Маю досвід в ІТ і хочу збільшити свою медійність. З чого почати

Усім привіт. Мене звати Роман Повзик, і вже понад два роки я як продуктовий аналітик співпрацюю з геймдев-компанією Bini Games.

Із серпня минулого року проводжу менторські сесії для початківців, які хочуть почати кар’єру в аналітиці даних. Час від часу з їхніх питань народжуються теми для статей DOU:

• Що потрібно вчити в аналітиці даних, щоб отримати перший офер.
• Як проходить робочий тиждень аналітика в продуктовій ІТ-компанії.
• Що таке пет-проєкти і чи потрібно вкладати у них час початківцю в аналітиці.
• 250+ питань для технічної співбесіди в аналітиці даних.

Дехто з початківців, яким я допомагав, отримали офери і почали працювати аналітиками. З частиною цих людей зустрічаюся після закінчення випробувального періоду, щоб поговорити про подальші кроки. Здебільшого намагаюся спонукати їх на нові виклики — роботу з медійністю та менторство.

Інколи вдається допомогти людині тільки контентом, без зустрічі онлайн

Про підходи до менторства я вже розповідав, тому хотів би поговорити винятково про медійну роботу ІТ-фахівця.

Ця стаття — текстова версія доповіді для конференції Games Gathering Bratislava, яка відбулася наприкінці вересня. Хотілося зібрати підходи, які протягом двох років роботи в ІТ я регулярно використовую і які стануть у пригоді, якщо ви вирішите збільшувати впізнаваність на ринку.

До роботи в ІТ я сім років працював у сфері комунікацій з різними замовниками — від полтавської приватної клініки, автоперевізника, ТРЦ і до топових українських аграрних та газових компаній. Тому було просто поєднати навички роботи з різними медіа для поширення професійного досвіду.

Ось приклад контенту, який я створив за минулі два роки. Це статті на DOU, участь у войсчатах чи подкастах, виступи на конференціях.

Приклад професійного контенту, що створив за два роки роботи в ІТ

Вірю, що така публічність цілком можлива для будь-кого в ІТ, хто готовий ділитися досвідом. Тому хотілося б, щоб таких людей ставало більше, особливо в аналітиці даних.

Розраховую, що поради стануть в пригоді людям, для яких робота з медіа — не основна. Ці спеціалісти пишуть код, запускають маркетингові кампанії, аналізують дані чи створюють арт для ігор. Але готові витрачати бодай 20 хвилин на день, щоб збільшувати медіаприсутність у професійному середовищі.

Ці поради не про медійність в сенсі блогерства і стотисячні аудиторії. Це більше про впізнаваність серед спільноти колег з інших компаній, рекрутерів, початківців. Звісно, приємно отримувати охоплення у десятки тисяч користувачів на LinkedIn.

Але мій рекорд нині — понад 17 тисяч (пост про 250+ питання на співбесіду в аналітиці даних), до цього — 11 тисяч. Тому краще орієнтуватися на нішу, серед якої тобі цінно мати голос, а не на всіх айтівців України.

Ці поради суб’єктивні, оскільки базуються лише на моєму досвіді. Але буду радий, якщо вони змотивують спробувати показати експертизу в медіа.

Навіщо ІТ-спеціалісту працювати з медіа

Перш ніж вкладати час у будь-яку активність, варто запитати себе: навіщо? Наврядчи створення професійного контенту принесе більше коштів, ніж можна отримати на роботі. А час у це потрібно вкладати — той, за який треба б відпочити і відновитися.

Для себе знайшов шість причин, кожна з яких важлива:

1. Можливість поділитися досвідом. Зростаючи у професії, розумієш, що у твоїй спеціальності багато людей, які тільки починають шлях. Пояснюючи певні речі, допомагаєш їм швидше дійти до цілі.

Наприклад, понад рік тому я написав статтю про те, як сформував навчальне середовище, щоб перейти в ІТ. Час від часу люди пишуть, що взяли з неї ті чи інші ідеї: «здвоєне Pomodoro», трекінг навчального часу, розклад дисциплін для самоосвіти тощо. Ці ідеї для мене — рутина, але комусь можуть бути корисними.

2. Бажання зафіксувати успішний кейс. Це частково стосується передачі досвіду, але в конкретному випадку. І відкриття, отримані завдяки цьому кейсу, можуть бути корисними іншим.

Наприклад, в аналітиці даних є відома сертифікаційна програма на Coursera від Google. Коли я був на випробувальному періоді, вирішив пройти її. Щоб зекономити кошти на платній підписці, вирішив, що зможу зробити це за тиждень (рекомендований термін — півроку). Цей кейс шаленого проходження 40 з гаком іспитів протягом п’яти вечорів я описував у першій статті на DOU — в надії, що це може бути корисно іншим.

3. Сформувати публічну базу знань. На жаль, україномовного професійного контенту завжди набагато менше, ніж англомовного. Але можна долучитися до його збільшення, створюючи матеріали про певні питання з професії, які можна буде використовувати роками.

Наприклад, моя колега — рекламний менеджер Дар’я Волкова — створила словничок рекламних термінів, який ми описали в одній зі статтей. Або ж коли захотілося зробити публічним свій Google-документ з ресурсами, які раджу для вивчення аналітики, я написав найпопулярнішу нині свою статтю на DOU.

4. Отримати визнання спільноти. Для багатьох створення контенту — це можливість показати себе хорошим фахівцем і заслужити позитивні відгуки спільноти. Звісно, треба робити цінні матеріали, але воно того варте. Кожного разу тішуся, коли отримую повідомлення від аналітика-початківця, що натрапив на якусь зі статтей і прийшов подякувати за неї.

Знайомий здивувався, що у Telegram DOU всі реакції на матеріал були позитивні

5. Виділитися в професії. Скільки б людей не було у твоїй професії, медійних колег завжди буде малий відсоток. Тому пости в LinkedIn, статі в медіа, публічні виступи — дієвий спосіб виділитися.

6. Сформувати довіру та репутацію. Доки людина не попрацювала з тобою в рамках проєкту, складно зрозуміти твій професійний рівень. Але медійна помітність може скласти про тебе позитивне враження, оскільки вмикається «ефект ореолу». Якщо якісно розповідаєш на теми, пов’язані зі спеціальністю, у людей складається враження, що і в роботі працюєш на високому рівні. Хоча ці речі не завжди відповідають реальності, але краще старатися це робити.

Крім того, якщо в рамках якогось ресьорчу інформацію про тебе вирішать прогуглити, то наявність контенту за професією гратиме на руку. А з появою LLM у медійності є додаткова перевага — навіть ChatGPT може розповісти щось про тебе.

ChatGPT теж може стати майданчиком для твоєї медійності як спеціаліста

Який вид медіа тобі подобається

Розділяю два види медіа. Бажано вирішити, у який хочеш вкладати зусилля.

Перший — «свої» медіа. Це будь-який майданчик, на якому маєш акаунт і цілком керуєш контентом. Він не має відповідати редакційним політикам чи стандартам, лише правилам платформи та здорового глузду. Наприклад, Youtube-канал, блог на Medium, акаунт в LinkedIn.

Приклад свого медіа для мене — Youtube-канал з менторством аналітиків-початківців

Головна перевага — твоє повне керівництво. Якщо зможеш монетизувати проєкт — кошти теж твої, як і увага аудиторії.

Натомість, є і недоліки. Серед них:

1. Потреба нарощувати аудиторію — твій Youtube-канал стартує з нуля підписників. Подальший успіх залежить від якості контенту та маркетингу.

2. Необхідність здобувати довіру — як і з аудиторією, тобі треба завойовувати прихильність споживачів подібного контенту. І переконувати повертатися до цього медіа знову і знову.

3. Потреба регулярного контенту. В інтернеті немає порожнього простору. Якщо довго нічого не публікуєш, аудиторія знайде інших творців контенту. Тому потрібно постійно ламати голову над тим, що було б цікаво читачам, слухачам, глядачам. А це ж навіть не твоя основна робота.

Інший вид медіа — «чужі». Ти не керуєш ними і не вирішуєш, що публікувати. Тут є свої «вартові», і ти тут — лише гість, що має пройти «фейс-контроль».

Приклад «чужого» медіа: Youtube-канал DOU, де обговорювали книгу «Спринт»:

Натомість тут є кілька переваг:

1. У цього медіа є певна аудиторія, яку не потрібно збирати з нуля. І якщо це професійне для тебе медіа, то й аудиторія буде цільовою.

2. До цього медіа є довіра аудиторії, і твоя позивна поява там — соціальний доказ експертності. Адже редакція дбає про рівень контенту, який має з’являтися в них.

3. Твоя задача — лише один шматок контенту, без потреби регулярності. Тому можна не перейматися, що треба опублікувати через годину, добу, тиждень.

З огляду на ці переваги та недоліки, я люблю «чужі» медіа. Адже співпраця з ними простіша за розвиток власного майданчика. Хоча маю свій Youtube-канал, на якому несистемно викладаю менторські сесії з початківцями-аналітиками.

Але його ціль — бути сховищем відео, які надсилаю для підготовки до зустрічі з новими менті.

Що можна використовувати для медійності як спеціаліста

Можливостей та майданчиків для розвитку медійності багато. Зосереджуся на трьох:

1. LinkedIn або ж інша соцмережа, яку любиш і де маєш аудиторію.
2. Статті у профвиданнях, де є цільова аудиторія і де можеш показати експертність.
3. Youtube та Spotify — як майданчики для влогів та подкастів. Говоритиму за чужі канали, куди варто долучатися гостем.

Що саме «продаємо» у тобі як у спеціалісті

Перше, про що потрібно продумати перед роботою з медійністю: як саме хочеш сприйматися. Навіть якщо не займаєшся системно особистим брендом, він уже сформований у голові колег та знайомих. Але цілком можливо керовано переформувати образ для людей, які ще тебе не знають.

Для образу спеціаліста контент має бути довкола професії та сфери. Наприклад, у моєму випадку це буде все, що стосується продуктової аналітики, рідше — геймдеву. Ніша може звужувати аудиторію, хоча легше буде виділитися на фоні обмеженої спеціальності.

Наступний крок — продумати, які асоціації хочеш викликати зі своїм ім’ям. Вони все одно будуть, тому краще створювати їх власноруч. Це можуть бути твої зацікавлення, хобі, щось, що виділяє серед інших у компанії чи загалом у професії. Для мене це: менторство, світчинг, вивчення аналітики, геймдев. Якщо викликаю в знайомих подібні асоціації — досягаю цілі.

Для асоціації з геймдевом навіть взяв джойстик на фотосесію

Вперед на LinkedIn!

Спілкуючись з початківцями-аналітикам, які отримали офер і здолали випробувальний термін, неодмінно раджу робити пости в LinkedIn. І бачу сумніви щодо цього. Хоча приводів для контенту тут у них уже стало більше, ніж у тих, хто тільки готується до перших співбесід.

Про що варто писати ІТ-спеціалісту:

1. Кар’єрні кроки. Початок роботи, перехід на наступну сходинку в кар’єрі, новий проєкт, досягнення компанії чи команди — все це може стати сировиною для контенту. Головне — виділити цінність з досвіду, щоб людина, прочитавши це, могла взяти щось для себе і скористатися.

2. Професійний інсайт. Якщо бути спостережливим, то з робочих чи побутових ситуацій можна сформувати уроки для життя, які можуть стати в пригоді іншим. З моїх знайомих це класно робить Женя Гайдученко з Juniverse.

3. Анонс заходу з тобою. Проводиш вебінар, стрім, виступаєш на конференції — розкажи про це. Навіть офлайн-лекція все одно варта посту. Так, швидше за все, твоя LinkedIn-аудиторія живе у різних з тобою містах чи країнах, але все ж додаєш цим потрібні професійні асоціації. Звісно, якщо це захід за твоєю спеціальністю.

Лекція про світчинг в ІТ для Дія.Бізнес Полтава

4. Публікація в медіа. Написати статтю на професійну тему — лише півсправи. Не менш важливе її поширення серед цільової аудиторії. Твій LinkedIn — чудове джерело для цього, адже додатково допоможе у формуванні образу спеціаліста.

Стаття для DOU з її візуалом — інфопривід для посту в LinkedIn

5. Нова ініціатива. Сворюєш новий проєкт, мікростартап, цікаву ініціативу — розповідай про це на сторінці. Можливо, вийде знайти однодумців, кому це може бути цікаво, або ж перших клієнтів сервісу. Я час від часу пишу про менторство і отримую запити від майбутніх менті після таких постів.

Це не повний перелік можливого контенту. Це може бути будь-що, що підтримується форматами платформи і вписується у той образ та асоціації, які хочеш викликати.

Що варто врахувати у постах на LinkedIn

Кілька моментів, на які раджу звернути увагу під час публікації контенту в LinkedIn:

1. Не ставити посилання у самий пост. Як і топові соцмережі, LinkedIn дбає про довжину сесії користувача. Тому пости з лінками на інші ресурси отримують менше охоплення (можеш спробувати перевірити). Якщо хочеш запостити лінку, прикріпи її у коментарі, а у пості лише скажи про це. З плюсів підходу — вище охоплення. З мінусів — коли хтось зробить репост, то посилання все ж залишиться на твоїй сторінці.

2. Перед початком написання тексту думай, чи маєш візуал для ілюстрації. Якщо пост про тебе, бажано ставити своє фото. У мене з цим зазвичай туго, тому більше року тому зробив фотосесію, світлини з якої і досі виручають. В ідеалі — обрізати фото до квадрату, щоб мати змогу захопити максимальну площу смартфону, коли потрапиш у чиюсь стрічку новин.

Існує думка, що текстові пости без фото отримують більше охоплення. Я все ж прихильник ідеї, що якщо твій текст слабенький, то, можливо, хоча б фото лайкнуть і підвищать охоплення.

3. Після написання посту, варто подумати: чи є у тексті цінність для аудиторії. Навіть якщо розповідаєш про власне кар’єрне досягнення, варто знайти поради, якими можуть скористатися інші. Отримавши користь, аудиторія віддячить лайком, коментарем або репостом.

4. Коментарі — головна валюта будь-якої соцмережі, зокрема й LinkedIn. Тому варто думати, що може допомогти їх викликати під дописом. Запитання до аудиторії, прохання про пораду: кожен коментар — це сигнал для алгоритмів, що цей контент — цікавий, і його треба показати більшій кількості аудиторії.

Один з таких прийомів використав, коли готував статтю про 250+ питань для проходження технічної співбесіди в аналітиці даних. Я зібрав десь 150 питань і звернувся до LinkedIn-спільноти за рештою.
Користувачі, які пропонували питання, не тільки допомагали швидше завершити статтю, але й поширити мій «клич» на більшу кількість аудиторії. Пост отримав понад 10 тисяч охоплення.

Жоден коментар до посту не має лишитися без відповіді

Коли ж сама стаття вже була опублікована на DOU, у пості про неї спитав про враження щодо самої статті. І знову користувачі, дякуючи чи додаючи роздуми після ознайомлення, коментарями допомагали в поширенні. Цей пост отримав понад 17 тисяч охоплення — мій рекорд на цей час.

Заклик до коментування наприкінці посту

Чи потрібен контент-план для вашого LinkedIn

Коли говорять про системну роботу з соцмережами, згадують про контент-план. Якщо плануєш постити хоча б раз на тиждень, то варто б його прописати для себе.

Я розумію, про що хочу написати наступного разу. Тому ношу цю ідею в голові до реалізації разом з дедлайном, коли саме я планую це зробити.

Єдина порада: старайся не висмоктувати з пальця ідею для публікації. Ділися тим, що хотілося б розповісти іншим. І не тому, що треба щось постити, а тому, що це може стати для інших в пригоді.

Як долати «синдром самозванця»

Коли говориш навіть людям з досвідом про потребу час від часу публікувати професійний контент, вони починають сумніватися у собі. Здається, що у них ще не достатньо досвіду для цього. І що обов’язково хтось прийде в коментарі та скаже про цей брак досвіду та «шарлатанство» автора.

Радив би не зважати на це і пробувати. А якщо все ж боїшся «критиканів», то постав собі цифру, після якої припинеш створення контенту. Наприклад, якщо справді прийде 15 людей і почне критикувати за брак досвіду в темі статті, то, значить, так і є. Але ніхто не прийде. За умови, що старатимешся дати максимуми цінності у своєму контенті — користувачі будуть лише вдячні.

Люди підписалися на твою сторінку зокрема для того, щоб отримувати інформацію про тебе. Тому цілком нормально буде робити контент на тему професії: події, заходи, інсайти, корисні ресурси. Для цього не потрібно мати 10 років в ІТ.

Свою першу статтю на DOU — про проходження Google-сертифікації в аналітиці даних на Coursera — я написав, коли не мав і двох місяців досвіду. І ніхто не прийшов критикувати в коментарі щодо цього. Натомість вже майже два роки потому отримую позитивні відгуки за цей, як на мене, наївний текст.

Часом людину лякають не уявні критики, а внутрішній голос. Він стверджує, що її думки, ідеї, контент нікому не цікаві та нічого не варті. Ідею боротьби з цим взяв у своєї менторки з медіа Хауви. Вона дає внутрішньому критику ім’я, у її випадку це — Памела. Відділяючи себе від цього внутрішнього критика, набагато легше протистояти та робити свою справу.

Інша проблема: людина боїться, що набере мало охоплення. Адже вона, можливо, дивиться на лідерів думок у LinkedIn і хоче собі десятки тисяч переглядів. Я би радив починати без попереднього очікування. Навіть охоплення в сто людей краще за його відсутність. А вже далі варто думати і впроваджувати кращі практики для розвитку акаунту.

Хочу писати у професійні видання. З чого почати

Професійні ІТ-медіа, на зразок DOU, — це медіа «чуже». Тобто щоб стати автором контенту там, потрібно пройти певний фільтр — відповідного редактора. Але це й кращий соціальний доказ в очах інших, ніж публікація на власній сторінці чи сайті.

Радив би почати роботу з виданнями з їхнього аналізу. Подумай, де саме хочеш друкуватися і проаналізуй популярність ресурсів. Останнє можна зробити, наприклад, за допомогою SimilarWeb.

Чому важливо розуміти аудиторію та трафік видання? Написання якісної статті потребує певної кількості зусиль. Але залежно від топовості видання можеш отримати тисячі, коли не десятки тисяч прочитань, або ж лише сотню. На вкладені зусилля хочеться отримати максимум уваги і зворотного зв’язку.

Якісний пітчинг — гарантія публікації

Для мене стаття — найкомфортніший вид професійного контенту. Тут можна глибоко закопатися в тему й охопити все, чим хочеш поділитися.

Загалом, це — твої думки чи кейс з професійної теми. Щодо об’єму, то він може бути різним. Моя найменша стаття містила 830 слів, найбільша ж — список з понад 250 питань для технічної співбесіди — понад чотири тисяч слів. У цій — більше п’яти тисяч.

Але не варто починати роботу над текстом, коли не маєш домовленості з певним виданням. Раптом твій текст їм не підійде?

Для початку я визначаю, де хочу побачити статтю. Далі пишу редактору, який відповідає за певний розділ. Наприклад, блоги на DOU.

Наступний крок найцікавіший — пітч. Тут максимально стисло розповідаєш ідею статті, пояснюючи, чому це може бути цікаво аудиторії. І додаєш цікаві факти, які використаєш у тексті.

Мій перший пітч статті для DOU про проходження аналітичної сертифікації на Coursera

Люблю процес пітчу, адже кожного разу тут інтрига: чи зможу переконати у важливості тексту та навести потрібні аргументи? Правило просте: що більше це робиш, то краще виходить.

Про що варто думати, коли генеруєш ідеї для статей

Придумати ідею для статті для мене — одне з найважчих завдань. Це може тривати не один тиждень. Хочеться, щоб текст був максимально корисним і потрібним аудиторії.

Раджу звертати особливу увагу на «вічнозелені» теми, тобто речі, що можуть бути актуальними і через кілька років. Наприклад, більше року тому написав статтю про те, що варто вчити в аналітиці даних. І нині вона так само актуальна, як і в жовтні 2022-го.

Щодо статті про 250+ питань для технічної співбесіди: впевнений, що і за пʼять років частину з цих питань можна буде почути під час інтерв’ю.

Якщо можеш спілкуватися з аудиторією, для якої пишеш, то слухай уважно питання, які її найбільше цікавлять. Переважно я пишу для початківців в аналітиці даних. Тому спілкуючись з менті, отримую теми для майбутніх статтей. Зазвичай це питання, на які відповідаю знову і знову.

Текст, написаний на тему, яка прийшла ззовні, має шанс на хороше охоплення.

Ще один тригер для написання статті — відсутність подібного контенту українською. Якщо побачиш таку «пустку» — мерщій до справи. Наприклад, коли загуглив українською запитання для співбесіди в аналітиці даних, не побачив великого переліку. На DOU були подібні колекції питань з різних спеціальностей, але не в аналітиці даних. Тому само собою захотілося заповнити цю прогалину.

Те ж саме було і з публічною технічною співбесідою для аналітика — я не знайшов такого відео українською. Тому коли Женя Гайдученко з Juniverse запропонував взяти участь у подібному проєкті — радо погодився.

Публічна тестова співбесіда в аналітиці даних:

Про що варто подумати перед написанням статті

Якщо пітч був успішний — значить маєш тему. Якщо ще в пошуку, то це має бути щось, про що можеш розповісти та з чим регулярно працюєш. Наприклад, мені просто написати статтю про те, як виглядає робочий день аналітика даних — бо вже пропрацював понад кілька сотень таких днів.

Простіше читати невеликі блоки тексту, ніж одне велике полотно. Тому подумай, на які частини можеш розкласти тему. Наприклад, якщо пишу статтю про 20 понять, які має знати продуктовий аналітик, то кожен такий термін і буде блоком. Якщо ж говорю про те, що потрібно вчити в аналітиці, то тут розділами будуть дисципліни — SQL, BI-системи, статистика, Python. Варто сприймати ці блоки як зміст статті — прочитавши підзаголовки, читач має розуміти, що саме і у якій послідовності ти розповідатимеш.

Маючи тему та підзаголовки, подумай, чим будеш підтверджувати тези. Цифри, фактаж, особисті приклади або історії пзнайомих — база, на якій триматиметься стаття. Ці речі добре запам’ятовуються і переконують краще, ніж абстрактне пояснення.

Шукаючи фактаж, відразу думай, що зможеш проілюструвати. Якщо розповідаєш про інструмент, то візуал його частин краще допоможе зрозуміти статтю. Наприклад, коли я розповідав про сервіс імітаційних співбесід Pramp, важливо було показати різні елементи функціоналу.

Приклад візуалу, який використовував у статті про сервіс імітаційних співбесід Pramp

Наявність візуалу допомагає перепочити оку читача і перетворити полотно тексту на візуально привабливіше видовище. Ну і само собою краще засвоїти інформацію, якщо на візуалі є схеми, інтерфейс, обчислення. Наприклад, у статті про поняття рекламної монетизації ми з колегою зробили візуал формул розрахунку match rate та show rate.

Подумай, у чому цінність тексту. Тобто що читач отримає від ознайомлення з ним. Можливо, зекономиш час на пошуки навчальних ресурсів або даси питання для співбесіди, з якими початківець потренується. Цінність дає шанс, що статтю прочитають. Це не має бути просто абстракція без фактажу, досвіду, кейсів.

Мій алгоритм роботи над статтею для DOU

І ось приходить момент, коли є тема, підзаголовки, розуміння фактажу та візуалу. Потрібно писати.

Щоб спростити процес, ніколи не пишу за один раз. Подобається розтягувати цей процес не на один тиждень. Адже це не моя робота, тому тут дедлайн собі ставлю я.

Пишу у Google-документі на телефоні. У період, коли працюю над статтею, маю норму у 250 слів на день, які «закриваю» перед сном. Але внутрішня мотивація може бути не наскільки сильною, тому застосовую і зовнішню.

На періоди написання статті (наприклад, до кінця місяця) укладаю парі з дружиною — якщо не пишу ці 250 слів до півночі, то плачу їй 250 гривень. Сума невелика, але втрачати її через лінь не хочеться. Тому ще жодного разу не «проштрафився».

Кожна стаття починається з Google-документу на телефоні

Цю норму краще визначити індивідуально, залежно від можливостей та швидкості написання. Зазвичай у мене на ці 250 слів йде 10–15 хвилин, оскільки чітко знаю, про що хочу писати, і потрібно лише «вивантажити» з голови думки.

Коли ж уже все, що хотів сказати — в тексті, лишається найпростіша частина: редактура. Тут уже треба сідати за ноутбук і викидати зайве: зазвичай множу кількість слів на 0.9 і отримую необхідний кінцевий об’єм тексту. Тобто версія, яку надішлю редакції, має бути на 10% меншою за написане в нотатках.

Зручно, коли є бета-рідери, які дають зворотній зв’язок. Оскільки останній рік більшість моїх статей — відповіді на питання початківців, то їм і даю pdf-текст: збираю враження, чи все було зрозуміло, чи чогось бракувало. Також люблю уточнювати деякі моменти з колегами-аналітиками, які краще розбираються у специфічних питаннях.

Тестування чорновика статті про питання для співбесіди на цільовій аудиторії

На цьому ж етапі підбираю візуал та розміщую його в тексті, щоб побачити блоки тексту, які варто перебити ілюстраціями. Підписуючи їх, стараюся, щоб навіть підписи давали додаткову інформацію.

Бракує експертизи, не потягну статтю самостійно — що робити

Якщо ж немає впевненості, що вистачить досвіду написати сильну статтю, — шукай колаборацію. Разом писати і швидше, і цікавіше.

Моїм першим досвідом співавторства на DOU стала стаття «20 понять для рекламної монетизації, якщо у вас додаток на Android». Як писав вище, моя колега, рекламна менеджерка Дар’я Волкова прийшла зі словником термінів, які використовують у повсякденній роботі з рекламою.

Ми визначили ключові поняття, розділили між собою їх і описали максимально просто для розуміння. Сам би я не зміг написати такий текст, оскільки не працюю наскільки глибоко з рекламою. А під кураторством Дар’ї вийшов якісний матеріал.

Інший приклад колаборації з колегою стався під час написання статті про 250+ питань для технічної співбесіди в аналітиці даних. Хотілося б дати початківцям максимальну користь, якщо вже вони почнуть читати цей текст. Тому звернувся за допомогою до Senior Recruiter в Bini Games Олександри Миронової. Вона не лише навела там приклади питань, до яких необхідно підготуватися перед прескріном, але й додала поради про психологічну підготовку для кандидата.

Приклади статтей у співавторстві з Дар’єю Волковою та Олександрою Мироновою

В обох випадках колаборації статті, написані з колегами, стали набагато кращими, ніж якби я писав їх сам. Тому якщо сумніваєтеся у власних силах — спробуйте зробити щось спільно. Заодно і тімбілдінг проведете.

Влоги та подкасти — як туди потрапити

Ще одна можливість збільшувати медіапомітність ІТ-фахівця — робота з подкастами та влогами.

Говоритиму про роботу з подкастами гостем, а не їхнім автором. Тобто це історія, де ти приходиш у подкаст, що вже існує, і записуєш один епізод.

Ось приклад кількох моїх цьогорічних активностей щодо подкастів. Це два подкасти про продуктовий менеджмент.

Product Market Fat:

«Продуктовий ринок»:

Участь у проєкті публічних технічних співбесід від Juniverse:

Войсчат DOU про пет-проєкти для початківців:

Приклади активностей з подкастами, войчатами, влогами

Можна якісно працювати в ІТ і чекати, доки тебе покличуть у подкаст. Але чекати можна довго й так і не отримати запрошення. Особливо, коли ведучі ніколи про тебе не чули. Тому раджу вмикати проактивність.

Перш за все слухай подкасти на професійні теми. Наступний крок — оціни, у які з них реально потрапити. Тут варто співставляти амбіції з реальністю.

Ідеальний метч — коли слухаєш подкаст, тобі він подобається і розумієш, що цілком можеш бути гостем. Тоді наступна задача — прослухати або подивитися хоча б п’ять останніх епізодів. Це допоможе краще зрозуміти ведучих, теми та сам процес розмов.

Найголовніша ціль прослуховувань: допомогти підготувати пітч. Тобто написати повідомлення, де розповісиш про себе, експертизу, чим можеш бути цікавим аудиторії та що розповіси за темою. Якщо вже десь були публічні виступи — додай посилання як соціальний доказ.

Пітч для подкасту Juniverse восени 2022-го року

Далі, залежно від якості пітчу та думки ведучих, отримаєш згоду або відмову. Що краще попрацюєш над «домашкою» і пропишеш повідомлення конкретно під цей подкаст, то більше шансів, що отримаєш «Так».

Деякі подкасти чи відеопроєкти роблять Google-форму для потенційних гостей. Користуйся можливістю, якщо це твоя тема.

Навіщо ходити на подкасти

Для подібних пітчів треба витрачати багато часу. Тому раджу знайти для себе мотивацію: навіщо це робиш? Брати участь у подкастах чи у влогах просто для підвищення помітності — може бути слабким стимулом.

Моя мотивація: збільшення контенту про аналітику даних та самих аналітиків. Дуже люблю свою спеціальність і хочеться, щоб про неї говорили частіше. Тому сподіваюся, що хтось, хто тільки вирішує, у який ІТ-напрям рухатися, послухає епізод зі мною і спробує аналітику даних.

Візьмемо для прикладу подкаст Juniverse, пітч до якого наводив кількома абзацами вище. Минулої осені вони проводили знайомство з представниками різних ІТ-професій, і мені хотілося, щоб був епізод про аналітику даних.

Про що варто подумати перед подкастом

Уявімо, що пітч був якісним, і тепер ти — гість одного з майбутніх епізодів бажаного подкасту. На черзі — підготовка до запису.

Важливо зрозуміти, це буде онлайн чи офлайн. Адже формат потребує різних підходів: якщо у випадку офлайну потрібен лише твій адекватний вигляд, то під час онлайну в зоні відповідальності набагато більше завдань. Більше зупинюся на онлайні, оскільки все ж частіше беру участь так (живу в Полтаві).

Наступна деталь, яку варто знати наперед, — це прямий ефір чи запис. Із записом, як на мене, легше, бо є змога вирізати якість невдалі фрази чи паузи під час роздумів. Але все ж краще старатися не тупити, щоб не створювати проблем на монтажі.

Прямий ефір викликає більше переживань. Тому все ж, якщо це тільки перші кроки в публічній діяльності, краще починай у записі.

Незалежно від формату онлайну, подбай про зовнішній вигляд, задній фон (люблю використовувати книги), вебкамеру та адекватне світло.

Приклад фону для подкасту «Продуктовий ринок»

Щодо вебкамери, краще її встановлювати на рівні очей. Якщо виступаєш сидячи, то з цим немає проблем. Але я більше люблю говорити стоячи, тому для стоячого столу в моєму випадку це — ціла епопея з ноутбуком на купі книг.

Ще один момент, який варто врахувати і який вивчив на своїх помилках: домашні улюбленці мають бути нагодовані перед записом. Інакше вони дадуть про себе знати і лізтимуть у подкаст як гості.

Як підготуватися до виступу на подкасті

Нормальна практика, якщо ведучі подкасту наперед покажуть можливий список питань для обговорення. Це робиться, щоб гість мав змогу краще підготуватися і допоміг зробити епізод цікавішим.

Не нехтуй можливістю і справді підготуйся. Зокрема збери «сировину» для відповідей: статистику, фактаж, цікаві історії, що допоможуть проілюструвати тези.

А закріпити все можна на тренуванні з близькими. Нехай хтось з родини поставить ці питання та послухає відповіді. Так зрозумієш, над чим варто попрацювати, щоб розповідь звучала цікавіше та переконливіше.

Можна навіть спробувати записати «псевдоепізод» на аудіо. Чи хочеться тобі слухати цього гостя? Щоб порадиш змінити? Намагаюся передивлятися епізод із собою, щоб виписати помилки, яких хотів би уникнути наступного разу.

Приклад візуальних підказок, які використовую, щоб не забути потрібні деталі

Якщо маю виступати десь з лекцією чи доповіддю, то кілька разів проганяю її наодинці. Це дає можливість подумати про приклади або зрозуміти, що мені нічим проілюструвати тезу. Що більше тренуєш виступ, то кращим він виходить.

Боюся виступати — що робити

Страх публічних виступів — нормальна річ. Перед кожною конференцією чи прямим ефіром я місця собі не знаходжу від нервів. Але все ж намагаюся зосередити переживання на тому, що зроблю якісний контент: публічну співбесіду, виступ на геймдев-конференції, розповідь про професію аналітика. Варто згадувати про мотивацію брати участь у таких ініціативах.

Якщо виступ полягатиме у розмові з кимось — наприклад, ведучими подкасту — то тут уже легше. Зосередься на розмові та тому, щоб приємно й цікаво її провести. Якщо все йде вдало, вже за кілька хвилин перестаєш думати про аудиторію. Наприклад, коли проводив публічну тестову технічну співбесіду, на якийсь час забував, що ми у прямому ефірі.

Скрин з тестової публічної співбесіди в аналітиці даних

Ще один прийом для боротьби зі страхом публічного виступу, який описував вище: дай ім’я внутрішньому голосу, який нав’язує тобі погані сценарії. Важливо відділити його від власного сприйняття і потім наказати йому замовкнути.

Усі ці статті, влоги, подкасти — якісні джерела для постів у LinkedIn. Адже це професійний контент, який варто показати аудиторії. Швидше за все, у такому пості коротко опишеш, що саме хочеш показати й подаси посилання на весь контент у коментарях.

Чи є ще якісь формати для роботи з медіа

Насправді, форматів для професійного контенту може бути безліч. Я тут поговорив лише про деякі з них.

Мені подобається зростання популярності в українському Youtube публічних тестових співбесід (привіт, Juniverse). Це затребуваний початківцями та цікавий формат навчально-розважального — а для тебе як інтерв’юера — професійного контенту.

Сам час від часу записую власні менторські сесії з початківцями в аналітиці. Адже часто питання одні й ті самі. І можливо, якесь із цих відео допоможе майбутньому аналітику з певними питаннями. А для цього навіть не потрібно зустрічатися в онлайні зі мною.

Також це може бути участь у конференції, організатори якої відразу або пізніше опублікують відео доповіді. Або ж гостьова лекція на освітньому проєкті — відкритому чи закритому. Наприклад, у вересні читав дві лекції на одному з курсів для аналітиків даних. Аудиторія тут маленька, але вкрай цільова.

Підсумки

Якщо ти ніколи в житті не стикався з публічністю, це страшно. Але знову ж таки, боятися — нормально. Прокидаючись вранці в день, коли я маю якийсь виступ, я жалкую, що погодився. Але ввечері після нього — радий, що таки зважився.

Потрібно пробувати. Боятися, але пробувати. Робота з медіа допоможе показати себе, отримати нові знайомства та пропозиції співпраці, дозволить ділитися знаннями та досвідом. У цьому немає ніякого дива: це ремесло з його набором правил та алгоритмів.

А якщо ж все ж залишилися якісь питання чи сумніви — напиши мені або тут у коментарях і поговоримо детальніше про них. Дуже хочеться, щоб все більше спеціалістів в українському ІТ відкривали для себе публічність і створювали професійний контент.

Екосистемі потрібно більше медійних розробників, тестувальників, аналітиків, девопсів, рекрутерів, продактів і всіх-всіх-всіх. Творімо ж разом цей простір довкола себе.