Як бути мамою, працювати або знайти роботу

Кожен із нас хоче реалізувати себе в усіх сферах життя та тримати баланс між ними. Це досить важливе правило, щоб тримати себе у ментальному тонусі, отримувати задоволення. Коли з’являється дитина, то жінка «на порозі розриву» між особистим та професійним. Бути мамою це чудово, але як і де знайти час для свого розвитку у кар’єрі та не «забутись» у проблемах мамства? Хочу трішки поділитись своїм аналізом та думками.

Мамство — це пауза у кар’єрі?

У кожного з нас свої обставини, ресурси та звичний графік, робочий темп. Потрібно оцінити можливості. Бути мамою та працювати — можливо, хоча і нелегко. Все залежить від того, як ви організуєте свій час та який ресурс допомоги у вас є.

Якщо говорити про роботу у маркетингу (як у мене), то тут пауза дуже небажана. Адже за 6-8 місяців відбуваються такі зміни у всьому, що потім надолужувати це дуже довго. Ось наприклад рік 2023, активно використовується АІ, спеціалісти «з головою» пірнули у нову GoogleAnalytics Universal, тренди Тік Ток не дають засумувати, є можливість платного Facebook у Європі та Instagram частково запустив можливість опитування у коментарях. І це лише маленька частинка головних змін. А конкуренти, партнери — вивчати їх ріст чи падіння за декілька років буде складніше.

Особливо, якщо ви СМО у компанії, то тут довгі паузи не вітаються. Потрібно «тримати руку на пульсі», бути в тренді маркетингу та змін та хоча б частково контролювати свої проєкти.

Тому, якщо ви вирішили що будете працювати, то перше, потрібно задуматись, як буде спланований ваш побут та робочий процес. Перші три місяці діти не мають графіку чіткого, тому тут однозначно потрібна допомога рідних чи няньки.

Друге, раджу використовувати всі девайси, які полегшують життя: пралка, сушильна машина, посудомийка, робот-пилосос, парова установка, скороварка і бажано щоб скрізь на техніці був таймер, адже у вас і так куча задач.

Третє, подумати про зайнятість дитини. Повторюсь, це можуть бути рідні або няня. Якщо немає можливості, то надам декілька порад про це.

Доцільність роботи з малою дитиною

Звичайно, для когось це не запитання, а зрозумілий факт, тому що відлучитись від робочого процесу немає можливості (за певних причин) — тут доцільність зрозуміла. А якщо є вибір: працювати чи ні? Тут потрібно добре подумати та оцінити переваги та ресурс. Задайте собі запитання згідно обраної зайнятості:

  1. Часткова зайнятість — які потреби це закриє у фінансовому плані?
  2. Віддалена роботу з ненормованим графіком (або ви фрілансер) — оцінити, яку суму в середньому ви будете отримувати та які потреби це закриє?
  3. Повна зайнятість — заробітна плата повинна бути такою, щоб ви могли найняти людину, яка буде гратись та годувати вашу дитину (звичайно, з цим можуть допомогти родичі, але, знову ж таки, заробітна плата повинна покрити і їх проживання у вас).
  4. Які переваги у роботі окрім заробітної плати?

Низька заробітна плата без «плюшок» вас буде демотивувати та ви швидко «вигорите». Ви будете шукати зусилля, час для роботи, а оплата не буде покривати ваші базові потреби. Це буде ваш демотиватор, бережіть своє ментальне здоров’я, адже і так нелегко у наш час.

Зберегти свої професійні вміння та навички

«Супермама» — це лише телешоу. Для своєї дитини ви уже така. А щодо професійних знань — у першу чергу задача їх зберегти та тримати у тонусі змін у вашій сфері. Ви пройшли не один курс, написали не одну статтю, були спікером і тут... життя професійне ніби ставлять на паузу. "«Не падайте духом» — ніхто вас не змусить зануритись у підгузки та читати інструкції до іграшок. Ви легко можете себе тримати під «професійним контролем». Звичайно, тут і питання самодисципліни, але мінімально, що ви можете зробити для першого часу:

  • підписатись на професійні канали у телеграм;
  • читати коли є час професійні блоги (розумію, що його немає але, читайте коли дитина спить, їсть або грається — про зайнятість дитини розповідаю нижче);
  • нетворкінг у соціальних мережах — це «must have» в першу чергу! Це дуже задає робочий хороший ритм, це джерело новин та дає мотиваційний настрій;
  • спостерігати за своїм проєктом хоча б частково та спілкуватись з колегами.

Звичайно, ми розуміємо що всі діти різні, але спокійна мама — спокійна дитина. Це одна із умов, щоб дитина вам дала шанс розвиватись. На цьому абзаці, у мене прокинулась дитина і я роблю перерву у написанні статті та буду «їсти слона» у написанні статті частинами. Нижче напишу як розвивати та зайняти дитину, щоб був час для себе в професії.

Як працювати з малою дитиною? Її зайнятість та розвиток з мамою, що працює

Перший крок у робочому процесі з малюком — ретельно спланувати час. Звичайно, можете з цього посміятись і «закидати мене помідорами», бо з дітьми складно щось планувати. Але якщо це неможливо, то ви повинні мати список задач на день і протягом дня відчувати можливість зробити одну з них.

Як писала вище, режиму у дитини перші місяці як такого не буде, тому на дзвінках з партнерами, колегами вам, скоріше за все, прийдеться бути з дитиною або знову ж таки — допомога рідних, няні.

Якщо так склалось, що дитина з вами на дзвінку потрібно:

  • запастись іграшками і бажано беззвучними;
  • одягнути навушник (щоб і дитину було чути);
  • можна робити дитині зарядку (якщо хоче стояти — ставити на ноги чи сидіти), а паралельно ви можете спілкуватись (звичайно, ніхто не обіцяє що малюк буде тихенько гратись, тому я відразу попереджаю, що «у мене поряд маленький коментатор і я надіюсь він вам сильно не буде заважати»);
  • перед дзвінком запропонувати дитині нове місце для гри, де вона сьогодні ще не бавилась. Це дасть вам деякий час.

Звичайно, коли у дитини уже є приблизний графік, можна планувати дзвінки, задачі коли вона спить.

Головна задача для мами у розвитку малюка, дати зрозуміти дитині, що у мами є справи, що вона може бути зайнята та навчити дитину гратись самостійно.

Коли дитина не повзає — розвиваючий коврик (над дитиною висять іграшки), беззвучні іграшки або які шарудять.

Коли почались зуби та перекочування — ігровий коврик великий, гризунці, іграшки з музикою та вогниками. Допомагати вчитись сідати та повзати.

Коли дитина навчилась повзати — дайте їй площу для вільного повзання самостійно і — ось вам час для дзвінку, приготування борща чи прослухування лекції. Тут знадобляться неваляшка, м’ячі, те що буде пригати та котитись якщо малюк штовхне. Обов’язково перевірити приміщення де дитина повзає чи немає нічого небезпечного що вона може скинути, перевернути тощо.

Коли дитина ходить — закрити все що відкривається, іграшки такі ж як прописано вище, можна додати гойдалки різні, сортери, пірамідки.

Ну і далі це уже карточки, можна пробувати олівці і папір та інше. Повторюсь, головна задача: навчити дитину гратись самостійно і без гаджета (до 2 років не бажано ніякі екрани для дітей).

Для працюючої мами ідеально навчити дитину до 1.5 року до горщика, ложки та самостійно їсти (тут складніше) та основні фрази «так», «ні» і щоб дитина могла показати що хоче. Це для того, щоб можна було делегувати дитину у дитячий садок. Тому, це наступна головна задача: навики для садочку.

У мене з вище описаними іграшками та іграми вдається працювати на частковій зайнятості (бо немає няні та родичі не допомагають). Дитина може сама повзати та гратись коли я готую та роблю хатні справи, їсть зі мною за столом коли я їм, коли працюю зазвичай спить. Список задач завжди під рукою та роблю їх паралельними процесами на скільки це можливо.

Тут головне — бажання та сон. Будуть сили, буде здоров’я — буде бажання розвиватись, працювати та гратись з малюком.

Як знайти роботу або знайти себе у новому?

Пошук роботи — це нешвидкий процес і він займає деякий час. Особливо коли у тебе дитина і не всі роботодавці готові розглядати працівника маму з маленькою дитиною. На старті мамства можна спробувати фріланс і часткову зайнятість. Пошук роботи можливий на ресурсах:

  • Сайти

Work.ua

Robota.ua

Jooble.ua

Joberz.com.ua

  • Для ІТ:

BazaIt.com

Djinni.co

Dou.ua

Freelancehunt.com

Facebook — пошук по назві професії по географії

Linkedin — заповнюєте профіль, відкриваєте для HR та по пошуку можна шукати вакансії.

Досить багато є телеграм каналів, зокрема:

t.me/executive_search_ua (для керівників від 2000 $ЗП)

t.me/jobforukrainians

t.me/ dRaCEz9TMhMyYTJi

t.me/jobinmarketingua (робота у маркетингу)

t.me/Wtech_jobs

t.me/thelede (вакансії у медійників)

У телеграм також можна налаштувати розсилку збереженого пошуку на сайтах Work.ua та Robota.ua (або на пошту).

Ви щодня можете переглядати вакансії, які вас цікавлять та подавати резюме (воно у вас повинно бути готовим на телефоні, на пошті, на Google Диску, на ПК та звичайно у Linkedin). Також вам HR спеціалісти будуть надсилати для перегляду пропозиції.

Тобто резюмую щодо пошуку роботи, готуємо резюме — реєструємось на сайтах, підписуємось на канали — створюємо розсилку вакансій які цікавлять та підписуємось на неї — подаємо або розглядаємо пропозиції.

Зверну увагу, що ви повинні розуміти графік роботи який вимагає роботодавець та співставити чи він підходить вам, чи зможете ви з дитиною працювати у такому режимі.

Іноді не вистачає експертизи для пошуку роботи, яку б хотілось. Тоді:

  1. Підписуємось на безкоштовні блоги та телеграм канали теми яка цікавить
  2. Проходимо безкоштовні курси (такі є платформи: Освітній хаб міста Києва, Prometheus іноді Genius Space надають безкоштовні курси).
  3. Проходимо недорогі або доступні курси (такі платформи: Udemy, Coursera)
  4. Шукаємо ціленаправлено курси тієї теми, яку вам потрібно «підтягнути».

Пошуки роботи не припиняємо, резюме не приховуємо, а доповнюємо.

І головне питання: де знайти час для цього навчання? І тут знову полетять помідори, часу і так не вистачає! Можу сказати, що навчання можливо коли дитина спить або ввечері після роботи тата чи когось з родичів. Зачасту зараз є записи лекцій, тому ви можете слухати паралельно якомусь процесу, розвивати у собі аудіосприйняття. Якщо не ваш варіант, повернетесь до лекції коли знайдете все-таки час.

Для себе я планую взяти курс «Веб-аналітика». Звичайно, я б і сама могла у ній розібратись, але це буде довше і я відразу можу по ходу навчання задати запитання, де у мене буде «тупик» у роботі з новою Google Analytics Universal. З курсом я ознайомлюсь швидше та у мене в робочому процесі не буде прогалин.

Що хочу додати ще щодо навчання, тут головне бажання, стимул, зацікавленість. Якщо вам нецікаво, ви себе змушуєте дивитись ту лекцію чи читати якусь інформацію, то краще цього не робити. Це час буде витрачений дарма з великими втратами ресурсу. Ви будете «заганяти» себе у рамки, десь будете не встигати та знову натрапите на демотивацію.

Все що вище написала, це про бажання, про ціль та азарт у роботі та професії. Коли хочеться працювати, розвиватись, навчатись чи шукати себе. Ви повинні робити все з бажанням: починаючи від гри з дитиною і закінчуючи всіма іншими справами. Не гайте час на те, що вам не приносить задоволення, що не підніме вас самооцінку, що виснажує та демотивує. Дбайте про ментальне здоров’я. У наш час це особливо дуже важливо.




👍ПодобаєтьсяСподобалось6
До обраногоВ обраному2
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

У нас 2 тижні як дитина зв’явилась і я хз як/навіщо/нафіга дружині працювати — хоч би спала якось в перервах між годуванням — і то добре. Їжу частково аутсорсимо.

Загалом поради дієві, але мені здається занадто оптимістичні. А в деяких пунктах на мою думку поставлені неправильні акценти.

Коли з’являється дитина, то жінка «на порозі розриву» між особистим та професійним.

Дитина не «з’являється». Загалом батьківство планують та оцінюють свої часові та фінансові можливості по доглядом за дитиною. Незаплановану вагітність розглядати не будемо, це зовсім інша історія. Якісне планування допоможе мінімізувати це «на порозі розриву».

А якщо є вибір: працювати чи ні? Тут потрібно добре подумати та оцінити переваги та ресурс.

Якщо є вибір працювати чи ні — це означає що питання фінансів у родині не існує, отже три пункти не актуальні. Четвертий найголовніший, але він не розкритий. Найчастіше жінки виходять на роботу щоб не втрачати розвиток, «тримати руку на пульсі» та відновлювати свій ментальний стан.

Як писала вище, режиму у дитини перші місяці як такого не буде, тому на дзвінках з партнерами, колегами вам, скоріше за все, прийдеться бути з дитиною
одягнути навушник (щоб і дитину було чути);
можна робити дитині зарядку (якщо хоче стояти — ставити на ноги чи сидіти), а паралельно ви можете спілкуватись

Вибачте, але це — не робота. Я був в цій ситуації. Неможливо концентруватися та виконувати задачу з високим ментальним навантаженням доглядаючи за дитиною. Готувати, прати, робити рутинні робочі завдання — так, але повноцінно працювати — ні. Активно приймати участь у дзвінку — також ні! Дитина це не тільки постійний відволікаючий фактор, а також ще й постійний шум. Я вам відкрию таємницю: ніхто не хоче слухати що ви там робите на задньому фоні. Ви не тільки заважаєте іншим концентруватися, ви також показуєте що ваша увага зайнята чимось іншим. Колеги може цього вам не скажуть через свою ввічливість. Це може бути ок в якості винятку, як то при ковиді було, або раз у місяць коли бабусі захворіли/садочок закрили, але заздалегідь добровільно йти на такий режим роботи — це неповага до інших.

Єдиний сетап який я вимушений був робити та який працює з мого досвіду — це коли дитина грається в своїй закритій кімнаті а ти можеш її контролювати через камеру. Але це тільки з 1.5-2 років, та в мене з’являлося відчуття що я «покидаю» дитину. Тобто це не для кожного.

На мою думку головна біда працюючих «мам та пап» в тому що вони недостатньо планують появу дітей. Ви правильно написали:

Все залежить від того, як ви організуєте свій час та який ресурс допомоги у вас є.

але цьому потрібно присвятити більше уваги! Не достатньо лише запитати у мами «а ти допоможеш з дитиною до 3х років?» та розраховувати на садок з 3х. Ви (як батько та мати) повинні чітко спланувати та зрозуміти хто та скільки часу на добу буде присвячувати дитині, та скільки, відповідно, зможе бути вільний/працювати. Якщо ви хочете працювати 8-10 годин на добу — то ви повинні розуміти хто буде нянчити дитину у цей час, будь то батько, бабусі/дідусі чи садок. Якщо це батько — круто, але це навряд. Дитсадок до хоча б 1 року це нішеві штуки, швидше за всього у вас його не буде. Залишаються бабусі-дідусі. Тобто вам потрібно конкретно запитати у мами-папи «слухай, ти зможеш сидіти з дитиною з 9 до 18 кожен день навпротязі року?» Я впевнений відповідь буде не така однозначна яку вам би хотілось. Якщо ні — залишаються няні — подивіться скільки вони коштують та чи ви зможете собі це дозволити.

Окрім цього є ще декілька аспектів яких я не знайшов у статті:
— ваше уявлення того як потрібно доглядати за дитиною відрізняється від уявлення ваших батьків. Навіть якщо вони будуть доглядати за вашим малюком 8/5 ви можете відчувати від цього стрес.
— ніч з дитиною дорівнюється роботі. Ви повинні чітко зрозуміти хто це робить — якщо це ви, то ваш стан вранці буде відповідний.
— тема з годуванням — медицина розвинених країн сходиться у думці що годування груддю це найкраще для дитини до 6 місяців. Як «добавку» бажано це продовжувати до 1-1.5 років. Якщо ви відсутні 8-10 годин у день, або ж не прокидаєтеся уночі — потрібно розуміти звідки дитина отримає молоко. Так, можна сцежувати та зберігати, але це ускладнює «побутову логістику».
— тип роботи та можлива гнучкість грають ключову роль в можливості ії продовження після родів. Плануйте, що один день на тиждень щось буде йти не за планом — чоловіку потрібно буде поїхати у відрядження, садочок закриють, у батьків буде потоп, дитина захворіє або ви поїдете до лікаря. Так, ІТшникам з цим легше, але якщо ви якийсь traveling salesman — потрібно мати запасний запасний вихід.
— дитини може бути дві. Я особисто знаю вже три сім’ї де двійня стала несподіванкою та значно погіршила якість післяродового життя.
— це дуже класно коли ви як Оксана, та вам після пологів вистачає енергії та здоров’я ще й на роботу, а дитина дозволяє відпочити вночі. Але швидше за все так не буде. Швидше за все ви почнете почувати себе погано ще за кілька місяців до народження. А після — ще півроку їзди по лікарням, від банального, вибачте, «синочок 3 доби вже не какав», до «щось мені звук серця не подобається, сходіть на УЗІ». А після дитячої лікарні ви поїдете до дорослої, тому що у вас самої після вагітності та родів почалися проблеми. І це навіть не розглядаючи випадки дітей з особливостями розвитку чи кейси якої-небудь післяродової депресії, коли не те що працювати, а вставати з ліжка не хочеться.

Так, звісно, може буде і легко та у вас буде таке ж позитивне відношення як і у Оксани. Але планувати дитину розраховуючи на те що буде легко — безвідповідально. Мій головний меседж в тому, що вам, як дорослій людині, потрібно до появи дитини знати як ви будете вирішувати задачі планування свого часу, сімейної логістики та ризик-менеджменту.
У того, хто буде проводити значну кількість часу з дитиною — впаде продуктивність, просто прийміть як факт. Якщо це ви — скажіть про це своєму менеджеру, своїй команді, нехай вони не очікуюсь того попереднього СМО що був раніше. Тепер вже у вас немає 100% доступності. Якщо чоловік теж бере на себе вагомі обов’язки або «чергові» ночі — він теж має сказати. Якщо у вас якась ключова роль на проекті — ви повинні продумати заміну на випадок якщо ви «випадете» з життя на 4-6 місяців.
Більш підготовленим в цьому плані батькам буде легше пережити перші 2 роки життя дитини, хоча б вони будуть знати на що розраховувати.

Поржав )
Планування часу з дитиною — це вже викликає посмішку.
Кожен місяць життя дитини — це щось нове. І спланувати сходити в душ — це вже перемога.
+ не хочу ображати жінок, але на реальних прикладах — перші півроку ви трохи на гальмах :) Це не укір, це просто факт.
Моя дружина почала працювати через місяць після пологів. Було тяжко, я допомагав, але матір ніхто не може замінити. Коли ти не спиш всю нічь, що ти там зможешь напрацювати?
А не спати ви будете перші піроку точно. То коліки, то зуби. Про грудне вигодовування я мовчу.

Мені подобається норвезька система в цьому плані: жінка з дитиною в декреті півроку, 3 місяці чоловік — це обовʼязково. А далі — садочок.
Якщо чоловік на ремоуті чи няня \ бабуся \ помічник, працювати реально.
В інших випадаках буде порушений баланс, ніхто від цього не виграє — а ні дитина, а ні матір, а ні чоловік

Не очікувала такого срача в коментах тут. Я народила доньку в січні 22 року. Коли почалась війна ми виїхали до Варшави щ моєю мамою. Нам безкоштовно надали квартиру знайомі. Там зі страху що я буду витрачати відкладені кошти і вони закінчаться швидко я знайшла собі парт тайм роботу на 16 годин на тиждень. Поки я працювала кілька годин на день, мама гуляла у парку з візочком. Баланс ідеальний, я рада цій роботі. Вже два роки як беру фріланс проекти іноді, більше іноді менше. Але люди що тут пишуть про мам які хочуть тільки скинути дитину на няню, не знаю чи проводили ви зі своєю дитиною час 24/7. Я проводила і це важко навіть морально. Я поки працюю відпочиваю :) так я дуже люблю доньку але іноді я просто хочу тиші і спокою. Також я хочу свого розвитку, та власний час. Це можливо тільки якщо у вас ж няня/бабуся. Зараз мій день побудований так що я працюю з 11 до 18. Пʼятницю не працюю, витрачаю час на хоббі та спорт. І цього достатньо аби бути і хорошою мамою, і вдома була вечеря і була карʼєра. Дякуючи ремоуту, дійсно якби треба було їздити в офіс весь цей баланс був би неможливий.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Чому ніде не написано вік дитини? Також хотілось би почитати як працювати з дому якщо дітей двоє. Наразі все виглядає дуже оптимістично, з свого досвіду знаю що діти різні бувають

Дуже цікавий досвід, дякую!

может это все работает если работать в маркетинге, но работа программистом — это часы сидения на пятой точке в состоянии концентрации и медитации в монитор. можно конечно попробовать обмануть мироздание, но оно даст по башке, проверенно лично и не лично тоже

нашо діти чоловікам, найефективніше їздити і здавати сперму у всі клініки усього світу, можна і з доплатою шоб її юзали і запліднювали самок. А ті хай собі вже вирощують.
спермодоноський туризм

Так сперму приймають лише у тих, у кого є принаймні 1 дитина.

Не очікувала такого срача в коментах тут. Я народила доньку в січні 22 року. Коли почалась війна ми виїхали до Варшави щ моєю мамою. Нам безкоштовно надали квартиру знайомі. Там зі страху що я буду витрачати відкладені кошти і вони закінчаться швидко я знайшла собі парт тайм роботу на 16 годин на тиждень. Поки я працювала кілька годин на день, мама гуляла у парку з візочком. Баланс ідеальний, я рада цій роботі. Вже два роки як беру фріланс проекти іноді, більше іноді менше. Але люди що тут пишуть про мам які хочуть тільки скинути дитину на няню, не знаю чи проводили ви зі своєю дитиною час 24/7. Я проводила і це важко навіть морально. Я поки працюю відпочиваю :) так я дуже люблю доньку але іноді я просто хочу тиші і спокою. Також я хочу свого розвитку, та власний час. Це можливо тільки якщо у вас ж няня/бабуся. Зараз мій день побудований так що я працюю з 11 до 18. Пʼятницю не працюю, витрачаю час на хоббі та спорт. І цього достатньо аби бути і хорошою мамою, і вдома була вечеря і була карʼєра. Дякуючи ремоуту, дійсно якби треба було їздити в офіс весь цей баланс був би неможливий.

З виконуючи роботи няні бабусею і дурний зможе працювати.

Ой ой щось повіяло токсичними відходами :)

Так, заздрість дійсно токсична. То як Вам зараз вдається будувати Ваш день так, щоб працювати з 11 до 18 — в цей час дитиною займається бабуся?

бабуся була на час Варшави, зараз в Києві у нас в цей час працює няня 150 грн година, до речі мамі я теж платила за роботу нянею, бо без неї у мене не було б доходу і роботи. все має свою ціну

до речі мамі я теж платила за роботу нянею

почему то считается, что если бабушка, то помогает с ребенком за бесплатно и поэтому вот это пренебрежительное — с ребенком сидит бабушка пока ты работаешь. а потом оказывается, что не сидит, а занимается, не бесплатно, а за деньги. короче няня, только к которой доверия скорей всего больше и которая ребенка скорее всего любит. (идеально как по мне)

Ціна няні за годину дуже хороший показник щоб вирахувати фінансову доцільність працювати обом батькам. Пам’ятаю, ще в доісторичнідоковідні часи я з понеділка по п’ятницю щоранку витрачав годину щоб дістатися від помешкання, де я жив, до офіса , в якому працював вісім годин, і ввечері витрачав годину, щоб повернутися з офісу додому. З таким графіком і ціною послуг няні 150 гривень за годину виходить 150 гривень за годину × 10 годин на день × 5 днів на тиждень ×4 тижні на місяць = 30 тисяч гривень на місяць.

звісно що кожен розглядає для себе доцільність няні, був навіть місяць в нуль, коли у мене стопнувся проект, але загалом няня це life changer, особливо якщо пощастило знайти ту що підходить вашій сім’ї по вайбу

загалом няня це life changer, особливо якщо пощастило знайти ту що підходить вашій сім’ї по вайбу

З цього витікає висновок що добра дружина — це яка працює нянечкою! Вона по-перше не хоче віддати власну дитину комусь, а по-друге економить багато коштів для родини.
Тобто рецепт простий: найкраща дружина — це яка хоче бути дружиною! Не працювати і мати родину за «хобі», а увесь час приділяти дитині та чоловіку. Одна правильна дружина заміняє: нянечку, домработницю, кухарку та проститутку. І заощаджує для родини набагато більше, ніж вона могла б заробити.

Тобто правильна дружина === прислуга, бо вона не спроможна заробити грошей, ага, ну норм підхід.

Есть такой фильм ru.m.wikipedia.org/wiki/Места_в_сердце
Наглядно показывающий риски данной концепции. При всем уважении к тем, кто выбрал эту модель семьи.

взагалі ви молодець, я не про токс але скільки у нас мам які самотні (без батьків та партнера) та продовжують жити і виховувати дітей

Может лучше не рожать с таким подходом? По тексту так эта дытына так мешает работе, что нужно придумывать как бы она ей не мешала.

Да нa⚒️yй эту работу. Это же ваш главный момент в жизни.

Вы что, не проживёте лет 8 до школы без сидения за чужими поручениями? Вам срочно нужно найти ключ от экзистенциальной угрозы человечеству? Поверьте, без вас мир выстоит и что вы работаете, что не работаете, объективно разницы нет.

Деньги до рождения должны уже быть и ваш партнёр вам их принесет.

Если вам повезет и у вас будут дети без неврозов и с большой автономией, идите на онлайн курсы и прокачивайте мат часть что вам интересна.

Вы сохранитесь как профи, но вы будете лучшей любящей мамой, чем то, что описано в изначальном посте

скільки часу ти особисто провів в відпустці по догляду за своїми дітьми поки вони були маленькими?

Маленькими это до 21 года? Или о чем наброс?

Да нa⚒️yй эту работу. Это же ваш главный момент в жизни.

Ти ж зробив сам що іншим пропонуєш коли діти народилися?

Звучит как очень утопическая ситуация. Крайность. Если будут рожать только люди у которых есть «деньги до рождения» и возможность потом 8 лет не работать — то заводить детей будет только 1% населения.

Поверьте, без вас мир выстоит и что вы работаете, что не работаете

Дело не в том что ты какой-то уникальный и ты должен «служить миру», а в том чтобы обеспечить себе (и детям) хорошую сбалансированную жизнь. Для этого, так сложилось, в нашем мире нужно работать. За звание «мама года» тебе никто продукты не даст, машину не заправит и жильё не купит.

Есть ещё несколько ключевых моментов с общей проблемой «не работать 8 лет»:
— ты деградируешь как специалист. Просто посмотри как развились индустрия и технологии за последние 8 лет, и представь что к тебе на собеседование приходит специалист который это всё пропустил.

идите на онлайн курсы

ахах, серьёзно? Сильно много преимущества тебе на собеседовании эти «курсы» дают?)
— физически начать работу после 8 лет застоя гораздо тяжелее. Начинать учить что-то практически с нуля в 35-40 лет сложнее чем просто держать себя в форме все эти годы.
— 

и ваш партнёр вам их принесет

тогда вы будете зависеть от вашего партнёра. Есть риск что вы расстанетесь и тогда кино быстро закончится. Да, это негативный сценарий и глупо на него рассчитывать, но статистика разводов говорит о том что к этому нужно быть хотя бы готовым, как минимум с финансовой точки зрения. Помним что чем больше лет ты не работаешь тем больнее тебе будет искать работу.
— наше общество устроено таким образом что есть «дом», а есть «внешний мир». Невозможно всю жизнь сидеть дома с семьёй — тебе придётся регулярно выходить в общество по разным причинам. Ребёнок должен привыкать к тому что 1. мама/папа будут отсутствовать какое-то время в неделю 2. ребёнок сам будет выходить во «внешний мир» какое-то время в неделю. И чем раньшё он начнёт это делать — тем меньше стресса для него. К тому же детям очень важно как можно быстрее начать социализироваться с другими детьми.

По поводу работы, с аргументом ходить на работу, что бы «просто держать себя в форме все эти годы» не могу согласиться. Можно держать себя в форме, но при этом не обязательно работать. Работа обязывает тратить на нее время и нервы, лучше их маме потратить на своего ребенка.

Вы зря скептически относитесь к курсам, есть отличные курсы, мастер-классы, где люди со специфическим опытом вас поведут по всем тонкостям реализации сложных задач в вашем стеке или области знаний.

Если вы будете просто работать на работе без развития себя как профи, то новую работу вам будет искать так же сложно, как и не ходя на работу.

По поводу

детям очень важно как можно быстрее начать социализироваться с другими детьми.

Если дети напитаны родительской любовью, они отлично будут взаимодействовать с другими детьми.
У них так же не будет психоза на счёт необходимого постоянного присутствия всех взрослых в прямом доступе. Вас будут нормально отпускать по любым делам, если будут уверены, что вы надёжные взрослые.

Если вы будете просто работать на работе без развития себя как профи, то новую работу вам будет искать так же сложно, как и не ходя на работу.

Звичайно що ні, тому що довгий перерив в кар’єрі буде психологичним стопером для більшості співбісідуючих. Тим більше якщо цей перерив пов’язан з маленькою дитиною. І казки про якісь круті курси і мастер-класи не допоможуть.

У них так же не будет психоза на счёт необходимого постоянного присутствия всех взрослых в прямом доступе. Вас будут нормально отпускать по любым делам, если будут уверены, что вы надёжные взрослые.

А у тебе взагалі скільки дітей і скільки їм років? А то звучить як у теоретика.
Якщо мама просидить з дитиною до її 8 років, щоб і діточки не було неврозу, то невроз буде у мами. А папка зі своєї роботи буде ходити теоретизувати по форумам.

Звичайно що ні, тому що довгий перерив в кар’єрі буде психологичним стопером для більшості співбісідуючих

Это все не обязательно рассказывать, а проектов в резюме можно написать ровно столько, чтобы вот таких любителей рисовать красные флаги там где их нет обойти и приносить спокойно свою ценность в общее дело.

А у тебе взагалі скільки дітей і скільки їм років? А то звучить як у теоретика.

Пока один ребенок, хочу ещё одного другого пола, а сколько будет не только от меня зависит.

а проектов в резюме можно написать ровно столько,

ти у себе писав? Ну це хіба що працює там де не принято брати і перевіряти референси

Пока один ребенок

І скільки йому років? Скільки ти просидів з ним в декреті?

Много спрашиваешь с непонятной целью

Ціль — наводящими питаннями тактично натякнути що ти написав повну чухню з порадами іншим, які не застосував навіть на себе.

Звичайно що ні, тому що довгий перерив в кар’єрі буде психологичним стопером для більшості співбісідуючих

Це ж у який треш скотилася індустрія
Беруть людей з красивим cv без пропусків, та ще і з рефами від лівих людей, а не спеца який буде вирішувать технічні задачі

людина яка 8 років сиділа в декретах сумнівно що є спецом.
При чому якщо жінка 8 років сидів в декретах, то і лікарняні буде брати тільки вона, бо очевидно які устої в сім’ї.

Можна просто при аплікейшені податись на пару позицій нижче і за пів року прокачатись назад і повернути свої навички.

Як додаток 8 років не обов’язково валяти дурня, можна 1-2 години на день присвячувати освіті і практиці. На новій роботі лише треба буде вникнути в процесі і в домен проекту.

Крч мій поінт такий що для мене це яскравий red flag коли на новій роботі починають питати «а чому тут у тебе був пропуск 3 місяці?»

В теорії все можливо. Я лише кажу що 8 років перерви в кар’єрі буде 100% викликати питання в голові того хто наймає, навіть якщо він не буде озвучувати це питання.
При прочих рівних це буде дуже суттєвий недолік в порівнянні з іншими кандидатами.

«а чому тут у тебе був пропуск 3 місяці?»

це зовсім інший кейс.

Тим більше якщо цей перерив пов’язан з маленькою дитиною

Тобто якщо у мене дуже складна ситуація у родині яка потребує моєї активної участі кожного дня багато годин, я повинен і далі ставити роботу вище цінностей своєї родини?

Не треба поєднувати надзвичайну ситуацію із запланованою дитиною.
Якщо у вас трапилось щось вдома — я гадаю не буде ніяких проблем із розумінням і в команді, і з менеджментом.
Якщо ти хочеш дитину (у майбутньому) — то просто знай що у тому самому майбутньому в тебе впаде продуктивність. Чим більше ти будеш приділяти уваги дитині — тим менш ти будеш працювати. Якщо тобі таке не ок — то ти можеш заздалегідь прийняти рішення чи воно тобі потрібне. Усе прозоро.

Але взагалі мені здається що запитувати «а чого це ви не працювали 8 років» це не етично. У будь-якому разі такий великий період роботи це буде красний прапорець на співбесіді, бо фактично знання кандидата потрібно ділити на два, якщо не на три.

Але взагалі мені здається що запитувати «а чого це ви не працювали 8 років» це не етично.

А, ми говоримо про різні інтервали =) 8 років не працювати мені просто нудно. Навіть півтори роки =) у моєму розумінні нормальний інтервал це 3-5 місяців

Ти можеш робити що завгодно. Але будь-який вибір має свої наслідки, за які ти береш на себе відповідальність приймаючи цей вибір.
нагадаю, що вище йшла мова про 8 років перериву.

Я лише кажу що 8 років перерви в кар’єрі буде 100% викликати питання в голові того хто наймає, навіть якщо він не буде озвучувати це питання.
Тобто якщо у мене дуже складна ситуація у родині яка потребує моєї активної участі кожного дня багато годин, я повинен і далі ставити роботу вище цінностей своєї родини?

Нікого не обходять твої проблеми і цінності.

От нехай ти є умовний лід/менеджер який наймає в свою команду дева.
І є вибір — людина яка може приділяти роботі 8 неперервних годин в день + терпимо он-колл, а другий варіант людина яка не може працювати 6 годин ще й перервами на дітей/школи/садки/сімейні проблеми.
Якщо ти береш кандадата #1 то спрощуєш собі життя, людина буде самостійно вирішувати купу проблем а ти займатись своїми справами.
Якщо кандидата #2 — то он-колл на тобі, критичні термінові таски на тобі.

Думаю вибір очевидний кого краще найняти.
Тому про свої проблеми/наявність дітей і т.п. на співбесіді краще не згадувати.

Я вірно зрозумів, що ви — теоретик і зі своїми дітьми не сиділи роками, як пропонуєте зробити це іншим?

Дети растут в семьях из как минимум двух взрослых. Вы же озвучиваете логику гермафродита, всего добейся сам/а

Я придерживаюсь мнения что невозможно развить навык в чём либо без практики в этом «что-либо».

Это касается этого:

Вы зря скептически относитесь к курсам, есть отличные курсы, мастер-классы, где люди со специфическим опытом вас поведут по всем тонкостям реализации сложных задач в вашем стеке или области знаний.

Какие бы курсы не были, они не заменят работу на коммерческом проекте. Характер собеседований/просмотра резюме это подтверждает. Я перефразирую вопрос: вы правда думаете что у человека который два года посещал «отличные курсы» столько же шансов попасть и пройти собеседование сколько у человека который два года работал (и продолжает работать)?

Это касается и этого:

Если дети напитаны родительской любовью, они отлично будут взаимодействовать с другими детьми

Навык взаимодействия с другими детьми будет вырабатываться только в процессе взаимодействия с другими детьми. Если дети напитаны родительской любовью они просто будут знать что родители всё время рядом и выполняют большинство из их желаний. Они не будут знать как это — когда кто-то из родителей отсутствует. Они не будут понимать что делать когда подходит другой ребёнок, даёт по голове и отнимает игрушку. Они будут без понятия как попросить у кого-то (равного) другого их вещь, как об этом договориться. Это будет выше их понимания — как это что-то не принадлежит им. Для ребёнка в 8 лет это будет шок.

Если вы будете просто работать на работе без развития себя как профи, то новую работу вам будет искать так же сложно, как и не ходя на работу.

Я частично соглашусь, работу будет искать сложновато, но об этом уже писали здесь много раз — с ребёнком в принципе не получится сохранять прежнюю продуктивность, развиваться так сильно уже не получится, это важно учитывать. Но дело в том что в этом случае вы хотя бы УЖЕ будете работать — и вы сможете продолжать активное развитие когда семейная ситуация будет это позволять. Как по мне история «я десять лет развивался, потом 8 лет работал пассивно, потом 2 года снова активно развивался» звучит гораздо выигрышней чем «у меня было 10 лет опыта 8 лет назад».

В принципі, зробили повністю як Ви порадили. Поки донька не пішла в школу, дружина не працювала, бо в садочок донька поганенько ходила — тиждень в садочку, півроку вдома. Коли донька пішла в перший клас, народився син, і уже бачу, що він у садочок ходить не краще за доньку — за цю осінь та зиму пробув у садочку сумарно чотири дні.
Тож виходить, що з двома дітьми сумарний час непрацювання 14 років, плюс до народження доньки дружина також не працювала п’ять років.
Недолік такого підходу — ми з дружиною побоюємося, що якщо мене мобілізують, не зможе підтримувати той рівень життя для дітей, який забезпечую я.

Недолік такого підходу

- це нікуа собі який недолік, в житті може трапитися що завгодно, не тільки мобілізація, наприклад, крутонув сальтуху невдало на асфальті.

Так, недолік дійсно доволі суттєвий.

Так що тобі заважало за останні 22 місяці зробити третю дитину, і поїхати жити біля школи в топ-20 зно на березі океану з температурою 26 К і крутити сальто з ранку до вечера, поїдаючи стиглі солодкі соковиті манго?

На це питання я вже відповідав, процитую:

Справа в тому, що дитина народжуєтья не відразу ж в той же день після прийняття рішення про її народження, а через дев’ять місяців, а звільнення від мобілізації дається уже після народження третьої дитини. Тому, якщо прийняти рішення про народження дитини зараз, є ризик, що мене мобілізують протягом наступних восьми місяців, і якщо внаслідок мобілізації я втрачу можливість забезпечувати родину, моїй дружині, яка за п’ятнадцять років нашого спільного життя та і взагалі за все своє життя працювала лише кілька місяців чотирнадцять років тому після закінчення університету, буде значно складніше забезепечувати трьох дітей, молодший з яких новонароджений, ніж двох дітей, молодшому з яких три роки, оскільки у першому випадку на заощадження, які на даний момент у нас є, поки молодша дитина піде до школи, потрібно буде жити сім років, а в другому випадку чотири, ну і плюс кілька років побудови кар’єри, щоб робота почала приносити достатній для прогодування дітей дохід (ну і на дохід достатній для прогодування двох дітей можна вийти швидше ніж на дохід достатній для прогодування трьох дітей).
Садочок я у якості можливості раніше почати кар’єру дружини не розглядаю, бо у мене ні донька в садочок толком не ходила — тиждень в садочку півроку дома, ні син у садочок не ходить (два дні в садочку місяць вдома з кашлем), мабуть генетика в дружини така (чому в дружини бо я в садочок ходив, а дружина взагалі не ходила).

Тут є логічна помилка. Ризик, що вас мобілізують протягом наступних восьми місяців, ніяк не залежить від прийняття рішення про народження третьої дитини. Більш того, таке рішення дає вам гарантований захист від мобілізації або демобілізацію після успішного виконання проекту з дітонародження через дев’ять місяців. Як відомо з вхідних даних, заощадженнь на 9 місяць у вашої сім’ї вистачає.
Також, оскільки ризик мобілізації не залежить від прийняття рішення про народження третьої дитини, вас можуть мобілізувати в будь-який момент в короткі сроки, і в такому випадку, навіть прийнявши відповідне рішення, вам може не вистачити часу на успішне запліднення, яке приведе до народження третьої дитини.

Насправді логічної помилки тут немає, оскільки, як я вже писав, цитую:

я не намагаюся мінімізувати ймовірність потрапити до ЗСУ, я намагаюся полегшити життя дружині і дітям на той випадок, якщо внаслідок потрапляння до ЗСУ я втрачу можливість забезпечувати родину.
Головна задача для мами у розвитку малюка, дати зрозуміти дитині, що у мами є справи, що вона може бути зайнята та навчити дитину гратись самостійно.

Це просто п****ць)))
Головна задача мами не подарувати дитині відчуття того, що вона цінна і потрібна і ії люблять, а сформувати у дитини комплекси і неврози.
Ледь народжують одну нещастну дитину рочків під 35 і ще треба з неї зробити аутиста і майбутьного клієнта психотерапевтів або алкаша із порушенням аттачмету у ранньому віці бо мамі на тебе було насрать.

Велкам до європи і тим більше сша, де щоб хватало на життя треба щоб працювали обоє.
То в радянському союзі жінка могла дозволити собі не працювати.
Ну і на заході до 60х

То в радянському союзі жінка могла дозволити собі не працювати.

Неправда. В радянському союзі як раз пахали обидва. Навіть стаття була за «тунєядство».

Рахуватись на роботі і працювати 8 годин це різні речі.

ну можливо, але ж на роботу ходили на цілий день.
Зараз теж роботи різні бувають.

та ну, моя бабуся, щоб сидіти з дитиною-інвалідом, рахувалася прибиральницею, а працювала і гроші за неї отримувала сусідка.

Ну ми якби не в Європі поки що і тим паче не в сша. Але із зп в кілька тисяч УЄ в Україні можно прожити щоб жінка не працювала і присвятила себе дитині.

О, ще один теоретик.
В тебе діти є? Бо якщо ні, то коментати в цій темі це десь те саме що з дивану розказувати солдатам в окопі воювати

А ти прицюєшь джуном на 300 баксів ? Із айтішною зп чоловіка жінка може спокійно посидіти з дитиной пару років нічого із нею не станеться

1. Ти не відповів на питання чи є в тебе діти.
2.

Із айтішною зп чоловіка жінка може спокійно посидіти з дитиной пару років нічого із нею не станеться

Ок, це перша дитина. А якщо появиться друга, то вже 6 років сидіти в декреті? А якщо третя то забути про роботу, пенсію?

Про роботу так, забути, а пенсію, звісно, має чоловік не лише собі, а і дружині забезпечити, яка двадцять п’ять років у декреті просиділа.
Навіть в першу чергу дружині, а потім собі.

пенсію, звісно, має чоловік не лише собі, а і дружині забезпечити

Переважна більшість людей гроші на авто не можуть відкласти, тупо мікрохвильовки в кредит беруть.
Про яке «забезпечити» може йти мова?
+ ризики що ви розведетесь, що чоловік не зможе заробляти.

яка двадцять п’ять років у декреті просиділа.

Для мене декрет це догляд за дитиною до 2-3 років.
Все решта це халява яку легко можуть порівну виконувати обидва.

Я б теж був не проти напрягтись 2-3 роки а тоді хай жінка мене утримує)

Переважна більшість людей

на пенсії будуть жити дуже бідно.

ризики що ви розведетесь, що чоловік не зможе заробляти.

В кожного підходу є свої недоліки.

Для мене декрет це догляд за дитиною до 2-3 років.

Це якщо дитина в садочок ходить.

халява яку легко можуть порівну виконувати обидва

Я б не сказав. У Вас зараз виходить так через те що Вас на роботі не контролюють, і Ви в робочий час займаєтеся домашніми справами.

Я б теж був не проти напрягтись 2-3 роки а тоді хай жінка мене утримує)

І я. Та оскільки я заробляю більше, то утримую я.

Для мене декрет це догляд за дитиною до 2-3 років.
Це якщо дитина в садочок ходить.

Тобто ти не можеш сидіти з дитиною 3 роки яка не ходить в садок? Типу їду в мікрохвильовці розігріти чи замовити, мультики включити, на майданчик сходити, іграшками побавитись?
Я не можу замінити годування, але це до 1.5 року максмимум. Все решта може і чоловік робити.

халява яку легко можуть порівну виконувати обидва
Я б не сказав. У Вас зараз виходить так через те що Вас на роботі не контролюють, і Ви в робочий час займаєтеся домашніми справами

Мене не конролюють бо я свою роботу роблю вчасно і якісно. Тупо так і пишу — мене наступних кілька годин не буде/дейлі пропущу, статус — зробив то і то.
А те що я комічу в 7 ранку чи в 11 вечора суботи нікого не гребе, якщо це має бути зроблено на понеділок.
Якраз цього тижня так було, бо з обома дітьми прийшлось по лікарях кататись.

Я б теж був не проти напрягтись 2-3 роки а тоді хай жінка мене утримує)
І я. Та оскільки я заробляю більше, то утримую я.

В мене жінка заробляє в 4 рази менше мене, вийшла на роботу коли другій дитині було 2 роки.
Навіть якби вона заробляла в 10 разів менше то все одно воно того вартує бо до того ми багато сварились на тему що я багато працюю, мало часу їй приділяю, по всяких дрібницях (на мою думку). Тепер, коли вона втомлена після її роботи, в неї сил (чи бажання) на оце «грання мого мозку» немає.

ти не можеш сидіти з дитиною 3 роки яка не ходить в садок?

Сидіти можу, а працювати при цьому не можу.

якби вона заробляла в 10 разів менше то все одно воно того вартує бо до того ми багато сварились на тему що я багато працюю, мало часу їй приділяю, по всяких дрібницях (на мою думку)

Ага, то он для чого дружин спровадять на роботу — щоб не приділяти їм увагу.

Ага, то он для чого дружин спровадять на роботу — щоб не приділяти їм увагу.

Це щоб дружина на собі відчула що відпрацювавши день + посидівши з дітьми ще сидіти ввечері кілька годин не завжди є сили)

Порада із серії «Рождайтеся по можливості в багатій сім’ї та здоровими».
В Україні нема на кожну жінку по чоловіку який може забезпечити всю сім’ю.
Мені здається, таких сімей (де чоловік адекватний і може всю родину прям забезпечити) процентів 10% а то і менше

Ну це ж форум з розробниками ПЗ, тут таких чоловіків багато.

Ну це ж форум з розробниками ПЗ, тут таких чоловіків багато.

Жінки не дурні народжувати від омег, навіть якщо та омега тимчасово заробляє 2-4к$.
А омеги чоловіки не хочуть дивитись в сторну омег жінок, бо «я ж крутий, фреймворки знаю ще й на квартиру нагріб».
Нажаль така природа(

Так буває що чоловіки одружуються на жінках ще до того як вивчать фреймворки і нагребуть на квартиру.

Так буває що чоловіки одружуються на жінках ще до того як вивчать фреймворки і нагребуть на квартиру.

Хіба якщо говорити про свічерів, яких серед девів не так вже й багато.
При стандартному універ -> галера, до 25 ти вже сіньор кілька років.

Виходить, що у світчерів більше шансів на продовження свого роду.

В мене є знайома родина де все рухалося до того, що

а пенсію, звісно, має чоловік не лише собі, а і дружині забезпечити, яка двадцять п’ять років у декреті просиділа

А потім у чоловіка відмовили нирки.
Працювати немає змоги + купа грошей на лікування + жінка, що фактично не мала якогось адекватного досвіду роботи (через це складно влаштуватися на роботу).
Нічим добрим це не закінчилося.

А є інша інша знайома родина. Де працювали і чоловік і жінка (і діти в наявності). І коли в чоловіка виявили рак — жінка стала працювати більше і дорожче (пішла в компанію з сумнівною репутацією але на вищу посаду) для того, щоб витягти чоловіка і родину. А «подружки» їй казали «ти ще молода. Нащо тобі ці проблеми? Ще знайдеш!».

У нас 2 тижні як дитина зв’явилась і я хз як/навіщо/нафіга дружині працювати — хоч би спала якось в перервах між годуванням — і то добре. Їжу частково аутсорсимо.

Ну то зараз так, через півроку одноманіття 24/7 захочеться вже і на роботу))
Звісно усе індивідуально.

перший рік працювати без того щоб це сказувалося на дитині майже нереально. Та і потім повний день не буде виходити.

Вітаю. Перший місяць то жах, особливо якщо дитина перша.
Потім легше буде

приблизно, коли дитина буде в 2 класі стане легше )

приблизно, коли дитина буде в 2 класі стане легше )

Та в мене в 4 роки вже чтало набагато легше, коли дитина починає спокійно в садок ходити і нормально спати всю ніч.
Хоча може то на фоні того що появилась нова дитина)

Якщо вибирати між двох крайніх сценаріїв:
1. Батьки працюють з мінімального віку, дитина левову частину дня з дідусем/бабусею/мультиком/вашваріант. Дитина йде в Топовий Приватний Садок + Топова Приватна Школа + Закордонний Університет + квартира на 18років.
2. Мама чи батько з дитиною до Трьох років, Дитина йде в держваний Садок + державну школу + університет куди поступить.
Суб’єктивно, мені здається, що Другий сценарій ліпший. З ним у дитини буде менше дитячих травм і незакритих проблем.
п.с. звісно таких крайніх випадків не буває, і в кожного своя ситуація і свій вибір.

Топова Приватна Школа

Топ 10 за рейтингом ЗНО

Ага, и мажоры-одноклассники, которые научат худому. Лучше не отрываться от народа. Плавали, знаем :-)

Добре, коли завжди є бабуся, яка в ~55 років вже на пенсії, і якій більше нічого робити окрім як 3 роки нянчити дитину.
Без неї тільки на няню піде 25-50% зп того з батьків, який пішов на роботу замість сидіти з дитиною.
Не впевнений, що тих 30-40к, що залишаться з ЗП за 3 роки, вистачить на Топовий Приватний Садок™ + Топову Приватну Школу™ на все життя
А в закордонні ВНЗ можна і без великих грошей поступити, аби тільки було бажання.

Трохи нижче натякав на 3 варіант:
3. Батьки працюють з мінімального віку, дитину віддають у роботизований «інкубатор» аби не заважала. Там її повністю навчають роботи — андроїди і навчає ШІ. Батьки, якшо хочуть, можуть подивитися на камеру як росте їх дитина.
Суб’єктивно, мені здається, що якщо не хочеш повністю виховувати дитину аби вона стала продовженням тебе — то не треба її народжувати.
Але об’єктивно від дітей, вихованих у «інкубаторах» велика користь державі — їх можна з дитинства запрограмувати виконувати накази!

А чому з другим варіантом

буде менше дитячих травм і незакритих проблем

?

Якщо обидва батьків працюють то точно не вистачить часу на щось з цього списку:
— якщо дитина робить щось не так — не кричати на неї, не вселяти страхи, а пояснити і роз’яснити, можливо не один раз
— не давати дивитися мультики
— коли вкладають спати (вдень і ввечері) — щось почитати, поспівати, поспілкуватися. Якщо часу немає можна поставити в ліжечко і якщо дитина плаче то забити на то, переплаче і перестане, просто коли виросте то довіри до батьків і навколишнього світу не буде.
— щось майструвати з дитиною, ліпити, вирізати, малювати, бавитися з мукою чи тістом (від того всього багато бруду може бути = прибирання)
— Читати книги для/разом з дитиною
— Фільтрувати книги/людей з радянськими наративами. Коли підросте фільтрувати мультики/контент
— інші пункти які відразу не згадав

Во-первых, в чём проблема с мультиками? Их, кстати, можно неплохо использовать, если в весьма юном возрасте включать мультики на разных языках и тем самым воспитать мультиязычного человека с юных лет. Во-вторых, нужно не фильтровать книги/людей, а учить их критично воспринимать. Иначе, когда ребёнок во взрослом возрасте всё равно с подобным столкнётся, то может стать очень хорошим потребителем пропаганды, потому что не умеет критически воспринимать разные идеи.

Критическое мышление это, конечно, гуд, но, например, сказки Оскара Уайльда б не рекомендовала в качестве детского чтения, редкостный депресняк.
Что касается советских нарративов, то мне незамутненное прославление советских идеологий из детских неспециализированных книг попадалось разве что в старике хоттабыче.

Да даже там этого особо нет. Учитывая, что автор тоже мой однофамилец, то «Старика Хоттабыча» он писал довольно критично. Ну разве что глава, где герои путешествуют по Италии, но он иначе написать не мог, иначе бы книга не прошла цензуру. Кстати, в фильм сие не включили, что радует. Вот старик Михалков ныне покойный — это другое дело. Есть у него пьеса «Я хочу домой» про мальчика-литовца, который в статусе ПЛ находится в детдоме в Западной Германии после войны и просится домой в Литву. Вот это я бы точно дал ребёнку минимум в 10 лет и снабдил бы обширными комментариями каждую сцену. Ну а что касается О. Уайльда. А Г.Х. Андерсен не депрессивный? Оловянный солдатик расплавился, русалочка погибла, в «Калошах счастья» в последней главе какое было желание у обладателя калош? «Лучше умереть. Заснуть и не проснуться» ©

Ну, у Андерсена хоть «снежная королева » с довольно жизнеутверждающим финалом.
Дикие лебеди опять же норм. Но многие сказки имхо оставляют впечатление написанных человеком в депрессии.

О, так, мені бабуся в дитинстві подарувала цілу його книгу, я її сумлінно прочитала — там просто лютий сум та печаль( Я б сказала, явно не дитяча література — може, автор і хотів донести щось на глибинному рівні, але зрозуміти було важко, зате зіпсований настрій після прочитаного був гарантований.

Багато книг мають наратив: багаті погані, бути бідним добре і з цим треба змиритися, вирішувати проблеми самостійно не потрібно — хтось прийде і за тебе вирішить
п.с. Приклад серії книг з нормальними наративами — Шусть і Шуня

Імхо то більш широко розповсюджені наратив (як у давнину, так і географічно).
Але крітерій зрозумілий, дякую.

Мультики точно рано чи пізно будуть, питання в тому чи це станеться в 6 місяців, в 2 роки чи в 5 років, і скільки це буде часу на день — 20 хв чи 5 год. Моє ставлення до мультиків визначилося коли я бачу дітей до 2 років які їх дивляться. Вони як заворожені, їм більше нічого не цікаво, годинами. Дитина ідеальна для пізнання світу — постійно щось досліджує і вивчає. Якщо вона днями дивиться мультики = не досліджує реальний світ достатньо часу.

Хорошо, а если мультики заменить теми же аудиосказками? Помнится в моём детстве в 80-е с мультиками было не так хорошо, как сейчас и родители включали для нас аудиосказки на пластинках. Помню, был у нас «Конёк-Горбунок», начитанный О. Табаковым. Одно удовольствие было слушать. А вот когда уже спустя лет 30 я попытался послушать уже им начитанные книги Акунина про Эраста Фандорина, то слушать это уже было невозможно.

в чём проблема с мультиками?

Офтальмолог радить не більше ніж 30 хвилин на день біля екрану.

Якщо людина слабка характером, ви не потягнете зробити її дитинство без травм. Навіть якщо все життя за винятком 3 годин на сон мама віддасть дитині, щоб дитина часом не залишилася самотньою на годинку і не тягнула це до смерті через сотню психотерапевтів, — дитина виросте і буде скаржитися на батька. А як насправді прокачувати її характер з більш-менш певним результатом, не зовсім зрозуміло.

Якщо людина слабка характером, ви не потягнете зробити її дитинство без травм

Це насправді так і є, і це дуже глибока думка.
Це добре видно на прикладі кількох дітей в тій самій сім’ї.

Усі пишуть скільки проблем з дитиною і як важко матері і що займатися дитиною — це найважча робота і таке інше.
Як інженер я відразу думаю що за стільки часу вже давно могли б цю роботу автоматизувати! Тим більше зараз, коли стільки електроніки і дитину фактично можна контролювати 100% часу.
Єдина причина, чому дітей не вирощують в автоматичних «інкубаторах» це те, що це вважається аморальним. Але це теж доволі дивно.
Можна зрозуміти коли батько чи мати бажають самі проводити час з дитиною: аби отримати позитивні емоції та аби виховувати та розвивати дитину так, як бажаєш. Звичайно для дитині теж корисніше гратися з батьками, ніж дивитися телевізор.
Але якщо батьки не хочуть увесь час займатися дитиною: спочатку шукають нянечку, потім віддають до садочка — то фактично їх дитина більшість часу проводить не з ними. І, логічно, буде більше цінувати того, хто більше часу їй приділяє. І, логічно, вона буде поводитись не так, як її навчили ви, а як її навчив хтось інший. У такому разі нема нічого поганого якщо дитину будуть навчати комп’ютери та роботи. Вона не буде дуже прив’язана до батьків — але матиме набагато менше проблем з поведінкою. Слухняна, запрограмована дитина — майже біоробот. І не заважає батькам працювати.

Це стосується тільки ліберальних суспільств. Он у китайців по іншому і це зрештою, ІМХО, приведе їх до світового панування — клонування, маніпуляція геномом, євгеніка — у них ніяких забобонів щодо чого немає.

Щодо роботів в садках, ще за 18 рік текст:
“In China, children in kindergarten are taught not only by a teacher, but also by a small robot called Keeko. The device is only 60 centimetres in size. Furthermore, the device has a round, white, chubby body. Keeko tells children stories, but also challenges them with problems they have to solve”

Ну, да, только как этот ребёнок потом будет жить, когда вырастет? Смысл ведь в том, чтобы научить ребёнка жить в обществе и с ним взаимодействовать. Хотя Вам не понять.

Єдина причина, чому дітей не вирощують в автоматичних «інкубаторах» це те, що це вважається аморальним.

а единственная причина почему женятся на обычных женщинах, а не на резиновых — это потому что соседи не поймут

Поржав )
Планування часу з дитиною — це вже викликає посмішку.
Кожен місяць життя дитини — це щось нове. І спланувати сходити в душ — це вже перемога.
+ не хочу ображати жінок, але на реальних прикладах — перші півроку ви трохи на гальмах :) Це не укір, це просто факт.
Моя дружина почала працювати через місяць після пологів. Було тяжко, я допомагав, але матір ніхто не може замінити. Коли ти не спиш всю нічь, що ти там зможешь напрацювати?
А не спати ви будете перші піроку точно. То коліки, то зуби. Про грудне вигодовування я мовчу.

Мені подобається норвезька система в цьому плані: жінка з дитиною в декреті півроку, 3 місяці чоловік — це обовʼязково. А далі — садочок.
Якщо чоловік на ремоуті чи няня \ бабуся \ помічник, працювати реально.
В інших випадаках буде порушений баланс, ніхто від цього не виграє — а ні дитина, а ні матір, а ні чоловік

Кожен місяць життя дитини — це щось нове

я бы сказал каждую неделю/две

спланувати сходити в душ — це вже перемога

та иногда и до туалета не добегаешь, приходится с ним туда ходить

мб тем у кого есть бабушки/дедушки/сестры полегче первый год проходит

та иногда и до туалета не добегаешь

Сьогодні як раз був міт, думав встигну на горщик. Малий розмʼютив спочатку, а потім включив камеру...
І це рік і 5 місяців :)))
Так що так, не добігаєш або з пригодами

не хочу ображати жінок, але на реальних прикладах — перші півроку ви трохи на гальмах :)

или не трохи, а так конкретно, что начинаешь сомневаться то плацента была или мозг

У мене мозок ніяк не постраждав, зуб даю, пройшла собес в Google, коли дитині було 10 місяців, повторяла алгоритми та сисдизайн на Udemy, коли вона спала. Там просто далі хайрінг припинився 🥲

мне было сложно в голове держать много вещей одновременно, было ощущение, что оперативки не хватает, периодически мозг подвисал и я не могла вспомнить какие то простые базовые вещи, забывала слова или например что было запланировано сегодня на 4 часа.

какой там гугль, не забыть бы, что дейлик на 10 часов и пароль к жесткому диску )

Дякую, дуже хороша стаття.
Особливо цінною частиною статті, на мою думку, є ось ця:

Задайте собі запитання згідно обраної зайнятості:
Часткова зайнятість — які потреби це закриє у фінансовому плані?
Віддалена роботу з ненормованим графіком (або ви фрілансер) — оцінити, яку суму в середньому ви будете отримувати та які потреби це закриє?

І найголовніше питання

Які переваги у роботі окрім заробітної плати?

І коли відповідь на ці питання буде відома, може виявитися, що крім заробітної плати, переваги у роботи взагалі ніякої немає, а заробітна плата від роботи на неповний день настільки нікчемного мала, що не варта того щоб витрачати на ту роботу дорогоцінні години відпочинку від турбот за малечею.

Повна зайнятість — заробітна плата повинна бути такою, щоб ви могли найняти людину, яка буде гратись та годувати вашу дитину (звичайно, з цим можуть допомогти родичі, але, знову ж таки, заробітна плата повинна покрити і їх проживання у вас).

Крім очевидного фінансового аспекту тут є ще два дуже важливі доповнення.
Перше — родичі не повинні доглядати Вашу дитину безкоштовно, їх заробітна плата, яку Ви їм платите, має бути навіть вища від заробітної плати няні, бо вони доглядають дитину значно ретельніше за няню. На цьому етапі вже стає зрозуміло, що зачасту робота обох батьків, коли дитина маленька, фінансово невигідна.
І другий аспект, не всіма помічений, значно важливіший за фінансовий:

людину, яка буде гратись та годувати вашу дитину

Тобто хтось буде проживати ті моменти, в тому числі заради яких дитину і народжують. Хтось буде бачити перші кроки дитини, чути її перші слова, спостерігати за її розвитком, гратися з Вашою дитиною і так далі. Як на мене, жодна заробітна плата не варта цього, і якби я досяг фінансової незалежності (FAT FIRE) до народження своєї дитини, ні за що не став би працювати поки вона маленька. Дуже радію, що моєї заробітної плати на момент народження моєї першої дитини вистачило щоб хоча б дружина могла не працювати.

Неможливо продуктивно працювати с дитиною без няні, ну може перші півроку це максимум. Потім сну не буде вистачати, втома стане хронічною. Так, с дитиною можно бути на мітингу, але якщо вона покакає, чи просто почне плакати, то що? Вибачиться і втекти?
Мабуть, це можливо, якщо у вас подарункова дитина, яка с народження спить всю ніч сама, не має коліків, і про зуби ви дізнаєтесь тільки коли їх побачите випадково.
Нажаль, николи не бачила парт тайм вакансій в Україні, це було би користно матусям.

Є такі діти,я бачив узнайомих. Сказав іди спати і вона спить.
А от моя донька то ще та непосидючка була із функцією телепортації. Тільки відвів погляд...і фсьо іншому кінці кімнати )))

Загалом поради дієві, але мені здається занадто оптимістичні. А в деяких пунктах на мою думку поставлені неправильні акценти.

Коли з’являється дитина, то жінка «на порозі розриву» між особистим та професійним.

Дитина не «з’являється». Загалом батьківство планують та оцінюють свої часові та фінансові можливості по доглядом за дитиною. Незаплановану вагітність розглядати не будемо, це зовсім інша історія. Якісне планування допоможе мінімізувати це «на порозі розриву».

А якщо є вибір: працювати чи ні? Тут потрібно добре подумати та оцінити переваги та ресурс.

Якщо є вибір працювати чи ні — це означає що питання фінансів у родині не існує, отже три пункти не актуальні. Четвертий найголовніший, але він не розкритий. Найчастіше жінки виходять на роботу щоб не втрачати розвиток, «тримати руку на пульсі» та відновлювати свій ментальний стан.

Як писала вище, режиму у дитини перші місяці як такого не буде, тому на дзвінках з партнерами, колегами вам, скоріше за все, прийдеться бути з дитиною
одягнути навушник (щоб і дитину було чути);
можна робити дитині зарядку (якщо хоче стояти — ставити на ноги чи сидіти), а паралельно ви можете спілкуватись

Вибачте, але це — не робота. Я був в цій ситуації. Неможливо концентруватися та виконувати задачу з високим ментальним навантаженням доглядаючи за дитиною. Готувати, прати, робити рутинні робочі завдання — так, але повноцінно працювати — ні. Активно приймати участь у дзвінку — також ні! Дитина це не тільки постійний відволікаючий фактор, а також ще й постійний шум. Я вам відкрию таємницю: ніхто не хоче слухати що ви там робите на задньому фоні. Ви не тільки заважаєте іншим концентруватися, ви також показуєте що ваша увага зайнята чимось іншим. Колеги може цього вам не скажуть через свою ввічливість. Це може бути ок в якості винятку, як то при ковиді було, або раз у місяць коли бабусі захворіли/садочок закрили, але заздалегідь добровільно йти на такий режим роботи — це неповага до інших.

Єдиний сетап який я вимушений був робити та який працює з мого досвіду — це коли дитина грається в своїй закритій кімнаті а ти можеш її контролювати через камеру. Але це тільки з 1.5-2 років, та в мене з’являлося відчуття що я «покидаю» дитину. Тобто це не для кожного.

На мою думку головна біда працюючих «мам та пап» в тому що вони недостатньо планують появу дітей. Ви правильно написали:

Все залежить від того, як ви організуєте свій час та який ресурс допомоги у вас є.

але цьому потрібно присвятити більше уваги! Не достатньо лише запитати у мами «а ти допоможеш з дитиною до 3х років?» та розраховувати на садок з 3х. Ви (як батько та мати) повинні чітко спланувати та зрозуміти хто та скільки часу на добу буде присвячувати дитині, та скільки, відповідно, зможе бути вільний/працювати. Якщо ви хочете працювати 8-10 годин на добу — то ви повинні розуміти хто буде нянчити дитину у цей час, будь то батько, бабусі/дідусі чи садок. Якщо це батько — круто, але це навряд. Дитсадок до хоча б 1 року це нішеві штуки, швидше за всього у вас його не буде. Залишаються бабусі-дідусі. Тобто вам потрібно конкретно запитати у мами-папи «слухай, ти зможеш сидіти з дитиною з 9 до 18 кожен день навпротязі року?» Я впевнений відповідь буде не така однозначна яку вам би хотілось. Якщо ні — залишаються няні — подивіться скільки вони коштують та чи ви зможете собі це дозволити.

Окрім цього є ще декілька аспектів яких я не знайшов у статті:
— ваше уявлення того як потрібно доглядати за дитиною відрізняється від уявлення ваших батьків. Навіть якщо вони будуть доглядати за вашим малюком 8/5 ви можете відчувати від цього стрес.
— ніч з дитиною дорівнюється роботі. Ви повинні чітко зрозуміти хто це робить — якщо це ви, то ваш стан вранці буде відповідний.
— тема з годуванням — медицина розвинених країн сходиться у думці що годування груддю це найкраще для дитини до 6 місяців. Як «добавку» бажано це продовжувати до 1-1.5 років. Якщо ви відсутні 8-10 годин у день, або ж не прокидаєтеся уночі — потрібно розуміти звідки дитина отримає молоко. Так, можна сцежувати та зберігати, але це ускладнює «побутову логістику».
— тип роботи та можлива гнучкість грають ключову роль в можливості ії продовження після родів. Плануйте, що один день на тиждень щось буде йти не за планом — чоловіку потрібно буде поїхати у відрядження, садочок закриють, у батьків буде потоп, дитина захворіє або ви поїдете до лікаря. Так, ІТшникам з цим легше, але якщо ви якийсь traveling salesman — потрібно мати запасний запасний вихід.
— дитини може бути дві. Я особисто знаю вже три сім’ї де двійня стала несподіванкою та значно погіршила якість післяродового життя.
— це дуже класно коли ви як Оксана, та вам після пологів вистачає енергії та здоров’я ще й на роботу, а дитина дозволяє відпочити вночі. Але швидше за все так не буде. Швидше за все ви почнете почувати себе погано ще за кілька місяців до народження. А після — ще півроку їзди по лікарням, від банального, вибачте, «синочок 3 доби вже не какав», до «щось мені звук серця не подобається, сходіть на УЗІ». А після дитячої лікарні ви поїдете до дорослої, тому що у вас самої після вагітності та родів почалися проблеми. І це навіть не розглядаючи випадки дітей з особливостями розвитку чи кейси якої-небудь післяродової депресії, коли не те що працювати, а вставати з ліжка не хочеться.

Так, звісно, може буде і легко та у вас буде таке ж позитивне відношення як і у Оксани. Але планувати дитину розраховуючи на те що буде легко — безвідповідально. Мій головний меседж в тому, що вам, як дорослій людині, потрібно до появи дитини знати як ви будете вирішувати задачі планування свого часу, сімейної логістики та ризик-менеджменту.
У того, хто буде проводити значну кількість часу з дитиною — впаде продуктивність, просто прийміть як факт. Якщо це ви — скажіть про це своєму менеджеру, своїй команді, нехай вони не очікуюсь того попереднього СМО що був раніше. Тепер вже у вас немає 100% доступності. Якщо чоловік теж бере на себе вагомі обов’язки або «чергові» ночі — він теж має сказати. Якщо у вас якась ключова роль на проекті — ви повинні продумати заміну на випадок якщо ви «випадете» з життя на 4-6 місяців.
Більш підготовленим в цьому плані батькам буде легше пережити перші 2 роки життя дитини, хоча б вони будуть знати на що розраховувати.

+1 за планування ) Щоб не розриватися між дитиною і роботою — краще для заведення дітей обирати такий період життя, коли випадіння мами з роботи на 6-8 місяців не буде катастрофою ні для її роботи, ні для кар’єри, ні для сімейного бюджету. Можна просто якісь курси слухати в навушниках поки дитина спить, щоб зовсім з індустріі не випасти. А так канєшно всяке буває, ще й в такі часи, коли будь-які плани можуть піти по ...

Можна просто якісь курси слухати в навушниках поки дитина спить

Поки дитина спить, в тебе є час сходити в душ, поїсти, не вмерти.

Краще поспати в той час, бо дійсно можна або вмерти, або загризти від перевтоми і злості домашніх😔

Касаемо грудного кормления ночью. Младенец вполне может спать в кровати с мамой и иметь доступ к груди тогда, когда захочет сам.

А от цікаво чи шановниї пан має такий досвід годування і сну при цьому одночасно? )))

Мені так було норм, але багато жінок кажуть що вони так не висипаються.
Я б не висипалася якщо б пів ночі вставала туди-сюди. Кому як подобається.
Я висипалася добре, не жаліюся.

Моя мама такое проделывала со мной и моей сестрой. Насчёт себя я помнить не могу, а сестра младше меня на 7 лет, так что я знаю о чём говорю.

не, в таком случае он спит дома, пока соседка нянчится и выкармливает )

я думаю это будет когда его первый личинус уже подрастет, а у соседки как раз вылупится его второй со времен, когда он вынужден был спать у соседки

Какая то петля времени
Сюжет для игры
Или даже фильма
Например «День личинуса»

На словах это так классно, на практике я не представляю как это реализовать.

когда захочет сам

Извините, это так смешно — сам...
Я не говорю о том что спать с ребёнком в одной кровати это опасней для него. Да и ты не выспишься толком, всё время просыпаться будешь

Расскажите это моей маме. Она такое делала. Двоих детей выростила. Просто кровать должна быть правильная со спинкой у стены.

Якщо чесно, з часом усе забувається, в тому числі перевтома та недосип. Зараз це дуже актуально для мене. Питаю батьків, як справлялись, а вони вже не пам’ятають, бо то було в іншому житті

иметь доступ к груди тогда, когда захочет сам.

он когда сам захочет, то начинает орать

бубочка какая
с ребенком она что сделала ? отдала в «окно жизни» ?

Ну, может, бабушка ребёнком занимается, пока она работает.

ну конечно за ним кто-то смотрел. так с этого нужно начинать, а не

хтось сидить і тільки ниє

когда ребенком 8ч кто-то занимается — так все могут поработать
когда ты одна, то хрен у тебя это получится, даже 4ч в день. У меня малый сейчас (7м) с 07:00 до 20:00 спит 2 раза по 40 минут, это то время когда ты можешь присесть на стульчик и отдохнуть

Моєму майже 11 місяців і це бляха капець, ще менше спить і має здоровенне шило в дупі, хоче бігати(!) по всьому домі і все жувати. Тримаю за вас кулаки, насолоджуйтесь теперішнім періодом (до ходіння), він дуже швидко минає

стала лідити команду та паралельно доглядати новонароджену дитину

не, она лидила команду, а паралельно кто то смотрел за ее ребенком

А з дитиною хто займався,поки вона лідила команду?

Круто. Хтось шукає можливість, а хтось причину взагалі нічого не робити

Є просто люди, для яких «суєта» — сенс життя і вони від цього кайфують. А є ті, кому краще жити скучніше, але спокійніше.

І те, і інше ок. Просто зараз культура «усєшного успєха» нав’язує те, що кожному треба крутитися як білка в колесі. А те, що людина живе спокійно в своє задоволення сприймається як лінь, тобто зразу знецінює цей спосіб життя.

Тільки культ «успєшнава успєха» почався не зараз, а по завершенню Першої світової війни, відколи дали старт фемінізації робочих місць спричини нестачі чоловіків і необхідністю подальшої експансії, тоді як в останні 20 (30?) років це зведено в абсолют.

Дякую за цей коментар, доводиться постійно всім розказувати як ти багато працюєш, навчаєшся і взагалі часу нема, бо якщо хтось дізнається, що ти можеш виконати свою роботу добре і швидко, і добрячу частину робочого часу бити байдики, то це ж буде просто кінець світу, і як так можна взагалі, просто жити і не хотіти стати «сином маминой подруги».

Підписатись на коментарі