Інтеграційні тести на Python з використанням pytest та FastAPI

Усі статті, обговорення, новини про тестування — в одному місці. Підписуйтеся на DOU | QA!

Вітаю! Мене звуть Євген, і я Software Engineer в українській компанії. На проєкті я постійно маю справу з інтеграціями партнерських API.

Обмін між API відбувається за допомогу REST-запитів, тож ми отримуємо та відправляємо багато JSONчиків — все як у всіх. Для підтвердження працездатності функціоналу мені доводиться писати багато різних тестів, зокрема інтеграційних.

Тож хочу поділитися з вами власним досвідом у написанні саме інтеграційних тестів. Це перша частина матеріалу, так би мовити, знайомство, сподіваюсь найближчим часом я закінчу другу частину. Тож до справи.

Вступ

Інтеграційні тести — це різновид тестування, що передбачає перевірку працездатності взаємопов’язаних модулів програмного забезпечення.

Відмінність від Unit-тестів: Unit-тести призначені для того, аби перевіряти найменшу, ізольовану частину коду та доводити її працездатність і відповідність заявленим вимогам.

Логічно, що для перевірки того, як між собою працюють модулі, нам потрібно як мінімум два модулі. Тож я накидав тестовий застосунок для того, аби ви не витрачати час. Посилання на ґіт тут.

Опис застосунку

Застосунок для обслуговування онлайн-магазину з продажу авокадо. Доступний функціонал:

  • подивитися список замовлень, статус, вартість;
  • зробити замовлення;
  • скасувати замовлення.

Список використаних технологій:

  • FastAPI;
  • MongoDB;
  • pytest.

Ознайомимося трохи зі структурою застосунку та тестів.

Для того, аби робити запити, нам знадобиться тестовий клієнт. На щастя, FastAPI вже має такий, ним ми й будемо послуговуватися. Але все ж необхідно внести деякі зміни:

@pytest.fixture(scope="session")
def test_client(database):
   with TestClient(app) as client:
       app.dependency_overrides[getDB] = override_get_db
       yield client
       reset_database(database)
       app.dependency_overrides = {}
  1. Додаємо декоратор fixture з аргументом scope-рівним session. Це дозволить нам користуватися тестовим клієнтом в межах тестової сесії. Клієнт буде створюватися один раз (без додаткових витрат часу на його створення для кожного тесту) і буде поширений між усіма інтеграційними* тестами. У цьому випадку це виглядає занадто, але з власного досвіду скажу, що на зрізі дві та більше тисячі тестів це дає свої переваги. А на 10+ тисячах це просто необхідно. Детальніше про сферу застосування (scope) тут.
  2. Для того, щоб користуватися тестовою базою даних, ми маємо перевизначити виклик бази даних, у цьому нам допоможе dependency_overrides функціонал, уже вбудований у застосунок FastAPI**.
  3. Після виконання тесту обов’язково необхідно очистити тестову базу від даних, які ми туди записали, аби наступний тест не мав проблем.
  4. З тих же причин очищуємо dependency_overrides.

*документація pytest радить зберігати окремо фікстури для Unit- та Integration-тестів, тому кожен вид тестів буде мати окремий conftest-файл.

**FastAPI пропонує використовувати механізм ін’єкції залежностей, тому що це має низку переваг (детальніше про це тут). Але простими словами: метод чи функція, що працюють з об’єктом, нічого не знають про цей об’єкт, а тому не несуть відповідальності за його створення.


Саме тому для встановлення з’єднання з базою даних у звичайних умовах (не тестування застосунку) ми використовуємо таке:

def get_db() -> Database:
   client = MongoClient()
   return client.get_database("config")

Цей же метод get_db додаємо як залежність до кожного ендпоінту, де нам знадобиться доступ до бази даних. Це не просто, але, сподіваюсь, буде зрозуміло.

@orders_router.get("/orders", status_code=HTTPStatus.OK)
def get_orders(db=Depends(get_db)) -> list:
   orders = db.orders.find()
   return orders_entity(orders)

@orders_router.post("/orders", status_code=HTTPStatus.CREATED)
def process_order(order: dict, db=Depends(get_db)) -> Order:
   parsed_order = Order.parse_obj(order)
   db.orders.insert_one(parsed_order.dict())
   return parsed_order

@orders_router.patch("/order-status-update", status_code=HTTPStatus.NO_CONTENT)
def order_status_update(update: dict, db=Depends(get_db)):
   order_id: str = update.get("id", "")
   order_status: str = update.get("status", "")
   db.orders.update_one({"id": order_id}, {"$set": {"status": order_status}})
   return {"massage": "Order status has been updated"}

Таким чином застосунок під час тесту має серед залежностей функцію get_db, яку ми замінюємо на override_get_db, аби встановити з’єднання з тестовою базою даних.

Список замовлень

Маємо необхідний мінімум, аби написати перший тест. Ідея його буде в тому, аби зробити запит на /orders та отримати унаслідок цього статус «код 200» та порожній список, бо ж у нашій тестовій базі даних поки нічого немає.

def test_get_orders(test_client: TestClient) -> None:
   response = test_client.get(url="/orders")
   assert response.status_code == HTTPStatus.OK
   assert not len(response.json())
  1. Для того, аби pytest розрізняв наш тест як власне тест, назва класу/функції має починатися з test_ або test, більше про це тут.
  2. Тестовий клієнт, у нашому випадку test_client фікстура, який буде використовуватись для опрацювання запитів, має бути додана як аргумент для того, аби мати до нього доступ під час виконання тесту.
  3. Тестовий клієнт має реалізацію всіх http-методів запиту, ми лише хочемо подивитись, а не додавати/змінювати/видаляти, тому get, в якості url вказуємо /orders — список замовлень.
  4. Після того, як запит надіслано, перевіряємо статус код та дані, які нам віддав сервер.

Що насправді відбувається під час тесту:

Створюється екземпляр TestClient(app) на основі нашого ж застосунку з файлу main.py. Так усі роути застосунку будуть відомі тестовому клієнту. Виклик до робочої бази даних замінюється на виклик до тестової бази. Тестовий клієнт робить HTTP запит на /orders.

Враховуючи те, що наразі тестова база пуста, умовою успішного виконання тесту має бути статус «код 200» та порожній список. Це ми й бачимо нижче.

Запуск тесту

Для того, аби запустити тест, є кілька варіантів. Найпростіший варіант — це натиснути зелену кнопку Play у вашій IDE. Також тести можна запустити з терміналу за допомогою відповідної команди pytest, але займатися налагодженням (debugging) не дуже зручно. Тут вибір за вами.


Встановимо breakpoint на рядку 12 та поглянемо, що ми отримуємо у результаті запиту:

status_code 200;

content b’[]’ (що після перетворення дасть нам порожній список).

А отже вітаю: перший інтеграційний тест написано. А що найприємніше, то це те, що він успішний.

Нове замовлення

Перевірятимемо, чи можна створити нове замовлення, відправивши запит типу POST на /orders та отримати status_code 201. Це означатиме, що замовлення успішно створене.

Також, знаючи номер замовлення (order_id), перевіримо тестову базу даних на наявність замовлення з такий номером.

Відповідно до наших потреб напишемо тест:

def test_make_order(test_client: TestClient, database: Database, test_order: dict) -> None:
   order_id = str(uuid1())
   test_order["id"] = order_id
   response = test_client.post("/orders", json=test_order)

   assert response.status_code == HTTPStatus.CREATED
   assert database.orders.find_one({"id": order_id})

Поглянемо докладніше на структуру тесту:

  1. Для того, аби мати доступ до тестової бази даних, додаємо її фікстуру до аргументів.
  2. Унікальний для кожного тесту order_id створюємо окремо, аби потім використати його для запиту до бази даних.
  3. Вміст замовлення test_order*.
  4. Запит типу POST до /orders з test_order у якості корисного навантаження.
  5. Перевірка отриманого статус коду.
  6. Перевірка того, що база даних тепер містить замовлення з відповідним order_id.

Фікстура, додана як аргумент до тесту, не потребує імпорту чи окремого застосування. Фікстура, додана у conftest-файл відповідного типу тестів, буде доступна для використання на всьому рівні.


Наприклад, фікстура test_order інтеграційних тестів буде доступна для них усіх.

Запустивши тест, бачимо, що він завершився успішно (ну або має завершитися успішно), як і в попередньому тесті поставимо breakpoint на 22 рядку, аби поглянути не тільки на об’єкт response, але цього разу також подивимось, що в нас у базі даних.

Як бачимо, тест успішний, і такі показники як status_code та content відповідають нашим очікуванням.


Не завершуючи тесту, погляньмо, що розташовується в тестовій базі даних. Як і передбачалося до завершення тесту, база містить наше замовлення.


Завершимо тест та звернемось до бази даних ще раз. Як бачимо, база порожня — і це дуже добре, бо означає, що фікстура database після виконання тестом була очищена та в наступному тесті не матиме ніяких side effects.

Оновлення статусу наявного замовлення

Останнім тестом в межах цієї статті буде перевірка успішності оновлення статусу для вже наявного замовлення, яке ми попередньо створили, опрацювали та зберегли в базі даних.

Критерієм успішного виконання тесту буде підтвердження того, що замовлення пройшло всі необхідні кроки, та статуси впродовж опрацювання були змінені успішно.

def test_order_status_update(test_client: TestClient, database: Database, test_order: dict) -> None:
   # prepare test order
   order_id = str(uuid1())
   test_order["id"] = order_id

   response = test_client.post("/orders", json=test_order)

   # check that order was created
   assert response.status_code == HTTPStatus.CREATED
   assert database.orders.find_one({"id": order_id})

   status_update_payload = {
       "id": order_id,
       "status": OrderStatus.PROCESSING,
   }

   # status transition from NEW to PROCESSING
   response = test_client.patch("/order-status-update", json=status_update_payload)

   assert response.status_code == HTTPStatus.NO_CONTENT
   order = database.orders.find_one({"id": order_id})
   assert order.get("status") == OrderStatus.PROCESSING

   status_update_payload = {
       "id": order_id,
       "status": OrderStatus.DONE,
   }

   # status transition from PROCESSING to DONE
   response = test_client.patch("/order-status-update", json=status_update_payload)

   assert response.status_code == HTTPStatus.NO_CONTENT
   order = database.orders.find_one({"id": order_id})
   assert order.get("status") == OrderStatus.DONE

Погляньмо докладніше на структуру тесту:

  1. Початок — це копія попереднього тесту Список замовлень.
  2. Друга частина — це відправка status_update_payload для оновлення конкретного замовлення. Для цього ми беремо вже наявний order_id та новий статус замовлення PROCESSING.
  3. Після відправки запиту дістаємо замовлення з бази та перевіряємо, що статус замовлення оновлено з NEW до PROCESSING.
  4. Повторимо пункт другий, тільки тепер змінимо status_update_payload так, аби надіслати статус DONE.
  5. Знову перевіримо статус, він змінився з PROCESSING на DONE.

Висновки

Вітаю, завдання виконано!

Основною ідеєю цієї статті було показати, як написати інтеграційні тести для простого застосунку з замовлення авокадо, що нам успішно вдалося.

Тож загалом ми зрозуміли:

  • як, використовуючи тестовий клієнт, наданий FastAPI, надсилати замовлення на свій же застосунок;
  • як встановити з’єднання з тестовою базою даних під час тесту та очистити її після його виконання.

Здавалося б і не так багато, але якщо придивитися уважно, можна винести багато чого корисного. Якщо ваш застосунок має публічне або приватне API і ви хочете зрозуміти, як він буде поводитись під час того чи іншого запиту, цей матеріал буде корисним.

Модифікуючи ці тести, можна також перевірити автентифікацію, модифікатори доступу (якщо у вас є кілька ролей з різними обмеженнями доступу та декораторами типу authenticated) та багато інших, не менш важливих деталей, які ви можете використовувати у своєму застосунку.

Також у мене є бажання одного дня розповісти про дуже круту бібліотеку responses у цьому контексті, але це вже якось іншим разом!

Окрема подяка за допомогу та редагування технічної частини моєму другу і наставнику — Владиславу Максимову.

Дякую за увагу, бережіть себе!

👍ПодобаєтьсяСподобалось9
До обраногоВ обраному7
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Підписатись на коментарі