IT vs армія #10. Дві фундаментально різних культури
Шалом алейхем!
В ефірі анонімний програміст, який уже майже два рочки не вилазить із українського ЦАХАЛа. І я продовжую розказувати про відмінності роботи в ІТ від служби в армії.
Раніше я намагався давати максимально вичерпні відповіді, конкретику, все таке.
Тут же тема філософська, тут так не вийде. Але хоча б приблизно спробую.
Суть
Є от в тебе патерни мислення, мисленнєві звички, переконання. Сукупність цих патернів мислення, мисленєвих звичок і переконань я маю на увазі під словом культура.
Так от є канібальські культури: Носії таких культур глибоко переконані, що всі люди парочьниє. Що всє вакруг ліба враґі, ліба нєнадьожниє і врємєнниє саюзнікі.
В колективах де більшість людей є носіями канібальської культури — там ти коли когось зустрічаєш — ти в ньому бачиш або небезпеку, або можливість наживи: або пахана який зараз тобі дасть п*зди, або ж лоха, якого можна розкрутити.
В таких колективах є лише поверхнева видимість довіри і лише поверхнева видимість взаєморозуміння. Довіри й взаєморозуміння ж нема. Такі колективи іноді навіть здатні об’єднуватись і діяти воєдино якщо в них всіх з’являється відчуття зовнішньої загрози. Окремі недосвідчені члени таких колективів можуть деякий час навіть сприймати це гадюче кодло за братерство, за те саме плем’я. Але то тимчасові відчуття, з часом воно проходить (про як впливає стрес і безальтернативність на єдність буде трохи далі)
В колективах де переважає людоїдська культура, більшу частину часу кожен член колективу почувається в самотності і відчуває фоновий не даючий спокою тліючий страх й небезпеку. Причому страх й небезпеку не лише ворогів. А й страх своїх.
Дуже крута ілюстрація. Дуже рекомендую подивитись. Він не просто показує, він занурює в атмосферу, ти сам відчуваєш все те що відчувають люди там. Фільм «Груз-200». Це й же фільм пропоную скидувати іноземцям кому цікаво відчути російську культуру.
І зробив цей фільм не якийсь там каварний амєріканєц даби ачєрніть расію матушку. Зняв його один з топових російський режисерів. І що сам цей фільм, що тим паче режисер, був багато раз нагороджений самими ж росіянами.
Фільм геніальний і дуже добре передає ці відчуття, цю атмосферу ниючого доконуючого страху і ненависті.
Це було про канібальські культури.
А є культури взаєморозуміння, взаємоповаги — культури гуманізму.
Носії таких культур глибоко переконані, що в більшості з людей добра більше чим зла. Носії таких культур з терпінням ставляться до людей з іншими поглядами, до інших людей. Носії таких культур і самі не бояться бути іншими, думати й знати як вони собі знають. Носії таких культур відкриті світу. Ними рухає бажання творити й дружити. А не бажання вбити/втікти.
Ти коли оточений носіями гуманістичної культури — ти розквітаєш. Ти відкриваєшся як особистість, ти починаєш любити людей і любити це життя.
Так от.
ІТ цих 30 років тісно активно взаємодіяла з заходом. І випередила будь-яку з галузей України. Не так зарплатами, скільки культурою. В плані культури, ІТ найгуманізованіша, найлюдяніша, найпередовіша галузь України. Не ідеальна, але набагато ближча до ідеалу чим всі інші.
В ІТ сама система спонукає тебе ставитись до оточуючих з повагою. В ІТ тобі все, що є навколо — спонукає тебе вірити «в людях добра більше чим зла». В ІТ сама система закликає тебе довіряти іншим і робити все щоб не підривати їх довіру до тебе. Поважати інших і вимагати повагу до себе. В ІТ якщо ти прийшов людяним, то скоріше всього людяним і залишишся. І навіть якщо ти прийшов в ІТ підрасом, то скоріше всього в ІТ станеш трохи людянішим підарасом.
Армію ж до 2014 системно знищували. Старі російські людожерські закони ніхто особо не реформував, та і кадрова політика була .. кхм кхм.. ще гірша як при союзі. Ми нашу армію свідомо і системно знищували. Свідомо і системно, знищували . Робилось все можливе щоб залишити лише нездатних чинити опір. Всіх хто мав якісь хоч трохи принципи, людяність і здібності — притісняли і витісняли. Залишалися або тупі й лояльні, або вперті і хитрі хто могли зображати лояльність. Ми закинули армію настільки, що у війну з рф ми вступили коли наш Верховний Головнокомандувач і міністр оборони були громадянами країни ворога (я про 2013 рік і Януковича з Лєбєдєвим якщощо).
З початком війни ми (суспільство) нарешті почали хоч щось там трохи розвивати. І з 2014 по 2022 щось навіть трошки покращилось. Щось там трошки десь капочку чуточку наче як напевно покращилось.
Але цього капочку трошечки — цього недостатньо. І в армії досі штинить запах комунізму. Досі панує цей дух конаючої ненависті. Дефолтної ненависті до себе і до оточуючих, запах дефолтного відчуття небезпеки і подляни від оточуючих. Сама система так зроблена. Наша армія досі збудована так, що хто прийшов підарасом — той опідарашується ще більше. А хто прийшов людяним — або постійно відчуває дискомфорт і тиск системи, постійно бореться з системою і страждає, або не витримує і стає підарасом.
Я думаю навіть хто не служив в українській пострадянській армії — всеодно знає про що я. Всі ми вчились в українській пострадянській школі, вчились в українських пострадянських університетах, звертались до українських пострадянських державних органів. Відчули і регулярно відчуваємо на собі що таке людиноненависна система.
І сподіваюсь кожен мав досвід роботи в здоровому ІТ колективі де все збудоване на довірі, повазі, комунікації і кооперації.
Думаю кожен хто це читає хоча б приблизно розуміє про який контраст я розказую.
Це дуже розмита, метафізична, філософська відмінність. Я не можу коротко і вичерпно її пояснити. Доводиться отак розмито пояснювати.
Це от як відмінність між опинитись в центрі подій фільму Груз 200 і фільму Сам Удома.
Цю відмінність важко пояснити словами. Але вона є і з нею стикались всі мої друзі з ІТ хто пішли служити. Тому хоч і не можу пояснити цю відмінність коротко і вичерпно, але й пропустити не можу.
Так от
Коли приходиш в армію із ІТ, то це прям як цеглиною по голові. Багато нового й неприємного. Але це не тільки втрати друзів, важкий побут, ненормований робочий день, далекість від сім’ї, ризик життю, здоров’ю і т д. В очі кидається також культура ненависні, зневаги, злоби. Не братерства, не взаєморозуміння, а зневаги, злоби, ненависті. Десь більше, десь менше. Але кидається.
Перехід з ІТ в армію — це не лише про зміну побуту і сфери діяльності. Це також про перехід з майжезахідної культури в пострадянську культуру. З людиноорієнтованої системи в людиноненависну систему.
Це тяжко описати. Але гріх не згадати.
Доповідь закінчив.
Повний зміст циклу:
— IT vs армія #1 . БАЗОВІ відмінності
— IT vs армія #2 . Відмінності правил і законодавства
— IT vs армія #3 . Приклади ДОВБОЇБІЗМУ з поясненням причин
— IT vs армія #4 . КРІПОСНЕ ПРАВО
— ІT vs армія #5 . Як це все досі працює? В чому секрет успіху?
— IT vs армія #6 . ЦИФРОВІЗАЦІЯ і папери
— IT vs армія #7 . Можливості для розвитку
— IT vs армія #8 . МОТИВАЦІЯ. Чому люди тут служать?
— ІТ vs Армія #9 . МОТИВАЦІЯ. Чим людей мотивує сама армія?
— IT vs армія #10 . Чим відрізняється культура й атмосфера
— IT vs армія #11 . Неупереджено про БРАТЕРСТВО, дружбу і соціалізацію
— IT vs армія #12 . Чим відрізняються ЛЮДИ в армії і ІТ?
* Ніхто не може змінити світ кількома рухами пальця.
Але всі можуть відправити лінк на цей топік в флуділку компанії, в чат з одногрупниками чи й навіть просто другу в особисті. І все це кількома рухами пальця.
41 коментар
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівЯ вже серйозно починаю розглядати варіант як мобілізацію мене як міжнародно визнаного AI розробника який привернув увагу OpenAI. Схоже в цій країні все можливо
Зараз у військо прийшла купа цивілів. Людей, не зашорених статутами, людей з прогресивними поглядами. І, здавалося б, градус дуболомства давно мав би опуститися до мінімальних значень, адже умовно прогресивних вже кількісно більше, ніж вояк.
І тому дивніше, що досі
як в старі добрі довоєнні часи з строчниками.
І це дивно (насправді ні). Бо, скажімо, коли кажуть «система перемеле» то, здебільшого, говориться про невелику кількість свіжої крові, котра не здатна боротися з системою. В ЗСУ ж не сказати б що «невелика кількість» свіжої крові, кількість якраз велика. Але через кріпосне право виходить що навіть лічені одиниці довбоIOбів руїнять все. І солдати продовжують стояти годинами на плацу, брити кантіки і займатися хєрньой. Сумно.
Ті мобілізовані хто не хочуть підкорятись — їх пускають під 402 статтю кримінального кодексу або роблять щось подібне (когось розформовують, когось до сзч доводять, когось посилають на задачу 200 без достатніх роз’яснень)
Можеш згадати недавню історію з 67 бригадою. Дуже показова історія
Навіть меншість може «перемолоти» більшість. Або принаймні змушувати ту більшість грати за своїми правилами. Якщо в тієї меншості є інструменти.
Так працює в IT, горизонтальні стосунки, ініциатива, більше свободи дій, відсутність бюрократії.
В армії це неможливо, хоч весь рядовий, сержантський о/с поміняється на нових-прогресивних. Є накази МО, генштабу, статути, є жорстка вертикаль влади, є відповідальність за кожну помилку. В вищі структури влади, очевидно, мобілізують небагато людей з прогресивними поглядами (якщо взагалі таке можливо).
Фільм «Груз-200» зроблений режисером Балабановим, тим самим, який зробив фiльми «Брат» де показав оте «Мальчiк, водочЪкi нам прiнєсi» та «За Сєвастополь отвєтiтє» — тонко передавав той час- русня в1997-2000 роках залишалась iмперською. Дарма всi сподiвались на те, що вони вгамуються.
Тейк про культурний «gap» — чиста правда, можу засвiдчити з власного досвiду, бо бачив зсередини радянську армiю, яка потiм довго деградувала, i бачив наше айтi2000-х i зараз.
Людоїдство в радянськiй армiї могло носити теплi ламповi форми у виглядi «жартiв», не знаю як це стисло передати. Цiла культура. А так, подивишся — милi люди, так i не здогадаєшся, що пiд шкурою звiр, якщо не розумiєш.
Перед моїм приходом добровольцем в армію я востаннє зустрічався з тим, як дорослий мужик намагається познайомити мене зі своєю дорослою донькою, давно і це теж був чувак з совковими замашками. Тоді довелося тікати в прямому сенсі, бо чувак завів мене прямо до неї в кімнату, коли вона лежала на ліжку.
Тепер таке часто з побратимами, які рекламують мені своїх доньок або ще якихось родичок, типу сестри дружини.
Показник того, що вони в тебе вірять) що ти непогана людина :)
З всякими підарасами дочок не знайомлять)
Але все одно якось дико.
тут упущен один момент, что армию все 30 лет недофинансировали и из самого богатого ведомства МОУ с 700тыс. личного состава с вооружением, которое должно было сдержать наступление войск НАТО + в 1994г на территорию Украины было выведено личный состав и технику ГСВГ (Группы советских войск Германии) т.е. оружия и проффесиональнонго личного состава ЗСУ было завались, но небыло денег это все содержать + требования США по разоружению в обмен за деньги, по этому к 2014г МОУ стало самым нищим министерством в Украине с минимумом личного состава, в которое служить шли или фанаты или те кто не мог найти работу на гражданке, по этому, если даже тебе нравилось служить — прожить на те деньги и содержать семью было не возможно, не говоря о том, что зарплату задерживали + всякий армейский идиотизм, чтоб ты не думал где-то подрабатывать.
По этому даже выживать никого из ЗСУ не надо было, — все умные сами ушли, т.к. первая же зарплата на любой работе на гражданке была выше чем в ЗСУ (правда в больших городах, в селах служили династиями, если часть расположена была в нем же, т.к. работы другой в селе небыло) .
В совке в армии зарплаты всегда были больше чем на гражданке, по этому все умы были в армии или работали на армию (так осталось в США где все перспективное это военное), по этому до этого считалось, что военный — это умный, принципиальный, ответственный и т.д. человек, но все это выветрилось в МОУ за 90е,2000е,
и к войне 2014г ЗСУ пришло с тем, что во всех верхах ЗСУ служат фанаты, неудачники, приспособленцы, или просто тупые, этому способствовала также классическая кадровая политика Армии в отличие от гражданки, это назначение на должности в зависимости от выслуги лет (срок службы), а не от знаний, а у молодежи в 90е,2000е,2010е был тренд любыми способами откосить от службы в ЗСУ.
По этому и
т.к. верхи, у которой была отрицательная селекция, не понимают мобиков, которые работали на гражданке и знают как это быть свободным, да и есть еще обида и месть среди старослужащих за то что им пришлось служить во время унижения служащих ЗСУ в маштабах страны.
«Маємо те, що маємо».
... якщо це не прапор. і не єфрейтор. і не зампотил. і.т.д
при совке в этих званиях и на этих посадах часто служили толковые т.к. очередь стояла, единственно где можно было встретить «таких себе» это на удаленных точках где-то в зажопинске.
А должность замполит это вообще была розовая мечта многих, т.к. низачто не отвечаешь, даже поговорка была про них — «Рот закрыл — рабочее место убрано», единственно надо было уметь говорить, т.к. все культурные мероприятия в части это его.
Так ти ж просто більш розлого сказав те ж, що і я ))
Не зрозумів що саме було упущено
Для мене «IT vs Армія» це як порівнювати «Яка різниця концтабіру Освенціма від санаторію в Криму?» Але цікаво :) дякую за працю!
.
«На проблему варто дивитися широко і здалека під різними кутами»
пригадується той дотнеччик, який в атб побив людину до полусмерті. Дуже цивілізована ойтішечка.
Як на мене то не «взаємодія з західною культурою» робить ойтішників такими спокійними, а банальна можливіть замовити мак на обід і не рахувати скільки лишилося до зарплати.
Так і з армією — мені здається автор дуже перебільшує, коли пише що до 14 року армію. свідомо. знищували. Врешті сам автор лише два роки у ній (хоча може служив в нульових, звісно).
Просто тою ж армією ніхто не займався, а у місцях розташування матеріальних цінностей якось самі собою виникали кримінальні клани. Малі зарплати, нервове життя. І от уже не культурний
ойтішнофіцер, а дядько, що після чергування розвантажує вагони.Га га га
Давай візьмемо один окремий випадок і накладемо його на кілька сотень тисяч людей як закономірність
Га га га
Який неймовірний рівень аргументації 🤦♂️
Високі зарплати (хай навіть більша частина в конверті і в офіційних звітах не проходить) платять не лише в ІТ.
Як доказ можу навести кількість люксових, та й не тільки люксових, машин (більшість з яких належать не ІТвцям).
Пропоную до ознайомлення grnt.media/...trachala-oboronozdatnist
Навіть якби армію не знищували, а просто не розвивали. Це не відмінить всього написаного про культуру. Бо результат після 30 років розвитку і 30 років застою — різний, дуже різний.
Але гірше того. То був не застой, то було свідоме спрямоване знищування. Ряд підтверджуючих фактів знову ж таки тут grnt.media/...trachala-oboronozdatnist . Дуже крута стаття, дуже рекомендую до ознайомлення. Все по хронології і по фактах.
Так, саме так. Коли на службі тільки те й роблять що пиляють і продають зброю. А замість військових навчань і розвитку всіляко ріжуть зарплати і збільшують кількість тупих принизливих активностей. Коли на високі посади призначають підарасів, які з усіх своїх підлеглих вибирають таких самих підарасів, а ті собі. І ти приходиш на службу і мусиш робити тупі безглузді принизливі накази. Це саме те, що я описав коли казав
вибач, забув закрити тег
<irony>Дякую за цикл статей, за проведену роботу.
Оцю частину хочеться роздрукувати, в золоту рамку, і показувати всім хто жаліється на умови в іт, на «важкий труд на галерах» тощо. Деякі люди точно не знають НАСКІЛЬКИ все може бути погано, якщо працювати не в ІТ-сфері і особливо на держ-структуру.
Ну тут навіть не IT. Всеодно якийсь вітер заходу щось хотів змінювати із самого початку. Навіть я, який виріс у далекому від цивілізації селі ріс на західному кіно, іграх, журналах, книгах, музиці де було багато ліберальних цінностей.
Багато однокласників/одногрупників прогибались під різні приколи системи, але мені це все страшенно остогидло. Так що одного разу завернуло у панк тусовку, але то таке.
Тут ключове що через воєнрука мене із технікуму мало не виключили. Конфлікт був глибоко ідеологічний і порозуміння ми з ним не знаходили (особливо коли він називав мене мішком із гівном). Це відбило у мене взагалі бажання мати хоч щось спільне із армією, хоча непогано стріляв у тирі і був період коли задумувався навіть стати снайпером.
Якраз головна проблема що от такі ліберальні і талановиті хлопці обходили армію стороною, а могли б щось змінити — якою б система не була якщо туди впровадити якусь критичну масу людей із іншим мисленням система б лопнула як мильна бульбашка.
От хоча б воєнруків ставити не старих радянських пердунів.
Тут така справа — хто вас навчить зовсім не обов’язково буде приємною для вас людиною. Може бути і майор Пейн — вкрай не приємна людина. В якихось критичних ситуаціях — воно нема інших варіантів. В довгу дистанцію, це навпаки вкрай погано.
якби вони вважали, що щось міняти для них краще чим зайнятись чимось іншим.
А так.. навіщо йти на державну чи військову службу, мучитись страждати боротись, по суті воювати навіть в тилу. Нащо, якщо можна 5 років покачати задачки на літкоді і сібатись в США і реалізовуватись там і ложити жирний жирний жирний жирний жирний жирний жирний жирнюююющий х*й на ці реформи, ці державні служби і оце все.
Тому й ідуть щось міняти тільки всякі нарвані мрійники хто хочуть на сраку пригод і челенджів. А всі кому достатньо простого спокійного життя просто качають собі задачки на літкоді і валять туди де зручніше середовище.
Просто есть такая штука, как профпригодность к решению задач на литкоде, а есть профпригодность к государственной или подобной службе. И это немножко разные вещи. Для первого желательно мыслить нестандартно, для второго — это противопоказано. Хотя в критической ситуации может быть и необходимо для второго, но с очень большим риском получить очень больших люлей, если облажаешься.
реклама? не?
Ідеальний приклад, якою _має бути_ армія.
Естонці молодці.
важная деталь — в совковкую армию
Абсолютно точний опис.
Цих двох статей ще нема — чи вже потерла цензура ДОУ ?
Вони підготовлені, посилання вже є, але будуть опубліковані будуть 24 грудня і 3 січня
Сьогодні опублікувалась остання
Обидві уже в публічному доступі
Можеш вриватись нити))
Ця серія есе колись увійде до підручників. Або наших, або натівських.
ІМХО, конаючий страх, конаюча ненависть, за номінальним значенням, це типу як щезаючий страх, ненависть. А за текстом скоріше мається на увазі «страх, вбивчий для того, хто відчуває його». Або я мало читаю сучасних книжок....
Я мав на увазі страх який постійно доконує, ниючий біль, ниючий страх
Добре систематизував про «дві культури». Але виходить що справа не в ІТ чи армії — це набагато ширше. Така сама «людоїдська» культура існує у багатьох школах. Переважно серед хлопчиків, але іноді і серед дівчат. Що цікаво: навряд чи хтось дома чи у школі вчить дитину що треба ненавидіти інших, намагатися домінувати і самостверджуватись принижуючи слабких. Тобто це наша природна, тваринна поведінка!
І зайвий доказ тому: потрапивши після школи до ВУЗу — там вже зовсім інша культура! Ближча до «культури гуманізму». Навпаки: у армії і особливо у в’язниці — «людоїдська» культура набуває свого апофеозу.
Отже перша гіпотеза у мене з цього приводу: на культуру впливає у першу чергу рівень свободи і незалежності людей! Чому у школі є булінг, а у ВУЗі його нема? Тому що дитина примушена ходити до школи. У неї завжди є головний «тиран» — батьки. Мало хто насмілиться сказати батькам: не буду ходити до школи бо мене там ображають! І навіть якщо скаже — це навряд-чи вирішить його проблеми, скоріше їх навіть побільшає. А студент взагалі може на усе забити — і ніхто його за це не покарає. Так само робота в ІТ відрізнялась від роботи на якогось «хазяїна» у підпільному цеху. В ІТ завжди можна було повернутися — і піти на +500 у іншу контору. А «хазяїну» треба кланятися і цілувати руки за те, що узяв на роботу і платить гроші, на які можна прожити. Тому такий «хазяїн» може собі дозволити ставитися до людей як до холопів.
Продовжуючи цю теорію: у армії ще менше свободи — тут ти не можеш звільнитися, і навіть не можеш відмовитися виконати наказ. А найменше свободи, зрозуміло, у в’язниці — тому там «людоїдська» культура зведена до списку «понять».
Але перша гіпотеза не відповідає на питання: чому за рівних умов неволі одні люди радо приймають і навіть очолюють «людоїдську» культуру, а інші не сприймають її взагалі, не знаходять і ній міста і стають «білими воронами»?
Знову — усі вчилися в одній школі, де панував булінг. Бики, звичайно, були задоволені своїм становищем, але булі і ті, хто обрав собі місце у «бригаді» цих биків, навіть на місті шестірок та підлабузників. Тобто люди готові грати по законах «людоїдської» культури, сподіваючись що і вони колись зможуть «піднятися» і над кимось домінувати. При цьому дехто з класу взагалі не хотів мати нічого спільного з «людожерами» і залишався поза їх колективом (за що і страждав).
Але школа закінчується — виникає питання: а де діваються шкільні «бики» після школи? Зрозуміло що хтось з них просто занадто тупі для ВУЗа — ідуть у «бригади» чи в армію, але ж більшість (в Україні) кудись таки поступає. І в ВУЗі вони швидко і охоче залишають «людожерські» звички і стають нормальними людьми. Зі свого потоку я не пам’ятаю жодного студенту, з яком не можна було б нормально спілкуватися.
Отже друга теорія: на прихильність до «людожерської» культури впливає також рівень інтелектуального розвитку людини. Інтелігентна людина просто має ширшу «піраміду потреб» — тому мрія домінувати над іншими через залякування не здається їй такою цікавою. І навпаки — людина неосвідчена і інтелектуально обмежена мріє домінувати хоч над кимось (наприклад — власною дружиною).
Повертаючись до теми «змінити армію»: більшість людей свідомо чи під-свідомо розуміють яка культура їм подобається більше. Треба просто дати більше свободи: якщо не можна залишити армію — то хочаб змінити колектив.
Що стосується більшої частини тексту — то ти підіймаєш глибокі філософсько-релігійні теми.
Я не проти того. Просто не маю часу друкувати + такі теми люблю обговорювати вживу або хоча б по відеозв’язку. Друк тексту незручний мері формат.
Що ж стосується
Погоджуюсь. Повністю.
Якщо дати свободу в переміщеннях — подібне буде притягувати подібне. І людожерські колективи почнуть вироджуватись просто в міру назвемо це природнього відбору.
Це ти про нього не чув бо в общазі не жив, попитай як у90-х у сільскому господарському, робили важкі(морально) речі, наприклад обмотати туалетним папіром, підпалити і змусити бігати по коридору, чи віджимали їжу, чи двері вибиті були постійно бо «перваки», першокурсники, бігали за горілкою постійно, чи в тому ж хпі чи хіре за водкой засилали(вночі звісно коли общага закрита і спускали по простирадлу) і пздили хто відвхмовлявс...В нульових вже пішло набагато легше і отримати по морді вже десь у 2003 стало дуже складно, чого не скажеш за 2000-й і навіть трошки 2002-й.
Хоча в бурсах трешак мабуть і зараз є.
suspilne.media/...ini-so-kazut-batki-ucniv
Большинство подобного треша через алкоголь и наркоту. Выпьют, курнут или ширнутся и море по колено. Аналогичный треш бывает и в более взрослом возрасте по той же причине. Мораль сей басни: самому употреблять не надо и по возможности с пьяными/обдолбанными не общаться и главное не спорить до протрезвления.
Причина в цьому саме виховання та середовище, а не препарати, це вже другорядне.
Це від людини залежить. Якщо ти під речовинами агресивний, то це тому що ти падлюка, а не тому що речовини. Нормальні люди себе в руках тримають, в найгіршому випадку розклеюються і обніматися лізуть, або ж просто залипають, на небо дивляться.
Может и падлюка. Но в трезвом состоянии такой человек в состоянии держать себя в руках, а не затевать ссору или драку. Значит просто от алкашей/торчков следует держаться подальше. У меня такой сосед был, царствие ему небесное. В пьяном виде выбил у себя в квартире окно на5-м этаже, запустив в мать мясорубкой. Матери пришлось перебраться в другую квартиру, благо они у семьи были.
Йдуть в бурсу і потім «на стройку» або йдуть в мвс...
Ну не пішли б бики на твій потік... а в мвс вузах ти б не навчався....
У 17 рочків мене сильно дивувало, що канкрєтниє пацани з класу, котрі весь час кричали «мусара паганиє» и решта всього того бичого, потім пішли у школу податкової поліції та МВС.
Трохи згодом я підріс і зрозумів, що там свого роду інь та янь, свій окремий світ. Нормальні люди трапляються, але переважно обидва боки того світу по вуха у тюряжній романтиці та понятіях.
Тож повністю вас підтримую, після школи наші шляхи розійшлися радикально.
Просто подобная публика профпригодна к государственной службе, армии, полиции, юстиции, налоговой и прочим работам, где основная цель не создавать что-то новое, а выполнять кучу всяких правил и следить за тем, чтобы другие их не нарушали. Так сказать выполнять функцию санитаров общества. Ну а те, кто туда не вписываются, в конечном счёте потом оказываются их клиентурой. Так это работает тысячи лет.