Від волонтера — до солдата. Моя історія добровільної мобілізації

Вітаю шановне комʼюніті. Мене звати Віктор. Я працював DevOps/Java Engineer в одній з американських компаній.

З 27 лютого 2022 року я служив капеланом від ГО. Здійснив 11 місій на лінію зіткнення. Тричі в Бахмут, Соледар та інші місця, де найгарячіше. В лютому 2023 року, після бесіди з ждунами в Бахмуті, я припинив будь яку гуманітарну діяльність на фронті та почав їздити саме на нуль, де відстань до окупантів менше 500 метрів.

В мене є свій Телеграм-канал, де я публікую кадри з військового життя, свої думки та інше. Підписуйтесь, якщо не сподобається, завжди можна відписатись.

Я не люблю займатися зрадолюбством прилюдно. Тому деякі випадки, що я розповім, в уяві ви можете помножити на 3.

Це моя друга добровільна спроба піти в армію. Перша була в спецпідрозділ. Я не пройшов по здоровʼю та іншим причинам. Можете почитати про це тут.

У будь якій роботі, якщо обирати між гарними умовами та поганим колективом чи поганими умовами та хорошим коллективом завжди краще вибрати колектив. Тому я вирішив піти до друзів в бригаду ТрО. Мій фах — Пілот FPV Камікадзе.

Хочу одразу зауважити, що я дуже люблю свою красуню дружину, свого сина, і дуже не хотів з ними розлучатися. Але вже рік я не живу, а існую. Мені не цікаве звичайне життя. Стільки разів я був у небезпеці, багато разів був на самому нулі без зарплатні та бойового розпорядження... Цього завжди було замало.

Я не отримую задоволення від читання книг, відпочинку з родиною, перегляду фільмів та інших речей в цивільному житті. Наразі мене цікавить тільки військова справа. Тактика,стрільба та БПЛА.

Але я знаю точно, що як тільки ми переможемо, я повернуся в ІТ та до нормального життя.

Кроки до мобілізації

Подавши запити до декількох підрозділів, я став очікувати на відповідь. Паралельно з цим, продовжуючи тренуватись літати і стріляти. Швидше за всіх зробили документи на моє призначення з підрозділу мого друга айтівця, з котрим я познайомився в Португалії.

Я докупив деякий стаф та відправився у Навчальний Центр (далі НЦ).

Мій позивний — Гідеон, від імені одного з персонажів Біблії. Він має значення — могутній воїн. В часи Гедеона Ізраїль був окупований ворогами, а цей лідер переміг окупанта з військом, набагато меншим за чисельністю.

Ілюстрація до Гедеона

Реакція моєї родини

Син заповідав мені повернутися героєм. З приводу дружини — все складніше. Коли в минулий раз я збирався до спецпідрозділу, то вона робила мені нерви. Тому в цей раз вирішив сказати їй за декілька днів до від’їзду.

Дружина моя розумна, тому сама випадково мене вирахувала, побачивши на руці набряк від забору крові для ВЛК. Розпочався мініскандал. Я одразу попередив, що якщо буде, як минулого разу, то краще зберу речі і поживу десь в готелі. Тому все припинилося і ми прожили мирно ті декілька тижнів, що мені залишалися в цивільному житті.

Побут в НЦ

Приїхавши в НЦ, я поставив Старлінк в наш кубрік, подарований Стівеном після того, як я застряг в Сіверську без зв’язку та евакуації. Наразі весь мій підрозділ має змогу спілкуватися з рідними та доступ до інтернету (сім-карти в нас забрали).

Приємно дивитися, як їх настрій піднімається після того, як вони мали змогу та час на спілкування з близькими.

На моєму каналі є відео, як ми готуємо каву дріп, заливаючи воду підігріту на багатті банкою з-під тушняка, котрий щойно з’їли. Хто знає цей момент кавʼярень третьої хвилі — вони дуже піклуються про якість кави та самого процесу кавопиття, тому навіть цукор тобі не дають, бо в них є принципи. Тому це було забавно. На цю каву досить сильно підсів наш штаб. Тому я попросив OneLove, і вони передали нам ящик дріпів. Велика дяка!

Атмосфера у підрозділі нормальна. Живемо мирно. З негативного — це харасмент жінок з боку чоловіків на всіх рівнях. Це проблема, яку неможливо вирішити. Я побачив, що багато наших посестер попускають це. Якби це питання вирішував я, перше, щоб я зробив, — навчив дівчат кожен раз одразу давати максимально жорстку відсіч. Цікаво, які запобіжні засоби вживають з цього приводу в арміях Західного світу.

Годують тут в більшості випадків погано, тому в мене є власні сублімати ЇDLO. Їм я зазвичай мало, тому особливо не страждаю.

Ліжка досить зручні. Набагато зручніші ніж ті, де я мав змогу жити на лінії зіткнення. Що таке гарячий душ чи унітаз ми вже давно забули. Дівчатам дозволяють митись в теплій воді.

Опалення немає. Тому я дуже радію, що зараз тепла пора року. Краще тут не хворіти, тому що допомога буде надана дуже повільно.

Під час повітряної тривоги ми йдемо в укриття. В будь яку пору доби. Часто лишаюся ночувати в полі, тому що після повітряної небезпеки немає бажання вертатись до «располаги».

Наше зоряне небо

Розклад та тренування

Кожен день ти прокидаєшся в 5:40 ранку, в 6:10 вже бігаєш по полю. Після навантаження, в 7:20 сніданок. Сніданки зазвичай дуже несмачні. Обід більш менш. Вечеря часто гарна.

8:20 — шикування і 10 годин занять. Як правило, це тактика та вогнева підготовка.

Буває, виходимо в 8:20, а заходимо в 22:20. Як приклад, подивіться це відео, як ми вночі відпрацьовували зачистку ворожих окопів. Відбій в 22:00

Неділя — вихідний. Але нам все одно вигадують якусь роботу. До обіду в місто не випускають. Є НЦ, котрі набагато лояльніше ставляться до вихідних.

Труднощі взаєморозуміння офіцерського складу та інструкторів

Є декілька головних проблем, які я тут бачу. Це конфронтація штабного командування, часто з радянським мисленням, і бойових сержантів та офіцерів, хто опинилися тут на посадах взводних та інструкторів з тих чи інших причин. На це боляче дивитись.

Інструктори в нас всі з досвідом бойових дій в 2022-2023 роках. Вони ризикували своїм життям і здоровʼям заради перемоги. Вони втратили багато своїх побратимів на цій клятій війні. Їм постійно затримують заробітну плату. Останній раз затримка була два місяці! Це жахливо.

Проте боляче дивитись навіть не на це, а на те, як вони тут страждають. В першу чергу морально. Ніколи не будує і не прагне взаємоповаги між штабниками, котрим важливіше у військовий час, щоб курсанти не їли їжу в кімнатах та не сміялися біля столової, та людьми, які бачили, що таке жах війни.

Як військові потрапляють в НЦ

Хтось став обмежено придатним після поранень, тому вибрав шлях інструктора. А хтось перейшов дорогу командуванню і був поставлений перед фактом: наказом на перехід в НЦ. Зробити тут майже нічого не можна. Переводять звідси дуже неохоче.

В НЦ шукали айтівців і я визвався. Тим самим потрапив до штабу. Більшість роботи повʼязана з Word та Excel. Це я не люблю, але діватися нема куди. Я не шукаю звільнення від солдатської долі, тому тренуюсь разом з усіма.

Паралельно завершую сесію та деякі таски на старій роботі, тому іноді замість полігону залишаюсь в канцелярії.

Декілька важливих зауважень

Є така річ, як відношення до частини або рекомендаційний лист. Ти отримуєш його від підрозділа своєї частини, де ти хотів би служити, а потім йдеш в ТЦК. Там тебе направляють в НЦ на КМБ, де ти навчаєшся. Потім маєш відбути в розташування своєї частини.

Тепер, увага — не завжди так буває! Можете таке бути, що прийде наказ і ти поїдеш зовсім не туди, куди планував. Тому це діло треба тримати на контролі. Прослідкуйте, щоб ваше відношення занесли в стройову і командування постійно моніторило це діло.

Також є таке явище, як «покупці». Це представники інших частин. Вони приїжджають до НЦ та починають вас переманювати до себе. Тут взагалі краще «не відсвічувати», тому що якщо вони зацікавляться тобою і у них є звʼязки в НЦ, то жодне відношення тебе не врятує. Поїдеш замість роти охорони під Бахмут.

На цьому все про навчальний центр. Далі про важливе.

Моє обладнання

Зброя та спорядження в мене власні. Більшість з нього з’явилась завдяки моїм друзям, комʼюніті DOU та мого каналу.

Апер AR-15 Adams Arms P2 5.56 11.5 дюймів — поршньовий. З глушником, коліматором та магніфером.
Другий апер та ловер — Springfield Saint Victor 5.56 16 дюймів. Майже марксман гвинтівка. Регульований газоблок з х8 прицілом, глушником та сошками.
FPV Окуляри цифрові DJI Goggles 2.
FPV Окуляри аналогові Skyzone 04L V2.
FPV Хімера 7ʼʼ Pro V2 на цифрі.
FPV Дрони Камікадзе 7ʼʼ та 8ʼʼ на аналогу.
Ретранслятор з Rush Tank, TrueRC Gatling та іншим.
Аппаратура Radiomaster Boxer + HappyModel + TBS TX Lite.
Аппаратура TBS Tango 2.
Mavic 3 (Канадка).
Пульт RC Pro (без GPS).
Плити керамічні Spartan.
Плитоноска Leonidas.
Боти Lowa Zephyr Hi.
Шолом Тор-Д.
та багато іншого.

Мотивація

Зараз ми переходимо до дуже складної теми, але її треба підняти. Наголошую — все, написане нижче, це суто моя думка.

Більшість добровольців, з ким я спілкувався, мають ті чи інші вади по здоровʼю, через котрі вони не були б мобілізовані. І це їх не зупинило. Такий тип людей закінчується в Україні. В мене є цікава стаття з дослідженням по нашому мобілізаційного ресурсу — прочитайте.

В нас є жінкі. Десь 60 осіб. Добровольці. Схиляю свою голову з повагою перед ними. Все, що я розповів вище веде до наступного. Колись у Хіміка з Азову запитали його думку: що краще, щоб чоловік воював чи допомагав на економічному фронті. Він відповів — щоб воював.

Ми підходимо до тієї стадії війни, коли ТЦК почнуть масово призивати на службу населення міст мільйонників та Києва. Люди не вмотивовані різниці на фронті не роблять. Якщо ти не вмотивований воювати — не йди воювати! Ти забаранишся сам і можеш стати причиною загибелі інших.

Якщо маєш змогу донатити чи волонтерити — продовжуй робити це! Якщо ти вважаєш, що військо не заслуговує на допомогу — мовчи і нікому про це не кажи.

Також хочу додати, що стріляти та кидати гранати можна навчити абсолютно всіх. Але Бог дав кожному свою міру розуму і я вважаю, що люди розумні мають воювати там, де вони будуть максимально корисні. Не продумані, а саме розумні. Бо інакше це буде нераціональним використанням ресурсу, котрий ми маємо.

Мені та таким як я немає різниці, чим займаються чоловіки не вмотивовані. Не турбують їхні танці в клубах, походи до кінотеатру та ресторану, селфі з фітнес-клубів. Нас цікавлять тільки ті, для кого війна продовжується. Бо з іншою категорією людей вже нічого не зробиш.

Я хочу звернутися до людей вмотивованих. До тих, хто був в ДФТГ, хто тренується, до чогось готується. До волонтерів, котрі постійно ризикують своїм життям. До інструкторів приватних організацій, котрі не воювали з лютого 2023-го, хто вчить тактиці, стріляти та іншим речам.

Звертаюсь також до інструкторів БПЛА. Друзі — завжди будуть ті, хто зможе зайняти ваше місце в організації. А саме у війську вас не вистачає найбільше. Більшість з вас ніколи не буде себе вважати повністю на своєму місці, якщо ви фізично не дасте відсіч окупанту.

Я сам проходив стадії від бажання воювати фултайм та небажання залишати тепле ліжко, свою роботу, волю робити, що заманеться, та свою зону комфорту. Зараз це не має значення. Люди півдня та сходу чекають на звільнення! Хтось чекає вже 9 років.

Вони страждають, вони бояться, існує постійна загроза життю. Наші діти гинуть кожен день від обстрілів. Коли ми вийдемо на кордони 1991 року — не факт, що росія зупиниться. Тому ми змусимо СИЛОЮ її це зробити.

Друзі, кожен з вас знає когось, хто вже давно воює в нормальному підрозділі. Не зволікайте. Повірте мені, краще призватись в теплу пору року з відношенням від частини, ніж взимку по повістці туди, куди направить ТЦК. Досить готуватися. Доєднуйтесь до війська. Звикаєш до всього. До дискомфорту, до сну по 5 годин. До поганої їжі, спати просто неба. Тільки б був нормальний колектив.

Ми проводили по 12 годин при температурі повітря +46. Нас заливало дощем. Пережили. Не буду лукавити. Після бойових дій не всі з нас повернуться додому. Не всі повернуться вцілілими. Когось з вас вшанують назвами вулиць, шкіл то культурних споруд.

Не слухайте тих, хто каже, що Державі до вас немає різниці. Наші імена залишаться в віках! Наші діти та їх діти, і діти їх дітей будуть вчити про наші звитяги в книжках з історії.

Моя посестра розповіла історію з життя про свого друга. Спортсмена, підприємця, котрий похвалився їй тим, що зробив собі другу групу інвалідності. Хвалитись таким в військовий час — це ганьба. Вона відповіла йому, що мобілізувалася до війська. Тендітна, розумна жінка. Хвалитись тим, що ти оформив собі виїзд за кордон — ганьба!

В нас досить багато тут людей з інвалідністю. В нас є доброволець, мати чотирьох та бабуся трьох онуків. Її чоловік служить з початку вторгнення. Я служу з добровольцем, у котрого п’ятеро неповнолітніх дітей. Головний аналітик банку. Дуже розумна людина. Півроку знадобилось йому, щоб вмовити владу взяти його до війська.

Коли через роки нас запитають, чим ми займались під час вторгнення, більшість людей з бойовим досвідом ніколи не будуть сприймати інше зайняття, ніж військову справу. Але ми навчимося не показувати це на людях. Тому що на розбраті і непорозумінні країну не відбудуєш. Єдність — це головне, чого ми потребуємо зараз, а потім — ще більше.

Про військові потреби

На фронті ми використовуємо здебільшого аналогову систему та DJI для розвідки та скидів. Але дрони — це витратна частина, котра потрібна постійно. Це все дуже дорого.

Тому я шукаю виходи на представників фондів «Повернись Живим», Стерненка, «Армія Дронів», Фонд Притули та інші. Ми реагуємо миттєво, акти та звіти робимо швидко.

Я вільно володію англійською мовою, тому можу звітувати для іноземних партнерів також.

Наразі FPV камікадзе дрони я закуповую силами своїх друзів та ком’юніті. Їх вартість від 12 до 20 тис. гривень за штуку. Кожен донат від 16К і більше надає право назвати дрон будь яким наданим вами імʼям. Можете залишити бажану назву в комментах до статті або написати мені в LinkedIn.

Приклад з назвою 175 PEGAS у Ескадрона

Банка для дронів та обладнання
Картка банки — 5375411207408282
PayPal — itstud87(AT)gmail(DOT)com

В мене персонально є потреба в C.A.T турнікетах, набоях 5.56, плитоносці зі швидкоскидом (моя вже не підходить), коліматорі Aimpoint зі швидкозʼємом та РПС.

Банка на снарягу
Картка банки — 5375 4112 0667 0981
PayPal — itstud87(AT)gmail(DOT)com

У той момент коли ця публікація вийшла — ми знаходимось на трьохдобовому виході в умовах, наближених до бойових. Це фінішна пряма. Після цього я відбуваю в свій батальон.

Дякую за увагу. Крок за кроком йдемо разом до Перемоги, чого б це не вартувало!

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!