Найкраща вечеря, полонені росіяни, знищення Попасної та пророцтво про війну на Близькому Сході

З попередніх дописів стане зрозуміло, що на початку травня 2022 року я перебував на Харківщині. Скажу чесно, я навіть зараз не ризикну назвати конкретний населений пункт, адже війна ще не закінчилася, і до того мене ніхто не вповноважував розкривати деталі військових таємниць.

Замість прологу

Уже вечоріло. Сонце посилало останні промені. Ми заїжджали в якесь село на перетині Харківської та Донецької областей на Land Rover під пісні гурту SadSvit. Перших декілька розвалених хат чітко засвідчували, що кращі часи цього села далеко позаду. За декілька митей я побачив, як біля однієї з гарно вибілених хат на похиленій дерев’яній лавці сидить бабця. У неї на голові була акуратно зав’язана різноколірна хустина.

Однієї рукою жінка сперлася на палку, яка віддалено нагадувала посох Гендальфа. Біля її ніг лежав волохатий пес невідомої породи. Він сконцентровано гриз величезну кістку, міцно тримаючи її в лапах. На руках у бабці лежав великий рудий кіт, який ніжився під променями вечірнього сонця. Біля хвіртки діловито проходив великий півень червоного кольору. Він посилено контролював свій невеликий гарем з курок. Вони саме активно порпалися в землі неподалік.

Бабуся з неприкритою цікавістю вдивлялася в нашу сторону.

Вечеря як у ресторані з зіркою Michelin

Ми прибули до каскаду закинутих коров’ячих ферм. Одна з будівель стояла непримітно, проте зберегла свій дах та стіни. Саме туди ми й заїхали. Усередині вздовж стін уже стояли декілька позашляховиків. Як виявилося, це був колишній склад, де раніше зберігали комбікорм для тварин.

Цей склад вміщував також три досить просторих підвали з декількома кімнатами в кожній, де власне й розміщувалися спецпризначенці. Нас провели в одну з таких кімнат. Там стояли дерев’яні піддони, зверху накриті кариматами. Тут відпочивали четверо бійців. Двоє з них закуталися в спальники й добряче хропіли. Ще двоє, які лежали біля входу, як-то кажуть втикали у свої смартфони. Один дивився серію «Гри престолів», а інший переглядав ролики з TikTok.

Ми склали свої речі під протилежну стіну. Потім пішли на імпровізовану кухню. Один зі спецпризначенців поставив у кут кімнати свій проапгрейдений АК та попросив нас присісти на стільці поряд, а сам заходився куховарити. Він сказав, що попри те, що вже досить пізно, пригостить нас своїм фірмовим «омлетом з гречкою та бринзою».

Забігаючи наперед, скажу відверто, це був найсмачніший омлет, який я коли-небудь куштував у своєму житті. Спецпризначенець швидко розбив один за одним десяток яєць в пластмасову миску, додав дрібку меленого чорного перцю та рясно посипав сіллю. Потім налив в миску молока. Майстерними рухами він збив це все в однорідну масу. Далі він витягнув каструлю з уже відвареною гречкою. Додав її до цієї маси. Ще раз це все дбайливо перемішав.

Ми заворожено спостерігали за цим, не побоюся сказати, божественним процесом. Це була магія. Спецпризначенець дістав велику сковороду та поставив її на електроплиту. Кинув туди великий шматок вершкового масла, додав ще соняшникової олії. Усю цю омлетну масу він акуратно вилив в добре розігріту сковорідку. Накрив кришкою. Взяв шматок бринзи та натер її на великий тертці. Підготував шпинат та порізав здоровими слайсами помідори. І за декілька хвилин він густо посипав бринзою готовий омлет. Додав туди також шпинат та порізані помідори.

Після цього всього він спокійно сказав: «За хвилину можете їсти». На моє питання про те, де він цьому всьому навчився, чоловік так само спокійно відповів, що працював помічником шеф-кухаря в одному з відомих ресторанів у Дніпрі. Що там казати, ми реально насолоджувалися цим кулінарним витвором мистецтва. Помивши за собою посуд, ми пішли спати.

Розмова з полоненим спецпризначенцем

Мені здалося, що я спав довго. Насправді ніт. Я прокинувся від того, що почув голосні розмови десь зверху. Костян та мій колега безтурботно спали. З уривків фраз, які донеслися до мене, я зрозумів, що сюди привезли полонених росіян.

Я вийшов з приміщення і пішов на звук. Дорогою зустрів Володю, який попросив почекати на нього. Він та ще декілька офіцерів зайшли в бункер разом з полоненими. Я встиг помітити росіянин. Три бійці мали досить якісний камуфляж, схожий на британський MTP, на інших двох був так званий російський болотний піксель. Голови полонених на рівні очей були обв’язані червоним скотчем.

Я повернувся у нашу кімнату. Костян та мій колега продовжували змагатися між собою, хто ж таки переможе у двобої хропіння. Зрештою мені вдалося задрімати. За пару годин до нас в кімнату прийшов Володя. Він побачив, що я не сплю, і показав знаком, щоб я вийшов. Я миттєво виліз із спальника. Уже на вулиці Володя закурив і промовив: «Мої разом з десантурою влаштували засідку біля Довгенького. Помітили, як група п*дарів активно вела розвідку неподалік села. Ну й відповідно влаштували їм зарубу. Зараз розуміємо, що це була їхня спецура та якісь „чевекашники“. На жаль, у нас теж є втрати». Раптом Володя перебив сам себе і запитав: «До речі, не хочеш поговорити з одним з них? Там цікавий персонаж. Офіцер». Я, не довго думаючи, відповів ствердно.

У кімнаті було добряче накурено. Дим від цигарок був настільки густий, що я ледь розгледів полоненого. Російський солдат сидів на підлозі зі зв’язаними руками, спираючись спиною на стіну. Біля нього лежала пачка цигарок та бляшанка з-під енергетика, яка слугувала попільничкою. Поруч сидів спецпризначенець, який уважно стежив за всіма рухами полоненого.

На вигляд росіянину було трохи більше за 30. Його очі хаотично бігали кімнатою. Зв’язані мотузкою руки ледь помітно здригалися. Нерви. На його майже новенькому камуфляжі я помітив круглий шеврон на липучці, де був вишитий парашут, крила, вовча морда та напис «Побеждает сильнейший». Вище шеврону був невеликий патч, де готичним шрифтом було написано «я — русский». На лівій руці трохи вище великого пальця я помітив невелике татуювання кажана.

Росіянин різко перевів погляд на мене і запитав, нервово посміхаючись: «А это типо ваш главный инквизитор пришел? Ломать будет?». Володя, не відводячи очей від смартфона, який він уважно вивчав, відповів: «Тебе ж немає сенсу ламати. Ти ж і так все докладно розповів». Я спокійно відповів йому: «Та просто хочу з тобою поговорити. Мені ж цікаво дізнатися, завдяки кому я сиджу в цьому забутому селі».

Росіянин спробував випрямити спину та промовив: «Я уже говорил, мы здесь по приказу командиров. Нас никто не спрашивал, хотим мы — не хотим. Мы люди военные, подневольные. Сказали ехать — мы и поехали, сказали стоять — мы стоим. Перед заездом на Украину нам сказали, что нужно защитить русских людей Домбаса». (Я не жартую, він саме так і сказав. Я говорив з багатьма росіянами, лише декілька могли правильно вимовити слово «Донбас»).

Я запитав: «А чому потрібно було їх захищати? Що з ними сталося?». Росіянин дещо роздратовано відповів: «Странный вопрос, ваши нацыки и наёмники бомбили ДНР и ЛНР восемь лет подряд. Они хотели в россию — а Украина им бомбы в ответку. Вот они и попросили защиты у путина. Соответственно, нам дали приказ, мы и пришли им помогать».

Я тут вже в нього уточнив: «Зрозуміло, а ти знаєш, де ти зараз перебуваєш?» Отримав відповідь: «Да, в Харьковской области». Мені стало трохи смішно: «Так, захищати ти прийшов ДНР / ЛНР, а що ти тоді забув в Харківській області?».

Росіянин трохи знітився і ледь чутно промовив: «По приказу». Далі росіянин розповів, що родом він з глибокої провінції Тульської області. Нив і про своє бідне та нещасне дитинство. Про мрії стати військовим. Йому дуже подобалися документальні фільми про війну в Чечні, серіали «Бандитский Петербург», «Убойная сила», «Агент национальной безопастности». Полонений розповів, як надихався головними героями цих фільмів.

Я в нього поцікавився: «А якби тобі раптом дали наказ знищити всіх, хто живе у твоєму селі? Що б ти робив?». Він, не довго думаючи, відповів: «Это был бы преступный приказ. Я б его не исполнял». Довелося в нього перепитати: «А напасти на іншу країну, вбивати, калічити людей — це не злочинний наказ?». Росіянин промовчав десь секунд 20 і відповів: «С точки зрения нашего высшего руководства — нет. Не преступный. Нам говорили, что Украина собиралась напасть первой на нас. Мы пошли на упреждающий удар».

Розмова про Бучу

Ми почали говорити про звірства росіян в Україні. Звичайно, ми не могли оминути Бучу. Росіянин емоційно стверджував, що це «ЦРУшная постанова, наши ребята не могли этого сделать. Мы же не зверьё!».

Після його слів я показав йому фотографії трупів, зроблені на власний телефон відразу після втечі росіян з міста. Я попросив його звернути особливу увагу на метадані зроблених фотографій. «Ще 30 березня ваші були в Бучі. А вже 31 зайшли ми. Як бачиш, трупи були в такому стані... Це не могло статися вчора. Лежали давно... Їх багато... Навіть якби хотіли „постанову“, це було неможливо чисто фізіологічно... Трупи лежали на вулицях з того часу, як ваші контролювали це місто».

«Усі вбиті були місцевими жителями. Практично неможливо завести скільки „лівих“ трупів. Адже вбитих людей були сотні, і вони всі були з Бучі. Їх шукали родичі. Це не можна фальсифікувати. Ваші тупо розстрілювали цих людей на вулицях. Подивись, у всіх вбитих кульові отвори, це не від осколків».

Росіянин ще раз подивився на трупи з Бучі і мовчки відвернувся до стіни. Я ще пробував показати йому розстріляні автомобілі з людьми всередині дорогою з Бородянки на Макарів, біля Житомирської траси поблизу Капітанівки. Він відводив погляд.

Православіє головного мозку та гей п*рно

Далі росіянин перевів розмову в інше русло: «А можешь сказать, сколько ты зарабатывал до войны?». Я йому розповів, що до повномасштабного вторгнення я заробляв непогані гроші в ІТ.

Коли я назвав суму, в нього очі стали як пʼять копійок. Він декілька разів перепитав, чи не є я «мажором», якого тягнуть батьки. Відповів, що все життя сам всього досягаю. Тоді він мені розповів свою думку, як усе влаштовано в росії: «Чтобы хорошо жить, ты должен быть ментом, эфэсбэшником, прокурорским, короче „силовиком“... Быть кем-то при власти. Если у тебе нет знакомых в силовых структурах, и тебя никто не подтянет к себе, будешь всю свою жизнь на мели. Но когда тебя подтянут к себе, ты будешь должен всю жизнь. Когда поднялся — ты должен помогать тем, кто тебя подтянул и так ты двигаешься по жизни».

«У меня никого не было. С криминалом как-то тоже не вышло... У меня было несколько друзей. Они сейчас работают на серьёзных людей в округе. Но это не мое... Единственное нормальное — это пойти в армию. Тебе дадут в кредит: квартиру, машину. Будут платить неплохие деньги... По-другому у нас не работает. Так все устроено».

Далі цей росіянин почав мені розповідати, що «Украина легла под пиндосов та ЛГБТ лобби», а от росія — це єдина держава у світі, яка захищає справжнє християнство, береже традиційні сімейні цінності. Він сказав, що Україна спаскудилася до того, що тут вже проводять численні ЛГБТ-паради.

Володя передав мені його телефон. Я зайшов на його сторінку у VKontakte. Цей росіянин був підписаний на багато Z-патріотичних пабліків. Я запам’ятав його статус: «Мы стали теми, от кого родители просили держаться подальше». Росіянин почав розповідати, що його прикладом для наслідування є Алєксєй Щєрбаков з проєкту «Что было дальше?». Він дуже фанатіє від його творчості. За його словами, «Щєрбаков ровный пацан, служил в ГРУ, верен Отечеству».

Попорпавшись в його VK, я не побачив щось надзвичайне: переважно це були фотографії з численних попойок у кафе. Я звернув увагу на те, що на всіх фотографіях він та його друзі постійно тримали пляшки з алкоголем в руках, ніби хизуючись тим, що можуть собі дозволити випити та поїсти. Серед музичних вподобань все досить стандартно: «блатняк», Баста, Ария, КиШ, Моргенштерн, Тимати, Гуф.

Багато публікацій про русскоє православіє, духовність, скрєпность, мораль. І в це важко повірити, але багато було й цитат Сталіна. Аж раптом мені спало на думку переглянути найчастіші запити в Yandex. І моєму здивуванню не було меж. Мені видало наступне: «Насильно тр*хнули мужика п*рно», «фембой гей п*рно видео», «оргия гей п*рно видео», «ежедневные упражнения увеличение чл*на», «страстное п*рно с животными», «п*рноволк».

Я відразу показав це Володі. Той голосно розсміявся. Я підніс екран телефона до росіянина і запитав в нього: «Як це все в тебе вміщається в голові: православіє, духовность, пацанская жиза, сімейні цінності й ось ці відео. Я не засуджую, просто цікаво...». Росіянин дуже почервонів, було видно, що він не знає, що сказати: «Мне просто было интересно...».

Знищення Попасної

Я пішов на кухню. Там сидів і пив каву ще один спецпризначенець. Він активно з кимось обмінювався звуковими повідомленнями в Telegram. Я підслухав частину.

Як виявилося, він спілкувався з побратимом, який у цей час був у Попасній. По суті, онлайн я слухав як росіяни зносили місто, тоді вони ще могли створювати «вогневий вал». В одному з повідомлень воїн повідомляв, що росіяни методично знищували будинок за будинком. У деяких з них перебували місцеві жителі, які не хотіли евакуюватися. Українські війська були змушені виходити з міста, якого вже більше не існувало фізично.

Пророцтво про війну на Близькому Сході

До нас зайшов Володя. Слово за слово ми почали обговорювати глобальний контекст війни. І тепер я розумію, що тоді Володя видав базу: «Ця війна дуже багатошарова. Для нас це національна-визвольна війна. Ми воюємо за те, щоб залишитися Україною назавжди, щоб московити не закріпачили нас знову і не використовували в подальшому як гарматне м’ясо в боротьбі за глобальне панування».

«Проте в цієї війни є ще й міжнародний контекст. Це війна диктатур проти ліберального Заходу. А якщо точніше, проти головної країни — США. Насправді війну проти нас ініціював Китай. Згадай, у лютому 2022 року, за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення росії до України, путін відвідав Пекін, де разом із Сі вони оголосили про „безмежне“ партнерство між Китаєм і росією. Вони разом готували цей напад».

«Суть китайської стратегії полягає в цьому: Пекін хоче виснажити США в економічному та військовому плані спочатку війною в Україні, а потім, коли вони зрозуміють, що план працює, то відкриють ще один фронт. Найлегше спровокувати арабо-ізраїльське протистояння. Іран спить і мріє, аби розпочати війну проти Ізраїлю за допомогою своїх друзів з ХАМАС».

«Іншим арабським країнам регіону доведеться прямо чи приховано підтримувати Палестину, бо інакше їхнє населення може запросто повстати. США доведеться давати свої ресурси й Ізраїлю. Щобільше, чергова арабо-ізраїльська війна неминуче спровокує внутрішньополітичну кризу в самій Європі, де живуть величезні неасимільовані мусульманські спільноти».

«А росія контролює ультраправі та ультраліві рухи в Європі — вони й почнуть активно розкачувати ЄС. Коли й це спрацює, то китайці спровокують ще одне військове загострення, наприклад, в Кореї чи в Африці. І так буде до тих пір, поки Пекін не вирішить, що Штати достатньо ослабли, й почуть свою офензиву на Тайвань. Китай хоче посунути Штати з їхнього місця».

Нагадаю, ця розмова відбулася в травні 2022 року.

Замість епілогу

Коли ми їхали додому, то помітили наступну картинку: біля бабусі, яку ми бачили вчора, зупинилися поліцейські. Наскільки я зрозумів, вони хотіли евакуювати її в безпечне місце. Але як повідомив мені Володя пізніше, бабуся так і сиділа кожного вечора зі своїми домашніми тваринами на лавці.

P.S. Я хочу уклінно подякувати кожному, хто читає ці блоги і відкликається на моє прохання задонатити будь-яку прийнятну суму на збір для купівлі дронів для ТРО. Це просто неймовірно, що мені вдалося вже зібрати 100 000 грн на дрони за допомогою блогів. І це в той час, коли подібних зборів тисячі, а ресурси кожного з вас небезмежні.

Я вкотре переконуюся, що українська ІТ-спільнота — це феноменальне явище в Україні. І я пишаюся тим, що був її частиною, і сподіваюся, що буду ще. Так само я хочу висловити своє щире захоплення DOU. Адже в цьому медіа працюють самовіддані люди, з деякими я маю честь бути знайомим, які ефективно розвивають українське ІТ, якби це пафосно не звучало, та максимально залучені в українську перемогу.

Збір
Я маю сміливість попросити кожного з вас задонатити прийнятну суму грошей на дрони для Інноваційного підрозділу аеророзвідки Сил ТРО, який допомагає знищувати русню на Херсонському напрямку. У цьому підрозділі воює мій близький товариш, який пішов на війну як і я — з самого початку. Ці аеророзвідники ефективно коригують вогонь української артилерії та допомагають підрозділам ССО здійснювати дуже ефективні рейди. Але дрони, на жаль, закінчуються, і їх потрібно постійно закуповувати. Буду уклінно вдячний за будь-який донат. Серед донатерів я розіграю подарунки від інноваційного підрозділу аеророзвідки Сил ТРО та ССО.
Збираємо на дрони для аеророзвідки Сил ТРО:
🎯 Ціль: 1 000 000.00 ₴
🔗 Посилання на банку
💳 Номер картки банки
5375 4112 0806 9828

👍ПодобаєтьсяСподобалось36
До обраногоВ обраному6
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Ми були під Довгеньким в червні 2022 року. Досить травматичний досвід, — 5 днів без води і вихід з оперативного оточення. Ворожа арта крила страшно. Дякую за службу.

Якщо я не помиляюся то я про Вас чув. Ви випадково не були у складі окремої групи «Харків», де був Макс Муз., Андрій Пал., Рой Шовко., і там Ви ще були з так званою групою «Марата»?

Дуже типовий кацап. Зустрічали таких десятками. Антону дякую за цікавий матеріал.

А чому полоненого офіцера (?) назвали

цікавий персонаж

?

Він же типовими штампами «задвигав»

По Китаю, це 100% так і є. путін постійно робить значні кроки після зустрічі з Сі. Це і війна, і мобілізація. На авдос пішли масованим штурмом синхронно з хамасом. Якщо захід так і далі буде жувати соплі і бути в ролі куколдів то вже в 2040 ми будемо жити в світі диктатур

SadSvit — топчик, дякую автору за знайомство з їх музикою

Прислухайтесь ще до «діти інженерів»

(Я не жартую, він саме так і сказав. Я говорив з багатьма росіянами, лише декілька могли правильно вимовити слово «Донбас»).

те як ми кажемо М анломовні чують як Н
такщо це варіації акценту не обов!язково неосвіченість

+

Взагалі, оцей росіянин та війна в цілому — яскравий приклад чому (західній) цивілізації скоро може прийти капець. Люди створили дуже переускладнений світ, але втратили можливість його розуміти. Ви ж бачите, у людини в голові запросто уживаються взаємовиключні та\або фейкові параграфи, і це ж не поодинокий впадок. Вся ця віра в нацистів, рептилоїдів з вишками 5g — свідоцтво, що когніція людей _вже_ не справляється з обробкою всього того що відбувається навколо.

+, дуже гарно художньо описано, дякую Вам за службу, пишіть будь ласка ще, поширив в LinkedIn

Підписатись на коментарі