Чого бояться айтівці? Добірка відповідей спільноти 👀

Сьогодні п’ятниця 13-го і ми запитали розробників та тестувальників, що їх лякає найбільше. Ділимось з вами добіркою відповідей 👇

«Студенти які запитують: „Я буду знати весь JavaScript коли закінчу курс?“»

«Мене найбільше лякають тестувальники...»

«Недостатня кількість вакансій на ринку праці.»

«Фраза „Ти ще тут, тут є маленька проблема на проді, глянеш?“ ввечері у п’ятницю.»

«Замовники зі своїми „супер“ ідеями.»

«Смарти з екраном з двох частин.»

«Коли ти вже веселий у вечері, а замовник з США знайшов баг (його пʼятниця тільки почалась, UTC −8).»

«Фрази знайомих типу: „Ти тестувальниця — отже шариш в айті. Відремонтуй мені кавоварку, будь ласка. Ти ж у цьому спеціаліст!“»

«Це не баг, а фіча. Доведи, що це баг 😑»

«Відсутність репозиторія в день деплоя.»

«Відсутність багів.»

Та багато інших варіантів про пошук роботи та комунікацію в команді. Також користувачі коментують, що багато з переліченого викликає не стільки страх, скільки роздратування.

А у вас як?

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному1
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Боюсь роста количества анонимов на ДОУ. Это значит, что общество пронизано страхом настолько, что уже даже на довольно малочисленной и некогда свободной отраслевой площадке невозможно от души высказаться, не боясь, что не то органы привлекут за крамолу не то затравят за инакомыслие свои же.

Ещё пугает, что редакционная политика ДОУ в околополитической тематике стала напоминать советско-российскую программу «Время». Совершенно оторванные от реальности пункты в заглавном посте, конструирующие какой-то свой отдельный манямир. Не представляю как можно бояться каких-то там багов на проде и срачей с тестировщиками, когда одна значительная часть айтишников боится выйти за хлебом в Украине, а другая, уехавшая, боится никогда больше в Украину не вернуться и не увидеть своих родственников.

На жаль справдилося саме те, чого я боявся і від чого тікав.
Усі 33 роки в Україні відбувалося одне і те саме: мені казали «зараз важко — але ми боремося, треба потерпіти — і скоро будемо жити як у Європі». Так казали після набуття незалежності («годі годувати Москву»), так казав Ющенко коли на першому Майдані вижинали Бандюковича, так казали на другому Євро — Майдані коли остаточно зробили «Європейськи вибір», так казав Порох, коли обіцяв закінчити АТО, так казав Зеленський, коли запрошував «на шашлики».
І кожного разу відбувалося тільки навпаки: долар дорожчав, ціни росли, тарифи підвищували, банки банкрутували, люди зубожіли, а закінчилося взагалі підправкою громадян на смерть!
Але навіть при цьому люди продовжують терпіти! Вони пристосовуються до «нової нормальності». Скажуть ходити у протигазах — так треба, забирають 100 людей у день на смерть — ну моя черга може не скоро дійде, «Конституція на паузі» — та українці вже давно не вірять у закон та суди. «Треба ще потерпіти 2-3 тижні, 2-3 місяці, 2-3 роки ... а може ще 2-3 століття поки кляті москалі остаточно вимруть.»
З самого початку України найкраще виживали і пристосовувалися ті, хто не вірив державі, плював на закони та піклувався тільки про свою кишеню. Вони і зараз не бідкаються: для кого війна — а для кого мати рідна. А от слухняні громадяни — лохі і терпіли — завжди були безправними рабами.
Якби у мені в Україні було щасливе життя, яке варто захищати, то можливо не так важко було б наважитися піти у захисники. Але я усе життя чекав поки нарешті стане можна жити, а не виживати — і зараз замість життя пропонують тільки стати героєм? Вибачайте — я не герой. Я боягуз і втікач. Моєї сміливості вистачило тільки на те, аби перестати бути терпілою та почати жити так, як я давно хотів.
Мені соромно перед тими, хто боронить Україну. Мені досі болить за мого родича, який загинув у безнадійному штурмі. Я допомагав чим міг — але своє життя віддати державі не готовий. Тому доводиться шукати іншу державу, де ціна бути громадянином не така велика.

Якщо не брати до уваги бусики і вибухи всілякого літаючого у радіусі десятку кілометрів по ночам, то в ембеддеді важко чогось боятись, воно все страшне.

Скажімо, спутати один символ у регістрі, від чого порт буде сконфігурований на вихід замість входу, і далі пара контролерів будуть пробувати пересилити один одного, програвший підгорить і його доведеться перепаювати на всіх прошитих девайсах або міняти всю плату ціною у півзарплатні.

Або, активувати secure boot, і через баги не мати більше можливостей оновлювати залізяку.

Що буде, якщо подібний баг у системі оновлень вилізе вже у продакшні з мільйонами роутерів чи автомобілів на дорогах, краще навіть не думати...

Боюсь, що кордони так і будуть закриті ще кілька років, проектів стане ще менше і знайти нову роботу буде ой як важко
Боюсь, що коли війна закінчиться — нічого не зміниться і всі ці смерті були марні

Боюсь що народ знов буде голосувати по приколу (

277 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Мені страшно, тому що:
— країною керують зрадники і здодії.
— більшість населення, інфантильні ідіоти.
— в нас і наших дітей вкрали майбутнє.

Дебілів і довб***бів боюсь. Вони як рідкий гелій мають надвисоку проникність.

Я боюся, що зелена влада такі зруйнує Україну через навмисне знищення нею правового поля, через її толерантність до корупції, якої не було за часів Кучми та Януковича. Я боюся що це не їх тупість та жадібність, а саме такий план, якій втілюється через панів Єрмака та Зеленського. Боюся, що вони хочуть дотиснути залишки нашої державності ще під час війни і тоді з якоїсь дрібнички почнеться хаос.
Але я маю надію на диво яким є українці всю нашу історію, та сподіваюся на прагматизм та мудрість коркових шоломів які нами опікуються.

Ви, напевно, в часи Кучми/Януковича в школу ходили, і не відстрелюєте яка тоді корупція була. За яника потуги працювати вбілу, щоб нікому не башлять, закінчувались віджимом бізнесу. Тоді взятка в 2 лями була таксою для районного суду, зараз таке в верховний заносять.

Ось вам проста історія з імпортного бізнесу з 2011 року: українська компанія отримала права на ексклюзивну дистрибуцію в Україні відносно дорогого відомого світового бренду з категорії дитячих іграшок. Всі документи оформлені, сертифікація зроблена, імпотрне мито сплачено. На митниці стопають контейнери і кажуть «давай n відсотків від вартості». Власник відмовляється. Контейнери відправляють на перевірку вмісту свинця, власнику доводядь месседж, що, хоч там і нічого не знайдуть, свій товар ти будеш чекати рік. Він платить побори, і наступні партії везе контрабасом, бо там такса виходить нижче, там ціна за куб, і побарабану що всередині і скільки воно коштує.

За тих часів я з ножицями та клеєм робив такі сертифікати та контракти що вся митниця аплодувала стоячи, настільки вони були охайні та схожі на справжні. Робив на прохання самої митниці бо їм треба було суворо дотримуватися правил та порядку ) Жахливу вашу історію не тільки чув, а кілька разів приймав участь в подібному. До речі, знайомі з іграшкового бізнесу розповідали таку саму в 2021 році, без жодних змін.
Так що школа була нормальна в мене.
Мені здається, що ви нічого не знаєте про те що зараз коїться на митниці та і загалом в країні. Я не засуджую. Знаю багато людей з IT яки сховалися в свою мушлю і не помічають ніякої корупції та кажуть що все норм.

Ну я трохи з мушлі виглядую, так що я в курсі що корупція нікуди не ділась. Досвід роботи в справжній айтішечці, тій що про телеком/інфраструктуру, теж багато історій приніс, в тому числі про військові контракти, це правда вже за часів Порошенка. Та й родичі в будівельному бізнесі київського розливу тримають близько до землі. Але стверджувати що стало гірше дивно. Ніщо не переплюне часів приватизації за копійки совкового надбання, як би той же яник не старався, історичний момент вже не той був, а зараз тим паче.

За часів Кучми Януковича була необхідність дотримуватися форми. Це дуже і дуже важливо. Бо форма є ґрунтом ака базою. І щоб віджати завод оформлювалися папері дуже схожі на справжні, яких вимагало законодавство. Зараз чиновник може зняти тік-ток про те як він публічно і свідомо кладе свого болта на закон і ніхто не відреагує. Раніше реагували. Бо по закону наприклад та сама поліція чи прокуратура зобов’язана реагувати. Але для цього той хто відповідає за неї, в даному випадку це неформальна гілка влади пани Зеленський — Єрмак — Татаров, мусять зняти очільника чи хоча б догану якусь оголосити. Але тисячі випадків і повна тиша. Тотальний параліч кількох гілок влади. Зараз якщо ти свій то ти живеш окремо від України. Я боюся що це все закінчиться катастрофою та загибеллю держави.

Це ваше бачення. Юридично сьогодні всі попили закриваються ще краще, бо частина даних стала відкрита, і для того, щоб подивитись умовний тендер на прозоро, вже не треба бути всередині інституції.

Говорити, що раніше було краще, бо рекет був юридично підмазаний, для мене аргументом погіршення не є.

Те, що на держзамовленнях як пиляли, так і пиляють, то так, нічого не змінилось. Оце вже погіршення, бо при великій війні наслідки таких дій дещо інші.

Але я не можу зрозуміти, чи то ви боїтесь перетворення на рашку/Білорусь, чи то навпаки хочете, бо у вас ОП то багато контролють, то недостатньо. Але, енівей, цього не буде в найближчому майбутньому, бо, знову ж таки, історичний момент вже не той. Інституційні зміни на те й інституційні, що їх заміною прізвищ не зробиш. Але повзли ми весь чей час в правильну сторону, і тотального розвороту я щось не бачу.

Тисячі скандалів про які ви говорите — це в певній мірі добре, бо ми доповзли до того відрізку, коли такі дії стають скандалами. Це все було і раніше, але не мало такого суспільного резонансу. Бо можна, звичайно, кричати про яйця по 17 гривень, але при цьому треба тримати в голові, що ми взагалі знаєм про ці яйця тому, що була проведена реформа закупівель, яка вивела частину закупок з таємних. І до цього доклалась в тому числі теперішня «злочинна влада».

Скажу простіше — зараз публічне, зухвале розкрадання бюджетів, публічне зухвале нехтування законами, публічне, зухвале порушення Конституції стало нормою. Зараз немає жодної інституції яка б цьому пручалася б. Все закінчується виступом пана Зеленського, який публічно і зухвало, на мою думку, фактично бреше.
Така постійна практика, нівелює існування держави, як фактично так і на світоглядному рівні.
Через таку практику можна кожного дня купувати яйця хоч по 170 грн за одиницю і нічого нікому не буде. Ну тобто може хтось якусь справу і відкриє але закінчиться все черговою брехнею пана Зеленського. Він бреше постійно, постійно брешуть всі навколо нього, а це головна риса «русского мира». Брехня стає нормою. Такі вікна Овертона не зачиняються просто так.

Скажу простіше — зараз публічне, зухвале розкрадання бюджетів, публічне зухвале нехтування законами, публічне, зухвале порушення Конституції стало нормою

Можна якимись прикладами? Їх же тисячі, з ваших слів, а зазвичай такі закиди зводяться до яєць, курток і бусіків, і у всих випадках публічним це робило громадянське суспільство, а не самі актори, це ставало скандалами, і реакція на це яка не яка була. А те що нікого не посадять за це, так і раніше нікого не саджали, в чому гірше стало то, всьо стабільна. Ба більше, навіть очевидно політично заангажовані справи, які ініціювала нинішня влада проти попередньої посадками не закінчилась, хоча при тому ж Янику Йулю прикрили. Зара хіба що Коломойського прикриють для картинки, але там тіп прям ну дуже старався щоб було за шо.

Поки у нас московських попів не везуть на підвали СБУ, говорити про якийсь авторитаризм в Україні і вбачати риси руського міра — справа для любителів фантастики.

Не бачу сенсу. Якщо в вас все добре, то нащо. Я лише сказав чого я боюся.

На жаль, люди знову привели сюди «узькій мір», своїми руками! І тепер в боротьбі з драконом, ми вже стали драконом...

Я приведу. В Одессе уже два месяца еженедельные протестные акции против нецелесообразной траты миллионов денег (ремонт суда, бесконечное перекладывание плитки). Мэр в ответ выходит и нагло плюет в лица присутствующих «вас используют», «это политическая ангажированность» и прочий бред.

И ничего не меняется.

Но даже если менялось бы — если для того, чтобы система работала, нужны бунты с вилами, работает ли она на самом деле?

Мы просто свидетели каннибализма в военное время.

Труханов місцевий царьок, і у нас таких феодалів натикано дайбоже. Починаючи Одесою, і закінчуючи Мукачево. Конкретно цей просто самий одіозний. Це хуйово, і я ні в якому разі не стверджую, що у нас все добре. Але оце все було вже. Раніше з Трухановим просто воювало 3,5 маргінали з тим же Стерненком, якого за це буквально мєнти вбити намагались, а зараз активне громадянське суспільство виходить з розряду міський божевільних, і оця феодальна система пручається ще сильніше. З однієї сторони, втому числі, тому, що у нас були оці донецькі/одеські/дніпровські/закарпатські/etc клани бандюків, які боролись між собою за вплив, у нас так і не з’явився свій лука/пітун. З іншої, їм би час на упокій, але ви ж розумієте, що таке можливо тільки якщо Зе дійсно стане дуче. Бо одеські мусора і одеські суди ніколи не посадять Труханова, вони буквально з його рук їдять, і їх разом з ним треба закривати. І це все не рік назад організувалось.
Боятись узурпації влади і одночасно хотіти сильної руки, ммм, дивно.

До чого це все я. У нас все погано, я не намагаюсь когось переконати, що ми в країні рожевих єдинорогів живемо. Але в рамках суспільно-політичного поля ми не йдемо на дно. Ми від нього відштовхнулись 10 років тому, і гребемо на поверхню. До неї ще далеко, і ціна платиться неймовірна, і все буде погано ще довго. Але кричати про failed state нічого, сьогодні Україна найбільш суб’єктна за всю історію її існування. Та жити в часи, про які писатимуть в підручниках історії, не дуже весело

В Харькове во времена Януковича мусора ходили с маски-шоу в ИТ компании, а еще молодых парней возле клубов ловили, п***или и заставляли бабки с банкомата снимать (потому что в основном на студентов гуляющих со стипендии ловили). Или пацану подкинуть травки и стрясти с родителей 500 долларов в порядке вещей. В конец охуевшие были в общем.

А после майдана так сразу что-то попустились)))

прожити життя так, щоб було мучительно боляче за витрачені роки в пустую

здоровʼя страшно втратити та життя

все інше так чи інакше можна вирішити.
❤️

«Дорогая редакция» проснулась и начала тереть комментарии

Интересно, вытрут ли мой топ-1 комментарий. :)

1. Витратити купу часу на технологію, котра згодом може виявитись не потрібною на ринку
2. При розборі critical issue на проді стикнутись з низьким bus-фактором, напр. без доступу до певного сервіса, поди, а потрібна людина у відпусці/звільнилась etc
3. (в давні-давні часи офісної роботи) Не залочити ноут перед виходом з кімнати, і отримати купу приколів від колег :)
4. Не приділити достатньо часу на code-review, і у майбутньому стикнутись зі складним performance-кейсом
5. Овертаймити і забути про важливу сімейну подію

Зараз нічого не боюсь.
Раніше боявся, що роботу не зможу знайти, коли потрапив під скорочення.

По сабжу.
Есть прикольная фобия, связанная с мьютом микрофона на митинге, которая проявляется в «эффекте Лаврова». Реальный страх в такую ситуацию попасть))

Та який ловров, тільки ZDI, тільки хардкор:

The New Yorker has suspended reporter Jeffrey Toobin for masturbating on a Zoom video chat between members of the New Yorker and WNYC radio last week. Toobin says he did not realize his video was on.

www.vice.com/...​in-for-zoom-dick-incident

Боюся не впоратися. Боюся поїхати кукухою. Боюся самовипилятися.

Що мене колись звільнять й на мідловських вакансіях буде 1к аплаїв)

Не боись) сеньоры архитекты с армии вернутся, и позанимают все мидловые вакансии

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Боюся, що ніколи не стану безсмертною пост-людиною, бо людству заманулося воювати, а не займатися технологіями, наближаючи сингулярність.

Саломон Самсонович. Ти диви, Толстого Харарі читав!

«Відсутність репозиторія в день деплоя.»

Це взагалі — ЯК? :)

если человек не может найти репозиторий, значит репозиторий отсутствует

І на github-і? :)

як в універі: завтра захист лаби-курсової-диплому, а word ще не запускали

Да всего боюсь. Жить страшно последнее время.
Что в Украине, что за границей сложно и постоянный стресс
Странный какой-то вопрос на самом деле, и еще более странная «добірка відповідей»

Питання було про ваші страхи в айті, а не про ваші страхи загалом по життю. Тому так і відповідали

Щось я допис передивилась і нічого такого не побачила, чи то я вже очі кодом випалила зовсім?
Виглядає як чергова тема на розвести срач, але типу — а ми шо, а ми нічого

Боюсь роста количества анонимов на ДОУ. Это значит, что общество пронизано страхом настолько, что уже даже на довольно малочисленной и некогда свободной отраслевой площадке невозможно от души высказаться, не боясь, что не то органы привлекут за крамолу не то затравят за инакомыслие свои же.

Ещё пугает, что редакционная политика ДОУ в околополитической тематике стала напоминать советско-российскую программу «Время». Совершенно оторванные от реальности пункты в заглавном посте, конструирующие какой-то свой отдельный манямир. Не представляю как можно бояться каких-то там багов на проде и срачей с тестировщиками, когда одна значительная часть айтишников боится выйти за хлебом в Украине, а другая, уехавшая, боится никогда больше в Украину не вернуться и не увидеть своих родственников.

Отдельно хочу подчеркнуть что DOU Community — это тоже аноним.

Згоден. І в мене вже були кейси, коли за інакшість думок, мене захейтили в своїй же компанії... Бо «ми все розуміємо, але публічно так не можна»...
Тому тепер я котик, вибачайте :)

Я думаю, компании тоже боятся, что у них окажутся инакомыслящие и если они с ними ничего не сделают, то захейтят уже компанию целиком. Поэтому тут два выхода:
— анонимизироваться самому;
— анонимизировать компанию в которой работаешь.

Думаю, если бы ты писал под своим ФИО и скрыл компанию, никто бы тебя внутри компании не захейтил. Хотя могу ошибаться, компания компании рознь.

Так отож.
Так по призвищу і імені часто можна досить просто знайти в Лінкедині компанію.
І наприклад її затегати...

А комент може бути абсолютно правдивим — наприклад про особливості мобілізації.
Але ж це не патріотично критикувати владу і ай яй яй...

`ну давай, кіт, розповідай як ти нахамив директору.jpeg`

Так як би директору.
Написав комент у соціалочці, який потім деякі диванні патріоти сильно захейтили...)

Боюсь роста количества анонимов на ДОУ. Это значит, что общество пронизано страхом настолько, что уже даже на довольно малочисленной и некогда свободной отраслевой площадке невозможно от души высказаться, не боясь, что не то органы привлекут за крамолу не то затравят за инакомыслие свои же.

Так не органів бояться, а якраз токсичності самого комьюніті де процвітає заздрість, ненависть до друг друга, підняття ЧСВ за рахунок інших. Чого тільки коштує історія з чуваком в США, який в госпіталі з нервовим зривом очутився, тому що наші білі і пушисті колеги з ДОУ наробили скріншотів його коментарів про БЛМ (причому здорові коментарі, без жодного расизму) і в його компанію відправили, а також самим БЛМщикам. Про те що місцеві ІТшники постійно стають зірками йо***ного, і відповідних груп на фейсбуці я взагалі мовчу.

Жесть, это что за история? Есть какой-то тред об этом?

Кстати, я уже начинаю задумываться о том, чтобы неиронично перекатываться на е**ное, ибо тамошнее токсичное сообщество, казавшееся таковым до войны, по-сравнению с коммьюнити ДОУ образца конца 2023 просто лапочки. Максимум — вышлют защекоин-другой. :)

Есть еще dev.ua как альтернатива, там тоже про украинское айти, но ненависти и повесточки меньше в разы, если не в десятки раз.

https://***.it/2020/06/17/things-you-cannot-unsay/
Как раз на том самом ит

Я вообще не понимаю людей, которые пишут что-то в интернете не из-под анонимного аккаунта. Зачем, почему, ради какой цели?

Потому что когда ты под своим ФИО тебя невозможно упрекнуть в том, что ты бот, тролль, чья-то там «рука» и вот это всё. И гораздо сложнее обесценить твои слова.

Я это понял много лет назад, когда были попытки кинуть на зп и любая анонимность выглядит как «ложь конкурентов» и вообще «этот с нами никогда не работал, а от тех кто работал претензий нет». А кулуарно идут угрозы, что напишешь под ФИО, неанонимно — засудим. Я собственно поэтому и принял решение не писать ничего анонимно. Только время тратить зря.

бути цілістною особистістю — менш ресурсозатратно, хоча на ̶а̶н̶о̶н̶і̶м̶н̶и̶й̶ перший погляд здається — навпаки

Спасибо. Высказал мои мысли 1 в 1.

Боюсь, що кордони так і будуть закриті ще кілька років, проектів стане ще менше і знайти нову роботу буде ой як важко
Боюсь, що коли війна закінчиться — нічого не зміниться і всі ці смерті були марні

Боюсь, що коли війна закінчиться — нічого не зміниться і всі ці смерті були марні

Це не повʼязано. Смерті — через те, що на Україну напали. Розвиток державних інституцій — інша, ніяк не повʼязана тема.

Поки люди вмирають, державні інституції могли б змінюватись і покращуватись.
Інакше навіщо люди вмирають? Можна ж було б в квітні 22 підписати якийсь мирний договір, погодитись на спів-існування, не вступ до нато і т.д...
Жили б як Грузія наприклад... Довелось поступитись трохи гордістю. Але жити, а не виживати.
За ці наступні півтора роки продовження боротьби загинуло в десять раз більше людей, ніж за перший місяць. І в сотню разів більше, ніж в Бучі, аналогію з якою так люблять проводити. Але ж нічого не змінилось.

Корупція тільки збільшилась (мільйони людей за гроші виїхали, чи відкупляються від воєнкомів, рєшають вопросікі).
Бруківку продовжують перекладати.
Еліти продовжують почувати себе як до війни — в них бронь від мобілізації та можливість їздити через шлях і листи від міністерств.
А звичайні люди або воюють (хто міг і хотів), або бояться бусиків незламності, або вимушені були виїхати.
До Євросоюзу ми не вступили, і навряд вступимо найближчі роки. До НАТО наш поки також брати не хочуть (особливо поки ми воюємо).
При цьому мільйони людей виїхали і навряд вже повернуться...
Бо якщо б війна закінчилась в 22му, то думаю більшість точно би повернулась... А зараз не впевнений...
На фронті ми за місяць або захоплюємо одне-два села, або втрачаємо їх же на іншому напрямку, без надій на те, що щось зміниться...

І нащо то все?

І нащо то все?

Щоб не бути під росією. Це єдина причина. Умовно в квартиру залетіли якісь грабіжники, вони вбивають та гвалтують. Власники квартири вирішили дати бій. Коли все закінчиться чи стане власник квартири більш просвітленим та високоморальним? Чого б це? В нього були інші справи.

державні інституції могли б змінюватись і покращуватись

Державні інституції працюють так як працюють. Є якась керованість, можна хоч щось прогнозувати. Якщо почати все ломати через х., керованість може зникнути. Система із керованого стану піде в некерований. Що є гіршою ситуацією під час війни. Це раз.
Два — от ви кажете «могли б». Але це побажання про «за все хороше, та проти всього поганого». Можливо те, що можливо. Депутати, наприклад, є представниками еліти, бізнес структур. Вони в свій час виділяли кошти із власного карману на фінансування партій та рекламу майбутніх депутатів. Зараз вони отримають з цього гешефт. Саме їх інтереси представляються в раді та їх інтереси захищаються. Для них «покращення» означає втрату схем та різних джерел надприбудків. Їм це не треба. А отже цього і не буде

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Зато я отлично понимаю что минимум раз в неделю вижу в ФБ как за подобные высказывания люди получают реальные сроки.

Та такое, в ФБ дохера новостей аля «чувак сел на 9 лет за грамм травы», целая драма в комментах, а по факту — процесса даже не было, и чуваку совсем не то инкриминируют, что в ФБ пишут. И потом думай: то ли обвиняемый что-то не договаривает, не выкладывает нелицеприятные детали (чтобы не лишиться народной поддержки), то ли менты по беспределу его прессуют и пытаются пугать неадекватными сроками.

Так вот насчет сесть за высказывания в инете — ну это совсем надо быть лохом или нищим. Если есть деньги на нормального адвоката, то хер кто сможет доказать, что это именно ты при здравом уме и с ясным намерением отправил месседж со своего компа. Доказать, что это не сделал хакер с твоего компа удаленно или соседи/гости у тебя в хате за компом пошалили пока вы бухали и ты был в другой комнате — нереально это доказать. Но люди же бывают бараны, бывают овцы, поэтому признаются и наговорят на себя с три короба, менты умеют таких обрабатывать. Бараны оговаривают себя по тупости, овцы — от страха.

уверен что наша «дорогая редакция» логгирует IP адреса пациентов

Чуваки на польских старлинках, оформленных на чужое имя чот взоржали.
Да и динамические айпишники логгировать — вообще занятие странное.

Да и динамические айпишники логгировать — вообще занятие странное.

Динамічна адреса — взагалі не проблема для наших органів. СБУ просто напише провайдеру щось типу «надайте дані абонента, якому о 12:34:56 16.10.2023 належала адреса A.B.C.D». Навіть не факт, що вийде сховатися за CGNAT, бо провайдер може логати всі сесії.

СБУ просто напише провайдеру

Тут уже зависит от провайдера. Айлон их просто пошлёт и затянется травой.

Ілона може і пошле, але Starlink Ukraine LLC буде змушений розкрити органам всю необхідну інформацію. І може навіть GPS координати термінала нададуть. Так що реєстрація договору на іншу особу не допоможе.

Starlink Ukraine LLC

Это если устройство обслуживается и привязано к этой организации. А не к филиалу в соседней стране.

www.starlink.com/...​cuments/DOC-1000-41799-67

HOW AND WHY DO WE USE PERSONAL INFORMATION?
To comply in good faith with applicable laws, legal processes, and lawful government requests
WITH WHOM DO WE SHARE PERSONAL INFORMATION?
Government or Law Enforcement Agencies, Regulators and Professional Advisors
Жили б як Грузія наприклад... Довелось поступитись трохи гордістю. Але жити, а не виживати.
За ці наступні півтора роки продовження боротьби загинуло в десять раз більше людей, ніж за перший місяць. І в сотню разів більше, ніж в Бучі, аналогію з якою так люблять проводити. Але ж нічого не змінилось.

А ти не думав, що жили б не як Грузія, а як Буча*1000?

Як зараз живе Маріуполь — більш наглядний приклад. Я прожив в тому регіоні півжиття і у сім’ї навіть зараз залишились знайомі в окупації. Українців там зараз виживають усіма можливостями, людей з адекватиними поглядами репресують методами які уже відпрацьовані сотні років, де факто всім керує терористична організація, всі посади зайняли ідейні ждуни-лобизателі, економіка в дупі, незважаючи на орди завезених чучмеків-гастарбайтерів з рашки на показову відбудову aka операцію з приховування воєнних злочинів.

Просто мрія, «не виживають, а живуть».

Если уж ради обьективности, то в том самом Мариуполе никто никого не держит — хочешь живи с украинским паспортом, хочешь — получай российский, хочешь уезжать — уезжай в рашку, не хочешь в рашку — едешь за границу.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Если не участвуешь в местных псевдовыборах или не получаешь паспорт с курицей, то могут прийти к тебе домой и попросить сделать это. Некоторым, которые не открывали, так и двери выбивали.
Можно продолжить про интернет, сотрудничество с ненавистным западом (а где заказчики?) и прочие приколы.
Короче, рай для ждунов.

Можна ж було б в квітні 22 підписати якийсь мирний договір, погодитись на спів-існування, не вступ до нато і т.д...

Мінські угоди не нагадує? Чи може договір при відмові від ЯЗ? Який їх результат? Так, ми любителі поскакати на граблях, але ж не настільки. Слова полоненої русні про те, що мета вторгнення — знищення нас як нації — це ви, я гадаю, спишете на нашу пропаганду «марафонну», так (їх, «бідненьких», змусили так казати для драматичності на камеру)? Заклики в руснявих пабліках «мачіть хахлов» — це ж вони по-приколу пишуть, правда? Жартують, напевно.
Так, легко таке писати не з окопу, але як хлопці і дівчата в окопах відреагують на такі заклики?

Бо якщо б війна закінчилась в 22му, то думаю більшість точно би повернулась

От стосовного цього особисто я сумніваюся — якщо б був такий слизький мир, коли ми явно програли і рашка знає, що ми слабкі та боїмося — її б ніщо не стримало робити нам гірше та гірше, або навіть просто не зупиняючись окупувати всю територію і звіряче повбивати велику кількість населення, насамперед воєнних.
Хто б став повертатися?!

Глупо бояться неизбежного (всё, перечисленное в этом комменте)

Читаю про «боюсь ніколи більше не побачити батьків» і це мене дивує. Як тракторист зі стажем 13+ років з батьками пенсіонерами я не розумію в чому проблема купити батькам квиток на літак. На крайняк (якщо у батьків є бізнес чи господарство, чи якісь інші обставини) — провести день-другий в одному з прикордонних міст, наприклад у Сучаві.
Можна піти ще далі і, користуючись євродирективою про тимчасовий захист, поселити їх десь коло себе в Європі, іноді навіть за муніципальний кошт. Знаю людей, які так і зробили. Не получится за суспільний кошт — зніміть їм житло зі своїх, ви ж ІТшник.
Це, звісно, стосується тих батьків, щодо яких нема адміністративних обмежень на виїзд.

Ну тож Ви самі описали обмеження — і вік виїзду, і «зніміть житло», яке 30-40% від зарплати, і квитки також не з дешевих, і дорога довга (зараз з України виїхати займає години 12-15).

Адміністративні обмеження я якраз вказав, а все решта — це анекдот про качечку.

Щойно жінка написала, що зустріла в аеропорту свою маму. Теща у нас вже була з десяток разів, майже завжди з пересадкою, іноді навіть з двома. Востаннє на новий рік. А влітку прилітала моя мама.
Ціна питання: бус Чернівці — Сучава (аеропорт) — €20. Квиток Сучава — Бухарест — Амстердам — Бухарест — Сучава від а/к TARom (національний перевізник Румунії, входить до складу альянсу SkyTeam) з багажем 23кг — €360. Коли були прямі рейси Сучава — Ейндховен від Wizzair то було дешевше, €100 — €200. Якщо цей порядок сум для вас проблема, то я навіть не знаю що сказати.
Пожити кілька тижнів можна і разом, а не окремо.
Так в чому проблема?

Сейчас поезд пустили Львов — Варшава. Пожилому человеку будет намного легче физически на нем добраться, чем на бусике. А уж в Варшаве или сам к родным, или они самолетом.

Вот с собакой все сложнее, конечно.

Ну між Чернівцями та аеропортом Сучави десь 90км всього. Влітку 2021, коли було лише одне КПП на тій ділянці кордону (зараз вже три) ми провели на ньому десь годину. Всього подорож зайняла 3 години тоді.

З Києва, чи Харкова, чи Дніпра до Чернівців їхати ще годин так 10-15 потягом або бусиком. В кращому разі без пересадок.

Зніміть батькам готельний номер в Чернівцях, нехай відпочинуть з дороги, ви ж ІТшник. З могу досвіду: старше покоління до такого звикло, їх більше лякає «заграниця» і мовний бар’єр.

Ну як нити що любиш батьків і хочеш побачити так ок, а як дають реальні поради, то одразу починаються обмеження. Високіє отношенія.

Читаю про «боюсь ніколи більше не побачити батьків» і це мене дивує.

До мене приїзжають батьки, але якщо будуть серйозні проблеми зі здоров’ям то за кордон вони не поїдуть.
І тоді тобі треба буле їхати в Україну

Якщо намічаються проблеми зі здоров’ям, то може краще залишити батьків біля себе? Зараз це можливо. Також в ЄС українців зараз безкоштовно лікують, якщо є загроза життю, наприклад, рак.

тут є і інші фактори — наприклад популістичні закони держави про невиїзд дерслужбовців, коли Тищенко виїжає в Тайлад на відпочинок під прикриттям відвідин до їх посольства (тобто навіть не бере офіційну відпустку), а закон видають для звичайних держслужбовців з районних і сільсьцих центрів, як мій батько, не підпадаючий під мобілізацію (віком 60 років). При цьому впевнений, що Тищенко і інші і далі можуть собі спокійно виїжати, пропускаючи голосування у Раді, адже офіційна відпуска то для «рабів» в їх розумінні

Ну так, це адміністративне обмеження, але як воно працює? Як прикордонник бачить, що ваш батько — держслужбовець. Питаю без іронії, я дійсно не розумію, як вони це можуть перевірити.

наскільки я розумію в них є окрема база, так як не всі держслужбовці підпадають під це обмеження (скажімо ви секретар в районному казначействі чи головний бухгалтер)

А він пробував виїхати і його завернули? Чи когось з його колег непризивного віку так завертали? Просто цікаво.

повертали колег. також питали родичку, яка працює прикордонником — сказала без шансів

Ви як дитина, дайте людям понити) Тут немає цілі побачити батьків, тут ціль просто пожалітись на життя. Це така любов до близьких, коли краще їх любити і сумувати на відстані. А як тільки заходить мова про те, що на зустріч з батьками треба витратити суму з трьома нулями, то одразу починаються обмеження і не так вже і хотілося.
Це як ті дружини, що по два роки не можуть доїхати до України з-за кордону щоб побачитись з чоловіком.

Як кажуть в Чернівцях: «якщо проблему можна залагодити грошима, то це не проблема — це витрата»

Мадам, ваше белое пальто прямо-таки освещает эту печальную тему.

Доживіть спочатку до хх-років, а потім я подивлюсь як ви будете релокейтитись. Моя мама дійти з дому до магазина іноді не може. Вроде ж зрозуміло, що скільки різних родин — стільки різних історій, в тому числі сумних. Шо тут дивного чи непонятного?

Навіть нерухомих вивозять: є медична евакуація, коли на швидкій на кордон привозять. Вона коштує дорожче, так. Просто є люди, які шукають можливість, а є люди, яким подобається бути в статусі жертви.

є люди, яким подобається бути в статусі жертви

Мені більше лякає статус розового поні

Ось знайшов такий сервіс. Сам не користувався, тому порекомендувати не можу, але виглядає серйозно:
hospital-express.com.ua/...​erevezennja-hvoryh/europa

На крайняк хтось з друзів може підвезти під кордон. В Європі всюди є туалети для інвалідів, ви зможете мамі допомогти. Сподіваюся з нею все буде добре.

Только малого количества релевантных вакансий.
Любая проблема решается при наличии большого количества работы.
Баг на проде в пятницу — к среде оффер в другом месте.
Глупые идеи кастомера — то же самое.
Все остальные проблемы на работе — ну вы поняли.
И даже наглость государства — лесом.

Повторення 20-го століття...

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коли тут молодше покоління пише про — не побачу батьків багато років. То для трохи старшого це може означати не побачу батьків ніколи. Або навіть не зможу приїхати на похорон, бо наслідки цього рішення вже можуть бути непередбачувані.

саме час запускати сервіс типу «кабанчика», але спеціалізований на догляді за місцем поховання «під ключ»

і як? успішно? чув, що в сфері ритуалки і довкола найвідбитіші «мафіози» всім заправляють, не стикалися із чимось таким?

ну я більше про «влізти в нішу» мав на увазі

у 2014 році сходив на співбесіду в такий продукт, вже тоді воно повним ходом існувало

IT-фобії
— деплой у п’ятницю
— повернення у офіс
— корпоративи на усю компанію
— мій монітор який видно з проходу
— розробка у віртуальній машині
— розробка під мак
— неможливість розробки у vim
— С++ помре

Інші фобії:
— не побачу родичів багато років (ps: я виїхав за кордон задовго до війни)
— борг-іпотека до пенсії
— кредитний рейтинг
— зайва вага (зараз 69/178, майже ідеально)
— нарастання кількості війн у світі, глобальний заміс, необхідність окопуватись та відстрілюватись
— дружина та/або дитина заведе кота
— катування тушкованою капустою

зайва вага (зараз 69/178, майже ідеально)

69 кг при зрості 178? Дрищ)

69 кг при зрості 178? Дрищ)

Так
Мені норм з такою вагою ))

Головне — уважно дивитись прогноз погоди, там де каже про швидкість і напрямок вітру :)

Головне — уважно дивитись прогноз погоди, там де каже про швидкість і напрямок вітру :)

Якщо не одягати куртку з пухом, то норм. Інакше я додаю у рюкзак пляшку з водою, іноді блінчікі від гантелькі :-)

З таким же ростом при вазі 75 я на обличчі був схожий на вязня концтабору. Навіть боюсь уявляти який мав би вигляд при 69

Більшість наших людей шокували б рекомендації ВООЗ щодо меж нормальної ваги.

Пика як з концтабору — це не показник, головне твоє відчуття від життя та різні супутні ттх. Рік назад я на німецьких сирочках та сидячи у телеграмі постійно — наївся до 78 кг. Один раз піднявся навіть тиск після ковід, бігати та кататись на ровер було важко. Зараз 69 і показники як тиску так і бігу/велосипеду — майже як у космонавтів.

І статистично дрищі мають нижчі ризики серцево судинних захворювань ;) та довшу очікуваність життя.

Хоча у випадку бійки на вулиці я себе захистити не зможу. Тільки втекти.

Тільки втекти.

коли один це ще норм. а якщо з жінкою? вона тож бігає у тебе?)

Я у дойчі живу, тут безпечно (у моєму селі)

IT-фобії

я боюсь случайно расшарить свой экран с доу, когда идет презентация на всю фирму

с автором DOU Community?
Правильно боишься)

У меня на этот случай рядом личный комп стоит (дома, да и в офис свой лаптоп тоже таскал когда сидел один в комнате), а если нет компа — то мобилка. На персональной технике я делаю все что хочу :-)

Може на руці не йти, наприклад

Легко писати таке, коли тебе нiчього постiйно не загрожує.

Ну, давай я те саме напишу.

Боюся, що синдром втрачених можливостей одного дня може матеріалізуватися.

Жодного страху, пов’язаного з айті. От сенс таке писати на айті ресурсі? Якщо треба просто понити і пожалітись на життя, сходіть до психолога або на спеціалізовані майданчики, нафіга нити тут про своє життя?
Навіть опитування звучало «Що найбільше лякає тестувальників? Пишіть 👇🏻 » Приходиш почитати результати і читаєш в коментах чергові соплі ноулаферів — уклоністів.

Ви звiдки це пишете ? «Сильна жинка» з Варшави ? :)

Ты кто, модератор? Почему ты решила, что имеешь право рассказывать кому, что и где писать?

Жодного страху, пов’язаного з айті.

Все страхи связаны с айти. Это такое айти сейчас.

нафіга нити тут про своє життя?
соплі ноулаферів — уклоністів

Україночки найкращі

Чувиха явно из окопа пишет в перерывах между штурмами

Та, одна знайома гучно скаржилася в ФБ що пішла якось на україномовне кіно десь там у Польщі, а там в залі...... катастрофічно сбільшився відсоток чоловіків!
Ну сама виїхала, звісно, в лютому з тих пір відслідковує динаміку як там все в кінозалах, її боротьба.

Можно намекнуть ей, что по данным пресс службы министерства обороны, уже 45 тысяч женщин добровольно пошли на фронт. И ты внимательно следишь за локацией в её постах.

Що обмеження на виїзд буде ще роками, і якщо щось станеться з батьками в Україні то хз як потім вернутись до сім’ї в Польщу.

Отримайте карту побиту. Це польський варіант виду на постійне проживання. Люди що мають постійне місце проживання за кордоном, згідно закону України, не можуть бути призвані до війська, та мають право на вільний перетин кордону.
P.S.: Ну і краще чекнути з юристом.

Для цього треба карта сталого побиту. Вона отримується через декілька років.
І ще треба буде встати на постійний консульській облік в посольстві. А для цього треба військовий квиток. А його отримати можна тільки в Україні 😅

Декілька років такими темпами вже скоро будуть. А от військовий квиток треба було робити, а не забивати)

Так до війни він нащо не треба був )
Тим більше деяким під час війни виповнилось 27 — коли вже не дуже багато варіантів було його отримати )
Та і фактично коли ти в Україні без військового квитка і без проходження ВЛК — тобі максимум можуть адміністративку за ухилення від повістки дати. А якщо ВЛК була пройдена при отриманні квитка — то вже і відправку в частину можуть організувати...

Да срати їм на яких правах ти там за кордоном. Якщо немає в паспорті відмітки: «Виїхав на ПМЖ в ...» (яку не так просто і получити, а під час війни практично неможливо) то ніхто тебе не випустить. Єдиний шанс це якщо є паспорт іншої країни, і то, вроді як давно прикрили це.

: «Виїхав на ПМЖ в ...» (яку не так просто і получити, а під час війни практично неможливо)

чтобы получить эту отметку надо отовсюду выписаться и получить разрешение у миграционной службы. это долго и муторно, поэтому делается через посредников. кроме явки в военкомат. но что то мне подсказывает, что если найти нужных людей, то они найдут решение.

Єдиний шанс це якщо є паспорт іншої країни, і то, вроді як давно прикрили це.

what?

На жаль справдилося саме те, чого я боявся і від чого тікав.
Усі 33 роки в Україні відбувалося одне і те саме: мені казали «зараз важко — але ми боремося, треба потерпіти — і скоро будемо жити як у Європі». Так казали після набуття незалежності («годі годувати Москву»), так казав Ющенко коли на першому Майдані вижинали Бандюковича, так казали на другому Євро — Майдані коли остаточно зробили «Європейськи вибір», так казав Порох, коли обіцяв закінчити АТО, так казав Зеленський, коли запрошував «на шашлики».
І кожного разу відбувалося тільки навпаки: долар дорожчав, ціни росли, тарифи підвищували, банки банкрутували, люди зубожіли, а закінчилося взагалі підправкою громадян на смерть!
Але навіть при цьому люди продовжують терпіти! Вони пристосовуються до «нової нормальності». Скажуть ходити у протигазах — так треба, забирають 100 людей у день на смерть — ну моя черга може не скоро дійде, «Конституція на паузі» — та українці вже давно не вірять у закон та суди. «Треба ще потерпіти 2-3 тижні, 2-3 місяці, 2-3 роки ... а може ще 2-3 століття поки кляті москалі остаточно вимруть.»
З самого початку України найкраще виживали і пристосовувалися ті, хто не вірив державі, плював на закони та піклувався тільки про свою кишеню. Вони і зараз не бідкаються: для кого війна — а для кого мати рідна. А от слухняні громадяни — лохі і терпіли — завжди були безправними рабами.
Якби у мені в Україні було щасливе життя, яке варто захищати, то можливо не так важко було б наважитися піти у захисники. Але я усе життя чекав поки нарешті стане можна жити, а не виживати — і зараз замість життя пропонують тільки стати героєм? Вибачайте — я не герой. Я боягуз і втікач. Моєї сміливості вистачило тільки на те, аби перестати бути терпілою та почати жити так, як я давно хотів.
Мені соромно перед тими, хто боронить Україну. Мені досі болить за мого родича, який загинув у безнадійному штурмі. Я допомагав чим міг — але своє життя віддати державі не готовий. Тому доводиться шукати іншу державу, де ціна бути громадянином не така велика.

я усе життя чекав поки нарешті стане можна жити, а не виживати

Я, звісно, зовісм не проти вашої точки зору, але ви ж наче не пенсіонер з пенсією 3500 не доларів чи клерк на 10000, що саме вам заважало жити?
Від робочого класу я ще можу зрозуміти подібні пасажі.

@Dmytro S Справа не тільки в грошах. В мене є родичі і знайомі що загинули на війні після 2 тижнів «підготовки» і штурму. Загинули в ДТП бо хтось купив права і не відкривав ПДР. Померли в лікарні бо не змогли або не схотіли допомогти лікарі. Були ошукані, і в судах не отримали нічого. І цей список можна продовжувати. І є багато такого що просто скільки б ви не заробляли, ви не отримаєте в адекваті. І розраховувати доводиться тільки на те що пощастить і з вами подібне не станеться.

І мабуть головне, чого я боюся — що навіть після перемоги знову нічого не зміниться на краще. А, як і було неодноразово — знову стане гірше! І знову треба буде терпіти і слухати обіцянки кращого життя. Яке може НІКОЛИ не настане! Як мінімум за часів нашого життя — а далі мені байдуже бо мене вже не буде.
І ще більше бісить, що варто тільки сказати «стоп-слово» і можна припинити увесь цей БДСМ. Переїхати і жити спокійним, нормальним життям, як живуть мільйони людей. Без повсякденної боротьби, виживання, терпіння та марних обіцянок.

І мабуть головне, чого я боюся — що навіть після перемоги знову нічого не зміниться на краще. А, як і було неодноразово — знову стане гірше!

А с чего оно будет поменяться? Есть какие-то предпосылки?

що саме вам заважало жити?
Від робочого класу я ще можу зрозуміти подібні пасажі.

А я завжди і був робочий клас. Мені просто в Україні платили зарплату європейського робітника. Але це аж ніяк не відміняло необхідности по 10 годин сидіти в опенспейсі, витрачати час на дорогу, навчатися по вихідних.
Не важливо отримував я 3К доларів чи 10К — у мене банально не було часу їх витрачати. Не хочу повторятися — про своє галерне життя у депресії я вже 10 років писав.
Особливо цікавили були останні 3 роки — коли навіть з квартири не можна було виходити! Жодних відпусток, жодного відпочинку — самоізоляція спочатку через Ковід, а потім через примусову мобілізацію.
Якби не це — я може і далі б примушував себе працювати на клятій галері аби усі кошти віддавати на перемогу. Але коштів виявилося недостатньо — треба віддати життя. Інакше ти стаєш злодієм у своїй країні і на тебе полюють!

це аж ніяк не відміняло необхідности по 10 годин сидіти в опенспейсі, витрачати час на дорогу, навчатися по вихідних.

Бобер, ти вже знайшов роботу в новій країні?

Ні — ще не знайшов країну куди остаточно переїду. Почав вчити Іспанську.
Якщо хто вже знайшов — підкажіть чи там зовсім віддалено (фургон на березі) можна працювати чи хочуть набирати в офіси. І чи потрібна «прописка»?
Мій план: спочатку підучити мову, потім переїхати «на мінімалку» (кемпінг біля моря), а потім вже розбиратися з правовими та податковими нюансами. Можливо краще буде спочатку придбати житло аби бути «місцевим».
Головне — знайти роботу не більше 20 годин на тиждень. 40 годин — це життя заради роботи, а не навпаки.

Почав вчити Іспанську.

Для роботи краще англійську :)
Іспанська для роботи — для місцевого ринку. Місцевий ринок — це зазвичай невисока компенсація (можеш потицяти linkedin, там буде більш-менш релевантно).

Якщо хто вже знайшов — підкажіть чи там зовсім віддалено (фургон на березі) можна працювати чи хочуть набирати в офіси.

Зараз взагалі з подачі йолопів, які тупо копіюють маанги, йде тренд на hybrid. Але у суто іспанських компаніях цей тренд натикається на соціалістичне іспанське трудове законодавство, тому багато де це просто завдання для менеджера «ок, знайди у команді лохів, яких можна напрягти на hybrid, і цього досить».
Але нові позиції зараз багато де відкриваються на hybrid 3/2

Головне — знайти роботу не більше 20 годин на тиждень. 40 годин — це життя заради роботи, а не навпаки.

Не певний, що це можливо на місцевому ринку :)

Якщо хто вже знайшов — підкажіть чи там зовсім віддалено (фургон на березі) можна працювати чи хочуть набирати в офіси. І чи потрібна «прописка»?

ІМХО, найлегше для українців знайти позиції в наших галерах в Іспанії.
Вони допоможуть з легалізацією, відносно спокійно можна будето осісти, мову підівчити. А тоді вже за рік щось шукати якщо галера не буде підходити.

Галери є різні, харківське болото і іспанський софтсерв/люксофт це різні світи)

Цікаво: чи десь у світі існують галери, на яких можна працювати менше 40 годин на тиждень?

Цікаво: чи десь у світі існують галери, на яких можна працювати менше 40 годин на тиждень?

Більшість з них.

Репортати треба 40, а працювати треба стільки щоб зробити заплановану роботу)

Где именно? В Испании?
Можно работать на удалёнке. Вакансии есть. Многие хотят Hybrid, но 100% remote тоже есть.
По языку: примерно в 30% хотят испанский хотя бы на B1 / B2, остальные — норм с английским.
Прописка — не нужна, разрешение на работу — нужно. Защита ЕС вполне канает за разрешение (поскольку его включает).
Насчёт part-time — не знаю, такого не видел, но и не искал.
По деньгам — дают чуть меньше, чем в Украине. Налоги примерно 30%.
А зачем трешак с кемпингом? Можно норм квартиру найти на берегу моря.

Я згоден практично з усім, що ви пишете щодо України, але те, що ви перерахували (до вторгнення) гнітило б вас абсолютно будь-де.

Це так. Робота по 40 годин на тиждень — це «життя заради роботи», а не навпаки. Більшість людей, які так працюють, не дуже щасливі у будь-який країні. І, насправді, не дуже продуктивні на роботі!
Звичайно, це ще залежить від віку: у 20 років можна після роботи іти тусити до 4 ранку і потім ще якось працювати. Після 30 такий фокус вже не проходить.

Шукай роботу віддалену без трекера и живи як людина.

Ну что, а я в 40 лет вполне счастлив, работая 40 часов в неделю. Потому что знаю, сколько стоит каждый мой час и сколько я получу, когда сдам проект. Просто правильно к жизни нужно относиться.

Потому что знаю, сколько стоит каждый мой час и сколько я получу, когда сдам проект.

Скільки будете відпочивати після здачі проєкту? «Законні» 2 тижні, як на галері? Чи буде час пожити?

Так можна добре заробити та піти в саббатікал на деякий час, наприклад, в чому проблема, ну або нічого не міняти в житті, всього боятися та весь час нити.

Мне хватает отдохнуть пару дней на выходных. Больше не нужно.

Більшість людей, які так працюють, не дуже щасливі у будь-який країні. І, насправді, не дуже продуктивні на роботі!

є один нюанс: в інших країнах є можливість самореалізації — працювати на роботі яка реально подобається не переживаючи, що настане голодна смерть. тоді і 40, і 80 годин на тиждень не границя ))

Ось я дивлюсь на кількість PTO у девів і менеджерів і на стороні німецького кастомера, і бачу що навіть з роботою яка не подобається, можна встигнути награтись у будь-яку самореалізацію як хоббі, якщо грошей і бажання тільки вистачить. У нас це і без війни ніколи не було реально.

Робота по 40 годин на тиждень — це «життя заради роботи»,
а не навпаки

Хз як ти міг працювати по 40 годин при своєму досвіді.
Коли я на проекті працюю більше року(тобто вже освоївся), то працюю в день 4-5 годин.

Коли я на проекті працюю більше року(тобто вже освоївся), то працюю в день 4-5 годин.

Бачив я таке. А джуни поруч виробляють гівно-код 8 годин на день. І зі своїми 4-5 ти аж ніяк не встигнеш передивитися їх код і виправити усі косяки. Отже ти забив на проект — і він котиться у прірву.
Синьор так не має працювати — так працюють тільки «виїбщіки», яким по*** на результат своєї праці.
Уявіть собі інших спеціалістів, яким пофіг на результат своєї праці: поліцаїв які нікого не ловлять, пожежників які неквапливо поливають згарище, лікарів які відрізають та зашивають аби як, кухарів які варять «баланду», вчителів які оруть замість вчити, будівельників які економлять бетон ... Усі вони заробляють гроші — але чим їм допоможуть ці гроші після зустрічі з такими спецами?

поліцаїв які нікого не ловлять, пожежників які неквапливо поливають згарище, лікарів які відрізають та зашивають аби як, кухарів які варять «баланду», вчителів які оруть замість вчити, будівельників які економлять бетон .

впринципі, все це у нас є

Ну не всі ж менторять джунів, в тому і прикол високої кваліфікації — ти можеш робити значно швидше за темп команди роботу, а далі займатися своїми справами, все гуд.

як щодо ситуацій, коли ти один розробник на проекті?

якби я не плював на закони, то би вже цей коментар не писав. А так ше трохи дьоргаюсь.

Боже, як зацимбалило це ниття. Тридцять років тому тебе, якщо ти не єврей, ніхто б звідти до себе й не впустив би. В 1991 вже б, принаймні, випустили, але кому б ти нахєр де здався закордоном? Справа навіть не в Лондон зе кепітел радянської школи, елементарно візу б ніхто не видав. Можливість виїхати у Відень попити каву це, нагадую, бо якось люди звикли забувати, здобуток Євромайдану. Я вже мовчу з чим їхати, тридцять років тому Мітнік вже був рецедивістом, а у нас в 1991 доступ до інтернету мали дуже спеціальні люди і лише в метрополії.

кому б ти нахєр де здався закордоном?

Соціальні групи бувають дуже різні.
Наприклад, ієговістам, п’ятидесятникам і іншим протестантським общинам через діаспори ще з першої половини 20 сторіччя вдавалось отримувати візи і заробітчанствувати задовго до 2017. У селі де жили прабатьки прям масові міграційні потоки були, вони також без проблем виїхали практично всі у 2022, бо мають 4-6-8 дітей.
Та і звідкілясь же у нас взялась статистика з мільйонами емігрантів за ті ж 90-ті і 00-ві роки? Думаю, ІТ з них була мізерна частка.

Так хто заважає? Кидай бухати й гайда у Свідки. Але щодо 20-го сторіччя, то там шлях часто проходив через Сибір і концтабір, про це не варто забувати.

Я мав на увазі невалідність аргументації щодо непотрібності нас там.

Непотрібні як члени суспільства, рівні,а як підмиавачі дуп і мойщики туалетів в старьаксах — чому б і ні?

Навіть якщо не брати до уваги мобілізаційні і воєнні ризики, уявлення про рівність швидко вивітряться, щойно у науковця, акушерки, чи іншого «повноправного члена суспільства» з зарплатнею у сотню баксів станеться якась халепа типу затоплення квартири чи серйозної хвороби. Свого часу свічнувся до ІТ саме через подібну обставину, хоча ідейно, це теж у наших реаліях експорт сирих мізків.

Я думав, що після втечі Бобер нарешті знайде душевний спокій. Але ні, нити став ще навіть більше.

Не так багато часу пройшло, аби я забув про Україну. А те, що я читаю аж ніяк не додає радості. Зрозуміло що від мене вже нічого не залежить — але б мені спокійніше було б знати що без мене Україні навіть краще стало.
На жаль маємо таку халепу — що здається третя світова скоро. Якщо усі почнуть вирішувати конфлікти силою — навіть не знаю куди і тікати далі.

здається третя світова скоро

Да, так и есть, причины те же что и у первой мировой

Португалія / Чилі / Аргентина / Нова Зеландія

Португалія / Чилі / Аргентина / Нова Зеландія

Португалію викресли — десь читав, що атмосфера Землі так влаштована, що повітряні маси Північної та Південної півкулі майже не перемішуются між собою. Тож пройде чимало часу, перш ніж радіоактивний попіл добереться до нас у Південну півкулю ...

бобрик, не повіриш, ти хвилюєшся за нас, а ми хвилюємося за тебе ))
ну тобто люди реально запитують як з роботою як взагалі.

В 1991 вже б, принаймні, випустили, але кому б ти нахєр де здався закордоном?
елементарно візу б ніхто не видав

Хаха, в 90-ті люди мільонами емігрували. Ось з вікіпедії, виїхало 7-8млн, походу більше ніж через війну 2022

Четверта хвиля — так звана «заробітчанська» — розпочалася у 1990-х роках. Її головні причини — економічна скрута перехідного періоду в Україні. Деякі дослідники наголошують на умисному створенні безробіття, головним чином — у Західній Україні. У результаті цього на тимчасову роботу в країни Європи, Америки і в Росію виїхало близько 7–8 млн людей. Частина з них, ймовірно, вже не повернеться в Україну.

Та не було особливих проблем у 90-ті виїхати з України.
Приїжджаєш на вокзал в Ужгороді — там купа кіосків стоїть, купуєшь за малі гроші у будь-якому запрошення до Польші, Словакії (чомусь без можливості заїхати у Братиславу) чи Чехії. Запрошення — це такий папірчик, що готель «Три дуби» чекає тебе у Кошице післязавтра. З запрошенням сідаешь на рейсовий автобус через кордон, за пару-тройку годин ти у Європі. Сам так у Прагу катався у 98-му.

Та ладно, хто хотів, той їздив :) Я ще до євромайдану побував в декількох європейських країнах. Візи давали без проблем. Візейр вже давно тоді був. Їздив по Європі на автобусах і автостопом, жив в хостелах :)
Все це було доступно студенту, який тоді паралельно з навчанням працював (і навіть не в айті)

І це не кажучи про заробітчан — ще в 90х та 2000х знайомі моєї мами працювали хто в Італії, хто на Кіпрі, це з тих про кого я памʼятаю ...)

Бо всі чекали і нічого не робили.

Не кажи — багато хто робив, але переважно — для себе. І навіть чесні люди, які випадково потрапляли до влади, розуміли що проти тих, хто працює на свою кишеню нічого не зробиш.

ціни росли, тарифи підвищували, банки банкрутували, люди зубожіли

Як там пошук країни в якій ціни не ростуть, тарифи не підвищують, банки не банкротують ?

я тепер шарахаюсь від людей у формі. Взагалі намагаюсь не ловити зоровий контакт і спринт на 300 метрів в іншу сторону, периферійним зором споглядаючи чи не біжить

Парадокс в тому, що своїми оцими дьорганями ти тільки привертаєш додаткову увагу і збільшуєш свої шанси отримати повістку.

А может он не повестку боится?

Лол аби тільки повістку. Тиждень тому, 24-річного знайомого який їхав на велосипеді у Львові на Чорновола навпроти маку, просто бусик зупинився перед ним, вийшли люди, кажуть «сідай або самі посадемо». Двоє діб сидів у адмінбудівлі з іншими людьми, подзвонити родичам дали тільки через день, в той же час поліція каже «ще 3х діб не пройшло, значить людина не зникла». Поки він там сидів, приходив «добрий» адвокат від цих говнарів й «мило» попереджав, що якщо добровільно на медкомісію не підпишеться, будуть проблеми. Знайомий і підписав. Чи можна назвати його дурнем, бо не знає своїх прав? Звичайно ні. Але зараз часи такі що не повістки треба боятися, а набагато гіршого. Плюс треба знати свої права, процедури видачі повістки, процедуру надання документів поліції, процедуру оформлення адмінпротоколу, процедуру оскарження, які права і обов’язки маєш не тільки ти, а поліціянт, ТЦК-шник, військовий на блок-посту, а родичам ще й процедуру визволення, якщо тебе заграбали. Чи не дофіга треба знати або просто мати свої законні права? Тож людина якраз достатньо «дьоргається», бо інакше або загребуть, або потім через суд пару тижнів витрачати щоб оскаржити те, що безкарно на тебе оформив поліцейський за 5 хвилин, і після твого оскарження йому за це нічого не буде, тож завтра він тобі знову це випише.

Боюсь що народ знов буде голосувати по приколу (

Хех. Так нічого і не зрозумів в цьому житті)

Не треба боятися, можеш бути цілком впевненим в цьому 🙂

це правда, питав одного, чому він так голосував.. на що відповідь, а що я буду голосувати за тих, хто не переможе? Ну, взагалі, так! А інакше це self-fulfilling prophecy. Проголосують за тих, кого пропихують найбільше.

А потом, как бивер, будут валить из страны из-за ими же сделанного пи#деца

Или не ими сделанного. Они могли быть в числе той четверти людей, которая в 2019 это хотела предотвратить :)

Моя реплика была к этому:
>Боюсь що народ знов буде голосувати по приколу (

Одно дело — валить со страны, когда пи#дец в неё привёл не ты. Тогда с тебя и взятки гладки. И совсем другое — когда напартачил и свалил, оставив разгребать дерьмо другим. Да ещё и ныть после этого на весь Доу

Мій нестандартний щемливий страх: Що війна ще надовго і я не застану одного зі своїх найкращих друзів, бо він не людина, а німецька вівчарка моїх батьків, а йому вже 10.5 років. Востаннє я бачився з ним торік на Різдво і навіть дружина згадує, як він плакав, коли ми від них їхали — наче передчуваючи розставання дуже надовго, коли не назавжди...

Тобі нічого не заважає приїхати і навідати його і батьків.

Флуд. До речі, вже втомив такий різновид флуду.

Це не флуд. Це ви усі, що звалили з країни якнайшвидше навіть не забравши домашніх улюбленців та батьків, та тепер ще ниєте звідти, вже задовбали вкінець.

Це ви усі, що звалили з країни

Не завидуй)

не забравши домашніх улюбленців та батьків, та тепер ще ниєте звідти, вже задовбали вкінець.

Як ти собі уявляєш забрати батьків? Це не кота привезти) вони не хочуть їхати зі своєї хати

Я нікуди не тікав, і навіть зі своїми батьками зустрічався, просто яким боком то обходить таких чортів, я хз.

Це просто демонстрація, як далеко люди, що не застали війну і вона і від них на відстані, від українських реалій. Людина переживає що може не побачити не батька, якого можуть мобілізувати на війну і там вбити (якщо він ще достатньо молодий), або померти (в Україні не так і рідко помирають люди, що старші 60 років), а собаку.

а собаку

Для багатьох людей, в кого є домашні тварини, здається, вони чи не важливіші за родичів. Думаю, тут мова не про

як далеко люди, що не застали війну і вона і від них на відстані, від українських реалій

Знову ляпання язиком. Ти ж не про мене пишеш, ти про себе пишеш.

Звісно, про себе. Бо лише перебуваючи в Україні, і лягаючи спати, коли в телеграмі повідомляють про черговий десяток літаків, що летять пускати ракети, і не знаючи, чи прокинешся вранці ти, чи твої близькі; або маючи шанси вийшовши зранку на вулицю за хлібом, наступного дня опинитися на полігоні, думки про собак якось на дуже далекий план відходять.

Ясно. Нервовий зрив.
В ніжки тобі тепер вклонитись, що ти за себе переживаєш?
Був би з постраждалих регіонів, я б іще зрозумів, а так крінджатина якась, я маю забути Баярда, бо десь Саша боїться полігону. При тому, що я сам його не боюся.

Ні, просто констатація факту, що в українців за кордоном, особливо тих, що виїхали до війни, і тих, що знаходяться тут — зовсім інші моральні і матеріальні цінності. І твої коментарі — це яскраве тому підтвердження. Ну, і звісно, з Швейцарії полігон зовсім не страшний )).

Можеш ще десяток разів смішно пожартувати про Швейцарію, а можеш затямити, що сміливий помирає один раз, а боягуз помирає постійно, в своїх страхах. Це мій останній коментар до тебе.

Так, уяви собі, я боюсь. Боюсь не смерті, а що попаду на фронт і стану прикутим до ліжка інвалідом, або потраплю в полон. Боюсь, що ситуація погіршиться, і на фронт заберуть сина-студента. Боюсь обстрілів, коли стіни в будинку дрижать від вибухів — не ховаюсь в сховище, але тут більше на рівні інстинктів.
Панові щиро бажаю відбути свій довготривалий контракт і повернутися на батьківщину, щоб продемонструвати свою хоробрість — якщо, звісно, ще буде куди повертатись.

Хоробрість, патріотизм, готовність хоч завтра на полігон і в окоп — як любов до тещі

Ну, може це цинічно трохи прозвучить, але батьки — то дорослі люди, вони в змозі за себе відповідати і про себе подбати, якщо вони в відносно безпечному місці, то вони не пропадуть.

Собака — це істота, яка повністю під твоєю відповідальністю, яка повністю від тебе залежить, вона без тебе не виживе (якщо, звісно, добрі люди не потурбуються). Тому душа за них інколи болить більше, ніж за людей.

Я сподіваюсь, що у вас обоє батьків живі-здорові. Бо лише коли їх втрачаєш і по справжньому відчуваєш біль втрати, лише тоді розумієш, що вище написане — повна дурня.

Повна дурня — це вважати себе самим розумним, а свою точку зору — єдиною вірною

Я за своє життя пережив смерть мінімум п’яти собак. І пережив смерть мами — повір, це речі які абсолютно неможливо порівняти.

Співчуваю вашій втраті. Я вірю, що порівняти неможливо. Кажу лише про хвилювання за тварину і за дорослу людину.

Ви точно знаєте визначення слова «флуд»? :)

страх: Що війна ще надовго

Про страх можливості довгої війни можна було говорити минулого року, а зараз прийшло остаточне усвідомлення, що війна вже надовго і закінчення через 2-3 роки то вже досить оптимістичний сценарій. Тривалість життя німецької вівчарки 11-13 років, до речі.

Боюся, що більше ніколи не зможу відчути себе вдома вільною людиною.

Не просто вільною, а взагалі «людиною». Бо поки що ми офіційно називаємся «мобілізаційним ресурсом». Щось на рівні газу, вугілля, грибів в лісі. Ресурс.

Так і на роботі теж ресурс, чи просто там бусіків нема?)

На роботі в рамках нотісу можна ресурсом бути перестати, чи передомовитись про умови.

Щось не чув щоб чоловіків ловили біля супермаркетів, і після двох тижнів навчання в GoIT посилали підтримувати wordpress

Стаття для відволікання уваги від реальних проблем.

Каких проблем? Как пропатчить КДЕ2 под ФриБСД? Как вывезти полмиллиона зелени по волонтерке? Где купить лампу для растений?

Меня больше всего пугает военкомат.

Преса через цензуру думаю не змогла це написати. А чого ще по-справжньому боятися крім цього? Якщо навіть піти за хлібом може бути як «пригода».

Кстати да. Вы заметили, что никто даже не пишет «боюсь что ракета в меня прилетит»? Шанс минимальный. А вот при отправке на фронт, назад вернуться можно только 200 или 300.

Хто шукає зараз роботу в IT, той найближчим часом не знайде, тенденція униз — ось страшне наряду з бусиками.

Враховуючи активність в коментарях ІТці бояться зізнаватись чого вони бояться 😅

Те чого ми зараз дійсно боїмося не пов’язано з айті.

Смайлик у кінці вашого посту добряче так додає раціоналізації до цих страхів.

1 to 1 HR мітинги. Частіше за все хвалять, але все одно пару днів з моменту від появий його в календарі до настання самого мітингу, думаєш що збираються звільнити )))))

Що доведеться мити капучінатор 😥

Я от більше боюсь що в мене колись буде капучінатор :)

омг, це 4Д-коммент, із «запахом»))

Якщо не брати до уваги бусики і вибухи всілякого літаючого у радіусі десятку кілометрів по ночам, то в ембеддеді важко чогось боятись, воно все страшне.

Скажімо, спутати один символ у регістрі, від чого порт буде сконфігурований на вихід замість входу, і далі пара контролерів будуть пробувати пересилити один одного, програвший підгорить і його доведеться перепаювати на всіх прошитих девайсах або міняти всю плату ціною у півзарплатні.

Або, активувати secure boot, і через баги не мати більше можливостей оновлювати залізяку.

Що буде, якщо подібний баг у системі оновлень вилізе вже у продакшні з мільйонами роутерів чи автомобілів на дорогах, краще навіть не думати...

Оце справжній хардкор.
Складність і відповідальність на максималках.
Респектую.

Тестування звісно є, і вже на його етапі можливі матеріальні збитки. Ну бо ж хто тестує тестувальників, і хто переносить результати тестів у документацію і документацію у код? Помилки все одно можливі.

В embedded иногда довольно сложно покрыть некоторые юз-кейсы.
К примеру, ПО модулей автопилотирования Boeing 737 Max проходили сложное многократное многоуровневое тестирование.
В результате — 2 авиакатастрофы (346 жертв) и громадное количество инцидентов (которые, к счастью, не привели к катастрофам) из-за этой же ошибки.

То всьо фігня, інженер зазвичай не несе жодної матеріальної відповідальності.
До речі таке стається досить часто, в тому числі у продакшені в мільйони роутерів, тому оновлення викатується спочатку на якусь обмежену кількість юзерів, а потім, десь через тиждень на всіх.
Та і взагалі призентуєш ти успішно залізяку один раз перед замовником, коли за хвилину до призентації йшов димок з неї і станеш відноситися до таких речей спокійно.
Та і в нормальних інженерів на столі завжди десятки чіпів різного ступеня спаленості і залоканості знятих з залізяк. Можна робити ікебану з них.

Взагалі дорога ця штука ембедед, якщо ваша компанія не має якогось топ манагера з досвідом саме в ембедед, краще і не починати.

Так, зі своєї кишені платити за помилки то скоріше виключення, але, скажімо, необхідність фізично літати за новими платами у відрядження, або ждати місяць розмитнення — це теж досить стресово при вже погоджених термінах проекту.

«Відсутність репозиторія в день деплоя.»

хтось створює гітхаб репо на кожен деплой?)

так там інший страх. приходиш на роботу робити деплой, а репозиторію немає. ніякого. жодного)

і в порожньому офісі вантажники столи розкручують

Повернення в офіс. Хоче це на 99% залежить від самого програміста, але не дай боже...
Працювати на єдиному проекті, а не зайцювати і рубати капустку

Я думав в топі буде відповідь «бусиків незламності»:)

так там достаточно себя идентифицировать женщиной...

Заберуть в авіацію, очевидно ж :)

Это ж ДОУ
Такой комментарий просто удалят бдительные мудераторы.

А чи вважають вони себе ІТ
Чи може елітне якесь ?

Через ваш пост на Доу вже збирали консиліум.
Щоб не дратувати аудиторію все-таки — залишити і кинути в кінець списку.

Дату специально поменяли, чтоб коммент оказался в конце.

Підписатись на коментарі