Досвід використання ШІ у самостійному навчанні

Вітаю, Спільното, мене звуть Миколою, і я так і не почав заробляти створюючи додатки. Те яких помилок я припустився і чому, це певно окрема історія, а сьогодні я хочу поділитись своїм досвідом використання Великих Мовних Моделей у навчанні.

Первинний гайп по Чату ДжіПіТі мене оминув, і я пішов з ним знайомитись вже коли він став офіційно доступним на теренах України. Воістину, я був зачарований поточними вміннями Машини, а ще більше її потенціалом. Знаючи про обмеженість даних на яких Модель вчилась, я розпитував її про історію України, про Лінію Манергейма, про Міні-САТА, і в принципі про все що мене цікавило, що не застаріло, і на що хотілось отримати просту і швидку відповідь. Я ловив Машину на неточностях та мареннях, робив висновки в чім вона є експертною, а в чім ні, і в кінці кінців мав відносну певність чому вірити можна було, а чому — ні.

Якось мені в голову залетіла ідея проєкту, та так залетіла, що досі реалізувати хочу, і я так загорівся, що коли бачення відносно сформувалось, засукав рукавів, відкрив Пайчарм і почав згадувати як той код кодити. На той момент я вже дев’ятий місяць як перебував в пошуку роботи, тож на цей момент я напів-професійно вмів розсилати резюме, і настільки не мав з ким про теє програмування поговорити, що мав згадувати половину усього що вивчив. З Пайтоном проблем я не мав, проблеми були з Джанґо: Концепт АПІ я розумів на десять з десяти, і приблизно уявляв як рехтуються АПІ мости з фронтендом; те що покликаючись до АПІ можна дані з бази даних діставати, для мене теж було доступно як концепт. Робота реляційної бази даних? Воістину, треба підтягнути практику. Проте ці таблички, взаємозв’язки та перехресні посилання захоплюють мене не менше, аніж об’єктна орієнтованість Об’єктно Орієнтованого Програмування. І ото виходить, що як механізм працює я знаю і розумію, а довчитись, вивчити як кодом це висловити — мені бракує почуття причетності та недаремності.

І тут з небес на землю, на мене сходить мій Проєкт, навіть потенційна реалізація якого дає мені таке почуття недаремности, що воно з головою компенсує моє почуття самотності. Натхнення реалізувати — гора, то я ту гору взяв, та й пішов писати свій Проєкт.

В консольці ініціалізував Ґіт репозиторій, Джанґо-адміном створив проєкт, підправив файлову систему, налаштував роботу з Постґре, та й поліз творити моделі. Усього необхідного для написання додатку я не знав і досі не знаю, і вже будучи знайомим з ДжіПіТі вирішив звернутись до нього по допомогу та підтримку. На папері ідея мені ну дуже сподобалась: спілкуєшся з тим чатом, по людськи питання питаєш, отримуєш відносно точну відповідь, навіть гуглити сильно не треба, а те що він бува помиляється, так хто ж безгрішний? А Чат ну золотий, не менше. Плюси явно переважали.

Насправді вже тут можна було помітити перші проліски: хоч я лише точково питав ту Мовну Модель, і настільки ж точково застосовував її відповіді, з кожним запитом я покладався на неї все більше і більше. Переломним моментом було питання «А чи можна взагалі використовуючи Джанґо-модель зберігати фото та інші медіа?». Я того ніколи не вчив, і в майбутньому не розглядав як свою спеціалізацію, тож розбиратись, і вграти на те купу часу бажання взагалі не було. Але ж от він, у мене під рукою, чарівний інструмент що зробить се за мене. І я довірився. Я хотів побудувати складну структуру, зберігати фото в деревовидній файловій системі, і мав гору питань як це правильно зробити.

ДжіПіТі ніколи не скаже тобі що ти дурне, спитати його можна будь-коли, та і відповідь нібито притомна. Ну може трохи схибив, ну нічого, він знає більше мене, а це дрібниця. Перепитаю, уточню, отримаю швидку відповідь та й далі піду. Помилку видало в консолі? Теж не біда. А хай но, Машина багато знає, а помилка це доволі прямолінійна штука, має одповісти незгірш форумів, можна і гугл не гуглити пів години. Суцільна економія часу. Може й не з першого разу, та розібрались, можна рухатись далі. Але ж загалом, об’єм усього що треба вивчити тяжіє до нескінченности, всього не знатимеш, я просто спитаю, біди з того не буде. Далі сам, я ж не хочу аби думали замість мене. Але то дрібничка яка, то трішки вагаюсь, то хай нагадає, то комплексний запит маю, то щє що, і я не зчувся як мій проєкт почав писати не я. Мені було досить пояснювати, десь трохи підшаманити, обкласти кістяк ідеї, описати чого я хочу, і вставити у правильне місце, а в разі чого Машина і те підкаже.

От тільки В’ю я теж підзабув як писати, ну, от так щоб правильно, так щоб красиво, так аби не помилятись; мені хотілось впевненості з мінімальними вкладеннями часу та сил, а під рукою Інструмент на який можна скинути усі вагання. І я питав. Питав питання за питанням, отримував дешеву інформацію, од якої місцями боліла голова, коли треба було розбиратись що ж та Машина знову наплутала, і я все покращував і покращував свої запити, аби вона сама себе виправляла. І мені ретроспективно видається що я досяг певної майстерности в тому, я міг пояснити машині чого я хочу, і це своїми словами. Магія технологій, не менше. І настільки ж ретроспективно я спостерігаю як я почав писати не вивчаючи власної кодової бази: заледве запам’ятавши що мені та Машина розказувала, я рвався уперед, од чого почав губитись в логіці, почав плутатись, а од того розгубив усю волю до кодингу. Занадто складно стало, знань бракує, новому майже не вивчився, а левова частка часу минала у суперечках з Машиною. А так не цікаво! Тож я закинув.

З того часу минуло з пів року, грошей десь треба брати; я знайшов роботу в американській конторі, і тепер нарізаю хвилі екселя. Хотів, «інформація туди-сюди» і в команді працювати, ото й маєш, і дані, і команду.

А недавно, вчергове задумавшись як те життя далі жити, я заново загорівся реалізувати свій Проєкт. Наразі наново його продумую: концепт, структуру, взаємозв’язки, і вже хочу повернутись до рідної консольки, написати логіку, відлаштувати Систему, і подивитись що з того вийде. Та мені бракує знань, інформацію треба десь діставати, і тепер, коли Мовні Моделі складають конкуренцію пошуковикам, а пошуковики вже не є єдиною доступною опцією, мені стає вибір.

Чи планую Я послуговуватись Мовними Моделями у подальшій розробці? Думаю ні. Штучний Інтелект це інструмент, і якщо використовувати його чисто для готових відповідей, то чому навчусь Я? Один раз мені вдалось себе надурити, коли я вірив що я можу провести перевірку на реальність, проте скотитись в «він зробить це за мене» виявилось надто просто. І аби не повторити цієї помилки, я планую покластись виключно на себе. Чи є Штучний Інтелект поганим? Ба ні. Використовуючи його я сам зробив собі ведмежу послугу, а покладати вину за це на Машину було би ще більшою дурістю.

Так чи інакше, своїх висновків я вже зробив, а що ви, Спільното, з цього приводу думаєте?