IT vs армія #6. Digital & Українська паперова армія

Почну з позитиву

Скільки б військові не гнали чорних жартів про смерть і каліцтво — вмирати чи калічитись ми не хочемо.

Ми теж хочемо бути живими й здоровими.
І розуміємо, що для цього нам треба бути ефективними.

Тому де і як можемо — там і діджиталізуємось.

В кожній роті є як мінімум один ноутбук. МІНІМУМ. В кожному штабі батальйона тих ноутбуків і принтерів повно. Навіть на фронті, навіть в піхоти, навіть в бліндажах і підвалах.
Всі які треба таблиці журнали, все бережеться в першу чергу в екселі/ворді.

Кожен поважаючий себе командир, навіть командир відділення, має планшет з кропивою (програма по типу google maps, але заточена під військову топографію).

Майже кожен солдат має смартфон. Навіть солдат кому за 50 років. Не кнопочний, а смартфон. І навчений користуватись месенджерами.

Дрони — це взагалі.
Те, що ще вчора здавалось фантастикою — з кожним днем стає все більшою буденністю.

Попри ряд анекдотів про УПапА (українська паперова армія) цифра наскрізь проникла в армію.

Ми ростемо, еволюціонуємо. Діджиталізуємось.

Набагато швидше чим це може здаватись.

Тобто Українська паперова армія — це міф?

І ні, і так.

По-перше.
УПапА стосується лише документообігу.
Цифровізація — це ширше чим сам лише документообіг. Цифровізація — це й про дрони, про цифрові рації, про старлінк, про стрімінг і месенджери, про РЕБ і РЕР, про штучний інтелект який розпізнає цілі на знімках, про електроніку в техніці, про GPS наведення снарядів.

Ти цілком можеш керувати сучасним дроном. В цьому бути цілком діджиталізованим. Але коли той дрон втратиш — тоді уже починається документообіг. Тоді уже в кращих традиціях паперової армії будеш робити письмову доповідь про втрату дрона, писати паперове пояснення як так сталося, ксерити накладні про отримання того дрона і все інше оце паперове.

По-друге.
Навіть що стосується виключно документообігу — не все так однозначно.

Рапорта й письмові доповіді вручну ніхто не пише. Це все набирають на ноутбуці в office word і друкують принтером. Ручкою тільки підписують.
Всяку яку треба інформацію (список людей, хто на якій посаді, в кого яка група крові, в кого який розмір одягу, кому який автомат видали і так далі) спершу заносять в розроблені вручну шаблони excel, і вже потім копіюють в паперові журнали, відомості і т д.
Для орієнтування на місцевості, збереження маршрутів, нанесення обстановки, підрахунку відстаней, всього для чого придумана паперова карта, усі ці задачі вирішують за допомогою Дельти і Кропиви. Бо Дельта і Кропива це прям в рази швидше, надійніше, точніше. В рази ефективніше чим за допомогою паперової карти.

З іншого ж боку.
Записи в Дельті чи Кропиві — не визнають документом. Документом визнають лише паперову карту.
Електронні файли excel — не визнають документом. Офіційними документом визнають лише паперові журнали, паперові книги, паперові відомості.
Рапорт визнається документом лише після того, як його роздрукували і підписали.
Навіть підписані електронним підписом файли не підходять.

На офіційному рівні, згідно вимог закону, все повинно вестись в паперовому вигляді.

І аудитори хто катаються по військових частинах строго слідкують щоб вся документація обов’язково була на папері (про перевіряторів я вже розказував)

(фото журнала робив автор особисто. І це тільки що стосується обліку задач, та й то тільки найбільш важливих. Це ще я не фотографував документи для списування майна чи техніки)

Тому з одного боку. З власної ініціативи, всі для підвищення ефективності використовують цифрові інструменти.
З іншого боку, рапорта доводиться друкувати, підписувати і везти в штаб/стройову вживу. Обстановку доводиться переносити з Дельти й Кропиви на паперову карту. Ну і дані з excel вручну переписувати в різні паперові відомості, журнали і т д.

Детальніше про документування

Саме документування як процес є всюди, як в армії, так і в ІТ. Але з своїми відмінностями

Рівень розвитку інструментів

Що ми маємо в ІТ?
Фіксація основних відомостей про задачі. Тобто сам список задач, деталі задачі типу там який це тип задачі, хто виконавці, звіти про затрачений час і про прогрес виконання. Це все документування відбувається в спеціальних заточених під це інструментах по типу jira, wrike і т д. Реально зручних.

CVшки, результати співбесід і таке інше про шукачів роботи зберігаються в спеціальних тулзах для рекрутерів (назви не скажу, бо не шарю).

Збереження відомостей про працівників, їх дні народжень, номера телефонів, банківські реквізити. Облік лікарняних, відпусток, овертаймів, відбувається в кого як. Буває в екселі, буває ж теж в спеціально заточених тулзах. Типу там zoho people.

Стандарти коду, інструкції з установки проекту на свій комп’ютер і тому подібна документація, бережуться в конфлаєнсі.

В ІТ більша частина всього що документується — документується в спеціально заточених під це інструментах.

Єдине що ну от прям точно бережеться в вигляді класичного документа — це договори.

В армії ж з спеціально заточених інструментів є лише Кропива і Дельта. Це програми, які створені спеціально для армії.
* По своїй суті вони являють заточену під військову тематику версію google maps.

Все інше набагато гірше розвинене.

Облік задач (наказів). Тобто записування яка є задача, що саме треба зробити, кого вона стосується, записування по ній звітів про прогрес і затрачені сили й час. Ну тобто облік задач / менеджмент задач. Зазвичай відбувається просто в голові.
З невеличкими відмітками в блокноті.
Або в кращому випадку в google tasks, todoist чи подібних програмах для індивідуального використання (ніяк не оті потужні командні інструменти).
За рідкісним винятком задачу прописують у журналі відданих/отриманих бойових розпоряджень і/або у вордовський файл.
Джири чи врайка заточеного під армію я не зустрічав.

Журнал бойових дій ведеться теж в звичайному word.
Якоїсь прикольної програми в яку можна було б легко зручно записувати історію подій і потім дивитись аналітику. Такого нема.

Дані про людей бережуться в кого в екселі, в кого у ворді. У самотужки розроблених шаблонах для звичайного excel і звичайного word. Ніяких спеціалізованих програм для збереження даних про людей і ведення їх обліку (хто де знаходиться зараз, хто де знаходився в який момент, хто скільки часу провів в окопах, хто в яких бояв брав участь, і ще багато іншого). І щоб все це в одній програмі спеціально заточеній під армію. Такого теж не зустрічав.

Аналогічно що стосується техніки і так далі.

Навіть листування відбувається не у вигляді переписок в слеку чи ms teams. А в вотсапах/сігналах.

* Краєм вуха чув, що наче як у високих штабах, то вже під час повномасштабки запустили систему Дзвін-АС. Але то на оперативному рівні. А на моєму рівні то не зустрічав нічого такого й близько.

Причини

1. Дефіцит часу
1 жінка може родити 1 дитину за 9 місяців. Але 9 жінок не можуть родити 1 дитину за місяць.
Щоб зараз мати таку ж розвинену цифрову інфраструктуру як в ІТ — починати треба було ще в 90х (як це було в українському ІТ).

2. Дефіцит попиту (це моє припущення)
Аудитори все ще завзято їбуть щоб документообіг вести на папері. І не визнають жодних оцих кропив і дельт. Всім подавай паперову карту. Якихось нових цифрових тулзів, заточених під армію (крім кропиви й дельти) щось не додається. Навіть початкових експериментальних версій.
Можливо я просто чогось не знаю і десь там тисячі програмістів пишуть круті цифрові рішення які зарелізять трохи згодом. Точного розуміння що там робиться в головах людей в МОУ я не маю.
Але мені здається людям в МОУ повністю паєбать на цифровізацію документообігу.

Втома від документування

Беремо типову ситуацію.
Є в тебе якась тяжка таска. Ти ввесь день з нею промучився, навіть засидівся з нею трохи довше кінця робочого дня. Голова уже квадратна, втомлений пздц.
А тобі ще треба зробити відмітки в джирі (врайку / клікапі / і т д, підстав своє).

Наче дрібничка. 5хв часу.
Але коли ти й так уже поовертаймив, голова й так квадратна. А ще в спортзал треба встигнути. І воно якось так впадлу робити той запис в ту джиру.
Дрібничка, але якось так впадлу ))

В армії все дуже схоже. Саме небажання робити записи в документах є як в ІТ, так і в армії.

Але є нюанс.
В армії це небажання сильно сильніше. Бо

По-перше інструменти в рази дискомфортніші (це я вже казав). Рапорт зробити, з відступами, офіційозним формуванням, потім ще його відвезти в стройову. Це тобі не коментар в джирі написати.

По-друге ситуація коли ти й так втомився, а тобі треба ще довбані документи записати — в рази частіша. Бо в армії люди втомлюються в рази частіше чим в ІТ.

По-третє в армії документації в рази більше.
З різних причин.
Частково через те, що в армії суто із-за природи нашої діяльності, треба зберігати набагато більше інформації чим в ІТ. Навіть якщо скасувати ведення необов’язкових документів.
А частково й через те, що вимагають ведення багатьох неважливмх документів які можна було б скоротити. Але ніхто не хоче скорочувати, бо знову ж таки відсутня культура зворотнього зв’язку.

Детальніше про службові розслідування

Саме розслідування як процес не є чимось новим чи унікальним. «Провести розслідування» в перекладі на людську мову називається «розібратись в ситуації». Ну тобто взяти пояснення в усіх причетних осіб, розглянути докази, зробити висновки.
Кожна людина навіть в повсякденному житті щодня проводить десятки своїх маленьких розслідувань.

В ІТ теж стаються нетипові ситуації, в яких слід розібратися (провести розслідування).

Приклад: два підлеглих між собою тяжко посварились.
Менеджер має окремо поговорити з кожним із них, поговорити з іншими їх колегами. І вирішити що робити з цим далі.

Ще приклад: в когось із підлеглих раптово зламався виданий йому ноутбук, якому всього лиш пів року.
Менеджер має узнати як це сталось, з’ясувати ступінь вини цього підлеглого (чи ноут сам зламався, чи на нього просто чай вилили), оцінити суму збитків і вирішити що з цим робити далі.

По своїй суті все ± як в армії, як і всюди.

Але! ДУЖЕ ВЕЛИКА РІЗНИЦЯ в організації.

В ІТ «розібратись в ситуації» — це просто таска, яку менеджер сам же собі ставить. Розбирається цей менеджер суто сам для себе. Причому стосовно своїх же підлеглих.

В армії ж

1. Службове розслідування призначається наказом командира частини.
Це на так, що ось сталась ситуація, і менеджер сам собі пішов і розібрався. Ні!
Стається подія. Про цю подію кожен менеджер доповідає менеджеру на рівень вище аж поки доповідь не дійде до командира частини. Командир частини по отриманню доповіді дає наказ: «відповідно до наказу 608 та доповіді такого то підполковника наказую такому то капітану провести розслідування за даним фактом».
На прикладі ІТ це якби в разі поломки ноутбука або непояви когось на роботу, доповідь робилась би по ієрархії аж до гендиректора компанії (розмірами з softserve) і той гендиректор відкривав тікет і призначав когось хто повинен провести розслідування.

2. Людина хто проводить розслідування- це обов’язково має бути якась стороння людина з якогось іншого підрозділу. Начальник не має права проводити розслідування стосовно своїх же підлеглих.
Тому колись щось стається в тебе в підрозділі — ти цим створюєш додаткову роботу для людей з інших підрозділів.
І навпаки. Коли стається щось в іншому підрозділі — напрягають зайвою роботою тебе.
На прикладі ІТ це якби тобі крім своєї прямої роботи по проекту треба було б періодично розбиратись в причинах сварки в сусідній команді.

3. Проведення розслідування проводиться обов’язково письмово.
Людина хто проводить — збирає письмові пояснення. Робить ксерокопії підтверджуючих документів. Потім готує письмовий акт, тобто твір-ессе, де розказує чому це розслідування було призначено, переказує пояснення свідків, переказує зміст підтверджуючих документів, розписує які вимоги яких пунктів яких законів і наказів були порушені. Пише висновки і пропозиції.
Після того як командир частини (директор компанії розмірами з sofserve) ознайомлюється з цим актом і пропозиціями, цей командир віддає наказ про результати службового розслідування.
Потім це все їде в архів.
Уяви якби в ІТ тебе змусили писати твір ессе на тему чому незнайомий тобі колега з сусідньої команди 2 дні не виходив ні на роботу, ні на зв’язок.

4. Людина хто проводить розслідування, акт цього розслідування погоджує в кількох інших людей чиїх тем це стосується.
Наприклад, якщо це розслідування за фактом втрати дрона, то акт розслідування погоджує юрист (чи все згідно законів), фінансист (чи правильно вказана сума збитків державі), охоронець державної таємниці (чи не написано там нічого таємного), начальник стройової (чи правильні відступи і міжрядкові інтервали, чи нема опечаток, чи стоять коми перед що і чи написано 11 листопада 2023 року, а не просто 11.11.2023р.), начальник служби безпілотників (просто по приколу, підписується, що він в курсі цього розслідування). І авжеш ці всі люди не сидять десь всі разом в одному офісі. Ні. Всі ці люди розосереджені на десятки кілометрів і людина хто проводить розслідування катається до них всіх сама. Уяви якби тобі сказали зайнятись такою хуєтою в ІТ.

Підсумуємо

Ступінь проникнення цифри а армію досить високий і продовжує рости. Особливо що стосується технологічності зброї.

Що ж стосується документообігу, то з одного боку, самі ж люди, намагаються підвищувати свою ефективність, шукають способи оптимізувати і автоматизувати свою роботу. Але закон і його покірні пси (аудитори, перевірятори) вимагає купу всякої взрочні, і щоб все це було на папері.

Примітки

1. Я знаю, що вийшло трохи пріснувато. Але це така тема, складнувата, де думать надо. Якщо не зміг (не змогла) перетравити з першого разу — прочитай ще раз.
Бо я правда, старався ще простіше і зрозуміліше. Але вийшло тільки так.

2. Якщо тебе цікавлять конкретні приклади використання того чи іншого інструменту — питай. По скільки знаю, поскільки можна розказувати і по скільки встигну — розкажу.

 Оновлення:

Приблизно тиждень назад (перша половина лютого 2024 року) вийшла нова інструкція з діловодства. Там в деталі ще не вчитувався. Але чув позитивні відгуки, що є рух в сторону «легалізації» електронних журналів і взагалі ніби як планують робити електронну систему для обліку людей і майна.

Повний зміст циклу:

— IT vs армія #1 . БАЗОВІ відмінності
— IT vs армія #2 . Відмінності правил і законодавства
— IT vs армія #3 . Приклади ДОВБОЇБІЗМУ з поясненням причин
— IT vs армія #4 . КРІПОСНЕ ПРАВО
— ІT vs армія #5 . Як це все досі працює? В чому секрет успіху?
— IT vs армія #6 . ЦИФРОВІЗАЦІЯ і папери
— IT vs армія #7 . Можливості для розвитку
— IT vs армія #8 . МОТИВАЦІЯ. Чому люди тут служать?
— ІТ vs Армія #9 . МОТИВАЦІЯ. Чим людей мотивує сама армія?
— IT vs армія #10 . Чим відрізняється культура й атмосфера
— IT vs армія #11 . Неупереджено про БРАТЕРСТВО, дружбу і соціалізацію
— IT vs армія #12 . Чим відрізняються ЛЮДИ в армії і ІТ?

* Ніхто не може змінити світ одним рухом пальця.
Але всі можуть відправити лінк на цей топік в флуділку компанії, в чат з одногрупниками чи й навіть просто другу в особисті.

👍ПодобаєтьсяСподобалось19
До обраногоВ обраному5
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Так як у нас є топіки, де не можуть писати «непідтверджені» акаунти, пишу тут.

Ось тут Катерину цікавить зворотній зв’язок:
dou.ua/forums/topic/51360

А ось пост, який точно характеризує стан справ.
Так, звісно, не всюди, може й є виключення.
Але армія працює саме так:

До речі. А Ви знаєте як спростила подання рапортів Армія+?
1. Подаєш в Армія+ Рапорт на відпустку.
2. Буквально через пару хвилин, тобі в Сігнал пише командир: — «ще раз зайдеш в ту Армія+ в розділ рапорти, получиш пи*дюлєй»
3. Закриваєш Додаток Армія+
4. Все. Йдеш служити далі.
Правда ж просто?

www.facebook.com/...​48GyvPbk17BFRjnl/?app=fbl

Якщо цифровізовувати хаос, буде цифровізований хаос.

Всі прекрасно розуміють, що наразі все ведеться в елетроні. І штатка, і облік майна, і все інше. Але по законоу має бути паперове, комусь навіть дозволяють друкувати.
Розробляю свою штатку для ЗСУ під свої задачі, викла відео на Ютуб. www.youtube.com/...​atch?v=44455tOlmcE&t=653s
Та мало кого хвилює, ефективно чи ні.... Якби я ті всі дані тримав би у журналах, в мене б голова тріснула

Всі прекрасно розуміють, що наразі все ведеться в елетроні. І штатка, і облік майна, і все інше. Але по законоу має бути паперове, комусь навіть дозволяють друкувати.
Розробляю свою штатку для ЗСУ під свої задачі, викла відео на Ютуб. www.youtube.com/...​atch?v=44455tOlmcE&t=653s
Та мало кого хвилює, ефективно чи ні.... Якби я ті всі дані тримав би у журналах, в мене б голова тріснула

А можна припахати ChatGPT писати твори-есе про розслідування? :)

Намагався, поки не вийшло

(Ну типу я намагався чисто по приколу. Можливо якщо зайнятись цим серйозно можливо й щось вийде)

«відкриваємо збір на чотири відеокарти 4090 і спеціаліста для навчання нейромережі для написання звітів і документів»

Чотири відеокарти і кілька копій Сталкер 2, не питайте нащо, державна військова таємниця

Нарешті коротка, але ідеально передаюча стан справ ілюстрація

www.facebook.com/...​prjNHVnaGJwynZZl/?app=fbl

а чим не підходять відповідні айтішні інструменти? для персонального та внутрішнього використання, як заміна блокнотів чи вордовських документів?
підозрюю, що одна з причин — монструозність цих айтішних приблуд. А що ще з такого незручного? Бо стопудово ж пробували використовувати звичні речі.

Тут вже напрошується посада «віддаленого секретаря» для таких робіт. Котрий буде, скажімо, отримувати на вхід голосовки, чорновики, фотки і оформляти то все в прйнятний вигляд «по госту». Хоча часто швидше зробити самому, ніж пояснювати комусь з іншого краю країни.

Може видавати офіцерам візу платінум, там персонального секретаря обіцяють в комплекті...

а чим не підходять відповідні айтішні інструменти?

Вони заточені під інші задачі й процеси.

«віддаленого секретаря»

По-перше людина яка сидить фіг-зна де це ненадійно з точки зору безпеки.
По-друге ненадійно з точки зору інтернету. Він буває є, буває нема.
По-третє всеодно не так буде зручно як коли ти можеш сам собі відкрити глянути, сам собі ввести. Щоб все своїми пальцями й очима

интересно электронная почта (закрытая или открытая) дошла до подразделений для электронного документооборота (она юзалась в ГШ и штабах родов войск по всей Украине еще 20 лет назад )?

Ну для штабів є навіть спеціальна система наче як захищена

Системи електронного документообігу не є silver bullet.

Що позитивного:

Системи електронного документообігу, які були 20 років тому в штабах дивізій, бригад, полків і батальйонів, пришвидшили передачу даних (наказів, розпоряджень, директив, телеграм, інструкцій, зразків тощо) між військовими частинами, переклавши навантаження з телеграфісток вузлів зв’язку і посильних на проводи Укртелекому і операторів АСУ ПД.
Передача даних пришвидшилась в рази, це було дуже зручно, можна було передавати складні документи Word і Excel, PowerPoint і Access, а не просто телеграфний текст.

Що з негативного:

Швидка передача даних збільшила кількість даних (наказів, розпоряджень, директив, телеграм, інструкцій, зразків тощо), які передаються.
Збільшилось навантаження на стройові частини.
Якщо автоматизувати хаос, ми отримаємо автоматизовний хаос.
Збільшився паперовий хаос.
Електронний документообіг призвів до збільшення паперів в ЗСУ.
Збільшилась кількість довбоєбизму на одиницю особового складу.

Треба змінювати систему.
Треба змінювати принципи і механізми роботи системи.

Якщо автоматизувати хаос, ми отримаємо автоматизовний хаос.

так і є

Треба змінювати систему.
Треба змінювати принципи і механізми роботи системи.

Так і є.

Ба більше. Коли починаєш це все автоматизовувати, стає видимим ще один прикол — суперечливість законодавства. Зараз в тих місцях, де законодавство має кілька трактовок і незрозуміло яким варіантом робити, яким не робити — людина просто бере і приймає хоч якесь рішення. Коли роботу виконують живі люди, таких про*бів не видно. А от коли починаєш писати код для комп’ютера, все вспливає.

Єдине, з чим не погоджуюсь — це

Електронний документообіг призвів до збільшення паперів в ЗСУ.
Швидка передача даних збільшила кількість даних

. Їх є як і було, просто зараз вони приходять за хвилину. А раніше їх возили (доречі зараз теж багато документів возять).

ФПС завжди возила і буде возити документи.
Просто її пропускна здатність в рази нижча за електронний документообіг.
Але так має бути.

Єдине, з чим не погоджуюсь

Ви робите висновок, базуючись на своєму досвіді, на своєму часовому проміжку, на своїй інтерпретації своїх даних.
У мене інші дані, от і все. )
В будь-якому разі, це не принципове питання.

Принципове те, що існуюча система дуже недосконала.
З відсутнім зворотним зв’язком.
І це одна з НАЙБІЛЬШИХ наших проблем.

Принципове те, що існуюча система дуже недосконала.
З відсутнім зворотним зв’язком.
І це одна з НАЙБІЛЬШИХ наших проблем

💯

все Вы правильно пишите,
я интересовался в контексте истории солдата которому чтоб поехать в отпуск после ранения надо поехать в другой конец страны отвести документы выписки в свою строевую, если это элементарно делается по телеграфу или электронке — с телеграфом схема обкатана еще в совке, где заверенная телеграмма принимается за оригинал документа, и в каждом госпитале есть узел связи, т.е. это можно делать централизованно при выписке в самом госпитале, а не отправлять в ТЦК где делают по сути тоже самое если есть электронка или телеграф, и разве что шлют оригиналы документов в часть фельдегерем.
Что вместе с высказыванием Резникова «про весильни дрони» (ведь это кто-то ляпнул ему из генералов на какой-то очередной нараде, а он потом в массы) складывается в простой пазл, что верхи армии по незнананию мат.части используют по минимуму возможности армии даже с антикварной техникой, т.е. так сказывается отрицательный отбор за 30лет в армии, хотя я ожидал,что это сразу выплывет в 2014г или 2022г., спасло что против нас такая же армия. И в принципе тоже самое Залужный написал в своей статье.
Интересно как это будет решаться и будет ли вообще решаться, так как получается свежую кровь — мобиков, которые повально по ВОС солдаты или мл.офицерский состав, надо ставить вместо генералов, что уже делает рф тусуя генералов, с изучением мат части.
В какой-то части передок и тыл это две разные армии: на передке одни мобики и там более прогресивно все решается — хотя по уставу это может быть нарушение, и тыл где засела та старая армия контрактников, которая по уставу «протирала» штаны 30лет и к сожалению на больше не способна.

В ІТ «розібратись в ситуації» — це просто таска, яку менеджер сам же собі ставить. Розбирається цей менеджер суто сам для себе. Причому стосовно своїх же підлеглих.

если ноут куплен официально и он висит на балансе фирмы (если фирма не состоит из набора ФОП или не работает в черную) то расследование и списание по бухгалтерии для налоговой его такое же как и в армии с дефектными актами, разбора, утилизации акб и учета драгметаллов с утверждением ген.директора, только в ИТишке этим занимается бухгалтерия и менеджер, а в армии должны хоз или тех.часть с финиками или это сбрасывается ниже по принципу «тебе надо ты и делай».
По этому фирмы не хотят покупать ноуты официально и ставить на баланс, особенно если их очень много, чтоб из-за нерадивого прогерра заниматься мукулатурой на списание для налоговой, а просто ноуты покупаются с черной кассы, и раздал ФОП типа это их личные, а в армии роль «черной кассы» играют волонтеры.

Що написано про розслідування — мене навіть потішило!
Бо інколи проскакують історії як військові просили дрон, волонтери зібрали 150 К, купили, привезли, бійці підчепили вибухівку — і відправили його у перший і останній політ. Тому що це був їх перший досвід роботи з дроном.
Або постійно збирають на авто для фронту. А через два дні лихої поїздки по фронтових дорогах починають збирати на капітальний ремонт на СТО.
Я розумію що на війні буває усяке — але це не має бути виправданням для недбалості і похуїзма. Ці дрони і авто — вони не «халявні», як і усе що привозять волонтери!
Чудово, коли, в армії геть свідомі і відповідальні бійці, як в ІТ. Але я працював на державному заводі — і чудово знаю що люди дуже різні. І якщо не буде постійних перевірок, якщо не «***ти мозк» за кожен загублений болт — то завод просто розберуть та винесуть на металобрухт!
З 90х я добре знаю ціну грошей. Якби на своєму районі я у когось з пацанів узяв ноут за 1000 баксів, він «зламався» і я б не віддав гроші — то за таку суму мені найменше б зламали щелепу і усі пальці.

А через два дні лихої поїздки по фронтових дорогах починають збирати на капітальний ремонт на СТО

Розслідування не з’ясовує акуратність їзди. Перед розслідуванням не стоїть такої задачі впринципі.

два дні лихої поїздки по фронтових дорогах
виправданням для недбалості і похуїзма

Тобто летіти по ямах щоб пошвидше доставити пораненого в лікарню? Це недбалість?
Летіти по польовій дорозі щоб підарська арта не встигла навестись? Це недбалість?

А через два дні лихої поїздки по фронтових дорогах

А нічого що ці волонтерські корчугани просто не призначені для таких умов експлуатації? Ще й вживані/відновлені частіше за все. А Хамві та подібне на всіх чомусь не завезли.

Можливо я дещо ретроград, але вважаю що на 100% довіряти цифрі — не можна. Тобто «папірці» мають усе одно вестися і зберігатися. Особливо у таких важливих галузях як фінанси, медицина, юриспруденція чи військова справа.
По-перше ІТ дуже швидко змінюється: за 20 років данні зберігали на дискетах, стрімерах, DVD, флешках і навіть окремих HDD у сейфах. По-друге якщо є тільки один актуальний примірник інформації — то йому не можна довіряти! Наприклад якщо інформація тільки у клауді — як можна бути впевненим що ніхто її не «підчистив»? По-третє на проміжку часу 20-30 років цифрову інформацію дуже легко загубити. Флешка перестане читатися чи десь загубиться, файл в клауді хтось видалить чи закінчаться гроші на його зберігання. По-черветре: через 50 років вже усюди можуть бути квантові комп’ютери і розібрати старі бінарні формати файлів буде не легше, ніж касету VHS.
Я не вірю що людство колись зможе цілком і повністю відмовитися від «паперових» архівів. Як мінімум одна копія інформації має зберігатися у форматі доступному без комп’ютерів. Думаю це буде пластик замість паперу — його багато і він зберігається краще папера.

Так а що заважає берегти кілька примірників на кількох різних серверах?

(Якщощо, дуже багато особових справ умисно спалили. Люди зараз багато хто не можуть оформити пенсію і пільги, бо їх особові справи спалили. Навіть далеко від фронту. Бо була загроза прориву. Ще дуже багато особових справ попали в руки противника, бо не встигли спалити. Оце шикарний приклад надійності паперу)

якщо інформація тільки у клауді — як можна бути впевненим що ніхто її не «підчистив»?

😅😅
А як ти можеш бути впевненим, що її ніхто не підчистив в архіві?)

Реально скільки людей постраждало через той папір про якого як тільки запевняють одразу й забувають.

Всі знайомі з структур казали що палили архіви 3-4 тижні. Тому папір це тільки зайва витрата ресурсу.

Трохи історії про «папір». За часів януковоща з архівами военкоматів траплялися «нещасні випадки». Точно знаю що военкомат до якого я приписаний всрав 90% архіву типу затопило. В підвальному приміщенні був архів. І чітко пам’ятаю що це був не поодинокий випадок в Києві тоді.

— Рапорта й письмові доповіді вручну ніхто не пише. Це все набирають на ноутбуці в office word і друкують принтером. Ручкою тільки підписують.
-
А от не всі, є деякі виключення ;)

Тут зараз зраду навколо 77-ої бригади розганяють, словами дружини одного із військовослужбовців:

Жена украинского военного Татьяна Ивчук из Бородянки обвинила в коррупции руководство 77-й отдельной аэромобильной бригады ВСУ

Видео с обвинениями она опубликовала в ТикТок, заявив, что существует целый прейскурант для солдат, которые обязаны платить командирам:
📍От 30 до 70 тысяч гривен за невыход на боевое задание.
📍20 тысяч за 10-дневный отпуск.
📍10 тысяч гривен — эвакуация с поля боя.
📍750-1000 гривен — один рожок автомата.

Также, по словам Ивчук, солдат унижают, называя их «мясом» и «расходником», до солдат почти не доходит гуманитарка, которую доставляют волонтеры. Женщина, чей муж числится пропавшим без вести, утверждает, что все доказательства переданы в СБУ, ГБР и прокуратуру.

Це що, ІПСО чи реально таке можливо в окремих бригадах?

PS Копіпаст з одного із найбільших українських пабліків, питання до них чому на російській пишуть. Але зараз про цю новину вже пишуть всі кому не лінь.

За рожки це скоріше недорозуміння, а не ІПСО.
Рожки дуже легко загубити. Але губити їх нізя. Тому за втрату державного майна (рожок — державне майно) ідуть штрафи. Тобі просто приходить менше грошей. Це цілком офіційно все. Закон забороняє втрачати державне майно. Особливо зброю чи її комплектуючі.

Може бути й варіант, що командири щоб не мучитись з паперами кажуть солдатам — ось, або втрату рожка оформляємо офіційно, і з вас цілком офіційно знімають ціну втраченого майна + оголошують вам догану (це теж мінус кілька тисяч гривень). Або закидуйте мені по 800грн за рожок, я закажу в інтернеті, заберу на пошті і роздам вам, будете мати рожки, все буде виглядати ніби ви нічого й не втрачали.

За евакуацію з поля бою чесно кажучи хз що малось на увазі. Якщо евакуація пораненого, то мені важко уявити ситуацію коли поранений лежить з пораненням на нульовці, і перераховує 10к на карту командиру.
Скоріше всього мова була про те, що «або ви скидуєтесь грошима, ми купляємо на ті гроші транспорт / ремонтуємо наявний, або ходите пішки аж поки нам не куплять/поремонтують транспорт волонтери / держава».
Умова «або скидуємось грошима, або ходимо пішки» — це дуууууууууже часта ситуація. Бо волонтери танцюють танці, знімають відео і т д, але збирають гроші довго й нудно. Якість забезпечення від держави взагалі пездець просто рідкісний. Про машини я розказував трохи детальніше тут dou.ua/forums/topic/45822
Для розуміння частоти ситуації «або тратиш свої гроші і підвищуєш свою ефективність, або здихаєш в міру неефективності». Просто для розуміння я особисто витратив на війну відколи я в армії моїх особистих коштів більше мільйона гривень. На генератори, дошки, клейонку, запчастини, транспорт, і так далі. Бо без тих благ які я купив за ті свої гроші я би просто не зміг би виконувати свої задачі на рівні якому виконую, і скоріше всього би просто не вижив.

Гроші за відпустку.

Найчастіша схема з якою я стикався наступна:
Солдат хоче поїхати в неофіційну відпустку. Зняти його з бойових нізя, вивести за межі Донбасу нізя. Бо в аудитора будуть питання «а чому у вас солдат був не на Донбасі?». А якщо солдат по документах числиться на Донбасі, то й отримує від 1 до 3 тис грн в день надбавки. Незаслужено.
І от виходить солдат хоче поїхати в неофіційну відпустку. От командир може йому й сказати: «ок, я тебе відпущу додому, але ти ці незаслужені 10к закидуєш в фонд підрозділу на ремонт техніки і т д потреби».

Можуть також «збивати» гроші на аукціонах. По типу бере командир і каже: «Хлопці! Віконець щоб поїхати у відпустку обмежена кількість. Всі і зразу не поїдуть, хоч і всі хочуть поїхати тут і зараз. Так от давайте хто більше всіх закине в фонд підрозділу — той і поїде перший всіх. Хто закине менше — поїде наступним і так далі. Будемо формувати чергу по принципу хто більше заплатить».

А можуть і не в фонд роти, а чисто собі в кишеню. Тут уже в кого наскільки вистачає совісті. Як там в їх ситуації хз, але з командирів кого я знаю, хто й збиває з солдат гроші (далеко не всі збивають гроші, є сухарі типу мене, пускаю безплатно, але лише в офіційну. В неофіційну хіба на кілька днів і недалеко від фронту). Але хто й збивають гроші — то суто на фонд підрозділу щоб закривати дірки, які не хоче закривати держава і які не встигають закрити волонтери.

до солдат почти не доходит гуманитарка

Тут все складно. Дуже залежить від окремої бригади. Є де просто все найкраще спершу відбирають собі верхи. Всі найкращі машини собі забирають заступники комбрига. Все найкраще осідає в тиловиків. А все що їм непідійшло — те вже віддають піхотинцям.
Але принаймні не розкрадається. Просто розподіляється нечесно.
Є де прям розкрадають волонтерку.
А є де все прям чотінько, нічого не крадуть і розприділяють справедливо.
Дуже по різному буває. Знаю точно, що є бригади де все чотінько і не можу сказати, що це всюди так. Але конкретно в тій бригаді цілком може бути.

От 30 до 70 тысяч гривен за невыход на боевое задание

Про таке теж чув і не раз. Особливо в новостворених бригадах.

Оці аспекти про що я сказав вище більше схоже не стільки на брехню, скільки на перекручування і перебільшення.
Ну тобто таке, де тяжко дати однозначну відповідь. Де треба от прям брати й розбиратись в кожній окремій ситуації.

------------------------------------------------------
Тепер де можу дати однозначну відповідь:

солдат унижают

Класика. Просто класика. Це є ВСЮДИ

Нема хіба в 3ошб, Азові, Вовках ДаВінчі. І можливо ще якихось дуже рідкісних бригадах. Навіть в 47 омбр є, може менше чим в середньому, але теж є (не просто так Маркус листа писав).

Підрозділ, де командири не принижують своїх підлеглих — це рідкість, яку ще треба пошукати.

Я навіть сам певний період служби не гребував обматюкати солдат щоб менше нили. А хто залітав — то слухав про себе дуже багато всього неприємного.
Я особисто з часом переосмислив свій підхід (точніше підхід якому мене навчили мої досвідченіші колеги). Зараз я стараюсь все будувати по-людськи, пояснюючи, допомагаючи і т д. А якщо й карати, то лиш заслужено і суто доганами, штрафами і т д. Але навіть настільки ліберальний мен як я свого часу був період коли принижував своїх підлеглих.
Можеш собі уявити що відбувається в підрозділах де в управлінні нема лібералів.

Про мотивацію, про піздюліну як основу мотивації, ще буде окрема стаття, це буде IT vs армія #9

Stay tuned

Просто для розуміння я особисто витратив на війну відколи я в армії моїх особистих коштів більше мільйона гривень. На генератори, дошки, клейонку, запчастини, транспорт, і так далі. Бо без тих благ які я купив за ті свої гроші я би просто не зміг би виконувати свої задачі на рівні якому виконую, і скоріше всього би просто не вижив.

Тобто мало того що в окопі доводиться сидіти (умовно), так ще й потравитись добре щоб було більш комфортно і більше шансів вижити.

Де ви знаходите мотивацію служити враховуючи ці всі умови? Чи реально народ так звикає до адреналіну що не може більше без цього. Сусід так ще після 2014 служив (не по своїй волі і не мав військового минулого), потім коли все закінчилось (мінські угоди), вернувся в цивільне життя і почав бухати. Не тому що ПТСР якийсь, а тому що просто нудно було від всього. А після 24го прям ожив, в перших рядах побіг на фронт, вернувся в свою стихію.

Де ви знаходите мотивацію служити враховуючи ці всі умови?

Якщо за військових в цілому, то 8 по номеру буде топік з списком мотивацій в кого які зустрічав.

Якщо я де конкретно (хоча я на ти люблю спілкуватись якщощо), то

Щоб людина прийняла рішення виконувати свою роботу, а не будь-яке інше рішення. Треба щоб людина була переконана, що виконувати свою роботу — найкращий з доступних варіантів дій. Або хоча б що найменш поганий з доступних.

Розумієш.. якби не було зовнішнього ворога. Чи якби він був адекватним (наприклад якби нас окупували США). То я би не бачив сенсу служити, і хер би мене хто змусив би служити. Навіть загранотряди, я би сам їх перестріляв би. Якби США захотіли нас окупувати я би ще й навпаки на їх бік перейшов би😅😅

Але зараз є зовнішній ворог. І це все міняє.
Всі мінуси нашої армії — це спадок, інерція, поросійщеного минулого. І це всеодно не настільки херово як на росії. Якщо росіяни нас переможуть, то будемо як днр і лнр. І це ще гірше чим якщо продовжувати служити.

Навіть якщо я особисто сібусі, то багато моїх родичів, однокласників, друзів, колег, і т д людей з ким я пересікався і хто я хотів би щоб жили. Їм всім або смерть, або існування, яке гірше смерті. (Подивитись трошки документалок про як воно було в радянському союзі. Не на рівні далеких слів, а на рівні відчуттів, занурся в епоху, уяви себе на місці тих людей про кого там говорять. Ти зрозумієш про що). Чи зможу я жити десь в Британії чи США знаючи що відбувається тут.. чи пробачу я себе. Покишо не маю впевненої переконливої відповіді сам для себе про «так, зможу».

І тому з набору доступних мені варіантів, тобто з набору дуже дуже поганих варіантів, дуже поганих варіантів і просто поганих я покишо обираю найменш поганий. Вся логіка.

------
Але чи дізморалить цей пездець з забезпеченням? Дізморалить ще й як.

--------

Чи реально народ так звикає до адреналіну що не може більше без цього

Більшість людей звикають. І перших пару тижнів, іноді місяців, коли рівень адреналіну в житті падає. Відчувають певну ломку.
Але то максимум пару місяців. Далі знову звикають до нормального життя і живуть щасливо.
Якщо за цей період поки ломки не почати бухати, ненавидіти цивільних і т д. А просто дати собі час відійти. То далі можна жити нормальне життя. Я знаю багато ветеранів хто теж пройшли 2014-2015, але бухати не почали. До мирного життя адаптувались аж настільки. Що перед повномасштабкою звалили закордон просто щоб в жодному разі не попасти в армію знову.

Твій конкретний сусід — народжений бути військовим, покликання в людини таке. Таких в процентному співвідношенні мало, але теж трапляються

До мирного життя адаптувались аж настільки. Що перед повномасштабкою звалили закордон просто щоб в жодному разі не попасти в армію знову.

«Кто в армии служил тот в цирке не смется», врядли там сильная адаптация к мирной жизни, просто не захотели в этот совок армии окунаться повторно, по этому и свалили так чтоб наверняка, т.к. то что вы описали было и до 2014 года, только мало это кто видел — тогда в тренде было откосить от армии и стать экономистом, программистом, в 2014 году это обострилось т.к. пришлось призывать мобиков с гражданки, а в 2015году главным вопросом стал «когда дембель?», после которого много народа свалило из армии как мобиков так и контрактников особенно те кто заработал квартиру, пенсию и УБД.
Хотя надо признать, что часть осталась, которых от этого всего движа перло, да и порешать перевестись стало проще много мест освободилось.
А сейчас мотивировать и призвать чувака, который хоть срочку служил очень сложно, по этому основная масса мобиков сейчас «непуганные» те кто никогда не служил,т.к. основная масса служивших пошла весной 2022г и большинство знало куда хочет призываться т.к. тогда еще был выбор, да и у многих связи остались.

Я навіть сам певний період служби не гребував обматюкати солдат щоб менше нили.

а от цікаво. Зараз, очевидно, у військах купа народу, що з одного боку вже «позналі жизнь» а з іншого опинилися там не те щоб за власним бажанням.
Це вже не залякані 18 річні діти і можуть послати в отвєтку. І що тоді?

Детальніше про це буде 7 грудня в 9 епізоді

На що ще хочу звернути увагу.
Допоки чоловік був живий — жінка мовчала.

Оскаржувати дії відкрито, відкрито відстоювати права і справедливість жінка почала лиш тоді, коли вже втрачати особо нічого,

коли чоловік уже зниклий безвісти (вірогідніше всього загиблий, але без можливості забрати тіло).

Це непрямий, але додатковий доказ того що я казав отут dou.ua/forums/topic/45907 і dou.ua/forums/topic/46064

Це я кажу всім хто думає, що я ІПсОшник розганяю зраду

коли чоловік уже зниклий безвісти (вірогідніше всього загиблий, але без можливості забрати тіло).

Як то кажуть «нема тіла — нема діла». Де ще можна легше позбутися підлеглого, який «відкриває рота» як не на війні?
Цікаво — скільки бійців отак «зникли безвісті» не з вини ворогів?

Точної статистики ніхто не знає. З моїх спостережень менше 1%.

Більшість зниклих безвісти просто тому, що не вийшло забрати тіло.

Коли противник наступає, а ти відступаєш — в тебе нема можливості забрати тіло. А поки тіла нема — людина вважається зникла безвісти. Навіть якщо є свідки моменту загибелі.

Аналогічно якщо йдеш в наступ, наступ провалюється. Тіла лишаються або під контролем противника, або в сірій зоні. Так чи інакше забрати тіло нема можливості.

Там зникнення безвісти сталось до того як почали публічно говорити про проблеми. Тому не приплітай під шумок зайвого

Недавно просили допилякати таблицю звітності по ЗП, там де

з б в вд ш ппд

в клітинки днів місяця кожному треба ставити і в результаті отримати діапазони по кожному типу. Якщо комусь ще таке треба — дайте знати, пошарю.

Всі ці люди розосереджені на десятки кілометрів і людина хто проводить розслідування катається до них всіх сама.

На проведення службового зазвичай 10 днів.
Робиш проект одразу, в перший день.
Кидаєш проект в меседжери зацікавленим, робиш правки.
Коли все ок — лишаєш в штабі, за тиждень всі підпишуть.
По картинці — не всі офіцери, а офіцер з МПЗ, зазвичай. Навчання, та планування — то штаб та командири підрозділів. А офіцер з МПЗ — то як раз робота з зальотчиками, і, на жаль, службові — то частина його роботи.

обов’язково має бути якась стороння людина з якогось іншого підрозділу

ніт. По пандоріанцям, наприклад, офіцер з мпз — ок. Головне щоб не безпосередній керівник (ротний). ПО майну — також, аби не матерально відповідальна особа.

На прикладі ІТ це якби в разі поломки ноутбука або непояви когось на роботу, доповідь робилась би по ієрархії аж до гендиректора компанії (розмірами з softserve) і той гендиректор відкривав тікет і призначав когось хто повинен провести розслідування.

Не гендір, гендір то Залужний. Делівері менеджер чи директор офісу. Структура в армії таки більш пласка. Це добро просто кидається в щоденний наказ окремим пунктом, командир і так в курсі хто залетів. Про***ане майно рахується перед аудитом, діліться по вартості в пакети менще 20 к грн і йде копіпастом.
Про***аний мавік — ото геморой, бо його командир не може списати і то має йти на бригаду.
Матріс з обвісом — подвійний, бо по вартості може і бригада не списати, поїде в ОК.
Про***ані частини зброї — ріжки, ножі — на диво великий геморой, бо треба ще акт розукомплектування та залишкову вартість вивести. А мало хто то може зробити правильно.

Почнемо

На проведення службового зазвичай 10 днів.

Якщо травмування, то до 5 днів. Якщо кримінал / адмінка / втрата майна / техніки — 30 днів з можливістю продовження ще на 30 днів.

Робиш проект одразу, в перший день

Нюанс 1. Якщо не зайнятий нічим нагальнішим і є час щоб зробити в перший же день.
Нюанс 2. Якщо СЗЧ чи непокора, там за один день підготувати проект можливо. Якщо втрата майна чи пошкодження/знищення техніки. Там треба витяг з ЖБД, накладні позбирати, документи про оцінку ціни, купу всього. Навіть без поїздок єблі з на день два чисто щоб розписати все. Не рахуючи час на збір документів.

Кидаєш проект в меседжери зацікавленим, робиш правки.
Коли все ок — лишаєш в штабі, за тиждень всі підпишуть.

У вас красавци, в нас до такого рівня діджиталізації ще не доросли. Стосовно підписів теж.

По картинці — не всі офіцери, а офіцер з МПЗ, зазвичай

У вас походу знищення майна стаються дуже рідко)
В нас і зампотили й зампотехи пихтять.
Замість приділити більше часу забезпеченню і роботі з людьми.
А зами з мпз, якраз таки, хто шустріші, беруть під своє крило 1-3 солдата хто все роблять замість нього.
Зампотєхам і зампотилам з тим важче, бо СЗЧ оформити чи відривний — легше в рази чим майно і техніку. А отже й людей кому це можна делегувати знайти і навчити легше.

обов’язково має бути якась стороння людина з якогось іншого підрозділу
Ніт

Цитую 608 наказ

12. До участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Оцю фразу «особисто зацікавлені в результатах» можна трактувати як-завгодно.
Аудитор який до нас приїжджав дрючив нашого юриста, сказав, що всі хто є в підрозділі — зацікавлені.

Структура в армії таки більш пласка
командир і так в курсі хто залетів

В командира бригади кілька тисяч підлеглих. Які регулярно змінюються новими.

Про***аний мавік — ото геморой, бо його командир не може списати і то має йти на бригаду.
Матріс з обвісом — подвійний, бо по вартості може і бригада не списати, поїде в ОК.
Про***ані частини зброї — ріжки, ножі — на диво великий геморой, бо треба ще акт розукомплектування та залишкову вартість вивести. А мало хто то може зробити правильно.

Ну і я про те.
Додам лиш, що боронь Боже якщо прилетить по БМП чи танку, то взагалі тільки через Міноборони аж списують.

Я не спец, але...

Цифровізація, прирівнення цифрових доків до паперових -> централізованне збереження цифродоків -> коли якийсь leak, то витікає ворогу все гамузом. Якщо воно у джирі чи де там, кріт натискає Експорт ту CSV, ZIP, і все. Коли розпорошене по бомагам, локальним компьютерам тощо, то воно трохи інше. Робити у ворді — так, тупо й неефективно. Зробити інтерактивні PDF-шаблони для введення тексту. Можливо, варто збагатити спущені зверху шаблони додатковими версіями на кшалт ільф-петрівского Полихаєва (цитата мовоюо оригіналу). І, звичайно, останнє зауваження — це скоріше жарт. Але в кожному жарті...

Начальник ГЕРКУЛЕС’а давно уже не подписывал бумаг собственноручно. В случае надобности он вынимал из жилетного кармана печатку и, любовно дохнув на нее, оттискивал против своего титула сиреневое факсимиле. Этот трудовой процесс очень ему нравился и даже натолкнул на мысль, что некоторые,наиболее употребительные резолюции не худо бы тоже перевести на резину.

Так появились на свет первые каучуковые изречения:

«Не возражаю. Полыхаев». «Согласен. Полыхаев». «Прекрасная мысль. Полыхаев». «Провести в жизнь. Полыхаев».
...
Творческая мысль Полыхаева не ограничилась, конечно, исключительно административной стороной дела. Как человек широких взглядов, он не мог обойти вопросов текущей политики. И он заказал прекрасный универсальный штамп, над текстом которого трудился несколько дней. Это была дивная резиновая мысль, которую Полыхаев мог приспособить к любому случаю жизни. Помимо того, что она давала возможность немедленно откликаться на события, она также освобождала от необходимости каждый раз мучительно думать. Штамп был построен так удобно, что достаточно было лишь заполнить оставленный в нем промежуток, чтобы получилась злободневная резолюция.

В ответ на . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

мы, геркулесовцы, как один человек, ответим:

а) повышением качества продукции,
б) увеличением производительности труда,
....

Пунктирный промежуток Полыхаев заполнял лично, по мере надобности, сообразуясь с требованиями текущего момента.

Например: «В ответ на наглое бесчинство бухгалтера Кукушкинда, потребовавшего уплаты ему сверхурочных, ответим...» Или: «В ответ на мерзкие происки и подлые выпады сотрудника Борисохлебского, попросившего внеочередной отпуск, ответим» и так далее. И на все это надо было ответить повышением, увеличением, усилением, уничтожением, уменьшением, общим ростом, отказом от, беспощадной борьбой, поголовным вступлением, поголовным переходом, поголовным переводом, а также всем, что понадобится впредь.

централізованне збереження цифродоків

Так можна ж зробити це нецентралізованим :)

Папір якщощо теж небезпечний. Бо папір не закодуєш (інакше доведеться створювати окрему посаду дешифратора). А ще папір замахаєшся палити або ще гірше — перевозити. З цифрою простіше.

кріт натискає Експорт ту CSV, ZIP, і все

Так не обов’язково робити щоб кожен юзер мав доступ до всіх даних. Можна зробити щоб ніхто не мав доступу до даних, доступ до яких його посада не передбачає. А в кого високі посади — щоб було під пильнішим наглядом охоронців державної таємниці.
Ба більше. Не обов’язково впроваджувати кнопку експорт в csv або zip. А ще унеможливити створення скриншотів. І тоді лишиться просто сидіти перефоткувати. Так само, як і паперову книгу.

------
За Полихаєва історія цікава, але що на неї відповісти хз

Я уявляю собі обличчя вищого чину при озвучення пропозиції реалізувати нецентралізоване хранилище. І слова, які полетять з високоповажного рота. Й наслідки для ініціатора.

Папір — дурніший. Цифра — небезпечніша.

Лікси були з навищих посад.

Навіть якщо створять версію віндів/бубунти з закритими наглухо скріншотами, юсб тощо й понаставлять усюди на компьютери, народ просто матюкатиметься й забиватиме, переставлятиме на торент-збірки тощо, й усі ці старання накриваються тазом. Тим паче що багато компьютерів задоначені з усіх усюд. Поки не буде централізованних закупівель якихось Thinkpad/Latitude у вел. кількості й підготовки їх до стану «вже нічого просто так не втулиш» перед відправкою, де будуть задіяні наприклад, smart-card для авторизації/контролю, де обслуговування будет ремоут тощо...

Я уявляю собі обличчя вищого чину при озвучення пропозиції реалізувати нецентралізоване хранилище. І слова, які полетять з високоповажного рота. Й наслідки для ініціатора.

Я про це й казав у самому тілі топіка. І це той пездець, з яким треба боротись

Папір — дурніший. Цифра — небезпечніша

Не згоден, причини вже пояснив

Поки не буде централізованних закупівель якихось

Тут теж погоджуюсь.
І власне це все теж можливо

А як ти будеш боротися, коли, щойно призваний, рот, щитай, наглухо зав’язаний? (риторичне, звісно)

У ЄС викидають тисячі машинок на кшалт TPX260 зі смарт-кард, які можна була б задіяти для пілотного проекту.

А як ти будеш боротися, коли, щойно призваний, рот, щитай, наглухо зав’язаний?

наприклад кричати про це на публіку (хай навіть анонімно) спонукаючи цивільних (людей хто можуть хоч трохи впливати на цю систему) щоб систему міняли щоб в системі впроваджували культуру зворотнього зв’язку
Ось приклад dou.ua/forums/topic/45907
Звісно ж від одного такого топіка ввесь світ не перевернеш, але вже хоч маленька цеглинка є. Кожен по цеглинці і щось та й зміниться. А коли з’явиться можливість низам говорити верхам, тоді реформи потечуть рікою

Підписатись на коментарі