Як Junior не поїхати кукухою у прагненні стати Middle

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

Життя складне, а життя Junior ще складніше, особливо якщо ти досягатор. Це коли в голові постійно крутиться думка «мати більше, бути кращим, стрибати вище».

Не буду брехати — я така.

Іноді це нагадує перегони довжиною в життя, коли ти біжиш, щоб бути першим. От тільки насправді в тебе нема фінішної лінії, адже ти біжиш від того, ким ти є сьогодні. І твоє сьогодні завжди конкурує з твоїм завтра.

І я бігла за цими ж правилами, не розуміючи куди та нащо. Мені просто було важливо бігти. Проте ця гонитва виснажує так, що не відчуваєш ані смаку перемоги, ані насолоди від процесу. І в результаті отримуєш вигорання замість бажаного трофею. Так собі перспектива, згодні?

Що ж тоді робити? Відповідь написана та скопійована мільйони разів в інтернеті. Щось на зразок:

1. Відпочиньте
2. Дайте собі час для освоєння нових навичок/знань/досвіду
3. Почніть медитувати та займатися фізичними практиками І т.д .і т.п.

Я пробовала все це. І воно реально допомагає, але на дуже короткий термін. Адже той самий голос в голові повертається і нагадує, що треба мати більше, бути кращим, стрибати вище... І тут накриває ще більша хвиля відчаю.

Тож треба боротися не зі своїм «сьогодні», а заспокоїти той самий голос. Бо він не залежить від рівня самооцінки, енергії в тілі, тощо. Він існує як частина характеру людини, її риса, обовʼязкова умова її існування. Тож здихатися його не вийде, але можна зробити його своїм союзником.

По-перше, треба заспокоїти свій внутрішній голос. Давайте уявімо, що він переймається за ваше майбутнє більше за вас, от і дістає. Тож йому лише треба отримати підтвердження, що ви рухаєтесь в правильному напрямку.

Мені в цьому питанні допомогли 3 точки опори, які я знайшла:

1 точкою став курс по підвищенню кваліфікації, на якому я зрозуміла, що мій рівень знань та вмінь не такий поганий як я думала. Це той випадок, коли ти приходиш на курс, щоб пропрацювати свої гепи в знаннях, а виявляється, що в тебе немає цих самих гепів. Просто високі очікування від самого себе. Так було в мене і саме курс допоміг меня зрозуміти це! Не через те, що лекторі були не такі, а тому що я знаходилась в оточенні Junior-ів, таких самих, якою я була — невтомних до знань, жагучих до розвитку та бажаючих досягти чогось більшого. І всі ми хотіли бути кращою версією себе. Тоді я зрозуміла, що не лише в мене такі бажання та думки, а отже не є погана, а навпаки — я та Junior навколо мене круті, тому що прагнуть розвитку.

2 точкою опори для мене стали Middle-и та Senior-и, які мене оточують. І я зрозуміла: що можу спробувати знайти допомогу серед людей, з якими я стикалась на роботі, в процесі навчання, знаходячись в одному комʼюніті. Я навіть напросилась бути Mentee (тим, кого менторять). Потім якось поділюсь своїми враженнями та досягненнями.

Тож що я отримала в якості 2 точки опори — відчуття, що в тебе є люди, з ким можна порадитись, задати дурне питання, попросити розтлумачити незрозумілі речі (навіть кілька разів). Як раз ця опора і заспокоїла мій внутрішній голос найбільше.

3 точка опори — комьюніті з досвідченими експертами. Я підписалася на всіх, котрих могла, яких мені порадили та які були для мене цікаві. Читаю їх, коли є час. Це знаєте, такий собі запасний план, якщо щось зміниться та моя друга опора якимось чином зникне — я завжди буду мати змогу її заново знайти та відновити. Такий собі — варіант Б.

Все це в купі реально заспокоїло мій внутрішній голос і він перестав від мене щось вимагати. Ці три опори допомогли саме мені, та в вас можуть бути свої точки, які посилять ваше відчуття стійкості. Головне продовжуйте шукати їх — вони десь поруч.

Повертаючись до моєї історії, коли мій внутрішній голос досягатора заспокоївся, він трохи змінився та замість того, щоб штовхати мене, вимагати щось від мене, просто почав генерувати цікаві ідеї. І це вже По-друге.

Незвичні ідеї почали спливати в моїй голові, і це було щось на зразок «а може зробити дещо цікаве для команди» замість «стрибай вище».

Нереальне відкриття для мене: мій внутрішній голос почав допомагати мені розвиватися (причому в більш екологічному сенсі). Він став моїм союзником та помічником. Головне було не намагатися його заглушити, а послухати, що він хоче мені сказати.

Доречі, одна із його ідей була написати цю статтю. І мені здається, що ми разом із моїм помічником (внутрішнім голосом) добре впоралися. А ви як думаєте?

Поділіться в коментарях своїми методами роботи з вигорання. Давайте разом зберемо список того, що реально працює.