IT vs армія #12. Чим відрізняються люди? Фінальний допис

Доброго всім ранку!

Це уже дванадцятий, завершальний допис з циклу IT vs армія.

Протягом кількох минулих місяцяв я говорив і про базові відмінності, і про довбоїбізм, і про кріпосне право, і про мотивацію, і про діджиталізацію, і про братерство. І про багато іншого. (Зміст додав внизу).


А сьогодні,
як і годиться для завершального топіка — поговоримо про найважливіше — про нас і про вас.
Поговоримо про людей!

Як відрізняється відбір? Як відрізняються люди, які приходять в армію від людей, які приходять в ІТ?

В армії нижчий поріг входу за освітою.

Фахівці й експерти тут теж треба. І теж трапляються.
Але по-перше, система так збудована, що фахівці й експерти приходять сюди ПОПРИ, а не завдяки. Фахівці й експерти йдуть сюди набагато менше.
По-друге, профі отримують найважчі задачі, тому вони вибувають зі строю раніше всіх (якщо говоримо про воюючі підрозділи).
По-третє, навідміну від ІТ, в армії є робота для всіх. Тому беруть сюди всіх, в тому числі дуже тупих людей. Трапляються воїни хто навіть писати не вміють, хто буквально бояться щось там нажимати на тому компуктері, хто все життя сидів дома пас корову. Навіть такі трапляються. Буквально, без перебільшень.

В армію іноді попадають навіть наркомани і психічно хворі.

(Приклад реального оголошення в тематичному чаті від діючого військовослужовця хто раніше був громадським активістом)

Якщо людина просто адекватна (тобто здатна співіснувати з іншими й учитись) — її знайдуть куди задіяти, навіть якщо людина дуже дуже тупа.

В ІТ таких не беруть, в армії ж якщо на якусь невибагливу посаду — беруть і аж бігом.

Це ще не значить, що в ІТ одні інтелектуали, а в армії інтелектуалів нема взагалі.

Це ще не значить, що серед військових багато поганих людей. Безграмотність сама по собі ще не робить людину поганою.

Це не дає підстав знецінювати подвиги людей які вони роблять. Бо проблеми з освітою не є причиною проблем з мужністю і рішучістю. З моїх спостережень навіть навпаки.

ДУЖЕ СИЛЬНО НАГОЛОШУЮ. Хоч середньостатистичний військовий менш освічений за середньостатистичного ІТвця, але при цьому мужності і людяності йому не позичати.

В армію приходять затянутіші люди

Хейтери скажуть, що ІТ в цьому ніяк не відрізняється. І я не знаю.

Можливо я працював в якомусь не тому ІТ, можливо мені щастило з колегами і людьми кого зустрічав на різних заходах. Можливо. І тим не менш. З моєї особистої статистики:

70% ІТвців відкриті до нового, відкриті до інших поглядів. 70% ІТців кого я зустрічав — це люди, хто готові вислухати навіть брєдові ідеї. А якщо ж ти запропонуєш щось варте уваги, вони тобі ще подякують і кинуться впроваджувати.

При цьому. В армії. Можливо мені просто не щастило. Не знаю. Але з моєї особистої статистики.

90% людей в армії затянуті, задубівші. Багато хто з них стали такими вже в самій армії. Але багато хто з них прийшли в армію уже затянутими ще з мирного життя. Затянуті тобто зациклені на своїй правоті, на своїх старих звичках, на собі самих. І нездатні чути (не просто слухати, а саме чути) щось, що виходить за їх звичну картину світу. Закриті від будь-чого нового, навіть якщо це могло б зробити їх ефективнішими і живучішими. От задубулі, затягнуті. Ти пробуєш їх чомусь навчити, пробуєш щось підказати. А вони не хочуть чути, їм біль від змін і перевчання переважає страх за життя.

В армію приходять люди різного віку

В ІТ приходять зазвичай люди до 30. Навіть світчери світчаться в молодості. Дуже рідко хто в 40 чи 50 починає ІТ кар’єру (так, трапляються і такі люди. Але в процентному співвідношенні дуже мало).

Натомість в армію ідуть і в 20, і в 40, і в 55. Кого в скільки війна застала, той в стільки і прийшов.

В ІТ є певний ейджизм. Неофіційний, але тим не менш є. В армії ж і хлопці 20 років, і чоловіки 30-40 років, і діди 55 років, усі перемішані і всім пофіг кому скільки років.

В армії ширший набір задач

Більшість вакансій в ІТ — технічні або довкола технічні. ІТ, вона ж tech — це галузь для інженерів. Причому лише причетних до комп’ютерів.

Тут дуже мало місця людям типу людина-людина (або працюєш ейчаром, або сейлзом. Все). І взагалі нема місця монотонним людям хто буде щасливий все життя клепати 10 однакових стільців щодня. Людям хто любить природу. Людям хто любить щось носити тягати. Та навіть інженерам, але хто любить проектувати будинки або машини.

ІТ — вузька галузь.

Армія в рази об’ємніша, в рази ширша. Тут набагато більший асортимент вакансій. Та й під час масової мобілізації беруть представників усіх професій. В армію ідуть дуже різні люди.

В армію приходить менше всякої пи*здоти

Шахраї теж лізуть в military, особливо зараз коли military на хайпі. Але для цього придумують собі образ military-tech стартапера або ж волонтера.

В саму ж армію в якості саме військовослужбовця іти не поспішають, бо тут як повезе. Можна попасти до совісного принципового командира і з ним тємки-схемки мутити не вийде. Та й воювати — це ризик, померти можна. За людиною в армії набагато більше контролю. Та ще й так просто звільнитись звідси не вийде.

Аналогічно не поспішають ставати в стрій порожні вийобщики. Бо якщо будеш служити в тилу і вийобуватись — засміють. Ситуацій де треба проявити героїзм і професіоналізм більше як вистачає. І ти або його проявляєш, або не проявляєш і не пі*диш. Якщо ж просто пі*диш — ніхто тебе всерйоз не сприйме, будеш чисто клоуном-пи₴здаболом про якого всі все знають і постійно стібуться. А якщо будеш справді воювати, справді проявляти героїзм, то це ДУЖЕ ризиковано.

Так, на жаль в армії теж трапляються шахраї і скажімо так погано виховані люди. Хоча б трошки такі люди є всюди. Особливо Поворознюки нашого часу.

Але в армії їх відчутно менше чим в ІТ. І чим ближче до нуля — тим менше.

В армію приходять мужніші люди

Люди з скажімо так середнім рівнем мужності ідуть і в армію, і в ІТ. Є всюди. Але.

Прям адреналінові, прям ризикові люди в ІТ майже не йдуть, бо їм в ІТ надто нудно, вони надто непосидючі щоб сидіти писати код. Вони «народжені двіжнячити» (зокрема воювати).
При цьому люди хто аж надто боягузливі, хто прям взагалі не можуть переборювати страх — вони в рази рідше йдуть в армію (причини зрозумілі). Та й то ідуть примусово. Та й після примусового приходу або добиваються переводу в тил, або дезертирують.

Через це в армії крім звичайних людей, легко зустріти прям «відбитих», і важко зустріти прям «сикунів».

Через це середньостатистичний військовий більш мужній за середньостатистичного ІТвця.

Але. Важливий нюанс. Більшість людей. Основна частина. Навіть в армії. Це звичайні люди з звичайною психікою. Це не якісь там народжені для війни вікінги. Більшість — це такі самі прості звичайні люди хто бояться так само як і всі інші звичайні люди. Просто вміють переборювати страх (це і є сміливість). Так само, як це вміють і більшість ІТвців.

В армію жінки ідуть ще рідше чим в ІТ

Причин тому є багато. Щоб не давати додатковий привід для срачу в коментах — наводити ці причини не буду. Просто констатую мої спостереження. Чомусь, з якихось покищо невідомих людству причин, жінок в армії ще менше чим в ІТ. І ще якщо в медичних підрозділах, в штабах, в тилах, в підрозділах забезпечення, якось більш менш трапляються. То зустріти жінку в окопах, яка вся брудна в болоті риє траншею. От саме жінку яка от саме на нулю, і не просто прийшла подивитись що тут як, не приїхала когось евакуювати, а от прям вся спітніла кіркою довбає собі окоп. Або ж вся от брудна після дощу лопатою вичерпує болото з траншеї. Я чув про таких, і вірю, що такі жінки є. Але їх в рази менше чим чоловіків. Принаймні я жодної такої не зустрічав особисто (натомість чоловіків таких зустрічав сотні, не просто чув про їх існування, а зустрічав особисто, сотні).

(Я в даний момент нікого не засуджую, нікого не знецінюю і ні до чого не змушую . Просто чесно і неупереджено ділюсь моїми суб’єктивними спостереженнями).

Стереотип про «балконних ботанів, хто нездатні до служби»

Розкажу одну історію про як я отримував автомат.

Стоїть черга на склад. Люди заходять по черзі отримувати зброю. Заходжу і я. В ящику лежать автомати щойно зняті з консервації. Дають мені один з тих автоматів.
Ну я само собою перед тим як підписуватись про отримання починаю його перевіряти. Пробую перевести перевідник вогню в одиночну стрільбу. Для цього його треба посунути трохи вниз.

(Ось оцей ричажок треба вниз посунути).

А він прилип до корпусу. Автомат дось новий, «не обкатаний», дось стояв десятки років на зберіганні, присохло до корпусу. Я пробую, воно не опускається, не виходить зрушити з місця.

Даю автомат мужикам цим що їх видають, кажу: «хлопці, він заржавілий, навіть запобіжник не знімається, я такий автомат не прийму».
Цей мужик взяв попробувати, трохи піднатиснув — щолк і пішло. Потім пробує ще раз — все, щолк вниз, щолк вверх, щолк щолк щолк щолк, все ок все легко ходить. Дає мені.

Беру. Пробую. Не виходить. Пробую ще раз, пробую трохи сильніше. Не виходить.

Цей мужик ще раз бере, ще раз пробує, в нього в руках все знову щолк щолк щолк щолк.

Беру я ще раз. Вже ну типу питання принципа. Тисну, палець болить, тисну, дуже болить, але тисну. Херак, перевів. І тут же бачу пішла кров. Дивлюсь — пушка пальця порвалась. Шкіра порвалась. Шкіра ніжна, незагартована.

Ті мужики на тому складі почали ржати мол «офіцер єба запобіжник зняти не може хахаха». Вони то вже роками носять там ті ящики, колупають ті автомати, в них шкіра стала твердою, їм норм. Я ж чисто офісна людина, в мене палець до крові порвався.

До чого ця історія?

На початках, особливо на посадах де треба груба фізична сила, де погана погода, де треба грубий характер і т д — ІТвці й справді, на початку, виглядають марсіанами. Такими собі іспанцями з літньою резиною під час снігопаду.

Умовний лісник. Який багато років працює на відкритому повітрі, в мороз і в спеку. Працює тяжкою фізичною працею, ріже ті дрова, вантажить їх на машину. Працює в грубому чоловічому колективі з мужиками хто часто злі і грубі. Цей умовний лісник на початку буде в рази адаптованішим за ІТвця. В нього і загартованість до погоди є, і сухожилля міцні, і характер грубий, для нього це все не в новинку.

Певна доля правди в цьому стереотипі є. ІТвці працюють в офісах. А офіс відрізняється від окопа набагато сильніше чим ліс, чим ферма, чим завод. На початках ІТвець реально «балконна людина».

Але!

1. Чим далі ІТвець від окопа і чим більше інтелекту потребує посада — тим придатнішим до неї виглядає ІТвець і тим непридатнішим умовний лісник.

Середньостатистичний ІТвець звик думати. В ІТвця голова розвиненіша. Не хочу сказати, що всі лісники примітивні і що серед робочих на заводах нема інтелектуалів. Бувають різні ІТвці, бувають різні робочі на заводах. Але я про середньостатистичних кажу.

Більше того. ІТвці виділяються на фоні більшості неІТвців здатністю стримувати емоції.
Я тисячі раз був свідком ситуацій коли щось пішло не так. Надивився на різні реакції людей. І от з того, що я бачив. Багато «мачо» коли щось пішло не так починають просто бездумно верещати, всіх навколо звинувачувати, принижувати. Приймають якісь тупі емоційні рішення. Питаєш цю людину: «ти ж цим тільки гірше робиш, нащо ти кричиш?» — «я хочу викричатись, мені так стане легше».
В багатьох «мужиків» установка: «Хочу срати — сру! Хочу кричати — кричу! Головне щоб мене всередині нічого не тиснуло. А які від того наслідки мені пофіг.».

ІТвці не єдині хто вміють стримувати емоції, але одні із. Цей софт-скіл стримуватись, думати як досягти конструктиву, як домовитись, а не просто викричатись — воно в довгостроковій перспективі дуже допомагає.

2. ЗДАТНІСТЬ ШВИДКО УЧИТИСЬ І АДАПТОВУВАТИСЬ!

Лісник просто прийде, уже накачаний прокачаний, і буде просто робити як звик. Щось змінювати в житті буде тільки під сильним тиском, і то, швидкість змін буде менша чим в ІТвця.
Лісник буде виїжджати на міцних сухожиллях і адаптованості до холоду.

ІТвець нарішає собі грілки, піджопник, якісні берці, термуху. Випросить в інженерів окопний заряд (щоб самому менше копати треба було). Буде більше вимагати від начальства, в т.ч. коротших ротацій (щоб частіше можна було відігріватись), адвокату в разі чого подзвонить, сам розбереться в чомусь і т д. ІТвець проведе knowledge sharing — порозпитує досвідчених колег порад (поки лісник буде з солідним обличчям робити вигляд, що він не боїться і все знає, і що він прям моцний перець, ІТвець буде як губка всосувати досвід), які є поради, як правильно копати, що прикупити, що можна зробити, і т д. І так одне за другим. Середньостатистичний ІТвець навіть до окопа за місяць-два стане пристосованішим чим середньостатистичний неІТвець.

ІТвці нічим не гірші за інших навіть для окопів. Особливо якщо пройдуть якісну підготовку.

М’яка шкіра на пальцях з часом грубішає навіть в ботанів. І характер грубішає. І м’язи міцнішають.
При цьому в ботанів нікуди не пропадають їх ботанські переваги.

Що ще важливіше. Більшість ІТвців до окопа не доходять. Навіть якщо по розподілу ІТвця направили в піхоту, його вже на місці «вихоплюють» і переміщають на посади, де критично важливо швидко вчитись і багато думати.
Принаймні якщо говорити про мої спостереження.

Це неправда, що нібито ІТвці лунтіки, ні на що не здатні і і вони непотрібні в війську.

ІТвці потрібні війську! Все сильніше й сильніше треба!

ПІДКАЗКА МОЖНОВЛАДЦЯМ І ЗМІНОТВОРЦЯМ

(КОМУ НЕ ЦІКАВО — ПРОСТО ПРОЛИСТУЄМ ДАЛІ)

(пишу, бо можливо це читають люди які мають вплив на прийняття рішень. Хоча б у фінальному топіку буде чесно з мого боку дати їм трохи підказок)

Тож. Що робити зокрема щоб заманити ІТвців в армію?

Якщо ви хочете добитись чогось від людини, якщо хочете про щось з нею домовитись, якщо хочете «продати» цій людині якусь ідею — поцікавтесь що заважає цій людині прийняти пропоноване вами рішення.

Знаєте що заважає ІТвцям піти в армію? Принаймні тим, кого я про це питав.

ІТвці надто розумні щоб не стати тєрпілою.
І недостатньо жертовні щоб стати мучеником.

Хто знали що тут робиться, але хотіли захистити ближнього настільки сильно, що готові були піти на мученицький подвиг — пішли на мученицький подвиг уже. Вони вже тут.

Хто повелись на брехню або не змогли сховатись і були піймані — ті теж уже тут.

Ті, кого наявний баланс за & проти служби в армії влаштовував — ті уже тут служать.

Як міняти?

Тупий варіант 1: Можна пробувати одебілювати ІТвців. Щоб більше ІТвців можна було зробити терпілами.
Але спроби одебілювання тривають уже майже 2 роки. В 2023 на сам лише телемарафон витратили 2 мільярди гривень. І що як результати? Що як? Сильно результат? Ні результатів, ні 2 мільярда. Тільки перегріті очікування і розчарування.

Тупий варінат 2: Посилити виховання в дусі усвідомлення обов’язку, жертовності і так далі. Щоб ІТвці були більше схильними до мученицького подвигу. Але цим ви теж займаєтесь, зокрема на тому ж телемарафоні. І що? Як результати?

Тупий варіант 3: Закрутити гайки.
Дати за ухилення від служби не 3-5 років, а довічне. Або смертну кару. Виставити більше патрулів. Все оце репресивне. Що ж. В такій ситуації ІТвці будуть сидіти по хатах ховатись не вилазити і валити хто якими тільки щілинами куди тільки зможе. І не тільки ІТвці. А кого прижмуть — буде чинити опір, можливо навіть збройний. Авжеш, когось та й вийде закабалити, процент виконання плану мобілізації трошки зросте. Соціальне напруження наростатиме ще сильніше, так до громадянської війни недалеко. Економіка точно буде сипатись. А нових грошей випросити в Заходу при такій внутрішній політиці буде ще важче. Тобто певний результат звісно ж буде, але ще не ясно чи буде він вартий затрат і побічних наслідків.

Тобто. Всі три варіанти до яких ви вдаєтесь зараз — ху_ня.

Так що ж робити?

Змініть співвідношення:

1. Додайте цінності Україні, додайте причин захищати Україну.

2. Зменшіть ризики й нестерпність служби. Зменшіть рівень необхідної жертовності, на яку треба йти.

Змініть баланс за службу & проти служби. Збільшість кількість причин за службу і зменшіть кількість причин проти служби.

Тобто

1. Зробіть все можливе щоб ІТвці хотіли жити в цій країні.

Зробіть Україну європейським Ізраєлем. Або хоча б закладіть міцний фундамент такого майбутнього (щоб українця надихало те, куди ця країна рухається). Свобода слова, здатність влади чути (та сама культура зворотнього зв’язку. І не лише її видимість, і не лише перед виборами, а справжній постійний зворотній зв’язок), верховенство права, рівність перед законом, економічна свобода, людиноорієнтована держава — це все не порожні слова. Це те, що несе цінність. Реальну цінність, яку реально хочеться відстоювати. Навіть при відкритих кордонах.

Супроводіть процес досягнення цих цінностей грамотною комунікацією. Не шапкозакидальними криками і порожнім піздєжом як для психічно хворих. Гівняний контент для дурників знайдеться кому зняти. Державна ж комунікація має бути грамотною, розрахованою на зрілих медіаграмотних думаючих вимогливих громадян. Має бути чесною відкритою комунікацією як з дорослими освіченими людьми. В стилі «ось, ми провели таке то дослідження. Виявили такі й такі інсайти, такі й такі точки для росту (проблеми). В першу чергу спробували оцево і оцейво. Оцево не вийшло зробити, але ми зробили висновки і спробуємо знову з новим підходом. А от оцейво вийшло зробити, бачте, рухаємось. Далі ми плануємо таки завершити оцево і також реалізувати оцейвого. Приєднуйтесь, допомагайте». Якщо люди вам кажуть «чуваки, ви в ході вашого інвестігейшена виявили якусь дічь, реальні точки для росту отакі і отакі. І найпріоритетнішим зараз є не те, що ви обрали, а оце оце оце, тому що аргумент аргумент аргумент». То ви маєте або аргументовано відповісти чому ви маєте рацію. Або ж прислухатись, а не просто публічно демонструвати свою відірваність від реальності і небажання в ту реальність вникати.

Ще раз. Дайте людям надію. Зробіть щоб ця країна була такою і її майбутнє було таким, заради якого не так шкода жертвувати своїм комфортом чи навіть життям і здоров’ям. Зробіть щоб звідси нехотілось виїжджати навіть при відкритих кордонах!

Все на поверхні!

Я не сказав нічого нового, нічого екстраординарного. Це банальні очевидні речі. Якщо ви достатньо компетентні і розуміли це без мене, просто вам треба було благословіння «злого ПТСРнутого зрадойоба» — благословляю, дійте!

Якщо ж ви надто некомпетентні щоб усвідомити ці очевидні істини — так дайте місце компетентним! Покличте їх собі на допомогу. Створіть умови щоб я легально і без страху за свободу життя і здоров’я зайнявся агітацією і через короткий проміжок часу зайняв чиєсь з ваших місць. Не хочете виборів — ну то хоча б прислухайтесь до громадських активістів хто уже роблять частину вашої роботи. Переступіть через гординю. Якщо ви самі нездатні вирішити проблему — покличте на допомогу, дайте кермо тим, хто компетентний.

Зараз ви виглядаєте як ЧСВшні ідіоти, які вже кілька років пробують вирішити надскладні як для вас задачі. А коли сеньйори збоку пропонують допомогу — ви або ігнорите, або кричите «йдіть нахер, самі розберемось».
Повно різних профільних громадських організацій, повно різних грамотних людей кожен по своєму профілю готовий допомогти. Так прийміть цю допомогу. Зніміть корону, переступінь через свою гординю — де не тямите — прийміть допомогу!

Заради нашого і вашого майбутнього, заради майбутнього країни!

2. Зафіксуйте строк служби.

Мобілізовані готові воювати щоб жити.

Але не готові жити щоб воювати.

І не в стилі «3 роки служби — 90 днів відпочинку». Після 3 років служби має бути хоча б 6 років перерви. Навіть не 2, а мінімум 6 років.

Ще раз:

Мобілізовані готові воювати щоб жити.

Але не готові жити щоб воювати.

Нема ким замінити? Так зробіть країну й армію ефективнішою. Зробіть щоб потреба в людях була менша.

Проста арифметика. Якщо підвищити ефективність армії хоча б в 5 раз — для досягнення цих же результатів вам вистачить 20% наявної кількості людей.

3. ЗМЕНШІТЬ РИЗИКИ ВІД СЛУЖБИ В АРМІЇ І РІВЕНЬ ТРУДНОЩІВ ВІД СЛУЖБИ В АРМІЇ!

Одне діло коли тебе просять 2 роки пожити в бетонованих бліндажах які хер чим проб’єш, час від часу відстрілюючи залишки росіян з кулемета (бо основну масу росіян знищило мінне поле, арта і дрони). Да, далеко від сім’ї, займаючись неприємною роботою. Але з достатнім рівнем комфорту, без гриж, обморожень, застуд і т д, і майже гарантованим збереженням життя і здоров’я. Та й з гарантованою відпусткою хоча б 90 днів на рік. Такі умови служби це одне.

Зовсім інше коли тебе просять тримати оборону в голій посадці в якій сам же нарив ті нещасні окопи ціною гриж і простужених суглобів. Тобто гарантовано віддати частину здоров’я. І з розрахунку, що вернешся або калікою, або мертвим. Або в 60 років, але вірогідність дожити до того мізерна. Форму й екіпіровку купляти переважно самому, і то лиш коли пощастить попасти на нову пошту або донбасяцький воєнторг з накрученими в два рази цінами. Оті пів року доки до загибелі або каліцтва (середній строк боєздатності піхотинця з моєї особистої статистики), брудному промокшому рити вручну хоч якісь укріплення навіть після кількох гриж, а в перервах між тим їбашитись з кацапами в стрілецькому бою, і никатись від їх арти і дронів. Дома бувати максимум 30 днів на рік, і то тільки якщо буде воля його святійшиства завждиправого сонцесяйного комбрига. Якщо сонцесяйний не захоче — то й можеш взагалі не мати відпустки. І при цьому ще слухати від командира який ти підарас і чмо. І не могти йому нічого зробити (крім застрілити).

Є різниця?

І перший варіант гірший чим робота в ІТ. І другий варіант гірший чим робота в ІТ. Що то війна, що то війна. В обох варіантах треба йти на жертви.

Але в першому випадку це невеликі жертви, а в другому (нинішньому) випадку це віддати майже все що маєш.

Відчуваєте різницю?

Як можна зменшити ризики і зменшити труднощі?

Знову ж. Все на поверхні. Ось тільки найбільш очевидні кроки:

3.1 Займіться інженерними укріпленнями. І не лише на півночі, а по всьому фронту. Особливо тих напрямках, де найбільша загроза. В першу чергу на тих напрямках, де найбільша загроза!
Це дуже сильно полегшить роботу військовим, це зменшить жертви + вивільнить людей для навчання і відпочинку. Можна буде менше вмирати і більше відпочивати + більше тренуватись.
Надійні бетонні укріплення будуть стояти десятки років, на майбутнє пригодиться. Куди сильніше чим бруківка.

3.2. Організуйте підготовку людей. Не таку як в Десні. А таку як в 3ошб. Хоча б таку як в 3ошб.
Не знаєте як? Так зверніться до 3ошб, спитайте, попросіть у них допомоги. Камон! Не вмієте самі — зверніться до людей хто вміють.

3.3. Забезпечте дронами, ребами, боєприпасами. В достатній кількості щоб можна було воювати дронами і артилерією, а не людьми. Створіть умови для бізнесу коли вони будуть хотіти й могти виробляти це, й могти й хотіти виробляти багато.

Я навіть не чіпаю Ф-16 і ППО. Бо то справді тривалий високотехнологічний процес. В якому ми ще й майже повністю залежимо від Заходу. Почніть хоча б з простіших пріоритетів, які ми (як країна) можемо реалізовувати й самі. А там і захід побачить, що ми не «бідний непутьовий сусід», а справді потужна добре організована держава яка може виступити сильним срюзником. І більш охоче даватимуть ті ж Ф-16, Атакамс і все інше.

3.4. Оптимізуйте закони і діджиталізуйте їх.
Причому спершу оптимізуйте, а потім діджиталізуйте.
Бо неможливо діджиталізувати повну суперечностей кашу законів, яку ми маємо зараз. Якщо просто втупу перенести всю цю кашу в код — цей код не запуститсься.

Швидкість прийняття рішень і їх якість дуже важлива. Пришвидшіть прийняття адекватних рішень. Оптимізуйте правила і цифровізуйте інструменти.

3.5. Поміняйте культуру.

Поміняйте культуру як в країні, так і для початку хоча б в армії.

Дозвольте людям почуватись не одиницями живої сили, а особистостями. Не насєлєнієм, а суспільством.

3.5.1 Подумайте про ветеранів. Подумайте що можна зробити щоб військовий знав «коли я тимчасово або й назавжди втрачу здоров’я — про мене подбають, мені допоможуть жити повноцінне життя».

Не знаєте як? В цьому напрямку уже ведеться потужна робота на приватній ініціативі — просто загугліть «ГО Принцип» і прийміть допомогу.

3.5.2 Подумайте про сім’ї загиблих і ветеранів. Подумайте що можна зробити, щоб військовий знав «якщо я помру — про мою родину подбають».

3.5.3. Продумайте правові механізми щоб підлеглий мав реальний захист честі і гідності.
Щоб коли підлеглого вафлять (хуєсосять), щоб він мав право розвернутись і піти, і ніде не було зобов’язань в цього підлеглого слухатись цього командира після криків про «ти підарас, далбайоб». Бо зараз начальник може вафлити підлеглого скільки влізе, навіть безпідставно (а це якщощо тільки додає нестерпності службі), і ніякого працюючого захисту від цього нема.

Хочете лідерства в армії — створіть передумови. Створіть правила в яких ростуть по посадах люди виходячи з їх авторитету, а не близькості з начальством. Знову ж. Не знаєте не вмієте самі — спитайте в 3ошб. Спитайте, дізнайтесь і зробіть. Не красивий звіт про «було проведено бесіду, обговорили все хороше проти всього поганого, прийняли якусь чергову розмиту ідіотську постанову». Ні. Зробіть реальні зміни.

3.6. Дайте людям більше свободи в зміні посад.
Це неподобство коли людина не може сама перевестись. І навіть коли командир погодився відпустити — бюрократичне пекло триває місяцями — це пздць.

Це заважає підлеглим покидати поганих командирів і приходити до авторитетних командирів. Це заважає армії займатись природнім відбором управлінських кадрів. Це сповільнює природній відбір підрозділів і командирів. Це заважає всім бригадам стати хоча б такими як 3ошб.

3.7. Дайте більше гарантій в збереженні посади, щоб не можна було отак просто херак і перевести тебе в інший підрозділ бо ти сказав комбату неприємну правду (не обматюкав комбата, а стримано, аргументовано, по фактах, вказав комбату на його помилки і пояснив чому ти комбату не довіряєш, не слухаєшся і слухатись не збираєшся).

3.8. Дайте більше свободи в відмові від виконання наказу.
Можна ж створити спеціальний військовий суд, де військового будуть судити інші військові, і вже будуть визначати наскільки наказ був мудрим, і наскільки доцільно було той наказ невиконати. Не просто наскільки той наказ відповідає вимогам застарілого статуту (як зараз). А наскільки він реально був мудрим той наказ, враховуючи всі нюанси. Наскільки це було очевидно в тій ситуації. Наскільки доцільно було відмовитись виконувати саме в тій ситуації.


Можна також створити традицію довіри до командира.
Якщо командир каже: «зробіть оце і оце», він має казати до яких результатів згідно його прогнозу це має призвести. Чим частіше задум цього командира не спрацьовує — тим нижчий в нього має бути рейтинг, тим менше він має мати повноважень.

3.9. Дайте людям більше відпочинку (навіть зараз можна вивести мою бригаду поміняти на якусь з тих, що на кордоні з Білоруссю чи Придністров’ям).

3.10. Прив’яжіть пріоритет забезпечення до ефективності. Щоб нові пікапи їхали не тим, хто ближче до кормушки і чий комбриг краще наїбав у звітах або підлизнув начальству, а туди, де ці пікапи справді нагальніші.

3.11. З покарань. Зробіть покарання гнучкішими. Бо зараз або догана, або тюрма. І майже нічого між ними. Треба продумати більше проміжних відтінків між цими двома крайнощами.

3.12. Прив’яжіть винагороду до співвідношення результат/складність. Не просто 0/30/100 незалежно від імпакта.
Зробіть спостережні комісії (не аудиторів-доєбаторів-недолікошукаторів), а спостерігачів хто будуть їздити по різних підрозділах. Просто спостерігати (не в паперах ритись, а реально їздити, в т.ч. в окопи, дивитись що там як. Спілкуватись з людьми що там як, порівнювати наскільки офіційні доповіді відповідають реальності), узагальнювати побачене і доповідати начальникам щоб ті могли виходячи з цього оцінити реальну складність поставленого завдання і реальну результативність цього підрозділу. І виходячи з цього розприділити ту чи іншу суму на інші підрозділи. При чому щоб все це було відкрито. Щоб всі бачили хто чому скільки отримав грошей, нагород і т д плюшок.

Знову ж таки. Очевидні широкообговорювані теми. Нічого нового. Треба просто взяти, дослідити, продумати рішення і зробити.

Якщо не справляєтесь самі — кличте на допомогу.

Вернемось до опису що і як.  

Що по профдеформації? Як армія змінює людей?

Інші навички і звички

Все те ж саме, що й при зміні професії.
Ти починаєш робити роботу, яку раніше не робив. І перестаєш робити роботу, яку робив раніше.

Банально міняються звички. Старі не зникають, але перезатираються новими.
Як і навички. Старе не вилітає з голови повністю, але притуплюється.

На що саме змінились звички і які навички розвинулись дуже залежить від чим людина займалась в армії. В армії дуже багато різних ролей. Як штатних, так і позаштатних. Ось список лише документально зафіксованих ролей в армії, можеш оцінити розмаїття.

Єдина універсальна звичка, яку виробляють у всіх військовослужбовців на всіх посадах — не возбухати до начальства. Все інше сильно залежить від конкретної посади.

Багато випробувань

Як для тіла, так і для духу.

Наслідки сильно залежать від того, чи переважили ці випробування той рівень, який ти здатен витримати.

Якщо навантаження було більшим чим людина змогла витримати

Грижі. Обмороження. Запалення суглобів. Загострення хвороб які були раніше. Ослаблення імунітету. Поява нових хвороб.

Це що стосується тіла.

Що стосується психіки і нервової системи, то з’являються різні розлади. Як класичний ПТСР про який всі вже чули. Так і різні депресивні стани, тривожність, кошмари, сіпання ока, тремор рук і всякі такі речі.
Підвищена агресивність. Притуплена здатність радіти. Постійне відчуття небезпеки. В кожного індивідуально.

Якщо військовий повертається в мирне життя з усім цим букетом, то для багатьох він здається дивним і незрозумілим, навіть небезпечним. Від цього йому стає ще гірше (бо він хоче почуватись людиною серед людей. Іноді так взагалі рексом-шпексом. А до нього ставляться як до якогось ПТСРнутого довбойоба. Неприємно). Він замість потихеньку вилікуватись і соціалізуватись починає ненавидіти цивільних нерозуміючих його людей. Від цього цивільні починають боятись його ще більше. Від цього він починає їх ненавидіти ще більше.

І так аж поки не застрілиться або доки не помре від передозування алкоголю. Або доки не збереться з силами і не почне лікувати свої травми.

Це все якщо травмування перетнуло межу того, що людина здатна витримати.

Якщо навантаження не перетнуло межу

Тоді людина вертається сильнішою, стійкішою, свідомішою. Навіть харизматичнішою.

На війні люди частіше задаються фундаментальними світоглядними питаннями «в чому сенс життя?», «заради чого я живу і заради чого не шкода померти?». На війні люди частіше бачать самі себе в стресових ситуаціях. Краще себе вивчають. Починають краще розуміти чого вони справді хочуть від життя, а що всього лиш нав’язане суспільством лушпиння.
На війні кожен бачить інших людей в стресових ситуаціях, починає краще розуміти й інших людей. В ІТ ти можеш 2 роки працювати з людиною в тиші спокої по онлайну, і не знати про людину стільки, скільки можна узнати про людину на війні за тиждень.

На війні постійно переборюєш страх і постійно долаєш труднощі.

Тому кого війна не зламала — тих вона зробила сильнішими і усвідомленішими.

А ще?

Навіть оцих відмінностей відбору і цієї профдеформації достатньо щоб різниця між оточенням в армії vs ІТ була на рівні двох різних світів.

І щоб окрема людина хто пройшла армію, від того змінилась настільки, що при поверненні в ІТ здавалась зовсім іншою людиною.

Я правда рефлексував, згадував, намагався виділити якісь ще відмінності. Але з загального знайшов тільки ті, що описав вище.

Прощальне слово

Станом на зараз я відповів на всі питання, які вважав цікавими і потрібними. На всі питання, на які хотів би знати відповідь якби був на місці читача.

Якщо все ще залишились питання — передивись попередні публікації, або ж задавай питання в коментарях. Поскільки знатиму, поскільки могтиму і поскільки можна буде говорити — розкажу. Я стараюсь бути максимально активним в коментарях.

Про що ще писати самому — я не знаю.

То ж дякую всім хто читав. І цей топік, і всі попередні.

Особливо дякую всім хто читав вдумливо.

Також хто ставив лайки, писав коментарі і ділився з друзями. Особливо хто робив це під оцим топіком. Бо описане там то прям жах, про який я вважаю всі повинні гудіти і хотіти якнайшвидше виправити.

Дякую dou за право опублікуватись. Не дякую за шедовбан, вважаю це рішення необґрунтованим і що ви могли б зробити набагато більше. Але ви могли й взагалі забанити цей цикл, тому дякую хоча б за право опублікуватись.

Радий бути корисним якщо зміг прояснити, просвітити в чомусь, що раніше було розмитим невідомим.

Прошу вибачення якщо розбив рожеві окуляри, якщо аж надто різко вилив цей холодний душ.

Прошу звернутись до лікаря якщо досі вважаєш мене зрадосієм й іпсошником. Навіть офіційні особи країни з часом почали говорити про те ж, що і я. Хоча ще 2 місяці назад таких як я називали агентами кремля.

І прошу всіх всіх всіх! Хто і як може!

Робіть з цим щось!

Просто впасти у відчай, скласти лапки і чекати смерті — це поганий варіант. Краще боротись, змінювати нинішній стан справ:

Надавайте розголосу проблемам війська і країни. Впливайте на лідерів думок і політиків до яких можете дотягнутись. Спонукайте їх звертати побільше уваги на реформування війська. Не колись фіг зна коли після перемоги яка буде фіг зна коли і яка такими темпами навряд взагалі буде. А уже тут і зараз, щоб ця перемога прийшла якнайшвидше і стала реальною впринципі.

Тратьте гроші не лише на себе й закупки для війська. А й на розвиток громадянського суспільства. Зокрема й на організації які займаються саме військовою тематикою як от ГО Принцип і Юридична сотня.

По можливості залийте їх грошима, щоб вони могли рости. І не одноразово, а на стабільній постійній основі. А всі їх потенційні конкуренти хто думають «міняти країну це звісно ж потрібно, але й сім’ю чимось треба годувати». Щоб всі хто так думає бачили і знали: «можна і країну міняти, і при цьому сім’ю годувати».

Що можете зробити щоб вплинути — те робіть. Впливайте. Лупайте сю скалу.

Всім любові, взаємної поваги, взаємного розуміння, здоров’я, переможного миру і мудрості!

Повний зміст циклу:

— IT vs армія #1 . БАЗОВІ відмінності
— IT vs армія #2 . Відмінності правил і законодавства
— IT vs армія #3 . Приклади ДОВБОЇБІЗМУ з поясненням причин
— IT vs армія #4 . КРІПОСНЕ ПРАВО
— ІT vs армія #5 . Як це все досі працює? В чому секрет успіху?
— IT vs армія #6 . ЦИФРОВІЗАЦІЯ і папери
— IT vs армія #7 . Можливості для розвитку
— IT vs армія #8 . МОТИВАЦІЯ. Чому люди тут служать?
— ІТ vs Армія #9 . МОТИВАЦІЯ. Чим людей мотивує сама армія?
— IT vs армія #10 . Чим відрізняється культура й атмосфера
— IT vs армія #11 . Неупереджено про БРАТЕРСТВО, дружбу і соціалізацію
— IT vs армія #12 . Чим відрізняються ЛЮДИ в армії і ІТ?

👍ПодобаєтьсяСподобалось60
До обраногоВ обраному14
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Не питайте, що ваша країна може зробити для вас — питайте, що ви можете зробити для своєї країни.©

Так чому українська влада не питає що кожен готовий зробити для своєї країни та для перемоги?
Чи країна справді під зовнішнім керуванням — і думка громадян нікого не цікавить бо їх долю вже визначили за них?
Ось тут хоч якась спроба почути думку людей про мобілізацію — проходьте опитування:
lobbyx.typeform.com/mobilization24

(просто людям хто читає. Ота цитата я її не писав)

Стосовно опитування то пройшов ще вобід

Зробіть Україну європейським Ізраєлем

А чого Ізраєлем? Я б не хотів жити в Ізраїлі ні при якому розкладі. Просто таке відчуття що це якийсь еталон, рай на землі.

Ну ок, Фінляндією 2.0
Європейською Південною Кореєю і т д.

Мова не про повне копіювання ізраїльського досвіду.
Мова про розвинуту оборонку і при цьому про ряд свобод і можливостей.
Про зробити цю країну комфортною для життя не дивлячись на сусіда-довб***ба.

Бути як Ізраїль треба ще дуже-дуже багато працювати і міняти. Це б був найкрайщий варіант для нас в поточних умовах.

дуже-дуже багато працювати і міняти

Повністю погоджуюсь

Це б був найкрайщий варіант

Повністю погоджуюсь

Хотів спершу сказати, що навіть не розумію, як автор не впадає у відчай, споглядаючи весь негатив, перебуваючи просто в його епіцентрі. А потім запнувся, подумав і скажу так: я все ж дуже його розумію. Розумію, чому автор бореться, чому пише колонки, чому горить (і в позитивному, і в негативному сенсі), зрештою, чому він не опускає руки. Тому що тупо здатися — це шлях в нікуди.

Обрати мовчання, зайняти позицію очікування, заховатися (кожному на своєму місці, навіть якщо ваше місце — це військо), тишком-нишком чекати кінця — це шлях в нікуди. Остаточно вирішити для себе, що «мобілізація — не моє», «я доначу», «дайте цивільним пожити» — це шлях в нікуди.

І водночас мовчати, робити вигляд, що все тіп-топ, слухати байки про скоро п е р е м о г а, ігнорувати повну сраку, до якої ми самі прийшли — це теж шлях в нікуди.

Ми просто жах наскільки неготові до повномасштабної війни. Досі існуюча Україна — це неймовірний сценарій, якого вдалося досягти завдяки максимальній внутрішній мобілізації низки людей. Ну і ще завдяки переоцінці росіянами власних сил, але це зовнішній фактор, на який ми майже не можемо впливати.

Два роки потому ми досі неготові. Я в шоці з того, наскільки бездарно і тупо працює державна комунікація. Просто дурію з того, що тіпи на фронті досі збирають гроші на базові, копійчані в розрізі державного бюджету речі типу ремонту машини. Висаджуюся з того, як у нас досі не відбулися ключові зміни у війську. Це якесь існування не завдяки, а всупереч.

І все ж: звідки взятися змінам, якщо ми будемо лиш зрадойобити (у гіршому разі) або тупо мовчати і плисти за течією (у кращому разі)?

А «заховатися» це шлях в нікуди для кого саме — для окремої людини яка цей вибір робить чи для оточуючого суспільства?

Бо для окремого індивідуума це звучить як непогана така стратегія виживання. Особливо у сукупності з активним перепливанням Тиси.

Для суспільства звісно таке собі. Але суспільство не гомогенне. Якщо відокремити тих хто воює та інших пасіонарієв — хто залишиться?

Люди які з дитинства напрягали мене в школі, військові сапоги з віскомату які років з 16 срубали бабла за «обмежену придатність», відсутність будь-якої роботи з самоповагою для молодої людини після інституту, всілякі менти які завжди були не кенти — та намагались злупити бабла на рівному місці?

А тепер всі ці проблеми оточуючої системи помножуються на безкарність її акторів.

Так що не треба возика перед кобилою ставити — система сама пропонує «путь в нікуди» тому в військкомат черг і нема

На мою думку, уявлення, що індивід може існувати «окремо» — хибне. Українці, які перепливають Тису, роблять це не в нікуди, вони прагнуть опинитися в країні, де їхній паспорт дозволить отримати тимчасовий захист. Вони користуються цілком колективним надбанням — громадянством України.

Я не стверджую, що кожному українцю треба бігти на фронт в рядах штурмовиків. Не хочеш, боїшся? Дуже добре розумію. Для таких, як ми, є дві опції:

1. Програма мінімум: припинити жити дурними відмазками про «конституційні права», дітей депутатів, Єрмака. Ну Єрмак, ну все хуйово, держава і армія неефективні, і до завершення війни сильно ефективнішими не стануть. Що далі робимо? Замість зрадойобити ліпше приєднатися до змінотворчості. Автор статті навів хороший приклад: допоможіть ГОшкам, задонатьте їм, зробіть частину їхньої роботи як волонтер. Можна навіть волонтерити для підрозділів ЗСУ, я знаю точно, бо дізнавався. Вам нескладно, це забере 30 хвилин на день — а усім приємно. Зможете потім ходити коментарями і розповідати, що дійсно впливаєте на щось.

2. Програма максимум: почніть думати про добровільну мобілізацію на ваших умовах, наскільки це можливо. Розумію, що може звучати смішно: у нас купа проблем з рекрутингом, а ТЦК взагалі йдуть на*** з їхнім регулярним найобуванням. Але просто сходіть на ЛоббіХ, поспілкуйтеся з військовими, напишіть в приватні повідомлення, запитайте, не бійтеся відверто говорити про страхи. Якщо боїтеся, що по вас прийдуть, ліпше попередити це і взяти процес під свій контроль.

де їхній паспорт дозволить отримати тимчасовий захист. Вони користуються цілком колективним надбанням — громадянством України

Навіть без ТЗ можна подаватись на звичайне біженство, як то роблять всякі сирійці.

Якщо не помиляюсь, то наприклад іноземні студенти з України теж отримували тимчасовий захист. А особи з українським громядянством з іншою, наприклад россійською, пропискою — не отримували. Отже не українське громадянство є ключиком до Європи, але резідентство/реєстрація, тобто українська прописка.

А це де питають прописку для ТЗ? В Португалії взагалі не питають.

Вони дивляться у паспорт. Якщо там є штемпель про постійну консульську реєстрацію у третій країні (не-ЄС), то кандидат програв. Звичайно, це не завжди перевіряється, і навіть закордонний паспорт не завжди наявний, але теоретично правозастосування § 24 базується на резидентстві. У Нимеччині бачив, як у родичів пролистували закороднники наче невзначай.

Українці, які перепливають Тису, роблять це не в нікуди, вони прагнуть опинитися в країні, де їхній паспорт дозволить отримати тимчасовий захист. Вони користуються цілком колективним надбанням — громадянством України.

Ні, вони користуються резидентством України. Іноземні громадяне з українською пропискою теж отримують тимчасовий захист. А громадяне України з пропискою третіх країн, якщо це можно довести (штемпель у закордонному паспорті о постійной реєстрації наприклад в Казахстані) — не отримують, адже у Казахстані немає війни.

сходіть на ЛоббіХ, поспілкуйтеся з військовими

LobbyX всього лиш дошка оголошень. Вони взагалі ніяк не займаються подальшою долею кандидатів.

Так чи інакше після LobbyX і спілкування з військовими треба йти в РТЦК та СП. А тут і справді

ТЦК взагалі йдуть на*** з їхнім регулярним найобуванням

1) Не організовані індивіди без лідерів не створять рух, який зможе протистояти організованій державі.
2) Тактично усі ці думки грають на користь ворогу, тому лідера який би визвався очолити данні рухи будуть перш за все підозрювати у зв’язках із ворогом. І першими хто піддадуть сумніву його наміри будуть ті самі «інакомислячі», адже це освідчений не промитий пропагандою прошарок суспільства. Люди, які думають.

Тому офіційні політичні рухи малоймовірні. Але підпільні рухи теж рухи. Не виключено створення спілок, які допомогають один одному виживати у цьому середовищі.
Фактично це організована злочинність, тіки задачі трохи інші ніж там у наркобариг.

Так що сидіти без діла не будуть — будуть організовуватись. Але у підпілля.

Це найкраще, що я читав за темою.
Дякую за службу і за інтелектуальне осмислення.

Дякую вам за службу, підтримую написане автором, скопіюю комент який колись писав:
Під час війни важливо єднання, інакше країне не виживе. Влада нічого не робить щоб почути населення. Вона каже людям вам потрібно віддати своє життя але не дає стимулу (ідеалу) за який можна було б піти на жертви. Мені всеодно скільки разів Зе «нетряпка», він президент своє его повинен заховати подалі.
Щоб люди готові були віддати більше треба:
— Позбавитись токсичних персонажів з оточення президента (Татаров, Шурма, Єрмак)
— Зміна законів на такі при яких, любий державний службовець підозрюваний у корупції не може вийти під заставу, пришвидшити судові процеси, щоб було неможливо уникнути вироку через затягування процесу, більш жорстке покарання за корупцію
— Очищення влади від державних службовців які мають російські паспорти, вели бізнес з росією, або підозрюються в цьому. Також це стосується родичів державних службовців.
— Зміна розподілу податків, під час війни всі податкові надходження повинні бути централізовані, місцева влада має отримати мінімум на підтримку важливої інфраструктури
— Відповідальність військового командування (кримінальна) , за провальні військові дії які призвели до великих втрат
— Лібералізація, цифровізація військових процесів, більші права військовим, захист цих прав
— Мобілізація державних службовців
— Замість того щоб ламати 3 групу ФОП, вводити прозорий податок на війну (5-30)% який буди знято після закінчення війни
— Сформувати образ країни майбутнього

Сформувати образ країни майбутнього

Просто наведу тут цитати про реалістичне майбутнє:

Першу модель можна описати так: «Тяжко, але недовго». Потрібно зібрати волю в кулак, трохи потерпіти, і незабаром все закінчиться...
Друга модель виглядає так: «Довго, але чим довше, тим легше». Тривалий дискомфорт компенсується тим, що до нього поступово адаптуються, і він стає менш болючим, ніж спочатку...
Але зараз перед українцями вимальовується третій варіант: «Довго і чим довше, тим важче». Ніде правди діти, це не сприяє підтримці високого морального духу в масах. Так, саме така динаміка була характерною для багатьох затяжних воєн минулого, і нічого унікального в нашій ситуації немає.

www.pravda.com.ua/...​ticles/2024/01/6/7436061
Деяка проста математика — як ми, програмісти, любимо:

Отже, якщо відсутній масштабний суспільний запит на припинення війни та примус із боку партнерів, вона триває до критичного виснаження сторін.
Брак довіри та інформації, взаємна ненависть, відсутність механізмів примусу до дотримання слова та ірраціональні надії на перемогу штовхають сторони до тривалого продовження війни. До моменту, коли бойові дії вже фізично неможливі — тобто коли солдати мертві, техніка зруйнована, грошей немає, населення вимагає припинити бої на будь-яких умовах, а союзники змушують домовлятись.
Тільки в цих умовах сторони не спроможні зрадити одна одну, а взаємне виснаження стає «гарантією доброчесності» супротивника.
Математично найбезпечнішою для гравців стратегією є взаємна агресія до межі неспроможності однин одного. Ця вигода від взаємного послаблення називається «рівновагою Неша», на честь вченого-автора.
Математично, у порівнянні з минулими війнами, українська війна не перебуває на фінальному етапі. А для того щоб сформувалися типові передумови завершення конфлікту, потрібні роки.
Таким чином за умови, що зберігатимуться поточні темпи бойових втрат, граничні показники, характерні для фіналу великих війн, будуть досягнуті мінімум за 5 років війни.
Водночас напередодні війни в Україні налічувалось 10,6 мільйона працездатних чоловіків, що в 3,5 разу менше, ніж у росіян. Відповідно, для того щоб підтримувати паритет сил на полі бою, Україна має забезпечити втричі нижчу кількість загиблих, щоб протриматись аналогічний проміжок часу.

www.pravda.com.ua/...​ticles/2024/01/5/7435887
Вибачайте, якщо виглядає депресивно — але правда рятує життя! Інакше буде як у Корейську та Ірано-Іракську війни:

Як видно в обох цих конфліктах, багатомільйонні жертви кожної сторони були потрібні лише для того, щоб зафіксувати, що досягнення попередньо заявлених цілей неможливе.

Тобто мільйони загинули тільки через брехню політиків!

www.pravda.com.ua/...​ticles/2024/01/5/7435887

Депресивно, але вірити ми не можемо, впливу ззовні на ворога теж не вийде за для дотримання домовленостей, тоді або здаватись або намагатись привести ситуацію до тих самих 1:3 і взаємного виснаження, і одночасно робити кроки щоб змінити ситуацію «довго і все гірше» -> «довго але стає легше»

Все так логічно і правильно написано що аж сумно що я це читаю на Доу а не в новинах(

Щоб люди готові були віддати більше треба:....

Треба надавити більше, і надавити на кріпаків а не на панів.
Ось така логіка у людей при владі.
Бо якби було не так, то ось цей податок (чи швидше мито)

вводити прозорий податок на війну (5-30)%

був би введений в перші місяці війни на всі не критичні товари, авто більше 25к$. А не обмеження SWIFT переказів і зняття 12к грн в тиждень з картки.

він президент своє его повинен заховати подалі.

Він завдяки ньому став тим президентом, люди не міняються.

Мобілізація державних службовців

Це реалізовано, бронювання там далеко не у всіх.

Дякую вам за службу і за статті. Абсолютно згоден з вами про те, що без підвищення ефективності і покращення умов служби в армії діла не буде. Мобілізувати півмільйона мабуть вийде додатковим примусом, але з таким підходом як зараз воювати ще 5 років не вийде.
Солдат і офіцер ЗСУ мають бути елітою, найбагатшим і найзахищенішим соціально прошарком суспільства за виключенням хіба що бізнесменів і топ-(одиниці процентів) спеців у своїх областях. Піднімати податки, вводити жорсткий контроль готівки і приватних переказів і т.д. І все — виключно на армію.

не повинні солдати і охвіцери бути найбагатшим і найзахищенішим.

А як інакше під час повномасштабної війни з великими втратами? Уже зараз мобілізаційний механізм не працює, що далі?

під час повномасштабної війни

Ця повномасштабна війна була б і не почалась якби ми мали сильний кадровий кістяк і потужний резерв (а якби росіяни всеодно напали — то нічого б не досягли). Вкладатись в захист треба постійно, навіть в мирний час.

з великими втратами

Мертвим гроші непотрібні :)

Це питання винагороди за ризики. В мирних умовах чи в умовах війни дронами з чуваками в капцях ризики в армії не радикально вищі ніж в інших місцях роботи, і немає необхідності якось особливо ці ризики компенсувати. У нас, в усякому разі зараз, все не так добре.
Ну і гроші особливо потрібні важко пораненим, чи сім’ям загиблих.

Так, але самими грошима мало кого замотивуєш. Тим паче, що грошей в нас є не так уже й багато

Так, але самими грошима мало кого замотивуєш.

Як показала історія: гроши поки що кращій мотиватор з усіх, які спробували. Він точно кращій за примус: навіть батоги не примушували рабів працювати так ефективно, як найманий працівник за гроші.
Мотивований кнутом солдат — це дуже погана ідея. Отже треба пропонувати «пряники»: якщо не гроші — то житло, землю, пільги, пошану, кредити.
А з іншого боку ті, хто не готові бути бійцями мають за це втрачати гроші: платити за бронювання чи підвищений податок, можливо окремий податок на розкіш під час війни.
Економічні стимули поки що найефективніший інструмент, яким держава може керувати. При тому без ризиків порушувати права людини.

к сожалению рашка доказывает обратное, желающих воевать за большие, по их меркам деньги, хоть отбавляй, у них проблем с мобилизацией нет, и средний возвраст солдат 30лет, а не как у нас «диды» за 500баксов.
Если предлагать мобилизированным хорошую первоначальную выплату за мобилизацию, зарплату на которую можно содержать семью, и квартиру с военной пенсией, как у контрактных военных ЗСУ, после дембеля, то начнут и из-за границы возвращаться люди чтоб послужить солдатами удачи.

к сожалению рашка доказывает обратное

Ок. Тоді щоб люди були готові йти вмирати за гроші, ми маємо зробити в нас такі злидні як в рашки на периферії.
Але є нюанс. Нам тоді не буде де брати гроші для тих злиденних людей (бо нафти й т д в нас стільки нема).
І є ще нюанс. Тоді ті люди будуть такі ж неефективні як в рашці. Просто в нас таких буде 25млн, а в них 140млн.
Упс.

Розумієш)
Всі приклади треба розглядати враховуючи контекст.

Йдем далі

у них проблем с мобилизацией нет

Саме тому вони вже кілька місяців штурмують райцентр :)
На наше величезне щастя в них теж повно проблем.

Если предлагать мобилизированным ...купа всяких ніштяків.... после дембеля

По-перше. В нас нема де взяти настільки багато грошей. Щоб заплатити стільки грошей, заради яких людина повернеться з-за кордону й піде в мокрий полугробок — в нас нема стільки грошей. Навіть в росіян при всій їх нафті і т д стільки грошей нема. Вони платять нещасні пару тисяч доларів для людей кого вони перед тим оскотинили для кого тих пару тисяч доларів це прям огггоооо. В нас так не спрацює.
По-друге. При нинішніх умовах до дембеля ще треба дотягнути.

Сказкой про «в нас немае грошей» ЗСУ кормят все 30лет, Ваше право верить в нее или нет.
Если поднять недавнюю историю, как контрактники ЗСУ выбили для себя деньги и мобиков,
вспомним 2014г. когда началась мобилизация и никто из мобиков особо не хотел идти воевать за 300баксов, тогда прочитали закон о мобилизации полностью (может по тому что президент служил срочку и знает что такое армия?) и оказалось что мобилизация страны это не только отлавливание аборигенов на улице и затыкание ими дыр в армии, а еще и мобилизация экономики (см. загальни положення закону:zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text), все помнят как пищали банки когда их закрывала Гонтарева и как урезался Нцбанк, был процесс реструктуризации нац.долга Яреськой — по сути дефолт, девальвация гривны в 3 раза (т.е. вся страна в т.ч. и чиновники сбросились деньгами на армию, т.е. сделали те самые «злидні как в рашке»), 1,5% налога — военный збор;
и о чудо! — нашлись деньги на увеличение денежного содержания для военных, контрактникам ЗСУ, которые стояли деситялетиями в очереди на квартиры якобы из-за того что «в нас немае грошей», им начали повально выдавать квартиры и не по блату (по этому контрактрники в ЗСУ в основном порохоботы), начали шить нормальное обмундирование, озаботились техникой — вот как по настоящему выглядит мобилизация страны и это в лайт режиме.
Дальше,
Все пишут про рабство в ЗСУ, но никто не пишет чем отличается мобик ЗСУ от контрактника ЗСУ (можно написать #13 статью), вот для интереса взято с разных открытых источников:
1) Мобик ЗСУ vs 2)Контрактник ЗСУ:
денежное обеспечение: — 1)2)одинаковое, но у контрактника чуть больше из-за звания и выслуги лет;
посада: 1)самые низшие солдат/лейтенант т.к. никогда не служил 2) любая согласно звания и выслуги лет + знакомые, которые протолкнут тебя куда ты хочешь;
выполняемая функция в армии: 1) «универсальный солдат» (Дж. Рембо) который после небольшого обучения способен затыкать любые дыры где нужна невысокоинтелектуальная работа, вне зависимости от IQ 2)некоторая часть с высоким IQ допущена к высокоинтелектуальной работе и технике.
срок службы: 1) до конца войны 2)до окончания контракта (минимум до конца войны);
место службы: 1)90% на переднем крае в боевых частях 2)90% в тылу в тыловых частях;
отпуск/выходные дни: 1)если на переднем крае то как повезет с военной обстановкой 2)если в тылу то согласно графика и красных дней календаря с возможностью выезда на отдых заграницу;
обучение за границей: 1)нет(только после заключения контракта и до 40 лет) 2)да;
работа с современным вооружением: 1)нет(только после заключения контракта) 2)да;
мотивация в процессе службы: 1)уголовная ответственность/тюрьма т.к. продвижение по службе неинтересует 2) дисциплинарняе взыскания, уголовная ответственность/тюрьма, квартира, пенсия по званию и выслуге лет;
плюшки по дембелю: 1)УБД (50% скидка на комуналку + бесплатное обучение детей в вузах — особенно актуально для военных 50+ :-)) 2)УБД, военная пенсия, квартира;
после дембеля: 1)почетная миссия найти работу на гражданке и до пенсии, налогами, оплатить квартиру и пенсию контрактнику ЗСУ 2)жить на пенсию с налогов мобика в квартире от ЗСУ, и поливать клубнику на даче;
т.е. как минимум в армии уже есть 2 сорта служащих, и один сорт явно с правами раба даже не гладиатора, а другой с правами гражданина свой страны.
Что Украина предлагает выехавшим за границу, кроме жизни, обучению иностранному языку, перспективы ВНЖ в другой стране, здоровья физического и ментального? — тоже самое что и мобику — почетная миссия до пенсии налогами оплатить квартиру и пенсию контрактнику, если приедешь.
О Квартирах как бонус для мобиков ЗСУ:,
В совке все военные обеспечивались квартирами на новом месте службы, в Киевском военном округе (КВО) в очередь на квартиру была пол года, после Чернобыля около 1-1,5года, и это выдавались в Украине на 700тыс армии за вычетом срочников, даже истории были как в 90-е авганцы с УБД, которым положены были квартиры по очереди, захватывали дом в Киеве на Печерске, живут они в этом доме до сих пор.
Но что нам совок, в современной Украине есть много островов «коммунизма» где обычный гос. водила, который отвечает за себя, машину и вождение от работы руководителя до его дома, получает полный фарш как в совке: мед.страховку, отдых в санатории предприятия, отпуск по графику, неплохую пенсию т.к. платить все 50% налогов с зарплаты, и квартиру, единственный минус маленькая зарплата но оно и понятно как для человека работающего утром и вечером рабочего дня, — это все в Украине есть в гос органах типа Нацбанка, всяких министерствах, силовых ведомствах и оплачивается исправно, только в МОУ вечно «на это нема грошей» — по этому все из МОУ до 2014г старались перевестись в богатые министерства.
К чему это все, мобики мотивируются сейчас только тюрьмой, как уголовники: бандит и или вор — не убей/укради — не то мы тебя посадим (ну в самом деле не будете же вы им раздавать квартиры за то что они не воруют и не убивают), т.е. мобилизация в ЗСУ только с «батогом» по сути это тоже самое, что призывать уголовников (рабов) в ЗСУ, результат будет тот же.
Мотивация деньгами и квартирами, уже приравнивает мобиков к контрактникам, т.е. это уже не раб/гладиатор, а гражданин и не такая уж неисполнимая идея — она давно выполняется в полном обьеме в других ведомствах, достаточно желания и «стальных яиц» начать урезание и перераспределения, даже квартиру как плюшку во время войны для большей мотивации тем кто будет воевать на передке реальна — просто ставить в очередь мобиков с УБД на квартиру (которых от силы 100тыс чел), которую получишь после дембеля или получат твоя семья если погибнешь, для этого денег сейчас не надо, было б желание и воля.
И добиваться мобикам, надо не перевода с рабов в статус гладиатора, а в большее — в статус гражданина как у контрактников с их плюшками, иначе это выглядит как мы готовы за бесплатно затыкать дырки, только прислушивайтесь к мнению раба и «деревянный меч» не забывайте нам давать.
и еще есть одна министерская мудрость: — «Проси больше — дадут половину», будешь просить «гражданина» дадут с барского плеча «гладиатора».
Буду рад если в чем-то я ошибаюсь. :-(
и по поводу раши и бесконечного штурма райцентра — раша может себе позволить штурмовать райцентр до бесконечности хоть с саперными лопатками, и это доказательство, что проблем с мобилизацией у них нет, иначе было бы нытье как в 1 чеченскую, когда они набирали в армию рабов, как сейчас хочет набирать мобиков Украина, по сути мы наступаем на теже грабли, что рф в 1 чеченскую.

ну рашка має купу справді депресивних районів. цілих республік, де армія — чи не єдиний спосіб заплатити кредит на весілля чи узагалі вибратися нафіг. І загалом навіть якщо відсоткова частка бажаючих воювати буде така ж, як і у нас — кількісно їх буде значно більше.

Если предлагать мобилизированным хорошую первоначальную выплату за мобилизацию, .....то начнут и из-за границы возвращаться люди чтоб послужить солдатами удачи.

1. Ніхто притомний обіцянкам не повірить. Зелена енергетика, дія сіті з її бронюванням, зафіксований податковий режим на 20 років...це одні з небагатьох прикладів де держава обіцяє і не виконує.
2. Йти ризикувати життям за 3-4к$ коли можна піти на 1к$ різноробочим або 2-3к$ працівником в західній європі? + всі хто виїхали після початку війни мають соціальну допомогу, безплатну медицину.
3. Чому не мотивувати тих хто залишився?

Інформація про те, що в РФ немає проблем з наборому людей в армію — це інформація від офіційної російської влади. Туди ж іде і інформація, що російська армія робить в Україні «що хоче». А по факту у них вже півроку діє закон про мобілізацію аналогічний тому, що зараз викликав бурю невдоволення в Україні, хоча у нас він ще й не прийнятий.

Уже більше року мобілізовані не можуть повернутись додому і їм говорять, що будете воювати до кінця СВО, якого не видно.

Останній призов на строкову службу був найжосткішим за весь останній час. Він був вже по новому закону і масово намагались молодих людей обманом підписати контракт. Вже в наступному весняному призові збираються підняти вік для призовників.

В армії масово і вже не приховуючи використовують зеків і іноземців.

Велика частина «нових» контрактників — це заключення контрактів з уже мобілізованими чи вагнерівцями, що ніяк не змінює кількості їх військових, але дає можливість звітувати про приріст саме контрактників.

І при цьому вже півтора роки російська армія немає ніяких перемог в Україні. Останнє, що можна назавати з натяжкою перемогою рос. армії — це захоплення Маріуполя. Тобто якщо рос. армія робить в Україні що хоче, то виходить, що вона тут перемагати не хоче.

Ну і грошове забезпечення. В Росії платять на фронті від 200 до 300 тис. рублів, тобто від 2 до 3 тис. доларів (Вагнерівцям до цього платили більше, але після переведення на контракт, оплату їм скоротили). Що, можливо, навіть менше, ніж платять в Україні на фронті. У всякому випадку офіційно у нас говорять про 120-150 тис. гривень. Хоча тут можуть бути нюанси з тим, як у них і нас нараховують час проведений на фронті. Так що я навіть не бачу в чому в Росії перевага в фінансуванні. Можливо, вона десь захована в деталях, але явно вона не є величезною.

нформація про те, що в РФ немає проблем з наборому людей в армію — це інформація від офіційної російської влади

ага. і від військових, які бачать цих людей на фронті.

а от звідки йде уся інша інформація у коменті? з джерела з суттєвим рівнем довіри?

Військові бачать людей на фронті, але не можуть знати як вони туди потрапили. Наприклад, ті що здаються в полон постійно кажуть, що вони насильно мобілізовані, а не добровольці за гроші.
Інформація, яку я привів, також з російських джерел, тільки з опозиційних. Кому більше вірити, Путіну чи опозиції, це вже вам вирішувати. Можливо, викривляють інформацію всі. Але я б точно не довіряв на 100% російській пропаганді, так як вже дуже багато разів вона явно обманювала. А от російські опозиційні джерела поки в явному обмані помічені не були.

Наприклад, ті що здаються в полон постійно кажуть, що вони насильно мобілізовані, а не добровольці за гроші

десь з останніх інтерв’ю з військовими (чи навколовійськовими, точно вже не пам’ятаю) казали, що оце «мене насильно, я не знав, я не хотів» — це було на початку війни. А зараз полонені прямо кажуть, що свідомо пішли на контракт за гроші (і шо ти мнє сдєлаеш). Вєтошью вже ніхто не прикидається. І тих, хто «здається в полон» вже, м’яко кажучи, менше.
«кому більше вірити» — нікому. тільки тим, хто каже, що не бачить нехватки живої сили ворога перед собою.

Дійсно менше потрапляє в полон. Полонені — це основна явна ознака великої перемоги, а великих перемог ні у нас, ні у росіян уже давно не було. Але ті випадки, які потрапляли в новини, то там були мобілізовані. Далі я не кажу, що в них є нехватка в людях. Я кажу, що у них є нехватка добровольців за гроші.
Тут навіть по логіці. Якщо у нас збираються приймати новий закон про мобілізацію, то ніхто ж не сумнівається, що це через проблеми з добровольцями. Але коли такий же закон прийняли в РФ, то чому хтось сумнівається, що це через ті ж проблеми? Тому що Путін сказав, що все добре і мобілізації більше не буде? Так він таке ж говорив і на початку війни.

не зовсім так якщо по логіці (моїй)
якщо у нас прийняли закон і хтось пішов/недостатньо активно ховався — то у москалів втричі більше пішло. якщо у нас маже немає наглушпєнь депресивних регіонів і з будь-якого депресивного села можна за годину-другу добратися до райценту, то у москалів є цілі депресивні республіки.
У москалів є нафта (читай «гроші»), газ (читай «гроші»), твели (читай «гроші»), ***нуті друзі, не обтяжені сумлінням (читай «ресурси»). тому вони можуть собі дозволити обіцяти мільйони за тєло.

Можливо, у них тут більший потенціал, особливо це видно по ДНР/ЛНР де багато років знищувалась економіка. Дійсно, чим гірше люди живуть, тим скоріше вони підуть в армію за гроші. Але по факту, в РФ цих людей не вистачає. Тому що до сих пір мобілізація не відмінена, мобілізованих додому не повернули. Це основний момент, навіть якщо не дивитись на прийняття нових жорстких законів по мобілізації. Якби було все так добре як каже Путін, то чому б не провести демобілізацію? Чому б не повернути додому ті 200-400 тис. мобілізованих більше року тому? Я думаю, що не повертають, тому що без цих людей фронт у росіян би посипався. І навіть з ними Росія по факту ні на що крім оборони не здатна.

Ну якшо вони не будуть найбагатшими офіційно, то вони пробують стати найбагатшими неофіційно ось прям вже, шляхом оборудок і обкрадання своїх же людей.

вимога «найзахищенішим найбагатшим прошарком» прямо приведе до оборудок і обкрадання. Бо неможливо стати «достатньо багатим», якщо у тебе є можливість — а вона буде, бо це буде саме каста «найзахищеніших» — збагатитися ще більше.

Суспільство має бути збалансованим. Не «військові найбагатші і найзахищеніші», а «військові так само захищені і так само забезпечені». Небезпечність компенсується преференціями та пільгами.

Солдат і офіцер ЗСУ мають бути елітою, найбагатшим прошарком суспільства

Це утопія.
Покищо історія показує, що таке можливе лише в тоталітарних невільних країнах по типу СССР, північної кореї і т д. І не за рахунок того, що військові сильно багаті. А за рахунок того, що інші сильно бідні.

В вільних капіталістичних країнах справді вдається досягати потужного соцзахисту, це можливо. І на освіту пільги, і пенсії більші, і ще повно всього. Соцзахист так. А от найбагатшим не вийде точно.

Так, звичайно, про «найбагатших» це я перегнув. Але точно повинні заробляти більше, ніж на будь-якій іншій середньостатистичній роботі. Зараз же солдат має ставку нижчу, ніж заробляє кур’єр чи таксист, тому і бажаючих воювати вкрай мало.

тоталітарних невільних країнах по типу СССР

Не сказал бы, что военные были богатыми в союзе. Хотя тут как смотреть, с одной стороны моей дед подводник получал по 500р, с другой стороны мой батя солдатом в афгане получал по 12р. Из плюсов, потом квартиру разве что дали.

Солдат і офіцер ЗСУ мають бути елітою, найбагатшим і найзахищенішим соціально прошарком суспільства

І хто це підтримає? Хто за це заплатить? В нас військоих більше ніж айтішників разів в 5.

Глянь на ветеранів у будь якій державі, вони ніде навіть не середній клас.

А якщо б такі пільги таки почали з’являтись, то було б як з чорнобильцями — тисячі людей за гроші робили б собі статуси.

я просто впевнений, що зараз документально існують частини і підрозділи, що згідно тих же документів захищають щось важливе. І кому треба там йде і стаж і статуси. А спливуть ці статуси ближче до пенсії відповідних персонажів.

І хто це підтримає? Хто за це заплатить? В нас військоих більше ніж айтішників разів в 5.

Глянь на ветеранів у будь якій державі, вони ніде навіть не середній клас.

А якщо б такі пільги таки почали з’являтись, то було б як з чорнобильцями — тисячі людей за гроші робили б собі статуси.

Так, і тому думаю треба давати людям короткострокову максимально велику компенсацію, а не всякі УБД, які потім все одно нічого не означатимуть в розореній післявоєнній країні. Тобто ідея в тому, що під час війни не має бути місця, де платять більше ніж на офіцеру на нулі. Друге місце — солдат на нулі. Далі всі інші.
Джерело — максимальні податки на все і всіх, хто не в ЗСУ.

Ще до речі можна зробити просту річ: зобов’язати всіх (і чоловіків і жінок) оновити дані в ТЦК/ЦНАП і робити це кожні 3-4 місяці. Додати заборону на виїзд для жінок. Тим хто цього не зробив — конфіскація майна.
Таким чином, всі хто виїхали також приймуть участь у фінансуванні ЗСУ(:.

Тим хто цього не зробив — конфіскація майна.

Ага, і через рік Україну буде зобов’язувати виплатити компенсації європейський суд з прав людини)
Якщо влада України хоче йти до Європи (а вона хоче), то приймати радикальні закони в них не вийде

Ну технічно замість конфіскації думаю можна ввести якісь великі адміністративні штрафи. А там пеня+відсоток, далі арешт і тд. Це до питання хто заплатить було, що теоретично джерела є, було б політичне бажання користуватись(:.

Главная проблема даже не в этом. Дело в том, что конфискация имущества была относительно простой вещью в СССР, когда у большиства людей кроме простого движимого имущества ничего не было. Начнём с жилья. Конфисковывать единственное жильё не разрешает на данный момент ни уголовный, ни цивильный кодекс. Можно это пересмотреть, но если у людей есть семьи, то куда их девать? Теперь переходим к более интересному моменту, а именно имуществу бизнесовому. Если у ФОПа отобрать его орудия производства, то он не сможет работать и платить налоги. Если же тоже имущество является частью ООО, то можно конфисковать корпоративные права на него, но опять же в случае среднего бизнеса чиновники просто не смогут им управлять и смогут только его закрыть. В общем шариковский подход «отнять и поделить» приведёт только к тому, что вместо денег чиновники получат одно очень крепкое славянское слово.

Зачем так жестоко и незаконно?, чтоб вся страна сбросилась на ЗСУ достаточно, как при Порошенко в 2014г просто девальвировать гривну, и сразу найдутся деньги на ЗСУ.

Розумію, що це профільний форум, але нашо так чіплятися до айтівців з приводу того, що хтось з них не хоче йти в армію? Невже їх в країні наааастільки багато, що треба оце душити цього гуся на тему того, що ще не всі айтівці в армії — як так. Ті хто хотів вже долучились, або думають як долучитись до збірки дронів, тощо. Чи це все та сама мантра з розряду «воювати будуть всі»?

Але ж президент казав — на одного воїна — 5-6 платників податків треба. Хто як не айтівці є одними з найкращихї платників податків. Як сказав президент — або працюєш, або воюєш.

невже в країні так багато {name}, що треба душити цього гуся?

до чого це?

Давай я тебе спитаю чому ти ходиш за покупками в небо якщо поряд є атб і взагалі чому ти в небі робиш закупки через чеки якщо можна купувати готівкою або переказами через карту і взагалі чому ти літаєш на крилах якщо міг би ходити ногами по асфальту?

(оцей мій комент — просто рандомний набір незрозумілих необґрунтованих претензій. Аналогічний до твого. Мені просто цікаво як на незрозумілі і необґрунтовані претензії будеш відповідати ти)

Тож. Що робити зокрема щоб заманити ІТвців в армію?

А навіщо саме? Аби вони рвали пальці та заробляли грижу, а інші «мачо» над ними знущалися і «випускали пар»?
Якщо вам потрібні люди, які будуть працювати головою — то ІТвці вже це роблять! І вони так само можуть працювати над військовими проєктами, чи аналізувати розвід-інформацію, чи планувати логістику чи що там ще армія потребує від людини за комп’ютером.
Сама постановка питання «як ІТвця мобілізувати до армії?» аналогічна питанню «як заточити клавіатуру аби нею можна було рубати москалів?».
Ти багато пишеш про реформу армії. Але сама суть армії з давніх давен полягала у тому, аби зробити з людей біо-роботів — солдат, які будуть без вагань виконувати накази, а не думати чи варто це робити. І така потреба в солдатах — роботах поки не зникла. Отже армія з муштрою і «відбиванням мізків» нікуди не зникне.
Якщо ж потрібне щось більш технологічне, щось де треба воювати «головою, а не руками» — то це має бути щось інше — а не армія! Скажімо — військова компанія. Де працюють професіонали з РЄБ, ППО, дронів чи ракетних військ. І яка має бути організована якщо не як ІТ-компанія (забагато ризиків), чи хоча б як банк чи якась інша серйозна бізнес-компанія.
Справа у тому, що люди — брешуть! Саме тому комунізм — це утопія. І навпаки — чесні ринкові відносини та конкуренція неодмінно призводять до того, що виживає більш ефективний.
Доки армія — монополія і більше того: монополія тоталітарна, з побудованою «вертикаллю влади» — доти вона не буде змінюватись на краще. Бо нема мотивації: замість максимально ефективно використовувати кожну людину (як намагається робити бізнес) — армія витрачає людей як «гарматне м’ясо» і потім каже «дайте ще».

Якщо вам потрібні люди, які будуть працювати головою — то ІТвці вже це роблять

Так, вони пишуть сайти для піцерій, ігри, різні додатки і т д. Вони працюють головою. Але переважно не на армію. А фішка в тому, щоб переманити їх працювати на армію. Як от адміністрування майна, людей. Як от керування тими ж дронами.

Фішка мобілізованої армії в тому — що її набирають з людей які раніше займались чимось схожим, але іншим.

А фішка в тому, щоб переманити їх працювати на армію.

Вони сидять дома і працюють віддалено. Жодних проблем переключити їх на армійські потреби:
1) Пропонуйте офіційне працевлаштування та бронювання від мобілізації + ті самі 20 К гривен, як Lobby X. Можливо синьорів ви так не переманите — але джунів та мідлів цілком можливо.
2) Домовтеся з ІТ- компаніями. Так ви отримаєте не просто ІТвців — а цілі команди з менеджером. Думаю більшість ІТ-компаній будуть з задоволенням робити роботу для армії — особливо якщо у відповідь співробітники отримають бронювання.
Якщо ви хочете щоб ІТвці, які останні 2 роки працювали з дома захотіли поїхати на полігон і у багнюці проходити «курс молодого бійця» — то тільки примус і батоги.

Вони сидять дома і працюють віддалено

Зв’язківцем точно ні. Бо рацію треба взяти й прошити тут і зразу. Чекати поки її відвезуть до тебе додому в Львів — це таке собі. Ретрік поставити ти дистанційно не зможеш, ретрік треба взяти, поїхати залізти на якусь будівлю або на якогось горба, встановити його там, настроїти. Походити по околицях перевірити чи він працює. Це тільки вживу можливо.

Оператором дрона ні. Дрон треба притягнути в точку запуску, розпакувати, оглянути, запустити. В нього антена як в якого, але всеодно недалеко дістає. Більшість дронів це тактични рівень. Через інтернет як з sea baby не вийде.

ППОшником теж ні. Бо радар не може стояти вічно на одному місці. Треба постійно переїжджати. Щоб там були люди хто [розпаковують і возять техніку] і люди хто [сидять з дому через інтернет спостерігають і керують тими установками] — це треба модернізувати самі установки, то окрема довга історія.

Майстром з ремонту дронів і ребів так. Цілком. Навіть краще коли ти десь в себе дома бо там легше тобі нарішати приміщення, там легше купити запчастини. Якщо ремонт якийсь простий — ти ще й можеш в гарячі періоди покликати друзів хто в суботу на волонтерських засадах зроблять добре діло (так як наприклад сітки плетуть, просто тут паяльником попрацюють, як в старі добрі часи). Чи й взагалі на постійну основу організувати факультатив для студентів місцевого політеха.

Монтажером відео з камер, спостерігачем на камерах, аналітиком, так.

Діловодом якщо це якісь тилові служби, всяке таке — так. Зараз досі дефіцит діловодів в армії. І я знаю чому. Але якби це все грамотно організувати — то це була б вкрай проста робота, та ще й дистанційна. Люди б ще самі доплачували за право працювати діловодом і мати за це бронь.

Кароч є посади де так, цілком можна працювати remote. Є ж посади де все ж треба бути вживу і ніяк інакше. Тут все не настільки просто. Є посади де так не вийде.

Але. Сам задум. Сам хід думок про «нахер людину прям кабалити як безповоротного мобіка й потім ще думати де його розмістити, в що його вдягнути нагодувати й т д, платити 30ку за те, що він сидить на донбасі. На ті посади, де його можна просто найняти з дому» — так, згоден. Теж крута точка для росту.

Оператором дрона ні. Дрон треба притягнути в точку запуску, розпакувати, оглянути, запустити. В нього антена як в якого, але всеодно недалеко дістає. Більшість дронів це тактични рівень. Через інтернет як з sea baby не вийде.

А тут не факт. Вернее факт сейчас. Но принципиально сделать так, что бы операторы дронов даже на тактическом уровне сидели в львовском метро технически возможно.
А на месте «лесник» привез ящик/станцию с дронами и нажал на кнопку на ретрансляторе, который через старлинк будет передавать сигнал хоть куда.
Это, кстати, резонирует с Вашим предложением о повышении эффективности.

В теорії так. Але технологічно це прям дуже дуже складно.

Це треба вздовж лінії фронту повиставляти спеціальні антени які будуть передавати сигнал дронам. До тих антен треба протягнути максимально швидкий інтернет щоб не було затримки і картинка передавалась чітко. Старлінк з цим не справляється. Треба спеціальний софт прописати щоб він брав з пульта (який знаходиться у Львові в руках «дистанційного пілота») інформацію і через інтернет передавав її на антену яка на Донбасі.

Ті антени які будуть стояти — їх легко виявити, бо вони стаціонарні. Їх досить легко заглушити або розбомбити.
Протягування дротового інтернету на фронт — теж задача з зірочкою. Більше того — налаштовувати там інтернет має або уже навчений інженер (якого треба забрати з ІТ в армію), або ж це треба когось учити хто вже в армії.

Тобто. Це дорого й довго.

Хоча сама ідея мені подобається.
Я собі уявив норм укріплені траншеї бліндажі. Куди на глибині 2 чи й глибше метрів іде розгалужена мережа вітої пари. В бліндажі запускаєш генератор (або й стаціонарну електрику з вкопаного дрота), ставиш антену десь в траншеї.
Простий універсальний стрілець-піхотинець ставить дрон в одному місці. В іншому ставить антену яка по usb підключається до ноута (який в свою чергу підключається до дротового інтернету). А тим часом з ксп ставлять львівському геймеру-ІТвцю задачу, і той собі дома сидить рубає стрімінг на ввесь свій здоровенний екран картинку. І просто ***ре русню з fpv.
Потім солдат піхотинець ставить ще один fpv, потім ще один, потім ще один. А натренований під польоти геймер-мститель у Львові під попкорн херачить кацапів.

А ще можна збиратись в фан-зони.
Типу прикинь. Кацапи здійснили обстріл по Львову. У львівян емоції, хочеться помсти. Львів’янин бере купує квиток за 5к грн і разом з іншими приходить в кафешку. Де в нього на очах професійні пілоти взлітають і кошмарять русню. Прям на очах в цього львів’янина. Прям онлайн. Прям в кафешці. Причому армія нічого не втрачає, бо дрони купили за продані квитки.

Можна ще ставки буде робити. Хто з пілотів попаде хто ні. Теж залучати тим самим кошти.

Або як в стрімах загадувати різні забаганки типу зроби отако й тако. Ясна річ що за гроші.

Можна це ж саме робити в Польщі для їх військових. Типу «вот, з вас гроші, з нас майстер-клас». Або й тихенько з-подтішка давати полякам самим тренуватись перебуваючи в Польщі.

Можна й щоб діаспоряни закордоном приходили в такі кафешки теж тупнячили. Сидить біженка з Курахового в Німеччині, йобнули кацапи по її дому. Прийшла, заплатила 20к і в неї на очах в’їбали по кацапах неподалік Курахового. Можливо саме ту саму артустановку, яка в’їбала по її дому.

Це зовсім інший рівень відчуттів чим коли просто донатиш.

Можна турніри серед любителів. Типу вот. Із-за кацапських ракет тобі вибило вікна — приходь в кафешку помсти, заплати 20к грн (ціну дрона), тобі дають пульт. І лети на ньому захуярь якогось кацапа. Переможцям якісь призи. Наприклад там рік броні від армії.

Я думаю це було б неймовірно.
Мені подобається!!!

Хто це читає — прошу йти на хакатон реалізовувати. Ідея як на мене вогінь

приходь в кафешку помсти, заплати 20к грн (ціну дрона), тобі дають пульт.

пульт повістку. Ну і далі йдеш ***риш) рік броні від армії теж буде колись.

шутєйка звісно

Це як воно зараз працює на жаль.

Як з бродяжною собакою. Дасиш йому один раз хліба — буде плентатись за ногами щоб дав ще. А не дасиш ще — кусати почне.

Проявиш хоч трохи інтересу до оборони держави — все чувак, давай іди сюда. Ва всє тяжкіє. Причому на невизначений термін.

А от якщо зробити як вище я описав, їбать двіж буде

вся красота розбивається об те, що нізя таку штуку унікальною лишити. Були у нас дрони? тепер їх є у кацапів. Будуть у нас remote пілоти? їх і у кацапів буде.

Не розбивається.
Бо якщо в кацапів будуть ремоут дрони, а в нас не буде — це гірше чим коли будуть і в них і в нас.

Жаль тут нельзя ставить разные лайки. Твой коммент это минимум сердечко, а может даже еще и огонь))

швидкий інтернет щоб не було затримки і картинка передавалась чітко. Старлінк з цим не справляється

В этом и прелесть, что спутники старлинка находятся на низких арбитах. И на фоне других
провайдеров спутниковой связи там минимальная задержка.В контру я играл, например через него.
Понятно, что гражданский FPV дрон может не потянуть. Но если туда прикрутить AI доводчик + компрессию при передаче — должно быть норм.
Но это надо пробовать/тестировать

Сама постановка питання «як ІТвця мобілізувати до армії?» аналогічна питанню «як заточити клавіатуру аби нею можна було рубати москалів?».

Брехня й маніпуляція.

Якщо вже й використовувати твою аналогію про клавіатуру. То це не про «як заточити клавіатуру щоб нею рубати», а «як переробити клавіатуру в пульт управління дроном».

Брехня й маніпуляція.

Так і є. Клавіатуру можна пристосувати для управління дроном навіть не переробляючи.
Але ви хочете з «приставки до комп’ютера», якою насправді є ІТ-задрот зробити не оператора дрона, а саме бійця! Бо мобілізація — це обов’язкове проходження військової підготовки — і не віддалено на екрані монітора, а на полігоні. Під керівництвом «майора Пейна».
Сам же писав:

ІТвці надто розумні щоб не стати тєрпілою.
І недостатньо жертовні щоб стати мучеником.
Клавіатуру можна пристосувати для управління дроном навіть не переробляючи

Але це не так ефективно. Пульт виконує цю задачу набагато краще. І якщо для виживання країні треба зовсім мало фронтендерів і дуже багато операторів БПЛА чи діловодів. То це ок призвати певну частину найменш везучих фронтендерів, навчити їх діловодству або керуванню дронами і задіяти їх в якості діловодів чи операторів бпла.

Бо мобілізація — це обов’язкове проходження військової підготовки

Так. Бо завжди є певний технологічний поріг вище якого не скочиш. 100 рейнджерів з автоматами можуть перемогти кілька тисяч індіанців з вилами. Але кілька мільйонів індіанців з вилами просто задавлять тих 100 рейнджерів. Тому навіть таких ефективних рейнджерів при такій загрозі яку ми маємо (росія — це дуже здоровенна загроза) треба мати не 100, а хоча б кілька кілька сотень тисяч. Органічно набрати стільки не вийде. Тому взагалі без мобілізації не вийде.
Потребу в мобілізації можна зменшувати збільшуючи ефективність. Щоб солдати були рейнджерами, а не чмобіками. Щоб тих рейнджерів було треба всього кілька сот тисяч, а не кілька мільйонів. Але навіть тих кількасот тисяч десь треба буде набирати.

Реальний приклад — Ізраїль. Хоч в них і дуже технологічна дуже розвинена армія. Але коли починається заміс — призивають резервістів. Бо контрактники їхні які б не були технологічні і навчені, але їх надто мало для масштабної війни.

ви хочете з «приставки до комп’ютера», якою насправді є ІТ-задрот зробити не оператора дрона, а саме бійця

Обґрунтуй.
Де я сказав, що хочу зробити з балконних створінь саме піхотинців?
(я казав, що балконні створіння теж можуть бути нічим не гіршими піхотинцями якщо пройдуть якісну підготовку. Але я так само казав, що балконні створіння більш ефективні на балконних посадах. Що на балконну посаду програміста перевчити дешевше і швидше чим на піхотну). Ану давай де я сказав, що хочу щоб балконні створіння ішли саме піхотинцями?

я казав, що балконні створіння теж можуть бути нічим не гіршими піхотинцями якщо пройдуть якісну підготовку

Я писав не про піхотинців — а про бійців. Є люди, які не пристосовані бути бійцями. І навіть взагалі тримати фізичні навантаження. Мене намагалися ганяти на фізкультурі і в школі і у ВУЗі — крім знущань і болю це нічого не дало.
Якщо у армії потрібні люди, які можуть працювати головою — то і тренуйте їх за відповідною програмою. Коли ІТ-компанія бере девелопера — вона не питає у нього скільки разів він (не) зможе присісти чи підтягнутися.

Ти тікаєш від відповіді.

Де я сказав, що хочу зробити з балконних створінь саме піхотинців?

Ну реально, судячи з твоїх постів, ти вмієш тільки нити та їсти.
Та не можна так,
youtu.be/...​VVBAY?si=bSf19mDB5FSy6S2X

ІТвці надто розумні щоб не стати тєрпілою.
І недостатньо жертовні щоб стати мучеником.

А ще я казав:

І перший варіант гірший чим робота в ІТ. І другий варіант гірший чим робота в ІТ. Що то війна, що то війна. В обох варіантах треба йти на жертви.

Але в першому випадку це невеликі жертви, а в другому (нинішньому) випадку це віддати майже все що маєш.

Відчуваєте різницю?

Якщо вже цитуєш, то не окремі фрази, а в загальному контексті.

Авжеш. Варіант «іди в армію гарантовано пожертвуй здоров’ям і честю гідністю, + гарантовано пожертвуй мінімум 50% комфорту які мав. І з досить високою вірогідністю пожертвуй життям» — це кончений варіант. Щоб людина на таке пішла — треба протиставити щось дуже й дуже вагоме. Це прям мучеником треба бути або тєрпілою щоб на таке піти.

Але якщо тобі кажуть «Хочеш жити в цій країні (не тій, що була в 2023 році, а ту Україну де свобода слова, верховенство права, рівність перед законом, людиноорієнтована держава, всі діла). Хочеш жити в такій країні і почуватись повноцінним громадянином — іди й відслужи 2 роки в армії. Не в тій м’ясній армії, що була в 2022 році де треба було пожертвувати майже всім що лиш маєш. А в тій армії де тобі доведеться втратити всього 20% комфорту, в окремих випадках якщо сильно непощастить, то 50% комфорту. Але де ти всеодно будеш мати відпустки і через 2 роки ти зможеш звільнитись повернутись до звичного тобі життя. Де здоров’я скоріше всього лишиться скільки й було (а може й додасться), де певні поранення чи каліцтво матимеш лиш якщо сильно непощастить. А життя так взагалі втратиш тільки якщо дуже дуже дуже сильно непощастить». То це норм варіант. Для дуже багатьох така пропозиція цілком прийнятна.

Так, обидва варіанти вимагають певної жертовності. Але різниця в кількості жертовності величезна.
Я от до того веду.

Чому я не погоджусь з твоєю позицією про «воювати мають лиш бажаючі воювати», світ рожевим, на деревах рости бантики, все пухнасто і т д?
Бо це утопія.
Я в цьому ж треді вже писав. Що при такій загрозі яку ми маємо (росія) — нам не вистачить контрактників. Нам, як і Ізраїлю життєво необхідні резервісти. Чим технологічнішими й організованішими ми станемо — тим менше буде потрібно резервістів, і тим менше ті резервісти опиратимуться проти призову. І тому нам варто рости. Але всеодно технології мають певний поріг.

Так, обидва варіанти вимагають певної жертовності. Але різниця в кількості жертовності величезна.Я от до того веду.

Я бачу. Але це означає що ти не розумієш мене. Я у мирний час відчував великий діскомфорт, коли мені потрібно іти у супермаркет. Ніколи у житті я не то ще не бився — навіть не лаявся і уникав будь-яких конфліктів. Бо я справжнє ссикло (бо був наляканий у дитинстві) — і це можна сказати медичний діагноз.
Я не за яких обставин добровільно не піду у армію! Навіть якщо це означає просто жити у казармі з іншими хлопцями та проходити помірні фізичні навантаження (хоча для мене це — повільна ходьба).
При цьому я радий був допомагати і донатити 100 К гривен щомісяця. Якщо б мені запропонували якусь віддалену роботу для армії — я б теж погодився. Тобто я кажу що хотів приносити країні користь так, як можу! А замість цього я усе одно чую «воювати мають всі».
Я не просив у держави жодної допомоги — я сам пристосувався жити у цьому ворожому для мене світі. Знайшов свою «нішу» у суспільстві і приносив користь нічого не вимагаючи навзаєм.
І це не ворог винен у тому, що мені довелося покинути рідний дім і тікати у іншу країну. Зараз у мене усе добре — але я досі не розумію як дійшло до того, що влада, яку я обирав, яка повинна була мене захищати — полювала на мене попри усе, що я робив для перемоги?!

Ти виняток. Таких як ти меншість.

Я ж пропоную рішення які спрацюють на більшість.

сама суть армії з давніх давен полягала у тому, аби зробити з людей біо-роботів — солдат, які будуть без вагань виконувати накази, а не думати чи варто це робити

Ні

Я хотів спершу пояснити чому ти неправий. Але це на цілу лекцію піде.
Піду іншим способом.

Докажи, що ти правий)
От ти стверджуєш тезу, давай аргументи (а я буду їх розвалювати контраргументами)

Усі аргументи вже навів ти сам:
dou.ua/forums/topic/46207

Тут тебе привчають також бути тупим безпілотником, який просто втупу робить все що кажуть. І навіть не задумується «а може можна якось по іншому?». Тут тебе привчають бути куском м’яса, який навіть питань не задає. І тим паче не опирається їх виконувати.

Ця цитата — це не аргумент.

Ця цитата описує конкретну армію в конкретний історичний період. Всього лиш одну армію всього лиш в один період.

А ти ж почав за

сама суть армії з давніх давен

Ти наводиш цитату про всього лиш одну окрему армію. А ізначальна теза твоя була про будь-яку армію впринципі.

Ізначально ти що заявив? Ти заявив по суті «ні, армію неможливо зробити ефективною. Якщо люди в армії почнуть думати що робити, а не просто втупу виконувати все підряд — ця армія перестане бути армією» Бо (цитую тебе):

сама суть армії з давніх давен полягала у тому, аби зробити з людей біо-роботів — солдат, які будуть без вагань виконувати накази, а не думати чи варто це робити

А я кажу: «ні, армія може бути ефективною. Нам є куди рости і нам варто рости. Зокрема треба робити нашу армію такою, де людина має право і навіть обов’язок думати»

А я кажу: «ні, армія може бути ефективною. Нам є куди рости і нам варто рости. Зокрема треба робити нашу армію такою, де людина має право і навіть обов’язок думати»

Це до питання «чому я протиставляю». Бо це не я — а сама природа протиставляє! Є люди, які сильні та витривалі, але не дуже люблять думати. І навпаки — люди, які більшість часу сидять за компами — не дуже сильні і витривалі. Зрозуміло що це крайності і є ще і сильні і розумні чи тупі і слабкі — бо люди різні. Але це добре — бо у світі існують професії як для сильних — так і для розумних. І навіть тупі і слабкі теж згодяться робити щось, на що інші не погодяться.
Кажучи про армую, якою вона є:

В армії тебе привчають боятись думати креативно, боятись думати творчо, боятись задавати уточнюючі питання, боятись навіть думати про «а що якщо зробити по іншому». Тут тебе привчають боятись підійти до рішення свідомо...

І це є не просто так — бо справді якщо солдат почне обдумувати кожен наказ перед виконанням — то не зможе діяти швидко. До того ж є солдати, які не хочуть думати — але можуть виконувати!

ні, армію неможливо зробити ефективною. Якщо люди в армії почнуть думати що робити, а не просто втупу виконувати все підряд — ця армія перестане бути армією

Отже одну і ту саму армію неможливо зробити ефективною. Як не можна набрати команду боксерів — програмістів і щоб вона була ефективною у спорті і роботі.
Тому я і писав що не треба пхати розумників до армії. Вони мають бути на своїй окремій спеціальності. Може навіть у приватній військовій компанії, яка надає армії послуги РЕБ чи ППО, чи далекобійні ракети, чи розвідку з супутників чи дронів.
Порівнюючи армію та ІТ ти сам пишеш що ІТ ефективніше і чому. Саме тому я не уявляю себе як команда «розумників» з дронами буде підпорядковуватись якомусь тупому армійському генералу, який шкільну математику не засвоїв. Як тут логічно писали це закінчиться тим, що розумників відправлять затикати «дірку» на передку — бо вони ж теж солдати.

І це є не просто так — бо справді якщо солдат почне обдумувати кожен наказ перед виконанням — то не зможе діяти швидко

З чого ти взяв?

Тому я і писав що не треба пхати розумників до армії (тобто війська). Вони мають бути на своїй окремій спеціальності. Може навіть у приватній військовій компанії (теж військо, просто по іншому організоване), яка надає армії (війську) послуги РЕБ чи ППО, чи далекобійні ракети, чи розвідку з супутників чи дронів.

Тепер перефразую: не треба брати людей до війська, краще брати їх до війська :)
Навіть не знаю що сказати

за все інше навіть не буду коментувати. Бо то або очевидні речі які я й не заперечував. Або речі, на які я вже відповів

Та чому ж неправий, хіба не з моменту виникнення професійних армій як таких на рівні держави, все не впиралося в муштру рекрутів виконувати накази і виконувати певні дії ефективно і професійно на рівні свого підрозділу і відповідно до типу військ?
Змінилися хіба речі, яким навчають, що викликане зміною самого способу ведення бою, але суть залишилася та сама

виконувати певні дії ефективно

це вже дуже великий нюанс який дуже відрізняє те, що ти говориш від того, що говорив Бобер.

процитую частинку комента Бобра:

які будуть без вагань виконувати накази, а не думати чи варто це робити

Ефективні машини-вбивці vs бездумні шкварки. Це різні речі. Ви зовсім про різне говорите

Частково ці речі пов’язані, бо щоб стати ефективною машиною треба в т.ч. наблизитися до стану бездумного ’робота’ і робити певні речі на рівні автоматизму, не задумуючись. Можливо, я не дуже добре розписав свою думку, але Бобер тут повністю правий:

І це є не просто так — бо справді якщо солдат почне обдумувати кожен наказ перед виконанням — то не зможе діяти швидко
З чого ти взяв?

Та з того, що на обдумування очевидно потрібен час, і якщо кожен почне задумуватись, що, чому і як я роблю, до виконання може і не дійти. Тому і муштрували з самого початку, бо в цілому не треба люди які довго думають, треба які діють. І те що Ви пишете ’Ця цитата описує конкретну армію в конкретний історичний період. Всього лиш одну армію всього лиш в один період.’ - так так було завжди. В 18 столітті за часів лінійної тактики не потрібні були люди, які будуть думати а чому ми в лінію по 3, а не по 4?а чому ми зараз розгортаємось в каре і саме в цій точні? і т.д., потрібні були люди, які це будуть робити правильно і швидко = ефективно.
І зараз це продовжується в усіх арміях світу, любе відео з американського буткемпу — так там муштра починається буквально з автобуса — бігають строєм по команді, винятково ’yes sir/no sir’ і при найменшому якомусь пройобі — ’Fix now!’ і все криком. І там цьому є цілком логічне і обгрунтоване пояснення.

і якщо кожен почне задумуватись, що, чому і як я роблю, до виконання може і не дійти.

Я уже десь тут описував ситуацію, коли на прод розмістили кнопку та відзвітували «додано фічу таку от», а кнопка просто нажималась і оце усе....
Десь три тижні писав їм репорти, що воно не робить....

То там так само «не кожен далеко думав» 😀

Не було часу, треба було перформити нові фічі 😁

Та з того, що на обдумування очевидно потрібен час

А з чого ти взяв, що його нема?)

Не в самому бою коли реально все несеться заміс всі діла. А на етапі підготовки.

Ти думаєш штурм це коли просто взяли автомати в руки і кудись побігли?
Думаєш оборона це коли ходив курив сігарєтку. Тут сказали займай оборону, ти взяв лопату і просто почав де-попало рити й звідти куди-попало стріляти?)

Більше всього часу йде на підготовку до бою, а на на сам бій. В десятки, в сотні раз більше часу. Принаймні якщо все грамотно організовано, а не просто «он хлопці йдіть туди а там розберетесь».
І на етапі підготовки якраз треба думати, треба продумувати, чим краще тим краще.

Я не хочу бути зверхнім в стилі «бля слоняра що ти взагалі вчехляєш. Це елементарні речі».
Але це правда елементарні речі.
Час є щоб думати.

то це має бути щось інше — а не армія!

Це має бути армія, просто по іншому організована . Ти щось прям закрутив з термінами

Цитую вікіпедію:
А́рмія (від лат. armare — озброювати): Армія — як сукупність усіх збройних сил держави: сухопутних, морських і повітряних.

Це має бути армія, просто по іншому організована .

Я не випадково згадав ринкову економіку. Бо вона довела що державне керування у будь-який сфері — неефективно!
Державне = монополія, бюрократія, кумовство, окозамилювання, розпил, відкат, зарплати нижче ринку — відповідно найгірші кадри. І у державного не має жодної мотивації мінятися чи проводити якісь реформи.
Отже «армія, просто по іншому організована» — це ті самі «миші, як перетворилися на їжаків».
P.S. Сам згадував «3 штурмову» — коли є альтернатива, тоді є і стимул до покращення.

Ти цим взагалі ніяк не контраргументував те, що сказав я.
Ти просто окремо висловив окрему тезу.

З якою я власне скоріше згоден. Єдине я не розумію чому ти це пишеш так, ніби це протиставляється тому, що я сказав.

Дякую, ваші статті — майже єдина дійсно корисна річ на цьому сайті.

70% ІТвців відкриті до нового, відкриті до інших поглядів. 70% ІТців кого я зустрічав — це люди, хто готові вислухати навіть брєдові ідеї. А якщо ж ти запропонуєш щось варте уваги, вони тобі ще подякують і кинуться впроваджувати.

Зайти в тему блокчейна чи ШІ, складається враження навпаки — 70% ІТвців це заржавілі діди

ШІ і блокчейн трохи перепіарені технології.

по сравнению с чем? все прорывы в технологиях перепиарены, особенно когда у них появляются реальные кейсы применения для масс маркета

Вот квантовые компы доведут до ума — и все компании переименуются с something-something-AI на something-something-QUANT

Не скажу за блокчейн, но стосовно ШІ я би сказав недопіарений, і чим глибше копаєш, тим більше розумієш що масс маркет не знає і половини того, що відбувається в цій сфері. Да і розвивається так швидко, що намагаються штучно стримати. Взяти той же midjourney які картинки генерував рік назад, і які зараз. Частина контенту, який ти листаєш в інстаграмі створений і автоматизований ШІ.

Сама велика користь, що скоро всі ці моделі, інфлюєнсери, підуть на заводи, швидше, ніж ШІ замінить людей на заводах

Коли все твоє оточення їздить на лендкрузерах — вольцваген пасат здається поганою машиною. Допоки не опинишся в оточені де люди їздять на жигулях або взагалі ходять пішки.

Все в порівнянні)

Розкажу одну історію про як я отримував автомат.

Діло не в заржавілості, а в самій конструкції калаша — самого «простого, надійного і user friendly» автомата в світі, лол. Пам’ятаю ми в школі в 11 класі на тиждень на збори у військову частину поїхали, на стрільбах кожен другий собі палець об той перемикач до крові обідрав.

Хм, я хоч і слабо пам’ятаю шкільні стрільби, але щоб той перемикач харив, такого не закарбувалось.
Туги — так, але не настільки щоб вааще.
Хоча, може просто забув

Діло не в заржавілості, а в самій конструкції калаша

В тій ситуації взагалі основна причина була брак конкретно того автомата. В ньому там сильно затиснутий він був до корпусу, потім трохи відігнув стало норм.

Так половина калашів таких. Може сучасні не такі, но ті, які дісталися від совка такі. Я потім методом проб і помилок після роздертого пальця зрозумів, що треба не просто по вертикалі його двигати, но і під час перемикання відтягнути в сторону. А так, по дефолту вони сильно затиснуті.

Осилив десь до половини. Доволі зважена стаття. Добре, що ти зауважив, що це лише твій суб’єктивний досвід.

Про важіль запобіжника було смішно. Думаю, ти просто сильно притискав його до корпусу, а треба було трохи в сторону відводити.

Що до порад змінотворцям, дозволю собі висловити скромну думка: треба ще додавати визначеності. Як у сенсі термінів служби, так і у сенсі того як ця служба проходитиме (порівнюємо з IT, я завжди на інтерв’ю прошу описати, скажімо, типовий робочий день на позиції яка обговорюється). І бажано при цьому не брехати, принаймні брехати не дуже сильно.

Дякую за службу і за цей цикл статей. Бажаю здоров’я та вдачі.

Так, теж крута ідея

Залюбки послухав би як це підвищити ефективність армії в 5 разів. Думка із серії: робіть правильно а не правильно не робіть

Загальний вектор я описав в самій статті. Якщо реалізувати хоча б те що там — то не просто в 5, а в 10-15 раз виростем.

Дякую за службу і дякую за цей цикл статтей.

Дякую за службу і за статті.

Щодо порад змінотворцям, боюся що педалити ці питання доведеться тим, хто прийде з війська. Лише була б країна

По-перше. Демобілізований військовий — це людина хто втратила фах (тобто кому в першу чергу треба подбати про згадування фаху щоб можна було пошвидше знайти роботу), хто довго не бачив сім’ю, хто давно не займався своїми справами своїми мріями. Це людина хто потребує відпочинку і хто сам потребує допомоги перш ніж помагати іншим.
Це навіть з моральної сторони нечесно вішати вирішення всіх проблем в тилу на людей, хто уже багато чим пожертвували виграючи для цього тилу час на фронті.

По-друге. А коли демобілізація? Ну от коли?
От «ми поки посидимо почекаємо, а от прийдуть військові вони наведуть порядок». Коли прийдуть?
І я не знаю коли. То може краще не чекати, не відкладати на потім, а починати вже?

По-третє. З чого ти взяв, що військові після звільнення зможуть навести порядок?
Більшість військових — це звичайні люди. Політично безграмотні, медійно безграмотні, звичайні наївні дядьки. Совісні, здатні на вчинок, харизматичні. Але наївні. Добрі, але дурні. Хто в більш своїй будуть голосувати за популістів, за «прості рішення складних проблем», за рішення від яких буде ставати лиш гірше.
А навіть ті пару процентів профільних фахівців і самородків хто й могли б зайти в політику. Їм треба буде час і допомога щоб згадати/розвинути знання і навики. Поки вони будуть згадувати/розвивати знання і навики — на виборах вкотре переможуть ті хто гучніше й красивіше піздить.
Плюс не забуваємо про політтехнології. То й же Білецький як приклад. Це він зараз геніальний комбриг найкращої бригади і його ніхто не чіпає. Лиш тільки він знову заявить про політичні амбіції — побачиш скільки на нього лайна вилиють. Як по ділу, так і надуманого, просто аби втопити.

Друже!

Що військові дійсно можуть і роблять — це виграють час для тилу.

І тому я закликаю тил роздуплятись. Вже.

Просто голову в пісок і «я пока посиджу почекаю хай військові прийдуть порядок наведуть».
Це по-перше аморально, по-друге наївно.

З таким підходом такими темпами все дійде до того, що ти або будеш вимушений втікти, або сам стати військовим. Тобто чим далі — тим в тебе менше можливостей щось змінити.

Військові виграють час. Цей час треба використовувати. Вже

Друже, я не збираюсь чекати або тікати, я готуюся до мобілізації.

Щодо основного посилу, то це на жаль реальність: більшість тих хто розуміють що треба міняти, як міняти, і мають до того наснагу — у війську. І це мабуть так і має бути (загалом, всім треба пам’ятати на наступних виборах питати кандидатів «де ти був і що робив під час великої війни»)

Друже, я не збираюсь чекати або тікати, я готуюся до мобілізації.

Ну так. І що ти зможеш змінити будучи в армії?
Максимум писати анонімні статті.
Бо неанонімно піднімати питання які я підіймаю заборонено. Навіть напряму заборонено. Наказом головкома № 73 від 03.03.2023.
Не кажучи вже про ряд інших способів «закрити їбало» «сильно умному вискочці».

* від 03.03.2022

Ой тоді, але номер 73 промовистий

(Нє, мені прохолодно на тему зе версус пе і всьо таке, але коли цим числом проїздили очі по всіх соціалках і воно стало мемом, то мозок бавицця в забавну нумерологію, хочеш того чи ні.)

Раніше просто неофіційно за таке п***или, тепер вони легалізували то наказом.

Як використовувати цей час який тобі виграють?

Почни з початку. Почни з починання. Пошукай якийсь курс на прометеусі про громадянську активність, про держуправління. Почни відоси дивитись на останньому капіталісті, пройди їхній курс. Пошукай однодумців.
Там почнуть і шляхи вимальовуватись.

Почнеш краще знати профільних фахівців. Кого зараз читає по 300 людей, в кращому випадку кілька десятків тисяч. Хоча вони варті щоб їх читали сотні тисяч. Але для цього треба команда, треба гроші. Ну тобто познайомишся з людьми хто вже в темі, з ким можна об’єднуватись, кого можна підтримувати.

Почнеш краще знати матчастину, розуміти що де як працює.

Почнеш аргументовано просвітляти своїх родичів, своїх сусідів. Сам почнеш блог вести або чийсь блог бустити. Флешмоби там запускати, петиції публікувати, допомагати журналістам розслідування подавати.

І так по наростаючій. Так якщо кожен почне вникати і діяти, а не лише чекати коли хтось прийде і зробить замість них — так тоді все потихеньку й піде.

доведеться тим, хто прийде з війська

Я боюся що буде «і що, знов мені тягнути?». І цілком обґрунтоване.

Обгрунтоване, тим більше що серед військових є підвищений запит на справедливість. Ось тільки справедливості нема звідки чекати

серед військових є підвищений запит на справедливість

Запит є. Готовність діяти є. Тільки грамотності щоб діяти грамотно покищо в більшості нема.

Підписатись на коментарі