Мені 17 років. Як правильно вчинити: залишитися в Україні або переїхати за кордон?

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

Добрий вечір!
Я не знаю, де інакше можна поставити це питання, тому запитаю тут. Постараюсь сформулювати ситуацію дуже коротко.

Мені зараз 17 років, але через півроку мені виповниться 18. Я живу в Україні, проводжу час з друзями і насолоджуюся життям, маю тут родичів, вивчаю програмування, працюю над власними проектами і навчаюся на першому курсі спеціальності 121. Однак через війну я постійно переживаю та хвилююся, думаючи про необхідність виїзду за кордон і про можливість побудувати нове життя, поки є така можливість. Особливо ці думки посилилися останнім часом, коли я та моя родина зрозуміли, що війна не закінчиться найближчим часом. Я розглядаю переїзд до Німеччини, адже там надають необхідну підтримку, допомагають у вивченні мови та пошуку роботи. Також я володію німецькою на рівні B1. Моя родина підтримує мене у цьому рішенні. Проте, якщо я переїду, то буду в Німеччині один, адже мої друзі та родичі залишаться в Україні. Для мене це дуже складний вибір, бо скоріш за все в Україні наступний рік-два буде більш комфортно, ніж в Німеччині, але потім можуть почати мобілізувати студентів, або взагалі ситуація скоріш за все сильно погіршиться.

Як би ви поступили на моєму місті?

Буду вдячний за будь-яку пораду. Дякую за увагу!

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Повернутися завжди зможеш, а от виїхати — не факт.

Як би ви поступили на моєму місті?

їхав би за будь-яку ціну. тут майбутнього нема, а там можна побудувати нормальне життя.

Звалюй. В Німеччині вступиш в універ. В Європі студентське життя круте, тому друзів знайдеш на місці, причому з усього світу. Навчальний процес, вибір роботи — все сильно краще аніж якщо ти залишишся. Навіть в мирний час.

Почитай історію України і не повторюй моїх помилок. Місце тут прокляте

Звісно виїжджати. Чим молодшим, тим краще. Тим швидше обживешся у новій цивілізованій країні

119 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Якщо зараз не виїдиш — наступна можливість буде тільки через 42 роки.

Никто не знает будущего и везде свои проблемы. Однако ситуация на данный момент такая, что лучше езжай, если есть возможность. Если что — вернёшься.

Ніхто не знає майбутнього, його важко передбачити.
Спробую відповісти на питання поділившись суб’єктивними думками.

Рішення приймати тобі, і жити тільки тобі твоє життя. Подумай собі ким ти себе бачиш, що хочеш робити, як жити це життя, який слід хочеш залишити після себе (про таке, як правило трохи пізніше починають думати). Що тобі подобається робити, що приносить задоволення, що тебе мотивує, а що засмучує.

Це все необхідно, щоб ти зрозумів, хто і чого хочеш. На більшість питань немає відповіді чіткої. Відповіді приходять з досвідом, з прожитими моментами, з тим, як ти усвідомлюєш, що одне тобі до душі, а інше ні.

Я схиляюсь до того, що рішення мають бути щирі та треба робити те, що тобі подобається, що наповнює тебе. Часом ми не даємо собі себе почути, цього соромимось чи боїмось, що ми не ті, за кого себе вважали.

Звичайно, що я як, людина, що живе в Україні, хочу, щоб ти залишився тут і ми разом робили країну, якою ми хочемо її бачити. Та життя твоє.

Про навчання. То колись міркував так. Бакалаврат треба вчитись в Україні, бо це соціалізація, занурення у суспільство, друзі. (Студенти роблять революції, а студенти, які за кордоном їх не роблять). За час навчання добре спробувати поїхати на стажування за кордон в декілька компаній. Можна семестр повчитись в іншій країні. Та й магістерку можна десь вчитись, бо це все новий досвід, який ляже на твій наявний. А після повернутись в Україну і тут робити зміни, в крутих компаніях творити майбутнє. У нас вони є! Країна стане (є) такою, якою ми її робимо.

Про еміграцію. Їхати на завжди — а заради чого? Щоб була соц. виплата і телевізор? Чи є бажання насичено прожити власне життя? Я — хочу свого дому, поля, гір, своєї країни.

Зараз є така можливість колись не було. Можеш почитати книгу Гаврилишина «Залишаюсь українцем», де він описує своє життя в еміграції і те, як йому вдалось долучитись до української ідеї.

Зараз в Україні не легкий час, та напевно, цим він і цікавий. Я вірю в те, що в нас вийде. Вірю в людей і в тебе. Твори свої мрії, будь гідним себе!

Студенти роблять революції, а студенти, які за кордоном їх не роблять

В сенсі?

Що за дикий лонгрід взагалі...

«Нелегкий час, тому і цікавий»
Що цікавого в екшені в розкиданих внутрішніх органах по району при прильоті ракети?
Що цікавого в невпевненості а завтрашньому дні? Чи взагалі знайдеш роботу по завершенню школу/універу не в обороні ?
В вас цікавість викликає адреналін, що сімʼя, друзі, майно може бути знищене?

І в Німеччині теж є гори, озера, поля. Не приватизовані, чисті, безпечні.

Раніше, не дуже розумній людині, щоб зрозуміти своє місце в цій країні, треба було, наприклад, попасти в ДТП з кимось з прокурорських. Розумні це розуміли і без цього. Зараз це мало б дійти навіть до найтупіших. Гусак якого треба щіпати, або навіть зїсти. Інколи гусакам дозволяють мріяти — так вони краще жир набирають.

цим він і цікавий.

Істеричний ржач... Та мрія застрягнути у тому часі де на стільки ніфіга не відбувається що на ТБ вимушені вигадувати Чупакабру

Це якийсь руснявий сайт? Що це за хрінь?

Та наче портрети Пу і Зе не висять в кабінетах

Ласкаво просимо до реального світу, а не світу який сформував марафон і опшні тг канали 😁

Прочитавши відповіді зрозумів що Dou — жахливе місце щоб задавати подібні питання

Автору додам, що залишаючись тут скоріше за все прийдеться визначитись з військовою посадою, і це для себе в першу чергу
З іншого боку, Україна зараз проходить історичний момент в своїй історії і в тебе є можливість стати частиною цього моменту
Вибір за тобою

З іншого боку, Україна зараз проходить історичний момент в своїй історії і в тебе є можливість стати частиною цього моменту

Єб#ть, думаю автор все життя мріяв стати частиною історії у вигляді гранітної плити

Скажіть будь ласка, просте питання, коли ви останній раз донатили на армію України?

Не зовсім розумію ціль даного питання, але все ж таки дам відповідь: в березні-квітні 2022 року, якщо говорити за гроші, а якщо говорити за здоров’я та власний час, то з лютого 2022 по серпень 2023.

Радити виїхати з України — ок.
Шукати собі шляхи через Тису — ок.
You name it — теж ок.

Але називати всіх військових, завдяки яким ти маєш можливість жити в спокої і пити смузі, розумово відсталими — не ок.

Це ницо.

Він назвав розумово відсталими не військових, а тих, на кого діє подібна пропаганда. Ви ж, або випадково, або навмисно, аби пробити на емоції, прирівняли ці дві групи) не треба так маніпулювати

Ну звісно, людина яка пішла в рекрутинговий центр розумово відстала, бо повелась на пропаганду, а коли отримала військовий квиток — вже ні?

Який глибокий зміст коменту, як же я не розгледів *facepalm

facepalm це ваші коменти) Ви написали *всіх* військових, хоча мова йшла взагалі не про них. Якщо я напишу, що Зеленський — хня, ви скажете що я антисеміт, адже він — єврей, так? Комент написали про конкретну групу людей, які ведуться на пропаганду, ви чомусь вирішили натягнути сову на глобус. І що, якщо людина — військовий, критикувати не можна, нова каста недоторканих?

Як ви кажете, конкретна група людей, подивилась на рекламу і пішла в рекрутинговий центр щоб стати військовими. В який момент вони переходять із розумово відсталих у розумово не відсталих? Чи то так і залишаються?

«Жити в спокої І пити смузі, через те що..» закінчилось на моменті десь 2023 року як явище бо людей не випускають звідси.
Завдяки захисникам ми вистояли, живемо, та є держава, але в ситуації, коли ти закритий в кордонах держави проти волі, то вже немає сенсу щодо цього посилання, бо в ідеальному випадку ти взагалі не в цій категорії громадян, бо хтось хоче, щоб ти вижив та був далеко від війни і ніяк з нею не контактував

Тому питання дискусійне навіть в цій плоскості.
Звісно це не означає, що потрібно забити та складати лапки, військових треба поважати і за вибір і за силу, котру вони демонструють, а також повністю допомагати війську. Навіть з якихось егоїстичних причин

Україна зараз проходить історичний момент в своїй історії і в тебе є можливість стати частиною цього моменту

я вже прожив і був «частиною» як мінімум трьох сраних «історичних моментів», в 1991, 2004 і 2013. жодних ознак оптимізму не залишилось після року 2010-го, а з 2019-го країна взагалі стала на експрес-шлях в напрямку жіночої статевої вагіни. на часі активного життя людей, яким зараз 25+, на цій географічній території нічого позитивного не відбудеться.

З іншого боку, Україна зараз проходить історичний момент в своїй історії і в тебе є можливість стати частиною цього моменту

Шо, Знову?

Україна зараз проходить історичний момент в своїй історії і в тебе є можливість стати частиною цього моменту

Все своє свідоме життя «живу в епоху змін»: біднота 90х (був тоді школярем і не дуже помічав), помаранчева революція в 2004, криза 2008, революція гідності, початок війни у 2014, велика війна 2022..... можна вже нарешті жити як десь в умовному Люксембурзі чи якійсь іншій країні, де люди навіть не в курсі хто у них там голова парламенту, коли вибори, якийсь курс долара і взагалі нічого не відбувається десятиліттями

Задай таке питання на інших ресурсах. Не IT шних. Локальних форумах там, тг чатах, фейсбуці. Будь де поза офіційними каналами держави.
Отримаєш те саме тільки з матюками

100% їхати, навіть якщо вдягти рожеві окуляри і помріяти що рашка розвалиться найближчим часом(ні), то є велика ймовірність революції, бо по класиці низи вже не можуть далі так жити, а верхи нічого не хочуть змінювати і багато військових періодично про це каже, тобто країну чекають буремні часи і майбутнє сильно туманне

Якщо вас не приваблює професійна військова кар’єра — однозначно їдьте за кордон. До тієї ж Німеччини.

Може банальність скажу, але ти мабуть за тим і прийшов.
Друзі, на жаль, приходять і уходять. У мене в мої 40+ залишилося лише декілька людей, і декого з них не бачив з початку великої війни. Але якщо ви близікі ментально, то відносини на відстані то не проблема.
Без родичів може бути важко, але в наш час онлайну це не те що в 90х. Я навчався в місті з яким не було прямого сполучення, бачив батьків раз на 2-3 місяці, дзвонив раз на тиждень з переговорного пункту. Було важко, але навчило мене самостійності, яка мені дуже знадобилась у житті.
І ще одне. В твоєму віці завести нових друзів значно легше ніж в моєму.
Тому якщо є можливість їхати, треба їхати. Завжди зможеш повернутися

Хоча був дуже товариським пацаном і було досить багато різних друзів/знайомих + 5 людей із основної компанії з якими постійно шукали пригод на свої молоді ягодиці. Після того як з’явилась своя сім’я не з ким постійно не спілкуюсь і знаю що багато хто не спілкуються один з одним.
І це не якесь кліше типу дружина не відпускає. Часто буває що приїсжаємо до батьків і дружина сама випроваджує мене провідати старих друзів які ще там живуть. А я бачу що ми вже різні люди і спогади єдине що в нас спільного.
Та і якщо навіть ти вчепишся зубами у свою локацію — твої друзі не факт і 100% багатьох розкидає по Україні та світу. У нас із компанії тих 5-ти людей залишився на своєму місці тільки один. Із менш близьми знайомими взагалі не уявляю що там

Втікай чимпошвидше і навіть не думай

Ну, в твоєму віці за тебе все одно несуть відповідальність та і виїхати ти звісно маєш з ними або піти на навчання (хоча ти запізнився, бо зарахування йдуть у лютому та в жовтні)

Краще виїжджати, немає сенсу сидіти у війні десь ще кілька років (навіть за умови відсутності активних бойових дій, поки будуть йти розмови хто за що буде відповідати, хто розміновує, як виводити війська, що в полоненими, чи кого і як судити, то для цього може не зніматись військовий стан ще декілька років.
Ну і вийде так, що зможеш поїхати через 5-10 років. Ну таке собі.
Тому краще вже поїхати і якщо аж дуже буде погано, то повернутись.

Самостійний вибір та прийняття рішень є невід’ємними атрибутами людського життя, ключами до самовизначення та особистісного зростання. Важливість самостійного вибору полягає в тому, що він дозволяє нам формувати власний шлях, спираючись на особисті переконання та цінності. Кожне рішення, яке ми приймаємо, невелике чи велике, сприяє розвитку нашого характеру та досвіду. Це процес, який навчає нас відповідальності за власні дії та наслідки, а також дає можливість вчитися на помилках та святкувати свої успіхи. Приймаючи рішення самостійно, ми не лише формуємо своє життя, але й проявляємо свою унікальність та індивідуальність. Це важливий крок до самостійності та свідомої участі у світі.

Разве сообщение выше не соответствует теме? Почему? Не стоит перекладывать ответственность за выбор на незнакомых людей с форума.

Як би ви поступили на моєму місті?

Вопрос не очень потому что есть масса нюансов не заметных для людей с форума. Еще нужно смотреть что люди делают а не что говорят. Вон кто то с IBM в соседней теме говорил универы не нужны и Чат ЖПТ заменит их.
Автор сам описал что проще сидеть в Украине а если выехать то сначала будет сложно. Тут мало что добавить можно. Еще зависит от характера автора который известен лишь ему. Отношения и друзья людям по разному важны. Разве нет?

И тут снова можно ответить цитатой чата ЖПТ. Каждый сам выбирает что ему писать в этой теме. Это тоже выбор каждого из участников :).
Если ответить автору: я бы остался в Украине. Выехать успеешь, а в Украине друзья и семья.
Искать друзей и заводить семью за границей может быть сложней.

25 лет разве уже приняли?

Біжи Форес, біжи. А то тебе 73 відсотки зжеруть і не помітять.

краще поїхати, бо станеш старіше буде дуже важко мігрувати в дорослому віці, а так цікаво подивитись що там як.

Тебе 17. Даже вне контекста войны, «щипачей гусей» и т.п. — самое глупое что можно сделать это остаться там где вырос. IMO обязательно ехать в другой город, в другую страну, а лучше покататься по нескольким.

Їдь. Не пролюби свій шанс.
"Шанс, він не получка, не аванс, він випадє тільки раз"©

Якщо ви не разглядаєте варіант піти добровольцем до війська і хочете поступати вчитись — то європейський ЗВО це завжди найкращий варіант (за дуже маленькою кількістю виключень).
Це навіть не пов’язано із війною. Завжди при можливості отримати якісну освіту — це треба робити.
Також не забувайте що поїхавши вчитись за кордон ви не перестаєте бути українцем і шлях додому завжди відкритий (як під час навчання, так і після)

Немедленно выезжайте. Не факт что выпустят, но ...
Не слушайте клоунов, которые тут квохчат что мол мобилизация не грозит — уже практически официально идут разговоры что для увеличения эффективности штурмовиков надо вливать 18-20-ти летних, сами понимаете ...

в свої 35 скажу що варто було звалити а потім можливо повернутися.
добре коли маєш вибір і досвід по обидва боки кордону...

Идти в армию, че.
Если не готов идти — выезжать конечно. Сейчас вУкраине это бинарно.
Учти, даже если поступишь в ВУЗ — документы об отсрочке с вероятностью 99% не примут. У меня у сына не приняли даже из топового вуза.

Как я понимаю мобилизировать могут с 27 и собираются поменять на 25. Через 10 лет скорее всего проблема с мобилизацией будет не актуальна. Я что то путают, или зачем отсрочка?

Через 10 лет скорее всего проблема с мобилизацией будет не актуальна.

Я теж так думав, коли вступав у аспірантуру в 2014.

зробив так само, і ось я тут))

повернутися зможеш завжди і будувати Україну( чи швидше вибір дітей буде твоїх) , а от виїхати і рости не втрачай шанс, твої до тебе приїдуть думаю, навпаки допоможеш їм у майбутньому

О, це такий гарний вкид на цьому форумі. Ніби ти дійсно очікуєш, що тут тебе будуть відмовляти емігрувати.

Во первых, скорее всего тебя все равно уже не выпустят.

Во вторых, если хочешь пролюбить свою жизнь в очередной стройке светлого будущего для кого-то там — то конечно, даже не надо пытаться выехать. Тем более, что следующий год «тебе тут будет комфортнее».

Если хочешь чтобы у тебя и твоих детей было будущее — едь. Хуже чем здесь, тебе точно не будет.

дуже ймовірно, що тобі вже зараз чинитимуть перешкоди під час виїзду. їдь якнайшвидше.

Журба охопила від коментарів і кількості лайків на них.

Зневіра — зрозуміла. Поради звалити — зрозумілі. Проте невже ніхто не вірить в те, що нам, як країні, вдасться пройти крізь війну та інші біди? Невже звалити це єдиний правильний вибір, який зараз має бути у молоді?

Може мені важко усвідомити ваші настрої, бо я з лютого 2022 мобілізований, варіантів звільнитись з служби нема, та й дітей нема, щоб по максимуму відчути весь ваш відчай за молодого хлопця (хоча я впевнений, що деякі коментатори також не мають дітей).

Були б у мене такі настрої, то я вже давно був би в сзч чи забашляв за влк, щоб знайшли болячку для свого списання.

Я ставлю собі цілі як у військовому плані й так само маю на меті повернутись до цивільного життя (тиждень тому підписав пролонгацію контракту з Глобалом, тобто місце за мною там тримається), на червень планую весілля і, можливо, ще один виїзд за кордон на час відпустки, здобуваю сертифікати по бпла та маю в планах здати PMP. І чомусь мені здається, що у вас варіантів якісніше проживати своє життя ’тут і зараз’ побільше, ніж у мене, але все одно переважає наратив ’ВСЕ ДУЖЕ ПОГАНО’ із бажанням чим скоріше звалити.

Я розумію, про що ви говорите, коли пишете ’тікай поки є можливість’ й ваша аргументація цілком логічна, тому не збираюсь вас в чомусь переконувати. Проте я вірю в те, що тут можна побудувати хороше майбутнє, нехай це й не так раціонально. Чим більше людей, які вірять в це світле майбутнє, тим ймовірнішим є світле майбутнє нашої країни (як би пафосно це не звучало).

чи віриш ти, що це світле майбутнє може бути побудоване на часі твого життя? чи цікавлять тебе події, що відбудуться (а може і не відбудуться) за цим горизонтом?

чи віриш ти, що це світле майбутнє може бути побудоване на часі твого життя?

Можна далеко зайти з визначенням «світлого майбутнього», але в цілому вірю, що за своє життя в Україні можна буде краще жити, ніж до лютого 2022.

чи цікавлять тебе події, що відбудуться (а може і не відбудуться) за цим горизонтом?

Так, цікавлять

За те що ви в ЗСУ — вам повага та подяка

На чому грунтується ваша віра в світле майбутнє?
Я бачу, що:
— Влада повністю проїбала свої забов"язання по всьому, що тіки можно та не збирається брати на себе за це ніякої відповідальності. Натомість, наслідки за всі ці пройоби перекладаються на звичайних людей у вягляді мобілізації та затягуванн гаєк
— Єрмак підібрав під себе усю владу та будує раша номер 2, Зе з цим нічого робити не збирається.
— останній закон про мобілізацію, який робить з чоловіка повноцінного раба (не побачу правок, буду це сприймати так)
— в цілому, за останній рік видно, що влада ставиться до своїх громадян без будь якої поваги, наче ми якісь реально, раби, без права на будь що.

подібних пунктів можно штук 10 ще написати.

Тому мені реально не зрозуміло, на чому основан ваш оптимізм

На чому грунтується ваша віра в світле майбутнє?

На тому, що Януковичу і йому подібним не вдалось закріпитись після подій 2004 та 2013 років, що не пішли шляхом білорусії, що після лютого 2022 у нас чітко є визначення хто ворог і куди нам слід рухатись.

Корупційні скандали, провалення підготовки до оборони перед повномасштабним, відповідальність за десятки тисяч забраних людських життів та мільйони біженців — зараз головне вистояти, відкинути ворога, добитись гарантій безпеки, та отримати заморожені активи рф на відбудову країни (бажано взамін на реальні реформи судової та владної реформ).

>>

отримати заморожені активи рф на відбудову країни

и тут я проиграл

зараз головне вистояти, відкинути ворога, добитись гарантій безпеки

це як би теж, звучить як бажання, яке протиречить тепершній реальності. На мою думку, ці пункти неможливі, поки у нас влада
— саботує виробництво зброї (удари по підприємствам 28 грудня — я не вважаю збігом, це був злив даних підприємств)
— кашмарить пріватні фірми, яку працюють на оборонку (рейди СБУ та прочих)
— саботує будівництво бетоних укріплень (після виступу Зе нічого не змінилось — інфа з останнього стріма Юрія Бутусова)
— не відминить ЗеМарафон та чесно не скажуть реальний хід справ та не почнуть брати на себе відповідальність. Я взагалі не розумію, як без цього збираються набирати 500к у військо
Мб ви щось знаєте з цього, чого не знаємо ми?

та отримати заморожені активи рф на відбудову країни

— це важаю реальним, якщо ми щось почнемо робити з корупцією та беззаконням

отримати заморожені активи рф на відбудову країни

1. Они нужны в качестве аргумента на переговорах, потому если их начнут трогать — очень плохой сигнал.
2. Это не особо законно, что подрывает инвестиционную привлекательность тех кто их тронет, потому им самим это не выгодно.
3. На эти деньги уже большая очередь из внутренних игроков, которые потеряли от выхода из РФ.
4. Тут пиздят на восстановлении прогремевших на весь мир пригородов Киева, что будет с деньгами на восстановление чего-то менее заметного даже представить страшно.

Хлопцю 17 років. Ще до війни гарною порадою було б спробувати поступити за кордон, а потім, якщо захочеться, повернутись.

Поїхати і повернутись це хороший варіант.

Поїхати і залишитись там — скоріше гірший, ніж хороший.

Там в нього буде життя. В Україні крім пропаганди нічого вже не буде.

Проте я вірю в те, що тут можна побудувати хороше майбутнє, нехай це й не так раціонально.

Я так вірив до війни, але побачивши корупцію навіть під час війни, коли русня приходить вбивати, а вони (держава та еліти, у широкому сенсі) все так же піздять гроші з бюджету, та неспроможні у будь яким реформам, або організації виробництв, то в мене будь яка віра пропала. Ну і яка у людини може бути мотивація воювати коли у тилу навіть міни та снаряди не робляться, майже на третій рік війни.

Я ж пішов не за президента воювати чи наші еліти. То, що у нас не все в порядку з владою я прекрасно усвідомлюю. Проте мені, з моїми теперішніми викликами, новини про рукожопів з провладних кабінетів не виглядають як повна безнадійність, бо доводилось бачити і мати справу з більш гнітючими випадками несправедливості та неефектифності.

Проте невже ніхто не вірить в те, що нам, як країні, вдасться пройти крізь війну та інші біди?

Навіть у мирний час вільний народ вільної країни обрав комуняку, а не патріота-дисидента. Потім обрав прям очевидного негідника Януковича, зі зкидання якого, взагалі-то почалась ота катавасія з рашкою. Ну а вишенька на торті — астановімся пасєрєдінє та мір в глазах путіна.
Тому так, звичайно. Я не вірю що війна якимось магічним чином виправить мізки наріду.

Я не вірю що війна якимось магічним чином виправить мізки наріду.

Нарід темний, ще й радянщина наклала великий відбиток на типі мислення, звичках людей. Проте й прогрес є:
— після майдану 2004 року був взятий курс на Європу, а не Азію чи сидіння на двух стільчиках
— після майдану 2013 року позбавились комуняк, велика частина проросійських можновладців втікла
— після повномасштабного 2022 року прозріли ті, хто мав якісь ілюзії з приводу домовленостей з рашкою і остаточно був взятий курс на євроінтеграцію; будь-які проросійські погляди є ворожими

Прогрес є, але він дається дуже великою ціною, нажаль.

Занадто великою ціною. Залишатись в соціумі, якому для того щоб роздуплитись в елементарних речах, треба десятиріччя та сотні тисяч покалічених\зруйованих життів?
Щоб потім самому стати паливом для чергового уроку для мудрого наріду?

після майдану 2013 року позбавились комуняк, велика частина проросійських можновладців втікла

А в 2019му велику їх частину повернули, навіть не звернувши увагу на тих людей в списках..

Чим більше людей, які вірять в це світле майбутнє, тим ймовірнішим є світле майбутнє нашої країни

И на шашлыки в мае обязательно поедем!

И на шашлыки в мае обязательно поедем!

Цей сарказм взагалі недоречний

Більшість просто пливуть за течією, ще рік назад всі підспівували пісні про пса патрона, а зараз плачуть як все погано. А витирати соплі кожному з них у нормальних людей зазвичай немає ні часу, ні бажання. Тим більше ти ж розумієш — айтішники, королі світу, а тут їх так обідили.
Зміниться обстановка — всі зразу ж перевзуються, ще й в груди себе будуть бити які вони круті.

Я так понимаю Вы офицер, поэтому чуть больше оптимизма или нет?

Так, офіцер, але не думаю, що посада/звання сильно впливає на настрій.

У мене були й поранені того тижня, сьогодні я заніс службове розслідування про сзч з мого підрозділу — не радісні події.
Негативний настрій швидко би зжер зсередини і я або б поїхав кукухою, або довелось би вигадувати спосіб зпетляти з армії. Треба триматись на позитиві, інакше буде біда.

От саме щоб не поїхати кукухою ви собі і придумали віру в «світле майбутнє». В цьому немає нічого поганого. Наш мозок часто нас так обманює.

Я ще з дитячого садочка, з тих пір коли з мамою стояв в черзі за якимсь маслом чи цукром (друга половина 80-х), чув оце «ще трохи і заживем».
Шось чим далі тим гірше. Дочекався до того, що вже за забором усіх зачинили.
Чесно кажучи дивно бачити людину яка вірить що ще трохи і тоді заживемо.

«ще трохи і заживем»

А в чем обман? Те, кто это рассказывал, и зажили. Причем крайне неплохо.

Проте я вірю в те, що тут можна побудувати хороше майбутнє, нехай це й не так раціонально. Чим більше людей, які вірять в це світле майбутнє, тим ймовірнішим є світле майбутнє нашої країни (як би пафосно це не звучало).

Я дуже давно знайомий з цією країною. Ще з тих часів коли вона звалась СРСР/УРСР. Так от, в ній мало що змінилось по суті. Як людина яка змінила одяг, зачіску але сутність та сама. Тому ніт в світле майбутнє не вірю.

Я качаюсь на емоційній гойдалці від стану «все не так погано, ми пройшли вже багато, треба ще трохи потерпіти» до «#$#$ знову ці #$# вкрали кілька мільярдів на армії #$#$». В момент написання у другому стані. Поки я віддаю левову частку на підтримку маленького, а проте безмежно крутого взводу FPV-операторів, якісь всраті гринкевичі вкрали більше, ніж я міг би задонатити за кілька тисяч років. А влада це покриває та активно намагається зам’яти.

На тему. Цей хлопець матиме купу можливостей повернутись і лише одну поїхати. Тут просто логіка працює так, що якщо ти не готовий одразу йти у військо, то навіщо псувати собі життя, запираючи у клітку із такими #$#$$ як гринкевичі.

Проте невже ніхто не вірить в те, що нам, як країні, вдасться пройти крізь війну та інші біди?

Якщо э можливість усі біди разом із країною не проходити то траба так і робити. Тут більшість порад обгрунтоване тим, що повернутись можна будь-коли, а звалити ніт

«Вера — утешительная погремушка для тех, кто не умеет думать.»

Звісно виїжджати. Чим молодшим, тим краще. Тим швидше обживешся у новій цивілізованій країні

Непогоджуся із рештою коментаторів тут.
Мобілізація тобі не світить найближчих 10 років, якщо навчатимешся на бакалавра-магістра-аспіранта.

А у всьому решта треба дивитися індивідуально.
Працюючи ІТшником, до 24.02.22 в Україні можна було дуже добре жити, суттєво краще по багатьом параметрам ніж в ЄС і навіть місцями в США. І це та причина, чому я не емігрував раніше і, окрім очевидних патріотичних мотивів, це те, що продовжує мене тримати тут.
Окрім того, друзі та сім’я, про що ти вже зазначив.

Вирішувати, звісно, тобі, але це рішення не є таким однозначним як його представляють решта коментаторів тут.

Мобілізація тобі не світить найближчих 10 років, якщо навчатимешся на бакалавра-магістра-аспіранта.

На чем основана такая уверенность? Что помешает шулерам переписать правила игры?

Мобілізація тобі не світить найближчих 10 років, якщо навчатимешся на бакалавра-магістра-аспіранта.

-> Зараз тренд від воєнних, що треба свіжа кров, що потрібні молоді та фізично сильні на штурми посадок. Є гарантії що завтра не мобілізують 20+ річних?

Працюючи ІТшником, до 24.02.22 в Україні можна було дуже добре жити, суттєво краще по багатьом параметрам ніж в ЄС і навіть місцями в США

-> Навіщо зараз згадувати те що було до 24.02.22? Від цього якось легше стає?

...патріотичних мотивів, це те, що продовжує мене тримати тут.

-> тут без коментарів: або ці почуття є, а бо їх немає. Якщо людина ставить питання виїжджати або ні — очевидно що така причина не може стати вирішальною.

Вирішувати, звісно, тобі, але це рішення не є таким однозначним як його представляють решта коментаторів тут.

->
Що ми маємо у сухому залишку, базуючись на чому Ви пропонуєте приймати рішення автору:
1) впевненість що влада чесна і не змінить вік призову.
2) спогади як колись було класно
3) намагання надавити на патріотизм (серйозно?)

Від себе додам, що саме головне що буде мати автор у разі виїзду — свободу. Хіба не за неї українці воювали всю історію?

магістра-аспіранта

Гап між випуском у липні і вступом до аспірантури у грудні відтермінування від мобілізації не покриває.

Я уже рассказывал.В 21м году, еще до закручивания военных гаек у моего 18летнего просто тупо отказалися принимать документы, что он учится в выше. Вот отказалися и все. Ничего сделать не получилося.
Почему сейчас его должны оставить в покое?

, до 24.02.22 в Україні можна було дуже добре жити

І тільки зараз усвідомлюєш що краще бомжем у Сан Франциско ніж Київським мажором в окопах або від ракет ховатися (тушки доречі знову зараз в небі і я готую коридор щоб перенести малих).
Ти думаєш через 10 років йому не доведеться воювати? Зараз то відіб’ємося якось, із непомірними втратами але із цієї війни вийдемо навіть із тим що можна вважати перемогою. А далі?
Рашка николи і не за що не відчепиться. Особливо від України. Медом тут мабуть їм помазано. Тому реванш буде обов’язково. Може навіть не військовий, а політичний. От прийде такий ЗЕ 2.0 об’явить диктатуру і приєднає до рашки.
І вже буде сидіти наш герой в окопах на м’ясний штурм Таліна

З мобілізацією все душе швидко може помінятися. До речі, у другу світову мобілізаційний вік був 18-37.

Піздеш. Мого прадіда забрали у 16

Ну це скоріше якийсь вийняток був бо масово до 18 совки не чіпали. Інша справа, що через пропаганду мотивували «дописувати» собі рік-два і йти добровольцями.

Діда моєї дружини, коли йому було 16 совки не чіпали, але як прийшли німці, то його шістнадцятирічного відправили остарбайтером в німеччину.

Ну у нас буси це теж якийсь вийняток. Але це не виключає наявність такого ризику.

Коменти не підводять))

А що треба було писати, нікуди не їдь, тренуйся по 10 годин на день, як виповниться 18 — йди до армії? Якби він хотів воювати, то не створював би цей топік взагалі.

Звалюй. В Німеччині вступиш в універ. В Європі студентське життя круте, тому друзів знайдеш на місці, причому з усього світу. Навчальний процес, вибір роботи — все сильно краще аніж якщо ти залишишся. Навіть в мирний час.

Над цим питанням краще розмірковувати знаходячись в країні де у тебе буде такий вибір. Вже є вірогідність що тебе вже зараз так просто не випустять. Принаймні точно спитають приписне на кордоні. Тож не зволікай краще

виїзжай поки є можливість і не тягни до останнього, може бути що за кілька місяців до 18 річчя уже і не випустять, а як залишишся то можеш невдовзі стати гарматним м’ясом — воєнні дуже хочуть саме молодь по багатьом причинам

Почитай історію України і не повторюй моїх помилок. Місце тут прокляте

Їхати, працювати та заробляти там, надсилати трохи коштів сюди. Набиратися досвіду, і коли ситуація дозволить повернутися, — то повертатися і відбудовувати.

У такому віці друзі — це важливо. Але також у такому віці легко знайти нових. Чому б і не в Німеччині?

Я живу в Україні, проводжу час з друзями і насолоджуюся життям, маю тут родичів, вивчаю програмування, працюю над власними проектами і навчаюся на першому курсі спеціальності 121.

Порадьтесь з друзями краще, в майбутньому саме друзі будуть виручати вас у складні моменти

Повернутися завжди зможеш, а от виїхати — не факт.

Як би ви поступили на моєму місті?

їхав би за будь-яку ціну. тут майбутнього нема, а там можна побудувати нормальне життя.

Підписатись на коментарі