Свобода слова і її майбутнє у контексті «після війни» в Україні

Навіяно темою про єГУЛАГ, який готують до впровадження у «вільній країні вільної нації».

Днями на очі потрапили тези антинародного депутата ВР від «Слуга Народу» Олега Дунди щодо свободи слова (точніше, «під час війни її не має бути»), опозиції, імпорту.

Стало цікаво, хто-як планує бути, якщо в Україні дійсно заборонять усю зовнішньоекономічну діяльність (включаючи вимкнення інтернету) і примусову добровільну мобілізацію з поділом на придатний і непридатний до війни, проте придатний до відбудови.

Доводи а-ля «та такого не буде» etc не вважаю валідними, зважаючи на глибини до яких опустилися не скільки держава, скільки значна частина українського суспільства (бюджетними 5-7+ млн, пенсіонери 10+ млн, інваліди 3,6+ млн), у т.ч. ті, що за кордоном.