлопець з технічної підтримки не сам таке вирішує, в нього прописані правила, як діяти у таких випадках та як слати лісом користувачів.

І було трохи смішно про конфіденційність, коли пошта сканується, виділяються теми, на які йде спілкування або приходять листи і потім показується таргетована реклама згідно інтересів користувача. Скриньку відновити ми не можемо, але реклама то святе.

Такий сервіс не зручний і в мирний час, а під час війни це взагалі перетворюється на якесь божевілля.

Сподіваюсь, компанія ukr.net колись таке дійде до думки, як повинна працювати система у 21 столітті і зробить доступний засіб відновлення поштових аккаунтів без нотаріусів та паперових листів, а поки що ніколи не буду користуватися тим жахом та всім знайомим не раджу. Менше користувачів, менше реклами, менше доходів. Може, так дійде нарешті, бо якось навіть соромно називати таке «укр», от «рад.нет» саме то. Радянська пошта кам’яного віку.