Ви щасливі, працюючи в IT? Обговорюємо дослідження

Дослідження Journal of Happiness Studies показало, що щастя співробітника є базою для видатних результатів роботи.

Для проведення дослідження науковці спостерігали за майже мільйоном солдатів армії США протягом майже п’яти років. Спочатку їх попросили оцінити свій добробут та оптимізм, а потім відстежили, хто з солдатів згодом отримав нагороди за результатами своєї роботи.

В результаті, дослідники з’ясували, що щасливі люди були в 4 рази продуктивнішими за тих, хто був нещасним. Щасливіші працівники також мають більше шансів стати лідерами, отримувати вищі бали в оцінці продуктивності та, як правило, бути кращими товаришами по команді.

Також дослідження демонструють, що щасливіші працівники здоровіші, мають нижчий рівень прогулів, мають високу мотивацію до успіху, є більш креативними, мають кращі стосунки з колегами та менш схильні залишати компанію. Усі це, звичайно, суттєво впливає на прибутки компанії.

Тож обговорімо: ви щасливі, працюючи в IT? Ваша компанія турбується про щастя співробітників? Що ще вам потрібно для щастя? (окрім Перемоги, звичайно)

👍ПодобаєтьсяСподобалось4
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Другий рік тягнучи продуктову лямку за кордоном, причому в країні, про яку мріяв, уже непогано адаптувавшись (аж до смолтоків із перукарками німецькою) і просунувшись у роботі, все одно думаю, що щастя було тоді, коли ми з дружиною були у Львові і був мир.

Я кайфую взагалі, якби не війна з грьобаними кацапами життя було б казкою.

Ну, айтішка в цілому — це дар б-жий. Тут можно знайти удальонку, великі зп, круте середовище праці, великий вибір кар’єрних шляхів. Можеш фіксить ненапряжно баги, можеш створювати багатомільйонні стартапи — it’s up to you, всі дороги відкриті.

Не уявляю як би я батрачив в офісі чи заводі за нормісні зарплати в колективі з нормісів. І тим більше щасливий, що був занадто adhd-кнутий щоб піти шкварити життя об науку.

upd: стосовно конкретного щастя на конкретній роботі — по різному буває. але всі негативні речі грунтуються виключно в моїх діях, а не працедавці. якщо я бачу токсичний менеджмент, нудні таски, етц — це виключно мої проблеми що я чомусь не міняю роботу.

Краще не питати українців про щастя до кінця війни. Буде перемога, тоді поговоримо

Як згадаю свої роботи до айтішки, то розумію наскільки я щасливий. Окремо позитивно впливають work-life та work-money balance, коли я можу уділити достатньо часу сім’ї і своїм справам, а якісь незаплановані значні витрати, типу покупки нового холодильника, не стають фінансовою трагедією.
Та і в цілому цікаво, щось творити і в чомусь колупатися, не важливо чи це код, чи залізо, чи якась інша технологічна фігня

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Дуже радий, що почав кар’єру в не-ІТ компанії. Сильно скоригувало очікування від роботи, і допомагає от уже багато років радіти навіть дрібницям, на які тут люблять саркастично реагувати (типу кави тієї ж в офісі), і тим більше в цілому адекватному ставленню і хорошим колегам.

100%. такий же шлях. Особливо після роботи у конторах державної власності

У дні коли приходять гроші на рахунок я безмежно щасливий. У інші так собі.

Щаслив шо пыздець. Постоянно переутомляюсь, потому что интересно и не могу вовремя остановиться, особенно если интересная задача

Інстаграм (не дуже надійне джерело інформації) підкинув якусь сторіз про те, що найбільш щасливі ті, хто робить на роботі bare minimum.
Хтось перевіряв? Працює? :D

Тут все просто — умовним касирам з АТБ для щастя потрібно зовсім трохи — пляшки Чернігівського після зміни достатньо, шоб відчувати себе щасливим. Інше діло ми, розбалувані айтішники, для яких навіть тижнева відпустка десь на Домінікані не дуже то і щастя приносить, приїлось.

Справа в тому, що кореляція між інтенсивністю роботи та винагородою не завжди прямо пропорційна. Можна напружуватись і робити більше, а отримати натомість тільки додаткові обовʼязки замість додаткового доходу.

А відпустка + пляшка чернігівського?

Mihaly Csikszentmihalyi вчив, що широкий окрес справ може бути переведено у «потік» і власне роблення їх в цьому режимі створює специфічні відчуття, без яких мабуть щастя «не збереться до купи». Але є підозра, що в цьому режимі мінімізації не буде, буде як у казці про Попелюшку — все переробила і час пролетів.
Хз хто правий, професор чи інста

Це прям як в анекдоті про пожежника: робота супер, але як пожежа — так хоч звільняйся © 😂

Цікаво було б дізнатися як воно в MAANG
Бо відповідь дійсно не очевидна. Звісно ж ніхто не любить працювати коли його підганяюсь. Але на практиці важко відповісти наскільки це норма для айті

Так ви хочете сказати, що стислі терміни для айті-проектів це норма?

Да
И не только для айти — для любых проблем/задач/етк
да, конечно, для нормального производтсва существуют чисто физические ограничение (время застывания бетона, длительность химической реакции, длительность брожения дрожжей в пиве и так далее), но в целом любой заказчик, который вкладывает деньги — хочет получить результат как можно быстрее (вы, кстати, тоже из числа таких заказчиков)

Це норма для будь-якого бізнесу, чим дорожче ресурси (у тому числі робоча сила), тим критичніше це все

Оо! ДОУ, зробіть опитування в телеграмі який процент проектів «горить», а який ні!

Коли строки горять — то, звичайно, стрес. Але коли на проекті все дууууууже повільно і по сім днів сіньори добавляють одну кнопку на сторінку — це теж не добре, скукотіщща

О, була така фігня минулого року перед релізом нового проекту. Прийшов ПМ і сказав, що топ-менеджмент вирішив зарелізитись через два місяці. Техлід тоді аж за голову схопився, бо роботи залишалось ще дуже багато. Він же й овертаймив ці два місяці годин сорок, ну й мені приблизно 10 дісталось. Тому що бізнесу було треба, і швидко.

Кто даст критерии счастья?

Вміння получати задоволення від простих речей

в іт можна повертатись, коли звідти звалить більшість, хто прийшов суто за грошима

в іт можна повертатись, коли звідти звалить більшість, хто прийшов суто за грошима

А зачем еще приходят в ойти? (вообще — а зачем еще приобретают профессию и ею занимаются?)

35 років в професії. Все ще цікаво, все страшно, все ще складно. Так, щасливий :)

Як завжди, коли щось нове і пипець яке складне, чого ще ніколи не робив — страшо, але робиш :)

Хм... Дуже дивно, що компанія має турбуватися про щастя співробітника. Може ще й особистим життям теж має турбуватися? Коли останній раз був секс, ... Як на мене моє щастя у моїх особистих руках.

Мені за щастя це вирішення складних задач (challange), вирішення цікавих задач, тому я можу сказати, що я щасливий. Окрім днів, коли треба щільно працювати з Windows та .NET та деяким іншим софтом. Плюс особисте життя: дівчата, діти...

Ну і... Незрозуміло, чому саме треба ставати лідером, як на мене це додатковий стрес.

Дуже дивно, що компанія має турбуватися про щастя співробітника

Ну написано ж, що нещасливий гребе гірше, тому про них треба потурбуватися — викинути за борт:)

Може ще й особистим життям теж має турбуватися? Коли останній раз був секс

Це була б топова компанія на ринку) витрати невеликі)

типу у велкам боксі на додачу до дефолтних поїлок-сумок-бананок-блокнотів додавали б брендований електродрочильник?

Коли останній раз був секс, ... Як на мене моє щастя у моїх особистих руках.

одружитись вам треба)))

Вы спрашиваете:
Что считаю
Я наивысшим счастьем на земле?
Две вещи:
Менять вот так же состоянье духа,
Как пенни выменял бы я на шиллинг,
И юной девушки услышать пенье
Вне моего пути, но вслед за тем,
Как у меня дорогу разузнала.

Радоваться в ИТ будут те, кто тут не только за деньгами, кто кодил и паял даже если бы не платили так много. Больше 10 лет назад я работал в каком-то подвале за смешные деньги, потому что там были реально классные инженерные задачи и крутая команда. А сейчас можно найти хорошую компанию с классным виженом и задачами, где тебе еще и платить будут по меркам Украины просто космические деньги.

Платят не за то, что ты кодишь и паяеш. А за то, что ты ходишь на митинги, соблюдаешь дедлайны, даешь эстимейты, фиксишь чужие баги и вносишь клиентские правки
А так, да, кодить и паять можно бесплатно

ээ те ходишь на митинги и соблюдаешь дедлайны, но код не трогаешь? Он сам по себе делается?)
Главная задача инженера (а я про инженеров говорил) — сделать продукт, а это именно кодить и паять. Митинги и дедлайны — вспомогательная вещь.

кстати, научрук зарубил эту статью для использования, сказав «лучше не проводить такие параллели».
Так что официальный научный ответ: Фигня!

ПМ створив таску «Бути щасливим» щоб підвищити продуктивність

і зібрав мітинг, на якому багато говорили 2 години, але про що саме через 15 хвилин ніхто вже і не згадає

На мітингу обговорювали чому саме деякі розробники затягують з виконанням таски. Як їх мотивувати пришвидшити виконання таски та встановили дедлайни для цих розробників

До роботи в айті 5 років працював в сфері обслуговування. І лише зараз я нарешті перестав жити від вихідного ди вихідного.

солдатів

После этого можно закрывать отчет об исследованиях. проводить какие-то параллели между «солдатами» и «айтишниками», пытаясь найти корелляцию между «счастьем» и «продуктивностью».... («продуктивность солдата» — это блин ваще чо?)

щасливі люди були в 4 рази продуктивнішими за тих, хто був нещасним.

Вот тут корень проблемы
Почему сравниваются 2, по сути, крайности?

Також дослідження демонструють, що щасливіші працівники здоровіші,

А почему не «те, кто более здоров — те и более счастливы»? Тяжело, знаете-ли, быть счастливым когда у тебя радикули. (тяжело, но можно, даже есть книга такая «Радость радикулита»)

зы тем не менее, исследование я утащу себе в диплом.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Був екстра щаслив після першого оферу в розробку, але швидко настало розчарування — мутна контора з жахливими процесами та відповідними проектами.

Краще не питати українців про щастя до кінця війни. Буде перемога, тоді поговоримо

Працював пастухом баранів (не прикол), важко сказати, що подобалось більше :D

А сейчас ПМ или срам-мастер? :)

Какое отношение счастье имеет к наемному рабству? Один из самых счастливых периодов в моей жизни был когда меня поперли с работы, и я целый год жил на сбережения. Нужно быть убежденным рабом, чтобы искать счастье в работе.

Якщо проводити такі аналогії, то ви той же самий раб, який заникав хліб під подушкою, щоб деякий час не батрачити:)

Именно. О каком счастье тут вообще можно говорить? Пока не освободишься от рабства, счастья не будет, а для 99% людей, включая меня, это невозможно. Или батрачишь, или подыхаешь в нищете.

О да, якраз ІТшникам про рабство зараз говорити. Просипаєшся коли захочеш, сидиш в дома в кріслі за 1.5к баксів чи з макбуком в кроваті, в теплі зимою і прохладі літом, чи працюєш в офісі з кухнею набитою всяким добром, працюєш може 4-5 години в день, інший час базариш з товаришами, тупиш в Інтернеті, п’єш кофе з печеньками, відпуск береш коли захочеш і на скільки за хочеш (в рамках розумного) і отримуєш стільки, що вистачає на всі хотілки. Можеш навіть договоритися брати додаткових 2-3 місяці відпустки в рік за свій рахунок (зарплата позволяє).

Нє, ну якщо не подобається таке «рабство», то можна як в старі часи якогось, піти в ліс, побудувати будинок із говна і палок, топити дровами, вирощувати скот і доглядати за грядкою, щоб було що їсти. Свобода!

Короче у вас дядя скоріше всього депресія. Нормальна, здорова людина, у якої з хімією мозку і з гормонами все в порядку, має получати задоволення від життя, має мати якісь цілі, амбіції, і получати задоволення від досягнення цих цілей. А не включати режим емо і розказувати що життя оцтой.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Яка гарно то в тому ІТ.
Аж собі туди захотілось.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

не бачити життя бо ти в іт, заробити хвороби спини, зіпсувати зір, заробити депресію, і тп, потім після 40 зрозуміти шо в тому іт досі ейджизм якщо ти досі звичайний розробник

той самий час можна витратити на більш цікаві напрямки, де ти можеш легко змінювати баланс робота/життя та заробляти ± ті самі гроші, звісно мова про власну справу

коли з’явиться багато вакансій на парт тайм (на меньші гроші звісно, то ок), може іт і стане краще, але не схоже що найближчі роки шось зміниться, бо «передовій» індустрії знадобився коронавірус щоб прийти до ремоут, хоча то можна було зробити ще 10 років тому

іт може і норм для заробляння стартового капіталу, інших переваг за 15 років я не побачив

не бачити життя бо ти в іт, заробити хвороби спини, зіпсувати зір, заробити депресію, і тп, потім після 40 зрозуміти шо в тому іт досі ейджизм якщо ти досі звичайний розробник

Подорожувати за кордон 3 рази в рік (не в Європу на візейр за 20 євро, такі подорожі не рахуються), займатися спортом, мати можливість нормально харчуватися і приймати модні, недешеві добавки (не мультивітаміни) чи користуватися недешевими процедурами, в 35 мати фізичну форму і здоров’я кращі ніж більшість работяг в 20, до 40 вийти на пенсію якщо не прилетить якийсь чорний лебідь.

Звісно тут не тільки ІТшечка, тут ще й інвестиції. Но ІТшечка дає капітал а інвестиції його примножують. А відносно розслаблене життя в ІТшці дає можливість займатися інвестиціями. Звісно якщо ви не тратите вільний час на вивчення нового фреймворку чи пошуку нового проекта щоб на вихідних ще 1-2к заробити, а потім потратити ці 1-2к на психолога.

той самий час можна витратити на більш цікаві напрямки, де ти можеш легко змінювати баланс робота/життя та заробляти ± ті самі гроші, звісно мова про власну справу

Ну давайте список таких напрямків де баланс робота/життя кращі ніж в ІТшечки за ті ж гроші

іт може і норм для заробляння стартового капіталу, інших переваг за 15 років я не побачив

Все від людини залежить. ІТ лише дає можливість, а як ви нею користуєтесь це від вас залежить. Якщо замість того щоб знайти одну компанію і ненапряжно там працювати, ви фрілансите на трьох проектах одночасно, постійно в стресі що завтра треба буде шукати новий проект, сидячи в кріслі за 200 баксів згорбленим за ноутом, не виходячи з хати — причому тут IT?

IT, особливо постковідне IT, навпаки дає вам свободу працювати в будь-який час, з бідь-якого міста чи країни.

Подорожувати за кордон 3 рази в рік (не в Європу на візейр за 20 євро, такі подорожі не рахуються)

Вместо с ноутбуком и кучей девайсов, ожидая очередной дзинь в слаке или скайпе.

мати можливість нормально харчуватися

Какой же п*здец. Гореть ментально, чтобы хотя бы фрукты можно было есть каждый день.
Я не про вас, я вообще. Многие возможности есть каждый день фрукты в Украине не имеют.

і приймати модні, недешеві добавки

Здорово вы транквизизаторы и антидепрессанты назвали.

Вместо с ноутбуком и кучей девайсов, ожидая очередной дзинь в слаке или скайпе.

Без. До мене навіть в неробочі години не достучатися, не говорячи вже про вихідні, не говорячи вже відпустку. На телефоні не стоїть жодного корпоративного каналу зв’язку (принципово не ставлю). Хіба що через телеграм чи інстаграм у випадку emergency можна зв’язатися, але таке було може 1 чи 2 рази за 5 років.

Какой же п*здец. Гореть ментально, чтобы хотя бы фрукты можно было есть каждый день.
Я не про вас, я вообще. Многие возможности есть каждый день фрукты в Украине не имеют.

Ну конкретно я не горю. Да і не про фрукти діло, вони копійки коштують, як і овощі. Тут швидше про смачно харчуватися при цьому мінімізувати споживання поганих жирів і поганих вуглеводів, не втрачаючи корисних вітамінів і мінералів.

Здорово вы транквизизаторы и антидепрессанты назвали.

Не знаю про що ви. Максимум для сна інколи щось приймаю, но робота тут не причому.

Людям важко жити з думкою про, що це , як ви пишете, «наемное рабство». Їм простіше знайти якусь радість в цьому, щоб життя було легше. І це правильно. Бо вони ходять більше частину життя на роботу і радіють, а ви будите ходите (якщо будите працювати на когось) і будите не щасливі

Тому що це ніякого відношення до рабства не має. Тут швидше ви товар а не раб. І продаєте себе самі. А далі все від вас залежить, кому, за скільки і на яких умовах продаєте свій час і свої скіли. Можете в гугл якийсь продати, можете на шахту продати, можете в ЗСУ продати (хоча тут якраз нерідкі випадки рабства коли в бобік на вулиці пакують), можете нікому не продавати, з’їхати в ліс, займатися полюванням, рибалкою і грядкою.

Короче товарно-грошове відношення. Ви робите якісь послуги, і вам роблять якісь послуги. А яка альтернатива? Щоб все було і нічого не доводилось для цього робити? Так не буває.

Багато людей не сприймають роботу як рабство. І в США відносно часто зустрічаються ті самі «millionaire next door», коли працюєш з людиною, а потім дізнаєшся, що ії попередній проект — стартап, що вистрелив, й в неї зараз більше грошей ніж ти заробиш за все життя. А вона продовжує працювати й далі, це її свідомий вибір, вона це робе вже не заради грошей.

Але для того щоб мати такий погляд на життя, треба ще мати особливу нервову систему; темперамент, імпульсивність нажаль не пофіксити ніякими психологами, медитаціями або релігією. Тому для мене робота теж як вимушена клітка. А зарплата це, як хтось сказав, «наркотик, на який роботодавець підсажує тебе, щоб ти відмовився від своїх мрій».

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

звільнення та війльний час після нього, то реально найщасливіші періоди у житті

Не щасливий. Коли був студентом мріяв про нормальний комп і думав, що буду щасливим, зараз готують і прибирають інші люди а каєн в нормальній комплектації раз в декілька місяців не проблемою, але тепер хочеться літачка.

Мій тато який ніколи багато не жив, поки син в ІТ не пішов, радується якомусь ліхтарику з алікспреса за 20 баксів більше, ніж колеги ІТшники радуються новому айфончику чи макбуку. А коли купив йому перший дорослий смартфон, то як дитина кілька місяців ходив з посмішкою на лиці, не міг нарадуватись.

А все тому що дофамінові рецептори притупляються, і після трьох айфончиків (для прикладу), 4-тий вже не вставляє і купуєш його рутина, ніби кілограм цибулі в магазині купив. Ех, шкодую за тим часом коли навіть нова клавіатура вставляла, не говорячи вже про більш дорогі гаджети.

Если ваш отец в его возрасте может радоваться, значит не заработал ОКР, тревожное расстройство и депрессию. Моего не стало в 60 (царствие ему небесное). Зарабатывал не много, но большую часть жизни провел перед мониторами со всеми вытекающими. У меня сложилось мнение, что после 50 радоваться он уже не мог впринципе.

Поради як тренувати в студію )

Так, в цілому щасливий. Хотів би хіба що обрати більш технічний напрямок айтішечки, а не свій нинішній творчий, бо якби я доклав стільки ж зусиль в те щоб бути якимось девом чи дата сайентистом, то заробляв би мабуть в 2 рази більше ніж зараз. З іншого боку, мені дуже подобається і цікаве те чим я займаюся зараз, а до технічних дисциплін в мене ніколи не було хисту і особливого інтересу.

Не айтішник, але працював фінансистом в айті. Дуже швидко вигорів. Високі ЗП (особливо для нетехнічних спеціалістів) — як ланцюг, який тримає (бо знайти щось подібне поза межами айті важко). Тому все що залишається — хибний компроміс: я типу щасливий, бабло є, сюди всі мріють потрапити, треба радіти. Гадаю, що навіть серед тих айтішників, хто типу «щасливий», помітна кількість хибить душею (особливо серед світчерів, які йшли туди за баблом).

У моєму випадку я відчував і професійну деградацію (в айті фінансисту особливо нема чого робити) і вигорання. Втік на ЗП на 25% меншу, але на цікавий новий досвід. Зараз кайфую в іншій індастрі. По ЗП давно вже айтішних колег обігнав і є куди ще рости.

останній пункт із першими двома не клеїться

Другий рік тягнучи продуктову лямку за кордоном, причому в країні, про яку мріяв, уже непогано адаптувавшись (аж до смолтоків із перукарками німецькою) і просунувшись у роботі, все одно думаю, що щастя було тоді, коли ми з дружиною були у Львові і був мир.

все одно думаю, що щастя було тоді, коли ми з дружиною були у Львові і був мир

Це знаєш — як у діда запитати — а коли було краще — зараз чи при сталіні — дід — звісно що при сталіні — а чому? — а тому що у мене х стояв. От це десь так само виглядає...

не знаю, у мене «дід воскресив сталіна і навіть з лежачим кайфує»

Мляцька довбана токсична публіка доу, яка токсичним парадоксом відповідає і в сім рил його лайкає у відповідь на ліричну ностальгію за мирним часом.
Я харкаю тобі в харю, аноніме.
P.S. Запам`ятав усіх вісьмох.

То такий токсичний айтішний гумор. Розуміння його приходить з личкою сіньора і більше. Але є якісь вайтішніки які його не розуміють та думають шо в айті немає місця людям з викривленним почуттям гумору, а лише одні гламурні хлопчики на гіробордах з вейпами.

токсична публіка

Когда я слышу «токсик» рука тянется к календарю, проверить «не начались ли школьные занятия».

Як згадаю свої роботи до айтішки, то розумію наскільки я щасливий. Окремо позитивно впливають work-life та work-money balance, коли я можу уділити достатньо часу сім’ї і своїм справам, а якісь незаплановані значні витрати, типу покупки нового холодильника, не стають фінансовою трагедією.
Та і в цілому цікаво, щось творити і в чомусь колупатися, не важливо чи це код, чи залізо, чи якась інша технологічна фігня

Як згадаю свої роботи до айтішки, то розумію наскільки я щасливий.

Ох жизненно. До ИТшечки работал в типографии, на производстве. Вспоминаешь так глаз дёргается. До цеха добираться минимум час в одну сторону, с парой пересадок. ЗП фигня. Летом жарко, зимой холодно. Начальство такое прям стереотипное. Да и сама работа чисто monkey job. Теперь как раю.

Я і до айтішечки був розробником, але постсовковий техдиректор, відділ кадрів, пиятики у відділі і в лабораторії, на роботу строго на девʼяту, кімнатні змови та інтриги і тому подібне... фуу...
А, ще коли ви програміст у такій конторі, то хоч ви тричі розробник і цураєтеся «it-інфраструктури», за вами може прийти цьоця з бухгалтерії, а коли у вас щось не вийде з її софтом, дивитиметься на вас як на лузера, якого тут не знати, за що тримають :D

А, ще коли ви програміст у такій конторі, то хоч ви тричі розробник і цураєтеся «it-інфраструктури», за вами може прийти цьоця з бухгалтерії, а коли у вас щось не вийде з її софтом, дивитиметься на вас як на лузера, якого тут не знати, за що тримають :D

Там нужно в бухгалтерии с компьютером помочь*
* - занести компы на 8 этаж когда лифты сломались)

ололо

я так якось був сервака... «поламав»

Був то переїзд з однієї серверної в іншу і мав той корпус ручки. І це ж важка скотиняка була, заліза не пошкодували на корпус. Ну і всередині то все теж непогано було напаковане. Несли ми того монстра вдвох. І десь між поверхами одна з тих ручок, за яку я тримав, бере і ламається. Сервак БАХ об сходинки. Другий чувак від несподіванки свою ручку теж впустив.

І пострибав той сервак весело сходинками вниз, аж поки в стіну не впилявся.

...

Працювало то залізо далі без проблем :) А стіну потім пофарбували, під час ремонту чергового.

Оо, флешбеки, колись в одній богадєльні перли принтер ОКІ із 90хх вчетером з 5го на 5й поверх двох сусідніх будівель. І в одній і з будівель сходи з 4го на 5й поверхи були іншої висоти сходинки, як назло. Дивом не розбили.

А через кілька місяців тягнули його назад..

Це все тому що ті ручки призначені лише для того щоб у стійку засунути і назад. Пощастило, якщо всередині HDD могли б і вийти з чату

работал в типографии

Як я це чудово розумію — дружина в поліграфії крутилась, якраз перед вторгненням послала все це щастя і тепер шукає себе:)
Опис умов роботи просто 1 в 1, при тому що посади були в більшості офісні

PS прочитав кометар дружині, зловила флешбеки :D

Я во время учебы в универе два лета подряд подрабатывал на заправках «пистолетчиком» и с тех пор считаю, что работа в сфере обслуживания — ад. Отношение клиентов часто было просто скотским и пренебрежительным. Например, с первой работы мне пришлось уйти, потому что одна марамойка умудрилась ударить машину на заправке, но своему хахалю побоялась сказать правду, поэтому выдумала историю, что она не могла развернуться и поэтому попросила меня сесть за руль и это я шваркнул тачку:) Хахаль был какой-то бандос местного разлива, который потом зачастил на заправку с целью найти меня и поставить на счетчик. Впечатлений от этих работ много хапнул.

+++

Першій рік в офісі як дитина радів просто опаленню та кондьору.

Такое и в it есть — типа клиент саппорт или аналитик настройщик erp/crm

типа клиент саппорт

Тех или чисто кастомер? Потому как второй к ИТ не особо много отношения имеет. А вот с первым у меня вполне хороший опыт был. Когда работал в лайфселе, так даже прикольные моменты были. Работа посменная, ночью так вообще кайф. Сидишь с пацанаим в контру играешь пол ночи, или своими делами занимаешься. За год такой работы как раз в ночные активно готовился и потом на девопса свичнулся) Ну и зп заметно больше была.

Первая линия поддержки какой-нибудь древней нишевой системы документооборота- где ни знаний ни опыта. По второму пункту — недавно была позиция на джине искали миддл фронтенд разработчика для настройки формочек в crm.

шось я шукав той баланс в іт, так і не знайшов, переважно хочуть тебе фуллтайм, американські замовники з якими ти працюєш з 14 до 21-22, мітинги на годину о 20, прям мрія (ніт)
де в іт можна працювати з 8 до 17 і щоб тебе не задовбували через пошту та слак після? без релізів, скрамів, мітингів по 1-4 години на день і тп

Та можна, зазвичай у мене так:
— ніяких графіків немає, аби на мітинги приходив і робота була зроблена
— мітингів теж мало, дейлі на 10-15 хвилин, між спринтами пару на 1-2 години і ще раз на два місяці all staff на годинку
— в пошту я тупо не логінюсь на телефоні, тільки календар, передивляюся на ноуті пару разів на день
— в слак напряму пишуть коли щось важливе, але ніхто не образиться якщо реально зайнятий і не підеш фіксити прод ввечері, завжди знайдеться хтось інший або проблема може почекати до ранку
— без релізів не обійтись, але то теж фігня, зазвичай деплоїмо тихенько в певне часове вікно

мені і моєму оточенню схоже що не щастило з проектами постійно :D

Щастя людини залежить від багатьох чинників, на які компанія вплинути не може, наприклад:
— як працюють у людини серотонінові рецептори (добре чи пагано)
— які у людини життєві обставини (все добре, чи живе в сім’і алкашів; є друзі чи нема)
— яке у людини здоров’я (бо як щось болить, важко бути щасливим)

Можливо, зв’язок між цима факторами (щастя та робота) не причинно-наслідковий? Просто, люди, у яких мало проблем -> краще працюють ТА щасливі. А люди, у яких багато проблем -> гірше працюють ТА менш щасливі.

Ну, айтішка в цілому — це дар б-жий. Тут можно знайти удальонку, великі зп, круте середовище праці, великий вибір кар’єрних шляхів. Можеш фіксить ненапряжно баги, можеш створювати багатомільйонні стартапи — it’s up to you, всі дороги відкриті.

Не уявляю як би я батрачив в офісі чи заводі за нормісні зарплати в колективі з нормісів. І тим більше щасливий, що був занадто adhd-кнутий щоб піти шкварити життя об науку.

upd: стосовно конкретного щастя на конкретній роботі — по різному буває. але всі негативні речі грунтуються виключно в моїх діях, а не працедавці. якщо я бачу токсичний менеджмент, нудні таски, етц — це виключно мої проблеми що я чомусь не міняю роботу.

Якось не задумувався. Є робота — я її роблю. Але, відверто кажучи, займався би чимось цікавішим і більш творчим. А якби мав чемодан грошей, то взагалі би не працював)))

Щастя співробітника є базою для значних результатів — високих та вище середнього. Якщо це щастя опирається на роботу, її результати, та супутні наслідки.
Якщо людина щаслива, але робота не відіграє в цьому ніякої ролі — дуже сумнівно, що результати будуть високі.
А саме до видатних результатів, досить часто, спонукає нещастя.

Я кайфую взагалі, якби не війна з грьобаними кацапами життя було б казкою.

Цікава тема, співзвучна з думками... Останнім часом, хоча правильніше буде сказати, роками, відчуваю, що мала б бути щасливою, бо ж працюю в Айті (а сюди стільки народу мріє потрапити) Спеціальність не технічна, але оплата достойна, графік супер гнучкий, компанія дбає. Але щастя нема( До роботи себе «тягну за волосся» і щодня борюся із цілою бандою в голові — тут і внутрішній критик, і гуру прокрастинації, і синдром самозванця... Часто перемога не за мною(
До щастя бракує здоров’я рідним, і мотивації, або ж зміни напрямку, щоб працювати в задоволення, без щоденних баталій з собою.

Треба більше вихідних брати :)

У Вас ознаки вигорання.
Багато разів виходив з такого стану завдяки пришвидшенню ритму життя. Вибирайте що з нижче наведеного суттєво пришвидшить Вас.
* новий проект
* нова команда
* нова позиція(керівна над поточним середовищем)
* якесь складне навчання (не просто курси)
* автомобіль (не було власного, до цього)
* нові хобі (подорожі та автомобілі)
* спортзал, з останнього (зараз 3-5 разів на тиждень, а до цього я 15 років запливав жирком)
Це не повний список, просто з того, що мені допомагало. Деякі пункти по декілька разів. Майже у всьому мені прямо або опосередковано допомагала компанія. Десь прямо давала можливості, десь зарплата дозволяла хоча б спробувати щось нове, десь просто компанія не заважала та лояльно дозволяла змінювати графік роботи, щоб я все встигав.

чому ніхто про причини того вигорання не думає, віддавали б в Україну цікаві проекти, або було б разів у 20 більше локальних продуктових компаній, щоб був вибір і конкуренція, а не як зараз 9 з 10 це гівняні проекти на аутсорс/аутстаф де треба мавпочки, які будуть кожного разу наново винаходити як краще написати rest api, та бути присутніми на максимальній кількості мітингів з замовниками, щоб замовник бачив постійно мавпочок, яких йому продали по оверпрайсу ( мідлів як сінйорів, джунів як мідлів)

То може і вигорання суттєво зменшиться, бо зараз флоу виглядає як пішов у іт, перші два роки все подобається, потім потихеньку вигораєш, а далі вже кому як пощастить вистрибнути з того іт, щоб потім розгрібати наслідки того вигорання.

Може порядок буде коли всі ці аутсорс аутстаф компанії будуть чесно брати відсоток з прибутку за те що познайомили розробників з клієнтом, а не бути посередником у вигляді коворкінгу і перепродажу людей з дуже гарною маржою?

може і вигорання суттєво зменшиться, бо зараз флоу виглядає як пішов у іт, перші два роки все подобається, потім потихеньку вигораєш, а далі вже кому як пощастить вистрибнути з того іт, щоб потім розгрібати наслідки того вигорання

погоджуюсь. Особливо якщо до роботи в ІТ займався зовсім іншою діяльністю, більш творчою.
Зате придбав житло, зараз закінчую ремонти, потім ще обставити квартиру... І можна буде задуматись. Хоча потім потрібно автомобіль придбати, гараж...

...другу квартиру, дачу, автомобіль дружині, оплатити Гарвард дитині😂

другу квартиру

під здачу

дачу

хоча б таунхаус у передмістті

автомобіль дружині

дітей по садочках/школах возити. а собі мотоцикл

оплатити Гарвард дитині

це вже зайве. Європейська освіта доволі доступна.
На жаль в Україні тільки в ІТ можна чесною працею заробити на це все за більш-менш досяжний проміжок часу. Тому і продовжуватиму «випалювати кодом очі» ще довгий час

А дружина вам дозволить мотоцикл?) Ні, бо це ризик для неї, що перестанете нести бабло.

дослідники з’ясували, що щасливі люди були в 4 рази продуктивнішими за тих, хто був нещасним

а до цього дослідження вони думали що нещасні люди добре працюють?

ви щасливі, працюючи в IT?

Так.

Ваша компанія турбується про щастя співробітників?

Намагається.

Що ще вам потрібно для щастя?

Пошвидше виїхати закордон.

* при інших рівних, при умові що умови життя такі самі, оточення таке саме, хімія мозку така сама, здоров’я таке саме, дофамінові рецептори такі самі

Але, як показує практика, з грошима це все змінюється і не в найкращу сторону, особливо хімія мозку і дофамінові рецептори. Умовний студент, буде більше радіти якомусь умовному ксяомі за 200 доларів, ніж ти, успішний ІТшник, умовному самому толповому айфончику за 1500 доларів.

Навіщо обов’язково радіти айфону, коли можна щодня радіти самореалізації в професійній сфері, яка має своє вагоме підтвердження в цифрах на рахунку?

Підписатись на коментарі