Як і чому ми створили гру для вивчення говірок

💡 Усі статті, обговорення, новини про продукти — в одному місці. Приєднуйтесь до Product спільноти!

Якщо ви вже читали мої попередні статті на Доу, то знаєте, що я — авторка проєкту «Давай займемось текстом» та однойменного мобільного застосунку, що закохує в українську мову. Це наш інноваційний підхід до українізації. У застосунку є навчальні курси та ігри, ми постійно доповнюємо його новим функціоналом. Недавно у ньому з’явилась гра «Круть-верть» з абсолютно новою механікою. У цій статті я хочу розказати про те, для чого ми її розробили, які виникли складнощі та як ми їх долали, а також що вийшло в результаті.

Користь: 16 в 1

Що таке розвинутий мозок? Як ви це собі уявляєте? На мою думку, це гарна пам’ять, вміння знаходити рішення для численних проблем, що виникають щодня, можливість із багатьох варіантів вибирати найбільш вдале рішення, здібність генерувати ідеї, фантазувfти, мріяти, відрізняти правду від брехні — і ще багато чого. Круто, правда? Кажуть, що мозок можна тренувати, як тренують тіло в спортзалі. Тільки вправи мають бути інакші. Скажімо, вивчення мови. Численні статті в інтернеті описують користь від цього.

Але що, якщо я вам скажу, що користь від вивчення української можна множити на коефіцієнт 16? Ми дуже велика країна, де кожен регіон через територіальну віддаленість, історію та традиції говорить українською по-своєму. Мало вивчити тільки академічну правильну українську, щоб розуміти інших. Ще треба знати й регіональні говірки, яких у нас щонайменше 16. Кожна з них — це майже як мова в мові.

Білльо, біґлясь, дзендзури, бобка, залізко, бусел, тремпель, замельдуватися — це слова з регіональних говірок української мови. Якщо тільки ви не мій давній підписник і не дослідник мови, то навряд чи знаєте значення всіх їх. Нас, українців, дуже багато: приблизно 50 мільйонів, якщо рахувати тих, хто живе вдома та за кордоном. Ми всі дуже різні й говоримо по-різному — це дуже цікаво. Це збагачує мову, але в той самий час ускладнює порозуміння. Одні люди не уявляють, як інакше сказати «баняк» або «ореля», а інші не мають гадки, що це про каструлю та гойдалку. Я сама маю полтавсько-чернігівське коріння, виросла в Криму та переїхала до Львова у свідомому віці. Мені теж довелося пройти через низку ситуацій непорозуміння. Був випадок, коли лікарка попросила мене зняти «кульчики», тобто сережки, та вийшла з кабінету. А я залишилася в ньому сама, почувалась, як Траволта з відомого мему, та дуже боялася зняти щось не те.

У мене є подруга. Вона голландка, що 20 років прожила в Україні та чудово говорить українською. Вона переїхала сюди, бо вийшла заміж за українця у 90х роках.

— А як ти вчила мову? — Спитала якось я її.

— На базарі, — усміхнулась вона. — Тоді не було ані курсів, ані застосунків, ані електронних словників. У мене був підручник про українську як іноземну, але я швидко помітила, що майже ніхто не говорить українською саме так, як у ньому написано. Коли я йшла на базар, то чула «бараболя» або «бульба» замість картоплі. Люди навіть не помічають, як переходяться на регіональні слова, — і мені доводилося все це вивчати та запам’ятовувати. Було складно.

Коли ми почали працювати над застосунком рік тому, то одразу знали, що в ньому має бути гра про регіональні говірки. Ми з моїм діловим партнером Олегом обожнюємо ці слова, бо вони завжди дуже яскраві, влучні. У них багато життя. Захоплення ними поділяють і підписники проєкту в соцмережах. Власне, вони завжди охоче розповідають про те, як той чи інший об’єкт називають у них. Тож гра мусила бути.

У нашого проєкту дуже маленька команда, амбітні цілі та складні обставини навколо (бо війна), тому нам знадобився час, щоб розробити саму таку гру з діалектами, яка б відповідала всім вимогам до неї. А саме:

1) дозволяла б переходити з говірок на академічно правильну мову,

2) допомагала б, навпаки, переходити з літературної мови на говірку за потребою або бажанням,

3) допомагала б єднатися українцям (зараз це надзвичайно актуально),

4) була б веселою (бадьорий настрій — це сили на боротьбу),

Відбулося чимало брейнстормів, але ми з Олегом та нашою дизайнеркою Христиною Салабан у решті-решт дійшли певної концепції гри.

Задум

За нашим задумом на екрані мала бути конструкція, що нагадувала б кодовий замок типу тих, що можна побачити на сейфах або валізах. Три барабани, які можна крутити по одному так, щоб у центральному віконці з’явилась певна комбінація. Барабан зліва — це літературні слова, які відомі всім, хто розуміє українську. Другий — це зображення. Третій — слова з регіональних говірок. Коли гравець збирає три в ряд, екран радісно блимає, гравцю автоматично зараховується правильна відповідь, а комбінація зникає з барабанів. Кожен рівень мав складатися з 10 таких комбінацій. Коли ми розробили першу версію гри, то були страшенно задоволені тим, як класно все придумали та втілили в життя.

Неврахована проблема

Щастя наше тривало рівно 8 хвилин і 32 секунди. Стільки часу пройшло за даними нашого робочого чату від надсилання релізу на тестування до моменту, коли тестувальники рознесли ідею на шматє.

Тестувальники взяли перше-ліпше слово з першого барабану, підібрали до нього зображення в другому — і простим перебором знайшли регіональний відповідник у третьому барабані. У такий спосіб вони виконали всі 10 завдань за лічені секунди — і сказали нам, що гра задуже проста, думати в ній не треба, грати взагалі не цікаво. Нікуди не годиться. Ви шо. Ми вам не дозволимо показувати цей сором людям.

Вихід із ситуації

Ми дуже розстроїлися, але стали думати, як ідею допрацювати. Спочатку ми придумали, що треба додати кнопку підтвердження. Тепер не достатньо просто крутити третій барабан, потрібно було ще й натискати кнопку, коли гравець вважав комбінацію готовую до надсилання. Це трохи ускладнило геймплей, але тестувальники сказали, що все ще задуже просто.

Тоді ми додали зайві літературні слова та зайві зображення. Отже, регіональних слів залишилося 10, а літературних слів та зображень стало по 20. Тепер шанс вгадати випадково став дорівнювати 1/4000. Тобто майже ніякого. Навчальна користь застосунку взлетіла вгору, що підтверджувалось довгою паузою в декілька годин від тестувальників, що завантажили черговий білд. Коли вони нарешті відписали в чат, їхні повідомлення вже звучали захопленними! Грати стало складно та цікаво!

Також у грі ми обмежили час та нараховуємо бонусні бали тим, хто за рекордно короткий час проходить рівні.

Чи не задуже складно?

Люди зі східних областей України зазвичай не мають гадки, що означає гуцульське «псєковидло». Так само й люди із західних областей не можуть розгадати слобожанське «покрака». Тож як їм впоратися із цією грою? Для цього ми передбачили на екрані дві кнопки: «Підказка» та «Відповідь». Перша за перегляд реклами прибирає з гри всі зайві слова та зображення. Залишається лише 10 — і тут уже легше розібратися, що до чого. Друга кнопка за вогірок (наша ігрова валюта, до речі, теж регіональне слівце) маркує літературне слово та слово з говірки мініатюрою зображення. Гравцю лишається тільки скласти разом картки з мітками. Після кожного рівня можна переглядати свої правильні (або не дуже) відповіді. У таким спосіб досягається навчальний ефект. Зі збереженням грабельності.

Щоправда, декілька користувачі поскаржилися, що реклама як умова для отримання підказки псує враження. Ми вже придумали, як обійтися без неї, для цього будуть внесені зміни в гру. Але це буде згодом. У нас мікрокоманда з трьох осіб, нам дуже бракує рук.

Що кажуть люди?

З усіх наших ігор, кожну з яких можна було б видавати окремим застосунком, саме ця, про говірки, має потенціал стати улюбленицею публіки. Бо вона народна. Багато слів для неї підказали підписники. Люди консультують мене щодо відтінків значень (наприклад, що на Закарпатті «косиця» — це не тільки едельвейс, а взагалі будь-яка квітка) і дуже тішаться, коли бачать на екрані смартфону слова, що чули від рідних та близьких у дитинстві. Також ця гра допомагає людям інтегруватися в життя того регіону, де вони опинилися зараз. Або краще розуміти побратимів із різних частин нашої країни.

Також бета-версію гри ми показали журналістам ще до релізу, тож змогли: а) почути думку людей зі сторони (і вона була дуже захопленою!), б) швидко запустити низку публікацій в ЗМІ в день релізу. Це підняло обізнаність цільової авдиторії про застосунок та нову гру в ньому, впізнаваність та кількість завантажень. Хто дочитав до цього місця, тепер знає цей лайфгак :) Ви теж так можете.

***

Вчити мови — це корисно в принципі. Українська — це мова великою країни з багатомільйонним населенням. Ми маємо щонайменше 16 різних говірок, тож користь від вивчення українскої можна множити на 16. Ми всі різні й говоримо мовою дещо по-своєму. Це збагачує, але й ускладнює комунікацію між людьми з різних регіонів. Наша команда придумала, як допомогти людям порозумітися — і тут нам у пригоді стають мобільні технологіх та гейміфікація. У результаті в нас з’явилася гра «Круть-верть», присвячена говіркам. Вона водночас бешкетна та затишна. Гра допомагає єднатися, відкриває очі на те, наскільки безмежною є українська мова. У ній кожен для себе знайде нове, цікаве та корисне. Це наша спадщина. Запрошую спробувати в застосунку.

Завантажити застосунок можна тут. Це безкоштовно.

З любов’ю —

Наталя Місюк