IT vs армія #2 . Code review армійських законів

Добрий день!

Я анонімний програміст, і в ефірі друга публікація з циклу IT vs армія.

В попередній, вступній частині, я розказав базові, контекстуальні, вбудовані відмінності армії від ІТ.
В наступній розкажу несмішний анекдот і наведу деякі з прикладів довбоїбізму, з якими стикався безпосередньо.
А зараз буде про його передумови: про військове законодавство.

Почнемо!

Рівень ієрархії, на якому визначають правила гри

Що ми маємо в ІТ?

В ІТ топ-менеджемнт компанії, на всекомпанійному рівні встановлює лише дуже загальні регуляції. СТО визначає лише загальні стандарти коду. Конкретний набір бібліотек, робочий графік, ремонт/офлайн і т д визначає кожна команда між собою. Ніхто зверху тобі не диктує яким саме способом центрувати div. В ІТ СЕО довіряє своїм СОО, СТО, СМО та іншим. Ті в свою чергу довіряють своїм менеджерам департаментів. Ті в свою чергу довіряють менеджерам проектів, а ті своїм підлеглим. В ІТ кожен начальник на кожному рівні намагається залишити максимум свободи для начальника рівнем нижче.

А в армії не так.
Тут більшу частину деталей існування найдрібнішого виконавця регулює своїми законами найвищий законодавчий орган країни — Верховна Рада.
Ті ж таки статути — їх приймає не командир роти, не комбат, не комбриг, не командуючий ОТУ, не командувач роду військ, не головнокомандувач, не міністр оборони, не президент. Небойові статути і ще дуже багато законів які стосуються армії (про оборону, про соцзахист військових, про військову службу та інші) голосує саме Верховна Рада. Більшу частину правил які регулюють службу всіх військових встановлює Верховна Рада.

Ту частину простору для регулювання рішень які не заповнила ВР — заповнило своїми наказами, указами, постановами і так далі, Міністерство оборони.

На рівні генерального штабу, найвищого саме військового органу, простір лишився лише в тому, де верховна рада чи МО випадково пропустили. І авжеш всі ці «прогалини» генштаб заповнив на своєму рівні.

Вийшла така ситуація, коли усі начальники, хто в ієрархії нижче Генштабу, в теорії то мають право дописувати і свої правила. Але по факту навіть написаних на найвищому рівні правил настільки доху забагато, що комбригу (менеджеру якому підпорядковані кілька тисяч людей) чи тим паче командиру взводу щось там дописувати просто нема куди, дуже малий простір.

В армії більшу частину регуляції прописали на самому верху і не лишили жодного простору для високої, середньої і нижньої ланки управління.
В армії всі деталі що стосуються найрядовішого виконавця прописані найвищим рівнем начальства.

Рівень зарегульованості

В ІТ в тебе вірять. В ІТ довіряють твоєму професіоналізму. В ІТ вірять в твою здатність думати і придумувати рішення. В ІТ тебе для того й наймають щоб ти думав і знаходив найоптимальніші рішення. В ІТ дуже цінують креатив, спеціально спонукають креативити. Через це в ІТ дуже багато свободи. В ІТ навіть якщо взяти якусь конкретну команду і записати всі всі правила що стосуються тієї команди — це буде пару сторінок на конфлаєнсі.

В армії ж кажу, в армії навіть найменші дрібниці прям документально зацементовані на найвищому рівні. Навіть найменші дрібниці. Н А В І Т Ь Н А Й М Е Н Ш І Д Р І Б Н И Ц І .

Для розуміння масштабів — самі лише 4 базових статути — це добротна груба книжка. А крім базових статутів є ще бойові статути. Якщо зібрати всі статути в одну стопку, обмотати скотчем і кинути комусь в голову — можна убити.
А крім них є ще ряд інших законів (про оборону, про соціальний і правовий захист військовослужбовців, про військовий обов’язок і військову службу і т д). А крім законів є ще десятки указів президента, сотні указів міністерства оборони і генштабу.

В армії регулювання настільки детальне, настільки дріб’язкове, настільки сильно мікроменеджерське, що навіть якщо ти полковник — в тебе дуже сильно зв’язані руки. (Полковник в армії це щось типу CEO компанії розміром з softserve). Навіть якщо ти командуєш кількома тисячами людей — ти надто дрібна пуцька в цій системі щоб мати хоч якусь свободу в прийнятті рішень.

Більша частина військового законодавства України написана з принципу: «нах-й тєбє думать? Проста дєлай как напісана. Ти мєлкая вош, тєбє нє нада думать, нє нада ізобрєтать, нє нада самадєятєльнячать, нє нада всєй етай вашей дємакратії! Тєбє нада молчя ісполнять всьо что прідумалі за тєбя».

Розмитість

От що таке наказ?
Чим він відрізняється від вимоги, від розпорядження, від вказівки, від побажання. Як відрізнити?
А чим небойовий наказ відрізняється від бойового наказу?
А що таке явно злочинний наказ? Як його відрізнити від неявно злочинного. А як від законного наказу?
Це базові поняття, від яких залежить багато всього. Зокрема чи сядеш ти в тюрму на 10 років за відмову то виконувати чи ні. Але на ці питання нема чітких однозначних відповідей.

Парадоксально. Але попри таку величезну кількість тексту законів, чіткості і зрозумілості в цих законах всеодно нема.

От як людина обирає правильне рішення в тій чи іншій ситуації?

  Якщо людина працює в ІТ, то людина включає голову і сама придумує правильне рішення, бо в ІТ найоптимальніше рішення і є правильним.
  Якщо людина працює в грамотно бюрократизованій структурі — людина просто відкриває книжку і знаходить там готове правильне рішення.
  Якщо ж людина служить в армії, то людина іде шукає військовослужбовця хто вже стикався з подібною проблемою. Розпитує, узнає за що піздюліна була (тобто як робити нізя), за що не було (тобто як робити можна). Вкотре ахуєває з цього довбоїбізму, проклинає Верховну Раду, президента, кабмін, суди, прокурорів і всю владу яка тільки, проклинає всю цю систему, цю армію і службу. Потім заспокоюється, починає робити і паралельно молиться хоч би пронесло. Молиться, бо в армії правильність рішення визначає не здоровий глузд як в ІТ, не книжка як в грамотно бюрократизованих компаніях. В армії правильність рішення визначає аудитор, прокурор, співробітник ВСП, ДБР, суддя. Причому визначає чисто виходячи з власного нерелевантного суб’єктивного світогляду. І так як аудитори, судді і прокурори є різні: в кожного своя думка, свій погляд на закон, своє тлумачення, і ти ніколи не знаєш точно на якого з них ти попадеш. То ніхто, навіть досвідчені військовослужбовці, ніколи на 100% не знають як ту чи іншу дію розцінить конкретний рандомний аудитор який приїде нас задрачувати.

В армії закони не лише забюрократизовані. Тут вони ще й страшенно розмиті. А як наслідок в армії нема не лише верховенства здорового глузду. В армії нема й верховенства бюрократії. В армії є верховенство аудиторів, прокурорів, весперів, совкових їбаньків з високими погонами, дброїдів, суддів і подібних людей. Але про це ще буде в наступних публікаціях.

Заплутаність

Уяви собі якийсь здоровенний ентерпрайс проект, в якому от просто кілька тисяч файлів скиданих одним насипом в одній папці. Не розбито по багатьох папочках акуратно як має бути. Ні. Просто скидані насипом в корінній папці.

І більше того. Сам зміст в тих файлах перемішаний. От на прикладі зрозумілого для всіх HTMLя. Просто уяви: в файлі footer.html зверстано половину футера, і стилі до хедера. А в файлі header.html зверстано половину хедера і половину модального вікна. А в файлі модального вікна написаний скрипт який запускає анімацію на головному екрані домашньої сторінки. От. От. От блять от якось отак от через сраку. Все між собою перемішано.

От саме так організовані закони у нас.

Всі вони одним скопом скидані на порталі zakon rada, без всякої там адекватної категоризації. А в самому законі в свою чергу написано купа всього що стосується його назви і купа всього що логічніше було б прописати в законах з іншими назвами. І це тільки закони. А є накази міноборони і генштабу, які ще спробуй знайти десь в інтернеті. Часто вони є лише на комп’ютері в штабі, і то застарілі версії. Перемішані з купою телеграм (коментарів до коду) з роз’ясненнями.

Практичне завдання для бажаючих відчути всю глибину дна
Візьми погугли порахуй скільки грошей в місяць передбачено звичайному командиру відділення в механізованому батальйоні якоїсь з бригад сухопутних військ з 4 роками вислуги на посаді командира відділення. Всі оті оклади, за посадою, за тяжке життя, за красиві очі, за вислугу, премії, додаткова винагорода, от те все. Погугли почитай закони спробуй розберись.

Шизоїдне (один пункт одного закону перечить іншому пункту іншого закону)

Законопослушний військовослужбовець очима законодавства — це як ідеальний чоловік:
Він має бути і низьким, і високим одночасно. І лагідним, і брутальним, одночасно. І вольовим, і податливим. І добрим і злим. І смішним, і серйозним. І мертвим, і живим. Одночасно. І запальним, і спокійним. І справедливим, і милосердним. І з принципами, і без.
І все одночасно. Що просто нереально!

І тим не менш обов’язкове до виконання 🕺

Попри розмитість набору отих правил. Попри їх суперечливість. І відірваність від реальності. Всі ті правила є обов’язковими до виконання.
Або виконуєш, або тими ж правилами передбачено тюрму.
В ІТ теж є застарілі, а є й з самого початку гівняні фреймворки. Ба більше, навіть в добре обкатаних фреймворків є баги.
Але в ІТ ти можеш сам обирати фреймворк під свій проект. Ба більше, якщо в чомусь фреймворк пропонує неоптимальне рішення — ти маєш право зробити костиль. Є коли в документації прямим текстом прописано про обмеження фреймворка і рекомендовані костилі для обходу цих обмежень.
В армії ж.. крок вліво — крок вправо — розстріл. Принаймні з формальної сторони. (На практиці ти є один здоровенний костиль, але про це буде в розділі про інші цікаві особливості).

Та ще й неповоротке

Ти ж уявив собі проект ентерпрайз рівня, де всі файли скидані в корені? А зміст в тих файлах перемішаний.

Уявив? Так от уяви як «легко» той код фіксити.

Уявив?

А тепер згадай, що цей проект уже в продакшені, в дуже важливій сфері. Ти маєш 300 раз подумати і лиш тоді внести правку. Бо якщо ти допустиш баг, від якого продакшен впаде — збитки сягнуть мільйони життів.

А ще згадай, що в армії той «код», всі ті правки перед пушом в продакшн перевіряє і колективно апрувить верховна рада. Верховна рада — тобто кілька сотень дуже різних за своїм світоглядом і своєю освіченістю людей. Хтось один сам по собі може лише робити пул реквест. Та й то лише хтось з числа депутатів або уряду.

Уявив?

Так от як думаєш, яка швидкість внесення змін в такий код?

От саме така, яку ми маємо в армії. Повільна.. Дуууже..

Коротко підсумок

В ІТ твердих законів дуже мало і багато свободи. Більшість правил взаємодії передаються якраз в процесі взаємодії, заточені під реалії і легко адаптуються коли реалії змінюються.

В армії ж законів, прям твердих записаних на папері, законів. Дуже і дуже багато. Які всеодно розмиті, перемішані і шизоїдні, але обов’язкові до виконання. І дуже дуже неповороткі.

Повний зміст циклу:

— IT vs армія #1 . БАЗОВІ відмінності
— IT vs армія #2 . Відмінності правил і законодавства
— IT vs армія #3 . Приклади ДОВБОЇБІЗМУ з поясненням причин
— IT vs армія #4 . КРІПОСНЕ ПРАВО
— ІT vs армія #5 . Як це все досі працює? В чому секрет успіху?
— IT vs армія #6 . ЦИФРОВІЗАЦІЯ і папери
— IT vs армія #7 . Можливості для розвитку
— IT vs армія #8 . МОТИВАЦІЯ. Чому люди тут служать?
— ІТ vs Армія #9 . МОТИВАЦІЯ. Чим людей мотивує сама армія?
— IT vs армія #10 . Чим відрізняється культура й атмосфера
— IT vs армія #11 . Неупереджено про БРАТЕРСТВО, дружбу і соціалізацію
— IT vs армія #12 . Чим відрізняються ЛЮДИ в армії і ІТ?

* Ніхто не може змінити світ одним рухом пальця.
Але всі можуть відправити лінк на цей топік в флуділку компанії, в чат з одногрупниками чи й навіть просто другу в особисті.

* Примітка
Тема складна, обширна.
Я то старався максимально зрозуміло. Але не знаю чи вийшло.
Тому якщо є питання — задавай 👇

👍ПодобаєтьсяСподобалось17
До обраногоВ обраному3
LinkedIn

22 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Цікаво, а як із статутами в арміях розвинених країн? Ну США, Ізраїль, наприклад. Там, певно, також має бути достатньо добре прописана регуляція. Як вони при цьому уникають тотального долбоїбизму?

Якщо коротко, то кадри. Це основний секрет успіху. Плюс довіра.

В них так склалось. Що більшість просувань по кар’єрі відбувається не по принципу лояльності до начальства. А по ряду критеріїв. Це і перформенс по критеріях, і анонімні відгуки підлеглих, і наявність сертифікатів про навчання.
Як наслідок у них до верху просуваються більш компетентні люди чим в нас.

Ті компетентні люди по-перше якісно займаються розробкою і оновленням правил. Вони постійно їх адаптовують реальності. В них не так як в нас що начальник просто всяв ригнув якийсь наказ і все виконуйте не їбе. В них начальники стараються і вміють організовувати роботу (а не лише розкидатись хотілками), в них це організованіше. І швидше. І по ієрархії. Є загальні правила для всіх військ. А далі уточнення додаються по спадаючій (морській піхоті свої нюанси. Сухопутним військам свої нюанси. Піхотинцям свої нюанси, танкістам свої, артилеристам свої. І так далі. І в кожній бригаді ще свої нюанси свої доуточнюючі правила).
Там от як в крутій бюрократичній системі. Ти якщо не знаєш правильної відповіді — відкриваєш книжку і знаходиш.

По-друге. У них всеодно не так дріб’язково як у нас.
В нас як? Начальнику зайшов зайоб в голову — він і ригнув наказ. Так воно й наслоюється.
В них ж прям цементують на папері лиш ті речі, які ну от реально вже придумане найкраще рішення і нічого свого видумувати не треба.
Якщо ж ситуація спірна, то її не прописують, а лишають на розсуд кожного військовослужбовця по обстановці.

В них хоч і теж багато правил, але всеодно більше свободи для прийняття рішень на місцях.
Тобто в ситуаціях під які начальство не змогло чи не додумались прописати правильну відповідь у книжці — в тих ситуаціях твоя задача оцінити обстановку і самому додуматись до найоптимальнішого рішення. Воно й буде правильним.

Простіше кажучи в них армія працює як і то й же google чи microsoft. Є ряд своїх нюансів, свого довбоїбізму. В ІТ в таких здоровенних корпораціях він теж є. Але тим не менш.

Одне я не розумію, чому ви пишете, що в ІТ — «якось не так». Блін яке суспільство — таке і ІТ. Більше за те, коли воно не так — контора або маленька шлюпка, де усі вкалують з ранку до ночі і усе одно зарплатня на пів ставки на галері. Або це дисциплінарне суспільство за зразком римського легіону. Так, включно з відвертими аттавізвами, пов’язаними з використанням щитів, гладіусів і пілумів як головного типу зброї. Разом з тим завозять і римску політику, в повний зріст. Ну а про Верховну Раду і Українське законодавство — я вважаю, що якісь світлій голові типу Наполеона Бонапарта який в історії це зробив, коли потраплять до ради візьмуть вчених юристів наприклад та зроблять загальну ревізію зробленого законодавства. Та нарешті пропишуть розумні лімити — скільки може бути взагалі законів, скільки максимум в тих законах може бути статей, стільки пунктів максимум може бути в кожній статті і т.д. Бо інакше цим банально неможливо користуватися як то кажуть в народі «Закон як дишло — куди крути туди і вийшло», за старою римською приказкою, щоби робити беззаконня — треба зробити дуже багато законів. Візьмемо дія сіті наприклад — порушує 6 статей конституції (абсолютна правова колізія) і ще купу інших законів, наприклад комуністичній КЗПП від 1975 року, який зроблено під радянську планову економіку. Так само і в армії виходить і треба реформа Гая Марія. Чому стається те що стається — та дуже просто, як зараз дозволити комуністичну партію і не підтасрвувати вибори в стилі Єльцина та Кучми — комуністи виграють вибори по усіх округах і в усі органи влади. Тому народу і підсунули «Голобородько» по факту ті хто в Древньому Римі називався Сенат. Лопухи вуха і розвісили. Така ситуація існує — тому що тим хто справді усім керує, вона вигідна і міняти її вони не хочуть будь що, навіть коли взагалі екзистенціальна загроза стоїть.

P.S. Чому виграють комуністи на виборах — бо електорат який на них ходе в масі своїй, літні люди з пропискою. Навіщо існує прописка — це метод комплектування призовної армії та інші механізми прикріплення (наприклад медицина з реформою Супрун активно почала від цього позбуватись, вводячи договори з сімейними лікарями замість прописки). Виходить, що скажімо молодь, що живе в Києві чи інших великих містах через великий попит і ціни на житло, пов’язані якраз з капіталізмом, на вибори просто не ходять — бо то геморно і дорого треба їхати на малу батьківщину і т.д. А пенсіонери проголосують за комуністів. От замкнуте коло. Маємо купу різних законів які просто не відповідають структурі економіці та способу життя. А армія зі статутами це такий лакмусовий папірець. В будь якій державі — армія є головною інституцією, держава взагалі створюється задля армії на сам перед.

(Наперед перепрошую якщо це питання виглядає зверхнім і з підйобом. Але мені воно справді цікава відповідь, тому задам)

Ви тільки думки висловлюєте запутано? Чи й код так пишете?

Код я пишу маленькими процедурами, класами і т.д.. Якщо не зрозуміло і простіше — в ІТ нема раю, в ІТ уся та сама армія тільки по іншому називають абсолютно те саме. Бізнес як і інші різновиди політики — це система яка пояснює одним, з якого переляку вони мають підкорятись іншим. В бізнесі відповідь чітка — гроші. В армії — бо так написано в статуті. За порушення правил які встановив власник в бізнесі будуть від доган до звільнення. У армії від оплевухи від командира до строку в дізбаті. Приклад з бізнесу від сьогодні. Проходе загальні збори на 60 тисяч людей, де вищі керівники кажуть щось по типу за дослідами Гарнер без генеративного AI сьогодні розробник не конкурентної здатний, усі на AI! І наступного дня від юридичного відділку обов’язковий для всіх тренінг, де великими літерами і червоним кольором написано, що юридичний відділок категорично забороняє використовувати AI без цілого пакету документів які підписані з клієнтом, через можливості судових позовів на мільярди доларів через порушення авторського права. Далі тести та п’ятнадцять підписів ’, де ви розписуєтесь, що вам ця статура інформація доведена і ви її правильно і однозначно зрозуміли.

за задумкою в армії всі протирічча мають вирішуватися фразою «проявіть солдацкую смєкалку».

Зазвичай центуріон просто дає люля — сильно розумним, та проблему вирішено. Усе давно придумано. Щоправда тоді же, коли Сенат дістав як народ так і легіони такий собі Цезар — просто підняв легіони та перейшов ріку Рубікон. Сенат підняв інші регіони, під командуванням зятя Цезаря — Гнея Помпея — по факту адмірала флота, за сучасними званнями. В отриманій громадянській війні, головна зброя цезаря була не фізична — помпеіпцям надавали корупційний компромат на власне командування і вони самі через короткий час їх заарештовували, видавали цезаріанцям і приєднувались до війська Цезаря. Чому так ? А усе просто протиріччя коли воюють легіонери, а зиск з того мають лише верхівка з патриціїв та пара родів плебеїв які зуміли стати мільярдерами по сучасним стандартам — з рештою призвела до того, що військовим це набридло. І до самого кінця, Рим так і звався республікою навіть коли в нього був імператор. Бо як сказати народу правду, що ніякої демократії більше нама (а її з олігархатом тобто сенатом вже давно і не було), могли бути суттєві проблеми. Як першим римським царям просто голову відрубали би, після трибуналу — та і по усьому. Тому плебосу і надавали відверте фуфло у вигляді купи законів чисто ритуального характеру, які ніхто не виконував і навіть не збирався — заодно з роздачею хліба та видовищ по аренах. Що правда легіонери стабільно стали отримувати по Систерції на тиждень, центуріони по Дінарію. І як не отримували — спрос був з імператора. І деякі, як Нейрон наприклад, відповіли головою коли популізмом та масштабними проектами типу побудови каналізації, розорили казну і нічим було платити.

А як дивишся, коли усе це, через якусь десяту сраку, але працює — ну просто магія.

Не працює воно як магія. Воно просто якось та й працює. Криворівно.

Якось та й працює, через те, що забивають на закон і роблять як виходить.
На щастя люди не комп’ютер. Вони компліюють в голові навіть некомпілюєме.

Як виходить — тобто з рядом зловживань особами хто хочуть нажитись, і що ще гірше — з рядом тупіжа, безглуздих смертей, каліцтв і трат ресурсів (яких було б набагато менше якби система була не така ***нута).

Нажаль, але згоден. А іноді все по застарілим інструкціям і не зробиш, виходить те що на бумазі намалюють — до реальності майже немає відношення.

Це усе якраз і потрібно, щоб хтось нажився, так само як і в бізнесі. Це якраз про те що я і пишу в усіх коментах. Велика купа людей керується в житті лише одним — алчність. Якщо взяти за константу таку єдину приросту істину — усе раптом стає дуже простим. Більше за те, грамотні керівники та системи навпаки цим користуються задля отримання результату. Скажімо Генрі Форд — платив ремонтникам обладнання за час коли вони нічого не роблять, тому обладнання йому лагодили в найкоротші строки і максимально якісно.

Все що запам’ятал з військової кафедри — вчить бойові статути, вони написані кров’ю. Так воно і є. В армії без інструкцій та статутів ніяк.

?

Візьмемо наприклад бойовий статут сухопутних військ ЗСУ, там прописані дії обов’язкові командира взводу при підготовки оборонного чи наступальногу бою. Є здається 7 або 8 пунктів обов’язкові для виконання. Якщо хоч один пункт не буде виконаний (наприклад не налагоджений зв’язок або не продуман план евакуації поранених) то підрозділ заплатить за це дуже дорого. Інша справа, що те як командир буде виконувати пункти статуту — це повна свобода дій командира.
По не бойовим статутам так само. Да їх багато, да їх вивчити потребує час, але без інструкцій та статутів ніяк.

То все красива теорія, яка на практиці впирається в

1. Набагато швидшу зміну обстановки чим там передбачено (поки ти все те так виконаєш щоб адекватно зреагувати на обстановку, за той час обстановка зміниться дуже і дуже суттєво). Зокрема із-за дронів
2. Тотальний дефіцит всього. Людей, достатньо підготовлених, здорових і здібних. Боєприпасів, танків, БМП, пального, і так далі.

Ні. Статут каже, ЩО командир має робити, але ні ЯК.
Обстановка змінюється — то подумай про можливі зміни і подумай як протидіяти. Статут лиш вимагає щоб командир опрацьовував ряд питань і думав, а не ставив задачі — «копати в глубь, а пі...ри ось там»

Статут в тому числі вказує як

Це «делай что велят и не вы***ся, а то п***ы получиш». Власне, старий та дієвий метод від римського легіону. 1000 років разом із дисципліною дозволяв перемагати усіх підряд, але з рештою проколовся на алчній на політиці і корупції та був знищений варварами. Останні уламки імперії — Візантія дійшла до апогею інтриг та корупції, та була захоплена дисциплінованими мусульманами — турками, в яких двсципліна базується на релігійних засадах. Мусульманство це більше спосіб життя аніж релігія, основа якої — це якраз джихад, тобто абсолютна двсципліна. По факту як і усі авраамічні релігії, та мусульманство максимальне — тільки замість зарядки, стройової чи процедури підняття прапора — намаз. Усе життя і принципи є чітко розписаними. Русь за принципом державного утворення скопійована саме з Візантії. Кров’ю написана історія, а вона чітко каже, що християни розбили турків при Лепанто за допомогою технологічної переваги, що мав християнський флот і загалом зброя. Англійці та Французи перемогли Німеччину в першій світовій за допомогою новітніх зразків озброєння в масовому виробництві — танків та літаків. Союзники перемогли країни ОСІ за допомогою кращої концентрації економічних та людських ресурсів навколо бойових дій (загалом ОСІ мали як економічну так і загально технічну перевагу), а також якісної дипломатії і міжнародної коаліції. США та НАТО перемогли СРСР та Варшавський договір в холодній війні виключно економічно, за результати мали для СРСР наслідки співрозмірні з військовою поразкою. От ці речі якраз написані кров’ю. А муштра якраз треба, щоб солдат пішов на смерть. Купа різних законів, якраз метод зуміти знайти лазійку щоб відмазатись, щоб наприклад командуванню не відповідати : за загибель особистого складу та втрату техніки, амуніції, боєприпасів тощо. Або навпаки вищому політичному керівництву не відповідати за відсутність усього переліченого у тих кому ставиться бойове завдання. Старий добрий спосіб винайдений римським сенатом, щоб забруднювати мізки. Легіони кажуть — треба Систерції з Дінаріями на усе необхідне, сенатори кажуть «ви не відповідаєте стандартам риму, в таких то і таких то статутах, треба більше часу, не наразі і т.д. і т.п.».

Я коли читаю звичайні українські закони то вони написані як реферат де для заліку потрібно мінімум 20 сторінок

Типу того

Але є коли багато тексту іде на користь. Коли є книжка чи інструкція де реально покриті всі ситуації, де є на кожну ситуацію найоптимальніший алгоритм дій — це круто.

Тут же це просто насипали тексту і все

Підписатись на коментарі