Схема з ФОПами: як запобігти претензіям податкової

Схема з ФОПами дуже добре прижилась в українській ІТ спільноті. Не секрет, що на українському ІТ ринку офіційне працевлаштування інженерів та інших ІТ спеціалістів є доволі рідкісним, навіть виключним, явищем. Натомість, більшість вітчизняних та представлених в Україні міжнародних ІТ компаній використовують так звану схему з ФОПами, яка передбачає укладення сервісних контрактів з ІТ фахівцями, зареєстрованими як фізичні особи-підприємці на єдиному податку.

Історично, податкові органи демонстрували досить лояльний підхід до IT бізнесу, заплющуючи очі на «приховане працевлаштування» ІТ спеціалістів. Однак, ще так званою «малою податковою реформою» 2020 року були закладені певні підвалини для початку боротьби держави з цією практикою. Зокрема, тут можна згадати про розширення повноважень податкових органів під час проведення перевірки щодо виявлення випадків прихованого працевлаштування. Далі депутати дали можливість ІТ компаніям легалізувати схему з ФОПами — стати резидентом Дія.City та оформити з ІТ спеціалістами ГІГ-контракти.

Очікувано, в умовах гострої необхідності наповнення державного бюджету податкові органи вирішили трохи «потрясти» ті компанії, які продовжують використовувати схему з ФОПами та не стали резидентами Дія.City. Наразі одразу кільком моїм клієнтам прийшли запити від податкової з проханням надати документи по взаємовідносинам з ФОПами. Не виключено, що найближчим часом ми зможемо побачити збільшення випадків податкових донарахувань із прихованого працевлаштування, у тому числі й серед ІТ бізнесу.

Тому вже зараз СЕО та CFO IT компаній слід замислитися над цим питанням та вжити певних заходів для мінімізації ризиків.

Нижче я виділив кілька основних моментів, яким, виходячи з мого досвіду, необхідно приділити найбільшу увагу.

1. Предмет сервісного контракту. Контракт — перше, що аналізуватимуть податківці, досліджуючи відносини між компанією та ФОПами. Якщо предмет контракту буде сформульовано нечітко та розпливчато, це може викликати у інспекторів питання щодо його реальної сутності. Я завжди раджу своїм клієнтам замінити такі формулювання як «послуги у сфері інформатизації» або «послуги з програмування» на більш конкретний та деталізований предмет (наприклад, написання вихідного коду, виправлення помилок, тестування, тощо).
2. Формулювання в контракті. З контракту необхідно прибрати будь-які формулювання, що можуть наштовхнути податкового інспектора на думку, про наявність de facto трудових відносин між компанією та ІТ фахівцем. Наприклад, у контракті не повинно бути згадок про обов’язок фахівця дотримуватися внутрішніх правил і політик компанії, слідувати внутрішньому трудовому розпорядку і так далі.
3. Опис послуг у первинних документах. Аналогічно до предмету договору, опис послуг в актах має бути максимально детальним та наближеним до дійсності. В ідеалі, в актах та/або додатках до актів має міститися перелік проектів, до яких був залучений конкретний спеціаліст, а також опис виконаних у рамках проекту завдань (написання кодів, тестування тощо). Як варіант, до актів можуть додаватися вивантаження із системи трекінгу завдань (на кшталт JIRA).
4. Надання різноманітних benefits ІТ спеціалістам. Медичне страхування, оплата тренінгів, різні компенсації — все це дуже привертає увагу податкових органів, оскільки прямо свідчить про трудовий характер відносин між компанією та ІТ спеціалістом. Тому, як мінімум, про це не варто згадувати у контрактах. Звичайно, в ідеалі, компанія не повинна оплачувати всі ці плюшки. Як вихід, фахівець може оплачувати їх самостійно, а компанія компенсувати відповідні витрати шляхом збільшення винагороди за певний період.
5. Виплата фіксованої винагороди. Я дуже не рекомендую встановлювати у контракті винагороду як певну фіксовану суму за місяць, адже тоді це є нічим іншим як зарплатою. Набагато ліпший варіант — зафіксувати певну погодинну ставку та розраховувати винагороду за формулою: кількість затрачених годин х погодинна ставка. В ідеалі, кількість затрачених годин не повинна співпадати з загальною кількістю робочих годин у місяці.
6. Надання IT фахівцям приміщень, комп’ютерів та офісної техніки. Якщо десятки програмістів сидять в одному офісі і працюють на комп’ютерах, наданих безоплатно компанією, стає очевидним — вони всі співробітники однієї IT компанії. Тут на допомогу може прийти модель коворкінгу. Великі ІТ компанії мають спеціальних «операційних» ФОПів, які оплачують оренду приміщень, придбання обладнання та несуть інші операційні витрати. Крім того, програмісти можуть орендувати комп’ютери та іншу техніку, знову ж таки за рахунок збільшення суми їхньої винагороди.

Не варто сподіватися, що впровадження всіх вищезазначених заходів зможе повністю усунити ризик прихованого працевлаштування. Однак, вони зможуть зробити використання схеми з ФОПами не таким очевидним, а отже суттєво знизити цей ризик з практичної точки зору.