Єдиний диван в офісі, на якому спали по черзі, та перші корпоративи у більярдній: як починався шлях ZONE3000

Цього року ZONE3000 виповнилося 25 років. Гучного святкування не проводили, адже це не на часі. Замість святкового торта й корпоративу увесь листопад був присвячений активностям для нашої команди з приємними спогадами. Також відсвяткували 25-річчя добрими справами: компанія стала титульним партнером збору на міні-шарки, який підтримали також її спеціалісти.

За чверть століття компанія пережила кілька криз, але невпинно рухалася вперед. Сьогодні чудовий привід розказати, з чого почався шлях ZONE3000 — шлях від команди з 5 людей до ТОП-50 Найбільших ІТ-компаній України.

Трохи фактів

ZONE3000 — міжнародна компанія, яка з 1998 року працює в напрямі сервісних послуг для продуктових компаній. Спеціалізація — доменна реєстрація, хостинг, сертифікати безпеки, приватна пошта та інші вебсервіси, які роблять світ інтернету відкритим і доступним для користувачів. Сьогодні команда об’єднує 2300+ професіоналів, має 2 представництва у Львові та Харкові, 15 хабів в Україні та 1 хаб у Болгарії.

Нульові та початок «ери програмістів»

Великі бізнеси створюють мрійники та фанати своєї справи. Так було і з Сергієм Скуріхіним, засновником та СЕО ZONE3000.

Сергій Скуріхін, співвласник та СЕО ZONE3000:

«Програмуванням я почав захоплюватися десь у 9 років, надихнувшись справою батька. Один з його колег дав мені тоді книги з програмування і я самостійно почав вивчати мови Modula-2 та Pascal (без насильства, але це була пропозиція, від якої я не міг відмовитись). До речі, «нормальні» комп’ютери того часу за розмірами займали десь пів офісної кімнати, і тільки почали з’являтися персональні комп’ютери. У 15 років я вступив до ліцею при Харківському університеті радіоелектроніки, де познайомився з Володимиром (прим. — Володимир Сухарєв, СОО ZONE3000). Це була «дружба з першого погляду» — з того часу ми дружимо і працюємо разом.

Вже у 16 я працював над першими проєктами як фрілансер — батько знайомив з людьми, яким було треба розробити певну програму. Пізніше почав ходити на американські сайти з пошуку роботи та відгукувався на оголошення, де шукали програмістів. Англійська в мене була на рівні учня загальноосвітньої школи, але словничок та практика спілкування значно допомагали, а ціна на послуги нівелювала недоліки.

Це був кінець 90-х та «золотий час» для розробників: програмне забезпечення набирало шалений попит, кваліфікованих фахівців було не так багато, тому вони були всім потрібні. На той час зарплата програміста в США була 100 доларів за годину, я брав десь 30-50. При цьому зарплата розробника в Україні тоді становила близько 50-100 доларів/місяць, тож для мене це були досить непогані гроші.

Згодом, коли проєктів та запитів ставало дедалі більше, до мене приєдналися друзі. На той момент нас було 5 людей і ми орендували квартиру, щоб працювати. Там був всього один диван, на якому ми спали по черзі. Особливо він ставав у пригоді під час віялових відключень світла, які були в ті часи. Було тісно, але тепло. Дні народження та свята святкували на кухні. Такого поняття як «тімбілдінг» тоді ще не придумали, тож ми просто ходили командою у більярдну, щоб відпочити від роботи або зробити корпоратив. Ніхто тоді ще не думав про опенспейси, фруктові дні чи шалені корпоративи. Ми просто робили улюблену справу й отримували за це хороший по тих часах дохід.

Пам’ятаю, що в той період я майже жив в офісі, тільки на вихідні їздив додому. Наші клієнти були з Америки, і робочий день у них закінчувався опівночі за нашим часом. Тому треба було підлаштовуватися. До речі, диван, на якому я спав, потім стояв у мене в кабінеті вже в новому офісі. Ми двічі його перешивали й сьогодні він все ще стоїть в харківському представництві. Такий собі артефакт на згадку.

Що цікаво, вже тоді ми визначили пріоритети у нашій справі: ми хотіли перевершувати очікування клієнта, пропонувати краще рішення та ніколи не «вижимати з нього екстра-долар», будуючи довготривалі партнерські стосунки. Власне, це і лягло в основу цінностей майбутньої компанії й завжди допомагало нам у відносинах з нашими бізнес-партнерами.

У 1998 році, через інвестиційний фонд, ми з’єдналися з IT-компанією ZONE3000. Через три роки у фонді відбувся перерозподіл активів і ми з командою від’єдналися в окрему компанію. Назва ZONE3000 залишилась з нами, так би мовити, в спадок».

На початку роботи компанії Сергій робив вебдизайн, спілкувався із замовниками та займався загальними питаннями, а друг та партнер по бізнесу програмував. Як згадує Сергій, дизайн в ті часи був важливіший за те, що написано, тож так він перетворився з програміста у вебдизайнера, а згодом — став керівником.

Факапи бувають у всіх. Випили віски та пішли далі

У 2003 році компанія зіткнулася з першою кризою: клієнт через власні фінансові проблеми не зміг оплатити роботу команді Сергія та припинив платежі. Через це настало банкрутство і довелося попрощатися із частиною команди.

Сергій Скуріхін, співвласник та СЕО ZONE3000:

«Досвід був неприємний. Я відверто поговорив з хлопцями, сказав, що роботи немає і поки не буде, тож їм краще пошукати іншу. Залишлись ми з Володимиром та ще 3 фахівці. Тоді ми переїхали з великого офісу в маленький і скромніший, скажімо так. Випили віски, поговорили та пішли працювати далі. У нас залишилось кілька маленьких проєктів, які могли нас прогодувати. Але вже за півроку ми отримали масштабне замовлення — побудувати технічну підтримку для одного клієнта. Почали з нуля. Зробили за кілька місяців».

Володимир Сухарєв, співвласник та СОО:

«На початку роботи в нашій команді я займався версткою html-сторінок. Пізніше, коли команда розширилась, почав займатися проджект-менеджментом, тестуванням, підготовкою документації для замовників і продовжував робити верстку.

Хлопці з команди програмували тоді переважно на PHP, JavaScript. Пам’ятаю, що в ті часи зарплата нашого Senior програміста була десь 300$, мідла — 150$, а джуни починали з 70$ −100$. Ті, хто писав на ASP, отримували десь вдвічі більше. Це був 2003 рік і конкуренція на IT-ринку у всьому світі змусила забути про 30 баксів на годину, з яких ми починали у 1998. До того ж на ринок почали заходити іноземні компанії й пропонувати сеньорам офери у 800$-1000$. Ми зрозуміли, що проєкти та рейти нашого тогочасного клієнта вже не релевантні та не можуть протримати нашу команду.

До цього додалась ситуація, коли наш клієнт взагалі не зміг оплатити виконану роботу.

Нових замовників „на горизонті“ не було, тому ми були вимушені попрощатися з командою. Треба було шукати нових замовників і встановлювати нові умови співпраці, які б відповідали ринковим умовам.

Згодом ми отримали цікавий проєкт — надати технічну підтримку продуктів одного клієнта. Але ми запропонували більш масштабне рішення — додали підтримку хостінгу клієнта і почали розробляти цей сервіс як продукт. Так у нас і зародився цей напрям. Команду почали розширювати просто через оголошення в газетах і на форумах».

Побороти страхи іноземних замовників: зародження напряму технічної підтримки

Сергій Скуріхін, співвласник та СЕО ZONE3000:

«На початку нульових багато американських та західно-європейських компаній замовляли дешеву клієнтську підтримку в Індії. Замовники не дуже поглиблювалися у якість, а скоріше шукали, де вигідніше аутсорсити кол-центр. Згодом компанії почали розуміти, що неякісна технічна підтримка — це пряма загроза не тільки репутації, а й обсягам продажів продуктів. Так іноземні клієнти почали шукати партнерів у Східній Європі. Тут було багато плюсів: програмісти з ґрунтовною профільною освітою, якість послуг на високому рівні, вартість нижча ніж в Америці, а ще — близький менталітет, високий рівень відповідальності та відкритість.

До речі, саме з низьким рівнем відповідальності індійських колег пов’язаний ще один факап тих часів. Ми були на порозі підписання великого контракту з європейським клієнтом, який аутсорсив техпідтримку в Індії. Півроку обговорювали договір, але у клієнта змінилося керівництво і ми мали починати процес перемовин з нуля. Ще близько півроку перемовин з новим керівництвом. За тиждень до підписання узгодженого контракту хтось в компанії-клієнта (з аутсорсінгової підтримки в Індії) випадково видаляє дані з серверів і через це стається великий колапс. Компанія приймає рішення взагалі відмовитися від аутсорсу техпідтримки та робити все in-house. За два дні до підписання договору клієнт відмовляється від співпраці з нами.

Але буквально за кілька місяців наступає біла полоса: один з потенційних клієнтів порадив нас своєму колезі, якому була потрібна техпідтримка. Ми зідзвонилися, поспілкувалися й за тиждень підписали контракт. Це була хостингова компанія. Ми працювали разом близько 10 років, з 2007 по 2016.

Чим ми відрізнялися від інших в цьому напрямі? Розкажу приклад з одним клієнтом: запит на техпідтримку користувачів цієї компанії ріс зі швидкістю світла й клієнт не справлявся. Кількість інцидентів зростала швидше, ніж клієнтська база, а від того — росли витрати на підтримку користувачів.

Ми зайшли з іншої сторони: дослідили бізнес-процеси та стали копати глибше — у продукт. Виявили, що велика кількість інцидентів була пов’язана з низькою якістю інфраструктури. Тож ми запропонували підвищити її якість та залучити більш кваліфікованих інженерів для розробки архітектури рішення та його підтримки. Завдяки нашому плану кількість інцидентів суттєво знизилася вже протягом 6 місяців. Так, наші фахівці були дорожчі за попередніх, але при цьому суттєво знизилась кількість звернень у техпідтримку і, відповідно, витрати на це, бо тепер продукти клієнта працювали значно краще. Завдяки цьому компанія-клієнт змогла сконцентруватися на розвитку та масштабуванні бізнесу, вийшовши на конкурентоспроможність».

Партнерство довжиною у 16 років

Співпрацю з доменним реєстратором Namecheap команда ZONE3000 почала у 2007 році. Американська компанія звернулася до команди Сергія за допомогою у технічній підтримці своїх продуктів.

Сергій Скуріхін, співвласник та СЕО ZONE3000:

«З Namecheap нас познайомив Мєт’ю Рассел — він був одним із керівників компанії WebHostingBuzz, з якою ми тоді співпрацювали. Запит і проєкт був подібний до того, що ми вже робили. У Namecheap на той момент було 500 тис. доменів і 5 людей в команді, разом із власником. Звичайно, їм не вистачало рук підтримувати ці домени. Тож ми почали будувати технічну підтримку для Namecheap в Україні. На той момент в команді ZONE3000 було близько 50 людей.

Як вже казав, ми завжди намагаємось запропонувати клієнтові більше, ніж він очікує. Після того, як ми допомогли побудувати комплексну технічну підтримку продуктів Namecheap, ми започаткували співпрацю в нових напрямах. Власне, ми запропонували комплексне рішення, яке охоплювало повний цикл розробки вебпродуктів: від ідеї, стратегії, найму команд до підтримки сервісів у продакшені. Сьогодні в партнерстві ми підтримуємо 20+ продуктів, працюємо над розвитком AI та ML-напрямів.

Namecheap підтримує нас у складні часи: з початку повномасштабного вторгнення вони допомогли з евакуацією членів команди, відкриттям хабу в Болгарії для наших фахівців, а також допомагають українським військовим в наданні інфраструктурного обладнання».

Ната Трусова, Director of Customer Support:

«Як для багатьох це була моя перша робота, куди я прийшла тимчасово попрацювати на літо, але яка насправді стала другим домом та родиною.

Зараз важко повірити, з чого все починалося 18 років тому: маленький офіс на Театральному, дві людини на зміні, затишні посиденьки у п’ятницю... Пам’ятаю, як раділи новим офісним кріслам та дрібницям, які зʼявлялися в офісі, як власноруч організовували семінари та воркшопи, готували бутерброди на кофібрейки. Завозили смаколики на нічну зміну, коли переводили годинники на літній час, аби підбадьорити тих, кому в ту ніч доводилося працювати на годину більше.

Згадуючи це, сумуєш, і в той самий час радієш і пишаєшся тим, чого ми змогли досягти за ці роки. Наразі Customer Support business unit налічує більш ніж 10 напрямів підтримки, власний Тренінг Центр, Quality Assurance та операційний відділ.

За цей час нам вдалося побудувати та оптимізувати безліч процесів, але підтримка клієнтів завжди стояла на передньому плані для компанії і є невідʼємною частиною нашої місії.

Окреме задоволення спостерігати за тим, як ростуть люди разом з тобою, допомагають розвивати напрям підтримки, а також переходять в інші бізнес-юніти та продовжують сприяти росту й розвитку компанії. Пишаюся кожним, хоч зараз вже і не знаю всіх в обличчя :) ».

У ZONE3000 є власний тренінг-центр з підготовки спеціалістів Customer Support, відкритий спільно з Namecheap. Там навчають всього буквально «з нуля»: спеціалістам дають знання з доменів та хостингу, навчають нюансів роботи вебсервісів та мережі, налаштуванню застосунків тощо. Велика увага приділяється софт-скілам та спілкуванню англійською. Щороку тренінг-центр готує близько 400 фахівців, які завдяки цьому навчанню починають свою кар’єру в IT.

Розширення команди та відкриття нових представництв

Технічна підтримка продовжувала стрімко розвиватися і треба було набирати до команди нових фахівців. До того ж події на Сході країни й вторгнення росії 2014 року змусили компанію замислитися над серйозним бекапом процесів.

Володимир Сухарєв, співвласник та СОО:

«У 2013 році ми переїхали в наш великий робочий простір в Харкові. І тут трапився 2014 рік, АТО. А для нашого бізнесу критично, щоб він працював 24/7 — такі наші зобов’язання перед клієнтами та користувачами продуктів. Тож ми почали втілювати план бекапу операційних процесів на випадок ескалації воєнних дій. Знайшли локації в Київській області, в Тернополі. Працювали тоді так званим вахтовим методом — фахівці з Харкова їздили туди на пару тижнів. Від компанії там організували локації для проживання і роботи. Але з часом вирішили спробувати Львів, бо це місто IT-талантів, і вже восени 2014 відкрили там представництво.

Спочатку там працювали все ті ж спеціалісти з Харкова, та згодом до напряму Customer Support приєдналися місцеві фахівці й таким чином у нас сформувалася львівська команда. Але роботи було багато, тож ми почали шукати й інші міста для відкриття представництва. Наш вибір зупинився на Дніпрі — в місті багато молодих спеціалістів, випускників ВНЗ, молодь з гарним знанням англійської, а ще — помірні операційні витрати в порівнянні з Києвом та Львовом. Тож у 2016 у Дніпрі вже функціонувало наше третє представництво».

Побудова технологічного напряму та доленосна «Чорна п’ятниця»

Сергій Смірнов, СТО:

«Сьогодні я очолюю технологічний напрям компанії, а приєднався до неї близько 15 років тому як спеціаліст Customer Support. В день співбесіди я одразу відчув вайб конструктиву і зрозумів, що я в правильному місці. Для мене це був новий незрозумілий світ, але мені це подобалося. Пам’ятаю, як мої ментори навчили мене налаштовувати фільтри в електронній пошті — тоді для мене це був просто космос! Але навіть зараз я вважаю, що цей підхід до роботи з поштою — найпростіший та найефективніший :)

Мій найцікавіший кейс за весь час роботи — це побудова напряму Technology нашої компанії. Спочатку в команді технології було близько 20 людей, зараз — понад 400. Моєю ціллю було побудувати технологічний напрям без авторитарного управління і підпорядкування одній людині, натомість з рівноправними автономними командами.

У 2015 році в технології було три команди (SSL, Private Mail, Registrar Engine) по 10-12 людей в кожній. Поступово до цих команд приєднувались нові фахівці, тож коли в кожній команді стало по 20 людей, ми стали відокремлювати певні напрями. Наприклад, Private Mail і Registrar Engine писали на .NET, а SSL-команда переважно на PHP (згодом додали NodeJS). Далі рухалися за тією ж стратегією: коли в кожній окремій команді знов набиралася певна кількість спеціалістів, робили такий самий спліт. Як результат, десь за рік у нас було вже 8 .NET команд, 2 команди Node.js і одна PHP. Паралельно ми наймали людей, котрі займалися SRE, DevOps та оптимізацією баз даних. Таким чином, приблизно через 1-2 роки в моєму напрямі було вже понад 200 спеціалістів.

Цікавий був кейс із командою TechOps. Спочатку ця єдина команда займалася дата-центрами, мережами, хостинговими системами, але згодом ми виділили окремі напрями. Тож сьогодні маємо окремі команди DCOps, TechOps, NetOps. У 2018 році ми об’єднали команди, що займалися інфраструктурою, з інжиніринговими, й у нас вибудувався єдиний напрям Technology.

Ми продовжили наше зростання та почали відокремлювати ще більше функцій та створювати горизонталі, такі як Product Ownership, Scrum Masters та інші. Таким чином, напрям Technology виріс до 400+ людей на сьогодні.

В моїй роботі важливим фокусом був розвиток самомотивації членів команди — щоб бажання рости й покращувати все навколо себе йшло напряму від них. Але ця ціль не має фіналу — ми продовжуємо щодня над цим працювати, бо розвиток — це нескінченний процес.

Одним з найцікавіших моментів в історії компанії вважаю започаткування наших традиційних регулярних планувальних зборів — Mission Control. Ми збиралися всім технологічним напрямом та ділилися робочими планами команд на наступну велику ітерацію. Формат передбачав виступ спікера зі сцени. На початку це виглядало не так, як ми уявляли — багато хто соромився виступати на авдиторію і якось воно виглядало трохи незграбно. Але потроху до нас почали приєднуватися інші команди й ТОП-менеджери.

В якийсь момент ми зрозуміли, що маленькими кроками ми прийшли туди, куди спочатку навіть не сподівалися прийти. Сьогодні Mission Control — це грандіозна регулярна подія в компанії, яка об’єднує всі круті ідеї наших команд в єдину цілісну стратегію. Мій висновок з цього: навіть коли важко, навіть коли все складається не так, як хотілося б — треба продовжувати, й у фіналі ти отримаєш класний результат, який перевершує очікування.

В історії компанії та моєї роботи було багато інцидентів, які здавалися надважкими, але які ми проходили завдяки єдності й підтримці колег. Одним з таких інцидентів була Black Friday доленосного 2016 року. В той час ZONE3000 вже впевнено працювала над розробкою продуктів спільно з Namecheap. Разом ми створювали якісні вебсервіси й техпідтримку, навіть при відносно невеликій команді — на той момент в компанії працювало близько 350 людей. В «Чорну пятницю» Namecheap запропонував користувачам надвигідні пропозиції, і в один момент продажі продуктів злетіли просто до неба. Але при цьому хостінг просто «лягав». У ту добу в робочому кабінеті була майже вся команда технології й ми всіма силами підтримували працездатність сервісів.

В моїх старих фотографіях — сотні дошок з намальованими маркером схемами, ідеями, планами, рішеннями. Для мене це своєрідний літопис того, як ми росли й розвивалися. Зараз, коли ми в онлайні, я дуже сумую за цими дошками й людьми, з якими ми творили все це, сидячи в одній кімнаті».

HOSTiQ: від «маленької дитинки» до великого партнера

Отримавши досвід роботи з іноземними замовниками в напрямах доменів та хостингу, ZONE3000 відчуває, що на українському ринку є потреба в продуктах такого рівня. Так зароджується проєкт HOSTiQ, який пропонує хостингові послуги на ринку України.

Сергій Скуріхін, співвласник та СЕО ZONE3000:

«У нас був проєкт VPS.ua, який був сфокусований на продажі приватних віртуальних серверів. Але попит на ці послуги в Україні на той час був замалий, тож ми вирішили змінити продукт та зробити його для ширшої авдиторії. Проєкт HOSTiQ теж був пов’язаний з хостинговими послугами, але націлений на кінцевих користувачів. Простими словами — якщо будь-яка людина хотіла зробити свій сайт, ми допомогали з цим. Ми запустили проєкт у 2011 році, і дуже швидко він перегнав усі наші тогочасні проєкти як за кількістю клієнтів, так і за фінансовими показниками.

Коли в HOSTiQ було вже 50+ людей, стало зрозуміло, що формується нова бізнес-модель. Якщо ZONE3000 була більше націлена на співпрацю з бізнесами (B2B), цей проєкт надавав послуги кінцевим користувачам (B2С). До того ж це сприяло створенню своєї особливої корпоративної культури. Вона базувалася на прямій взаємодії фахівців і клієнтів та турботі про наших енд-юзерів. Так ми й прийняли рішення виділити HOSTiQ в окрему компанію. А турбота про клієнта залишається основним пріоритетом команди й сьогодні, навіть по 12 роках роботи. Ба більше, цей принцип лежить в основі взаємодії, спілкування в компанії та її культурі».

Олена Омельченко, CEO HOSTiQ

«Я прийшла у службу підтримки ZONE3000 у 2006 році, коли там було всього 20 людей. Взагалі-то я прийшла туди попрацювати тільки на літо, але те моє літо затягнулося аж на 17 років.

Тоді компанія працювала з проєктами WebHostingBuzz. Спочатку я близько місяця відвідувала навчання в службі підтримки, де Сергій Скуріхін розказував нам, як працює інтернет. Пам’ятаю свою першу нічну зміну: був клієнт, який дуже сильно кричав на мене телефоном, а я ридала, бо це взагалі була моя перша робота. Звісно, вся команда підтримувала й заспокоювала. Досі зі страхом згадую, як казала татові, що мене вночі не буде, бо я йду працювати. Яскраві враження :)

Тоді не було жорсткого розділення на команди, не було Скраму чи метрик — ми просто робили свою роботу і намагалися робити її добре. А у вільний час в офісі дивилися Чемпіонат світу з футболу.

Мій найважливіший проєкт за ці роки, звичайно — HOSTiQ. Це я, це частина мене, це моє найбільше досягнення. Особливий вайб і mindset Customer Support навчили мене багатьох речей, і це досі допомагає мені розуміти людей, розуміти, куди направляти команду. Клієнтоорієнтованість допомогла нам тоді побудувати міцну службу підтримки, і ці принципи актуальні й зараз.

Сьогодні, мабуть, це трошки важко уявити, але в ті часи ми самі проводили корпоративи: прикрашали офіс, готували олів’є на Новий рік, смажили шашлики на задньому дворі офісу. Для того часу це було легко й розслаблено, але атмосферно. Я люблю щось організовувати, тому сама залюбки брала участь у підготовці корпоративів. Зараз неймовірно сумую за часами в офісі. І це, скоріше, більше про навколо робоче спілкування в теплій атмосфері, яку зараз важко відтворити в онлайні.

Що мені допомагало проходити цей довгий професійний шлях? Робити більше, ніж від тебе очікують. Бути незручною і пропонувати альтернативну точку зору та рішення. Не боятися ділитися чесною думкою та фідбеком. І головне — щоб в тебе вірили. Твій керівник, команда, колеги, друзі... Це завжди перекриває гепи, надає сил не здаватися й рухатися вперед».

Сьогодні HOSTiQ позиціонується як душевний український хостинг з компетентними підтримко-котиками 24/7, а високий рівень задоволеності клієнтів це підтверджує (середня оцінка 9.679 з 10 за відгуками клієнтів). Компанія відрізняється своїм креативним підходом, вигідними пропозиціями та людяною підтримкою.

Сергій Скуріхін, співвласник та СЕО ZONE3000:

«ZONE3000 ніколи не працювала з десятками клієнтів та сотнями проєктів, які змінюють один одного. Можливо в цьому і є наша відмінність. Ми робимо акцент на побудові міцного партнерства і багаторічної співпраці. Можливо, ми й досягли успіхів разом з нашими партнерами Namecheap та HOSTiQ саме тому, що ставимося до їхнього бізнесу як до свого».

Розширення команди. Побудова внутрішніх комунікацій та бізнес-процесів

Якщо команда швидко зростає, разом з нею зростає і кількість операційного навантаження. Як згадує Internal Communications Director Марина Терещенко, у 2015 році команда, яка займалася рекрутингом, напрямами PR, HR та Operations, налічувала 11 людей.

Марина Терещенко, Internal Communications Director:

«Повертаючись у своїх спогадах в минуле, я бачу ніби іншу компанію, але точно нашу: яка б кількість людей з нами не працювала, ми дбали про кожного відповідно нашим цінностям, хоч і проговорили їх вголос пізніше.

Тоді, у 2015 році, я прийшла на нову посаду PR-менеджера, і в мої обовʼязки входило все, що зараз робить департамент Internal Communications та ще декілька команд — писати листи з новинами, вітати з днем народження, організовувати свята, вигадувати інфоприводи, збирати корпоративну бібліотеку, брати участь у ярмарках вакансій, терміново шукати «200 кг морозива на завтра», випускати щомісячний друкований дайджест, вести соцмережі тощо... Масштаб був інший, тому виходило органічно :)

Та компанія зростала — зростали й ми. Тим більше я зараз ціную наші здобутки, наш досвід, наші помилки й перемоги в розвитку корпоративної культури компанії. Ми пройшли шлях:

• від друкованих на офісному принтері листівок для ярмарок вакансій до спонсорства потужних технічних конференцій, де ми яскраво заявляли про себе завдяки командній роботі;
• від корпоративів за банкетними столами до яскравих вечірок з вау-сюрпризами, де завжди була збережена можливість для кожного проявити себе;
• від перших брендованих ручок та чашок до цілого мерч-шопу, де бувають і колекції, і розпродажі, і солдаути;
• від «приблизно 30 працівників адмінперсоналу» до Z3k People — структури, яка налічує більш ніж 120 фахівців і розділена на команди, де кожен має свою зону відповідальності.

Мені пощастило брати участь у створенні нових процесів, підтримувати й розвивати наявні, бачити, як зростають команди та формується ідентичність компанії. І все це ми робили разом.

Разом ми змагались у внутрішніх матчах по волейболу та пінг-понгу, разом підтримували наші славетні футбольні команди у Харкові та Львові (і робили першу футбольну форму, яка принесла стільки радості всім причетним). Разом вболівали на марафонах за наших бігунів у фірмових спортивних футболках, а потім раділи впізнавати за ними своїх людей у спортзалах міст України. Разом їли святкові торти на кухнях офісів і разом брали участь у творчих майстер-класах кожної весни.

Разом ми зустріли пандемію і вчились бути разом в онлайні. Саме тоді й зʼявився Internal Communications Department, бо ми всі усвідомлювали, як важливо для компанії комунікувати з працівниками максимально відкрито, багато та прозоро. Тож 24 лютого ми зустріли точно підготовленими в тому, що ми вміємо бути разом, попри всі суворі виклики нашої реальності. До речі, ми досі бігаємо разом, тільки кожен у себе вдома, а в нашій закритій спільноті ми проводимо власні марафони, ділимось результатами, підтримуємо у випробуваннях та змагаємось за бажанням.

Дбати про людей, будувати міцні звʼязки, розділяти спільні інтереси та цінності — це база нашої культури, бо ми віримо, що саме такий підхід формує здорові стосунки з компанією і це впливає на наші спільні успіхи».

Пандемія та Z3k Neo: нові виклики, нові горизонти

2020 запам’ятався світові як рік глобальної пандемії й колапсу багатьох бізнесів. Сергій Скуріхін вважає, що криза — явище циклічне, тож треба усвідомлювати, що кризи будуть завжди, але це не означає, що на цьому все закінчується.

Сергій Скуріхін, співвласник та СЕО ZONE3000:

«Коли почалася пандемія, я був у відпустці, в горах, і доволі скептично ставився до новин. Але коли побачив величезну кількість карет швидких в місці, де ми відпочивали з родиною, усвідомив всю серйозність ситуації. Власне, ми ледь встигли перед закриттям аеропортів.

Одразу почали з командою створювати план дій. Був досить серйозний виклик — ми мали перевести близько 2 тисяч людей на віддалену роботу з дому й зробити це протягом найближчих пари тижнів. Це потребувало зміцнення інфраструктури, забезпечення фахівців комп’ютерним обладнанням та меблями для віддаленої роботи. Ми отримали близько 3000 заявок від фахівців. За досить короткий термін нам вдалося перевести більшу частину команди на ремоут.

У робочих просторах залишилися тільки спеціалісти, які підтримували критичну інфраструктуру та деякі операційні процеси. Комусь треба ж було розвозити комп’ютери та меблі по домівках наших колег. Ми дотримувались всіх санітарних вимог — люди працювали по черзі, не допускаючи скупчення в робочому просторі, із засобами захисту.

В той час у нас сформувалася група із символічною назвою WFH (Work From Home) Team, яка почала створювати у компанії нову культуру роботи з дому. Так, це був новий досвід для нас, і це був виклик. Ми не просто мали налагодити робочі процеси, ми мали навчитися працювати на відстані, спілкуватися в чатах, а не сидячи поруч в одній кімнаті. Навчитися проводити онлайн-тімбілдінги так, щоб було не менш цікаво, ніж як ми робили це офлайн. Підтримувати здорову атмосферу, піклуватися про фізичне й ментальне здоров’я наших людей у той важкий час.

Ми намагалися зробити так, щоб в часи пандемії кожен член команди міг відчути нашу підтримку. Це виявлялося по-різному: комусь передавали з офісу додому його крісло або улюблену підставку під ноги, створювали корисний мерч, як-то зволожувач повітря або захисна маска. Коли з’явилася вакцина від COVID-19, організували корпоративну вакцинацію для всіх охочих, підсапортивши її рекламною кампанією на підтримку захисту життя та здоров’я. Звісно, допомагали фахівцям, які зверталися за допомогою через захворювання на COVID, підтримували медзаклади, передававши туди засоби захисту.

В той час люди у всьому світі почали ще активніше переходити в онлайн, це стосувалося й бізнесів. Тому продажі вебсервісів виросли суттєво, а значить, у нас додалося роботи. Тож ми продовжували наймати фахівців та розширювати команду. Того року команда збільшилась десь на 200 людей.

У 2020 у нас з’являється відділ маркетингу. Насправді у нас дуже довго не було того, що зазвичай притаманно великим IT-компаніям — чогось типу модного офісу з руфтопом, активного піару та рекламних кампаній. Взагалі у нас перший сайт з’явився у 2016 році. Ми не приділяли занадто багато уваги зовнішній картинці, не заявляли про себе голосно в медіа, а більше працювали над якістю та комфортом всередині. Тим паче це не заважало нам функціонувати ефективно, бути надійним партнером та роботодавцем, збирати навколо себе кращих професіоналів та робити те, що ми любимо.

Проте ми ростемо, розширюємо горизонти й хочемо розказувати про ті класні речі, які створюють наші люди. Отже, потрібен маркетинг, медіаактивність і вихід на нові ринки. Тож зараз ми продовжуємо розвивати напрям під «кодовою назвою» Z3k Neo. Думаю, що згодом зможемо розказати про нього більше».

Повномасштабне вторгнення та життя під час воєнного стану

Сергій Скуріхін, співвласник та СЕО ZONE3000:

«У велике вторгнення я не вірив, але в компанії був план на цей випадок, і десь його половина спрацювала. Ми вже проходили схожу ситуацію у 2014 році — вже тоді навчилися відправляти команду на вахту або тимчасовий релокейт до інших областей країни.

Ще до 24 лютого ми підготували нашу локацію у Львові, купили генератори, й відправили туди на «вахту» десь 100 людей з команди. Домовилися з двома готелями у Львові — вони були повністю для нас заброньовані на випадок евакуації наших людей. Вже 24 лютого ми почали негайну евакуацію спеціалістів та їхніх близьких з Харкова до Львова. Звідти організували евакуаційні автобуси до Європи для тих, хто мав законне право виїжджати.

У Харкові в одній з локацій у нас було старе бомбосховище, доволі занедбане, адже хто б міг подумати, що воно знадобиться нам у 2022 році. Там були саморобні ліжка з палет, ми докупили палети, матраци, необхідні побутові речі. У перші тижні вторгнення там жили близько 300 людей — фахівці, їхні близькі, домашні тварини. Там був запас їжі й води, міні-кухня — всі разом готували.

Тож в перші тижні вторгнення ми налагодили безперебійність операційних процесів і продовжили виконання партнерських зобов’язань перед нашими клієнтами. Загалом у 2022 році нам навіть вдалося збільшити дохід на 20%.

Трохи згодом ми відкрили мережу хабів по всій країні — загалом 15 міст. Туди наші фахівці можуть приходити працювати під час блекаутів, або якщо хочеться відчути офісну атмосферу. Ще разом з Namecheap відкрили хаб для проживання та роботи команди в Болгарії.

Ми продовжуємо жити й працювати тут, в Україні. Із самого початку зародження компанії я знав, що кризи будуть завжди — треба адаптуватися, змінюватися і йти далі. Важливо чути зворотний зв’язок і робити роботу над помилками. Досить символічно, бо саме так працює й наша техпідтримка: кожне звернення користувача — це дзвіночок що треба змінити, покращити. Так само і всередині компанії, і з нашими клієнтами.

Зараз, на жаль, доводиться відмовлятися від певних речей на користь майбутньої Перемоги. Ми не проводимо наразі корпоративи, відмовилися від подарунків та деяких вагомих «плюшок», які були раніше. Вважаю, що максимальні ресурси зараз мають бути направлені на підтримку наших захисників. Що, власне, ми й робимо — донатимо, допомагаємо з обладнанням, екіпіруванням тощо. А після Перемоги можна буде повернутися і до івентів, і до розваг, і до подарунків.

Я вірю в те, що люблю і що роблю. І я щасливий, що мені вдалося зібрати навколо себе таких же однодумців. Сьогодні в нашій команді вже понад 2300 людей, але завдяки теплій атмосфері й культурі довіри ZONE3000 так само залишається для мене «маленькою сімейною компанією», як і 25 років тому».