Як я шукала (і знайшла) роботу під час війни

Привіт! Я — Марина Іванова, Middle Software Engineer PHP AdConnect в компанії appflame. У вільний час веду блог про ІТ в Instagram. До цього я працювала понад 3 роки з великими та маленькими інтернет-магазинами.

За свій робочий досвід я стикнулася з багатьма недоліками: непорозуміння з тимлідом, погана комунікація, погана кодова база, невиконання зобов’язань. Я намагалася вирішити це в межах компанії, а коли нічого не виходило — змінювала компанію.

У травні 2022 року знову настав момент, коли постало питання зміни роботи. Та цього разу я вирішила змінити підхід до процесу й виправила свої попередні помилки.

В цій статті я розповім, як попри війну прийшла до рішення виділити тривалий час на пошук роботи, як змінювала свій підхід до цього процесу та з якими цікавими історіями та нюансами пошуку роботи зіштовхнулася. Ця стаття буде корисна для всіх, хто зараз знаходиться у пошуках роботи, хто не задоволений нинішніми умовами й задумується про зміни.

Що було «до»

1. Прийняття оферів без аналізу ринку, самої компанії та продукту, над яким потрібно буде працювати. Це одна з найвагоміших причин того, що я в результаті отримувала.
2. Не найчіткіший воркфлоу: КРІ ніби й були, але на регулярній основі ніхто до них не повертався і не звірявся.
3. Не цікавий проєкт: я виконувала тривіальні задачі великих та маленьких інтернет-магазинів та не мала, що відповісти на питання: «З чим цікавим ти зіштовхувалася в роботі?».
4. Я мала справу і з закриттям задач без будь-якого контролю й з тотальним непорозумінням з тимлідом, коли атмосфера критики та небажання співпраці просто висіла у повітрі. Все доходило до того, що я приходила поплакати на робочому місці.
5. Інколи я не бачила можливостей росту, ані в плані знань, ані перегляду зарплатні.
6. Й ще одна цікавинка, з якою я стикнулась — відмова від виконання основної домовленості, яка була на старті співпраці.

Тоді я поставила собі мету: знайти роботу, де буде комфортна комунікація з тимлідом та колегами, цікавий проєкт, прозорі умови співпраці та можливість розвиватися. Для цього мені довелося переглянути весь свій звичний підхід до пошуку роботи. Далі — покрокова інструкція, як я рухалась на шляху до нового оферу.

1. Аналіз помилок

Перш ніж розпочинати пошуки, потрібно виконати «роботу над минулими помилками» і проаналізувати свій досвід. Також варто визначитися, що обов’язково повинна давати компанія, чим можна поступитись, а що не є важливим.

Раніше я мала дві ключові проблеми:

• низька самооцінка та неусвідомлення того, що можу запропонувати роботодавцеві;
• не аналізувала ринок та компанії.

Власне, з цього народжувалися всі подальші негаразди.

Погоджуватися на перший офер. Мій досвід завжди охоплював тільки наступні етапи: я вирішила змінювати роботу, проходила першу співбесіду, отримувала офер, погоджувалася. Так, якщо це компанія мрії, звісно, відмовлятись не варто. Але, якщо ви це робите лише з думкою: «Щось краще за нічого» — час замислитись.

Не аналізувати свої сильні та слабкі сторони. Щоб виправити цю помилку, мені довелося добряче поборотися з синдромом відмінниці, комплексом самозванця та перфекціонізмом. Попри червоний диплом Одеської політехніки, відчуття, що «я нічого не знаю» завжди було в голові. І тому мені здавалося: «А чому мене взагалі мають найняти?». З таким підходом далеко не заїдеш. Тож я взялась шукати й відзначати свої сильні сторони. Зараз я знаю, в чому моя експертиза. Моя сильна сторона — аналітичне мислення. Комунікація в команді — одна з важливих частин. Якщо я знаю, якого результату потрібно досягнути, обовʼязково знайду шляхи, як це зробити.

Змінювати компанії, та не змінювати себе. Я звільнялася, проте далі я погоджувалась на першу-ліпшу пропозицію й отримувала результат, схожий з попередніми. Для того, щоб «шишки» перетворювалися на цінні уроки, потрібно змінювати також щось всередині. Наприклад, через невпевненість раніше я була схильна затягувати робочий процес: замість того, щоб відправити виконану задачу на ревʼю, я перевіряла її ще раз і ще раз, щоб переконатися, що все гаразд. З моїм нинішнім тимлідом ми знайшли розв’язання цієї проблеми: зробити чекліст за завданням, наприкінці переглянути всі пункти і якщо все виконано — з чистою душею віддати далі по флоу. Тобто я змогла стати впевненішою у якості своєї роботи, а з точки зору роботодавця — ціннішим працівником.

Пасивний пошук. Коли я вирішувала змінити роботу, я відгукувалась на пропозиції рекрутерів у LinkedIn. Особливо приваблювали ті компанії, в яких працювали мої знайомі. Я чула, що там класно і хотіла так само. Не було такого, щоб я сама шукала й обирала роботу. На першу роботу я взагалі влаштувалася за 3 дні: надіслала резюме —> прийшла на співбесіду —> вийшла на роботу. Тобто робота знаходила мене, а я лиш приймала пропозиції та намагалися повторювати успішний шлях когось іншого.

Ігнорувати фідбек та ринок. Якщо бути на своїй хвилі, можна втратити звʼязок з реальністю. На початку свого карʼєрного шляху я спілкувалася з іншими людьми й вони ділилися зі мною своїм досвідом, але я була настільки зациклена на собі та своїх проблемах, що особливо нікого не чула. Вже дещо пізніше, саме фідбек колег з ІТ підштовхнув мене до змін. Коли я спілкувалася з ними, описувала свої обовʼязки та зазначала рівень зарплатні, деякі з них шоковано дивилися і казали: «Ти що, серйозно?». Ці розмови допомогли мені зрозуміти, що я марную свій час. Мало того, що умови праці залишали бажати кращого, так ще й перспективи розвитку — жодної. Раніше я геть не аналізувала, які запити ринку, скільки коштує та чи інша праця, що потрібно роботодавцеві та як приносити користь для компанії, яку вона буде готова належним чином компенсувати.

2. Мої побажання до роботи

Коли я вчилася в університеті, нам розповідали купу всього цікавого, як воно там в ІТ працюється. Наприклад, щодо коду ми вивчали процеси, які є в розробці програмного забезпечення. Я знала, як має будуватися хороший код в теорії, що є рев’ю коду. Щодо організації процесів я знала про Scrum, Waterfall, Agile, які мітинги є.

Коли я пішла працювати, то всього цього я не помітила. Маючи вже 3-річний досвід, я проаналізувала, що мені подобається і не подобається в роботі, з чим та як хочеться працювати. І вирішила знайти роботу, яка максимально збігатиметься з моїми очікуваннями.

Потрібно памʼятати, що це — суто індивідуальна історія. Комусь неважливо, чи є карʼєрний розвиток та яка команда, найголовніше — рівень зарплатні. Комусь важливі зовсім інші моменти.

Мій список вимог був наступним.

Команда (обовʼязково)

На одній з попередніх робіт я мала непорозуміння з тимлідом. У нас була важка комунікація. Коли я щось робила, він давав фідбек, що це «не те», але ніколи не пояснював, що саме, та не пропонував рішення — говорив мені подумати ще. Так могло відбуватися двічі, тричі й більше. В такі моменти я відчувала, ніби я нічого не знаю, нічого не можу зробити, тому що я не розумію, що ж не так я роблю. Ця ситуація дуже важко мені давалася — я просто приходила і плакала на робочому місці.

Вже пізніше я зрозуміла, що справа була геть не в мені: тимлід мав труднощі з конструктивним зворотним звʼязком або ж просто хотів тішити своє его більше, ніж якісно виконати завдання.

Раніше коли я несвідомо шукала роботу, то часто співбесіду проходила в людей, з якими я не буду безпосередньо працювати. Наприклад, співбесіду проводив СТО, а потім я починала працювати з тимлідом, з яким у мене траплявся дісметч.

Зараз практично у всіх компаній я проходила співбесіду саме з тимлідами зі свого потенційного проєкту. Якщо цього не було передбачено, я наполягала на знайомстві з тимлідом окремо. На співбесіді ти маєш шанс подивитися на реакцію потенційного колеги: як він реагуватиме на те, що ти не знаєш відповіді на якесь питання, чи він намагається тобі допомогти, наскільки коректно веде розмову. Це дає базове розуміння, чи буде легко працювати в команді разом.

Перегляд зарплати та рівня сеньйорності (обовʼязково)

Я хочу знати, коли та за яких умов можна розраховувати на підвищення. Зазвичай було так: одна зарплата на випробувальний термін, інша — після нього. Через рік можеш розраховувати на перегляд.

Але на практиці це не завжди відбувається. Якщо мені потрібне було підвищення, я просто мовчки чекала: підвищать — добре, не підвищать — ну ок, буду сумувати.

Тож я зрозуміла, що мені на старті потрібен зрозумілий та прозорий алгоритм, як відбувається перегляд зарплатні та рівня сеньйорності. Всі домовленості мають бути письмово зафіксовані та узгоджені з усіма сторонами — тепер я не довіряю усним обіцянкам.

KPI (обовʼязково)

На перших двох роботах я мала безперервний потік задач. На третій зʼявились цілі, однак не конкретизовані. Тобто були спринти із задачами на них та перформанс рев’ю через пів року.

Я зрозуміла, що в такому воркфлоу почуваюся некомфортно — хочу чути фідбек частіше та мати детальне планування, яке покаже вчасно, чи рухається проєкт (і моя частина в ньому) у потрібному напрямку.

Зокрема, зараз в компанії в мене є чек-ін з тимлідом раз на 1-2 тижні, де ми обговорюємо загальні тенденції та можемо зрозуміти, що потрібно виправити. Також я регулярно чую фідбек. Така постановка задач і контроль за їх виконанням допомагають мені ефективніше працювати та почуватися краще.

Цікавість проєкту та якість коду (обовʼязково)

Це на рівні з якістю коду або з тим, щоб приділяти увагу та час на це. Якщо ти будеш працювати з проєктом, в якому код 2000 року та з яким працюють одні новачки, то він не буде відповідати тому рівню, якби ти працював з кодом нехай і не 2023 року, але максимально враховуючи рекомендації з написання чистого коду.

Зарплата

Кожен сам обирає свої пріоритети. Для мене питання грошей ніколи не було на першому місці. Попри те, що для мене оплата не є вирішальним чинником, я все ж мала певні очікування.

Після того, як я проаналізувала ринок, свої скіли та побажання, я визначала свої фінансові побажання. При цьому, якщо проєкт мені дуже подобався, я могла трішки їх знизити. Тобто ця планка була гнучкою.

Англійська

Для мене була важлива велика кількість англійської в роботі, тому що, на мою думку, щоденне використання в плані знання мови виграє у будь-яких курсів.

Разом з тим цей критерій був опціональним, я готова була ним поступитися.

Back-end only

Знаю, що часто люди приходять на позицію Back-end розробника, але де-факто працюють з JS або іншими Front-end штуками. Я хотіла займатися винятково Back-end’ом. Це теж був опційний критерій.

Врешті-решт я погодилась на те, що я маю працювати з JS. Мені про це відкрито сказали на співбесіді і я сама ухвалила таке рішення. Саме це є основою того, що я добре почуваюсь, коли з цим працюю.

3. Підготовка

Попри те, що минав третій місяць після повномасштабного вторгнення, я наполегливо почала порушувати питання виконання домовленостей з боку компанії. Й була рішуче налаштована на звільнення. Проте, щоб змінити цей замкнутий цикл, я вирішила на цей раз підійти до пошуку свідомо й обдумано, дати собі час.

Я мала відпрацювати 2 місяці після того, як поінформувала роботодавця про своє рішення. Тож часу на пошуки було з головою. Якщо потрібно відпрацьовувати стандартні 2 тижні — рекомендую спочатку знайти роботу, а потім вже звільнятись.

Сам пошук почався з оновлення резюме та акаунту в LinkedIn. Там я ще й активувала «Open to work». Що дуже дивно та цікаво — до встановлення плашки «Open to work» я отримувала більшу кількість пропозицій від рекрутерів, ніж після її встановлення.

Потім я закинула своє резюме на Djinni та сама продивлялася вакансії на Djinni та DOU. На Djinni мені активно писали рекрутери, на декілька вакансій я відгукнулася сама.

Коли на Djinni мені приходила релевантна пропозиція, я йшла читати відгуки про компанію на DOU. Якщо компанії немає на DOU, я відразу відхиляла цю пропозицію. Мені здається, що будь-яка ІТ-компанія, яка себе поважає, буде там.

Далі, я заходила на ресурси самої компанії та читала відгуки, дивилася рейтинг. Передусім звертала увагу на задоволеність співробітників. Відхиляла, якщо цей рівень був низький і якщо більшість відгуків були негативні.

Також я виписувала компанії, які мене цікавлять: це були відомі компанії; компанії, де працювали мої знайомі, або дуже круті за результатами мого ресьорчу. Я розглядала всі компанії від середнього розміру, не стартапи на 5-10 осіб. Багато часу витратила на перегляд відгуків.

Вже за 2 тижні після розміщення резюме на Djinni сформувався список до 15 хороших компаній, в яких я хотіла б спробувати попрацювати. Тоді я перейшла до активних дій.

4. Процес найму

Я почала розсилку резюме: у компанії, які мені сподобалися я могла написати сама або ж відгукувалися на повідомлення рекрутера. Далі порядок загалом ± однаковий.

Дзвінок з рекрутером — прескринінг

На цьому етапі я оцінювала якість спілкування та отриману інформацію. Наприклад, десь мені не подобався проєкт, з яким я мала працювати, або які технології використовувати. Десь потрібна була релокація або обов’язково ходити в офіс.

Я також ставила рекрутеру питання, які мене цікавили. Тестові я не виконувала. На це йде багато часу, до того ж я проходила співбесіди іноді по 2-3 на день. Зауважу, що від українських компаній я не отримувала тестових жодного разу. Тестове мені пропонували дві болгарські та одна європейська компанія.

Технічна співбесіда

Це була нагода зʼясувати, які технології використовуються, наскільки старий проєкт, чи модернізується він, яка команда, з ким я буду працювати. Так само я оцінювала взаємодію та рівень взаєморозуміння з тимлідом. Саме на цьому етапі я отримувала найкритичнішу інформацію, щоб зрозуміти: «моя» це робота чи ні.

Наприклад, в одній компанії в мене була співбесіда з СТО, який був максимально відсторонений. Він просто озвучив стандартний перелік питань на 15 хвилин. Сам проєкт був старим і я зрозуміла, що ніхто не прагне його покращити. Розвитку або не передбачалося, або він був би повільнішим, ніж в інших компаніях. Вони дали мені офер, та я відхилила пропозицію — обрала нові знання та перспективу.

В іншій компанії техінтервʼю минуло максимально напружено і морально важко. Скажу просто: після нього я відчула себе тупою, ніби я нічого не знаю. Найсмішніше, що я отримала від цієї компанії офер. І я досі не розумію, як. Я їм відмовила, проте вони пінгували мене декілька разів — пропонували зідзвонитися з командою, подивитися проєкт тощо. Вочевидь, я їм сподобалась, проте мої враження після спілкування були негативними. До всього ж, було незрозуміло, що це за компанія: на одних сайтах я знайшла, що вона латвійська, а на інших — білоруська.

Була також і доволі кумедна історія. За 5 хвилин після початку співбесіди, я зрозуміла, що не підходжу на позицію. Я сказала: «Давайте не будемо витрачати час один одного», а інтерв’юер продовжував: «Ну, давай ще одне питання, а що як ти зможеш відповісти» і так продовжувалося пів години.

Мені сподобалася співбесіда в компанії, де я працюю зараз. Протягом розмови було вдосталь ситуацій, коли я чогось не знала або стикалась з чимось, з чим я не працювала. І я чула «Подумай» та питання, які могли наштовхнути мене на рішення. Часто я відповідала правильно, інколи — неправильно або я не могла здогадатися. Проте саме з цієї співбесіди я вийшла з відчуттям «Вау! Це воно». Справа була навіть не в кількості правильних/ неправильних відповідей, а у «післясмаку» від інтервʼю.

Офер

В момент, коли я зрозуміла, що хочу в цю компанію, у мене на руках вже було 2 офери. Одна компанія мені запропонувала значно більшу компенсацію. В другій — проявили зацікавленість до моїх умов.

А ось в компанії, де я працюю зрештою, мені спочатку відмовили. Та оскільки мені дуже сподобалося технічне інтерв’ю, проєкт та частина команди, з якою я встигла поспілкуватися під час всіх етапів співбесід, я вирішила, що хочу спробувати добитися хоча б проходження випробувального терміну.

Тож у відповідь на відмову я пояснила рекрутеру свої відчуття і запропонувала бути на звʼязку раптом щось зміниться. Ще одну ніч я «переспала» з цією думкою. Прокинулась і вирішила написати ще раз: запропонувала зменшити компенсацію, щоб отримати офер, але мені сказали «Ні».

Я була спокійна, адже зробила все, що від мене залежало, і з чистою душею я продовжувала далі дивитися вакансії інших компаній. На той момент я думала, що на якийсь тиждень-два призупиню пошуки, щоб перепочити, але вже ввечері я отримала повідомлення від рекрутера, що тимлід хоче зі мною ще раз поспілкуватися.

Ми зідзвонилися і зʼясувалося, що мені відмовили через те, що я не хотіла працювати з JS (Front-End), а не через рівень компенсації. Тимлід ще раз пояснив, з чим доведеться мати справу і я вирішила, що хочу спробувати. Зрештою, так я й отримала свій офер.

Загалом я пройшла близько 10 технічних співбесід — для мене це дуже багато. З них я засвоїла декілька правил:

1. Не розчаровуйся в собі, якщо одна співбесіда пройшла не так, як тобі хотілося б. Потрібно пробувати, пробувати й ще раз пробувати.
2. Щоб пришвидшити пошуки, виділи на початку короткий проміжок часу на покращення теоретичних знань. Спробуй практичні завдання, які не робив раніше. Так ти будеш відчувати себе впевненіше і станеш ціннішим на ринку праці.
3. Проявляй гнучкість і сміливість! Іноді можна домовитися та отримати круту пропозицію, навіть якщо спершу тобі відмовили.

5. Пошук під час війни

Шукати роботу під час повномасштабної війни може бути стресово. Я не боялась, бо вважаю, якщо у тебе є досвід та знання, в будь-якому випадку знайдеш своє місце. Багатьом друзям та знайомим було важко зрозуміти звільнення за цих обставин (війна, зростання безробіття, багато хто втратив роботу).

Думаю, в онлайн-професіях все ж є велика перевага, адже ми маємо ширші можливості працевлаштування — практично, всюдисвітно. Я вирішила змінювати щось, щоб розвиватися й рости, приносити користь проєкту, собі та навіть країні.

У період, коли я шукала роботу, особливих змін в ІТ-секторі я не відчула, однак, можливо, мій досвід не зовсім релевантний.

Безумовно, потрібно враховувати ситуацію на ринку, свою нішу та навіть свої відчуття на поточній роботі. Якщо розвитку нема, якщо є сильний моральний тиск, якщо нема жодної цінності, окрім грошей — я за те, щоб шукати нову роботу. У випадку, коли не подобається лише щось одне — бачу сенс залишатися.

Наприклад, якщо не подобається зарплата, а все інше добре і є активне зростання, то я б не змінювала позицію, а набиралася б досвіду. Це як в універі: спочатку ти працюєш на заліковку, а потім — вона на тебе.

Мої висновки

Мій план спрацював. Я вже пройшла випробувальний термін та 9 місяців працюю в компанії, де мені комфортно та цікаво. Чесно скажу: я подякувала собі за цей вибір. Протягом всього випробувального терміну я придивлялася, чи все гаразд. Проблем, з якими я стикалась раніше, немає і все йде, як мені хочеться. Головне, що я отримала — це відчуття командної роботи та згуртованості.

Головний мій інсайт: навіть у випадку відмови завжди є варіант досягнути свого, якщо точно знаєш, чого хочеш.