Як хобі переросло в бізнес. Розповідає PHP-тимлід та співвласник боксерського клубу

Привіт! Мене звати Андрій Годяцький, я Senior Software Engineer PHP і тимлід розробників кількох кросфункціональних команд у компанії appflame.

У цій статті поділюся своїм досвідом того, як поєднувати роботу розробником на full time, а також заснувати й менеджерити свій боксерський клуб. Більш детально розкажу про те, що вдалося, а що — не дуже, чому не вибираю щось одне, а продовжую балансувати між двома абсолютно різними напрямами от уже чотири роки.

Ця стаття буде корисна розробникам, тимлідам, а також усім тим, хто давно хоче спробувати себе у власному бізнесі й не наважується або не знає, з чого почати.

Що спонукало почати займатися спортом після тридцяти

Зараз я займаюся спортом винятково для задоволення і підтримки власного здоров’я. Тобто не професійно і без травм. Точніше травми були, але незначні. А десь років до 30 я взагалі не займався жодним спортом, та в якийсь момент прийшло ось це рішення — розпочати.

Цьому сприяло кілька причин. По-перше, не зважаючи на мою пасивність у цьому питанні, в мене давно було таке бажання. Адже я розумію, що спорт є необхідною складовою для нормального функціонування організму.

Тож я навіть пробував ходити в спортзали, але мені не подобалося сортувати залізо, то не моє. І я почав себе краще аналізувати: міркувати, що подобається та чого хочеться. Зрозумів, що більше тягне до якогось активного спорту. Так в моєму житті з’явилися бокс, а потім біг.

А ще клуб з боксу розташовувався буквально за три хвилини від роботи — це теж зіграло свою роль у виборі. І останнє: я якраз кинув палити. Потрібно було чимось себе зайняти, щоб відволіктися, не набрати зайву вагу. Тож я рушив на пошуки боксу.

З чого все почалось, та як виникла ідея відкрити боксерський клуб

Моє знайомство з першим тренером з боксу було досить дивним. На тренування я прийшов саме в ось цей клуб неподалік від офісу, де мене зустріли такі металеві, броньовані двері — насправді це була просто викуплена квартира на першому поверсі з якимось занедбаним входом. Постукав — ніхто не відчинив. Коли постукав ще раз, двері відчинились.

За ними на мене дивився якийсь злий грузин, що спитав: «Що треба?». Я відповів, що хочу спробувати себе в боксі. Так все й почалося. Насправді потім з’ясувалося, що грузин зовсім не злий, а навпаки, приязний та привітний. Перше враження не завжди може бути правильним:)

Одразу скажу, що якраз ось цей тренер Георгій, з яким я досі займаюся, і став одним з моїх партнерів з відкриття боксерського клубу. Тож я тренувався в нього десь рік, і паралельно в моїй голові розвивалася ідея з відкриттям власного клубу. На той момент у мене було трохи заощаджень — приблизно $5000, і я саме міркував, куди їх краще інвестувати.

Усе частіше ловив себе на думці, що бокс мені до душі і як спорт, і як напрям для бізнесу. Також бокс вирізняється популярністю — навіть якщо в Google Trends просто вбити такий запит, можна переконатися, що люди цікавляться боксом. До того ж він досить легкий на вхід для новачків, порівняно з іншими видами єдиноборств.

Ще був такий фактор: хороших клубів з боксу в Києві було не так багато. Я й зараз знаю таких максимум пʼять, не більше. Чомусь він у нас сприймається як спорт для людей з невисоким доходом, а зали для тренувань — не всі, але здебільшого — це якісь підвальні приміщення, де люди просто лупцюють одне одного :)

Тож мені захотілося зламати цю систему, і я запропонував Георгію відкрити клуб. На мою пропозицію він відреагував досить нейтрально: ніби й зацікавився, але на той момент в нього не було достатньої кількості фінансів для реалізації.

Потім ми ще кілька місяців виношували та обговорювали цю ідею: як будувати, де брати клієнтів, що це має бути за місце, скільки грошей може приносити й таке інше. Вирішили спробувати. На вулиці був 2019 рік.

Відкриття першого залу: процес, бюджет, нюанси

Розробивши стратегію та закривши певні юридичні питання — у нашому випадку ми вибрали для себе не відкриття ТОВ, а ФОП, — перейшли до етапу пошуку приміщення. Придивлялись всюди, шукали на OLX, і ось у якийсь момент натрапили на один дуже цікавий варіант на Академмістечку в Києві. Там навіть раніше вже був клуб з кікбоксингу та боротьби, але вони збанкрутували.

Насправді історія чийогось банкрутства не додавала мотивації, але й не лякала. Так, це був ризик, адже кост за оренду цього приміщення був досить високий — приблизно 50,000 грн/міс. Але приміщення розташовувалося прямо в будівлі торговельного центру, тобто прогнозувався великий потік аудиторії.

Зал був майже готовий — це була його значна перевага. Це вже був справді повністю притомний зал, з роздягальнями та душем, з усім інвентарем для старту роботи. Далі наша задача була б мінімальна: трошки підфарбувати, щось відремонтувати та завести туди людей.

Але в переговорах з директором ми не дійшли згоди, адже йому було цікаво працювати 50/50 і з тим клубом, що був тут раніше (вони ще сподівалися на відродження), і нами. Нас це не влаштовувало, а також було незрозуміло, як ми будемо ділити пікові години. Словом, коли ми сказали «Ні», то й вони сказали нам «Ні».

Насправді пошук приміщення був досить складним процесом: скажені ціни на оренду, вбиті зали. Тоді я саме пішов з роботи на позиції Full Stack PHP / Team Lead, і навіть не шукав нової — просто займався пошуком приміщення, вчив англійську, проводив час із сім’єю.

Далі ми знайшли приміщення, яке нам з Георгієм спочатку не сподобалось. Точніше воно нам сподобалось, але ми не побачили потік аудиторії в перспективі, тому що воно розташовувалося у дворах, трохи в зоні КПІ, недалеко від славнозвісної «Поляни».

І ось в цьому плані нам допоміг Дмитро — наш третій партнер, який правильно розставив акценти, сказавши нам: «Хлопці, стоп, ну це приміщення офігенне. Воно за всіма параметрами нам підходить, а з аудиторії тут багато студентів». Він у цьому універі навчався, і розумів це, вважав, що ми потягнемо це місце коштом аудиторії студентів, як мінімум.

Тож ми почали далі процесити саме це приміщення, оренда якого коштувала на той момент 30,000 грн/міс. Воно було цікаве: квадратура приблизно 160 метрів, п’ятиметрова стеля, незвичайна вхідна система — один вхід ззовні — це там, де клієнти заходять сходинками, а другий із зали, прямо на паркінг.

Розпочали робити ремонт після перших власників, який обійшовся нам ще десь в $15,000. Це при тому, що частину роботи ми зробили самостійно: поклали резину та підлогу, поставили ринг.

І ось десь за два місяці ми завершили ремонт цього приміщення. У жовтні 2019 року я почав працювати в appflame (моя теперішня компанія), і в той самий день, 14 жовтня, у нашого боксерського клуба RISEN TEAM було відкриття.

Три співвласники клубу: як ми розподілили обов’язки

Трохи повернуся до історії, як ми зустрілися з Дмитром. Відбулося це на етапі пошуків приміщення — він був клієнтом Георгія, і йому було цікаво вкластися у відкриття боксерського клубу. Це було своєчасно, адже у Георгія на той час трохи змінились плани: він накопичив певну суму задля інвестування, а потім у моменті йому необхідно було велику частину цієї суми витратити.

Спочатку в нас з Дмитром були певні складнощі у спілкування, але насправді він видався доволі класним партнером у плані домовленостей: ми дуже чітко розмежували наші долі в бізнесі та обов’язки.

Насправді в кожного з нас трьох були свої плани щодо бізнесу й того, які задачі він мав закривати. Для Дмитра це був більше як фан — йому було, як-то кажуть, по приколу мати клуб боксу. Я заходив з позицією, що хочу бізнес, який буде додатковим джерелом фінансування для моєї сім’ї, а також хочу розвивати цей напрям спорту, бо він мені цікавий. А в Георгія позиція була скоріше така, щоб він міг краще себе забезпечувати — тобто був тренером і власником одночасно.

Розповім трохи детальніше щодо обов’язків:

• я беру на себе все, що стосується веба, інтернету. Тобто це гугл-реклама, сайт — ось такі речі. І певну операційну діяльність;

• Георгій тримає фокус на підборі тренерського складу, утриманні клієнтів: щоб їм було цікаво та комфортно, продуктивно займатися у клубі;

• Дмитро — це у нас суперомунікатор, він класно вміє домовлятися, у нього досить багато зв’язків. Тобто він розв’язує питання більш організаційного характеру. Ще він прикольну річ зробив на старті: закинув у своє середовище (в нього основний бізнес пов’язаний із медіа) нашу локацію. І до нас у клуб приходили кілька разів фільми знімати, навіть якось показ мод був. Це теж допомагало утримувати фінансовий стан на початковому етапі.

Як бізнес пережив ковід, війну та зараз збирає рекордну касу

Тож спочатку ми розвивалися впевнено, але трішки повільно. Я щось підбустив, і тренер щось підбустив, і Дмитро щось підбустив. Щось відбувалося. І в один момент — бах, карантин. Клуб закривається на кілька місяців. Оце був стрес для всіх.

У Георгія це був основний вид доходу. Для Дмитра це було не так критично, тому що у нього є основний бізнес, який його тримає. Для мене це теж було не дуже критично, але досить неприємно.

Тобто тільки ми все запустили, воно вже почало рости, скоро мали отримувати хороші доходи, і тут раптом зупинка. І у цих форс-мажорних обставинах потрібно було все це заменеджерити, домовитися про пільгові умови з орендодавцями, які в нас були просто фантастичні — я таких людей ще не зустрічав.

По-перше, ще на старті вони відразу забезпечили приміщення вентиляцією і кондиціонуванням своїм коштом. Тобто просто привезли це все та встановили. І за час карантину, а потім війни — у них постійно були для нас дуже лояльні умови. У цьому плані з ними дуже класно та легко розв’язувати питання.

Почалася війна. Усі кудись їдуть, ніхто нічого не розуміє, адже таке в житті не часто трапляється. Нам почали дзвонити орендодавці, щоб узгодити використання приміщення як сховища. Воно не є повноцінним укриттям, але тут можна себе безпечніше почувати. У роздягальнях дуже потужні рейки стоять, тобто вони досить гарно захищені. І повторюся, що з тренувальної зали — вихід на паркінг, що також є певним укриттям.

Деякі люди почали там просто жити. Наприклад, Георгій зі своєю дружиною переїхали туди, тому що їм було дуже страшно: у них квартира на Оболоні на верхніх поверхах. Також сюди переїхали сусіди з їхнього ж будинку та частина людей з будинку, який поруч з нашим клубом. Вони поприносили свої речі, влаштували собі ліжка просто в клубі. Тому на початку війни ми умовно віддали це приміщення людям, щоб вони між собою делегували ключі та були в кращій безпеці.

Відкрилися знову ми десь за два місяці, орієнтовно в середині травня — точно не пам’ятаю дату. Але це були ще не повноцінні групи — ми тоді відкрили клуб більше на прохання колективу і клієнтів. Тож ми ухвалили рішення відкритися, тим паче, що більшість людей уже забрали свої речі додому, а інші спускалися лише під час повітряних тривог.

Спочатку ми працювали винятково на забезпечення колективу, домовилися з орендодавцем на безоплатний період, пояснили, що працюємо заради того, щоб наші співробітники мали зарплатню. Тож на той час я з партнерами ніякого доходу не отримували. І ось у такому форматі ми пропрацювали десь до Нового року, а вже потім потрошки почали платити за оренду.

Як вдається поєднувати роботу PHP-тимліда на full time та бізнес. Чому не залишаю роботу в ІТ заради бізнесу

Здавалося б, якщо бізнес загалом почуває себе добре — можна було б повністю зануритися у проєкт та покинути позицію PHP-тимліда. Але насправді все не так просто.

1. IT однаково дає більший дохід, тобто зробити такий крок нераціонально з фінансової точки зору.
2. Мені подобається моя робота. Подобається, як ми розвиваємось, яка в нас команда. У мене загалом була мрія знайти класний колектив розумних людей і з ними працювати. І зараз це місце саме те!

Але бізнес теж приносить профіт: ось нещодавно зробили топ з каси. І це був саме той рівень, саме мої очікування, коли ми взагалі стартували всю цю історію з клубом. Насправді клуб уже навіть вийшов на той етап, коли завдяки доходу від нього особисто я можу забезпечувати свою сім’ю. До цього рівня ми разом з партнерами дійшли майже за чотири роки. І це не може не тішити :)

А далі відкриття мережі боксерських залів та розвиток у розробці

Планувати щось на майбутнє зараз не дуже вдається, але якась картинка вже є. Звісно, хочемо продовжувати розвивати мережу. Можливо навіть зробимо франшизу — наразі ще немає чіткого алгоритму дій. Ми дуже зосереджені на розвитку нового клубу з боксу — вже проінвестували в нього значну суму коштів.

Розкажу трохи про другий клуб, який уже відкрили. У нього досить велика площа, 300+ квадратів. Свіжий ремонт та красивий зал — і це важливо. Насправді я навіть вважаю, що нам вдалося розв’язати ось цю проблему страшнуватих залів для боксу, про яку я згадував на початку. Адже зараз до нас приходять люди та кажуть, що вони кайфують від тренування, зокрема завдяки гарно обладнаному приміщенню.

Важливо, що наш підхід помічають, адже наша позиція така, що бокс — це не тільки для людей з невисоким рівнем доходу в підвальних приміщеннях. Ми справді хочемо приносити задоволення людям, щоб вони кайфували від тренувань, отримували не тільки кріпатуру, а й ось це задоволення від тренування, від спілкування з однодумцями, від результатів, від залу.

Мені важливо, щоб я сам отримував позитивні емоції під час занять. Загалом ми покращуємо все, що можна покращити: зали, маркетинг, внутрішні процеси. Наприклад, у нас буде один безлімітний абонемент на всі види занять: сьогодні ходив на бокс, завтра все тіло болить — можна піти на стретчинг. Також мені подобається мій розвиток у ролі PHP-тимліда, тож усе продовжується. Хочу, щоб росла команда, наші амбіції та цілі, тому що це мені дуже імпонує. Мені подобається той результат, який я бачу та якого я досягаю.

Насправді зараз у мене є все, чого я хотів. Усе, крім вільного часу :) Але я дуже хочу його знайти, щоб не тільки виконувати свою роботу та менеджерити клуб, а й розвиватися як тимлід, спілкуватися та обмінюватися досвідом зі спільнотою, тому почав трішки писати на своїй сторінці в LinkedIn. Тож якщо у вас є якісь питання щодо цієї статті або будь-які інші — буду радий поспілкуватися у коментарях або у моєму LinkedIn. На зв’язку!

Ковальський провулок 19 (Шулявка — Політех)
Instagram

вул. Липківського 18 (Ультрамарин)
Instagram