Виграш в лотерею Green Card, переїзд до Америки за день до повномасштабного вторгнення, робота в IT в США

Не стаття, а збірна солянка якась, скажіть? Подивимось, що з цього вийде, але почну з передісторії.

Веду собі сторнку в інстаграм (де також висвітлюю ту саму солянку з тем), і тут мені підписниця подає ідею написати статтю на DOU, бо розповідь про роботу в Америці та в цілому про переїзд на цьому ресурсі може багатьом здатись цікавою. Якраз і прийом заявок на участь в лотереї починається скоро. Я вагалась, а потім подумала, чому б і ні. Та і писати, триндіти, розповідати я люблю, тому зараз буде лонгрід.

Виграш в лотерею Green Card
Тож почнемо з першого — виграш в лотерею Green Card. Він з нами трапився несподівано. 9 травня 2021 року чоловік, перевіряючи результати лотереї, зрозумів (через шок не одразу, звичайно), що його заявка виявилась виграшною. Коли о третій ночі він мене розбудив та просто показав екран ноута з текстом «You have been randomly selected..», я теж одразу не зрозуміла. А потім яяяяк зрозуміла.

На той момент я не знала, що виграш в лотерею ще не означав абсолютно нічого, це просто можливість законно подаватись на отримання імміграційної візи. Я думала, що все, ми вже от прямо зараз їдемо. Але ні.

Далі все було стандартно:

• заповнення форми DS-260
• відправлення сканів документів та очікування листа підтвердження про їх перевірку (зараз цього етапу немає, одразу відбувається наступний)
• запрошення на інтервʼю
• медкомісія
• безпосередньо саме інтервʼю

Було багато пригод під час всіх цих етапів, у мене є відео на YouTube, пости в інсті, в сторіз, тому залишу в кінці посилання, кому це цікаво, а зараз підемо далі.

Переїзд
В результаті, візу нам схвалили в середині січня 2022 року і ми, наче, розуміли, що відбувається, а, наче, і нє. Та планувати переїзд ми стали дуже активно. Найбільші питання були:

• куди саме їхати? в який штат та місто?
• що буде з роботою? чи буде можливість хоча б певний час працювати на наших українських проектах, поки ми не знайдемо роботу в США?
• коли їхати?

Про точку призначення було багато думок, і так як ми працювали в IT (я QA, чоловік QA Automation), ми одразу подумали про Каліфорнію. Але податки, вартість житла та і, в принципі, вартість абсолютно всього, дуже швидко нам дала зрозуміти, що туди ми точно не поїдемо, бо на той момент впевненості, чи взагалі вивеземо ми життя в Америці, не було. Так майже одразу нам приглянувся Техас. Після багатьох роздумів ми зупинились на місті Остін, тому що там була найбільша кількість вакансій та топових компаній, які активно почали перевозити свої офіси з Каліфорнії до Остіну в період ковіду через відсутність податку штату.
Окей, з містом визначились.

А що з роботою? Це питання теж дуже довго було в підвішеному стані, але в результаті, нам дуже пощастило, бо чоловіку дозволили продовжити працювати в його компанії з Америки, просто починаючи свій робочий день «трохи» раніше. Мені ж моя компанія запропонувала релокейт в Штати, тобто перехід в американський філіал та вакансію на іншому проекті. Звичайно, я погодилась і була дуже щаслива, бо питання з роботою теж було закрите

Дата виїзду. Є такі вимоги — в разі отримання візи, необхідно виїхати до Штатів протягом 6 місяців після проходження медкомісії. В нашому випадку, ми мали поїхати до 11 травня 2022 року. Я хотіла трохи почекати, та виїхати ближче до травня, чоловік же мріяв про святкування свого тридцятиріччя в Америці, а це значило — переїзд до 6 березня, тобто протягом півтора місяця.

Ми довго думали, сперечались, але владнавши все з роботою, таки вирішили летіти 26 лютого. Купили квитки до Остіна через Мюнхен та Чикаго. І, наче, все було визначено та заплановано. Але рівно за тиждень до нашого вильоту, компанія Lufthansa відміняє всі рейси з України через неадекватну поведінку нашого північого сусіда. Окей. Ми беремо інші квитки — на 8 вечора 24 лютого. І, наче, знову все визначено, розраховано. Але тут за декілька днів до вильоту чоловіку «стріляє» шось в голову і він каже, що відчуває, що нам треба вилетіти 23 лютого. Навіть якщо це значить не спати два дні через збори. Я була в шоці, бо реально не знала, як ми все встигнемо. Але чоловік наполіг і я зрештою погодилась. Тож ми купили нові квитки — на 10 ранку 23 лютого.

І от о шостій ранку 23 лютого 2022 року ми виїхали зі своєї квартирки в аеропорт, помістивши все життя в 2 валізи та 2 рюкзаки.

Ми прилетіли в Чікаго, коли в Україні вже настало 24 лютого і дізнались, що почалось повномасштабне вторгнення...

Як це все вийшло, я досі не можу зрозуміти, бо в ГУР у нас нікого немає, це просто була шалена інтуїція чоловіка.

Пишу це і в котрий раз у мене мороз по шкірі, тому що словами, текстом не передати всі емоції, які були в той момент, бо все було, як в тумані.
Сорі, за ліричний відступ, продовжуємо.

Робота в Америці
По приїзду ми почали облаштовувати своє життя: шукати квартиру, машину, бо в Остіні без авто дуже важко, налагоджувати побут та адаптуватись. Адаптуватись до нової країни, до нового життя та, в моєму випадку, до нової роботи. Про неї зараз і піде розповідь. Але хочу наголосити, це суто мій досвід, в інших компаніях, в інших умовах, ситуація може відрізнятись.

Мій перший проект в США був повʼязаний з мережею відомих аптек в Америці. Проект був дуже дивний по організації, бо ніякі, абсолютно ніякі процеси не були налаштовані. Мені довелось створити купу документаціі, щоб хоч трохи розібратись з проектом самій, а також допомогти розібратись іншим новим тестувальникам, які мали приєднатись до команди невдовзі. Та проект цей мені допоміг ще більше поглибити знання в тестуванні API, навчив працювати з Event hub, а також трохи дав мені досвіду в автоматизації. Та мені завжди здавалось, що автоматизація — це не моє. Не люблю я її і все. Але що не вбиває нас, те додає нам строчку в резюме)

Хоча, здавалося, нашо мені резюме, якщо я працюю на одну з топових актек Америки? Відповідь на це запитання прийшла 1 лютого 2023 року, коли нашому величезному проекту сказали, що його тимчасово ставлять на паузу.. На той момент я багато в чому сумнівалась в житті, не знала, що і як буде далі з рідними, які залишились в Україні, але от в роботі я була впевнена на всі 100. Дарма.

Тож проект поставили на паузу, але сказали, що лише на місяць і після того як відбудеться перепріоритизація цілей, ми, скоріше за все, відновимо свою роботу. Але це не точно.

Радувало те, що нас запевнили, що зарплату будуть продовжувати платити. Та для багатьох членів проекту все закінчилось дуже швидко, бо попри слова менеджменту, що нікого не планують звільняти, звільнення таки почались.

Я не знала, що мені робити, була шокована та розгублена. Я не хотіла шукати нову роботу, бо була впевнена, що проект відновлять, і, якщо я знайду собі щось інше, я буду, наче, зрадницею, яка біжить як тільки стаються складнощі. Чоловік же одразу сказав, щоб я починала щось підшукувати, бо сподіватись немає на що і треба підстрахуватися (думаю, зрозуміло, хто у нас в сімʼї за емоції, а хто за здоровий глузд:)

І тут почався процес пошуку роботи.. Це було дуже важко, зізнаюсь чесно. На той момент в IT відбулась криза, великі компанії масово звільняли своїх співробітників, було по 500-1000 аплікантів на одну вакансію QA. Тому для того, щоб моє резюме пройшло хоча б до рук рекрутерів, я майже під кожну вакансію робила окреме резюме. Чого так? Все тому що в Америці всі резюме спочатку проходять перевірку скриптом на наявність ключових слів. Тобто, якщо в резюме немає необхідних технологій, інструментів або досвіду, який вимагається в вакансіі, це резюме буде автоматично відкинуте та навіть не потрапить до рук рекрутера. Тому я продивлялась кожну вакансію, додавала необхідні технології і тільки потім відправляла. Але, важливо, я не додавала того, чого не знала, це не був просто бездумний копіпаст, це були просто інструменти або навички, які я не вважала важливим вказувати в резюме, та на певній вакансії вони були необхідними. Наприклад, я не вказувала, що у мене є досвід роботи по методології Scrum, але у певних компаніях це була важливий та необхідний досвід.

Треба сказати, що шукала я саме full-time job, я не хотіла погоджуватись на контракт, хоча такі вакансії та пропозиції на LinkedIn були. Через це трохи звузилось коло підходящих вакансій.

І от, мені подзвонили з однієї продуктової компанії, в якій шукали Senior QA Analyst на full-time. На той момент я не була тест-аналітиком, але частково виконувала ці функції на одному з попередніх проектів, тому пропозиція мене зацікавила. Перший зідзвон був з рекрутером, яка питала мене багато про мій досвід, інструменти, з якими я працювала і які були актуальні на їх проекті, також задавала поведінкові запитання. Поведінкові запитання та те, як треба на них відповідати — це окрема тема, про яку я детально розповідала в своєму інстаграм. Скажу основне:

• в Америці дуже людлять задавати поведінкові запитання
• є багато категорій поведінкових запитань (про мотивацію, адаптивність, роботу в команді, про time management і т.д.)
• відповідь на них треба будувати по методу STAR (S-situation, T-task, A-action, R-result)

Після цього етапу мені призначили інтервʼю з першим менеджером через місяць і з другим на наступний день після першого (20 та 21 березня). Ці інтервʼю складались суто з поведінкових запитань різної тематики. Тобто, вся «технічна» частина була саме на інтервʼю з рекрутером. Мені це так дивно було, адже памʼятаючи досвід технічних інтервʼю в Україні, я готувалась до супер складного технічного зідзвону, але ні. Та, якщо бути чесною, іноді ці поведінкові інтервʼю теж доволі складні морально. Тому що годину говорити про свій досвід, робочі ситуації, складнощі, винесені уроки та перемоги, ще і дотримуватись правильного методу представлення інформації (STAR), нормально так вимотує.

Після інтерв’ю з двома менеджерами я чекала відповіді тиждень. В результаті відповідь була позитивна, мені прислали оффер! Ну, майже) Мені прислали попередній офер. Для остаточного оферу необхідно було ще пройти background check, де компанія мала перевірити всі мої документи, статус в країні та чи є дозвіл на роботу, продивитись всі контракти з попередніх компаній, що було б підтвердженням, що я не брехала в резюме про свій досвід, а також була перевірка дипломів про освіту. Це все відбувалось протягом трьох тижнів і в результаті я таки отримала фінальний, остаточний оффер!

Яка я була щаслива, що я змогла. Це був єдина відповідь на моє резюме, хоча я їх відправила величезну кількість, і це призвело до такого чудового результату!

Та найсмішніше трапилось, коли я вирішила сказати на моєму проекті (який вже протягом майже трьох місяців був на паузі), що я буду уходити. Я спочатку написала менеджеру, щоб владнати організаційні питання, а писати ліду вирішила трохи пізніше, бо переживала, як він відреагує на цю новину. І тут мені надходить дзвінок від ліда. Я подумала, що, певно, менеджер йому повідомив і той хотів зі мною поговорити з цього приводу. Але коли лід почав говорити, я зрозуміла, що він не знає про моє рішення. Він говорив, що йому важко було мені дзвонити, що йому шкода і він дуже відтягував цей дзвінок, тому що вимушений повідомити, що з завтрашнього дня я маю йти на бенч, де мені будуть підшукувати новий проект, бо мене хочуть прибрати з поточного.. Я була в шоці. Я йому про це сказала і сказала, що насправді я хотіла йому сказати, що я знайшла нову роботу і буду уходити)
Тепер була його черга бути в шоці) Але він зрадів за мене, тому що і сам розумів, що взагалі не ясно, яка доля чекає наш проект, тому той факт, що в період кризи мені вдалось знайти роботу в продуктовій компанії на full-time, це була справжня удача. Ми розпрощались з прекрасним настроєм та побажаннями успіхів в роботі)

Наразі, вже більше чотирьох місяців я працюю в новій компанії, і я взагалі не шкодую, що в один сумний зимовий день я відправила резюме туди.

Як і обіцяла, мій інстаграм — www.instagram.com/stacey_in_usa
Youtube-канал, на якому аж 4 відео (але важлива якість, а не кількість, правда ж?) — www.youtube.com/@staceyinusa

Дякую тим, хто дочитав) Сподіваюсь, комусь було цікаво, комусь корисно, а хтось захоче на мене підписатись в інсті, де я розповідаю про Америку, іноді про роботу, а також знімаю смішні та життєві рілз :)