IT vs армія #11. Братерство і Соціалізація

Бажаю міцного здоров’я і ще міцнішої дружби!

З вами все ще анонімний програміст який все ще тимчасово виконує обов’язки військовослужбовця.

І сьогодні поговоримо про армійське братерство, дружбу і все оце соціальне.

Тож!
Чим відрізняється соціалізація в армії порівняно з соціалізацією в ІТ?

1. Кількість спільнот

В ІТ в робочий час ти взаємодієш з однією соціальною групою — з колегами.
Після роботи ти можеш піти на якийсь мітап де будеш взаємодіяти з зовсім іншою групою людей. Періодично ти бачишся з родичами — це ще інша група людей з якою ти взаємодієш. Потім можеш піти на кросфіт — це ще одна група людей. Чат однокурсників з шараги — ще одна група людей.
Ба більше. Ти регулярно відвідуєш магазин, різні заклади, пересікаєшся з людьми хто на вулиці.

Працюючи в ІТ ти взаємодієш з багатьма різними спільнотами і людьми.

А в армії ти свого роду як на кораблі.

Більшу частину часу ти проводиш з одними й тими ж людьми.
Іноді. Іноді. Ти дзвониш своїм родичам, своїм давнім друзям. Іноді навіть їздиш у відпустку і бачишся з ними вживу.

Але абсолютну більшість часу ти проводиш в межах лише однієї групи людей, одного племені — підрозділу де служиш.

2. Сумісність людей

В ІТ ідуть люди хто причетні до комп’ютерів.
В ІТ дуже мало вакансій для людей-психологів. І взагалі нема вакансій для людей-монотонностей, нема вакансій де треба просто монотонно клепати одні й ті ж самі заколки. Нема вакансій для людей-спортсменів, нема що тягати носити піднімати. Нема вакансій для людей творчого хаосу (артисти, актори, художники і т д).
В ІТ більша частина людей — це люди-задроти (я якщо-що теж задрот, ми одної крові, тому не ображайся).

А в армію ідуть дуже різні люди.
З дуже різними схильностями, дуже різним досвідом, дуже різним минулим, дуже різними поглядами.

І ці люди відрізняються між собою набагато сильніше чим люди в ІТ.
 

Ба більше.
В ІТ легше мігрувати між командами.
Через це якщо людина потрапляє в команду де їй некомфортно. Або де іншим некомфортно з цією людиною. То людина через деякий час переходить в іншу команду.

Тому в ІТ більшість команд складаються з людей хто між собою сумісні. Дуже часто між колегами в командах є дружба. В ІТ людям часто в радість бачитись з їх колегамик. В ІТ часто людям в радість не лише результат, а й сам процес взаємодії з колегами. Ну тобто дружні колективи. Справді дружні, а не те що пишуть говноконтори коли більше нема що написати.

Таких команд багато і знайти таку досить легко. Потрапити в таку команду набагато легше чим в армії.

А в армії.
По-перше, колективи формуються по принципу рандомайзера. Коли армійський HR вирішує в яку команду тебе відправити — він взагалі не звертає уваги на наскільки ти будеш сумісний з тамтешніми людьми.
По-друге, перевести когось чи тим паче перевестись самому — це та іще епопея. В армії дуже тяжко мігрувати між підрозділами, особливо за межами бригади. Куди попав — там і служиш і не морочиш яйця.

Тому в армії команди набагато строкатіші.

Цілком нормально побачити двійочника, відмінника, мачо, ботана, міщанина, селянина, бухгалтера, вантажника і всі в одному піхотному відділенні, всі в одній команді. Кожен з них думає: «ї*ать з ким я служу». Крім війни в них не так уже й багато інтересів. Але змінити команду, перевестись до більш сумісних не переведешся, тому як є.

3. Знання одне про одного

Чи бачив ти своїх колег в стресових ситуаціях?
Чи знаєш ти хто з них чого й наскільки боїться?
Чи знаєш ти хто з них про що й наскільки сильно мріє?
Чи знаєш ти хто з твоїх колег хропить?
Чи ділив ти з ними останню цигарку?
(і ще багато різних питань, куди відвертіших, на які ти скажеш ні. А військовий скаже так)

Навіть в офісі ти бачиш своїх колег лише пару годин на день. Як і вони тебе. Ви дуже мало одне про одного знаєте.

А на ремоуті так взагалі.
Якщо тебе насмерть зіб’є машина або схопить інсульт — тебе просто через кілька днів заочно відрахують з роботи і ніхто навіть не буде знати що з тобою і чому саме ти не вийшов на роботу.

В армії ж ми постійно на виду в своїх товаришів. В армії ми разом живемо разом ночуємо, разом проходимо труднощі, різні стреси, причому ніхуйові такі стреси, і бачимо одне одного в процесі цих труднощів і стресів. В армії ми разом більшу частину доби, і не день-два, а місяцями одне біля одного. Тому в армії ми знаємо одне одного набагато краще.

Наслідки цього

Через це
1. Військові краще одне одного розуміють (бо чим краще ти когось знаєш — тим легше того когось зрозуміти)
2. У військових відвертіша комунікація (бо чим краще ти когось знаєш — тим менше йому є чого приховувати і соромитись. Єден хер всі все знають)

4. Примусовість стосунків

В ІТ якщо тобі некомфортна команда яка є — ти можеш перевестись в іншу.
І навіть якщо перехід в іншу сильно утруднений. В ІТ тобі терпіти цих неприємних тобі людей треба максимум 8 годин на добу. Навіть під час роботи ти пересікаєшся з людьми лише на мітах і в переписках. Так то ти собі пишеш код і норм. Пару годин на день потерпів цих додіків, отримав грошики, закрив ноут і пішов жити своє краще життя. І все. В позаробочий час ти взагалі не мусиш пересікатись з колегами. Ти можеш спокійно собі бути сам по собі, або піти поспілкуватись з дружиною чи друзями. В ІТ в тебе більше соціальної свободи, більше можливостей для соціалізації.

А в армії нагадую. Робочий час ненормований. Неможливо поставити війну на паузу. В армії доводиться взаємодіяти з товаришами стільки, скільки необхідно.

І поміняти команду дуже важко і дуже довго.
Просто звалити теж нема як. Бо це називається дезертирство і за це посадять до ще неприємніших людей в тюрму, і звідти ти вже точно не зможеш нікуди втекти.
Бути самому по собі, просто ігнорувати неприємних тобі людей теж нема як.

Тому терпиш тих, що є.

Що цікаво.Часто це приносить задоволення

Хтось був на футбольному матчі?
Може були на мітингу? Вживу на мітингу?
Може бачили як націоналісти читають свою молитву?

Відчували той вайб? Ту єдність? То таке пробираюче до мурашок відчуття?

Так от.

Навіть ремоутний програміст який живе в зйомній квартирі і отримує гроші з-закордону, тобто виживання якого не залежить від сусідів. Всеодно підсвідомо відчуває бажання подобатись своїм сусідам. Йому приємно коли в нього з ними гарні стосунки і він навіть готовий іти на жертви заради стосунків з сусідами: наприклад дивиться гачімучі в навушниках, хоча міг би вмикати колонки і погучніше щоб крики відчувались реалістичніше. Сміття виносить, хоча міг би тихенько вночі викидувати з вікна (оштрафувати всеодно не оштрафують). Хоч програміст ніяк не залежить від сусідів, але все ж йде на ці хай і невеличкі, але жертви. Бо хоче мати з сусідами гарні стосунки.

Що ж стосується взаємодії цього програміста з колегами і роботодавцем — там емоції ще сильніші. Страх зіпсувати стосунки з колегами і замовником ще сильніше чим стосунки з сусідами. Бо від стосунків з колегами сильно залежить дохід програміста.
Звільнення з роботи принесе трохи дискомфорту, але не зробить ІТвця мертвим. Він зможе знайти нову роботу. Але тим не менш всеодно капець як страшно псувати стосунки й бути звільненим.

Ти відчуваєш біль і страх коли в тебе погані стосунки з людьми хто тебе оточують.
І відчуваєш задоволення від гарних стосунків з ними.
Навіть тоді, коли твоє виживання залежить від них дуже слабо чи й не залежить взагалі.

А уяви ситуацію коли твоя свобода, твій комфорт, твоє ЖИТТЯ і ЗДОРОВ’Я залежить від оточуючих, причому залежить дуже сильно. Коли ти або взаємодієш з ними, або вмираєш. Буквально!

Коли твоє життя і здоров’я залежить від твоєї взаємодії з твоїм плем’ям — яким би різношерстним те плем’я не було, якими б неприємними ті люди не були — якщо від них залежить твоє життя і здоров’я — ти сам непомітиш як почнеш кайфувати від взаємодії з ними.

В ситуаціях коли ти або вступаєш у взаємодію, або вмираєш — твоя «прошивка» буде з усіх сил сигналити тобі «чувак, вступай в взаємодію, нам треба жити».
На емоційному рівні, на гормональному рівні, твоя підсвідомість буде нагороджувати і спонукати тебе до взаємодії. Коли у вас в пріоритеті діяти разом щоб разом вижити, то все інше відходить на задній план, ви враз стаєте одне одному лєпшими браттями.

В моменти коли треба єднатись щоб вижити — навіть дуже неприємні люди будуть здаватись тобі приємними.

Коли взаємодія перестане бути такою критично необхідною. Ти знову почнеш ненавидіти цих людей, знову повернуться конфлікти. Але коли тобі знову доведеться з ними іти в бій — все знову зміниться, ви знову відчуєте себе браттями.

Згадай просто перші дні повномасштабки коли взагалі було неясно що куди і як. Всі, навіть перевірятори з високих штабів, навіть останні корумповані криси, навіть відверті бандюки. Коли була неясність чи встоїть країна впринципі — перших пару днів об’єднались тупо всі. А от коли фронт вдалось стабілізувати, коли всі відчули, що в єдності більше нема потреби — всі знову згадали кожен про своє. Коли ж ми почали наступати — то взагалі всі в тилу видихнули і почали робити все далі як і в мирний час.

Та навіть глянь на ситуацію зараз. Дуже багато конфліктів між українцями які попередні півтора року змовчувались — їх кожен на своєму місці змовчував бо «не можна розхитувати корабель, це може призвести до небезпеки», «не на часі». Поки люди вірили в «не на часі» — люди єдно сумлінно мовчали. Мовчали поки була ілюзія, що мовчання сприяє виживанню.
Коли ж стало очевидно, що «не на часі» не на часі. Коли стало ясно, що мовчання вбиває — люди знову почали говори, все більше й з все більшою силою. Навіть гранати кидати. Конфлікти почали робитись актуальними знову і з новою силою.

Так працює людська психіка.

Коли щоб вижити людині треба єднатись з іншими — людина раптово починає кайфувати від єдності з іншими, навіть дуже неприємними людьми.
Коли ж виживання перестає залежати від інших людей — цей кайф від єдності так само раптово пропадає.

І що ще цікаво. Хоч тут все ясно, певною мірою навіть очевидно. Всеодно.

Для багатьох цей «кайф конформіста» досі загадка. Вони його проживають, відчувають, але внятно пояснити чому коли і звідки він береться не можуть, бо не мають адекватного розуміння що це.

Так дивишся на людей. Коли на позиціях, коли є потреба єднатись щоб вижити — єднаються ніби брати, буквально готові життя одне заради одного віддати. А як тільки-но виходять з позицій — сваряться навіть за дрібниці.

Збоку дивишся так на людей і почуваєшся ніби в зоопарку. Хочеться зняти відео і відправити на discovery nature з підписом: примати в природньому середовищі. Аж смішно іноді.
Коли ж ти питаєш самих цих людей про як вони можуть пояснити цю свою поведінку, як вони самі її усвідомлюють і пояснюють — люди починають шукати якісь філософські типу логічні пояснення в стилі «ета настяящяя дружба», «це братерство» і оцю всю типу логічну маячню.

(Щоб нікого не принижувати і не знецінювати, уточню: я теж не зразу роздуплився. З приходом в армію я прям регулярно проходив через цю емоцію, причому відчувалась вона набагато сильніше чим колись в мирному житті. І для мене вона теж з пів року була загадкою яку я ніяк не міг розгадати. Я теж не вундеркінд і роздуплився не зразу. Ба більше, нікого не змушую погоджуватись з моїми поглядами. Можете й далі вірити в своє).

Так то незалежно від усвідомлює людина що таке цей «кайф конформіста» чи ні. Він саме так і працює. Коли тобі вигідно єднатись — кайфуєш від єдності з навіть дуже неприємними тобі людьми. Коли ж невигідно — ті люди знову починають тебе бісити.

Підсумуємо

В армії ти постійно тусиш в межах одного племені, тебе 90% часу оточують одні й ті ж люди.

В армії відвертіша комунікація. В армії ви один одного набагато краще розумієте. Бо ви набагато краще один одного знаєте.

В армії колективи формуються з рандомних людей, і сам ти попадаєш до рандомних людей. І тут уже коли як пощастить. Буває легко вписуєшся в колектив, а буває й проблематично.

Але. Т.к. ти дуже сильно залежиш від твого племені. То ти і на рівні розуму змушуєш себе терпіти людей такими як вони є. І коли попадаєш в критичні ситуації, то підсвідомість робить так, що навіть раніше неприємні тобі люди раптом стають приємними.

Та й таке

Повний зміст циклу:

— IT vs армія #1 . БАЗОВІ відмінності
— IT vs армія #2 . Відмінності правил і законодавства
— IT vs армія #3 . Приклади ДОВБОЇБІЗМУ з поясненням причин
— IT vs армія #4 . КРІПОСНЕ ПРАВО
— ІT vs армія #5 . Як це все досі працює? В чому секрет успіху?
— IT vs армія #6 . ЦИФРОВІЗАЦІЯ і папери
— IT vs армія #7 . Можливості для розвитку
— IT vs армія #8 . МОТИВАЦІЯ. Чому люди тут служать?
— ІТ vs Армія #9 . МОТИВАЦІЯ. Чим людей мотивує сама армія?
— IT vs армія #10 . Чим відрізняється культура й атмосфера
— IT vs армія #11 . Неупереджено про БРАТЕРСТВО, дружбу і соціалізацію
— IT vs армія #12 . Чим відрізняються ЛЮДИ в армії і ІТ? + прощальне слово

* Ніхто не може змінити світ пару раз пошевеливши пальцем.
Але всі можуть відправити лінк на цей топік в флуділку компанії, в чат з одногрупниками чи й навіть просто другу в особисті. Просто пару раз пошевеливши пальцем.