ІТ vs Армія #9. Чим тут мотивують?
Доброго дня
В етері все то й же анонімний програміст, який розказує чим відрізняється служба в армії від роботи в ІТ.
І сьогодні мова знову піде про мотивацію.
Чим цей розділ відрізняється від попереднього?
Там мова йшла про «які мотивації є в людях». А тут мова піде про «що начальники можуть робити підлеглим щоб добитись від тих виконання наказів?».
Звикання
Прийняття свідомого рішення вимагає багато часу і зусиль. Це треба обдумувати які є варіанти дій, зважувати всі за і проти кожного з варіантів. Свідомо приймати рішення — це тяжко й довго.
Тому в більшості випадків людина не задумується про як краще. А просто робить як звикла.
Звичка — це вже сам по собі дуже сильний мотиватор.
Чим більше ти щось робиш — тим більше звикаєш. А чим більше звикаєш — тим частіше це робиш.
Для цього в армії тебе спонукають до вироблення нових військових звичок.
Відключення критичного мислення. Прививання страху бути розумним. Заохочення тупості і плосколобості.
Крім всіх інших звичок. В армії тобі привають звичку діяти виключно згідно звички.
В армії тебе привчають боятись думати креативно, боятись думати творчо, боятись задавати уточнюючі питання, боятись навіть думати про «а що якщо зробити по іншому». Тут тебе привчають боятись підійти до рішення свідомо (бо це може бути не так, як звик начальник. А це начальнику треба думати, а це довго тяжко начальник в рот єбав, краще робіть не так ефективно, але як всі звикли).
Тут тебе привчають не лише правильно тримати автомат, правильно затягувати турнікет (щоб аж нога боліла і біліла), правильно падати щоб зробити це швидко і не зламати ногу, і ще багато іншого напряму пов’язаного з службою.
Тут тебе привчають також бути тупим безпілотником, який просто втупу робить все що кажуть. І навіть не задумується «а може можна якось по іншому?». Тут тебе привчають бути куском м’яса, який навіть питань не задає. І тим паче не опирається їх виконувати.
Вивчення людей
Логіка проста: чим більше ти про людину знаєш — тим краще ти знаєш що саме з нею треба зараз зробити щоб вона зробила те, що тобі треба.
Вивчення людини саме по собі не стимулює людину ні до чого.
Але воно допомагає тобі краще підібрати стимулятори.
В ІТ це все відбувається виключно стихійно, просто працюєш з людиною, спостерігаєш, так і вивчаєш людину. Такого щоб прям тести проходити я хз, може десь і є, але правда не стикався.
В армії основне вивчення теж іде в процесі. Особливо на війні.
Але на етапі підбору (в тих РТЦК та СП, які сумлінно роблять свою роботу), на етапі онбордингу в підрозділ (де кадровики сумлінно роблять свою роботу), та й в процесі служби якщо це мирний час — придумані також різні досить непогані тести.
Ще що кидається в очі: в армії полюбляють стрес-інтерв’ю.
Їх роблять не тому, що є якийсь стандарт і т д. Це просто на рівні навика, на рівні звички передається від одного іншому. Більшість військових навіть не чули ніколи фразу «стрес-інтерв’ю». І тим не менш вони люблять при знайомстві якось тебе спровокувати, за щось скубнути, подивитись на тебе якось дико, питання якесь тупе задати, бажано агресивною інтонацією. І глянути твою реакцію.
І якщощо, таке є і в західних арміях. Бо в армії в міру специфіки «домена», стресостійкість — один з найважливіших софт-скілів.
Спонукання
Щоб звичка виробилась — треба щоб людина кілька тижнів обов’язково виконувала накази.
І навіть коли є звичка — людина всеодно періодично буде задаватись питанням «а чому я маю робити саме оце, а не щось інше».
Що робити з людиною хто не хоче робити те, що ти йому кажеш?
Спонукати
Наводити аргументи, вести дискусію
Просто береш і розказуєш людині варіанти:
Ось в цій ситуації яка перед тобою стоїть — тобі доступний такий варіант дій, такий варіант дій, такий варіант дій, такий і такий. Кожен з них має такі то плюси і такі то мінуси. І як бачиш, варіант виконати мій наказ — це найкращий з доступних тобі варіантів в цей момент. Тому давай роби що я тобі кажу.
Якщо людина має заперечення — не затикаєш рота, не насміхаєшся, а роз’яснюєш, пояснюєш. Аж поки людина не задасть всі зупиняючі її питання, не зважить всі за і проти і не переконається, що
1. «Блін, командир правду каже: найкращий з доступних мені варіантів — зробити що каже командир»
2. «В мене командир розумний мужик виявляється, йому можна довіряти».
В цілому як і в ІТ.
Маніпулювати
Добре якщо виконати наказ — це об’єктивно найкращий з доступних варіантів.
А що робити якщо це не так?
От що якщо людині об’єктивно доступні кращі варіанти? Що якщо командиру роти вигідніше сісти в тюрму чим виконати м’ясний наказ комбата?
Що робити комбату?
Правильно. Або відкоригувати / відмінити свій наказ. Але тоді це треба доповідати комбригу щоб комбриг шукав резерви. Або якщо їх не лишилось, то доповідав ще вище. Як результат десятки безглуздих смертей всеодно стануться. Просто загинуть не підлеглі цього комбата, а ті резерви, кого пошлють замість цих підлеглих. Та ще й цього комбата знімуть з посади і пришлють на його місце більш лояльного і задаючого менше питань.
Тому є варіант два: маніпулювати, тиснути на психіку ротному, щоб ротний не встиг продумати достатню кількість варіантів, зважити всі за і проти. Маніпулювати, запутувати, емоційно тиснути.
_
Візьмемо недавній приклад з прильотом по скупченню.
Таких скупчень в той день було ціла купа по всій Україні. Просто по інших не прилетіло. Або й прилетіло, але не так гучно, як по 128 бригаді.
Фото з телеграм каналу любимчика Офісу, претендента на пост головкома, генерал-полковника Суворова Сирського. Ось лінк t.me/osirskiy/421
Ба більше. Думаєш 6 грудня (уже після трагедії в 128 бригаді) не було таких масовок?
Питання. Чому люди виконують наказ про прибути на такий двіж? Невже варіант «прибути» — це найкращий з доступних варіантів? Невже нема кращих варіантів?
По-перше, хоч і є кращі варіанти, але не прям в рази. В них є свої мінуси (зробити не так як каже командир — це завжди тягне за собою купу проблем).
По-друге, люди рідко задумуються про адекватність наказу, бо звикли беззастережно виконувати що кажуть і не задумуватись (читай розділ про звичку виконувати накази).
По-третє, навіть коли хтось починає виступати проти. В більшості випадків начальство починає: «Фу сикло!» і/або «ну ти ж хочеш нагороду? з рук командуючого, перед строєм, все красиво, фоточки, як має бути» і/або «менше про то думай, нічого там не прилетить, вже он скільки раз це робили і ні разу не прилетіло» і/або «ну я розумію, що це ідіотська двіжуха. Але сам командувач сухопутними військами хоче приїхати поторгувати фейсом, напрацювати собі персональний бренд Суворова. Як ти собі уявляєш я маю сказати генералу, що його ідея тупа і небезпечна *уйня?» і/або «ти що самий умний?» і/або «а може ти уже злив кацапам локацію і того сам не хочеш їхати, хочеш щоби прибило лише нас?». Ну і ще повно всяких варіантів яких-завгодно маніпуляцій які можна сказати щоб людина повелась. І багато незагартованих людей ведуться на маніпуляції.
Щоб людина виконала наказ — не обов’язково той наказ має бути найкращим з доступних.
Головне щоб у момент прийняття рішення він здавався людині найкращим з доступних.
Якщо аргументовано переконати людину не виходить, то маніпуляції теж працюють.
В армії на це є ціла мудрість «наїби ближнього свого щоб ближній твій не встиг наїбати тебе першим». В армії гра слів, пресинг, знецінювання, перекидання уваги, всі оці прийоми. Вся оця чорна риторика — тут це прям олімпійський вид спорту.
В ІТ це теж є. Але дуже рідко. Поширене це явище лише в говноконторах. В більшості ж компаній все по чесному.
В армії ж ця вся система, все навколо просочення брехнею і маніпуляціями. Тут спроби наїбати — це прям супермасове явище.
Полегшити виконання наказу
Одна справа зимою іти в окоп з вафляними куртками які видають на складі. Ще гірше якщо замість зимових видали літні, чи якщо й тих не видали. Інша справа якщо видали зимові, якісні зимові. ПРАВИЛЬНИЙ РОЗМІР , а не «бери який є поки є». Або хоча б коли командир організував поїздку в військторг / на пошту, щоб підлеглі могли самі купити якісний одяг.
Одна справа йти займати оборону в голій посадці де все треба готувати з нуля. Зовсім інша йти займати підготовлену лінію оборони де уже зроблені спостережні пости, бліндажі, нариті траншеї, попереду закладені міни і т д.
Одна справа наступати коли на боці противника перевага в істотах виду homo sapiens, артилерії, авіації, навіть дронах.
Інша справа коли вся ця перевага на твоєму боці.
Та власне як і в ІТ. Одна справа коли в компанії настроєні процеси, ти чітко розумієш свою задачу. Коли в офісі є старлінк, генератор. Інша справа коли в офісі холодно, смердить каналізацією, на сусідньому поверсі спортзал звідти постійно чути гуркіт і крики, в процесах хаос, що робити неясно і так далі.
Організоване забезпечення і налагоджена взаємодія — це полегшує виконання наказу, тобто зменшує кількість мінусів варіанта «виконати що кажуть», а отже й покращує його позиції на фоні інших варіантів дій.
Щоб ти вірогідніше виконав наказ — його стараються краще планувати, краще продумувати. Організовувати забезпечення.
Особливо якщо тобою тяжко маніпулювати (бо якщо тобою легко маніпулювати, то краще на тебе накричати (це легше), чим тратити сили організовувати забезпечення).
Власне як і в ІТ. Просто в ІТ це прям поширене явище, а в армії тільки якщо пощастило з начальством.
Заохочувати і нагороджувати
Одна справа коли тобі кажуть: ось є такі то варіанти дій. І от один з них — це просто піти просто штурманути посадку. Якщо ти цю задачу виконаєш — це буде плюс одна посадка для нашої країни, і вигоди з виконання цієї задачі ти отримаєш рівно стільки само, як і будь-хто інший з цієї країни, навіть хто цю посадку не штурмував.
Інша справа якщо тобі кажуть: якщо штурманеш посадку, то крім того, що наша країна матиме плюс одну посадку. Ти, особисто ти, матимеш державну нагороду, матимеш премію 150к грн чисто за штурм цієї посадки, саме на твій взвод дадуть новий хамві, а тобі дадуть відгул 3 дні.
Ну тобто. Тобі додають плюсів до варіанта «що якщо виконати наказ».
Мовою ІТ — це бонуси.
(Порівняти бонуси, які є в армії, з бонусами, які є в ІТ — можеш самостійно)
Яких плюсів додають в армії?спойлер: майже ніяких
Законні
— Можуть сказати дякую. Похвалити. Подивитись на тебе заохочувальним поглядом. Похлопати по плечу.
— Можуть вручити грамоту.
— Можуть відправити до тебе в сільраду похвалу, що ти молодчинка круто служиш. Щоб твоя мама тобою гордила, щоб твій вуйко назвав тебе мужчином, щоб твоя баба розказала всім сусідам який ти амбал.
— Можуть оформити х*ву тучу паперів щоб через місяць-два коли все пройде через всі інстанції вручити цінний подарунок. Цінний подарунок тобто футболку з логотипом бригади або китайський ножик з гравіюванням «Служу українському народові».
— Можуть оформити ще більше паперів, почекати зазвичай пів року поки це пройде по всіх інстанціях і вручити державну нагороду. Якщо все пройде по всіх інстанціях і цю нагороду пришлють. Бо на будь-якому з етапів щось може піти не так і нагороду так можуть і не прислати.
— Можуть посприяти тобі в переведенні. Наприклад сказати: ось, маєш пройти три штурма. Якщо виживеш і зробиш все ок, підпишу твій рапорт про переміщення.
— Можуть пріоритетно видати щось круте. Наприклад приганяє повернись живим на батальйон новенький пікап. Бажаючих отримати пікап багато, але пікап лиш один. От комбат бере і видає його твоєму взводу, бо ви краще всіх робите свою роботу.
— Можуть дати відпочинок. Але в межах розташування частини. Ну тобто просто кілька днів не ставити жодних задач щоб ти просто виспався. Можуть просто давати менше задач в день. Тримати твоє навантаження не на рівні 20 годин на добу. А тільки 16 або навіть тільки 2 години на добу. Дивлячись наскільки тебе цінують.
— Можуть дати якісь бонуси до побуту.
В армії військовослужбовцю не гарантовано жодних побутових радощів. Військовослужбовець має бути готовий спати 4 години на добу, інші 20год їбашити, в т ч копати бігати й т д, митись раз в тиждень, і їсти що видають. Все інше. Тобто можливість користуватися телефоном, інтернетом, можливість отримати з дому посилку з вкусняшками або купити собі самому якусь вкусняшку, можливість митись частіше чим раз в тиждень — всі ці блага на розсуд командира. Командир не зобов’язаний їх дозволяти й забезпечувати. Але по доброті своїй душевній може давати і пароль від старлінка щоб солдат міг додому подзвонити, і вкусняхи привозити, і т д.
— Можуть пустити в офіційну відпустку. Благо зараз нарешті командир може давати відпустку офіційно, і не 10 днів, а 30 (увесь 2022 рік командир не мав права легально давати відпустку в з а г а л і). Але акцентую. МОЖЕ, А НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ! Може й не пускати.
А як же надбавки до зарплати?
Надбавки які передбачені і які реально платять — це так звані бойові.
За дні, в які ти виконував завдання прям на нулику — за день доплачують +3к грн.
За дні, в які ти виконував завдання в зоні бойових дій, але не прям на нулику — за день доплачують +1к грн.
За всі інші дні (коли виконував завдання за межами зони бойових дій) — 0к грн.
Причому платять не за результат. Платять за саму участь.
З доплат які прив’язані до результату є лише премії за знищену техніку. За знищений танк це 50 тисяч грн, за БМП це 40 тисяч грн.
Але по-перше і найперше — щоб їх отримати — треба пройти ціле бюрократичне пекло, купу всього нафоткати, написати, описати, доказати. Якщо не знайшлось нікого поряд хто зміг зняти на відео як ти з РПГ стріляєш по бесі. Або на відео не видно, що це саме постріл з саме твого рпг спалив ту беху. То значить знищення бехи саме тобою не підтверджене — грошей не дадуть.
По-друге виплачується не по 50 тисяч на людину, а 50 тисяч ділиться між усіма учасниками розрахунку.
По-третє виплати передбачені лише за знищену техніку.
Тобто піхотинці які стояли в окопі тримали фронт щоб в них з-за спини могли вилетіти дронщики / відпрацювати артилеристи, грошей не отримають. Піхотинці отримають гроші лише якщо танк/бмп підійде до самих позицій і вони влуплять той танк з гранатомета.
Оператори ударних дронів, які вони взяли напряму від волонтерів, а не отримали від держави, отримати виплату не можуть, бо не можуть доказати, що це саме їм належав той дрон з якого вони принесли відео.
За знищення живої сили (тобто за вбивство піших солдат) гроші не передбачені. За взяття росіян в полон виплати не передбачені. За штурм замінованих позицій доплати не передбачені. За взяту посадку надбавки не передбачені. За утримування оборони на позиції з назвою «Ачько» доплати не передбачені.
За просто сумлінне виконання конкретних поставлених задач, в т.ч. задач із забезпечення, прикриття, планування, та інших, доплати не передбачені.
За скидування грішми на запчастини, будматеріали. За покупку собі одягу понад норму. За це ніхто не доплачує.
Оплата в армії майже не прив’язана до результату. І навіть не прив’язана до затрат і зусиль.
Як же додаткові дні відпустки?
Верховна Рада (найвищий законодавчий орган України) визначила, що командир має право давати підлеглому не більше 30 днів відпустки на рік. Причому не можна 6 ходок по 5 днів. Або 3 ходки по 10 днів. Виключно 2 ходки по 15 днів.
Легальної можливості отримати більше відпустки не передбачено.
Можна хіба нелегально. По документах будеш проходити ніби в строю, а сам будеш знаходитись дома. Але Боронь Боже «залетиш», десь «спалишся» — стаття 407 кримінального кодексу тобі і стаття 426 кримінального кодексу командиру.
Тому відпустку дають ну дуже дуже рідко. Але відгул на 3 дні в прифронтове місто дати можуть.
Закрити очі
Закони написані так, що доїбатись можна навіть до дерева. Чому не побілене, чому без бірки, чому дуб, а не берізка, чому такий здоровий, чому росте в невстановленому місці, де документи на дерево. І т д.
Вимоги закону настільки мікроменеджерські і відірвані від реальності. Що ти або воюєш абсолютно строго чітко згідно закону, але не довше тижня (бо через тиждень такого «ефективного» воювання кацапи знищать і тебе, і твій підрозділ). Або ж воюєш ефективно і при цьому в ряді моментів порушуєш закон.
Детальніше я про це вже розказував отут і отут.
Так от. Командир може закрити очі на те, що ти з хлопцями випили пивка (формально це стаття
Відгул може дати неофіційний.
Пробачити СЗЧ якщо ти всього на пару днів втік.
Закрити очі на те, що ти в пориві гніву розстріляв кацапа який здавався в полон. Або за те, що ти відп*іздив його вже в тилу бо хотів спустити злість.
Не дрючити за документацію там де мав би дрючити.
Ну тобто не карати там, де командир зобов’язаний покарати.
🔥 Залякувати і карати
Простими словами: додати мінусів іншим варіантам. Щоб варіанти про «зробити не так як вимагає начальник» виглядали не настільки вигідними.
От уявімо перед тобою стоїть вибір. Тримати посадку, зимою, в болоті, під обстрілами, відбиваючи хвилю штурмовиків за хвилею.
Або ж поїхати додому.
Які мінуси в варіанта [поїхати додому] порівняно з варіантом [тримати посадку]?
Майже ніяких. Навіть якщо без тебе фронт ослабне — поки кацапи дойдуть до тебе у Львів — кацапів будуть зупиняти в Дніпрі, Черкасах, Вінниці, Тернополі. За цей час ти встигнеш виїхати в Польщу.
Так от щоб це твоє [поїхати додому] було не настільки привабливим. До нього штучно додають мінус. А саме беруть і кажуть: «якщо ти поїдеш додому — так просто жити життя ти не зможеш. Ми заблокуємо твої рахунки, а через трохи тебе заберуть в тюрму». І тоді контраст між поїхати додому і тримати посадку не такий виражений.
Власне які додавання мінусів альтернативам доступні?
Абюзінг
Є різні підрозділи, різні командири. Є де цього нема.
Але в більшості з ким я стикався, якщо ти починаєш сперечатись і/або неякісно зробив що сказали, та й навіть просто попав під поганий настрій начальства, ти отримаєш зливу матюків, принижень, оцих всіх неприємних емоцій.
Виписування командирської піздюліни — це позаштатний вид спорту в нашій маленькій російській армії. Скіл, який відточують роками.
Є підрозділи де на тебе кричать постійно. Якщо є зальот — кричать і матюкають з усіх сил. Якщо зальотів нема — кричать менше. Але кричать і матюкають постійно.
(Це тобі не тепленька ІТшечка. ЕТА АРМІЯ ТРАТІЛ МНЄ В ЖОПУ!!!)
На стріляних людей хто бачили смерть, хто вже не раз прощались з життям. Це діє менше. Особливо коли таким способом пробують змусити виконати м’ясний наказ. Але на строковиків, тиловиків, новоприбулих, працює дуже добре.
«Краще зроблю що кажуть чим потім буду оту слухати» нас привчають ще зі школи. І власне абюзинг теж працює.
Побиття
Зараз в бойових бригадах гранати є навіть у котів і мишей. У всіх є автомати з купою патронів. І ніхто не має права в тебе ту зброю забрати. Навпаки, ти зобов’язаний завжди мати зброю при собі. І командир зобов’язаний вимагати від підлеглих щоб вони носили свою зброю при собі. Тому зараз якщо і б’ють, то з мого досвіду виключно аватарів (алкоголіків) щоб людина угомонилась і трохи мала що згадати коли протверезіє. Причому б’ють не лише командири, а й товариші. Б’ють лише тоді, коли є загальна згода усього колективу, що тут замість тисячі слів треба просто дати пару приходів по плечах.
Але в мирний час. Коли бригада не в секторі, а просто собі в пункті постійної дислокації. Вся зброя зберігається в спеціальних кімнатах. Отримати автомат на руки ти можеш лише на полігоні перед самими стрільбами. Або коли заступаєш в наряд.
Тому в мирний час прапорщики спокійно ламають стільці об спини строковиків. Буквально. Чув особисто такі історії від свідків яким можна довіряти.
Дисциплінарна відповідальність
Якщо командир хоче, то може виписати тобі догану чи сувору догану. Буквально. Захотів — виписав. Причину завжди можна знайти, було б бажання.
Догана — зарплати отримаєш на ±2к грн менше за місяць коли вчинив проступок.
Сувора догана — зарплати отримаєш на ±4к грн менше за місяць коли вчинив проступок.
Є ще неповна службова відповідність — точно не знаю, ні разу не стикався, але наче як — мінус ±16к грн протягом 6 місяців.
В ІТ штрафи гнучкі. А в армії от тільки по от такій дибільній формулі. Або 2-4к грн одноразово, або знімаєш 16к протягом пів року. Або й ⤵
Адміністративна відповідальність
В кодексі України про адміністративні правопорушення є повний список дій, і яка відповідальності за них передбачена.
Але більшість з них у воєнний час не актуальні (бо в воєнний час актуальні їх аналоги з кримінального кодексу).
Єдина стаття, по якій складають напевно 90%+ адмінпротоколів — вживання алкоголю.
За місяць, в якому ти вчинив проступок, тобто місяць, в якому вжив алкоголь, тобі заплатять всього ±6к грн. Незалежно від чи брав ти участь в бойових діях чи ні. Просто ±6к. Тобто ні бойових, ніяких премій, нічого. Чисто 6к щоб було на цигарки.
Плюс штраф по адмінпротоколу. 17к грн. За кожен новий факт вживання алкоголю новий адмінпротокол, новий штраф.
Держава тобі заплатить за місяць тільки ±6к, а ти державі 17к, по 17к за кожен факт вживання.
Кримінальна відповідальність
В кримінальному кодексі перераховані статті, де вказано за що і скільки років.
Зокрема за відмову виконати наказ (стаття 402), від 5 до 10 років. Неважливо чи наказ стосується бойових дій чи ні. Чи наказ логічний, чи ефективний. Головне щоб наказ був правомірний (згідно вимог статуту). Відкрито відмовляєшся? Стаття 402 ККУ. Від 5 до 10 років.
За самовільне залишення місця служби довше 3х днів (тобто поїхав собі додому неофіційно більше як на тиждень) — стаття 407 ККУ — від 5 до 10 років.
За невиконання наказу, що призвело до тяжких наслідків (серйозні втрати майна, поранення чи загибель людини) — стаття 403 ККУ. Від 5 до 10.
За недбале ставлення до служби, за бездіяльність (тобто якщо в тебе підлеглий порушує закон, а ти не притягуєш його до відповідальності). Теж стаття 425 і 426.
Тобто. Сама відмова виконати наказ, або ж «ідіть до біса, я пішов додому» (дезертирство), автоматично тягне за собою кримінальну відповідальність.
Ба більше. Якщо ти командир хоча б відділення. Навіть за саму нелояльність, за те, що не посміхаєшся коли начальство хоче, і не плачеш коли начальство хоче. При сильному бажанні начальство може заморочитись, все красиво обкрутити і підвести тебе під кримінал за що-небудь. Наприклад за відсутність робочої карти.
Все створено для того щоб в тебе навіть думки про «а може начальство помиляється» не виникало. Щоб ти навіть подумати боявся в напрямку непокори.
Почати дойобуватись до чого-попало
Підведення під кримінал — то ще треба вміти, і то вже крайні випадки.
А от просто дойобуватись за що-попало. За відсутність журналу. За неправильність його заповнення. За відсутність доповіді. Ізі. От просто щоб задрочити. Щоб переламати і зробити слухняним.
Трудотерапія
Можна спеціально почати придумувати складні задачі. Без яких можна було б обійтись. Але нащо обходитись, якщо можна задовбати підлеглого.
Змусити рити додаткові запасні бліндажі, навіть в тилу. Бігати крос (щоб тренувати фізуху). Розбирати-збирати автомат. Все що-завгодно аби навантажити працею. Причому формально це все законно. Спорт, підготовка укріплень, це все таке, що має сенс.
Переведення в ще гіршу жопу
Служити на кордоні з білорусами, де ні обстрілів, ні штурмів, де великі теплі бліндажі — це одне. Стояти в Херсоні де тебе не штурмує піхота, але де прилітає арта — це вже трохи інше. Стояти на Куп’янську, де і арта, і штурми піхоти, і бліндажі маленькі сирі на скору руку роблені — це ще інше.
Навіть хто в найгарячіших точках. Але в батальйоні матеріального забезпечення, ремонтно-відновлювальному батальйоні і т д — це теж жопа, але не до кінця. Бути ж в найгарячішій точці звичайним піхотинцем — оце вже жопа.
В самій самій жопі звідки вже нема куди переводити, перебуває лише частина військових. Меншість. Більша частина служать там, де погано, але не найгірше.
Так от я вже казав, жодних гарантій збереження посади нема (привіт лоббі ікс й ініціатива Федорова). Якщо начальство вирішить, що ти їм перестав підходити, якщо ти став недостатньо лояльним — можуть перевести туди, де людей завжди дефіцит (вгадай чому їх там постійний дефіцит).
І це небажання бути переведеним в саму жопу — це неабияк мотивує робити що каже начальство.
Ганьба
Можуть написати листа в сільраду / на роботу яка ти редиска. В фейсбуці навіть тебе «похвалити’.
Для відлюдькуватих ІТвців це звучить трохи навіть смішно. Типу «подумаєш розкажуть моїм сусідам, що я сикло.. пфф. ідуть в*ни н*й ті сусіди».
Але якщо людина все життя пропрацювала на заводі, десь в Дніпропетровській області. І тут на той завод присилають: «ваш колишній робітник бухає, тікає в сзч, підбиває товаришів на мародерство, на позиціях лінується, роботу не робить». То це трохи інше.
А для людей з села. Людей хто все життя живуть з мантрою «що люди скажуть», отримати в сільраду «похвальний» лист з військової частини — це страшніше смерті.
Розправа і загранотряди
Глянемо на світ очима противника.
Постав себе на місце зека з шторм-z.
Які в тебе опції?
Ти або виконуєш накази, і можливо виживеш, можливо доживеш до кінця контракту.
Або відмовляєшся виконати наказ і гарантовано помираєш.
Який варіант обере зек із шторм-z? (Авжеш іти вбивати українців)
У нас в Україні на щастя покищо до загранотрядів не дійшло. І хоч не можу бути впевненим, але сподіваюсь і не дійде.
Максимум прості порожні погрози в стилі «ану підараси йобані! досить ссати! Якщо ви відступите, я вас сам всіх нах*й перестріляю!». Але це чисто з розряда абьюзингу.
Епізодів коли українці стріляли в спину відступаючим українцям я не те щоб не перетинався, навіть не чув, не чув навіть чуток (слухів).
А от з розправами все не так однозначно.
От що заважає командиру батальйону, на передку, викликати підлеглого в штаб. Там в оточенні наближених людей того підлеглого застрелити. Зарити десь в полі по бистрому. Штаб батальйону — це не кафешка в місті. Це зазвичай бліндаж десь в єбєнях де крім мишей ніхто просто так не шариться. Жодних сторонніх свідків.
А по документах провести, що нібито зник безвісти. А то й взагалі що дезертирував.
Як родичі докажуть, що не дезертирував? Як? Ніяк.
От виходить, що ти дось вмираєш, дось родичі навіть тих 15млн не отримають. Жінка все життя буде в підвішеному стані, з думкою «а раптом зараз мій коханий об’явиться, може правда дезертирував».
Навіть мені особисто один раз поступала погроза. Реальна погроза. І ще десятки раз крім того, але ті рази не рахую, бо то були просто пафосні крики без жодних серйозних намірів.
Є знайомий в іншій бригаді який постійно конфліктував з начальством, а потім раптово за трохи мутних обставин став зниклим безвісти.
Це явище не масове. Від рук русні люди помирають в раз сто частіше чим від рук своїх. Але навідміну від загранотрядів розправа все ж трапляється.
Впливати на людину через вплив на сім’ю
Заохочувати або залякувати людину можна не лише саму.
Можна й впливаючи на близьких їй людей.
Гляньмо на світ очима ворога. Уявімо себе на місці свого вчорашнього колеги з люксофта, якого на росії мобілізували і призначили керувати дронами. Уявімо, що це навіть розумна людина хто знає що це за війна, усвідомлює всю конченість. Просто не зміг виїхати, бо дось був джуном нікому непотрібним, дось закенселили закордоном за те, що рускій.
Так от мобілізували цього Тіхана керувати російськими дронами.
Йому це неподобається, він не хоче вбивати українців. Що йому робити?
Здатись в полон? Перейти на сторону українців? Хєхє. Оператор дрона — не піхотинець. Оператор дрона виконує завдання з тилу, іноді з десятків кілометрів від нуля. Звідти ще треба постаратись здатись. І навіть якщо все вийде і здасишся — буде очевидно, що здався ти добровільно.
Що буде з сім’єю росіянина, який добровільно здався в полон? Сім’єю росіянина, яка розміщена на росії?
Підірвати гранату в штабі?
По-перше. Прийти підірвати штаб і себе, маючи теплу і відносно безпечну посаду. Суїциднутись просто в ім’я правди і справедливості. Це треба мати титанові яйця і виховання неймовірної моралі. Вангую більшість українських військових ще не доріс до цього морального рівня. Що вже казати про людину, хто виросла на росії.
По-друге що буде з розміщеною на росії сім’єю російського солдата який підірвав гранату в штабі?
Просто уяви себе на місці того Тіхана. Підійди до дзеркала й глянь собі в очі. І скажи чесно: ти би пожертвував благополуччям своєї сім’ї заради сімей далеких українців?
Отож бо.
Терор родини — людоїдський стимулятор, але працюючий. Ахуєнно працюючий.
Так само як і турбота про родину (хоча терор сильніший за турботу)
Гляньмо тепер очима не Тіхана, а якогось тувінця Ібермердербирдирбека. Цей Ібермердербирдирбек живе в злиднях, в депресивному регіоні де нема жодних перспектив. І тут йому пропонують подзаработать баблішка, отдать іпотєку за пол года. В случає смерті отдать іпотєку дасрочьна. Абєспєчіть дєтєй жильйом. Далеко не кожен тувинець погодиться на це. Але багато хто погодиться.
Тепер очима Джеймса фром юесей. Соціальний захист родини, плюшки для родини — теж сильний стимул. Коли ти знаєш, що про твою сім’ю подбають навіть якщо тебе не буде, то тоді й помирати не так шкода.
Та й навіть очима Дениса з України. Хоча б ті нещасні 15 мільйонів + безплатна вища освіта дітям. Мало, але вже хоч щось. Якось всеодно не так шкода вмерти.
В ІТ вплив на сім’ю слабо розвинений. Часто менеджера навіть не знайомі з родиною своїх програмістів.
В армії ж в цьому напрямку ведеться ціла система робота.
Заохочувати вироблення звички через «програму лояльності»
В армії в кожного є накопичувальний рахунок.
Чим якісніше і сумлінніше робиш те, що тобі кажуть. Та і чим лояльніший ти до начальства впринципі.
Тим менше начальство шукає за що тебе вздрючити. Менше дрючить коли навіть є за що вздрючити. Частіше дає ніштяки саме тобі.
Приклад з тою ж відпусткою. Не обов’язково ставити питання як «ось, штурманеш посадку, дамо відпустку». Можна ставити питання «ось, штурманеш посадку, плюс 100 балів на карту накопичення. І коли стоятиме питання чий взвод першим відправити у відпустку або кому дати афігєнний пікап. Якщо ти на той момент матимеш балів більше чим інші, то всі ці плюшки будуть тобі».
І навпаки, якщо в тебе балів мало, то тебе будуть дрючити більше чим того, в кого балів багато.
В ІТ це аналогічно. Але є одна відмінність.
В ІТ бали згорають через місяць-два.
В армії бали згорають за
Такий собі subway surfers.
Проводити ритуали і впроваджувати священні символи
Вище я вже казав про те, що можуть вручити цінний подарунок. Тобто футболку з логотипом бригади або кружку або щось таке.
Яка цінність футболки чи кружки самої по собі?
Ти готовий заради футболки чи кружки хоча б день посидіти під обстрілами в болоті?
Але якщо загорнути все в драму, в театр, в красиві гасла, в емоції, в приналежність до соціальної групи, в гейміфікацію.
Наприклад заборонити носити бойовий шеврон поки не заслужиш. Носити тільняшку як знак причетності до десантури. Організовувати дні поминання загиблих товаришів. Організовувати спільні походи в баньку після бою. Промивати мізки про «ось, ви десантура, ви кращі».
Тоді цінність футболки з логотипом бригади, та ще й якщо вручив командир, суб’єктивно виростає в твоїх очах.
Ба більше. При достатній кількості драми ти починаєш цінувати й саму службу, сам процес, саму можливість служити в цьому підрозділі.
При достатній кількості драми, саму можливість бути частиною команди людина починає відчувати бонусом і цінністю.
Мені особисто ці всі ритуали й священні символи більше нагадують маніпуляції, просто витончені. Але всеодно виніс в окремий пункт, бо багатьом людям заходить.
В ІТ це доречі теж є. Сам термін Goooogleer (голосом дівчини з мема яка каже бееентліі).
Мерчі, оце все. Це все ІТшні аналоги священних символів, ритуалів і т д.
Учити, тренувати
Це теж спосіб полегшити виконання завдання.
Просто це не тут і зараз на конкретне завдання як от організація забезпечення й планування конкретного бою.
Навчання і тренування — це про системну роботу з людиною, яка потихеньку підвищує здатність людини виконувати завдання.
Дуже дуже класний дуже дуже потужний стимулятор (жаль тільки, що трудозатратний).
Показувати власний приклад
Це з розряду маніпуляцій. По факту.
Бо якщо одна людина щось робить, бо для неї це найкращий доступний варіант, то це ще не значить, що й для всіх інших людей робити це ж саме найкращий варіант.
Але це якщо думати розумом.
А от емоції так не кажуть. З емоційної сторони якщо хтось щось робить, то й самому хочеться приєднатись. От реально коли командир сам щось робить тяжке і ризиковане, то це надихає повторювати за ним.
Навіть якщо командир робить тупу дічь, яку краще за ним не повторювати.
І не так важливо щоб варіант «виконати що кажуть» об’єктивно був найкращим з доступних. Важливо щоб ти сприймав його таким, щоб він тобі суб’єктивно здавався найкращим з доступних.
_
І.. з стимуляторів наче як все.
_
Підсумуємо
Щоб ти робив що від тебе хочуть. Роблять все можливе щоб ти вважав, що варіант «виконати наказ» — це найкращий з доступних тобі варіантів.
Для цьогоЗ тобою спілкуються, тебе переконують:
Зменшують кількість мінусів від виконання наказу. Тобто тебе вчать, забезпечують, та і сам наказ планують. Щоб для тебе виконання цього наказу було не таким важким.
Додають плюсів до варіанта «виконати що кажуть» шляхом всяких плюшок (яких правда дуже мало передбачено).
Додають мінусів альтернативним варіантам (і матюками, і штрафами, і навіть кримінальними справами).
Ну і кого совість не зупиняє (плюс не зупиняєш ти сам) — всіма можливими способами обманюють.
Роблять все можливе, щоб ти вірив, що виконати наказ — найкращий варіант з усіх тобі доступних.
Відпочинок, реабілітація
Напевно кожен ІТвець знає що таке вигорання. Коли майже нічого не надихає.
Але мало хто знає що таке депресія. Відчуття коли не просто майже ніщо не надихає. А коли майже ніщо не лякає.
Коли ти не відчуваєш майже нічого.
А в армії це классік. Навіть якщо ти попадаєш в людяний підрозділ до людяного начальства.
Всеодно. Тобі зразу ж доводиться швидко змінювати звички. Мусиш робити дуже багато того, що ти не хочеш робити. На війні побут суворіший, іноді прям страшенно суворіший. На війні навантажень дуже багато. На війні страшно. На війні ти регулярно переживаєш втрати.
І так одне до другого, це прям виснажує, це прям випалює.
В різних людей по різному. Але зазвичай кілька місяців активних бойових дій і все, людина спалена. Не вигорівша, а згорівша повністю.
І власне..
Як стимулювати до чогось людину хто нічого не хоче? Людину хто навіть жити не хоче?
По хорошому в таких ситуаціях тебе мали б забирати в реабілітаційний центр з на кілька місяців. Або якщо не вистачає реабілітаційних центрів. То хоча б давати на пів року оплачувану відпустку щоб ти просто пожив дома перетравив це все, відчухався.
Мали б, було б логічним, було б ефективніше.
Але нема.
Згідно нинішньої совкової доктрини. Якщо людина не в лікарні — людина вважається здоровою, отже значить хай пиздячить.
Тому після виснаження ти або тікаєш, або здихаєш.
Або дезертируєш, або ходиш овочем аж поки із-за своєї неефективності не помреш.
Реабілітацію проходять лише кому щось відірвало або порізало. Або на крайняк кого дуже дуже тяжко контузило.
Всі інші їбашать поки не втічуть / не помруть.
Все, що залишається командирам коли підлеглий виснажився — це вижимати з нього всі соки. Тому, що по-перше, це дозволить добитись хоч щось від того підлеглого. Надавити на останні залишки сил через страх біль і приниження легше чим через заохочення. По-друге так цей виснажений підлеглий «дійде» (або до смерті, або до рішення про СЗЧ) швидше. А отже й швидше пришлють когось нового свіженького. І через
Бо можливості відправити цього на реабілітацію чи хоча б в піврічну оплачувану відпустку нема.
Щоб яким мудрим і добрив був командир, щоби як він любив своїх підлеглих і бажав їм добра, в нього нема повноважень, він не має можливості відправляти виснажену людину на відновлення.
Та й таке
Ще раз підсумуємо все сказане вище.
Основний мотиватор в армії — звичка. В першу чергу в тобі виховують звичку виконувати накази.
Щоб ця звичка з’явилась і не пропала — тебе стимулюють різними стимулами. Переважно покараннями й залякуваннями. Але деколи буває й чимось іншим.
Щоб ефективніше підбирати до тебе стимулятор — тебе постійно вивчають.
А коли ти згорів і вже ніякі стимули не домагають. То ні, не відправляють на реабілітацію. Навіть відпустку на пів року не дають. Якщо ти згорів — тебе починають пресувати все більше аж поки не втічеш / помреш.
Порівняти систему стимулів в армії і систему стимулів в ІТ кожен може сам.
Повний зміст циклу:
— IT vs армія #1 . БАЗОВІ відмінності
— IT vs армія #2 . Відмінності правил і законодавства
— IT vs армія #3 . Приклади ДОВБОЇБІЗМУ з поясненням причин
— IT vs армія #4 . КРІПОСНЕ ПРАВО
— ІT vs армія #5 . Як це все досі працює? В чому секрет успіху?
— IT vs армія #6 . ЦИФРОВІЗАЦІЯ і папери
— IT vs армія #7 . Можливості для розвитку
— IT vs армія #8 . МОТИВАЦІЯ. Чому люди тут служать?
— ІТ vs Армія #9 . МОТИВАЦІЯ. Чим людей мотивує сама армія?
— IT vs армія #10 . Чим відрізняється культура й атмосфера
— IT vs армія #11 . Неупереджено про БРАТЕРСТВО, дружбу і соціалізацію
— IT vs армія #12 . Чим відрізняються ЛЮДИ в армії і ІТ?
* Ніхто не може змінити світ одним рухом пальця.
Але всі можуть відправити лінк на цей топік в флуділку компанії, в чат з одногрупниками чи й навіть просто другу в особисті.
Найкращі коментарі пропустити