З адвоката в QA Engineer: досвід зміни професії після 24 лютого 2022 року

💡 Усі статті, обговорення, новини про тестування — в одному місці. Приєднуйтесь до QA спільноти!

Привіт! Мене звати Анастасія Дика, я працюю на позиції QA Engineer в українській продуктовій компанії Front Pictures. Я — світчер, і до роботи QA працювала юристом та адвокатом в українських юридичних компаніях та як in-house lawyer у великих бізнес-структурах.

У цій статті хотіла б:

• поділитися досвідом про те, як я наважилася змінити успішну кар’єру та стабільну роботу і почати з нуля в ІТ під час війни;
• окреслити кроки, які можуть допомогти світчерам знайти свій професійний шлях.

Як і чому обрала юриспруденцію

Я народилася у Донецьку в сім’ї лікарів. З дитинства обожнювала читати, «поглинути» цілу книгу за день було звичайною справою для мене. Особливо захоплювалася детективами з неочікуваними сюжетними поворотами: любила ще на початку книги розгадати, хто ж скоїв злочин та які його мотиви.

Ще з дитинства шукала в усьому справедливість, захищала слабших, мене завжди обурювало, коли хтось ображав дітей, стареньких або тварин. Мабуть, саме пошук справедливості й привів мене до юриспруденції, як майбутньої професії. Щобільше, у девʼяності-двотисячні ІТ стереотипно асоціювалося в мене з виключно «чоловічою» професією, де лише програмісти пишуть код. Про професії QA, PM чи BA я тоді не знала.

У час, коли я вступала у виш, юридичний факультет був найпопулярніший та саме там точилася найгостріша конкуренція серед усіх випускників, але високі бали з ЗНО дозволили мені вступити на бюджет омріяного юрфаку.

З першого ж курсу, я розуміла, що на відміну від деяких моїх однокурсників, які мали батьків суддів чи прокурорів, я не маю зв’язків у «юридичному світі», тож у питанні працевлаштування можу розраховувати лише на себе. Вже з першого курсу я почала проходити практику у суді, де мала змогу приходити після очного навчання в університеті та допомагати секретарям та помічникам суддів готувати проєкти судових документів.

Розуміння судового процесу та навички опрацювання юридичних документів дозволили мені згодом виконувати роботу помічника юриста та продовжувати працювати весь час очного навчання в універі.

Після отримання «червоного» диплому магістра права, написання більше ніж 40 наукових статей я отримала пропозицію продовжити навчання в аспірантурі та працювати над кандидатською дисертацією. Але, вже маючи бекграунд як юрист-практик, я воліла активно працювати, влаштувалася на роботу до великої регіональної компанії, де, згодом, очолила юридичний відділ.

А потім почалась війна...

Початок війни та криза 2014 року

У ретроспективі оцінювати події весни-літа 2014 року складно — досі боляче, ця ситуація занадто емоційна для мене, як і для всіх мешканців Донбасу, які були вимушені покинути свої домівки.

Тоді, влітку 2014-го, я не мала остаточного розуміння, що взагалі відбувається, сподівалася на краще та на те, що цей жах невдовзі закінчиться, території звільнять від окупації та все буде, як раніше.

Наразі я розумію, що як раніше вже не буде ніколи, хоча тоді, у далекому 2014 році, відчуття, що я залишаю свій дім та місто, де прожила усе своє життя, так надовго — не було.

Тож, я переїхала до Києва та почала будувати там своє життя (тимчасово, як я тоді думала).

Професійний шлях

За більше ніж 13 років я здобула досвід роботи юристом як в юридичних консалтингових компаніях, де твої клієнти — різноманітні бізнеси, від ФОПів до великих корпорацій, так і інхаус-юристом у великих групах компаній, лідерах у своїх галузях.

Коли обирала юриспруденцію, звісно ж, я романтизувала професію, гадаючи, що буду працювати як в «Suits» чи «Boston Legal». Реальна ж робота адвоката є трудоємкою, кропіткою та надзвичайно відповідальною, оскільки від результату правової роботи залежать надважливі речі у житті чи бізнесі, або, інколи, і доля людини.

Особисто в мене, як у людини з загостреним відчуттям справедливості, все більше накопичувалося непорозуміння від певних особливостей української правової та судової систем, часом, від порушень прав людей та бізнесів, а також високого рівня корупції, про що свідчить чимала кількість вироків у корупційних справах.

На фоні недосконалостей нашої правової системи, з якими юристи стикаються щоденно, збільшувалася моя цікавість до світу ІТ, як такого, що невпинно розвивається, прогресує, де відсутня чи мінімізована бюрократія, а робочі процеси налаштовані з урахуванням і результативності, і комфорту працівників.

Мені завжди подобалася якість у всіх її проявах, помічати найменші деталі, пробувати нове та досліджувати. І, коли мої клієнти ІТ-компанії запитували юридичні консультації щодо їх ІТ-продуктів, я завжди вивчала ці продукти і розуміла, що мені було б цікаво протестувати цей сайт або застосунок, і взяти участь безпосередньо у розробці ІТ-продукту в якості QA-інженера.

Через фултайм завантаження на роботі, прагнення опанувати тестування довгий час було у планах, але постійно відкладалося на невизначений термін.

Та все змінилося після 24.02.2022.

Велика війна та початок світчингу

На початку повномасштабного вторгнення я вирішила, що обов’язково хочу допомагати людям та своїй країні не тільки фінансово, а і фізично займатися волонтерством. Тому до основної роботи додалося ще і щоденне сортування гуманітарної допомоги.

На фоні стресу з’явилося бажання діяти, і я зрозуміла, що відкладати свої прагнення на потім я не можу і не хочу, тим більш шансу їх втілити, може, більше і не буде. Тому я почала активно вивчати тестування. Навчалася як на платних курсах, так і на безкоштовних.

Не нехтувала і самонавчанням та онлайн-курсами на YouTube, отже, не впускала жодної можливості та шансу наблизитися до своєї мети — навчитися тестуванню і спробувати себе у ролі QA.

Протягом декількох місяців я закінчила п’ять окремих курсів по тестуванню програмного забезпечення та два загальних курса ІТ для світчерів.

Хочу зауважити, що саме в ІТ-сфері є надзвичайна кількість можливостей для навчання та розвитку, є різні варіанти для пошуку ментора та однодумців. Особисто мені сподобалося, що на кожних з моїх курсів був телеграм-чат, де відбувалося спілкування студентів — майбутніх тестувальників, і саме у таких чатах збиралося дуже круте комʼюніті людей зі спільними інтересами, які активно підтримують один одного, діляться різними можливостями та своїми інсайтами.

Також для мене була цінною можливість взяти участь у таких крутих активностях під час навчання, як, наприклад, ІТ-хакатон. Під час хакатону ми з командою 2 дні майже цілодобово тестували програму, і в результаті — вибороли призове місце та отримали надзвичайний досвід командної роботи, виконання завдань у стислі строки, плюс, — презентації та захист результату своєї праці.

Отже, після завершення навчання, попри чималу конкуренцію, я досить швидко знайшла роботу на позиції QA engineer в українській продуктовій компанії.

Стереотипи про зміну професії та їх подолання

Можливо, думка про те, що людина має працювати тільки за спеціальностю, чи усе життя працювати за професією, яка більше не приносить того задоволення просто тому, що після певного віку вже запізно щось змінювати — є наслідком радянського минулого українського суспільства, або ж тих шкідливих та необґрунтованих стереотипів, від яких варто було б вже відмовитися.

Бо під впливом таких стереотипів деякі люди можуть просто не наважитись на кардинальні зміни у професійному житті, тож, не будуть відчувати себе щасливими та реалізованими.

Чи було мені просто наважитися на рішучу зміну свого усталеного професійного життя? Звісно, що ні, але мені цікаво було кинути собі цей виклик і я розуміла, що щоб досягти своїх нових цілей треба робити нові рішучі кроки.

Також, я на власному досвіді розумію, що молода людина у 15-16 років може і не до кінця розуміти, чим вона хоче займатися все своє життя. Тому абсолютно природнім є зміна професій та навчання протягом життя, при тому, що в процесі цього життя сама особистість людини змінюється, тож, змінюються і інтереси, і захоплення, і пріоритети.

Звісно, з наявною в мене експертизою (досвідом та знаннями) в праві я не зачиняю для себе двері у юридичний бізнес, але наразі я волію обирати те, що є для мене зараз цікавішим, і де відчуваю свій потенціал у розвитку та отриманні нового досвіду.

Зокрема, я не підтримую думку, що зі зміною професії весь попередній професійний досвід світчера — перекреслений. Наприклад, досвід взаємодії з людьми, вирішення різних проблемних ситуацій, тайм-менеджмент, стресостійкість, керування командою, розподілення обов’язків, здатність самостійно приймати рішення та нести за них відповідальність — стане в пригоді у будь-якій роботі. І цей досвід неможливо забрати — він або є, або його немає.

Тому, для багатьох позицій світчер, який має попередній досвід роботи, хоч і на іншій посаді — може бути пріоритетнішим кандидатом. Наприклад, якщо світчер працював бухгалтером, а потім претендує на посаду QA-інженера у компанію, яка займається розробкою програм для ведення бухгалтерського обліку — то це може бути ідеальний метч, бо колишньому бухгалтеру не потрібно пояснювати деталі щодо бухобліку.

Кроки на зустріч новій професії

Замість висновків хочу виділити загальні кроки, які можуть стати у пригоді тим, хто наразі знаходиться на непростому шляху зміни професії:

• Мати мету, розуміти, куди ви рухаєтеся та навіщо. У нашому нестабільному світі, серед глобальної невизначеності слід мати стратегію свого розвитку на найближчий рік-два та розуміти чіткий план досягнення власних цілей.
• Підтримувати здоров’я та енергію. У сьогоденні українців є чимало стресу, що негативно впливає на психіку та здоров’я в цілому, на бажання щось робити та діяти, провокує вигорання. Тому вкрай важливо піклуватися про своє здоров’я, як ментальне, так і фізичне.
• Знайти джерела натхнення та підтримки. Запорука продуктивної роботи — хороший настрій, а як «заряджати» себе позитивним настроєм, кожен вирішує самостійно. Це може бути музика, фільми, подорожі, домашні улюбленці, спорт, блоги на YouTube, відео в Tik-Tok та будь що, що дає наснагу. Вкрай важливо і спілкування з рідними та друзями, які можуть підбадьорити та підтримати.
• Будувати ефективний нетворкінг. Цінності та світогляд людини формує її оточення. Тож, розширення кола професійного спілкування є цілком логічним кроком на шляху до поглиблення власної професійної компетенції, розуміння нових галузевих тенденцій, обміну думками.
• Розуміти свою цінність. Усвідомлювати, що саме ваша історія і ваш досвід є унікальним, неповторним, важливим саме для вас і тому є цінним. Важливо розуміти свої емоції та відчуття, не порівнювати себе з іншими людьми, а бути собою. Безумовно, думка інших людей може бути для вас важлива, але ваша особисте сприйняття — найважливіше, бо це ваше життя і ваші рішення.
• Не відкладати життя на потім та на «після війни». Неможливо не зважати на фактор війни у нашому житті, але це точно не означає, що потрібно поставити своє життя на паузу і чекати нашої перемоги. Життя йде саме у цей момент і ніколи не буде «зручного часу» для прийняття важливих рішень. Та у нас у всіх є обмежений запас часу, щоб діяти, ми маємо використати цей час максимально.

Отже, пам’ятайте, що лише від вас залежить ваша персональна історія, тож час не боятися нового та діяти!