Доводилося брехати на співбесідах? Розповідайте!

Привіт, спільното! Побачили, що в мережі обговорюють брехню на співбесіді. Senior Project Manager Микола Калакуцький поділився в LinkedIn своїм досвідом проходження співбесід, на яких трішки прикрашав свої вміння:

Одного разу на співбесіді я збрехав, що на своїй попередній роботі отримував в півтора рази більше грошей, ніж насправді. Насправді, я просто був задоволений тим місцем, де працював, і не збирався міняти роботу, а суму спеціально сказав таку високу, щоб рекрутер від мене відчепився.
В результаті я отримав офер на суму ще вище [...]
З іншого боку, тепер такого вже не трапиться, бо ще в півтора-два рази більше ніж я заробляю зараз — ніхто не запропонує.

Зізнавайтесь, а ви брехали на співбесідах? До чого це зрештою призводило? (Обіцяємо нікому не розповідати!)

👍ПодобаєтьсяСподобалось1
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Про навички, досвід і ситуації протягом кар’єри — ніколи не брешу.
Як тільки йде питання «чому ви вибрали саме нашу компанію?» — отут розправляйте вуха, відбірна італійська лапша вже виїхала. Ну бо відповідь «клав я на всі ваші компанії, просто подався на перші 50 штук по лінкед-фільтру» якось знижує конверсію проходження далі.

якось кандидат на інтрерв’ю сказав що є мейнтейнером опенсорсних проектів, коли попросив лінку на ці проекти то він сказав що їх немає в публічному доступі ¯\_(ツ)_/¯

Я не брехала, але як виявилося брехали мені

Маю більше двадцяти років досвіду. На останній співбесіді вдавав з себе дурня, щоб не показатись overqualified.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Брешу що програміст, а насправді взагалі не знаю хто я:)

так, і ще раз так.
але функціональна є різниця, між брехати-брехати, та недоговорити там де ризиковано, зробити акцент на тому, що получалось і правильний акцент.
Це як книга How to lie with statistics, завжди можна правильно подати, той чи інший факт. Воно в житті також допомагає

Мала досвід інтервʼювати та найняти мідла дизайнера, який на співбесіді збрехав, що має досвід роботи з софтом, який у нас основний на цій позиції. А потім виявилось, що він його в очі не бачив, таски горять, а у нього питання на рівні «як зменшити розмір шрифту». Не думала, що можу так ненавидіти людей.......

Якщо интерв’ювали Ви, то можна було запитати просте питання про той софт, який у вас основний. Якщо він дійсно основний, то питання «Чи мали досвід роботи з цим софтом» явно недостатньо.

Для повноти ситуації, софт був PowerPoint)))
Тут якби якщо людина каже що вміє, то ти віриш, бо майже всі вміють

мидл дизайнер, таски горят,основной софт павэрпоiнт.Серьёзная контора

Для того щоб Full-Stack developer отримав проєкт, в будь-якій конторі є ціла команда сейлз та прісейлз менеджерів, а з ними і дизайнери, які готують презентації та інші матеріали, щоб завербувати нових клієнтів. Так що ваш коментар взагалі не доречний

Бо ви не ту проблему вирішували. Ваша справжня проблема

таски горять

і чомусь ви вирішили порушити uk.wikipedia.org/wiki/Закон_Брукса (виявлено статистичним відділком IBM ще в 60-ті роки минулого сторічча). При усій повазі себе ви не клонуєте, на входження нової людини в справу завжди потрібен час, таким чином коли у вас горять таски, додавання нової людини в проект пропорційно погіршує ситуацію. Що робити — домовлятись з замовником на меньший скоуп робіт, розтермінування термінів здачі, скажімо оце усе через місяць, залишки через два і т.д. Як не крути знання конкретного софту насправді не показник рівня дизайнера, на відміну від портфоліо наприклад, який можна питати вислати саме в форматах софту який вам треба, як і скажімо знання конкретної IDE — рівня программіста (хоча опосередковано зазвичай так воно і є, бо елементарно на гулити не може чи в документації подивитись як змінити шрифта, є купа таких хто просто на клавіатурі не вміють набирати текст тобто кваліфікації як такої нема, це повний починаючий). Що вам тепер робити? Доведеться коучити — зокрема пересвідчитись, що людина здатна сама засвоювати софт та навички замість того, щоб постійно до когось бігати питати допомогти. Час на наступного може бути витрачено так само, той може знати софт — але не вміти елементарно кольори підбирати чи ще чогось. Це звісно після розмови з начальством, що строки не реальні та треба щось робити, бо вони можуть винайняти ще хоч 100 людей, разом з тим позвільняти і т.д., але результатів не отримають, навпаки усім покажуть, що в них там повний безлад.

Не погане зауваження, додам що горящі таски прилітали від менеджера, тому тут я ніяк не могла регулювати цей момент, окрім розмов. Але то вже інша історія.

Та і людину цю ніхто не навантажував дуже. В сфері ліда, це у мене також були перші спроби, тому я дуже няньчилась, а потім вислуховувала відмазки на провалені сроки «ой, я щось заснув в обід і не зробив», або ж «давай швидше кажи що виправити, бо у мене там гречка вариться»

Після цього випадку (який відбувся десь два роки тому), я вже непогано так натрейнилась на інтервʼюшках, тестових і відборах сівішок, що якщо набридне дизайн піду в ейчарки =D

В 17 врал что 21, иначе 18-тиление отшивают, сейчас многие знакомые за 40 врут что им «под сорок», иначе 18-тилетние отшивают. Девочки врут что ты второй. Правительство врет почти по любому поводу. На первую работу не берут без опыта.

Fake it till you make it is the only way to move forward!

Я так скажу прям брехати в резюме погана практика хоча і робоча. Робоча тому що допомагає пройти перші фільтри проте коли людина пише собі техлідське резюме, а за фактом не може навіть назвати що означають ті назви то я навіть не знаю на що ця людина розраховувала. До речі он щось типу «seo оптимізації» резюме це вважається за брехню чи ні?

Я не настільки хитрий. Зазвичай, казав як є.

1312. Так само і всі галери. Тож, уникайте розмовляти з поліцейськими без адвоката, як і з галерами.

будь яка правда буде використана проти вас. Кажіть усім не те, що ви сінійор вайтішник 5000$ в 21 рік, а шо безробітний хлопчик живе з мамою, легше буде жити.

Ну тобто жертва, пересічний лох який нічого не зможе заподіяти у відповідь якщо його скривдити. Може краще тоді другим замом ген прокурора, помічником депутата чи суддею. Таким лже Дмитром краще бути, 300 раз подумають — ну його у пінь, а раптом подзвонить кудись порішать собі дорожче вийде. Тут вже як на різних секціях з самооборони вчать, якщо до себе до..ались десь не треба розмовляти, треба одразу бити неочікувано під щелепу так щоб одразу в нокаут, бо опонент тебе на сам перед змальовує з ціллю дізнатись чи безпечно буде робити в твою сторону агресивні дії.

якось кандидат на інтрерв’ю сказав що є мейнтейнером опенсорсних проектів, коли попросив лінку на ці проекти то він сказав що їх немає в публічному доступі ¯\_(ツ)_/¯

Так а де саме у наведеному в топіку коментарі — брехня чи «прикрашання вмінь»?

В інформатиці в нас є два стани. Брехня та істина, брехня — це інформація яка не відповідає дійсності. Істина — навпаки достовірна інформація. При цьому істинність та брехливість інформації може бути неможливо точно визначити, при відсутності достатньої кількості відомостей. «Прикрашення вмінь» може бути як брехнею так і істиною, в залежності від контексту. Що также співбесіда при прийомі на роботу? Співбесіда є методикою оцінки кандидата наймаючим керівником або компанією в цілому, щодо найму на відкриту посаду. Співбесіда може включати в себе також екзаменацію тобто оцінки рівня професійних теоретичних знань кандидата. Безпосередній екзамен може бути замінений висновком якоїсь третьої сторони, наприклад якимось сертифікатом від третьої організації, скажімо компанії виробника технології з якої наймається технічний спеціаліст — ті самі сертифікати Sun, Microsoft, Google тощо (це єдиний сенс іх існування, з ними легше знайти роботу, в аутсорсі і клієнта), дипломом вищого навчального закладу (саме тому Берклі чи Стенфорд значно престижніше якийсь коледж в нижньому Задрипінску, а тим паче курсів рога-та копита едьюкейшн зроблені невідомими базарними баригами, хоча це багато в чому питання маркетингу, бо ті хто здійснюють найм довіряють рівню знань який надає заклад та методиці оцінки який проводить освітній заклад) , рекомендаціями знайомих чи колишніх клієнтів і тому подібним, в залежності від авторитетності цієї третьої сторони для сторони яка здійснює найм. Що буде брехнею на співбесіді ? Це заявления про себе відомостей невідповідних реальному стану речей, при чому це може бути різна оцінка одних в тих самих відомостей з різних сторін. Наприклад кандидат вказав в резюме, що є випускником КПІ — а насправді не має диплома КПІ (привіт Спартаку Субботі). При чому це може бути як правдою, так і брехнею (є такі, хто роками та навіть десятиліттями, не забирає диплом з університету, щоб залишати свою прописку в університетському гуртожитку та не ставати на облік у військоматі). Хоча для програмістів в Україні зазвичай інший момент — хтось заявив в резюме, що знається на React.JS, насправді він там щось дійсно робив, та разом з тим на співбесіді показав доволі низький рівень знань з предмету (відповідно до того хто сам робить співбесіду, не факт що той хто їх робить сам має достатній рівень знань). Виходить з точки зору наймаючої сторони — кандидат бреше.

Це заявления про себе відомостей невідповідних реальному стану речей, при чому це може бути різна оцінка одних в тих самих відомостей з різних сторін.

Тут потрібно уточнити, які саме відомості мають відношення до співбесіди. Наприклад, у деякіх країнах раса, стать, вік — не мають відношення.
Мій пойнт у тому, що рівень компенсації на попередній роботі також не має відношення до співбесіди, тому якщо ви отримуєте питання на кшталт «ну скільки ти там отримував (зараз скаже, я 10% накину і нормально)?» — то питання «брехні» тут взагалі не постає, бо це не та інформація, на яку має право («моральне» право, скажімо так) наймаюча сторона

Ніколи не брехав, і деколи за це повністю провалював інтерв’ю.
Наприклад, є такі питання які задають на більшості інтерв’ю, технічні нюанси котрих або дуже рідкісні, або здоровою людиною оминаються задля використання більш практичних речей. Зі своєї сторони, розуміючи що це питання на 70% інтерв’ю — такі речі вивчаються заздалегідь під час підготовки.
Якось мені задали таке питання, по типу «Розкажи, як би ти вирішив таку то ситуацію», усвідомлюючи що від мене буквально хочуть відповідь саме «А, це? Блін, як раз недавно стикався», я відповів дещо по типу «Якщо чесно, ніколи з цим кейсом не стикався, але розумію проблематику, ось так і так: ...»
Це буле дуже лаконічне інтерв’ю, де я показав себе круто, даючи на всі питання відповіді саме з власного досвіду, але в результаті фідбек був щось по типу «Брак реального досвіду з деякими технологіями» і відмову
Ось після цього і задаєшся питаннями, чи треба комусь та правда на інтерв’ю.

Врал, вру и буду врать. И 99% делают так же. Только называют по другому — «приукрасить» или «умолчать». Не соврешь ты, получит вакансию тот кто соврал. Это реалии рынка, без этого даже на собеседование не попадешь, если нет много опыта

Много опыта тебе вообще ничего не гарантирует. Ну кроме как в теме и в людях немного лучше разбираешься. Сказать по правде собеседование ровно аналогичны продаже продукта, уже примерно на 4-5 минуте видео превратился этот лид в продажу или нет. Если ты сразу не понравился, мошеш врать можешь быть честным и т.д. тебя всеравно завалят на интервью, начнут задавать рандомные вопросы на которых нет ответа или вообще сами не знают ответов путать тебя и т.д. Собственно и тебе через время и про проект и про команду все ясно на 4-5 минуте и ясно даже как слиться если не нравится. Правда жизни — устраиваться нужно не где возьмут, а где есть смысл.

А що, у вас прям часто буває, що хтось _одразу_ не подобається?

В усіх так, це людська природа, спадок від печерної людини. Тут чиста теорія Дарвіна в повний зріст. Діяти раціонально, головою — а не інстинктивно як звір, це напрацьована звичка, якої в переважної більшості людей просто нема. На цьому збудовано весь сучасний маркетинг, базується уся політика і т.д. А зазвичай воно якось так відбувається www.youtube.com/watch?v=leV7OYpYJTk Є стеріотипи у людей в голові, інстинктивні та набуті, які нікуди з голів людей не подінуться.

Я про то что ты даже до собеса не дойдешь без вранья в резюме. У тебя даже шанса понравится или не понравится не будет. Ну все же подгоняют резюме под вакансию). Потому что хрюша даже смотреть не будет на твой список языков, фреймворков и библиотек если они на 100% не сходятся с их требованиями. Даже если там самая незначительная библиотека с аналогом которой у тебя реально есть опыт
Про джунов которые ищут первую работу я вообще молчу. Рекрутер сразу мотает резюме на опыт, если там пусто или пет проекты то сразу это резюме отправляется в утиль) Так что врите побольше и не стесняйтесь, вас всех поставили в такую ситуацию.

Ну это отдельная история. Из моего опыта нормально составить профиль вакансии, более того вообще определить кто им нужен и кого они ищут могут не более 10% проектов. Большинство просто ищут на рынке лучшее из того что они могут на нем получить, за те деньги которые у них есть. Очень часто на позицию мидла хотят взять людей с опытом за 10 лет, ну а чё формально подходит же ? Да это наш поточный уровень, с этим ничего не поделать. Часто поэтому у джуниоров нет работы, хотя по факту на такие проекты как раз нужны джуниоры, там нет ничего такого с чем бы они не справились. Но это уже особенность бестолкового и без системного бизнеса. Вместе с тем грамотные HR-ы которые могут пояснить в том числе и заказчику, кого следует нанять и как составить коллектив, чтобы он был элементарно жизнеспособный, мог управляться ставить — цели задачи и достигать их, тоже есть и их не мало, но не большинство.

Завжди брешу на питанні ’чому шукаєте іншу роботу’, тому що зазвичай в мене паралельно є інші роботи. І шукаю я, тому що поступово заміщую найслабші по зп, або напряжні.

Маю більше двадцяти років досвіду. На останній співбесіді вдавав з себе дурня, щоб не показатись overqualified.

Про навички, досвід і ситуації протягом кар’єри — ніколи не брешу.
Як тільки йде питання «чому ви вибрали саме нашу компанію?» — отут розправляйте вуха, відбірна італійська лапша вже виїхала. Ну бо відповідь «клав я на всі ваші компанії, просто подався на перші 50 штук по лінкед-фільтру» якось знижує конверсію проходження далі.

з іншого боку, якщо проект лайно і процеси не налагоджені, то вам стане там некомфортно, навіть якщо вакансія — перша у видачі, а комфортно може бути і в сотій позиці, чи не так?

Як взагалі дізнатися що там в компанії з «червоних прапорців» за годину чи біля того?

За годину — ніяк. Прояснити можна по мірі проходження на подальші етапи інтерв’ю. Спілкуєшся з різними менеджерами, ставиш запитання щодо цілей роботи та процесів, оцінюєш відповіді. Щоб відсікати ненормальні компанії ще на етапі співбесід, потрібно заздалегідь розуміти що саме для тебе є «червоним прапорцем». Я оцінюю наявність онбордінгу, кількість прямих менеджерів та десіжен мейкерів, чітке розуміння обов’язків в ролі, процес прийняття рішень та оцінки ефективності моєї роботи, етс.

Але перебирати оферами це щось з довоєних часів. На разі «приглядання» продовжується і після найму: тебе можуть раптово звільнити, ти можеш і надалі продовжувати пошук або бути готовим швидко його відновити.

Але ж це питання зазвичай задають на 10 хвилині першого інтервʼю з рекрутером після інтро з обох сторін.
Якщо ти шукаєш активно роботу і це вже 100-й рекрутер за останній місяць, то це питання стає реально складним.

процеси не налагоджені

Процеси можна налагодити, на то і треба спеціалісти. Проект лайно не тоді коли в ньому лайно процеси — проект лайно коли з нього нема жодного комерційного вихлопу, тобто ви просто втрачаєте в нього час. Зазвичай це йде якраз паровозом з несталими процессами і одне породжує інше та навпаки, поганий технічний стан — жахлива структурна якість коду (спагетті, гомнокодінг тощо), низкий рівень автоматизації і т.д. і т.п. це усе в більшості випадків якраз прямий наслідок нестачі часу та бюджету. Саме тому на таких проектах зазвичай срака і горить, безкоштовні овертайми, токсика, негатив, плинність кадрів і т.п.

Попрацювавши в різних проектах для різних країн можу сказати одне спільне:
немає абсолютно ніяких шансів зрозуміти проект або процеси на етапі спів-бесід.

Єдине де було розуміння що там коїться тільки в одному інтерв’ю — де презентер пошарив екран та показав як їх проект виглядає на локалі і трохи поклікав мишкою.

Я би так не сказав, воно трохи металістом стаєш із досвідом. Хоча так попасти всеодно без проблем, ви зможете мати справу з людьми які прямо дуже талановито вводять в оману. Більшість сиплються, на стандартних запитаннях які ви маєте задати, які ставлять в ступор. Наприклад — Кого ви шукаєте ? Що потрібно буде робити людині яку ви шукаєте ? Ви ведете графік відпусток ? Які терміни задачи проекту ? І тому подібне. Також продумайте пару запитань з технології на який працюєте, про наявність CI/CD інших процесів які вам важливі, структуру команди чи є в ній ній відповідні спеціалісти, чи доведеться ще когось наймати саме вам і т.п. Як проект просто проблемний в якихось частинах — вам завуальвано про це скажуть, в принципі скажуть, що то новий співробітник тут би не завадив це зробити. Коли проект безнадійний — ви цими питаннями роз лютите співбесідників і вас почнуть плутати, чиплятись за слова та жорстко валити, можуть і просто облаяти. Це уме ті самі питання як і чому ви хочете в нас працювати ? Якщо людина не має на них відповіді, тоді не ясно на який хрін вона на цю співбесіду приперлась. Є звісно, майстри яки прямо збрешуть навмисно на ваші запитання, тобто скажуть завідомо недостовірну інформацію з корисливими цілями. При чому зроблять це впевнено, без будь яких емоцій. Тут звісно так — знімаю капелюха, далеко не усі це вміють.

Ви ведете графік відпусток ?
Які терміни задачи проекту ?
про наявність CI/CD інших процесів

Якби я цю роботу по таким запитанням прогнав — вона б усі завалила.
Проте це найлайтовіший проект життя, робота просто не бий лежачого.

Я думаю в самі розумієте, що це показник того, що усе дуже погано. Строки є, а воно якось не напряжно на поточному стані справ. Що це означає — втрату керування та розгубленість керівництва. З мого досвіду більшість програмістів та тестувальників залюбки по програмували би, та щось активно по робили. Вони це люблять банально, розробляти софт, не встигаєш таски роздавати коли вони є і описані, є обладнання тощою. Так само ті чия задача самі таски та вимоги теж залюбки їх збирають, описують, проектують тощо. Коли робота «не бий лежачого», а строки жмуть — то щось з гори йде сильно не так як треба і це закінчиться авралами та скандалами, чи ще гірше — просто тихо усе прикриють. Рівно як в універі коли особливо не вчитись під час семестру, під час сесії буде біда. Тут залученість в першу чергу самого викладача, часто рулить більше ніж щось інше. Є такі преподи які відтарабанять своє та підуть по справах. Є такі, що будуть активно працювати зі студентами і на лекціях і на практичних, не дадуть відсидітися комусь, підтягнуть приставлять ментора коли хтось добрий, а хтось відстає тощо. Так само і в будь якій роботі. Хтось заряджений на результат, а комусь на нього з Ейфелевої вежі, аби не їх не чіпали. Тільки в бізнесі є конкуренція і завжди настає сесія.

Та звісно що погано, хиленький італійський стартап технічно ледве дише, але гроші є то ж все круто. Ми два місяці форму адреси пофіксити намагались та плюнули, там просто переписувати все треба.
Процесів немає, дедлайнів теж, спрінтів немає, дейліків взагалі не було та я зробив 15-хв опціональний. Проте зарплати платяться, всі щасливі :)

Все залежить від вміння себе продати. Занадто правдивим бути мені здається ще гірше ніж трохи прибрехати, бо враховуючи кількість базвордів в вакансіях, відвертість тупо вилазить боком.

Брехня це погана ідея. Плідну, стабільну співпрацю на брехні не побудуєш. І це стосується не тільки кандидатів, але і компаній.

Та й нащо на співбесіді брехати взагалі? Краще думати що говориш, ретельно добирати слова. Можна відшукати позитивні моменти навіть в негативних фактах. Наприклад, до факту «пару разів поклав прод» можна додати довгу красиву розповідь як «ітеративно зробив процес деплоя безпечнішим».

Колись давно видав досвід «петпроекту для душі» за комерційний. Але це по суті і не зовсім брехня, скоріш замовчування деталей )))

Про це анекдоти давно ходили. В взагалі як бачимо ми вже дійшли до стадії, коли принаймі 20% влаштовуються «по блату», тобто через знайомих, що надали рекомендації. Як відомо це показник стагнації ринку, коли на ньому людей більше ніж на роботи, суттєво.

Робив вигляд що мені дійсно дуже цікава їх корпоративна культура, цінності і усіляка така нематеріальна хрінь.

Ніколи — якщо зі старту кривити душею, навіщо така робота

брехати не брехав, бо хоча б трохи адекватний інтерв’юер тебе одразу виведе на чисту воду, а до неадекватного інтерв’юера на роботу не дуже хочеться. А ось трохи перебільшувати досвід і знання, особливо коли ти джун або мідл — таке було

А ось трохи перебільшувати досвід і знання,

Так это и есть вранье.

Насправді тільки якщо вміє. Проводити співбесіди в принципі теж є навичкою. Щоб могти робити екзаменацію, для початку потрібно бути достаньо компетентним в темі , а дуже часто це не так. Могти робити якусь роботу і бути компетентним в цьому — тобто робити це вірно, це не одне і те саме. Часто для того щоб щось зробити практичного, достаньо усього лише 20% знань та навичок від предмету. Реальність на співбесідах в звичайні контори, не якийсь FAANG наприклад, де процес дуже якісно налагоджено, на співбесіді людину оцінюють більше як людину, вважай як короткі побачення це працює де за 4 хвилини скажуть чи подобаєшся чи ні. Тому так — ті хто кажуть, що : стать, раса, вік, зовнішній вигляд не мали мати значення на співбесіді, лукавлять (бо вони як правило професійні психологи чи соціологи, з освітою) вони мають вирішальні значення в зворотньому порядку. Як відомо зустрічають по одежі. Тому власне, 20% тих хто винаймають, роблять це «по блату» через рекомендації, про це вже стаття була. Ризикувати не хочуть, так само як скажімо сантехніка шукають, через сарафане радіо. Такий собі, самий мінімальний базис маркетингу, створи репутацію на ринку і тебе самі запрошуватимуть, зробити якусь роботу як відомого експерта в чомусь. Нажаль тут і пастка криється, скажімо як якась технологія пішла з ринку, чи форс-мажор, цій діловій репутації кінець, з нової технології її треба будувати вважай з нуля.

Senior Project Manager Микола Калакуцький поділився в LinkedIn своїм досвідом проходження співбесід, на яких трішки прикрашав свої вміння:
Одного разу на співбесіді я збрехав, що на своїй попередній роботі отримував в півтора рази більше грошей, ніж насправді.

В цьому прикладі в тому вигляді, як його можна прочитати, взагалі немає прикрашання своїх умінь. Є прикрашання свого винагородження, але винагородження й вміння не завжди корелюють між собою.

А де про це йшлось? Йшлось про брехню, на співбесіді — тобто коли кажеш не правду навмисно. Цей менеджер, показав, що знається на проходженні співбесід, принаймні точно прочитав декілька статей. Це така хитра навичка, коли тебе питають розказати свої слабкі сторони про них відповісти треба так, щоб навпаки підкреслити свої конкурентні переваги. Скажімо, коли тебе на співбесіді питають про твої вади, можеш сказати, що ти педантичний щодо якості ПЗ яке виготовляєш та трудоголік. От цей менеджер, хитрун, так і перекрутив. Міг би сказати, наприклад, що не знав, щось по типу, що таке функціональна одиниця, або критичний шлях чи щось таке. Але ні — перекрутив на те, що вдалось вибити собі більший офер під час переговорів, фактично шляхом введення покупця в оману. Тобто, просто себе розрекламував як доброго переговорника по бізнесу, якого не погано би було долучати для переговорів із клієнтом, як зуміє таким чином і для фірми прогорнути той самий трюк. Це той самий випадок, коли маркетинг, та як не мене хард навички рулять. Часто бізнесмени розглядають людей, які кажуть усю правду виставляючи себе в слабу переговорну позицію, як простофіль яких гріх не нагнути на бабки. Разом з тим купа народу чудово знається на такому лукавстві та з таким підходом ви їм одразу не сподобаєтесь, та ось не факт, що ті люди будуть пропонувати щось фінансово чи якимось чином ще цікаве.

:) Я це все розумію. Але нам це відомо з допису цього хитрого менеджера в Linkedin. З того, що є в статті, виходить власне, що якийсь менеджер збрехав на співбесіді про своє винагородження, й отримав більше, ніж він збрехав. Так собі кейс. У більшості читачів, які це прочитали, не виникне бажання піти за посиланням й прочитати більше...

А ми насправді не знаєм, наскільки цей допис сам по собі правда. Якщо його би не було DOU та Djinni вартувало би його створити. Бо хто буде платити за розміщення вакансій, чи роялті за найм якщо ніхто не змінює роботу ? Зокрема тому цей сайт та форум і такий токсичний, це часто стратегія мотивуюча, як і різні меми про купіть собаку. Різні кадрові агенства отримують процент від зарплатні, тому і мотивують шукачів вибивати собі більші суми оферу, а не погоджуватись на перше, що потрапило під руку, аби взяли. Власне і правильно роблять. Так само купа психологів теж мотивують в першу чергу не давати на собі кататись, відстоювати свої права та інтереси тощо.

Цей допис — правда.
Писав його я.
Всі випадки в ньому — реальні випадки з мого особистого досвіду походження співбесід.
Я написав цей допис, щоб спровокувати читачів поговорити на цю тему.
Мені це вдалось.
Настільки вдалось, що тепер цю тему обговорюють навіть тут і ще на кількох платформах.
Мета досягнута на 147% )))

все врут на собеседованиях. и те кого собеседуют и те кто собеседует

Я тебе больше скажу, психологи говорят, что врут вообще все и часто это просто норма адекватного проведения. Иначе может получится что то вроде : «А папа сказал, что бабушка змея» (из цитаты самого психолога), после чего конфликт неизбежен. Безусловно есть такие случаи, кода конфликт надо и не плохо бы прямо послать, потому как ситуация прямо против твоих интересов. Скажем путлер — конченый козел и не пошел бы на хер.

Причем так, что ты его быстро и поднял разобравшись в чем причина ?

А что, есть люди, которые говорят на собеседованиях только правду?

А в чому, власне, проблема? Необовʼязково викладати прямо всю правду, але й без брехні обійтися простіше простого.

Сейчас работу в принципе найти непросто, а без вранья еще сложнее. Так зачем усложнять себе жизнь сверх необходимого?

Тут залежить від того що саме шукаєш і чого очікуєш. Якщо потрібна перша ліпша компанія, яка взагалі проводить співбесіди, то мабуть має сенс казати те, що вони хочуть почути.
З моєї точки зору це контрпродуктивно просто тому що я б не хотів працювати в компанії, яка не хотіла б найняти мене на роботу чесно. Тому я намагаюсь бути максимально чесним на співбесіді і задаю багато питань щоб точно зрозуміти чи підійде мені компанія. Поки ця стратегія мене ще не підводила.

Обычно вранье легко увидеть и проверить и естественно даже из-за мелкого вранья будет отказ — зачем работать с кем-то кому ты не доверяешь?

Приходишь такой — на собеседования и сходу : «Я работаю за деньги, хотите лояльности купите собаку». После чего добавляешь : «А ещё я белый гетеросексуальный мужчина и могу увести у тебя твою секретаршу, более того сделаю это при любом удобном случае. Кроме того я амбициозен и стану всем вам конкурентом по всем другим вопросам». Как думаешь наймут тебя после этого на работу или запишут в неадекватные долбоебы ? А ты всего навсего сказал правду, прямо и открыто.

Бувало що в минулому щось використовував дуже давно і думав що добре знаю, а на співбесіді сам для себе виясняв що вже забув. Більше сам собі брехав, але фактично брехав.

Хоча тут швидше ситуація посидіти 20хв в гуглі з доками і все згадати, але інтерв’юверам в екзаменаційних співбесідах то не канає)))

Борюсь з такими ситуаціями викиданням деяких пунктів з резюме час від часу.

Вже мідлом постійно закидував декілька сотень зверху про зп коли спілкувався з єйчарами, також постійно казав що в мене є офер на трошечки більше, тод вдавалось вибивати більше ніж на початку говорили.
А от розписувати як ти своїм рефакторінгом просто спас усю багатомільйонну корпорацію це мастхев, але це коли із замовником говориш.
Усі базворди та клауди є в резюме, хоча про більше як половину навіть не згадують бо самі такі :-) Наприклад кубернетіс та кафка в мене вже декілька років у резюме хоча я з ними жодного разу не працював напряму, завжди були девопси, на останному взагалі сам наймав девопса :-)

Також в мене завжди причесаний профіль в лінекдині коли шукаю роботу та сівішка на пару сторінок де гарно розписані зона відповідальності, проєкти, також вже є готовий спіч на 3 хвилини про досвід та додатково гарні історії про те як я надажав а потім виправив і все стало тільки краще. Доречі гарна сіві та профіль також важливі, бо воно створює перше враження і якщо ти його далі підтримуєш то більше шансів на гарний офер.

В цілому роздмухувати із мухи слона то гарна практика, але треба розуміти що можуть спитати і детальніше і якщо немає чим відповісти то одразу буде видно хто ти, тож росказувати на інтервью треба вміти, для отримання вискої зп це дуже важливо, бо часто невпевненість на інтервью оцінюють як низький левел, а от бадьорий та впевнений балабол може справити враження крутого професіонала що знається на тому про що говорить.
Собіс це завжди лотерея, як не крути.

Щодо «морально єтичної» складової то все ок, бо компанії брешуть на порядок більше, тож якщо їм подобається такий собі базарь з такою циганщиною, то що поробиш, не ми такі жизсть така.

о, мене так дістали цім кубернетсом на співбесідах, що я прочитав книжечку «Кубернетс для дітей», і потім з повним серйозом заявляв що знаю, вірю, можемо. І що саме цікаве — теж ніде і ніколи навіть той мінімум, що я знаю мені був не треба. Я просто заходжу в лінукс тестового сервера по ССЖ — а де і в чому воно вертиться — це взагалі не моє питання.

Я Нану дивився на ютубі, вона дуже гарно розповідає таке, потім вліпив в резюме і питання було закрито :-)

Роботодавець бреше не менше

Никто не рассказывает как заработал первый миллион, и как прошел первый собес.

Та че, примерно как меня в дестве учили старшие на базаре торговаться. Шел 2006, я еше был студент но на дипломе, тоесть в универ уже ходил только на консультации по диплому, пар уже не было. Взял газету с объявлениями о найме и пошел поискать где работать. Газета оказалась плохим источником, попалось гомнише одно хуже друго, хоть как не странно — взяли в тех местах из которых я сам и дёрнул через небольшое время и сконцентрировался на дипломе, так ничего толком и не заработав кроме опыта. Первый жизненный урок рынка — если легко устроится, работа скорее всего полное гомно, это дно рынка. За хорошие рабочие места как и в принципе за все хорошее идёт конкуренция и чем это лучше, тем сильнее конкуренция. За все самое хорошее — вообще политическая конкуренция, его получит лучший соискатель — бизнесмен, кто хорошо торгует и умеет торговаться, а вовсе не самый хороший работник, лучший программист, математик олимпиадник и т.п. Потом по узнавал по знакомым и используя интернет, через рекомендацию (мне) препода по практике с С++, устроился на первое место, заодно записавшись там в лабу по Java. После этого использовал только интернет и сарафанное радио, второе часто несет больше важной информации чем что либо еше. В чем смысл? Как и на базаре надо пройтись сначала по рядам, по узнавать где что и цены. Узнать что надо рынку, что спрашивают и подготовить именно это. (Как и в универе узнать — что спрашивает препод на экзамене, иначе хрен все выучишь, главное нужно знать ответы на то что спрашивают). Когда берут, трейни или джуниора — люди понимают кого берут и что делают. Хотя да, в большинстве случаев на место джуниора хотят — мидла, который может работать сам без наставничества, вот и нарисуйте им мидла, что в общем в самом деле вас приближает к нему.

Так усі і розказали під справжніми іменами

Чому б ні?
Думаєш, рекрутери не знають, що кандидати кажуть неправду?

Тому що. Ти б розказував, наприклад, що крав на минулій роботі та брав лікарняний і їздив у відпустку ті дні? Ні. Так-так, ти такого ніколи і не робив. Але коли людей приймають на роботу то будь яка брехня сприймається як ті приклади, що я навів.

Я тобі скажу, що були люди які мені як керівникові проекта, коли я ним був, в лице казали, що беруть лікарняні замість відпустки. А ще і прямо, що не хочуть працювати на цьому проекті, але менеджер заставив бо вони не мають комерційного досвіду в сучасних фреймверках і їх нема куди діти, у проектах з сучасними фреймверками їх без досвіду роботи в них не хочуть брати. Так, довелось брати з пулу хто був, без співбесід, бо ті легасі проекти справді були дно дніщенске та ще гірше, і я сам там опинився на заміні. Як те пригадати, я дійшов висновку, що правильно казали то. Якщо подумати я просто даремно втрачав час на тих проектах, як і усі хто на них був.

Колега розказував, що купував у минулому лікарняний на 2 тижні та в цей час їздив кататися в Карпати на лижах.

То він не там працює. В нормальній ситуації, щоб підти у відпуску треба просто погодити відпустку. Як не погожують томущо гладіодус, нафіг там працювати ?

Хто казав, що йому не давали відпустку? 🤔

Нап...дів разок,що знаю реакт — отримав замовлення на фрілансі💪

Я не брехала, але як виявилося брехали мені

Ахахахахааа)))
Мій допис набирає все більший резонанс!!!
Жгіть, хлопці!)))

Як побачив кадровицю,
Почав брехати на питання, чого хочеш в нас працювати

Я не хочу, вона сама покликала

О, був прикол із цим питанням. Дуже інтенсивно шукав роботу і на один день випало два чи три інтерв’ю.
На одному запитали — як вам наш продукт. А я взагалі ХЗ хто вони і що пилять.
Як почав навішувати... Наче викрутився.

А ці стандартні запитання, які повторюють як папуги за знаючими людьми, купа рекрутерів не такі вже і тупі. Перед тим як йти на співбесіду в якусь контору — варто відповісти собі самому на питання, а навіщо ? Справді, як ти прийшов на співбесіду, тобто найматись на роботу — а навіщо ти прийшов найматись саме туди ? Зазвичай українці просто хочуть — більше грошей, їх не цікавить, що за компанія та як там, всеодно не на довго, головне зробити бабла. Це величезна помилка. Тут вже постає питання — власних цілей. Припустимо ваша ціль — фінансова незалежність та високий рівень життя. Якщо ціль є відома — можна дивитись на доступні вам в конкретний момент методи досягнення цієї цілі. Це може бути як влаштування на роботу в найм, так і скажімо відкриття власної справи, еміграція і т.п. Так купа народу ходить на співбесіди, лише з ціллю покращити свої навички проходження співбесід. Також знаю людей які мали власний бізнес та ходили на співбесіди з ціллю хедхантінгу, дивились кого з тих то намагався винайняти їх — вартувало би переманити до себе, також чув, що чиясь криша за ті витівки морду набили та по приходили усі інстанції з перевірками : пожежні, дільничий, податкова, захист прав споживачів, перевіряли ліцензійність ПО (і наклали штраф, після чого перейшли повністю на Linux) і т.д. Усі звісно сказали, що як не вмієш себе вести — треба платити.

Зазвичай українці просто хочуть — більше грошей, їх не цікавить, що за компанія та як там, всеодно не на довго, головне зробити бабла. Це величезна помилка.

Ні не помилка. Все норм. Думати про відкриття власної цілі та еміграцію — одне іншому не заважає.

Якшо не маєш, що відповісти на це запитання (за заздалегідь продуманої відповіді) — помилка. В тому числі можна прямим текстом сказати : «Хочу більше грошей». Якщо скажуть — ні, та чи ви взагалі адекватний ? Співбесіда закінчилась з негативним результатам — тобі нема чого там робити, це не те місце в яке тобі вартує влаштовуватись на роботу. Будь яка людина коли влаштовується на роботу має дізнатись у роботодавця два головних питання. Що мені треба буде робити ? Скільки і як за це будуть платити ?

Казати так — так, помилка. Але як власна мотивація — норм.

Можна перекрутити на англійський манер «Моя мета фінансова незалежність» чи «мене цікавлять фінансові перспективи», щоб в вухо не різало. Насправді нормальна мета, у когось інша може бути — наприклад набуття досвіду роботи, покращення знань тощо.

Та нє, краще не перекручувати так. А чесати, як прийнято: «засидівся в цій компанії, хочу нових челенджів, хочу bring value to the new product, etc.»

Підписатись на коментарі