Засиджувалися на одному місці, вчилися заради диплому, пересварилися з колегами. А які ви робили помилки у своїй кар’єрі?

Хто з нас не робив кар’єрних помилок, еге ж?

Хтось, наприклад, просидів чотири роки в стінах університету, аби отримати диплом, який тепер припадає пилом на одній з поличок. Або й узагалі пішов учитися на економіста-юриста, бо батьки сказали, що «це престижно».

Хтось лишався на неулюбленій роботі, бо боявся, що кращого варіанту не знайдеться, — та й без фінансової подушки ризикує залишитися. А тут ще й офіс класний і бенефітів купа — ось і рутина вже не здається такою нестерпною. Знайомо?

А може ви та сама людина, яка, звільняючись, спалила всі мости й пересварилася з половиною колег? (Хто б міг подумати, що з ними ще доведеться співпрацювати на інших проєктах!)

Розкажіть, про які кар’єрні помилки ви шкодуєте (або ні 🤔)? Чому вважаєте їх помилками?

👍ПодобаєтьсяСподобалось5
До обраногоВ обраному3
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Ну що дітки — такий топік натякає що зараз буде чергова лонг-рід казочка від діда Бобра!
На 4 курсі ХИРЄ я виграв олімпіаду з програмування і потрапив у кращу (на той час) ІТ компанію Харкова. Спочатку мене узяли інтерном і платили $100 зеленим хрустким налом, як казав наш босс-решала «на підтримання штанів». Треба розуміти що це були 90ті і $100 не заробляла уся моя родина на заводі. Зелена купюра $100 — це був атрибут нових руських з анекдоту, звичайна людина її ніколи не тримала у руках.
Таким чином я випадково потрапив у компанію «крутих», які заробляли сотні доларів — а деякі навіть тисячі! За $3000 тоді можна було купити окрему квартиру у Харкові (і ті часи родини жили у 4х в одній кімнаті і по 20 років стояли у черзі на квартиру).
Після цього я зрозумів що мені нереально пощастило у житті — і нема сенсу навіть мріяти про краще. Я працював у цій ІТ компанії більше 20 років, поки звільнився.
На цьому казочці кінець — хто слухав молодець ...
А от і ні: просили ж розказати про помилки — тому слухайте далі!
Перша моя помилка — я не любив гроші. Я з дитинства звик що гроші можна тратити тільки на критично необхідні речі. Їжу можна виростити самому, одяг — перешити, меблі зварити на заводі. У моїх предків були золоті руки — але не було зарплати. Отже я навчився що для щастя багато грошей не потрібно. Коли я почав отримувати $300 як джун — це закрило не тільки мої потреби, а і усієї родини! Отже гроші ніколи не були для мене стимулом — скоріше проблемою. Куди дівати зайві гроші аби не втратити? Я досі не знаю гарної відповіді на це питання.
Відповідно друга помилка — я не стрибав на +500 кожен рік (я деякі і пів-року). ІТ компанія підвищую зарплатню — але як правило зарплатня зростає за інфляцією і за ринком. Отже можуть накинути 20% на рік — максимум. 20% від $1000 — це $200. У то же час за перехід накидували не менше, ніж 50% (інакше нема стимулу ризикувати). Без стрибків моя зарплата зростала повільно і завжди була десь трохи менше медіани на ДОУ. Проте мені ніколи не забували самі накинути 20% на рік за ударну працю — я ніколи навіть не просив.
Третя помилка — не переїхав на онсайт. Компанія стала велика і відома — і з якогось моменту почався аутстаф. Тобто компанії із Долини наймали особисто мене у свої команди. Відповідно після декількох років вони були не проти викупити мене і прийняти до себе. У мене була реальна можливість працювати в MIcrosoft не тільки як вендор — а як повноцінний співробітник. Зрозуміло що я побоявся їхати — про що навіть зараз іноді жалкую. Якби знав що буде у майбутньому — мабуть ще тоді один страх переборов би інший і історія пішла іншим шляхом.
Четверта помилка очевидна — не вірив у війну і що усе буде настільки погано. Ще до початку компанія пропонувала евакуацію у багато країн де є офіси. Можна було поїхати пожити десь у теплих країнах — і не потрапити у пастку із закриттям кордонів. Чув що перші автобуси зі Львівського офісу ще пропустили. Але з Харкова вже не було шансів — я навіть не рипався.
П’ята помилка — зберігав гроші в Україні. Я не хотів витрачати час займаючись зайвими грошима — тому зарплатня частіше за все просто накопичувалася десь у банку. Іноді і знімав і купував валюту, іноді грався з депозитами. Двічі навіть вклався у квартири: спочатку жити самому біля офісу, потім — здавати. Якщо порахувати скільки я заробив за 20 років і скільки зміг вивезти з України — то «згоріло» десь 50% заробленого. Хоча теоретично останні роки можна було інвестувати за кордон — і не було б стільки проблем вивозити.
Шоста помилка — загубив своє здоров’я. Відверто кажучи я ніколи своїм здоров’ям не піклувався. Себе я відчував як розум, а своє не дуже здорове і непропорційне неспортивне тіло сприймав як «одяг». Оскільки я ніколи не виглядав гарно (не через тіло ні через одяг) — то і не намагався щось покращити. Але після 40 тіло «віддячило» реальними проблемами: почали проявлятися «букети» хронічних хвороб, а втрати близьких людей ще додали психічних травм. У 50 я вже «сидів на таблетках» і більшість часу відчував себе «не дуже». Останньою краплею стала самоізоляція і Ковід. Вірус попалив легені, підірвав імунітет, «підштовхнув» діабет і проблеми з серцем. А ізоляція призвела до того, що єдиною радістю залишилося пожерти та випити. Це посадило харчову систему, усі внутрішні органи і зруйнувало обмін речовин. За 3 роки я десь з 90 кг почав важити 150+. Відповідно навіть ходити було важкувато.
Отже коли я писав що не підходжу для війни — це була правда. Хоча ВЛК скоріше вирішила б по-іншому бо ніякої по справжньому смертельної хвороби із списку у мене не було. У мирний час я був обмежено — придатний, але і це скасували. Отже потрапивши у «бусік незламності» у мене були усі шанси померти десь на полігоні.
З іншого боку — прикордонники теж люди і розуміють що така туша, яка пихтить і ледве пересувається навряд чи симулює проблеми із здоров’ям (не кажучи вже про сиве волосся і стан шкіри яка від стресу почала подекуди злазити).
Сьома помилка — втік з України. Хоча це поки під питанням? З одного боку — здійснив свою мрію ще й врятувався з Титаніка ... Але з іншого боку я вже нічим не допомагаю Україні — і за це мені соромно. Кожен день думаю що якби держава пішла на зустріч і дозволила бронювати ІТшників — хай і за великі гроші, то я міг би продовжувати підтримувати усі донати. І навіть поїхати у відпустку кудись у санаторій. Це не замінить море — але врятувало б мене з самоізоляції від якої я вже почав божеволіти.
Мені гріх жалітися: жити біля теплого моря, ніколи не бачити зими — це набагато краще, ніж усе, що може бути в Україні. Але FIRE і пенсія мені у Європі не світить. Ще півроку — рік і доведеться шукати роботу. Можливо звільнившись з галери мені до кінця днів знов доведеться продати себе у рабство.
Отже, діточки, не повторюйте моїх помилок і краще плануйте своє життя заздалегідь! Обирайте професію, обирайте країну, плануйте кар’єру, плануйте фінанси. І тоді, можливо, вас чекатиме спокійна, сита пенсія у 50 років, коли ви ще зможете насолоджуватись життям.
Або насолоджуйтесь життям поки молоді — замість продавати кращі роки на галерах, як я.

Піти в IT — то взагалі велика помилка.
Робота з 9 до 6 5 днів на тиждень.
Часто робота по ночах, бо «рєліз сам себе не зробить».
Вигораніє.
Вчиш десятки фреймворків, які потім один за одним помирають.
90% твоїх знань вже застаріли.
Нове дається не так легко, як у 25 років.
Соціальна інвалідність.
Не можеш підтримати бесіду із сусідом, бо знаеш тільки про новий ангуляр.
Обмежене коло знайомих — половина теж айтішніки, половина якісь фріки.
Жодного кориcного знайомства.
90% часу проводиш вдома.
Хрінова фізична форма.
Синдром самозванця.
Тривожність.
Алкоголізм.

Вважав невдачею, коли отримував відмову на співбесіді. Пізніше життя показало, шо деякі з них вберегли мене від досвіду, який я радий оминути. Не всяка відмова то є інвалідація, не кожен офер треба приймати, життя мудріше, ніж ми собі там думаємо. Trust the process.

довго не прислухався до порад старших товаришів, що треба валити швидко і далеко, хоча такі рекомендації чув з 1997-го. в 2006 році вирішив, що українці стали простигосподи нацією і повернувся з мюнхена, де міг залишитись працювати в бмв.

Відмовилась від посади провідного бізнес-аналітика, бо вважала себе «ведичною жінкою», яка не впорається з кар’єрою, і повинна лише надихати чоловіків #facepalm

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Пішов працювати з 3 курсу, і хоч і отримав паралельно червоний диплом, але безглуздо витрачав час на, по суті, копійки (в той час, а тепер так взагалі) на цих заробітках.

1. Пішов працювати з 4го курсу універу (КПІ, примат) а треба було з третього, рік втрачений так як хто б що не говорив, но український універ майже нічого не дає крім корочки (яка дуже важлива для еміграції)

2. Хотілось би раніше зрозуміти що софт скіли важливіше за фреймворки

3. Хотілось би раніше зрозуміти що є ефективніші можливості примноження доходів (інвестування) ніж вивчання нових фреймворків і мов програмування. Причому це сталося дуже випадково, коли побачив що колега читає Кіосакі, розговорилися, потім від нудьги сам почитав і життя змінилося на до і після. Ні, не Кіосакі змінив (а то зараз місцеві Бафети з $10к на IB загнуть пальці і почнуть писати «лол, Кіосакі, мамкін інвестор, брехло, заробляє на читачах а не на інвестуванні, дає шкідливі поради», но Кіосакі змотивував відкласти фреймворки і занурюватися в тему.

Колего з кенгурятні, ви на ASX інвестуєте чи в напряму американські ринки?

починав з ASX, потім американські

Пішов працювати з 4го курсу універу (КПІ, примат) а треба було з третього, рік втрачений

хибна думка, напр., в мене перші 20 років роботи до ковіда дали доходу менше, чим пара постковідних років

раніше зрозуміти що є ефективніші можливості примноження доходів (інвестування)

труе

хибна думка, напр., в мене перші 20 років роботи до ковіда дали доходу менше, чим пара постковідних років

діло не в доході а в досвіді і знаннях

не вважаю, що потрібно забивати на навчання у вузі заради роботи, це збиває фокус, наробитися завжди встигнеш від 20 до 65 років
от підробляти не тільки можна, а і корисно, так сказати закріпляти теорію практикою, і плюс добавка до стипендії
можна поставити питання по іншому:
чи поміняв би ти рік життя що провів у вузі, на еквівалент року (із коефіціеном 1, чи більшим/меншим) на роботі, я би ні

Все залежить від того, який вуз, який підробіток-праця, який досвід.
Якщо у вузі бити байдики, то праця може дати більше.

у вузі бити байдики, то праця може дати більше.

КО

3. Хотілось би раніше зрозуміти що є ефективніші можливості примноження доходів (інвестування) ніж вивчання нових фреймворків і мов програмування.

Цікаво: є інвестори, які зі своїх інвестицій отримували б щомісячний дохід хоч на $3000 (зарплата ІТ мідла)? І скільки для цього мільйонів доларів має бути інвестовано?

думаю одного достатньо в юсдт на якомусь бінанс earn під 10-12%

Смотри — 3*12 это 36к в год, тот же FIRE обычно считают что надо снимать не больше 4% годовых, а значит что инвестировано должно быть около 900к

Монте Карло симуляція каже що можна і більше, 4% це як би для форева горизонта, а якщо на 20-30 років, то можна агресивніше, щоб покинути світ з колонулевим балансом

Пішов в геймдев художником.
З одного боку — здійснив свою підліткову мрію, отримую кайф від роботи, у вільний час вчу нові штуки не тому що «треба вчитись бо 23-річні сінйори попруть з місця», а тому що просто в кайф.
З іншого боку, ЗП не найвища в ІТ (не бомжую, але й не шикую) і скоріш за все я ніколи не куплю великого будинку, нової крутої машини, модного айфону і не зможу утримувати непрацюючу дружину і дітей, коротше, не здійсню сирної пузатої американської мрії. Впевнений, вчи я якийсь дата-сайенс для фінтеху замість 2D/3D, то робив би зараз ікси від нинішньої зарплати. Хоча скоріш за все я б давно вигорів і думав про суїцид.
Не знаю, з якого боку паркану трава зеленіша.

скоріш за все я ніколи не куплю великого будинку, нової крутої машини, модного айфону і не зможу утримувати непрацюючу дружину і дітей,

залежить де, якщо на «золотому міліарді» то одне, а в яких Філіпінах/Гондурасі, то інше

Все залежить від того, що для вас великий будинок і від локації цієї нерухомості.
Непрацююча дружина — це не факт, що велика радість. Краще дружина, яка працює в своє задоволення та гнучка у витратах часу на родина-праця.

Суїцид — це велика дурість. Важкі моменти в житті — бувають у всіх, це нормально.
Якщо важкі життєві періоди гідно прожити, то вони дають життєвий досвід та практичне розуміння чогось, які ніде не купиш, про які ніде не прочитаєш.

Ну як сказати чи це помилка чи ні: приймав офери заради грошей. Тобто так, давали більше грошей, більша зп. Особливо не вникав в проєкт перед прийняттям оферу (ну є необхідний тулсет який цікавий, най буде). І як висновок були часи коли міняв цікавий проєкт з цікавим тулсетом (де підняв як лідерські навики, так і комунікативні з клієнтом тощо) на проєкт з більшою зп, але де кастомер був взагалі не зацікавлений в проєкті + жахливе легасі (і як висновок згодом проєкт закрився і прийшлось йти на бенч — так, це галери). Це трохи вводило в кар’єрний ступор, апатію (не хотілось щось робити так як з’являлись думки що всі проєкти далі таке гавно, ну і як висновок думки «піти з ойті»)

Також помилкою було ходіння по галерах весь час і виконання якихось примітивних задач в стилі «задеплой EC2 інстанс» та ігнорування роботи на якісь DevOps сервісні компанії. Як висновок, навіть на тих же співбесідах нема чим особливо похвалитися (ну виконував якісь базові задачі), в той час як колеги вирішували архітектурні задачі, задачі з написання автоматизації і тд.

мабуть, не послухав пораду менеджера у лютому 2022 виїхати з України, поживем побачим,
може ефект бабочки показав би , хз

Тіпа, сісти в середині січня в потяг, доїхати до Пшемисля, і далі в який Лодзь/Краків?
Місія непідйомна? Чи послухав нелоха і подумав, авось

ти ж живеш на 200 доларів у місяць, а там би не зміг

логічно,
в Польщі кілька років тому вкладався в 1000 злотих,
тілько з найближчої родини ніхто не їхав, скільки не переконував, прийшося би самому (напоркуа? я ж не бобер що сам собі бобр),
хто ж тоді думав, що «явашвирок» не буде як ПАПа підпусувати капітуляцію Мінськ-3, замість «доостанньогоукра»,

Нижче була людина, що вважає, що ті, хто під час навчання почали «крутитися», вчинили вірно навідміну від нього.
Я з іншого боку «барикад».
Першочергово, я недостатньо попрацював над питанням вибору універу, через що пішов не в обʼєктивно кращий для прогерів в Харкові ХІРЕ, а в ХАІ, тупо через те, що знав там одного доцента.

Якщо на першому курсі, в 2013-му, моєї стипухи вистачало, щоб покривати оренду кімнати біля універу, а маминих 200 грн на тиждень — на усе інше, то після падіння курсу навіть підвищена стипуха перестала покривати будь що, а у мами не стало навіть зайвої гривні.
Пішов працювати в КЦ, спочатку на канікулах вдень, потім в ніч.
Причому одразу «подався берега»: зміни по 20, 40 (рекорд 54) годин без перерви, 300+ відпрацьованих годин на місяць...
Це все заради 7-8к грн, щоб оплачувати не кімнату, а квартиру, і назбирати на новий ноут (бо на старому елементарно не міг запустити код).
Навіть, сидячи в універі на лабах, рахував, скільки гримень міг би заробити, якби цей час сидів би працював. 🤦🏻‍♂️

Це в той час, коли мої одногрупники (ті, що ходили в універ не просто так) просто періодично сиділи на парах та якось робили лаби-курсові.

Я вірно низько оцінив якість універської освіти, але таки недооцінив важливість звʼязків. Практично всі одногрупники, що не мали якоїсь дикої тяги до математики чи програмування, але просто ходили на пари та мали гарні стосунки з преподами — добре влаштувалися якщо не на 3, то до кінця 4 курсу.

У мене дуже вдало склалося, що я розпочав з дружиною дуже успішний бізнес, що дозволило ще 5 років мати співмірний, а то й вищий дохід, ніж у будь-якого одногрупника.
Але бізнес в Україні — це бізнес в Україні.
Я розумів, що це дуже ненадійний та нестабільний вид діяльності і почав потрохи світчитися назад за допомогою самоосвіти.

Що й стало у неймовірній нагоді після повномасштабного.

Коротше, все сталося досить вдало, але якщо хочеш собі дійсно успішне життя без пригод — задумуйся над цим ще з останнього класу школи, і не забувай під час навчання в універі.
Звісно, у мене не було можливості сидіти на фінансуванні матері, тому я б не обійшовся без треш-роботи і іншого. Причини цього починаються в тому, як функціонує держава Україна і аналіз цього займе сторінок 100, не менше.
Але мені баланс треба було все-таки змінити в сторону навчання, маючи з роботи лише необхідний мінімум для життя.

А чому не в гуртожиток пішли, а знімали цілу квартиру?

Я там пожив тиждень
Вчитися в умовах, коли всі навколо тусять до пізньої ночі, в кімнаті 12 квадратів живе четверо людей (і світло вимикається вночі, див. п. 1), а моя частина двоповерхового ліжка ходить ходуном, коли сусід знизу повертається на інший бік — мені на першому курсі здалося не дуже реалістичним.
І таки був правий — на першому курсі я вчився чудово.

Українські гуртожитку в масі своїй створені для чого завгодно, але не для навчального процесу.

Як в принципі і майже уся система освіти

Тут не погоджуся. Система освіти в нас пристойна, особливо враховуючи, що безкоштовна та відносно дешева в плані репетиторства.

Той, хто хоче та прагне вчитися — може отримати в Україні безліч різноманітних можливостей для навчання.

Як в принципі і майже уся система освіти

Не только украинские. Помню фильм от Hallmark про девушку, которая приехала учиться и ей досталась в общежитие хорошо выпивающая соседка по комнате. Кстати, в финале эта соседка кончила очень плохо: забухала, заснула и не проснулась. А вот история из реальной жизни. Такая история была в одной общаге того универа, где я учился. Только вот соседей администрация обвинила в том, что они тоже пьянствовали с умершим и за это отчислили из универа с «волчьим билетом».

І в результаті всерівно не вчились. )) А мій одногрупник закінчив універ з червоним дипломом і на гуртожиток не скаржився. То може гуртожиток гуртожитку різниця?

Навіть не те що гуртожиток гуртожитку різниця, а кімната кімнаті різниця. Я за 6 років в універі змінив 3 кімнати в одному гуртожитку, в першій були гулящі старшокурсники і часто до третьої ночі були розмови, шум і якісь ліві люди, я не висипався катастрофічно. В другій було більш-менш, але один з сусідів мав проблему з агресією і міг почати агресивно себе вести через непомиту чашку. В третій все було ідеально, сусіди — два задроти в навушниках, ніякого шуму окрім клацання мишкою і клавіатурою в 95% від них не було чутно, ми навіть майже не розмовляли. Коротше як пощастить.

Отож бо! Автору треба було змінювати кімнати і поверхи гуртожитку, шукаючи зручне місце, а не йти знімати квартиру і потім влаштовуватись на роботу та не вчитись, щоб продовжувати оплачувати цю квартиру. Де логіка? В крайньому випадку можна знімати кімнату та жити з престарілою бабусею — власницею квартири. Що я, в принципі, і робив, коли вчився в універі. Зате спокійно до вчився і грошей вистачало, щоб не йти на підробітки, а якісно вчитись.

Якщо у вас були гроші на квартиру — то ви без великих проблем могли б мати кімнату в гуртожитку на 1 людину. І це було б у декілька разів дешевше за оренду квартири.

Робив більш ніж треба...зараз лишній раз по клавіатурі не вдарю, якщо це не домлвлено та не оплачено

Це база яку мають навчати на всіх курсах

Haskell треба було вчити раніше...

вчив програмування замість робити кар’єру на онлі фанс

не знаю как там у парней, но основная часть девченок на онлифанс практически не зарабатывает, у тебя должны быть выдающиеся... способности

Замість вчити програмування — працював в MLM

Було... років мабуть 15 тому...
Сиджу вдома за компом, подорожую інтернет-сторінками... зв’язок — GPRS через телефон...
Слухаю приймач — РадіоЕра... якась цікава дискусія з гостями студії... Можна було задавати питання в прямий ефір... по телефону, або через форму на сайті...
Ну я написав цікаве питання... відправив їм на сайт... (там ще треба було вказати мій емейл... ну я написав свій емейл: bill.gates. microsoft. com ...)

Наступного дня включив комп’ютер... шось не те...
Усі архіви .rar i .zip — не відкриваються !жоден ! 😟
нічого не допомогло, довелося видалити файли
Це було жахливо 😟

Брав занадто амбітні таски по молодості.

Ого, амбітні таски...
І ким твоя таска хотіла бути через 5 рокі?

перестал искать наставников после 30, большая ошибка

«Коли учень готовий, наставник завжди з’являється».

эти фразы сродни пацанским цитатам про волков, столько же смысла :)

вот нe пацанскиe, а от совeтского информ-бюро :)

www.youtube.com/watch?v=UOxObkuTOq8

ох уж эти сказки, ох уж эти сказочники!

маю аккаунт на доу і читаю тут додіславів

не знаю, як боротися з великою кількістю цікавої інформації 🤔

треба буде почитати якусь книжку про фокусування...
або краще п’ять книжок на тему фокусування для надійності...
добратися до папки ’’дорофєєв’’, створену п’ять років тому...
видалитися з доу (шо я тут роблю, я ж не айтішник 🤔)
набрати у пошуку ютубу ’’фокусування’’...
вибрати з ютубу все цікаве на тему ’’фокусування’’’
скачати відео, щоб ютуб не відволікав...
так... а на чо-му б я хотів сфокусуватися ? 🤔
це потім... спочатку інструменти, потім цінності
так от... шо там було... так... включаю відео на тему ’’фокусування’’..
хай буде фоном 🤔 а поки зайнятися ще чимось корисним...
глянути стрічку новин на укрнеті...
слабкий внутрішній голос — може не треба? 🤔
може й не треба... тоді буду не в курсі того, що відбувається в світі...
а це буває небезпечно... блін...

фокусування... робити тільки правильні речі... це як ? 🤔

десь вичитав:
а для чого потрібне тестування ПЗ... чому не можна одразу писати правильно ? 🙃

Крім вже згаданих нижче помилок «довго тупити на одному місці»

1) Іноді думаю, чи не було [колись давно] помилкою відмовитися, коли замовник пропонував скіпнути аутсорс компанію і працювати на нього напряму. Може, була б та ж сама робота за х2 грошей. Але щось мене в тому напрягає, мабуть мені так спокійніше коли все по-чесному. Хто має досвід — можуть краще розказати плюси та мінуси прямої роботи.

2) Іноді думаю що можливо це помилка, що я ніде крім аутсорсу/аутстафу не працювала. Є ж ще продукти, стартапи і куча всякого іншого.

3) Вчіться по можливості в робочий час, а не в позаробочий.

Але щось мене в тому напрягає, мабуть мені так спокійніше коли все по-чесному.

А что нечестного в прямом контракте?
Nothing personal, just business.
Нечестно (и то условно) может быть, если уволиться из аутсорсера и перезаключить контракт, нарушая пункт предыдущего контракта о запрете работы на заказчика. Если же всё сделать в открытую, т.е., заказчик выплачивает компенсацию аутсорсеру за твой найм — то ничего нечестного тут нет, всё в рамках закона.
Оговорить себе вкусные условия — и вперёд.

Не уехал в США когда была возможность и был молодой и бездетный. Period.

так а сейчас почему не уехать? Никогда не поздно. С детьми оно конечно тяжелей, сам такой же.

уже нормально устроился в ДЕ, просто понимаю что уедь я в 26 в США, устроился бы намного лучше.

Піти в IT — то взагалі велика помилка.
Робота з 9 до 6 5 днів на тиждень.
Часто робота по ночах, бо «рєліз сам себе не зробить».
Вигораніє.
Вчиш десятки фреймворків, які потім один за одним помирають.
90% твоїх знань вже застаріли.
Нове дається не так легко, як у 25 років.
Соціальна інвалідність.
Не можеш підтримати бесіду із сусідом, бо знаеш тільки про новий ангуляр.
Обмежене коло знайомих — половина теж айтішніки, половина якісь фріки.
Жодного кориcного знайомства.
90% часу проводиш вдома.
Хрінова фізична форма.
Синдром самозванця.
Тривожність.
Алкоголізм.

Не все звісно так погано, але оцей пункт

Жодного кориcного знайомства.

це правда. Маєш зп більше ніж у депутата, але не взмозі рішити ні одне питання там, де треба якісь зв’язки, бо у тебе їх тупо немає. Бо тупо цілими днями дрочишь якийсь фрейморк, а твої колеги за кордоном або такіж як і ти

якийсь карикатурний збірний образ типового представника сфери
більшість з того всього від самої людини залежить, і можливе в інших сферах та професіях також

ага, не переживайте.
Все те ж саме що й у Вас, тільки без зп депутата 😂
Думаю, Ви не в такому поганому становищі.
Якщо цікавить як все це виправити — зв’яжіться, допоможу (for free)

Піти в ІТ — це безпечний, сучасний та доволі затишний (комфортний) вибір з тих пір, як людство почало користуватися комп’ютерами. Але будь-яка цікава діяльність вимагає щось діяти без вказівки зі сторони, тобто якась власна воля, ініціатива, інтерес, бажання.
Коли хтось щось творить (в позитивному значення цього слова), то час летить швидко та інтенсивно.

лучше пойти научиться плитку класть. Денег берут плиточники непомерно, конечно до пана-сеньера не дотягивают, но жить припеваючи можно, да и компенсируется это огромным кругом знакомых «полезных» людей, знания не так быстро устаревают, хотя и есть своего рода большой роадмап профессионального развития, немалый выбор из инструментов. А еще можно научиться делать кнопку инсталляции за 17к 😁
вот реально, если кто думает сейчас войти в айти, то лучше бы шел в подсобники майстра плиточника.

Піти в IT — то взагалі велика помилка.
Робота з 9 до 6 5 днів на тиждень.

WAT?!

пригадався бойовик...
десь у Середній Азії... спека... стрілянина... погоня... хороші хлопці тікають від поганих на старій машині... провінційний аеродром, заріс травою...
на максимальній швидкості під’їжжають до маленького іржавого літачка... кулі свистять кругом... заводять літак... нарешті летять... слава богу, відірвалися... живі...
— Слухай, а де ти навчився керувати літаком? 🤔
— Та я і зараз не вмію... 😟

В Афганістані той аеродром був. Це сцена з серіалу про спецназ гру мо рф.

17 років працюю в одній не ІТ компанії на керуючий позиції.
Вважається це за помилку чи ні?

цікаво, ти айтішник, чи ні ?
(я тут кілька днів... намагаюся зрозуміти, що це за форум)

Ні.

Якщо зібрав на будинок, нормальну машину, захищений диверсифікований інвестиційний портфель на пенсію та хоча б мінімальний стартовий капітал для дітей — однозначно все зробив правильно.
Якщо ні — ну хз, вірогідність помилки висока.

Якщо одною фразою, то не плив за течією, коли варто було б.

1. У школі були факультативні заняття. Нормальні діти вибирали програмування, тупо щоб у надлишковий час грати у комп’ютерних класах у доту з кс, але щось у них в головах при цьому з С++ чи навіть ультрасучасного на 2004-й рік C# осідало в головах. Я обрав органічну хімію.

2. Нормальні діти з вищезгаданим бекграундом займались з репетиторами і вступали на щось комп’ютерне (або економічне, ті прогоріли), я качав олімпіади з фізики і хімію і вступив на прикладну фізику.

3. Нормальні студенти заради виживання чи дозвілля потребували грошей і забиваючи на навчання починали підробляти у колл-центрах чи інтернет-провайдерах з молодших курсів, дехто готувався до стажувань у теж ІТ контори по принципу де почнуть платити тут і зараз. На заняття забивали, качали софт-скілли в гуртожитку і завдяки ним добували бомби для екзаменів у старшокурсників. Я тягнув все в соло і аскетував на одну стипендію з батьками.

4. На момент випуску з магістратури всі студенти вже мали достатню для автономного існування роботу, приїжджі знімали житло. Це був 2014 рік, життям не за пропискою вони мобілізаційні ризики вирішували автоматично. Вибір більш-менш профільної роботи у мене був і так вузьким, мобілізація не лишила варіантів крім аспірантури.

Єдиним правильним рішенням було все ж почати наздоганяти поїзд і свічнутись в ІТ, не дочікуючись завершення аспірантури, але час був втрачений — однокурсники до золотої передковідної епохи підходили вже у рангах від мідлів, до лідів, половина без метушні, чисто заради кар’єри релокувалась, інша заробила на житло і інші крупні життєві потреби і теж вже могла думати про комфорт і цікавість життя.

Звісно, з часом ефект від тих життєвих виборів починає зменшуватись, у такому шляху не як у всіх є свої плюси, наприклад, не корять думки про соціальну (не)значимість роботи чи абстрактну самореалізацію, але все ж неприємно, що тих же результатів можна було б досягти зі значно меншими витратами часу і нервів.

Людина добре знає хімію і не знає не заробити в Україні? Це як «святий ДАІшник».

Шкільних, і навіть олімпіадних знань трохи замало для тих заробітків, і взагалі, це стереотип приблизно як що айтішники всі хакери і можуть, скажімо, взламувати банки.

Десь кілька років до війни був цілком легальний варіант — харчовий технолог. І це не жарт — ті, хто реально в цьому розбирався, заробляли дуже непогані гроші.

от судьби не уйдьош, як чувак не викручувався, а таки в ембедед попав

варто пам’ятати, шо відповідні навички і диплом, в якому написано «прикладна фізика» відкривають значно більше різних дверей, ніж те саме із «інформаційними технологіями». я б не недооцінював власну працю)

Не відкривають — у нас немає напівпровідникових фабів, закордонні, навіть якщо б брали без досвіду, так туди до 2022 треба ще змогти доїхати, пройти візовий бар’єр, а іміграційний офіцер знову ж таки, буде дивитись на досвід.

Трохи краще з програмами для PhD, там двері типу безквотних H1B справді є, але це робота ліктями з купою індусів і китайців, готових на будь-які умови заради легалізації, і мутні перспективи постдоків, на заміну яким іде свіже м’ясо. Це потогонка гірша за ІТ.

Last, but not least, якщо займатись теорією, довбати обчислювальні моделі і писати статті, видаючи об’єми публікацій і пишучи їх як рекламні проспекти наукової команди і організації замість документування реальних результатів — це така ж сидяча робота з високим потенціалом до вигорання.

Бувають звісно історії великого успіху, але статистично вони дуже рідкі, і більше пов’язані з рандомом, софт-скіллами і якістю наукового керівника, в середньому наука це все одно проміжна стадія до чогось іншого, бо професори живуть і працюють довго, всі ними не стануть.

мова про інше. із освітою «прикладна фізика» немає проблеми вкотитися в розробку. а от зворотній шлях неможливий.

Нещодавно тут на доу натрапив на допис

в ВБ дуже багато фронт-офіс пропозицій для девів з математикої і статистикою
наприклад, пам’ятаю, материнську компанію на яку я колись працював, що спеціалізовувалась на фінансовому айті, очолював чував з пхд в астрофізиці

Насправді, це не вперше на доу мені кидається в очі допис чи стаття, яка вкотре підтверджує для мене дві тези:
1. Фізики дуже добре знають математику (краще за економістів).
2. Зі знаннями математики можна отримувати дуже хорошу заробітну плату, оскільки у деяких сферах розробки ПЗ, де добре платять (ПЗ для високочастотного трейдингу, хедж-фонди, банки у світових фінансових столицях, «штучний інтелект») на співбесідах перевіряють знання математики.
Оскільки сам я математику знаю поганенько, і вчити її ліньки, то сам цю теорію ще не перевіряв, та сподіваюся що колись позбудуся своєї ліні, вивчу математику і перевірю.

на співбесідах перевіряють знання математики

Особисті спостереження цього не підтвердили — коли шукав першу роботу, аплаївся на фінтех вакансію, де не вимагався досвід роботи, розв’язав кілька задач з алгебри, планіметрії, написав різницеву схему для рівняння теплопровідності, взяв власний вектор матриці, але завалив програмування, бо «С/С++» виявилось у питаннях С++11, а тих новомодних конструкторів і контейнерів stl я не знав, знав тільки С з класами.
Ну тобто знання програмування виявилось більш пріорітетним за ту математику, і так я не став частиною фінтеху.

Ще точка відліку — по завершенню проекту, кернел девелоперів миттю знайшлось куди перекинути, спеціалістів з DSP і CV — за борт, немає відповідних проектів. Це було за кілька років до поточного хайпу на ШІ, але мені таке спостереження щось не сподобалось.

Звичайно, це все стосується України, дуже сподіваюсь, що на заході справді воно затребуване і таки дає буст по оплаті праці.

Ваш досвід підтверджує висновки, до яких я дійшов, в мене за багато років читання доу також склалося враження, що з хорошим знанням математики можна гарно заробити саме за кордоном, зокрема у світових фінансових столицях. Ну і чомусь мені здається, що фізику, який вміє розв’язувати задачі з алгебри, планіметрії, писати різницеві схеми для рівняння теплопровідності і брати власний вектор матриці та ще й знає C++ старого стандарту, буде легше вивчити C++11, ніж розробнику ПЗ, який знає C++11, вивчити математику.

DSP і CV — за борт, немає відповідних проектів

це ненька, дєтка

ніт, платять там, де крутиться бабла більше або де маржа вища,
фінтех, крипта, мілтех ...

насправді якраз «на заході» — зовсім ні. мені якось відмовили в співбесіді на підставі того, що у мене немає диплому з «engineering physics», а написано лише «physics»))

для чого шукати роботодавця? 🤔
можна спробувати зайти з іншого боку...
знайти біль на ринку... і запропонувати рішення...
ну там стартап якийсь... в гаражі...
може грошей і менше... але ж цікаво...

Як довго я чекав на цей топік!
Значить слухайте сюди, як похерети вашу кар’єру, нічого не здобути, і залишитись ні з чим!

Ось рецепт:
1. Йдеш навчатись в коледж на робітничу спеціальність, бо твої батьки «роботяги», котрі працювали все життя в видобутку корисних копалин, і вони чули, що дана спеціальність непогано оплачується + рання пенсія за шкідливий стаж. Сумлінно вчишся там 4 роки, не розуміючи що ти робиш, а коли приходиш на практику на завод — розумієш що це треш, і ні за яких обставин ти не хочеш там працювати, бо тобі будуть габелі.
2. В твоїй голові нічого не «клацає», і ти йдеш в університет на схожу спеціальність з думкою «я потім буду класним інженером, і не буду працювати з голови до ніг в бруді». Сумлінно просиджуєш 4 роки в університеті, отримуєш посвідчення «оператора роботи з ЧПУ», йдеш на практику на інше виробництво, працюєш як роботи на одноманітних операціях, плюєш через 2 місяця, йдеш звідти.
3. Влаштовуєшся «оператором кол. центру в приват банк» по роботі з проблемними клієнтами — вигораєш за пів року.
4. Успішно проходиш відбір в компанію Philipp Morris, на offer від одного з найкращих роботодавців країни відмовляєшся (бо ти сцикун, і побоявся переїхати жити до Нової Каховки, або до Маріуполя (хто зна, може це було і на краще))
5. Працюєш 3 роки в продажах, не розвиваючи жодних скілів — працюючи за копійки, акумулюючи невпевненість в завтрашньому дні і просто обмінюючи час на можливість купити собі поїсти. Важливо боятися змінити місце роботи, бо «а якщо нічого нормального не знайдеш?» (пфф, в тебе і так не те що б класне місце було)
6. Йдеш працювати до компанії-лідера в своїй сфері, зп трохи зросла, трохи акумулював грошей, навіть купив щось собі — трапилось повномасштабне вторгнення рашки. Зп впала через те, що курс виріс, а кількість отримуваних одиниць залишилась така ж сама.
7. Йдеш в зовсім в нову сферу зараз, бо запарився жити жебраком, і ходити в офіс, і нарешті протягуєш свої обкльовані синицями долоні до журавля. Бо коли, як не зараз жити!

Більше за все шкодую за те, що жив в страху, і боявся щось змінювати в своєму житті.
А, ще дуже довго жив з думкою що «зараз свічнусь в розробники» і взагалі не знаю навіщо витратив купу часу на вивчення python, алгоритмів, робив навіть якісь проєкти, збирав сертифікати, але це мені не стало в нагоді, і нікому не треба. Фреймворків так і не вивчив ніяких — тільки чистий python.Даремно витратив велику кількість часу.
30 років. Окрім навику комунікації (і трохи англійської мови) нічого не маю, і повинно статися якесь чудо, котре може змінити моє життя. А ще дуже великі шанси, що просто потраплю в армію, і всі мої спроби і сподівання були марними, і так я того «нормального» життя і не скуштую. Та і що є нормальне життя? Це все відносне.
Тепер навіть не знаю хто я, і що хочу від цього життя, і де можу бути корисним)

Все професійне життя — як суцільна велика помилка.

Отже, моя рекомендація — ніколи нічого не бійтесь, особливо змінювати роботу, бо це — важливо і необхідно, якщо хочете зростати і здобувати нові навики! Нового научайтесь, та й старого не забувайте!

Дійсно, я не додав що
ТАК І НЕ ВДАЛОСЬ УВІЙТИ В ІТ
Читаю Dou і плачу 😕

ТАК І НЕ ВДАЛОСЬ УВІЙТИ В ІТ

Нафіга зараз лізти в ІТ ?! Я, коли прочитав це:

Йдеш в зовсім в нову сферу зараз, бо запарився жити жебраком, і ходити в офіс, і нарешті протягуєш свої обкльовані синицями долоні до журавля. Бо коли, як не зараз жити!

Я хотів відповісти як класно що зараз навіть для людей у яких:

Все професійне життя — як суцільна велика помилка.

існує чудовий соціальний ліфт!
У ЗСУ беруть без знання Жабаскріпта та Англійської. У переший рік на прередку зарплатня вже як у ІТ мідла. Трохи прокачатися, отримати звання, опанувати дрони — і можна ІТ синьйора наздогнати. Тим більше що ІТ зарплати почали падати, я у ЗСУ будуть тільки рости (зараз вже кажуть про 250 К для штурмовиків).

Отже, моя рекомендація — ніколи нічого не бійтесь, особливо змінювати роботу, бо це — важливо і необхідно, якщо хочете зростати і здобувати нові навики!

Пане бобер, до повномаштабного вторгення росії в Україну ще були якісь можливості \ сподівання потрапити в ІТ, але після всіх подій... Кількість джунів просто підняла до небес вимоги, занизила стартові умови, і ти просто губишся серед тисяч інших «молодих, перспективних, закоханих в ІТ і в сучасні технології працівників, готових працювати за досвід, і на перспективу». Тому останні 2 роки я вже не розглядаю цей напрям, а форсую те, що вмію робити.

існує чудовий соціальний ліфт!

я вже не розумію — це іронія, насміхання, жарт, чи ви дійсно так вважаєте?
Бо перший рік на передку найчастіше буває і останнім. І ви не подумайте — я дуже поважаю наших хлопців, і лише завдяки їм можу сидіти зараз у себе вдома, і нити як не склалось мені в кар’єрному плані, та «кар’єра» в ЗСУ мені видається як квиток в один кінець.
Так, мені страшно. Так, я знаю що їм також срашно, але вони там. Хтось загинув, хтось боронить, хтось потребує заміни. Боюсь бути «там», боюсь бути «тут». Якщо рашка прорветься — то який сенс з того що ти зберіг себе, і відсидівся цілий-здоровий? Тебе все одно поставлять в одні ряди з руzкими для подальшої атаки Європи. Або кинуть у підвал як україномовного. Або ще що погане зроблять.
А якщо піти зараз в ЗСУ — скоріше за все втратити своє здоров’я, а може й життя в найближчий час.
Тому це складний вибір.

Багато моїх друзів загинуло там. Тому якось спробую тут реалізуватись, а бравий ТЦК-шник в будь-який момент може вручити мені білет до «соціального ліфта», ба навіть до «соціальної катапульти», де в якості ядра — ти.

Пане бобер, дякую Вам за вашу цікаву історію, поділився нею зі своїми друзями, вони також під враженням, та будь ласка не будьте таким циніком по відношенню до інших, бо це Вам також не на користь.

Бережіть себе, Слава Україні

я вже не розумію — це іронія, насміхання, жарт, чи ви дійсно так вважаєте?

«У кожному жарті є частка жарту».
Чи є армія соціальним ліфтом? Я б сказав що — так. Тому що люди різні, і не усі можуть вивчитись на програмістів, юристів, лікарів чи якісь інші складні професії. З іншого боку мій родич — спортивний хлопець з Немишлі, без вищої освіти ще у 2014 пішов служити у добробат. Вони їздили в АТО, потім він боронив Харків, Бахмут. Йому подобалося бути воїном, його влаштовувало що платили непогані гроші (з урахуванням премій), на ротації у них була відпустка і можна було відпочити. До того ж у добробаті він отримав корисні знайомства — там служать досить різні люди — не тільки жебраки ... На жаль він героїчно загинув у 2023 коли їх відправили штурмувати посадку до Дня незалежності.
Отже у такому «ліфті» є доля сумної іронії: це можливість заробити гроші «як в ІТ» без місяців (або років) страждань, які доводиться пройти «вайтішнику». Але «ліфт» може відправити і на небо.
Якщо людина хоче грошей і не боїться ризикувати — то армія не найгірший старт, особливо для молодих, які хочуть заробити на освіту, житло, чи на власну справу. До цього усі хотіли в ІТ бо де ще зі старту можна було отримати кілобакси. Тепер ІТ усе — але в армії платять.

Все и не вспомнишь :)
1. Сначала поступил на химмаш, испугался конкурса на норм факультет непонятно почему. В результате через 3 года бросил, перепоступил на АПРОДОС, его уже закончил. 3 года впустую.
2. Когда в 2006-м получил офферы на QA с $600 и Junior Developer на Delphi на $400 — выбрал 1-е из-за бабла. Потом попал в Salary trap через 5 лет: перейти в разработку без потери много денег уже было невозможно. Пришлось ограничиться Automation QA :) Хотя было ли это ошибкой, сказать трудно, с учётом Delphi ))) Ну и с чуваками, которые в 2006 году там работали, общаюсь до сих пор (Флавио, Дима, Серёга, если вы это прочитаете — привет:) ). А так — не встретился бы с ними.
3. Не купил норм защиту, кроме шлема. Как результат — после ДТП на моте имею перманентные проблемы со здоровьем.

Я не розумію хто іде в ІТ за баблом. За баблом треба іти у «Бандурку» чи у Могілянку чи де там в Україні готовлять мажорів до вкативання у депутати та чиновники.
Подивіться на Ківалова — «підрахуя»: процвітає при будь-який владі! Це вам не ІТ.

Мажори вчаться в юркі на пушкінскій.

Когда я начинал (а начинал я ещё в 03-м как вирусный аналитик за $200) — бабла в айти ещё не было, этот тренд начался где-то после кризиса 2009, когда у строителей бабло в грн осталось то же, а курс поднялся с 5 до 8. Тогда в айтишке ещё не было всех этих охранников, переученных на курсах во фронтендеров — там можно было быть уверенным, что не меньше 70% чуваков за мониторами вокруг — такие же задроты, как и ты сам )) А остальные 30% — либо манагеры, либо hr-ы ))
Тут момент в другом: когда решил выйти из «подвального айти с ЗП в конверте» в «большое айти», получил 2 оффера на разные роли. Шо там доучиваться, шо там. Но в 1 со старта предложили в полтора раза больше. О том, какие потолки и карьерные возможности для обеих ролей, было в 06-м ещё неизвестно. Вообще, кто такие тестировщики, в 06-м было смутно понятно и бОльшая часть проектов в Украине ещё без них обходилась, а ресурсы типа at.info ещё не существовали ))

Так саме страшне що може трапитись це коли ви сидите темплому, тихому затишному болоті і непомітно деградуєте. А потім коли відбувається скорочення або ви самі пішли то виявляється ви мамонт на ойтішному ринку и ваші знання то вже не релевантний мотлох.
Сам через таке проходив. Знадобилось більше ніж півроку щоб вилізти з тої ями.

Ще один момент це коли впритул підбираєтесь до «вигорання» або простіше кажучи «як воно все заманало» коли вже навіть руки не підіймаються над клавіатурою. І зміна проекта тут не допомагає. Це все задовбало, а нічого іншо не вмієте. Кстаті одна з причин чого люди можуть сидіти в «тихому деградуючому болоті».

Якось так панове

зараз сиджу в такому болоті, все тихо мирно, стабільна зп по медіані ринку, ніяких перепрацювань, інколи можна навіть байдики бити по пів дня, хороший колектив, але всерівно чомусь задоволення від роботи вже нема і трохи все підзадовбало, хз що робити, бо причин для зміни роботи тупо небачу.

Бляха, як же я тебе розумію.
І нажаль нічого порадити не можу.
Але від усвідомлення, що я не один такий, вже якось легше ))

В тому і справа, що в айті пішло багато випадкових людей, які від цієї професії не кайфують. Якщо є можливість бити байдики, то це навпаки прекрасна можливість для професійного саморозвитку — дивись відео по своїй спеціалізації, пиляй пет проекти.

Від професії я кайфую, коли розбираєшся в чомусь новому і у тебе виходить, коли всі невеличкі пазли програми збираєш до купи і вона починає працювати, то це чистий кайф. А коли вже робиш 3й або 4й однотипний проект який відрізняється лише зовнішнім дизайном і не великими фічами, то азарт зникає, я точно знаю що і як я маю написати і куди підключити тому що це вже робилось декілька разів, тому і з’являється вільний час, бо вже нічого вигадувати не потрібно, можна навіть старий код копіпастити і трохи його підганяти, а часу виділяється як на написання з 0, та що вже казати, навіть гуглити доводиться можливо десь раз на півроку, нових технологій вивчати не потрібно тому що нема сенсу, без практики все швидко забудеться. Але і змінювати нічого не хочеться, адже все вроді і так добре. Пет проекти не пиляю, тому що розцінюю їх як неоплачувані овертайми, які ведуть до вигорання, а я люблю свою професію і не хочу її ненавидіти, тому 4-6 годин роботи з кодом на день і досить.

Так саме страшне що може трапитись це коли ви сидите темплому, тихому затишному болоті і непомітно деградуєте. А потім коли відбувається скорочення або ви самі пішли то виявляється ви мамонт на ойтішному ринку и ваші знання то вже не релевантний мотлох.
Сам через таке проходив. Знадобилось більше ніж півроку щоб вилізти з тої ями.

Знакомо, да. Поэтому я в свое время начал актуализировать знания все еще сидя в болотце (ибо «кеш маст флоу»). Должен сказать что полгода — это еще очень оптимистичный прогноз, но ничего невозможного нет.

За майже 15 років роботи + 5 років в тех вузі(вкатуватись почав в +/-2007)
1. Стартанув з html/css, а треба було дотягти і почати з мейнстімових ООП мов.
2. Через деякий час з фулстеку перейшов в фронтенд. А тепер роботи менше, задачі простіші і нижче оплачуються.
3. Затримався на 5 років в 1 компанії — воно того не варте було. Стрибати кожного року та зайчатничати дуже вигідніше і для скілів і по $

ще моє улюблене це критикувати керівництво перед всіма на мітингу гг, більше я таким не займаюся звісно, розумні люди пояснили як треба робити :)

посварилася з менеджером, навіть якщо вона і була не права, тепер я не можу повернутися в ту ж компанію на роботу бо швидше за все в неї запитають відгук на мене ((( чекаю поки звільниться lol

Після купи різного і аналізу, забийте болт. Ви не $100 щоб усім подобатись. В будь якій сварці приймають участь дві сторони. Базисом є конфлікт інтересів. І так існують ситуації коли сварка є потрібною, бо інакше ви втрачаєте власні інтереси. Інша справа, що інколи можно якось і м’яко без скандалів розійтись. Тих хто ніколи не йде на конфлікти сприймають чітко як терпіл, і катаються на них. Результати, принципові зовсім не на користь терпіл. Зазвичай їх самих звинуватять, видадуть щось по типу «сам дурак слабкі софт скіли», та поїдуть кататись на яхті і т.д.

і це пройде, припече — приймуть

Однією з помилок по молодості — була невдячність тим, хто допомагав ставати на ноги.
Колись працював в цікавому, інтернаціональному колективі, де багато людей мені (молодому дурню) допомагали та підтримували. Я заробив грошей, звільнився та не подякував.
Правда через 3 роки втратив 50% того, що заробив.

Ходила на всі пари, в пріорітет ставила навчання, диплом та підвищену стипендію, і до останнього чекала, що універ надасть корисну практику, замість того, щоб вже курсі на третьому самій знайти якісь можливості і потрапити на навчання в компанію або навіть на якесь стажування закордон, поки було більше вільного часу і менше обов’язків😪 А тепер й ту базу, що знала, позабувала😒 Якщо йти в айті — вчити все по новій

В ІТ повно місця для журналістики, це навіть окремий підвид як на мене. Купа спеціалізованих видань та медіа ресурсів і т.д. Насправді продавати набагато більш цінний навик, ніж будь що інше. Величезна купа цікавих програмних продуктів комерційно провалюються, хоча мають попит корисні та цікаві. Чому ? А саме тому — що промрушен рулить значно більше за будь що. У якості прикладу якараз Apple, у яких продукт просто хороший — але маркетинг геніальний. Microsoft — дуже довго виходили на ринок з сирими недостатньо протестованим продуктами, але грамотним промоушеном стали одними з провідних на ринку, а певний час і взагалі монополістом. Так то часто усе не більше ніж фальшивка і джинса і т.д. зовсім не «викриття корупції» чи туристичні програми "В пошуках пригод"і т.п. Разом з тим бізнес, може приносити усілякі пригоди. Якщо робити мої власні оцінки помилок в дати поради собі молодому то головна буде ніколи не забувати, що маєш справу з бізнесом.

Так проблем з кар’єрою в журналістиці в мене нема)) Це скоріше причина, чому я не стала розробницею або data scientist — хоча на останню професію все ще заглядаюсь час від часу. Особливо на NLP, але той обсяг знань, який треба буде осягнути та позгадувати.. ох

Не ідеалізуйте цю професію. Звісно різні курси малюють, що то не робота і не професія — а мрія. Реально ми один одного красно-окими називаємо. В будь якій професії є керівники які з рештою знімають усі вершки і виконавці які з рештою мають перспективу отримати наганяй, особливо якщо їх робота не дуже затребувана ринком. Звісно на ростучому ринку може доходити до того, що рекрутери як за королевою краси ходять табунами. Та їм теж «тільки того від тебе і треба» — тобто отримати бонус за найм в $500-1000. В чому різниця між тими у кого усе добре і тими в кого заохочення — це скасування попереднього стягнення ? Маючи контроль за ресурсами — отримуєш право приймати рішення.

Ходила на всі пари, в пріорітет ставила навчання, диплом та підвищену стипендію

Грошей не було навіть на «квіти» екзаменатору — отже доводилося усе вчити і здавати самому. У тому числі такі цікаві (і дуже корисні для ІТшника) предмети як "«Релігієзнавство» чи «Культурологія». На кафедрі охорони праці можна було здати навіть без грошей — студенти з села просто відкупалися шматом сала чи ковбаси. Ходили чутки що можна було навіть два мішка картоплі за залік принести — у 90ті не цуралися нічим. Але я поїсти любив сам — тому вивчив увесь конспект і їм не вдалося мене завалити.
P.S. Диплом навіть забирати не став — бо на той момент вже рік працював в ІТ компанії.

А вот это было зря. Сейчас в Европе он ещё как пригодится.

Я його забрав десь через 5 років, коли почався аутстаф і клієнти почали вимагати документи на кожного девелопера.
І це також дуже цікава історія. Хто забирав диплом напевне пам’ятає що для цього треба заповнити обхідний лист — і це той ще квест.
На 5 курсі я вже працював фул тайм на складному ІТ проекті. Зайвого часу було не багато — тому ВУЗ був вже не у пріоритеті. Написати диплом — не проблема. Проблема подолати просто шалену бюрократію аби отримати допуск до захисту. Я кожен день у першій половині їхав у ВУЗ і там ловив усіх, хто мав поставити підпис. Одна кома у дипломі не на місті — треба передруковувати і приходити завтра. А потім ще треба їхати на роботу і там працювати 8 годин. Не знаю як я тоді виживав — мабуть молодість рятувала.
Це настільки мене вибісило — що вийшовши після захисту я сказав собі що більше у ВУЗ не з’явлюся! Не треба мені червоного диплома, не треба аспірантури — зараз поїду відпрацюю і нарешті зможу поспати. Отже ніякий обхідний лист я навіть не брав.
Через 5 років я прийшов і запитав про диплом. Мене пожурили що я не прийшов вчасно і тому мій диплом відправили у архів. Що треба аби його віддали? Прийти до архіву і заплатити десь 50 гривен за зберігання! Я забрав диплом за 10 хвилин замість тиждень ходити по усьому ВУЗу і закривати обхідний лист.
Цікаво — чи змінилося щось з тих часів у ВУЗах — чи студенти усе ще ходять з паперовими обхідними листами.

років 5 тому, мій диплом забирався так само з архіву, тільки треба було ще і паперовий обхідний лист, і довелось в кожному місці ще пояснювати чому він тобі потрібен, і чому диплом не був отриманий вчасно

10-15 років тому був, самим складним квест поїнтом був військомат — всіляких студентів багато тисяч, пропускна здатність військомату чоловік 50 на добу, чергу займали на всю ніч. Без військомату не буде виписки з гуртожитку, без виписки не буде запису в обхідному листі.

чи студенти усе ще ходять з паперовими обхідними листами.

КНУ 2011 — ще ходив,
КНУ 2018 — ще ходив

Эх, расскажу одну байку. До той войны можно было поступать в вузы не имея полного среднего образования. Причина была в том, что у многих его не было по понятной причине, а поскольку специалисты были нужны, то достаточно было закончить подкурсы/рабфак плюс иметь «рабочее происхождение» и поступить в университет при наличии знаний, которые проверялись на вступительном экзамене, не было проблемой. Потом, правда, в 1937 г. можно было вылететь, если кто-то из родни попал под каток ежовщины, но это уже другая история. Но самое весёлое вышло с выпуском 1941 г. Парни, которые заканчивали в этом году и защитившие успешно диплом и сдавшие госы, по понятной причине диплом не получили. И те, кто вернулся за ним в 1945 г., вдруг узнали, что их дипломы анулированы по причине отсутствия у них полного среднего образования. Мораль сей басни — всё нужно делать вовремя.

мораль «треба родитися в правільном мєстє, в правільне врємє, в правільной сімьє»

Це точно. Намагайтесь народжуватись у багатих родинах у заможних країнах і все буде гаразд.

Шопенгауер каже що тут хто як Коломойський, а хто ні

Вопрос интересный. Скажу точно, что бороды як у цапа, у меня нет. А доаваковские менты при «расовом профилировании» обычно принимали за хачика и спрашивали потому документы. Да и в универе как-то один препод принял за иностранца и спросил: «А Вы из какой страны приехали?» :-)

короч, я не помилився )))
лексика(не мова) видала.

Я з лексики, наприклад, можу зробити тільки той висновок, що Дмитро навчався в Харкові. І, так, свого часу тоді ще міліція (на що вказує слово «доаваковские», бо саме Аваков реформував міліцію в поліцію в 2014му) дійсно дуже звертала увагу на зовнішність, бо як до арабів, так і до вихідців з Кавказу в Харкові було дуже прискипливе ставлення.

Але воно ж легше робити висновки похапцем, еге ж?

Вообще-то, это было не только в Харькове, но и в Киеве. Вот Мустафу Найема в 2009 г. арестовали на Крещатике за «отсутствие документов», а по сути непонравилась его рожа. Кстати, менты подобные фокусы и в Крыму откалывали до 2014 г., точно знаю. Впрочем, если у чувака все вокруг на него не похожие — кацапы, то что с него возьмёшь?

при чому тут h̶a̶r̶d̶w̶a̶r̶e̶ зовнішність, пардон: фотки ж немає — я не бачив(на відміну від вас, наприклад)?

upd ...і висновок зроблено не «похапцем»

Не виїхав до війни з України

Не проблема це виправити (з айтішної зп). просто ціна питання вище...

Не хочу підтримувати корупцію в Україні. Якби можна було офіційно через Дію — уже б давно заплатив і виїхав.

Якщо кожен знає як виїхати — то чому кожен день ловлять тих, хто заплатили 5-10 К баксів за переправу через Тису?

Кожен знає, але не кожен вміє!

тут питання скільки в день виїхзжають (всіма каналами). на 1000 зваливших 2-3 ловлять

Треба ж когось показувати по «єдиному та незламному телемарафону» у виховних та повчальних цілях: «От дивіться, який поганий патріот. Бачте, захотів випити каву у Відні замість того, щоб потусити в холодних посадках Донбасу».

1000 зваливших на день — хай по $5000 з кожного ... За 5 мільйонів баксів на день можна б було багато зброї купити.

Насправді не дуже.

Якщо міряти в найдешевших фпв дронах без вибухівки по 500$ чи штанах і рукавицях, то щось вийде.
Хоча якщо дивитися 1 зваливший == 10 фпв дронів, то це дуже мало.

Якщо ж міряти в танках, літаках та навіть артилерійських снарядах, то виходить повна фігня. Один снаряд коштує 3,5-4k$
defence-ua.com/...​jach_snarjadiv-10016.html

Так ти ж був виїхав.
Але потім збирав тут на квиток назад.

Виходить, помилкою було повертатись....

О! Це біль! Ніколи не хотів нікуди виїжджати. Мене все влаштовувало. І лише після повноцінного вторгнення зрозумів як помилявся. Ні, не через війну з росією і ракетні обстріли, а через 95-й квартал. Як то кажуть: краще з розумним загубити, аніж з дурнем знайти.

Вважав невдачею, коли отримував відмову на співбесіді. Пізніше життя показало, шо деякі з них вберегли мене від досвіду, який я радий оминути. Не всяка відмова то є інвалідація, не кожен офер треба приймати, життя мудріше, ніж ми собі там думаємо. Trust the process.

Згадалося як в ковідні часи не отримав офер в Eduki/Lehrermarktplatz. Багато води з того часу утікло, ні про що не шкодую :)

*низький уклін ейчарші котра застопорила мене на тех собесі в ерікполі на світанку входження в айті*

Trust the process.

буде хаос: в процесі треба робити висновки(не забуваючи що вони не стовідсотково вірні але хоча б принаймі с̶п̶о̶д̶і̶в̶а̶т̶и̶с̶ь̶ ̶щ̶о̶ дають ефект корисності в >50%)

1. Занадто довго сидів і деградував на першій роботі. Роботи було небагато і вона була примітивна. Джунами всі активно прокачують скіли на практиці, а я на тій роботі майже нічому не навчився.

2. Занадто довго не звертав уваги на інфраструктуру як все крутиться, деплоїться, тестується, моніториться, а просто фокусувався на тому аби пофіксити чергову стрічку коду. Треба було набагато раніше задуматись про магічне слово DevOps.

3. Обирав роботу лише на основі того наскільки велику прибавку до компенсації отримаю в порівнянні з поточним місцем. Як результат — одного разу нарвався на дуже проблемний в усіх сенсах проект на якому шести місяців вистачило аби неймовірно вигоріти і не хотіти вже нічого, лише аби цей жах закінчився. І як наслідок — дуже довго відновлюти ментальний стан.

4. Занадто багато скаржитись і піднімати проблемні теми. Як показала практика, таких не особливо люблять і це кандидати на звільнення.

З першою роботу це мабуть у багатьох таке)

Ну якщо не можна на роботі піднімати проблемні теми, а за це ще й можуть звільнити... то це прям люте дно а не робота тоді. Зашквар.

4. Занадто багато скаржитись і піднімати проблемні теми. Як показала практика, таких не особливо люблять і це кандидати на звільнення.

Цікаво послухати Ваш вихід із такої ситуації — ну тобто просто не скаржитися та не порушувати проблемні теми?

Це багатогранне питання.
По-перше я прихильник стратегії «критикуєш — пропонуй». Мало вказати на проблему, треба ще пропонувати рішення, бажано декілька варіантів рішення.
По-друге підключати софт-скіли і розуміти як, з ким та які проблеми варто обговорювати, а де це не матиме сенсу або навіть буде шкідливим.
По-третє бути гнучким та обачним в тому плані, що може виявитися, що джерело проблеми це той, хто скаржиться або наслідок його дій.

Якщо проблема адекватно прокомунікована і тим не менше не вирішується протягом тривалого періоду, скоріше за все, вона так і не буде вирішена.
Тут тільки міняти проект або людей, які є джерелом проблеми.

В десь так і сталося зі мною на одному з проектів. Було ряд системних проблем на які всі закривали очі, а я, тодішній мідл, регулярно набридав цим своєму менеджеру та ліду.
Врешті-решт, мене попросили з проекту на бенч з мотивацією: «ну тобі й так тут не подобається». Що в принципі було правдою, окрім відряджень до США на тому проекті позитиву більше не було.

ну якщо всім було норм то виходить, що ти і був тою занозою в ...
згадується таке досить цинічне прислів’я: «хто ініціатор, того і проблема» ))

То був майже класичний ентерпрайз 15-ти річної витримки з усіма витікаючими наслідками, а я був мідл який ще багато чого не розумів.

Але коли «програмісти» на стороні клієнта почали кидати на рев’ю відвертий гавнокод навіть по мідловим міркам, тут вже згоріла срака в мене і я починав піднімати бучу. Але це, зазвичай, ні до чого не призводило і сабмітилось «як є».

Коротше, цікавий був досвід, продуктивний.

Врешті-решт, мене попросили з проекту на бенч з мотивацією: «ну тобі й так тут не подобається»

Мда... комунікація рівня «Бог»

Замість того, щоб нормально пояснити, що компанія цінує твоє бажання впровадити покращення, але нажаль от саме цей проект має певні особливості, з-за яких саме на ньому це неможливо, і далі вже пропонувати варіанти вирішення — піти з проекту якомога швидше, але на бенч, або потерпіти деякий час, поки компанія зможе зробити ротацію на інший проект — просто «попросили з проекту»

Якщо не секрет, у вас остання зміна компанії чи проєкту була з вашої ініціативи чи з ініціативи компанії?

З моєї власної, але вимушено — це був стартап, в якого закінчилися гроші.

знайомі пойнти 1 та 3. Теж засидівся на 1 роботі, ще й в час коли ринок був в розквіті сил, боявся змінити роботу бо ж ще навіть рік не пропрацював. Працював тоді з bare-metal інфраструктурою та старим софтом + oncall. Отримав офер від іншої компанії на AWS стек і купився на обіцянки HR що буде краще і як висновок просидів ще пів року, але пішов на ту ж компанію від якої був офер, але інший підпроєкт (не пожалів, так як і в бізнес тріп тоді поїхав, і отримав цікавий досвід). Але все рівно втратив трохи часу

По 3 теж, мав цікаві проєкти, де мав повний «плацдарм» для впровадження покращень, де клієнт був відкритий до них, але купився на вищий рейт на іншій компанії. Як висновок — довго я там не пропрацював, проєкт закрився (клієнту було на нього пофіг, він навіть довго тянув з доступами), потрапив на бенч (на бенчі сказали що знижуємо зп або щасливо, в результаті я сказав «удачі»), вигорів (не хотілось нічого нового і тд). Ще досі відходжу від цього досвіду :)

Перша помилка: коли вчився в універі, фрілансив щоб підзаробити та побудував пару років досвіду на PHP. Після універу хотів знайти роботу на С++ або Java, пошукав місяць, завалив кілька співбесід. Тоді PHP ще був на хвилі. Плюнув (ага, через місяць) і пішов знов на PHP. До сих пір жалію, хоча це й був складний навантажений проект. Кілька років потому, коли вже було зрозуміло що PHP потроху накривається, мав сімʼю та треба було заробляти, йти на джуна на іншу технологію було складно. Зміг де-як зістрибнути, але наслідки до сих пір присутні.

Друга помилка у тому що весь час хотів від роботи «того не знаю чого». Намагався шукати якість «цікаві» проекти, зазвичай на фрілансі, які насправді виявлялись якимось дивним незрозуміло чим, дозволяли пошкребти незвичні технології в незвичних доменах, але в результаті не приносили ані реального досвіду, ані грошей. Або намагався робити бізнес, що виходило зовсім погано. Або сидів та працював роками на низькій зарплаті.
Натомість треба було бути агресивним карʼєристом, пробиватись у топові компанії, інвестувати гроші, та наближатись до пасивного доходу. Вдячний що дійшло у 30+, а не в 40 і не у 50.

Бляха, мені вже добряче за 40, а похапе все помирає і помирає. Прям як ті новино про «долар рухнєт» )))

php умрет, рашка развалится

Оце насмішили. Там ще онукам роботи хватить )))

І як зараз успіхи в кар’єрі? Вдалося зайняти важливу посаду, ідете до пасивного доходу?

1) не вчив computer science і фундаментальні науки
2) закинув власний великий пет-проект і втратив віру в усі пет проекти
3) працював 2 роки на замовника який провів співбесіду на С++ & embedded, але в перші ж 6 місяців усі задачі на розробку закінчились і залишилось лише адміністрування та написання рецептів для збірки лінукс-дістра для IoT
4) інвестував в soft skills, хоча вони базуються на hard skills

як це?

сам не зрозумів ) тепер інвестую у те що вмію інвестувати )

Пив каву на кухні з колегами замість того щоб працювати 😁

Дуже сумую за кавою на кухні.
З цими ковідами ... ехх

Кава має сумнівну «користь» для здоров’я та самопочуття. Скоріше шкодить.
Краще якісний чорний або зелений чай.

крім можливої кофеїнової залежності, іншої шкоди наче й нема

Якщо коротко, то кофеїн обмежує приплив крові до мозку, ваш мозок фізіологічно працює гірше. Тут можете послухати самостійно.
youtu.be/ycTZ_t-aiuU?t=1471
Ще, звісно, є вплив на сон.
www.youtube.com/watch?v=SDgBIvPOXNg

А ничего что в чае больше кофеина чем в кофе?

А ничего что в чае больше кофеина чем в кофе?

Ви або брешете, або не в темі.
www.thespruceeats.com/...​feine-in-green-tea-765281
teaallure.com/...​affeine-tea-vs-coffee.jpg
В чаї кофеїну менше в 2-4 рази + в зеленому чаї є корисний для здоров’я теанін.

Зважаючи на те, що харчова пропаганда та треш-фуд маркет для бідних масово рекламує саме каву, то це, скоріш за все, є шкідливим.

Є такий життєвий принцип. Якщо пересічним, простим та бідним людям щось активно рекламують (впарюють), то з високою ймовірністю те, що впарюють, є шкідливим або брехливим (хибним).

Кава та її різновиди рекламуються в рази більше за зелений чай. Припускаю, що десь в раз 10 більше, як мінімум.

наприклад жителі швеції і нідерландів споживають кави разів до 10-ти більше за українців. середню тривалість життя і статистику хвороб знайдете і порівняєте самостійно)

Україна завжди славилася та славиться тим, що тут процвітає тіньова економіка + люди історично привозять продукти з-за кордону. Сам неодноразово привозив каву та трав’яні чаї рідним.

Для мене загадка, як можна більш-менш точно порахувати та розрахувати скільки кави випиває українець.
Це при тому, що в нас вже 23 роки навіть загальну чисельність населення не можуть (або не хочуть) порахувати.

споживання того чи іншого продукту оцінюється не цифрами експорту/імпорту, а аналізом вибірок, де опитувані просто ставлять галочку напроти відповідної кількості чашок кави.
не треба робити з чаю культ), нагадаю що чифір варять не з кавових зерен

А є посилання на ваші статистичні твердження?

Є якась інформація про джерела ваших знань та досліджень в сфері споживання кави в Швеції, Нідерландах та Україні?

А картинки из интернета делают вас “в теме”? Ну допустим это правда. Вот у нас есть слова какого-то врача и метаанализ www.bmj.com/content/359/bmj.j5024.

Coffee consumption was consistently associated with a lower risk of Parkinson’s disease, even after adjustment for smoking, and across all categories of exposure. Decaffeinated coffee was associated with a lower risk of Parkinson’s disease, which did not reach significance.

Кому мне верить?

Кофеїну в чаї менше ніж в звичайній каві в 2-4 рази в залежності від різновиду чаю. Це основний поінт.

В принципі, можна припустити, що шкоду може викликати надмірне споживання будь-чого.

Напевно, від кави є якась користь. Так само, як певна користь є від табаку, марихуани чи алкоголю.

пости на доу і соціалочках

Найперша помилка коли вчився у коледжі на програміста (у дипломі писало програмування для ЕОМ) то був занадто лінивий і так тоді не пішов по професії.
Друга в універ пішов на заочне, (бо гроші на заводі мені тоді норм як на той час заходили) і знову відклалась наука
Третя на заводі довгий час тупцював на місці (занадто комфортно відчував на робочому місці, майже без зайобів), хоча міг спробувати багато варіантів піднятись до інженерного рівня в будь який час(піднявся через 10 років)
Четверта помилка було дуже багато часу і можливості вчити англ, але всі ці роки це йшло занадто повільно
Пята помилка і остання, якщо відсутній ментор у компанії, потрібно відразу тікати, добре це не закінчиться
І загальна помилка (в основному думка заклалась після 24 лютого)
Якщо є багато вихідних поки молоді не витрачайте на дурниці, подорожуйте, ходіть в гори,шукайте хоббі , це повинно бути будь що головне щоб ви отримували задоволення.

І в зрілому віці не проблема якісно відпочивати, було би бажання.

Був би час! На жаль навіть у синьйора на галері тільки 2 тижні відпочинку. А усякі архітекти, менеджери взагалі постійно по відрядженнях і на зв’язку з клієнтами 24 години на добу.

камон, середній галерщик може собі дозволити відпочивати скільки захочеться.
я знаю багатьох людей хто по року були в сабатікалі
в глобалі можна було брати додатково 1 місяць на рік неоплачуваної відпустки

я знаю багатьох людей хто по року були в сабатікалі

І їх рік чекали на проєкті?
З мого досвіду якщо людина не працює більше 2х тижнів (серйозно захворіла) — то клієнт вже буде просити заміну. Бо проєкт не буде чекати — є дедлайн. А якщо узяли людину на заміну, навчили на проєкт — то вже не будуть виганяти коли перша повернеться.
Отже відсутність більше 2х тижнів — це фактично звільнення на бенч. А далі: чи будуть нові проєкти чи ні — як пощастить.
Це було до війни — зараз вже бенчей не існує і нових проєктів не заходить. Та і відпустки брати нема сенсу.

и всих по різному було, але це все про довоєнний період...
наприклад нас в глобалі і так перетасовували постійно між проектами — я був не проти міняти щоб не засиджуватись.
але більшість сініорів(не тільки з глобала, а в цілому знайомих) не сильно то і тримались за свій галерний проект — тоді знайти проекти було не пробемою як зараз...
в 23му мене теж відправили в «неоплачуваний бенч», на наступний день я вже мав офер на іншу шлюбку... бо зазраз не на часі байдикувать

Пята помилка і остання, якщо відсутній ментор у компанії, потрібно відразу тікати, добре це не закінчиться

Можна трохи детальніше ? Ментор має бути для всіх рівнів?

ні, лиш на початковому, а далі лиш людина з якою можна обговорити як краще робити в тому чи іншому випадку, якщо в неї більше досвіду.

так, поки не досягнеш рівня Бог, але думаю, в нього мав би бути ментор рівнем вище

Карʼєрна помилка — витратити роки на розвиток чужих проєктів замість своїх. Але ніколи не пізно все виправити.

Это если тебе все ещё 20, а когда 60 то все таки пизно

Это если тебе все ещё 20, а когда 60 то все таки пизно

The average age of a company founder at the time of founding — among 2.7 million founders — is 41.5 years.

до 60 вже повинен піти і вернутися з FIRE щоб піти на пенсію

Це трохи ментальна пастка — ви не зможете нормально працювати зі своїми проектами, без практики — та знань отриманих на чужих

Якось дійшов до думки що сперечатися з менеджером — гарна ідея.
Потім зрозумів що в менеджера можливостей замінити розробника значно більше ніж в розробника замінити менеджера.
Зараз із теперішнім керівником в новій компанії виступаю в ролі «радника».

Якось, ще студентом, отримав першу суму у валюті (за закордонне відрядження) і ... вирішив поміняти її не в банку, а у валютчиків. Бо у них курс був на 5% кращий за банківський. Ну, далі ви розумієте... Добре, що там були, по суті, копійки, а урок залишився на все життя.

Спробуй дізнаєшся. Тусять біля центральних ринків будь-якого великого міста

Декілька разів міняв на ринку в міняли, все ок було.

Єдиний «трагічний» випадок знаю який стався десь 14 років тому, чувак хотів купити 500євро, а йому заговорили зуби і всунули разом із справжніми купюрами декілька папірців якоїсь екзотичної країни, гроші якої здалеку схожі на євро.
Ціна тих папірців декілька копійок і мають цінність хіба в колекцію до боніста.

Тобто, вони там стоять завжди націлені на той самий результат і досі живі?

так вони не роводять апасних дядьків, а тільки беззахисних лошків )))

Вони ще не зустріли свого кожаїєва.

в Кривбассе пока жил и работал, только у них и менял (лет 10 назад. Никогда никаких проблем не было, и даже мыслей что могут налюбить. Так что

Ну, далі ви розумієте...

работает, как минимум, не всегда. Так что хорошо, что у автора поста переспросили, тоже сначала не понял ни разу что он имел ввиду

Валютчики фактично мають два різних бізнеси: постійне обслуговування людей що отримали валюту якимось сірим або чорним способом і не можуть поміняти її в банку — контрабандисти, хабарники, відмивочні контори тощо. Звісно, що в цьому випадку бізнес стоїть на потоці і обманювати таких клієнтів немає ніякого сенсу, краще стабільно роками жити на тій курсовій різниці в кілька відсотків і тримати авторитет. А от інший бізнес — це зальотні клієнти, яких бачиш перший і останній раз і які не викликають якогось страху їх кинути. Тут, якщо буде безпечно кинути — обов’язково кинуть, що зі мною і сталося. Звісно, бувають якісь випадки посередині — типу клієнт новий, але сума велика (є шанс, що стане постійним), або є якась чуйка що обікравши такого можна собі знайти проблем більше, ніж заробиш. Тоді не крадуть. Ну і взагалі у них всіх мрія — вийти на стабільні схеми з постійними клієнтами, а не стояти роками на кутку базару. Для цього треба набивати клієнтську базу.

Ну, далі ви розумієте...

ну далі можливі 3 варіанти:
— проблеми з податковою
— обман валютчиків
— грабіж
який конкретно був?

— проблеми з податковою

Щось вкрай нереалістичне, особливо якщо про малі суми

була точно така ситуація...
їздив в обласний центр... сусіди дали поміняти гроші... здається, 50 доларів...
на центральному ринку... валютчик обрахував мене десь на половину суми в гривнях і... зник...
я просто в той момент був неуважний... не був готовий до такого нахабства (ну от як зараз росія напала)

далі стою... думаю... грошей шкода... відійшов, сів на лавочку, думаю...
з одного боку, він нахабно вкрав мої гроші...
з іншого боку — сама операція обміну валюти незаконна...
мені потрібна була порада... інтернету тоді ще не було такого...
згадав... вивіска... ’’юридична консультація’’
пішов туди...
жіночка: та в мене чоловіка так само надурили... на тому ж ринку...
порада: підіть до директора ринку... він розбереться...
Дякую! Скільки з мене? П’ять гривень...

Пішов до директора ринку...
Так і так — міняв валюту, обдурили... якщо можете — допоможіть, ні, так ні...
Перше його питання: в якому точно місці це було? точно на території ринку? Так...
Він знімає трубку, викликає правоохоронців — міліція, чи охорона ринку...
Ще раз розповідаю історію...
Пішли з нами...
Прийшли до них у пункт охорони... мені тицяють кодекс... ти розуміш, шо міняти валюту незаконно... і ти теж порушив ?
— Ну да, я все поняв... ну так вийшло... я пішов ?
— Ладно... ми перевіримо... завтра о 10 приходь сюди.

Тут треба сказати, шо я того хлопця, що мене обдурив, бачив і раніше на тому місці... У них там цілий профсоюз валютчиків...
Я думав так — ви заробляєте на різниці курсів... але для чого ж кидати на гроші... так нечесно...
Ще я подумав, що якщо вони щодня стоять на одному місці... для них дешевше повернути мені гроші, чим втрачати репутацію...
Підходив спочатку до них, кажу — ваш колега мене кинув...
Нє, нічого не знаємо... пішов звідси...

Ну ладно... Наступного дня прийшов у відділок міліції на ринку... Пішли разом до валютчиків... Мені повернули всі гроші... ну ладно, двадцять гривень залишив їм.. за науку...

Висновки:
1) з тих пір — намагаюся уникати операцій з чужими грошима,
2) ніяких ігор з курсом валюти, усі розрахунки — виключно в гривні,
3) іноді корисно думати... не особливо сподіваючись на результат

довго не прислухався до порад старших товаришів, що треба валити швидко і далеко, хоча такі рекомендації чув з 1997-го. в 2006 році вирішив, що українці стали простигосподи нацією і повернувся з мюнхена, де міг залишитись працювати в бмв.

Трохи обідно було :(
Ниття наших всепропальщіков та виїзджунів якось не сприймається, а критика з такого кута сприймається якось по іншому

Можна припустити (розглянути в теорії), що всі хто народилися в Україні — свідомо чи несвідомо самі обрали таке місце народження. Причини (мотиви) такого вибору, напевно, були різні.

няняяуніхпоєл©
всі, хто народився, вибрали місце народження? бобер, видихай

Ви ніколи не думали, чому одні народжуються десь в затишній Франції, Швеції або Швейцарії, а інші — десь в Таджикистані, Ботсвані або Судані? Звідки така «несправедливість»?

на вибір місця народження і інших вроджених характеристик людина не впливає ніяк. але може вплинути на те, щоб перемістити себе до географії народу, цінності якого розділяє.

Американський або аргентинський народ — це народ?
Америка — це від Амеріго Веспуччі.
Аргентина — це від латинського слова «argentum», що означає «срібло».

Це щось типу, якби якийсь народ, що проживав десь в Східній Європі назвали на честь імені «Денис», або «Сергій» — денисівський або сергіївський народи.

на вибір місця народження і інших вроджених характеристик людина не впливає ніяк.

Це припущення чи твердження? А як це визначається?

Ну, если бы такая группа людей создала обособленную и самодостаточную общину, то всё возможно. Так это вообще-то работает. Или Вы не в курсе?

єврейський анекдот часів СРСР:
Сидят два еврея Подходит третий: Я не знаю, о чем вы тут разговариваете, но ехать надо!.

Не відчуваю провини за помилки, навпаки розцінюю їх як стрибок вгору. Як зі здоровʼям, так і з роботою, особистим життям, тощо. Чим далі дивитись, тим менше помічаєш помилки, а більше йдеш до цілі. Втрат було багато, але здобутків ще більше, для мене це головне

та вся кар’єра, по суті, одна велика помилка :D

Відмовилась від посади провідного бізнес-аналітика, бо вважала себе «ведичною жінкою», яка не впорається з кар’єрою, і повинна лише надихати чоловіків #facepalm

Це круто))))! Це ви Сатьядас чи якогося іншого шарлатана дивилися в інстаграмі ? І як чоловіки, надихнулися ?))

Ага, була сатьянистка ще та, навіть на семінар ходила, коли приїжджав) Звісно, що насильно нікого не надихнеш.

Взагалі круто, що ви так сміливо в цьому зізнались, ви молодець і все ще попереду 👀

Пішла з дуже цікавого проекту через «несумісність поглядів на керування людьми» — скажімо так, цінності моі і менеджменту дуже були різні. Зрозуміла шо якшо залишитись — буду така сама.

Як на мене, це важко назвати помилкою.

Ну що дітки — такий топік натякає що зараз буде чергова лонг-рід казочка від діда Бобра!
На 4 курсі ХИРЄ я виграв олімпіаду з програмування і потрапив у кращу (на той час) ІТ компанію Харкова. Спочатку мене узяли інтерном і платили $100 зеленим хрустким налом, як казав наш босс-решала «на підтримання штанів». Треба розуміти що це були 90ті і $100 не заробляла уся моя родина на заводі. Зелена купюра $100 — це був атрибут нових руських з анекдоту, звичайна людина її ніколи не тримала у руках.
Таким чином я випадково потрапив у компанію «крутих», які заробляли сотні доларів — а деякі навіть тисячі! За $3000 тоді можна було купити окрему квартиру у Харкові (і ті часи родини жили у 4х в одній кімнаті і по 20 років стояли у черзі на квартиру).
Після цього я зрозумів що мені нереально пощастило у житті — і нема сенсу навіть мріяти про краще. Я працював у цій ІТ компанії більше 20 років, поки звільнився.
На цьому казочці кінець — хто слухав молодець ...
А от і ні: просили ж розказати про помилки — тому слухайте далі!
Перша моя помилка — я не любив гроші. Я з дитинства звик що гроші можна тратити тільки на критично необхідні речі. Їжу можна виростити самому, одяг — перешити, меблі зварити на заводі. У моїх предків були золоті руки — але не було зарплати. Отже я навчився що для щастя багато грошей не потрібно. Коли я почав отримувати $300 як джун — це закрило не тільки мої потреби, а і усієї родини! Отже гроші ніколи не були для мене стимулом — скоріше проблемою. Куди дівати зайві гроші аби не втратити? Я досі не знаю гарної відповіді на це питання.
Відповідно друга помилка — я не стрибав на +500 кожен рік (я деякі і пів-року). ІТ компанія підвищую зарплатню — але як правило зарплатня зростає за інфляцією і за ринком. Отже можуть накинути 20% на рік — максимум. 20% від $1000 — це $200. У то же час за перехід накидували не менше, ніж 50% (інакше нема стимулу ризикувати). Без стрибків моя зарплата зростала повільно і завжди була десь трохи менше медіани на ДОУ. Проте мені ніколи не забували самі накинути 20% на рік за ударну працю — я ніколи навіть не просив.
Третя помилка — не переїхав на онсайт. Компанія стала велика і відома — і з якогось моменту почався аутстаф. Тобто компанії із Долини наймали особисто мене у свої команди. Відповідно після декількох років вони були не проти викупити мене і прийняти до себе. У мене була реальна можливість працювати в MIcrosoft не тільки як вендор — а як повноцінний співробітник. Зрозуміло що я побоявся їхати — про що навіть зараз іноді жалкую. Якби знав що буде у майбутньому — мабуть ще тоді один страх переборов би інший і історія пішла іншим шляхом.
Четверта помилка очевидна — не вірив у війну і що усе буде настільки погано. Ще до початку компанія пропонувала евакуацію у багато країн де є офіси. Можна було поїхати пожити десь у теплих країнах — і не потрапити у пастку із закриттям кордонів. Чув що перші автобуси зі Львівського офісу ще пропустили. Але з Харкова вже не було шансів — я навіть не рипався.
П’ята помилка — зберігав гроші в Україні. Я не хотів витрачати час займаючись зайвими грошима — тому зарплатня частіше за все просто накопичувалася десь у банку. Іноді і знімав і купував валюту, іноді грався з депозитами. Двічі навіть вклався у квартири: спочатку жити самому біля офісу, потім — здавати. Якщо порахувати скільки я заробив за 20 років і скільки зміг вивезти з України — то «згоріло» десь 50% заробленого. Хоча теоретично останні роки можна було інвестувати за кордон — і не було б стільки проблем вивозити.
Шоста помилка — загубив своє здоров’я. Відверто кажучи я ніколи своїм здоров’ям не піклувався. Себе я відчував як розум, а своє не дуже здорове і непропорційне неспортивне тіло сприймав як «одяг». Оскільки я ніколи не виглядав гарно (не через тіло ні через одяг) — то і не намагався щось покращити. Але після 40 тіло «віддячило» реальними проблемами: почали проявлятися «букети» хронічних хвороб, а втрати близьких людей ще додали психічних травм. У 50 я вже «сидів на таблетках» і більшість часу відчував себе «не дуже». Останньою краплею стала самоізоляція і Ковід. Вірус попалив легені, підірвав імунітет, «підштовхнув» діабет і проблеми з серцем. А ізоляція призвела до того, що єдиною радістю залишилося пожерти та випити. Це посадило харчову систему, усі внутрішні органи і зруйнувало обмін речовин. За 3 роки я десь з 90 кг почав важити 150+. Відповідно навіть ходити було важкувато.
Отже коли я писав що не підходжу для війни — це була правда. Хоча ВЛК скоріше вирішила б по-іншому бо ніякої по справжньому смертельної хвороби із списку у мене не було. У мирний час я був обмежено — придатний, але і це скасували. Отже потрапивши у «бусік незламності» у мене були усі шанси померти десь на полігоні.
З іншого боку — прикордонники теж люди і розуміють що така туша, яка пихтить і ледве пересувається навряд чи симулює проблеми із здоров’ям (не кажучи вже про сиве волосся і стан шкіри яка від стресу почала подекуди злазити).
Сьома помилка — втік з України. Хоча це поки під питанням? З одного боку — здійснив свою мрію ще й врятувався з Титаніка ... Але з іншого боку я вже нічим не допомагаю Україні — і за це мені соромно. Кожен день думаю що якби держава пішла на зустріч і дозволила бронювати ІТшників — хай і за великі гроші, то я міг би продовжувати підтримувати усі донати. І навіть поїхати у відпустку кудись у санаторій. Це не замінить море — але врятувало б мене з самоізоляції від якої я вже почав божеволіти.
Мені гріх жалітися: жити біля теплого моря, ніколи не бачити зими — це набагато краще, ніж усе, що може бути в Україні. Але FIRE і пенсія мені у Європі не світить. Ще півроку — рік і доведеться шукати роботу. Можливо звільнившись з галери мені до кінця днів знов доведеться продати себе у рабство.
Отже, діточки, не повторюйте моїх помилок і краще плануйте своє життя заздалегідь! Обирайте професію, обирайте країну, плануйте кар’єру, плануйте фінанси. І тоді, можливо, вас чекатиме спокійна, сита пенсія у 50 років, коли ви ще зможете насолоджуватись життям.
Або насолоджуйтесь життям поки молоді — замість продавати кращі роки на галерах, як я.

рефлексія — вже півділа! Не ставьте хрест, туліть до здоров’я. Лайк за щирість і сміливість викласти історію

Прочитавши про ваші помилки — виходить, що ви не робили свідомо нікому нічого поганого.
Це важливо.
Море — чудове місце підзарядити батарейки, підремонтувати здоров’я та природно скинути зайву вагу (багато щоденного плавання на невеликій глибині паралельно берегу).

вважаю для українців ти вже зробив побільше, ніж половина «громадян» і нічого нікому не винен. тому геть рефлексії про допомогу «державі», яка мало що тобі дала, а більше забрала. так що видихай, бобер))

Ты там начинай искать работу ;) Ато есть случаи что год ищут в данной обстановке. Может не успеть. Будет еще одна ошибка «сразу не начал искать».
Лично у меня с сентября одно тех собеседование.

Я підозрюю, що бобер став одним із факторів успіху контори і дозволив малювати їм красиві графіки про низьку текучку кадрів, супервигідну маржу і т.д.

Ех, мені б десяток таких бобрів, я б свій епам 2.0 збудував.

Я не єдина людина хто працювала у компанії понад 20 років. Більшість, звичайно, з часом пішли у менеджери — але це не для мене.
А взагалі так і є: на галерах тягнуть переважно асоціальні задроти — інтроверти, а молодь набирають для масовки — продавати як синьйорів.

Відповідно друга помилка — я не стрибав на +500 кожен рік (я деякі і пів-року)

Ну тут варто додати, що ця опція зʼявилася вже десь наприкінці 2010х, та й то, в мене таке враження, що про це, як і про підлітковий секс, було більш розмов, ніж воно дійсно так масово відбувалося (хіба що, з контор, які платили суттєво нижче ринку)

Масово можливо і не відбувалось. Я двічі переходив на +50% і це вже коли ці +50% були більше 500, тобто це не початок кар’єри з переходами з 150 на 200$. Часто роботу не змінював і можливо тому і так двічі вийшло, що десь відставав від ринку на декілька років і потім його більш-менш наздоганяв.

дуже грусно (
бережить себе поки можете, і не не хворійте

бабу собі ще не знайшов гарну, от це root cause :(

А може як раз тому що шукав гарну ... У багатьох ІТшників жінки — «хрюшки» з села і їх влаштовує.
У мене, на жаль, «завищені стандарти».

це відсутність терапії своєчасно, бро, а не завищені стандарти. але ще не пізно, я в тебе вірю

Ваша проблема в тому, що маючи завищені стандарти, ви не врахували, що у таких дівчат теж завищені стандарти до заробітної плати чоловіка. Їм потрібен папік, а вам — багато заробляти грошей. Але якщо при цьому ви не хотіли багато заробляти, але хотіли фіфу — то протирічите самому собі.

Їм потрібен папік, а вам — багато заробляти грошей.

Такі дівчата тільки на свою «красу» витрачають від $3000 на місяць. А ще потрібна тачка і особняк. Навіть девопс — зайчик, який піднімає 20 К баксів — роль «папіка» не потягне.

Та я вас прошу! Папік папіку — різниця! На кожну фіфу депутатів не вистачить, тому і довопси в ділі. ))

це як в анекдоті: «зачєм такой дарагой машіна пакупал»

«хрюшки» з села

зато органічні продукти з городу

«хрюшки» з села і їх влаштовує.
У мене, на жаль, «завищені стандарти».

Тобто вам більше підходять «хрюшки» городскіє?

В мене бабуся з села. Повна сирота з 7 років, пережила війну та голод 1940-х. Так от, в неї в будинку така чистота та охайність, що я такого ставлення не бачив від жодної «гарадской жєнщіни». Тому це ще невідомо «хто хрюшки».

епічно зафейлився маючи такий хороший старт і перспективи, причому саме сам зафейлився так як забив на себе попутно відхиляючи подарунки долі

Можливо звільнившись з галери мені до кінця днів знов доведеться продати себе у рабство.

чому не кидаєте якір? для провінції при морі капітал ж наче достатній
асимілюйтесь: заведіть якусь «лавку» ̶а̶б̶и̶ ̶н̶а̶в̶і̶т̶ь̶ ̶й̶ ̶в̶ ̶н̶у̶л̶ь̶+̶ , щоб тонус тримати — всі діла(все поселення буде знати добряка дона бобра з украйни — і вам добре і їм)

Сьома помилка — втік з України.

цю помілку ніколи не пізно виправити — можна хоч завтра через Тису заплисти назад в Україну

та йому навіть тису не треба пливти)

Сьома помилка — втік з України.

це не помилка, а найкраще рішення в житті.

дитинства звик що гроші можна тратити тільки на критично необхідні речі.

це не помилка, це критично важливий навик, особливо тут

Якщо послухати усі тренінги «як стати мільйонером» — то там як раз розповідають навпаки: що бідні люди звикли економити — тому ніколи не думають як заробити більше. А багаті — навпаки: їм постійно треба більше — тому вони і шукають можливості, роблять бізнес і т.і.

А мене на екоміці вчили, що обидві підходи (оптимізація витрат/прибутку) теоретично дають однаковий результат, тільки криві різні, а точка на площині та сама.
А в реалі, хто заважає, витрачати по мінімуму,
fi202x.blogspot.com/2024/01/iv-2023-120.html
(крім різних забобонів та нав"язаних переконать)
а отримувати по максимуму (сенйорську з/п в бодішоні).

Але FIRE і пенсія мені у Європі не світить. Ще півроку — рік і доведеться шукати роботу. Можливо звільнившись з галери мені до кінця днів знов доведеться продати себе у рабство.

як тільки годинник вдарить 60 вернешся в неньку

І буду шикувати на мінімальну пенсію 2400 гривен (ФОП заробляє тільки на неї). Старість в Україні — це жахливо.

В Німеччині чи Польщі ще встигнеш заробити пенсію, он мені за 2 роки кілька років тому, десь оціночно накрапало 200 злотих пенсії. Плюс ще квартиру яку в оренді ще можеш намутити або які інші джерела (пасивного) доходу

Хіба Польща платить, якщо не знаходишся в країні?

не знаю не пробував, а що забере собі пенсію, це ж не ненька

Враховуючи ситуацією з демографією, усі провідні країни можуть через 20-30 років спокійно ввести такі умови для отримання пенсії.

які такі провідні (Іран, Пн.Корея, Сирія, РФ, КНР...)? забрати в людини бабло пенсійного рахунку в користь держави? гагага, чується ностальгія за совоком: отобрать і подєліть

От чому, чим більше людина невіглас, тим гучніше кричить?

>>>Українці, які проживають у Польщі, повинні досягти пенсійного віку (60 років для жінок та 65 років для чоловіків), мати трудовий стаж (20 років для жінок та 25 років для чоловіків) та постійно проживати у Польщі (карта побиту чи карта резидента ЄС), щоб отримати право на пенсію, що сплачується польським ZUS.

в ФРН можна забрати кешем,
а за «невігласа» можна по хлєбалу, це так, для загального розвитку,
щоб не переходив на особистості, бардзо проше пана, прершепрашам, по піску, але звіздіти в неті анонімом це не за базар атвєчати,
про договори між державами не чув, розумнику?:??????????!!!!! %%%
скадки ZUS RP в умовну CZ не буде перераховувати, бо не на території Польщи, гагагаггаа, стаж ануєццо, внески забираєццо в паньство,
афтар , пєші істчо

Що це за потік свідомості невігласа та хама?

хамиш ти, після того як не відповів не запитання що зробить з внесками ZUS, але в інтернеті по писку не дають, тому далі продовжуєш

Видно, так вивчив польську, що забув українську.
«Невіглас» — це означення людини, яка про щось не в курсі. Це не хамство і не перехід на особистості.
Ти сам написав:

не знаю не пробував

Я так зрозумів, далі буде виклик на стрєлу за гаражами?

підійди до колеги і скажи «невіглас»,
на цьому пака-пака, ZUS забере собі гроші: «нікому нічого не должєн», інфа 146% від Dmytro S

Ну це не я розраховую на польську пенсію, так що це не мені про це паритися та думати)

підійди до колеги і скажи «невіглас»

Він не зрозуміє, мовами не володіє(

тому не розказуй те в чому мілко ходиш

Звісно, куди мені до того, хто

не знаю не пробував

)

логічно подумати, нє?
ЗУС «вкраде складки»?

Бачу, ти щось занадто розпереживався.
Все добре, ніхто нічого не вкраде, можеш хоч по 10 країнах по кілька років погастролювати і потім 10 мінімалок виймати.

отримувати пенсію там де ПМЖ, тільки надходження будуть із 10 умовних ZUS/ПФ, а не 10 мінімальних пенсій, не треба копіювати слуг з їх абсурдом

Літом , на фоні безробіття отримав офер на ’лоукод’ продукт з нормально середньою іт зп. Принципово відмовився. З того часу жодного нормального оферу на проект

Хто з арабами працював, той на індусів не грішить.

Є ще росіяни (до 2014 доводилось), там інші крайнощі. Вони дуже скілові як по бізнесу так і технічно по усіх дисциплінах. Постійно вчаться і т.д. Разом з тим результат діяльності такий — що фінансово ти потрапляєш в мінус.

Треба було шукати роботу напряму в європейських компаніях ще років 10 — 15 тому, а не бамбук курити в аутсорсі. Хоч сініорам там платять не набагато більше ніж наші бодішопи, але так швидше можна б було отримати позицію архітекта, сто чи хед оф, а там вже зарплати набагато цікавіші ніж навіть лідам на піку ковіда пропонували. Та й працювати в продукті набагато цікавіше, принаймні мені, бо ти сфокусований над вирішенням бізнес задач, а не просто закриваєш якісь таски які незрозуміло нащо вони потрібні.

Був варіант в рамках оутсорс компанії переїхати і там вже шукати ?

З бодішопом раніше їздили лише в США, бо туди було важко отримати робочу візу.
Як був лідом на галері то пропонували досить часто поїхати в США на 2 — 12 місяців, завжди відмовлявся, у віжрядження довше як на 2 тижні ніколи не їздив, якщо пропонували на довше то слав дуже далеко.
В Європу поїхати на роботу проблем ніколи не було.
Але я писав не про це. Можна працювати на європейські компанії проживаючи в Україні, напряму, а не через посередників.
Еміграцію і роботу в Європі в інших топіках вже сто раз обговорювали і далі продовжують.

Дуже багато років Тех(кастомер)саппорт CRM/ERP (найпростіша робота в около ІТ) , з зп нижче ’плінтуса’- на виході ні знань ні грошей. Одночасно безуспішні спроби запустити власні бізнеси. Як результат- курси розробників та своєчасний світч в розробку

а що за бізнеси не взлетіли ? (це теж про помилки)
було б дуже цікаво почитати

Е-коммерс, агрегатор автоматів продажу товарів та аналог сервіса кабанчика — все що можно було, робилось неправильно )

ну ми всі розумні опісля ))
моя повага за спроби

Много лет работал в одной сфере +/- одинаковые задачи но зп себе выбил большую, больше чем у очкариков-задротов, которые дрочат на фрейворки 24/7. Теперь хз как с этого слезть только через даугрейд по зп, но пока что сижу.

9 років на одному місці. Став за цей час не потрібним на ринку. Звільнитись було = свічнутись на ЗП у 5 разів меншу. Але все зрослось коли потрапив на фріланс де мої навички «рішати проблеми» були добре оцінені.

Поділіться яким чином вийти на 5к+ на фінансі?

Шукати прямі контракти на part time. З декількох збереться. Зараз худо, але у кращі часи було два парт тайми по 2к (на одному доречі я ніфіга майже не робив) та 1к+ легко збиралось із одноразових проектів.
Усі прямі контракти знаходились серед замовників які заходили з одноразовими проектами

Ні, freelancehunt. У мене теж були і зараз є проблеми із мовою бо працював хоч і дуже крутим дядькою але на локальний бізнес. За кордоном багато Українців які шукають людей з України.
Контракти по географії були Штати, Британія, Естонія, Канада...
Насправді пофіг де їх шукати. Найважливіший скіл який я здобув за 9 років греблі в ентерпрайзі (я там був Enterprise Architect, дуже важлива людина для IT проектів але хоч Architect але до програмування має відношення посереднє) це мистетсвто переговорів.
Я добре розбираюсь у людях і чудово веду переговори. Також часто інвестую свій час працюючи безкоштовно і без передоплати (нікому не рекомендую — можуть кинути). Але мене ще не разу так не кинули — роблю, показую, подобаєтьтся, платять і повертаються

Щиро дякую за розгорнуту відповідь.
Запам’ятав ресурс на подивитись.
Бо навколо людей цілими тімами за борт скидають, тре перестраховуватись.

Та вроде с ноября опять ок на апворке. ищите.

Підписатись на коментарі