Чому мобілізація аспірантів це погана ідея

Artem Kramov 13.09.2023 14:37

Опишу свою думку з точки зору випускника аспірантури (захистився 1.5 роки тому в Шеві), що навчався за новою програмою доктора філософії (галузь IT).
1. Вік 90% аспірантів (якщо не більше) галузі природничих наук та інженерії (фізики, хіміки, біологи, радіотехніки, інженери і т.п.) складав менше 30 років. Тому 34-річні аспіранти були для нас винятком (на нашому факультеті таких, наприклад, не було). Можу припустити, що в гуманітарних науках цей відсоток може бути значно меншим, адже чимало відповідних здобувачів наукового ступеня керуються метою отримання гарного бонусу для резюме чи посади.
2. Щодо кількості аспірантів, на нашому факультеті їх було дійсно мало (наприклад, я був один на своїй спеціальності, бо на кафедрі відносилися до навчання доволі строго).
3. Цінність аспірантів вимірювати складно, адже, зазвичай, варто думати про довгострокову перспективу. У топ ВНЗ України аспіранти можуть проводити дійсно важливу наукову роботу; принаймні, я розумів, для чого це робиться, як це може допомогти в майбутньому Україні та науці в цілому. Такі ж відгуки чув від фізиків та хіміків. Однак я впевнений, що більшість наукових робіт виглядає фіктивно для закриття щорічного плану (щороку аспірант має закрити план у декілька наукових робіт та виступах на конференціях). Можу зробити такий висновок як один з організаторів міжнародних (доволі рейтингових) конференцій: подається робота (огляд літератури, дубль результатів з попередніх робіт), друкується, і бінго, ти закрив академзаборгованість. В Україні просто добіса видань, які вважаються фаховими. Для доктора філософії ще вимагається публікація однієї роботи в іноземному журналі, що у багатьох випадків вирішується за рахунок друку в журналі Словаччини/Чехії/Угорщини за гроші.
4. «Якщо ми дійсно зацікавлені у післявоєнній відбудові та економічному рості як країна, вирвати зараз аспірантів з освітнього процесу це постріл в спину завтрашньому собі.» — якщо ми зацікавлені у цих факторах, може варто розпочати з надання відстрочки людям з науковим ступенем з подальшим їхнім залученням до держініціатив? ) Пан Оксен Лісовий зазначав, що нам варто повернути науковців з-за кордону, але я б ще додав, що варто зберегти тих, хто ще є в Україні.

Отже, які мої суб’єктивні висновки :)
— Варто зробити статистику віку людей, які захистилися (дійшли до кінця) за новою програмою доктора філософії; якщо захист у 35 років буде виглядати аномальним, або буде закономірність (наприклад, найбільше таких вікових захистів через юридичні спеціальності), тоді можна приймати рішення щодо вікового обмеження.
— Для відбудови науки потрібно не збільшувати кількість аспірантів, а зменшувати кількість аредитованих журналів та ВНЗ. Інакше буде більший відсоток людей, які скористаються можливістю публікації у локальному «Пізнайко», що навряд надасть Україні якийсь поштовх.
— І щодо вже існуючих кандидатів наук: потрібно зробити тотальну перевірку робіт на академдоброчесність з позбавленням наукового ступеня. Наприклад, можна дати шанс людям скористатися опцією добровільної відмови від ступеня (таке є, це жесть, але ок) протягом 6 місяців з подальшою тотальною перевіркою та відповідним штрафом (думаю, що відмови будуть сипатися :)). Далі вже можна думати про механізм бронювання науковців з можливістю залучення до проектів країни. Інакше немає сенсу тримати аспірантів, щоб потім наступати на ті ж самі граблі.

Чому мобілізація аспірантів це погана ідея

60 коментарів

Підписатись на коментарі