Чи стикалися ви на роботі з брехунами?
Чи стикалися ви на роботі з патологічними брехунами, або навпаки — з патологічно чесними людьми?
Можливо, можете поділитися: чи створювало це конфлікти або цікаві історії?
Чи стикалися ви на роботі з патологічними брехунами, або навпаки — з патологічно чесними людьми?
Можливо, можете поділитися: чи створювало це конфлікти або цікаві історії?
Излишне честные отсеиваются на этапе собеседования.
Кожного робочого дня о 10тій на 15хв, ну і щотижня пару разів на годину. Це якщо про регулярні стикання
Прям з брехунами що свідомо брешуть — ні, але є така категорія людей, що свято вірять в ту хєрню, що вони розповідають, так що технічно це не брехня, але...
Ну а про брехню — классіка:
«так, я вже майже закінчую цю таску, там ще трошки залишилось»
відкриваю файл з реквайрементами
немає доступу
Не прям так, звісно, але бувало пару разів, що якісь питання доводилось розбиратись самому замість того що б спитати, бо тоді буде зрозуміло що я навіть не починав робити таску )
Брешуть (прибрехують, говорять не всю правду) всі.
Кандидати єйчарам, ейчари кандидатам.
Це такий собі танець брехні, ритуал.
Треба не забувати при цьому бути позитивним і посміхатись.
Ті рази, коли одна сторона іншій починає говорити правду з самого початку, часто закінчуються зупинкою процесу найму.
Не всім це подобається.
Я вдячний тим рекрутерам, які мають сміливість говорити правду і відповідати на мої запитання як є, проговорюють нюанси проектів тощо.
Це економить час усіх сторін і не дає хибних очікувань від роботи.
На співбесідах люди чують набагато більше брехні, аніж навіть під час роздачі передвиборчих обіцянок
Якщо готуватися до співбесіди або виборів, то брехня інших не буде заважати діяти добре та правильно, наскільки це практично можливо.
«Everybody lies. Dr. House».
А якщо серйозно дуже часто стикаюся з брехнею від менеджерів середньої ланки і
Перефразовуючи крилатий вираз Сун-Цзи «Війна — це мистецтво обману» на більш сучасне «Мистецтво обману — це запорука успіху в житті та добробуту».
Тридцять шість стратагем — ще один яскравий приклад використання брехні для досягнення власних цілей.
ru.m.wikipedia.org/.../Тридцать_шесть_стратагем (статья у Wiki російською більш ємна і добре описує приклади використання стратагем)
Вчені провели багато дослідження в області чому люди брешуть і хто частіше вдається до брехні.
Цікаві висновки
80% людства бреше кожного дня;
65% людей вважають, що потрібно брехати, щоб не образити інших людей;
45% населення планети вважає, що просто необхідно перебільшувати будь-які події, щоби вони здавалися цікавішими;
цікаво, що 95% тинейджерів брешуть своїм батькам;
чим більший соціальний стан людини, тим більше вона бреше;
чим людина старша, тим досвідченіше вона бреше;
70% дівчат говорять неправду про свою вагу;
15% співпрацівників викриваються на брехні прямо на роботі;
20% хлопців брешуть про своїх колишніх дівчат;
30% одружених людей брешуть один одному про власні гроші;
80% чоловіків та жінок збрехали б один одному про свої хвороби, які передалися статевим шляхом;
www.dyhdzvin.org/...chasto-lyudy-breshut.html
Що з цим усім робити? А нічого ви з цим не зможете зробити, хіба що прийняти це як ще один доказ недосконалості цього світу :)
Якось лід розказував, як він написав spa на c++ і воно працювало краще, ніж на js.
Тут можна довго сперечатись, що є брехнею, а що ні.
— У вас був досвід із Magento?
— Так, два роки (два роки раз на два тижні міняв колір кнопочок)
Брехня? Ні.
— Є досвід із хайлоад?
— Так, різноманітний (один раз налаштував Kafka на aws, один раз редіс)
О мій кейс про Docker. Але з іншого боку я не можу уявити як можна займатися докером з ранку до вечора на протязі років.
Тому, питання треба задавати більш конкретно)) На питання «чи є досвід» достатньо відповіді «так» або «ні». Але ж потім можна попросити описати цей досвід детально, тоді й видно буде, влаштовує він вас чи ні.
Є люди, які роблять це так майстерно, що ти не відчуваєш, що тебе за телепня тримають.
А є такі, що роблять це так топорно і невміло, що лапшу на своїх вухах не помітити неможливо.
Найбільш неприємно знаходитися в ситуаціі другого типу. Коли брехня білими нитками шита і ти бачиш що тебе (чи вас) тримають за дурачка.
Це пізнавальне та театрально-циркове задоволення — бачите зі сторони як брехун бреше або якийсь керівник (якого ви вже давно знаєте) лицемірно розказує новим співробітникам про високі цінності та стандарти, якими він періодично «підтирається».
До речі... класика... Арестович... два-три тижні... єдиний марафон...
Про оптимізм, карочє...
Ви не розумієте...................... !!!!!!!!!
-----------------------
Уявіть собі наших людей на окупованій території... кругом ’’рускій мір’’...
Звичайних розгублених мирних жителів, змучених війною...
У них не те що ютубу, у них світла часто нема...
У сусіда — приймач на батарейках... і там українське радіо... все буде добре... вірте... працюємо...
нахіба людям на окупованих територіях зараз отой срач... ота правда про корупцію, що зараз на всіх каналах? їм потрібна надія...
Буває, брешуть тоді, коли бояться сказати правду...
Ну, не знаю, емоційних вибухів бояться...
Начальство боїться майданів... працівники бояться гніву начальства...
Викривлення інформації шкодить роботі.. краще не накопичувати проблеми...
Немає у компанії перспективи ?
Цікаво, це брехня чи ні ? 🤔
Може почнемо з того, що перестанемо кросворди вирішувати в робочий час ? 🤔
і т.д.
Треба уточнювати цей термін ’’брехня’’.
Я вважаю поганим (свідоме) викривлення (важливої) інформації... фактів.
Наприклад, людина каже — мені 25 років.
Якщо в паспорті написано 24 або 26 — ладно, яка різниця...
Але якщо каже 25, а в паспорті написано 20 або 30 — це вже брехня...
І справа не у віці, а у тому що слова розходяться з фактами...
А раптом щось серйозне...
-----------------
Далі... що стосується обіцянок... тобто оцінок майбутнього...
Тут багато важить інтуїція, яка базується на досвіді... але про це не будемо...
Зазвичай, якщо я не довіряю... чи просто не знаю людину...
просто мінімізую розмір угоди...
Скажімо, зарплата не через місяць... а ввечері...
Чи вийду завтра на роботу?
Ну сьогодні попрацюю, ввечері отримаю зарплату за день... і повернемося до цього питання про завтра...
(але на роботі я працюю... нормальні роботодавці це цінують)
Буває всяке...
І роботодавець, і найманий працівник бувають налаштовані занадто оптимістично, або занадто песимістично... ринкова ситуація невизначеною, грошей мало... і т.д.
Тут справа не в тому, що хтось брехун, а в тому що неможливо точно передбачити майбутнє... його треба робити... )
Кожного робочого дня о 10тій на 15хв, ну і щотижня пару разів на годину. Це якщо про регулярні стикання
тю, так то ж не брехня, а літературне переосмислення зробленої роботи )))
Селері рев’ю це міф. Тобі треба напряму, приватно говорити з менеджером. Але зараз не найкращий час.
найкраще селері ревью це х1.5 офер у сусідню контору
тоді, у своїй галері набагато легше вибити рейз,
або, таки прийняти офер перейти в інше місце
Згадав історію.
Ще на початку кар’єри працював у невеличкій компанії X, був чувак який прийшов іх дуже великої і крутої компанії Y. Я дуже любив слухати і надихатись історіями про його професійні подвиги. Відчував себе плавцем на невеличкому човні посеред болота у той час коли є люди які плавають посеред океану на величезному круїзному лайнері. А моя наївність не давала запитати а що він робить у нашому болоті (цікаво що він на це відповів на співбесіді?)
Пройшли роки, чувак той давно звільнився і якось пересікся із людиною, яка працює у той компанії Y ще мабуть із 90х і точно не міг з нашим горе вигадником не пересіктись бо він був начальником того відділу. Так — усе це було вигадкою від початку і до кінця та чувак з таким ім’ям ніколи у них не працював.
Прям з брехунами що свідомо брешуть — ні, але є така категорія людей, що свято вірять в ту хєрню, що вони розповідають, так що технічно це не брехня, але...
Ну а про брехню — классіка:
«так, я вже майже закінчую цю таску, там ще трошки залишилось»
відкриваю файл з реквайрементами
немає доступу
Не прям так, звісно, але бувало пару разів, що якісь питання доводилось розбиратись самому замість того що б спитати, бо тоді буде зрозуміло що я навіть не починав робити таску )
Мені просто цікаво з психологічної, так би мовити, точки зору — навіщо люди так роблять?)) Я розумію навпаки — коли накинув собі естімейт, сказав, що буде готове післязавтра, але зробив сьогодні і завтра маєш вільний день. Але обіцяти, розуміючи, що не дотримаєшся свого слова — навіщо? :) Нічого ж не виграєш від цих обіцянок.
TLDR: або психологічний стан/розлад, або банально у людини дві роботи одночасно )
навіщо люди так роблять?
Прокрастинація. Задача проста й нудна.
розуміючи, що не дотримаєшся свого слова — навіщо
Так ти цього не розумієш, ти реально віриш, що ось-ось й готово, таска там на 5 хвилин-то )
зробив сьогодні і завтра маєш вільний день
Звісно хочеться щоб сів, зробив, й завтра вільний. Але дофамін так не працює. І якщо в людини проблеми з ним (наприклад сильна втома, депресія чи вигорання, або обʼєктивно нудна таска + банальна схильність на біологічному рівні до прокрастинації при монотоних нетворчіх задачах) — неважливо наскільки ви хочете бути порядної людиною, вас просто паралізує через нестачу дофаміну. Але коли наближається дедлайн — стрес різко компенсує цю нестачу.
По моєму досвіду, найчастіше це трапляється по пʼятницях. Людина вже думає про вікенд, пиво, шашлики, а тут ця клята таска. Тому каже чи пише «я в процесі» хоча по факту почне в понеділок.
Я вам навіть більше скажу, є організації в яких у керівника це бізнес модель така. Від початку брешуть замовнику про строки — а потім виставляють команду під безкоштовні овертайми. Це робиться щоб вирвати замовлення у конкурентів за будь яку ціну. Зазвичай команду під таке шукають десь на стороні у сусідніх відділках, кого не шкода. Якщо проект якимось чином вдасться зробити та зачепити замовника, потім вже поміняють на власну команду. 2. Що там у колеги давно треба дивитись.
За кожним таким чоловіком в більшості випадків стоїть важлива жінка, його мама.
В Азербайджані провели дослідження, яке показало наступний прямий зв’язок.
Там, де мами мають погану освіту, примітивний розвиток та низьку професійну реалізацію, діти мають суттєво більші проблеми в навчанні, а потім і в професійній реалізації.
Хочете відповідальних чоловіків — любіть, вірте в них та виховуйте їх, коли вони маленькі.
Колега щодня на дейліку говорить, що тікет буде готовий сьогодні ввечері, максимум, завтра, і робить його в такому режимі обіцянок тиждень-два — це вже брехня чи просто синдром арестовича?)
Якщо він тікет таки закриває, то це:
— проблемний, хибний тайм-менеджмент;
— відсутність самодисципліни / відповідальності;
— не вистачає технічних вмінь та навичок;
— колегу тошнить від цієї праці взагалі або її специфіки (тобто він там мучиться, це не його, тимчасове).
колегу тошнить від цієї праці взагалі або її специфіки (тобто він там мучиться, це не його, тимчасове)
*важко_зітхає*
Як варіант у колеги це друга-третя робота, й він віддає пріоритет іншому працедавцю.
Якщо він працює тільки над одним тікетом, то це трохи дивно. Якщо паралельно є більш приоритетні таски, то таке іноді трапляється, що якийсь тікет підвисає на тиждень-два.
Це не дивно, якщо це у нього не єдиний працедавець. Хоча він може брехати, що він більше ніде не працює.
таке буває і у відповідального розробника на гігантських гівнопроектах, зазвичай всю історію страждань видно по коммітах. придумав, зробив, перевіряеш — десь зламалось, треба не так. перепридумав, зробив — відпало в третьому місці, знову починай спочатку. зробив втретє, давай синхронізуватися із поточним станом — а там американоіндійські сагіби вже такого накомітили, що хоч тікай хоч ховайся. от і тягнеться...
Нашому проекту всього рік, і я б не назвала його великим — так що, це точно не наш варіант. До речі, «перевіряєш» — це також не про цього колегу. Зазвичай, перевіряємо вже ми (я на ревʼю і куа на стейджі) бо іноді навіть елементарно зроблена ним сторінка не відкривається через якусь просту помилку.
Судячи з усього, брехня або тактичний обман в цілому основа капіталізму як такого dou.ua/forums/topic/46778 Взяти скажімо історію Білла Гейца habr.com/ru/articles/689950 він реально усіх обув, хоча, вони хотіли обути його — але отримали по заслугах. Та чи інакше напевно існують рівні брехні, є принципові — коли пряме шахрайство в корисливих цілях, є не передумовна омана тобто хтось сказав не достовірну інформацію томущо бо помилявся, є коли щось скрили, а є і таке, що і натякнули на правду при цьому сказавши не правду (зазвичай так делікатно допомоги питають).
соціуму: не так шахрайство(по частоті) як згладжування кутів для нормованого устаканювання(збереження обличчя тих з ким взаємодія, з розрахунком що й вони піклуються таким ж чином)
як так виходить — капіталісти, що будують свою діяльність навколо брехні, створють штучні інтелекти та роботів, мрт всякі, колонізувати Марс збираються, а нащадки кондових проретарів святкують 7 листопада, сруть у дирку та розв’язують крінжові війни.
може, все якось не так працює?
Один раз меня словили на брехне во время собеса про опыт работы. Поскольку у меня паралельно несколько работ, а в резюме можно указать только одну в один момент времени. И я делал пару вариантов резюме под разные случаи. Забыл какой именно вариант они видели и заврался.
А в остальных случаях враньё только помогает. «Мне очень интересен проект, команда у нас классная, все такие профессионалы. Я ищу новую работу, потому что я хочу развиваться и ищу новые вызовы! Корпоратив был очень интересным и я с нетерпением жду следующего». Все довольны.
Або працювати де дійсно цікаво, де є розвиток і переважно нормальні люди навкруги.
Ну это кому как. Я для себя уже давно стратегию выработал. Выжимаю бабло с каждой работы по максимуму. Если начинают сильно нагружать и не успеваю сделать рабочую норму за
Брешуть (прибрехують, говорять не всю правду) всі.
Кандидати єйчарам, ейчари кандидатам.
Це такий собі танець брехні, ритуал.
Треба не забувати при цьому бути позитивним і посміхатись.
Ті рази, коли одна сторона іншій починає говорити правду з самого початку, часто закінчуються зупинкою процесу найму.
Не всім це подобається.
Я вдячний тим рекрутерам, які мають сміливість говорити правду і відповідати на мої запитання як є, проговорюють нюанси проектів тощо.
Це економить час усіх сторін і не дає хибних очікувань від роботи.
Брешуть (прибрехують, говорять не всю правду) всі.
Тут деякі дивуються, що живуть в сраці. Дивно, чому б це.
Цього вчить будь-яка книжка по менеджменту. Сіра правда, опускання якихось деталей і тп. Рекомендую почитати, щоб не вестись.
Проте, також вона вчить що голу правду насправді ніхто не любить.
Тому багато компаній не люблять ’світчерів’ зрілого віку . Такі люди,як правило, швидше розуміють про маніпулятивні техніки.
Навіть простіше, усіх кого старше 30 сильно не люблять. Взагалі люблять усіх хто не питає грошей за роботу, та згодний овертаймити безкоштовно скільки влізе. А потім як те чим він займається більше не актуально, сам піде і напише для наступних студентів яких винаймуть на його заміну чудовий відгук. Власне так само багато кому подобається робота на якій можна грати в офісі в пінпонг та х бокс весь день, а в кінці місяця зарплатня. Це зрозуміло, тим не меньше якось же бізнеси існують? Просто одні керівники типу Генрі Форда ефективно використовують алчність людини задля вірної мотивації, інші демонструють ЧСВ та провалюються.
багато кому подобається робота на якій можна грати в офісі в пінпонг та х бокс весь день, а в кінці місяця зарплатня. Це зрозуміло, тим не меньше якось же бізнеси існують?
Так, бачив таких багато ’квартирних веб студій ’ котрі зависли , та не встигли перетворитися на повноцінні компанії . Як правило мають 20..30 річних СЕО (СТО) та демпінгуючи на фріланс біржах. Мають пару ’зірок’ та інших
Там у якості прикладу — Tesla, в якої завжди був привабливий продукт і яка з рештою вийшла на прибутковість. Сумніваюсь що в компанії де є що робити валяють дурня, тим більше, що як відомо Ілон особисто часто ошивається в офісі саме Тесли. Разом з тим компанія остаточно змінила весь авто-бізнес. Насправді це швидше показник величезної ціни виходу на сучасний американський авто-ринок із інноваційним продуктом. Треба роки зусиль та сотні мільйонів, щоб зробити гідну конкуренцію німцям та японцям, якщо робити це в Америці. При тому Китайці виходять на ринок майже миттєво скажімо із Хуйци. З чого вивод — виробництво в США через податки, в першу чергу, є не вигідним, власне пункт передвиборчої кампанії усіх республіканців, які як не дивно разом із Рональдом Рейганом ці податки і ввели. Дійсно є бізнес моделі які не окупаються і як не дивно в таких конторах швидше постійно над чимось працюють і багато, але на виході без толку. Натомість в Bell laboratories як відомо інженери якім взагалі не ставили задач, бо це не було головним бізнесом AT&T , створили C та UNIX. Тобто усе на так вже і примітивно як вчать в школі, що ніби будеш багато працювати — отримуєш добрі результати. В забігу на 100 метрів перемагає не той хто швидше бігає, а той хто біжить прямо — а не зігзагами і задом.
Тут перелік компаній, які мають значення з тих чи інших причини, тоді як на ринку загалом, особливо у сфері it-стартапів, чимало подібних до WeWork та їх CEO.
пункт передвиборчої кампанії усіх республіканців, які як не дивно разом із Рональдом Рейганом ці податки і ввели.
Якось читав, що американці пожертвували власним автовиробництвом заради непрямої допомоги азійським партнерам. Не грошима («нашару дают — нашару бєрьом»), а вигодою.
Якось читав, що американці пожертвували власним автовиробництвом
Тут для розуміння www.youtube.com/watch?v=l8o4ogxUcrE Насправді Рейган разом з податками, які він кровно обіцяв на передвиборчій компанії не підвищувати (і перше що зробив підвищив, разом з тим зрізавши умію соціалку через що в Америці досі дуже багато бомжів, які би мали бути в психлікарнях), фактично примусив Японців на «добровільне обмеження експорту». Японці за рахунок інноваційного продукту та менеджменту мало не втопили увесь американський авто-пром. В ІТ японська система менеджменту потрапила значно пізніше, через американські філіали японських компаній зокрема Sony та Toshiba.
А вот тут, батенька, мы Вас немного поправим. Во-первых, медицинская помощь и психиатрия в США — это не епархия федеральный властей, а епархия штатов. Деньги на это выделяются из бюджета штата. Во-вторых, принудительное лечение возможно только по решению судьи (нередко мирового или муниципального, но то такое) и только в случае, если человек представляет угрозу для себя или для окружающих. Если он просто где-то бомжует, то никто его ни в какую психбольницу не положит, т.к. оно никому не надо. Единственное, кого могут лечить за счёт федерального бюджета, — это ветераны, хотя эти программы тоже двухуровневые, в том плане, что штаты могут иметь свои программы соц. поддержки ветеранов, как и департаменты в правительстве штата, которые этим занимаются. Но опять же там по большей части нужно, чтобы этот самый ветеран сам добровольно обратился за помощью. Ну или сделал что-то такое, что стало бы основанием для помещения в такое заведение принудительно. Так это в США работает, насколько знаю.
Мені 29, до цього пройшов не просте життя, стараюсь, постійно навчаюсь новому, часто у невизначеності, самотній, голодний але ніколи не полишаю віру в себе, ідеї та мати в оточенні творчих і натхненних людей. Мені може знадобитися ще чимало зусиль і часу, щоб мати навички які дозволять мені проявити найкращі якості. На мою думку у Вас дуже зверхня думка, також це говорить про ейджизм в нашій індустрії. Я багато досліджую американський ринок де створюють самі потужні технології в світі і я Вам скажу що там найкращі спеціалісти можуть мати вік в
Та це сарказм був. А так у мене були джуніори в команді яким було за 40 і за 50. В принципі свою роботу робили, разом з тим це далеко не ті
Мені 29, до цього пройшов не просте життя, стараюсь, постійно навчаюсь новому, часто у невизначеності, самотній, голодний але ніколи не полишаю віру в себе, ідеї та мати в оточенні творчих і натхненних людей. Мені може знадобитися ще чимало зусиль і часу, щоб мати навички які дозволять мені проявити найкращі якості. На мою думку у Вас дуже зверхня думка, також це говорить про ейджизм в нашій індустрії. Я багато досліджую американський ринок де створюють самі потужні технології в світі і я Вам скажу що там найкращі спеціалісти можуть мати вік в
Мені 29, до цього пройшов не просте життя, стараюсь, постійно навчаюсь новому, часто у невизначеності, самотній, голодний але ніколи не полишаю віру в себе, ідеї та мати в оточенні творчих і натхненних людей. Мені може знадобитися ще чимало зусиль і часу, щоб мати навички які дозволять мені проявити найкращі якості. На мою думку у Вас дуже зверхня думка, також це говорить про ейджизм в нашій індустрії. Я багато досліджую американський ринок де створюють самі потужні технології в світі і я Вам скажу що там найкращі спеціалісти можуть мати вік в
«А папа сказав, що бабуся змія». Кому таке сподобається ? При чому бабуся зазвичай в таких стосунках теж не найкращої думки про зятя, та з дочкою лаятись не хочеться.
Та не факт. Если все с взаимо вранья навчалось, то ни чем хорошим оно и не закончится. Так или иначе, как там у блатных? — «Не говори все что знаешь, но знай что говоришь».
Головна брехня там починається із «Чому ви обрали нашу компанію?» От сумніваюсь що хтось чесно відповів
А як ще відповісти — я подав сто запитів і тільки з вашої компанії отримав запрошення на інтервью.
До речі , часто хочеться запитати
Чому ваша позиція відкрита півроку ?
Що трапилось з попереднім працівником?
Яка ваша бізнес модель? Які плани розширення компанії ?
Як часто у вас працівники міняють роботу?
Як ви себе бачити через 5р. В цієї компанії?
....
Ваші питання цілком нормальні, можна питати. Інша справа, що на деякі з них правдивих відповідей не отримаєш, ну, і про бізнес-модель чи плани на розширення ейчари навряд чи самі в курсі.
Отож — там паритет по брехні.
Кандидат бреше що йому дуже цікава діяльність компанії та він хоче бути частиною великої сім’ї/історії
Роботодавець бреше що вакансія відкрита у зв’язку із розширенням штату, а так усі щасливі та від них ніхто не уходить, та взагалі крім тебе у них ще 150 ревалентних тобі кандидатів і їм треба добре обміркувати щоб обрати найкращого
Та спрашивать то можно, только вам правду вряд ли кто-то скажет. И узнаете вы это уже только в процессе работы.
..а потом выясняется, что контора имеет пару древних ентерпрайз эпохи динозавров , пару проектов ’по знакомству чтобы выйти хотя бы в ноль’ , а потуги найти хоть что-нибудь на фриланс бирже вменяемое кроме ВордПресса и Джумлы не приносят особого успеха.
Ну тоесть суровая действительность рынка, вносит свои коррективы. Десятки человек на одну вакансию с одной стороны и отсутствие заказов с другой, причем второе порождает первое.
Та як би якісь елементарні Ку. Дізнайся по знайомим та інтернеті, що воно за компанія, відділок і т.д. І не буде потреби взагалі задавати такі питання, окрім звісно планів компанії по розвитку і т.п. які власне не вічливо і не задати, не думаю, що на них навмисно будуть брехати окрім окремих випадків коли кинути треба. Власне HR-и, добрі принаймні завжди шукають рекомендації. Чому би перед пошуком роботи не пошукати якусь інформацію і про роботодавця ? (Звісно як доступно).
Якщо ти брешеш на таке питання, так само як і на плани на наступні 5 років — то брехня самому собі, напевно. Тобто ти від початку влаштовуєшся туди, де працювати не хочеш, ніякої цінності в такій роботі не вибачаєш. Тоді наступне питання — нахіба витрачати такий цінний ресурс як час на це ? Якщо чесно скажеш — хочу заробити грошей, бо треба там на щось, то що в цьому поганого для тих хто винаймає на роботу ? У разі чого як не візьмуть, то легко відбувся — це від початку кинути хотіли. Інша справа коли тебе щоб заманити на посаду кажуть зовсім не те, що є насправді по умовам. Класика обіцяють ріст по ЗП після там чогось і це чогось, так ніколи і не відбувається, бо фази Луни чи там ще щось.
Найкращі коментарі пропустити