Усе сі мінєє. Як я з багів роблю фічі, і чому вам теж варто

Усі статті, обговорення, новини про продукти — в одному місці. Підписуйтеся на телеграм-канал!

Привіт! Мене звати Наталя. Я — авторка проєкту «Давай займемось текстом», а також однойменного мобільного застосунку, що закохує в українську мову. А ще я неідеальна людина. У мене є купа недоліків. Особливо як у СЕО стартапу. Так би мовити, маю баги. Я навчилась робити з них фічі. Про це, які саме це баги та як я їх трансформую в переваги, а також чому ви теж так можете, читайте в цій статті.

Ідея

Я з Криму, і більшу частину свого життя говорила російською мовою. Допоки у 2014 році не переїхала до Львова. Коли через якийсь час я тільки-тільки започаткувала проєкт, де розповідала про українську та застосування її інструментів на практиці, на мене посипались критичні коментарі: як посміла кримка розповідати про мову? Траплялися різкі та неприємні слова. Суть зводилася до того, що про мову ніби мають право говорити тільки народжені в українськомовних сім’ях, в українськомовних регіонах. Бажано, щоб це також були люди, що закінчили факультети української філології. Я ж не відносилась ані до тих, ані до цих. Баг? Чи фіча?

Той факт, що я перейшла на українську у свідомому віці, робить мене цікавою багатьом. Українськомовним українцям приємно бачити такий приклад. У всьому, що я пишу та говорю, люди чують південні нотки — це щось новеньке. Інколи я також вплітаю слова, малознайомі материковій Україні. Наприклад, я знаю, що таке парварда, чакчак і кермек. Парварда — це різновид цукерок, чакчак — десерт з обсмаженого та облитого медом тіста, а кермек — сухоцвіт. Я відрізняю аурелію від корнерота (це різновиди медуз), а ще знаю, як приготувати варення із зелених волоських горіхів. Тож коли люди читають або слухають мене, вони мають можливість дізнатися щось нове. Це ж фіча, правда?

Факт того, що кримка може з власної волі перейти на українську, дає українськомовним людям віру в то, що це в принципі можливо і для інших зросійщених. Значить, є шанс, що в майбутньому всі регіони заговорять мовою. На додаток, це пом’якшує упереджене ставлення до російськомовних українців та регіонів у принципі. Гадаю, я трошки допомагаю суспільству оцінювати людей радше за вчинками аніж за походженням. Це крута навичка цивілізованого світу. Знову звучить як фіча?

Що в цьому для вас: ви теж так можете. Ваше походження, ваша історія життя, ваші особливості, ваші погляди — це все джерело ідей. Можливо, для ваших майбутніх єдинорогів. Особливість усього нового в тому, що воно відрізняється від загальноприйнятого та старого. Якщо у вас є якась особливість, то вже одразу цікаво.

Розробка контенту

Що ж стосується російськомовних людей, то я теж часто помічаю цікавість із їхнього боку. Я вже давно живу у Львові, через мене вони можуть робити чудові відкриття, бо я підказую влучні слова та вислови, можу пояснити звички та традиції українськомовного суспільства. Люди бачать, що говорити українською — це можливість доторкнутися до чарівного, нового. Нічого страшного, якщо спочатку буде не виходити: це нормально. Ми всі неідеальні люди. Мова — це щось живе та прекрасне, що за своєю природою не вкладається в рамки та правила, а завжди їх перевершує. Це як дерево, що росте само собою. Люди можуть про нього піклуватися, дещо впорядковувати, але росте дерево все ж саме. Тож для російськомовних людей я — приклад того, що перейти на українську можна. Для них я — екскурсовод її найцікавішими закапелками. Я заохочую людей цікавитися мовою, знаходити в ній для себе джерело приємного. На мою думку, це найголовніше. Розібратися в граматиці та комах — це наступний крок, але не перший. Я сама пройшла через усі складнощі мовного переходу, і тому знаю, як саме допомогти зробити його іншим. Власне, це все допомагає мені створювати контент для мобільного застосунку. Він виходить водночас веселим та корисним. Нам це повертається бонусами: можливістю зробити соціальний внесок, прибутковістю та високими оцінками користувачів. Тож це в мене фіча?

Що тут для вас: ви теж так можете. Ви можете розповідати про рішення, які знайшли, про складнощі, які подолали. Якщо щось заважає вам жити, дуже ймовірно, що в такій ситуації опинилися і інші люди. Можна винайти рішення, яке полегшить ситуацію. Наприклад, ідеї чи не всіх гаджетів та інших корисних речей для вагітних були придумані вагітними. Коли ви маєте досвід поліпшення життя в будь-якому розумінні цього слова, то це вже тема для блогу, для контенту, для бізнесу.

Зручність

Південь у мені проявляється в бізнесових питаннях теж. Хоча на сервіс для туристів у Криму всі зазвичай страшенного скаржились (і я теж), але на домашньому рівні все було інакше. Наприклад, гість — це святе, для гостей — усе найкраще. Зараз я вважаю кожного користувача гостем, що завітав у застосунок, — і тому для нього там усе теж має бути най-най-найліпшим. Ми багато вкладаємо сил і постійно шукаємо нові рішення, щоби покращити зручність застосунку, відповідаємо на коментарі та відгуки. Гадаю, великою мірою завдяки цьому в нас високі рейтинги: 4.8 на Google Play та 4.5 на App Store.

Що в цьому для вас: кожен регіон, кожне місто, кожне село, кожна родина мають щось чудове та особливе, що вам знайоме з дитинства. Можливо, щось погане теж, але зараз не про це. Акцентуйте увагу на тому хорошому, що ви успадкували. Це фіча. Знайдіть спосіб, збагатити та покращити нею те що ви робите зараз.

Оцінювати складність

Мало того, що я кримка без філологічної освіти, так ще й зараз я разом із командою роблю мобільний застосунок, що закохує в українську. Я — СЕО та засновниця. Як так вийшло, я детально розповідала в ось цій резонансній статті. Зараз трошки детальніше хочу зупинитися на своїх саме айті-багах, що опинилися фічами.

Оскільки цей застосунок — мій перший айті-проєкт, я на початках зовсім не вміла оцінювати складність рішень та ідей. Зараз, рік потому, мені це вдається вже краще, але досі далеко від ідеалу. Перші місяці я писала нашому СТО та співзасновнику довгі ґречні листи, де описувала свої задуми, вибачилась за технічну безграмотність та питала, чи можна це втілити. На всі повідомлення Олег відповідав одне: «В принципі, можу зробити». Здогадуюсь, що йому подекуди було просто незручно мені відмовляти, але так я дізналась, що в айті можливо майже все. Оскільки відповідь завжди була однаковою, скоро я питати перестала — і ми стали відразу переходити до стадії «Що для цього треба?». У вигадках я не обмежувалась рамами «можемо — не можемо», а просто фантазувала про те, як було б зробити в найчудовіший спосіб.

У що це вилилося? Перша версія застосунку в нас містила аж 3 гри та 1 навчальний курс (зараз ігор 6, а курсів 2), хоча кожен із цих елементів цілком міг бути окремим застосунком та окремим MVP. Мінуси — купа роботи, складні задачі, затягнуті дедлайни. Плюси — застосунок опинився в десятці найкращих на App Store в перші дні після релізу й досі там тримається. Користувачі пишуть радісні відгуки. Нас знають як креативних та таких, що вміють перетворити українську мову на захопливу гру. Тож баг чи фіча? Ми вважаємо, що в даному випадку моя технічна необізнаність зіграла для нас як фіча.

Що в цьому для вас: не обов’язково обмежуватись тільки добре відомою вам сферою у своїй діяльності. Ви може спробувати свої сили в інших. По-перше, це буде відкриття нового світу для вас. По-друге, ви зможете привнести свіжі ідеї в цю сферу. Звичайно, доведеться багато вчитися, помилятися, давати раду з незрозумілими або незручними ситуаціями. Але хіба в цьому житті буває дуже легко? Коли ви цікавитесь різними сферами, життя наповнюється пригодами, емоціями, несподіванками, новими досягненнями.

Знання традицій

Я раніше не працювала в айті, тому не знайома з традиціями, що встигли сформуватися в цій сфері. Наприклад, одна них — це не випускати реліз у п’ятницю. Я про це не знала. Тож першу версію ми запустили саме в такий день. Великою мірою завдяки тому, що інші люди так не роблять, наш застосунок одразу здобув багато уваги, про нього почали писати ЗМІ, він піднявся в топах. Там ми дізналися, що запускатися в п’ятницю — це теж може бути робочим варіантом. Принаймні, нам це радше допомогло, ніж завадило. Знову баг, який відпрацював як фіча.

Що в цьому для вас: у будь-якій сфері є речі, які прийняті та не прийняті. Інколи їх називають неписаними правилами. Їх потрібно поступово вивчити. Водночас з тим варто розуміти, що традиції мають тенденцію постійно змінюватися. У наші часи — це може відбуватися дуже швидко. Якщо зараз не принято робити релізи в п’ятницю, можливо, наступного року саме п’ятницю буде визнано найкращим днем для релізу. Як кажуть у Львові, усе сі мінєє.

Першість

Можливо, вам буде складно повірити, але те, що люди вважають «вау!» в нашому застосунку та інновацією, у моїй голові — це щось дуже просте та звичне. Баг чи фіча? Я була здивована дізнатися, що подібних гейміфікованих застосунків про мову в Україні не було: це ж така очевидна ідея! Більше того, коли ми почали вибирати платіжну систему для застосунку, я запропонувала ту, яка для мене була звичною: LiqPay. Виявилося, що її до нас ніхто не підключав до Flutter. Мінуси: затягнули дедлайн, Олег пройшов через чималі складнощі, щоб втілити цю інтеграцію. Плюси: ми стали першими, хто це зробив та відкрили цей шлях для інших. Детальніше можна буде прочитати в статті Олега, вона ось-ось з’явиться тут, на Доу. Знову, я мало обізнана в айті — і це ніби бага. Але саме завдяки цьому я пропоную рішення, які стають новими та свіжими — і це фіча.

Що тут для вас: те, що для вас — нормальне, може бути інновацією з погляду інших. Придивіться до ідей, які здаються вам найбільш очевидними. Можливо, до них не додумався ще ніхто інший, а ви зможете стати першим, хто втілить щось корисне, нове та чудове.

Ціни

Я погано розбиралась в розцінках на все, що пов’язане з айті. Баг? Але саме тому ми маємо копійчані ліди — і це вже фіча.

Хоча я багато років була маркетологом, але з просуванням саме мобільних застосунків ніколи не працювала. Баг? Можливо. Ми ж усі любимо працювати з людьми з досвідом. Коли з’явилася потреба просувати наш застосунок, то мені було цікаво розібратися, як це робиться. Мінуси — на це пішов час. Також треба сказати, що від інтерфейсів рекламних кабінетів Meta та Google Ads інколи смикається око у всіх залучених у процес інтеграції, але ми змогли. Я не знала, яка вартість ліда може вважатися за середню в даній сфері, тож експерементувала з креативами та налаштуваннями. У результаті завантаження застосунку в нас спочатку коливалося в районі 2,5 гривень. Звичайно, до цього ще треба додати податок 20 %. Вийде приблизно 3 грн. Усе ще дуже ощадливо, правда? Коли ми отримали приз (про участь в інкубаційній програмі для стартапів розповідала тут) у розмірі 30 000 грн, то залучили на ці кошти приблизно 10 000 користувачів. Потім, уже ближче до літа 2023, ми оновили креативи, зробили їх кращими — тепер часом вдається залучити лідів навіть по 1,5–2 гривні.

Отже, я дізналась, що в айті лід може коштувати 2 гривні, а техлід — 6 тисяч доларів ;)

Що тут для вас: інколи витрати на реалізацію задуму можуть опинитися набагато меншими, ніж вам зараз здається. Дослідіть тему перш ніж казати «Ми не можемо собі цього дозволити». Якщо з’ясується, що насправді не можете, то це не назавжди. Усі сі мінєє. Не можете чогось зараз — цілком ймовірно, що зможете пізніше. От як ми з техлідом. Плануємо пізніше.

Висновки

Дуже цікаво, що зі зростанням проєкту претензії до мого походження та освіти припинилися. Навпаки. Тепер людям це дуже подобається, вони часто починають із цього розповідь про мене. «з цієї миті я вас люблю ще більше ))», — недавно написала підписниця, коли дізналася, що на філологічних факультетах я ніколи не вчилася. Людина, яка любить мову просто так, — це круто.

Я з Криму, у мене є свіжий для материкової України погляд на мову. Мені не дуже близьке все те, що називають «шароварщиною»: я виросла далеко від цього. У нашому застосунку ви навряд чи знайдете щось банальне та набридле. Також я — свого роду місток порозуміння між регіонами, це допомагає всім єднатися. Нам це зараз дуже потрібно. Я зі свого досвіду знаю, через які складнощі проходять люди, яким потрібно навчитися говорити українською, — і можу тут простягнути руку допомоги.

Що тут для вас? Гадаю, цей світ створений таким чином, що в ньому немає нікого й нічого ідеального. Те, що ви самі вважаєте своїм недоліком або інші люди у вас вважають недоліком, — це безцінне джерело нових ідей, нових поглядів, нових підходів. На мій погляд, перше, що потрібно зробити — це не дозволяти цьому «багу» заважати вам робити те, що вам подобається. Просто продовжуйте. По-друге, для цього знадобиться сміливість, але дуже цікаво розвернути цей «баг», дослідити, вивчити — і знайти спосіб, як застосувати його на практиці для радості та користі інших. Скажімо, ви ледачий. Баг? Але ж ви завдяки саме цій якості зможете винайти найбільш енергозаощадливі рішення. І це вже фіча. Кажуть, Ван Гог не розрізняв кольори — і його картини відомі та обожнювані в усьому світі. Бетховен мав вади слуху — і став геніальним композитором. Івана Франка свого часу вигнали з університету, який тепер названо його іменем. Усе можливо.

Пам’ятаєте казку про чарівника країни Оз? Там герої відправилися до чарівника в надії, що він подарує їм якості, яких їм бракувало. Тобто, розраховували на фікси. Проте, у процесі здобули ці якості самостійно. Так і ви. Якщо ви лінивий і вам це не подобається, починайте шукати способи подолати лінь — і діліться знахідками та досвідом з іншими. Найкорисніші книги у світі були написані саме людьми, що проходили крізь складнощі, долали свої недоліки або робили їх своїми перевагами. Що б не вважалось вашим багом, це потенційна фіча.

Якщо подивитися на мене рік тому, коли робота над застосунком тільки починалась, у мене був чималий набір того, що можна було назвати багами. Я взялася працювати над застосунком про українську мову, хоча:

— народилась та виросла в Криму,

— не мала філологічної освіти,

— нічого не знала про технічну складність розробки,

— не знала про традиції IT,

— не знала про те, що вважається тут можливим та ні,

— не знала розцінок.

І це ще не повний перелік багів. Чи був цей рік легким для мене? Ні. Скажу навіть більше: я, ймовірно, навіть не наважилася б взятися, якби знала, скільки складнощів попереду. Але є як є. Мені дуже цікаво. З кожного бага, описаного вище, вдалося зробити фічу. Я багато вчилась та продовжую вчитися. Мені пощастило з командою, яка бачить пробіли в моєму айті-досвіді як можливість проявити турботу щодо мене. Навколо є купа людей, що підтримують мене та наш задум. Застосунок росте та розвивається, на підході вже п’ятий його реліз. Додаток прибутковий із першого місяця існування, а ми маємо ще багато ідей, які плануємо в ньому втілити.

Ви теж так можете. Щоб не було багом — придивіться до нього ближче. Можливо, це тільки здається недоліком, а насправді це фіча. Або це можна перетворити на фічу, що стане вашою головною фішкою, особливістю, тим, що допоможе вам знайти в житті все те чудове, що ви для себе шукаєте. Най так і буде.

Застосунок можна завантажити тут.

З любов’ю —

Наталя Місюк