Привіт, спільното! Продовжуємо цікавитись вашими думками та рефлексіями щодо першої роботи.
Розкажіть в коментарях 💭
Думав, що коли буду заробляти $5k, то зможу на 1к жити, а 4к відкладати
Можна багато фантазувати що і як було зроблено, але дивлюсь на це так: Всі ваші рішення привели вас туди де ви є і з тими знаннями які у вас є.
Якщо якесь необдумане рішення не зробило вас інвалідом( типу п’яної поїздки по нічному Києву яке призвело до ДТП ) або безхатьком у боргах( вклав все в МММ і нічого не вийняв ), то ви не зробили помилок, ви просто здобували досвід і вчилися.
Нема жодних гарантій, що рішення про яке ви жалкуєте в минулому, призвело б вас до кращого результату в порівнянні з тим, що є зараз.
З роботами аналогічно, нема гарантій, що кар’єрні рішення які вам здаються помилковому, що інакше рішення призвело б до кращого результату.
Велика помилка — вірити в казки про «одна семья», дозволяти довбати собі мізки 24×7, у відпустку, вихідні, свята. Не цінувати себе як спеціаліста. Вірити про великі цілі типу «покаряєм Марс» і таке інше. Нажаль втратив від цього лише я, моє здоров’я, моя родина.
Не пішла працювати під час навчання, а вчилась щоб отримувати стипендію...
Тупо про щось жалкувати, особливо стосовно роботи.
Ваші помилки (якими б тупими вони не були) зробили вас такими як ви є.
І не факт, що у випадку якби ви прийняли умовний офер на +1к вас не звільнили б чяерез 2 місяці. Чи як то вкластись в біткоїн, а потім розбитись в новенькому авто купленому на дивіденти.
Ніколи не знаєш яка стежка куди веде, а вони далеко не прямі та рівні.
Місяць тому загинув мій близький друг і я жалкую що через роботу рідко з ним спілкувався і навіть не знав, що він був в ЗСУ.
Ось за це варто подумати, а ваші офери/±500$ чи навіть елементарна фінансова неграмотність (або бажання понтанутись) з нерозумінням як витрачати свої кошти — херня.
Цінуйте себе, своїх близьких та свій час. Ну і донатити не забувайте... Може тоді менше людей втратить своїх близьких людей...
Моїм першим досвідом у ІТ був український фріланс...
Замовники, які самі до кінця не знають, чого хочуть, тому стараються вижати з тебе максимум за свій невеликий бюджет. Ну і також немає старших колег, тім ліда або менеджера, які би могли тебе у разі чогось направити у правильному руслі, що на початку кар’єри важливо.
Добре, що цей час вже давно минув)
Ще зі старших класів школи тягнуло в інформатику та обчислювальну техніку (один із варіантів тодішньої IT). На перед вступні курси в КПІ ходили тоді кілька друзів, я радів за них, та дуже хотів приєднатися. Курси звісно платні, а власних коштів тоді ще не заробляв, то залишалося спостерігати як зростає рівень друзів у алгебрі та швидко вилітає за межі середньої шкільної програми. Потім ВНЗ (зовсім не технічного напряму) і самостійні спроби заробляти та перехід на постійну (не за фахом) роботу в продажах. Тоді IT в Україні ще тільки починав свій підйом і цінність кожного розробника, навіть початківця, зростала. От десь на цьому етапі варто було озирнутись і спробувати ще раз. Перші власні вебсайти у часи dialup було робити просто цікаво і навіть у кайф. Але реально важко вирватись із власної бульбашки ще й за власної ініціативи. Той час вже далеко минув. Далі знову робота на «хФірмах», тобто «на якогось дядю». Іноді достойна зп і жирні премії, іноді все настільки суворо, що ппц. Дякую Богу, що з часом дав ще одну можливість спробувати себе в IT.
Був 2014 рік.
Моя перша робота в IT — це була умовна кузня кадрів. Проект — самописна величезна кількість коду на php, старий як гівно мамонта, і дрімучий, як таємничий Чорний Ліс із мультику Холодне серце.
Мене взяли як джуна в бек енд команду. Пізніше я дізнався, що я — єдиний член цієї команди... Був ще тім лід, але він працював як тех лід на жирному проекті в Сіклумі, і ця робота була — його, власне, «лівак». Він тут раніше працював, бек енд розробником і ± розумів проект.
Потім зясувалось, що я, крім бек енд розробника, буду ще й фронт енд пилити — на старому доброму jquery. Добре, що хоча б маркап був окремий.
Ще в цій веселій компанії був девопс, але він був на ремоуті, і працював десь з Прикарпаття.
Сам офіс — це була арендована квартира, біля центру міста.
Моя фінансова винагорода складала 500$. Ніякого фопа, все налом. Іноді були такі купюри, що не кожен обмін валют приймав )).
Перший раз я вирішив змінити роботу через рік праці. Тоді я пройшов співбесіду у доволі крупну і відому аутсорс компанію, мабуть можна назвати одним з лідерів ринку. Та ще й бустанув свою зп в x2, до 1к.
Але мій работодавець, дізнавшись що я звільняюсь, перебив цю ставку. Я вирішив не виходити з зони комфорту і залишився.
Так було на протязі двох з половиною років, поки я працював там. Коли я піднімав питання про звільнення, работодавець просто перебивав ставку.
Через 2 з половиною років роботи, я все ж таки пішов у іншу компанію, але на нижчу зп. І ні разу не пожалкував, звісно. Це був просто інший світ, в плані процесів. Бляха, да в мене зявилися коллеги із власною точкою зору, грумінги, обговорення, код ревью, планування, оце все, що є рутиною в нашій роботі. Я зрозумів, що у порівнянні з іншими, я відстаю, але перші пів року роботи все вирівняли.
Перед тим як я пішов, я знайшов собі заміну — такого ж джуна. Я з ним підтримував звязок, і кожного року я йому повторював як мантру — йди звідти, йди в іншу компанію. Так, ти просядеш по зп, але ти виграєш у майбутньому.
Але хлопець зробив мою ж помилку, працюючи там далі. Я не знаю, як склалася його доля, але надіюся що він все таки зробив правильний вибір.
Мораль історії така, що не треба боятися виходити з зони комфорту.
В молодости был выбор: уйти в программирование (тогда это еще не называлось IT), или делать карьеру в сфере, тесно связанной с государством. Второе казалось куда более перспективным, так что, скрепя сердце, пошел по второму пути. В итоге я потратил пятнадцать лет жизни впустую.
Отсюда два вывода:
— не занимайтесь тем делом, к которому не лежит душа, даже если оно более оплачиваемое и перспективное. Завтра все может измениться и вы останетесь у разбитого корыта.
— не связывайтесь с государством, особенно, украинским. Это тупик.
Жил в родном селе до 25 лет чтобы «была какая-то подушка для отъезда». При наличии перспектив в другом месте лучше переехать, даже если по началу придется работать за еду.
И ещё.
Первая полноценная работа программистом появилась 19 лет. Я тогда жил в забурбелевке с населенеем человек 200 (не тысяч). В 22 уволился и начал работать над проектом который сделает меня известным милионером (или просто милионером) живя в той же забурбелевке, периодически подрабатывая на проектных работах. В 25 лет из-за плачевной финансовой ситуации и отсутствия дальнейших перспектив перебрался в Киев и устроился программистои на фултайм. Начал общаться с заказчиками, посещять выставки, сходки, завел полезные знакомства. В общем, понял, что зря потратил 3 года когда сидел в селе и пытался сделать продукт для жителей мегаполиса, абсолютно не понимая что им надо.
— На початку-середині карʼєри обирав вищі позиції у слабших командах, замість нижчих у сильних
— Довго працював у компанії сповненої булщіту про місію, вийнятковість і, закономірно, овертаймами та здебільшого слабкими колегами і компенсаціями
— Не працював з психологом до 3го вигоряння)
— Не працював з психологом до 3го вигоряння)
Якщо не секрет то які залишись враження від роботи з психологом ? Скільки щасу знадобилося щоб досягти/відчути якогось результату ?
Якщо говорити про перший твій пункт, то мабуть ти хотів забустити якісь лідерські навички, хотів в тім ліди в той момент, правильно? Мені здається по такому принципу всі чинять, крім тих хто мітить в архітектори чи tech lead позицію.
Народився в забитому селі ... потрібно було народитися одразу в Києві, вчити англійську і програмування ...
Не знав англійської, приїздив до Києва на кілька співбесід, усюди провалився по англійській. По двом проектам був медіа-проект для німців, щось пов’язане зі сценою та процессінгом відео-аудіо, інший — контора, яка пише софт для автовиробників.
Не сказав би, що це був сильний провал, але як би тоді вдалось влаштуватись, дещо у житті могло б піти трохи іншим курсом.
Довго працював в дрібній конторі. Не було ні англійської, ні менторства, ні хорошого тімліда, ні ринкової зарплатні, ні роадмапи для проф. зростання. Зрозумів це, коли змінив компанію на одну з провідних на ринку.
раз взяли в топ контору — значить самі забезпечили собі зростання.
а тепер в провідній конторі все це є ж? ;-)
Так, тому і є розуміння, що потрібно відразу йти в нормальну компанію, де є умови для розвитку співробітників, це прискорить зростання
Не уехал сразу. А потом вернулся. Время это валюта которую не вернуть. Девяностые были годами возможностей, а не лихими. Пилите свои гири, а не чужие.
Все ж краще ніж в 1666, мабуть
Тупо про щось жалкувати, особливо стосовно роботи.
Ваші помилки (якими б тупими вони не були) зробили вас такими як ви є.
І не факт, що у випадку якби ви прийняли умовний офер на +1к вас не звільнили б чяерез 2 місяці. Чи як то вкластись в біткоїн, а потім розбитись в новенькому авто купленому на дивіденти.
Ніколи не знаєш яка стежка куди веде, а вони далеко не прямі та рівні.
Місяць тому загинув мій близький друг і я жалкую що через роботу рідко з ним спілкувався і навіть не знав, що він був в ЗСУ.
Ось за це варто подумати, а ваші офери/±500$ чи навіть елементарна фінансова неграмотність (або бажання понтанутись) з нерозумінням як витрачати свої кошти — херня.
Цінуйте себе, своїх близьких та свій час. Ну і донатити не забувайте... Може тоді менше людей втратить своїх близьких людей...
якось я спокусився на вакансію по спеціалізації від епіцентра, де, на той момент мінімум + 1-2-3к було від моєї.
Сидів пару днів, думав «як це так», а потім забив, бо епіцентр та герегі.
За пару місяців почались історії з перетасуванням айтішників між компаніями епіцентру, чи то відділами, плюс новини про затримки виплати зп пішли.
абсолютна база.
— 14/15 рік просирав свій час і влізав в все підряд не не платили, але давали хороший досвід.
— 16/17/18 рік — стартап в якому відношення/баланс/гроші — було на максимально низькому рівні — прямо наука для себе, на кого работать не треба. Зато отриманий досвід — дуже класний.
— далі свапнувся вже на пристойну компанію/прямий контракт і з того, що бачу — люди, які претендують на вищу позицію в штатах — не претендують на вищі гроші (чи треба порівнювати податки/ризики переїзду в штати/витрати — думаю не варто і згадувати)
не почав шукати роботу за кордоном як тільки отримав пару років досвіду.
А ви хіба в аспірантурі не вчилися?
так і було. спочатку аспірантура: «завжди хотів в науку, а хто там зі мною без к.ф.-м.н. буде говорити, треба допиляти». допиляв. потім друге вище: «ну не кидати ж на півдорозі, тим більше хочеться нормально розібратись, щоб на стику наук щось поколупати». так 6 років пройшло. а там підвернулась можливість повикладати: «ну як же можна відмовитись, все життя ж мріяв викладати». а тепер дивлюсь на це все, на відношення тут до науки/освіти і взагалі до людей, і думаю, що краще б я вже в польщі двірником працював.
ну не кидати ж на півдорозі, тим більше хочеться нормально розібратись, щоб на стику наук щось поколупати
Якщо закрити очі на становище науки і її затребуваність суспільством, чисто з точки зору самої видачі нагора рісерчу, воно того було варте? Я намагався жорстко триматись протилежного підходу, мене цікавила фізика, і тільки фізика, навіть програмування заліза вимірювальних установок старався спихувати на інших, і підробіток не шукав. На жаль, для експериментальних сфер і/або при наявності сторонніх залежностей це не дає збільшення ефективності досліджень, аспірантура скінчилась по таймауту без кандидатської.
З якого боку подивитись.
З об’єктивних результатів, на жаль, всього 2 виступи на конференціях
* 24th International Student Congress of (bio)Medical Sciences (ISCOMS-2017)
*
Практика показала, що ніхто не має задач, де я міг би прийти зі своїм матапаратом/знанням фізики і щось красиво розрулити. Я хотів було спробувати позайматися кілька років чистою біохімією, може навіть ще один дисер написати, але оскільки це більше експериментальна наука і треба постійно сидіти в лабораторії, то я такого собі дозволити не можу чисто з фінансових причин.
А от з суб’єктивної точки зору все не так погано: я цілком задоволений тим, що повчився на біофаці, чомусь навчився, почав більш повно бачити красу Природи і ставити питання, які до того не ставив. от як приклад: наш зір базується на реакції 11-cis-retinal -> all-trans-retinal. тобто одна молекула яка поглинає фотон і змінює конфігурацію. от тільки якщо ця молекула всюди така сама, що в паличках, що в колбочках, то як же так виходить, що вони всі реагують на різну довжину хвилі світла? адже молекула та сама, а веде себе по різному (спойлер: відповідь пов’язана з фізикою може навіть більше ніж з біологією і реально красива). для мене Природа цілісна, нема ж такого, що в одній кімнаті працюють чисто закони фізики, а в іншій якісь закони хімії. все завжди працює одночасно. був би знов вибір чи поступати — я б поступив, вважаю, що воно було того варте.
спойлер: відповідь пов’язана з фізикою може навіть більше ніж з біологією і реально красива
О так, пояснення типу що у метеликів забарвлення крил утворюється фотонними кристалами а не пігментами справді вражають своєю неочікуваністю і брутальною фізичністю одночасно.
Просто судячи по відгукам про магістратуру і власний досвід аспірантури на ІВТ, міждисциплінарність прикольно пояснювала явища, але окрім органічних напівпровідників, не відбувалось якоїсь інтеграції, фізики тусили з фізиками, хіміки з хіміками, біологи з біологами, мрія засновника про те що для чого пиляти надскладну високочисту фотолітографію якщо будь-яка баба народжує на порядки складніші механізми у абсолютно не стерильних умовах так і лишилась красивим образом, баззворд «Life Science» теж ще десяток років тому почав сходити зі сцени схоже зійшов зі сцени... Було цікаво, чи не сталось з тих часів зрушень у задачах, вартих підготовки таких комбінованих спеціалістів (звісно для світу в цілому).
Пішов у фронт бо було простіше роботу на той час знайти, потім витратив сотні годин щоб свічнутись на бек
Знаючи фронт ти мабуть кращий розробник ніж твої колеги які знають тільки бек. І для тебе ці знання з фронту більше + ніж мінус. Погоджуєшся?
Працював 10 років коли ЗП в айті ще не були великі. Просрав життя за копійки.
а були варіанти?
я думаю що великі зп з’явились у вас коли у вас вже було 10 років досвіду, інакше ще б 10 років чекали поки досвіду набралися...
Не говорив з користувачами продукту, де я був основним розробником. Зараз думаю, що без того щоб знати для чого воно комусь потрібно, складно знайти достатню мотивацію і фокус.
Пішов в Embedded Linux і C++ замість якоїсь Java
зато у тебя есть хоть какой-то мозг, который можно использовать как-то в дальнейшем. у джависта там все усохло
Та не в тому справа. З часом просто все більше вимотує, але то було б із джавою теж мабуть. Ну, й іноді трохи маргінальні технології використовуються
у джависта там все усохло
в слові «джава скріпт» ти зробив декілька помилок
Моєю помилкою було працювати рік з постійними овертаймами на дуже стресовому проекті. Овертайми були оплачувані і я непогано заробила, але я сильно вигоріла і потім кілька років відновлювалась.
Особливо сумно було те, що після звільнення з того проекту я досить випадково знайшла абсолютно розслаблений парт-тайм на ті самі гроші, що мала на попередній роботі.
Особливо сумно було те, що після звільнення з того проекту я досить випадково знайшла абсолютно розслаблений парт-тайм на ті самі гроші, що мала на попередній роботі
Хіба це сумно?
Це ж кращий варіант, хіба ні?
Сумно усвідомити, що я могла не напружуватись так сильно і шкодити своєму здоров’ю, а знайти ненапряжну роботу на ті ж гроші раніше. Або таку ж стресову, але за х2 чи х3 грошей.
Сумно усвідомити, що я могла не напружуватись так сильно
а, так вже зрозуміліше.
Згоден
Велика помилка — вірити в казки про «одна семья», дозволяти довбати собі мізки 24×7, у відпустку, вихідні, свята. Не цінувати себе як спеціаліста. Вірити про великі цілі типу «покаряєм Марс» і таке інше. Нажаль втратив від цього лише я, моє здоров’я, моя родина.
зараз це мабуть вже неактуально, але в девяності змінило мені життя не в той бік
помилкою було не вивчити англійську в
треба було бути сміливіше в кар’єрі та в житті
— Пішов в ІТ лише після закінчення універу, а не раніше.
Можна багато фантазувати що і як було зроблено, але дивлюсь на це так: Всі ваші рішення привели вас туди де ви є і з тими знаннями які у вас є.
Якщо якесь необдумане рішення не зробило вас інвалідом( типу п’яної поїздки по нічному Києву яке призвело до ДТП ) або безхатьком у боргах( вклав все в МММ і нічого не вийняв ), то ви не зробили помилок, ви просто здобували досвід і вчилися.
Нема жодних гарантій, що рішення про яке ви жалкуєте в минулому, призвело б вас до кращого результату в порівнянні з тим, що є зараз.
З роботами аналогічно, нема гарантій, що кар’єрні рішення які вам здаються помилковому, що інакше рішення призвело б до кращого результату.
В 2012 році зібрав системник на три відеокарти який працював нон-стоп і за 6 місяців намайнив трохи більше 1 біткоїну.
Потім певний час ціна стагнувала і я продав всі бітки, здається за ± 200 баксів. Обладнання теж продав, ще й за ціну трохи вище ніж купував.
Вважав тоді дуже вдалим вкладенням грошей.
Чувак флешку на смітнику шукає з сотнями біткоїнів. Тобі ще повезло.
Ще з 10 класу розуміючи, що буду кнопкодавцем, пішов здобувати профільну освіту у ВНЗ. 2 практикуючі викладачі за 6 років, просто жах. Марно витрачений час, треба було одразу йти на якесь стажування і одразу працювати, тим паче вже дещо вмів.
Там як пощастить. Можна і в шоколаді, а можна у трохи іншій субстанції.
Занимался автоматизацией украинского фондового рынка. Просрал 20 лет жизни на всякое легаси и г#вно-государственный аппарат управления.
Но теперь ты познал нирвану и просираешь жизнь на американское легаси за чуть большую миску риса?)
підозрюю в першому випадку це фуллтайм, типу
Не откладывал минимум 10% от зарплаты
Слишком долго работал на одном месте
ну софт скіли в садіку і початковій школі треба було розвивати
В 2010 році влаштувався в процесинг великого банку, бо було незручно перед людиною, яка мене відстоювала (паралельно отримав більш привабливий офер з цього ж банку за набагато більш цікавим напрямком). В результаті втратив 3.5 роки часу на самому початку кар’єри на непрофільний досвід.
В
Може й допомогли, грант вибити під проект )
Імхо, є три компоненти, які найбільше впливають на вибір місця праці для молодого спеціаліста:
1) професійний розвиток, 2) кар’єрне зростання, 3) рівень заробітної плати.
Гіпотетично та теоретично (бо є виключення), помилкою є — коли молодий спеціаліст обирає роботу в таких послідовностях: 3-2-1 або 2-3-1, тобто пріоритетно орієнтується на зарплату чи кар’єру, а вже потім на професійне зростання (формування власної професійної сили, компетенції).
Гіпотетично та теоретично, правильна послідовність для молодого фахівця в будь-якій професійній сфері — це 1-2-3.
Прийняв перший офер з більшими грошима, а не з можливістю швидкого кар’єрного росту
Начал работать на jetbrains
1. Пішов в програмісти, а не депутати
2. Виїхав за кордон, а потім вернувся.
Коли переді мною в
То я обрав програмісти і не пожалкував :)
Бо ще тоді активізм і депутатство було про робити щось проти когось, і отримувати потім трохи грошей ) або наприклад квартиру в новобудові, проти якої був активістом і т.д.
Коротше зрозумів, що програмістом можна також нормально заробляти, але не треба йти на компроміси з совістю :)
Єдина прогалина це моя втрачена психіка через переживання на одній з перших робіт і шалені овертайми в які я сам себе заганяв. Але якби не це — не було б досвіду і скілів планування часу.
Тим більше зараз це мейнстрім і навкруги всі приблизно такі самі, а то і гірше.
Та і кожна шишка на голові це безцінний досвід, або більше так не робити, або вчить шукати інший спосіб.
Моя рефлексія про весь карʼєрний шлях :)
Бо якось старт був майже безпроблемним, а далі життя покидало трохи )))
* не виїхав на початку лютого 22го, хоча розумів, що буде війна і був панікьором для своїх друзів та колег
* не уходив з компанії тоді, коли переставав розвиватись як спеціаліст, а залишався заради грошей і стабільності (2 рази)
* ставив розвиток компанії в пріоритет і навіть на шкоду своєму особистісному зростанню (треба зберігати баланс, і тоді і ти і компанія будете у форматі win-win)
* робив добровільний дауншифтінг відмовляючись від менеджерських обовʼязків, але залишаючись в тій же компанії (якщо вигоріли — краще покинути компанію, відпочити і піти кудись ще, а не залишатись і дауншифтитись)
* приймав контр офер від компанії та залишався
Ще років через 10 напишеш що помилкою було вірити у win-win.
Яку помилку ви зробили на початку кар’єри?
Вошел в айти
— мало внимание английскому
— работа на внутренний рынок и вообще коммуникация с заказчиками отсюда
Все професійне життя суцільні помилки. Найбільша помилка в словах «кар’єра, робота»
Не пішла працювати під час навчання, а вчилась щоб отримувати стипендію...
Пішла працювати PHP програмістом, хоча знала інші мови. Не знаю помилка це чи ні, бо зато в нас було весело — колеги були веселі та незабутні.
Після Pascal вчив С++, а треба було відразу Python, якщо що, я про кінець нульових.
— можна було на пару років раніше вкотитися
— спеціалізація на якійсь технології/фреймворку (погано в песпективі)
— якщо є відчуття що треба звалити, то треба звалити
Ти вкотився в 2011, в тебе й так 13 років досвіду.) Куди раніше?
однокурсники працювали з 2го курсу вже, зараз в фаангах та інших відомих конторах на заході...
Не почав працювати з другого курсу як мої одногрупники. Не встиг дорости до сіньора-тімліда під ковідні часи, коли зп були по 7-8К. Через це більшість з них зі своїми квартирами, дорогими машинами, а як бомж на їх фоні. Відсутність власного житла бʼє більш за все, бо відмовляєш собі в багатьох речах типу кращіх меблів, кухоних приладів, хоббі (бо хочеш новий гібсон наприклад, але копиш на квартиру, а якась гітара вже є).
Не звалив за кордон при першій можливості.
Відсутність власного житла
Не звалив за кордон при першій можливості.
Хаха, останні штрихи перед переїздом на свою квартиру організовувала дружина, поки я був у двотижневому закордонному відрядженні — пройшло прибирання, повісилися штори з тюлями, приїхала купа меблів... Я мав прилетіти і ми переїхали б... 28 лютого 2022 року.
Вона там хоч пожила півтора місяці і тепер буває наїздами, а я у власній квартирі хіба в інтернеті сидів і книжки трохи читав (коли, приміром, міжкімнатні двері ставили) :)
А я встиг прожити 11 місяців на новій квартирі, але мені всерівно мало :(
Я колись у карьєрних гонках проїбав дитинство сина.
Потім зрозумів що скільки б не заробляв буде багато тих, на фоні яких ти виглядатимеш бомжарою.
Потім подумав — може досить за чимось ганятись, а жити як тобі комфортно.
Нема власного житла — ти просто не ставиш це пріорітетом.
Дорога тачка? Ну у знайомого тесла крута така, красива. А я на своїй хонді CRV можу повним приводом по пляжу вишивати, а він не може так. Ха ха. І по*** що вона 10 літрів жре. Зато мотор так класно вжжжжж.
І головне — трясеться за кожну царапку, а я такий виїсжаю із гаража, дзеркало уїбав, поправив і їду далі. А він так не може
Коротше думай про свій комфорт, а не фантазуй як би тобі було комфортно якби ...
Ага, я от щас починаю прекрасно розуміти своїх батьків
Пощастило мабуть із батьками. Бо мої ніколи для себе не жили, та і для дітей не жили Усе на показ, щоб як у людей а то і краще
Ахаха, прекрасно! У***ти дзеркало і поїхати далі ні про що парячись — це вартує більше ніж гроші. CRV виключна машина, топ підвіска, нафіг та Тесла потрібна? Вона доречі теж 10 літрів бензу жере.
Я не розумію цього взагалі. У розвинених країнах люди їздять биті і царапані і не про що не паряться. Звісно різні люди бувають, але таке відношення для авто як до чогось інвестиційного а не до девайсу який експлатують і потім просто викидують на сміття тільки у нас.
Не хочеться втрачати умовну тисячу на рівному місці. Їжджу побитий і щасливий)
не ставиш це пріорітетом
хонді CRV можу повним приводом по пляжу
дзеркало уїбав, поправив і їду далі
Я називаю це самообман
На LC 300 також можна повним приводом по пляжу. На MB E/S класс 2024 року випуску також можна влупити дзеркало, поправити та їхати далі.
Просто не в кожного є можливість купити таку машину. Так само і з квартирою та іншими матеріальними благами.
Чи не краще було б мати 50-100к на брокерському рахунку замість квартири? Нерухомість це морока. Особливо, коли там не живеш.
Нерухомість як інвестиція, але тут треба думати. Жити краще на зьомній, завів дівчину — зїхались в більшу, є дитина — зняв біля садка/школи.
Твоя біда в тому, що ти себе порівнюєш з кимось хто вище тебе))) Ти краще глянь на бомжів біля смітників і буде тобі щастя) А ще краще порівнюй себе сьогоднішнього з собою вчорашнім, ауф.)
А ще краще порівнюй себе сьогоднішнього з собою вчорашнім
Не купив біток
Не пішов на завод
Будучи с++ розробником пішов на проект де основна мова Basic
Ахахаха тобто мяу.
Розробник випадково не зі США, а продукт не десктопна аплікуха для лікарів? Бо в мене аналогічна фантомна травма є)
Не поміняв першу роботу вчасно, бо боявся після диплому бути без роботи, що «не престижно» :-)
2007 рік, треба було відразу йти в аутсорс, а не лишатися там ще рік на ставці.
краще фокусуватися на роботі,
менше відволікатися на щось цікаве, але некорисне
Ще в 2012 році казали мені «вчи нейромережі, буде актуально». Забив, і дарма
Порада собі — працюй з першого курсу, фріланс, безкоштовні стажировки, вчи англійську
На початку праці в одній компанії писав ТК (працював QA) та у продукту була емблема під назвою «НУФ», ну я у віх Тест Кейсах замість «НУФ» написав «СМУРФ» (з мультику про гномів) це побачив кастомер, буде не дуже приємно
Пішла працювати за фахом вищу, де навчалась більше шести років. Втратила багато цінного часу, поки ледве виживала простим магістром архітектури із червоним дипломом та міжнародними винагородами.
Прийняв перший оффер який був
Не стрибав через дорогу на +500$
Не купив Біток по 200$ :(
Не купив біток по 1$ (в моєму кейсі)
видалив гаманець з бiтками(вже не пам’ятаю скiльки, але й одного б вистачило зараз), бо хз що з ними було робити в 2010 :(
Працював декілька перших років в маленьких компаніях замість лідерів ринку.
Думав, що коли буду заробляти $5k, то зможу на 1к жити, а 4к відкладати
Я так думав що при зарплаті в 4к можна буде 3к спокійно на машину відкладати
По факту 1-1.5к дійсно більш ніж достатньо на життя впродовж місяця на одну людину включно зі всіма доставками їжі + якийсь клінінг раз в місяць і т.д.
Зрозуміло, що в деякі місяці дні народження, собі щось купити типу смартфон новий, батькам щось треба тощо.
Але для базового абсолютно комфортного життя 1-1.5к вистачає у великому місті. Хіба оренда житла якась крута, ну нехай назбирається всі 2к. Але все одно далі ваша справа куди дівати решту 2-3к із озвучених сум в цьому коментарі)
Ну хз, лан ще доставка їжі, але з клінінгом одна людина точно справитися може )) Мені $1k цілком вистачає у Львові на сімю з
У наш час, як показує практика, вміння контролювати свої витрати, скілл значно більш корисний, ніж вічна погоня в колесі за «треба просто більше заробляти».
Я не так давно заходив до подруги в гості, вона була дуже мила й приємна, а потім спитала, чи немає в мене знайомих, які б хотіли зняти її квартиру, поки вона буде у від"їзді, бо вона їй дуже подобається, але платити за неї пусту кілька місяців вона не хоче.
Квартира коштує 900 баксів на місяць.
Ми живемо в одному місті, я плачу за свою 250.
Тож одному 1к буде вистачати, а іншому — то оренда)))
Погоджуюсь, тому я в своєму коментарі, враховуючи оренду, написав до 2к на всі базові щоденні потреби)
А в чому проблема? Я знаю що люди так роблять і норм себе почувають. Якщо не замовляти лобстерів та нічних метеликів то 1к повинно вистачити без проблем.
Проблема в тому, що це так не працює, коли твоя базова цінність — це покращення свого життя
Так ты ж зачем-то откладывать хочешь — определись тогда что важнее, лол
Или сейчас потратить или отложить на то что хочешь
А можно пример как конкретно улучшается жизнь от траты денег больше 1К?
Від банального у вигляді гарного туалетного паперу та якісного чаю / кави до просто якісніших продуктів харчування.
>А можно пример как конкретно улучшается жизнь от траты денег больше 1К?
В Украине самые очевидные небюджетные траты — это одежда, стоматология, узкопрофильные врачи (вроде эндокринологов) и коммунальные услуги, если с жилищным управлением не повезло.
Особенно скандальной с моей точки зрения выглядит стоимость брендированной одежды, и прежде всего масс-маркета. Украина — это такой же швейный цех Европы, как и Таиланд, но при этом условный H&M в Украину ввозят как импорт и продают здесь втридорога. У нас приличный пуховик от Бенеттон, несколько пар левайсовских джинсов и какие-нибудь минимально приличные кеды вроде Лакосте или Адидас (не колекционки, обычные тапки, которые производитель считает основными в этом сезоне) будут стоить не
Скандальность состоит в том, что в стране, где 9 месяцев зима, нормальная теплая одежда из хороших материалов все ещё не является доступной для подавляющего большинства населения. У нас ноутбук или смартфон купить гораздо проще, даже если лапу сосешь, чем красивые, качественные зимние сапоги — причем не только по цене, но и по ассортименту. Люди выглядят у нас очень плохо не потому что им так нравится, а потому что при всем видимом товарном ассортименте большинство одежды, которая продается в магазинах, живые люди вообще носить не должны. (У моего друга-модника была даже теория заговора — он в какой-то момент решил, что к нам возят самую отстойную одежду в мире просто для того, чтобы люди чувствовали себя униженными и страдали.)
И скажите мне ещё, что куртка, платье или брюки, в которые просто не стыдно одеться, или зимние сапоги, которые не протекают после первого же попадания в сугроб, — это предметы роскоши.
Що за триндець ти тут написав...
зараз майже у кожному районі є відповідний державний орган який допомагає отримати зручний та теплий одяг та взуття. ще іноді бусіком підвозять щоб не заблукав, ще і бренди покруче ніж х-м, lowa, 5.11,
Покращувати для початку треба фінансову грамотність, щоб потім через
базова цінність — це покращення свого життя
шляхом проїданням всього заробленого.
Тільки в умовному вакуумі, коли ти живеш один і не маєш жодних інших зобов’язань.
В іншому випадку починається: в батьків стара хата, якій потрібен ремонт; я не був на морі 5 років; невже я не можу собі дозволити одну пару нормального взуття;
Я заледве зміг зупинитись на 2к витратах. Потім війна й знову витрачаю чи не все і це при тому, що не їм лобстерів і не маю справи із описаними жінками.
А всі навколо з зп <=1k$ прям живуть без зобов"язань одні і в квартирі з батьками на їх пенсію? В інших якось виходить жити на такі суми і пляшки вони не збирають. Деякі навіть з часом купують житло. А тут такі бідні айтішнічкі з 5к ніяк не можуть відкласти нічого бо знайдеться 100500 причин куди воно все дівається.
Через
Іди лікуйся, якщо не можеш нормально спілкуватись.
Є базовий факт, що із зростанням доходів збільшуються видатки.
Колись ти зрозумієш на власному досвіді, таке довести неможливо майже. Я був таким самим довбнем, який доводив, що мені 500 баксів вистачить на все.
Ти взагалі пробував проводити розрахунки вартості життя поза межами батьківського будинку?
Ось тобі простий приклад.
Оренда + комуналка + інтернет = 500 баксів.
Допомога батькам усереднено = 500 баксів (іноді 0, іноді 1000, але кожен місяць).
Якісна їжа (без лобстерів) = 150.
Підписки для роботи / життя / відпочинку = 100 баксів.
Здоров’я = 100 баксів в середньому особисто у мене.
Донати на армію — мінімум 500.
Інші витрати — 100 у середньому (транспорт, якісь дрібні непланові покупки тощо).
Ось так просто маємо 1950 на місяць.
Давай, економічний гуру, розкажи що мені прибрати звідси.
Є базовий факт, що із зростанням доходів збільшуються видатки.
Нет, это не базовый факт, это называется lifestyle inflation и обычно говорит о сомнительной финансовой грамотности
Я навів приклад своїх витрат. Давай, розкажи, що тут свідчить про погану фінансову грамотність.
Іди лікуйся, якщо не можеш нормально спілкуватись.
ти походу взагалі нічого не можеш, навіть в економіку...
Я був таким самим довбнем, який доводив, що мені 500 баксів вистачить на все.
тепер довбень який доводить що 5000 не вистачить на все, диви як ростеш.
Давай, економічний гуру, розкажи що мені прибрати звідси.
відповім твоїми ж словами
Колись ти зрозумієш на власному досвіді, таке довести неможливо майже.
А якщо не зрозумієш то так і постарієш бідним.
По факту відповісти можеш чи бла бла бла й далі будеш?
Я тобі навів свій середній кошторис на місяць. Чекаю на пояснення, що у ньому не так.
Є базовий факт, що із зростанням доходів збільшуються видатки.
Отут ви частково неправі, тому що насправді збільшуються не «видатки», а «бажання й можливості ці бажання задовольняти». Просто хтось є рабом своїх бажань і витрачає багато, якщо заробляє багато, а хтось вміє в самодисципліну і самоконтроль.
Люди, яких ви описуєте — це люди, які можуть безкінечно еволюціонувати, аж до рівня Ніколаса Кейджа, який заробляв мільйони і витрачав мільйони, а врешті решт спустив майже все що мав.
Люди яких я описую, це люди які зазвичай еволюціонують в архетип Кіану Рівза — живуть скромним життям, які б величезні доходи не були.
Я не кажу, що якийсь стиль життя правильний, а якийсь ні. Я кажу, що якщо ви відносетеся до однієї категорії, це не значить, що всі інші також до неї відносяться, а якщо не відносяться — то мають змінити свій стиль життя на той, який вам здається правильним.
Пишу це як людина, що заробляє звичайну сеніорську зп і легко вкладається у витрати до 1к на місяц, відкладаючи решту. І ваші аргументи щось не мотивують мене почати витрачати більше.
Сто відсотків. Маю знайомого який заробляє близько 5к і тупо все спускає. Бо хоче жити певно як голівудська зірка) Виглядає досить смішно, коли тіп який живе один і має речей аж три валізи все одно викликає клінінг, бо помити підлогу то не по царськи)
Дело может быть не в этом, а в том, что он банально больше денег заработает за это время чем на клининг потратит. Банально даже если просто отдохнет, а потом со свежими силами возьмется за работу, то это уже в плюс пойдёт
по перше, клінінг (на початок 2024) це відносно дешево
по друге так професійно як зробить людина за дві/три години ти не зробиш,
по трете я ціную свій вільний час, його і так небагато щоб підлогу мити.
так робота купити простіше, і митиме/пилососитиме кожен день
Робот пилососить неякісно, а миє ще гірше.
То у тебе хорошого робота не було )
Ну, робота, який би відставляв стільці, відсував крісла та дивани, протирав полички, мив сантехніку та вікна, самостійно полоскав ганчірку та викидав сміття з контейнера у смітник у мене дійсно не було.
по моєму досвіду робот херня (в мене три рокі робот був) в порівнянні з нормальним прибиранням
Так само живу не розкішним життям (як мінімум сам так думаю) у Києві, користуюся громадським транспортом (машину не маю не ремонтую не заправляю) але не вкладаюся у 1к і це притому що маю своє власне житло:
— допомога родичам 200
— англійська 250 (індивідуальні заняття з декількома репетиторами)
— комуналка, інтернет, телефон, якісь підписки і т.д 150
Додаємо сюди донати, одяг, продукти, фаст-фуд, кафешки, кінотеатри усілякі дрібниці і непередбачувані витрати то як правило 1.5к якщо виходило то це було прям впритик (і ще раз — своє житло, тобто не доводиться витрачати
P.S. Але коли ЗП була
Ну так не всі витрачають по 500 баксів на допомогу батькам ( ти їм кожен місяць ремонти робиш?) І не всі витрачають 100 баксів на ліки. Чого ти надувся як булька?
Людина пише, що типу всі зажрались, от і все. Як на це реагувати? Відірваність від реальності, це називається.
Уявіть собі, батькам теж потрібні ліки. У мене батько переніс важку хворобу кілька років.
Так, потрібно у старому будинку постійно щось ремонтувати.
То що, куди я просто так витрачаю гроші?
Всі ці критикани про те що хтось зажрався просто живуть в своїй бульбашці, в якій відсутні витрати й думають, що так живуть всі.
А всі навколо з зп <=1k$ прям живуть без зобов"язань одні і в квартирі з батьками на їх пенсію? В інших якось виходить жити на такі суми і пляшки вони не збирають.
Ну да, якось живуть.
Економлять на їжі. Сосиски-макарони, з приправи — дешевий хімозний майонез. Дітей в хорошу школу не віддаш. Машина — найдешевший корч за 5к ні то на який копили останні 10 років. Це якщо машина взагалі є. Житло — бабусин успадкований хрущ, в якому робився ремонт шматками по ступіню відкладання грошей, і це з набраними по знайомим боргами, які віддавать ще рік чи два.
Ви походу сильно відірвались від реальності в якій живе пересічний українець.
Економлять на їжі. Сосиски-макарони, з приправи — дешевий хімозний майонез
ну тут не треба, вже давно доведено що корисна їжа дешевша за всякі напівфабрикати і їжу з доставок. Якщо купляти все органік за оверпрайс і запивати коньяком хо то звісно що одної зп буде мало.
Ви походу сильно відірвались від реальності в якій живе пересічний українець.
та якраз навпаки, це наші сироїди відірвались від реальності якщо вам 5к мало, таких зп в Європі ще пошукати треба, хоча так послухати то там теж ніщеброди, але живуть і не ниють що їм мало 5к на макарони...
нормальна яловичина 350 грн за кг коштує, а на родину з 2 дорослих та 2 дітей це на один ужин з урахунком втрати ваги при готуванні, звісно макарошки плюс курка мехобвалки буде дешевше, але потім лікування буде дорожче
Курка для здоров’я куди краще за будь яку телятину і взагалі за червоне м’ясо, яке краще вживати
ну не усі страждають від подагри, і звісно треба різноманітно питатися. але курка яку не лячно їсти — домашня — коштує не набагато дешевше. рибка теж, щоб не трічи перемерзла горбуша то вже під 400 за кг
щоб не трічи перемерзла горбуша то вже під 400 за кг
Нормальна черовна риба
«Домашняя курочка» — это такой лол. Ты там нажрешься препаратов в огромных концентрациях, которые никем не контролируються.
я у селі живу і купляю у перевірених сусідів, з мінусів що нема коли забажаєш, за пару днів тре замовляти
Хто писав, що 5к мало? Тобі платять за дешеву маніпуляцію чи що?
Людина написала що було помилкою вважати, що значне збільшення доходів не принесе збільшення витрат. А ти почав тут ходити й розповідати, як всі зажрались.
Я тобі навіть свій «зажравшийся» кошторис на місяць навів, в якому 0 лобстерів, доставок, алкоголю, цигарок, бензину тощо. І це 2к майже.
Ті кого ти тут лайном поливаєш що вони типу зажрались, вийшли здебільшого із бідноти. І о жах, але так буває, що коли ти виходиш із бідності то починаєш вирішувати ті проблеми, про які раніше навіть думати не міг, а це, О ШОК, не безкоштовно.
це той чувак який на касі працював і горів за дорогі сири, став старшим касиром і зараз на доу
Ти мабуть той свічер піценосец, який нарешті побачивши гроші вже не може зупинитись, поки все не проїсть.
І схоже що будь-який старший касир відкладає більше ніж типічний сироїд на доу.
вгадав, десь у 1995 році свічнувся з студента і продовжую діяльність, а що робити, усі солодкі посади старших касирів зайняти розумниками типу тебе, тому через силу їм чорну ікру, лобстерів та катаюся на дорогий тачці, бо якось треба себе розважати
Видно бідність з голови в тебе так і не вийшла.
зрозумів, що усі багатії-ухілянти за 4500 злотих горбатяться на касі у бедрьонці
найдешевший корч коштує 2-3к, а не 5к) За 5к це вже відносно нормальна машина
2-3к це вже не корч а металолом.
А 5к це якраз корч.
Ну ладно, інколи, якщо хороша карма і дуже повезе, можна взяти щось пристойне за 6-7к.
Пару місяців назад хотів купляти машину, на авторіа притомних варіантів седанів до 10 тисяч взагалі майже немає.
І це я ще дивився щось простеньке, таке про що тут на форумі соромно розказати)
Звичайно, у кожного є знайомий, який купив свого срача за три копійки, і буде розказувать що це пушка, а не машина. Але ж всі розуміють в якому воно стані.
Зрозумів що це повна лажа і треба піднімати бюджет, або і взагалі купляти нову
ще нема гарного вибору кузовів тарга та діліжанс, седан зараз не самий популярний клас
В тому і справа, що навіть седанів немає притомних, я вже не кажу про кросовери
Якщо подивитись на вулиці, я бачу що седанів більшість, хз що тоді зараз популярне
Кому зараз потрібні седани? Всі беруть кросовери
От я і не брав седан)
Я до того, що ринок б/в автівок геть сумний, одні корчі
У Києві в
Что-то на крысином
Не купуйте на лоу, завжди чекайте хайїв бо тільки так чесний вор має робити
Дай угадаю, в ломбарде покупать не противно? :)
Ніт, а чому має ? А на ебей можна чесному вору ? А на базарі ?
Припустимо, ми про велике місто (Харків, Львів, Одеса, Київ)
Якщо дітей нема, то скоріш за все так (якщо без хворих та форс-мажорів).
Якщо одна дитина, it depends (чи своя хата, стан здоров’я і тп)
Якщо 2+ то навряд чи (з власного досвіду), це без врахування допомоги родичів чи ще щось таке. Зазвичай при низькому прибутку воно так і є: їжа з села від родичів, якісь речі, навіть гроші, просто тобі ці люди про це скажуть.
Це не помилки, а наївні фантазії
до речі, коли з’являється квартира — так можна і це комфортно) звісно на теренах неньки
в свій час навіть з 10к жив собі на 1.2к і не тужив.
Правда не буду лукавити, було таке, що місяць вкинув 3к в якісь витрати, але потім знову повертався до 1к
п.с не рахую донати, туди стабільно йде 1k/місяць, але це не про витрати, принаймні не витрати які впливають на твоє життя і на момент з зажратістю (але звісно не дасть можливість відкладати 4/5 як ви сказали)
50/50 теж непогано
Головне хоч щось відкладати
Дякую всім за поради. Думаю, скоро відкрию свій курс фінансової грамотності, запрошую всіх бажаючих
на одного та легко з сімей так не вийде
А я може й менше косаря витрачав, бо коли було 5к — вже купив собі квартиру: коммуналка багато не бере, а навіть на доставках їжі на одного уходило десь як на продукти для двох.
Єдине що порушувало планомірне відкладання — то машини купував, то в відпустки по
Пішов спочатку адміном а не програмістом, по там зі старту давали втричі більше
жиза! Теж почав з адмiна пiсля унiверситета, через 4 роки свiчнувся, але треба було ранiше
Yevhen Radionov
Ювженко Денис
Dmytro Trofimchuk
Anna Horodchenko
Andrii Prasolov
Vitalik Berezovsky
Ponomarenko Grygoriy
Anton Khristiansen
devv
Александр Енотов
Misha Brazhnikov
Yuriy Sorokolat
Eric Cartman
Magellan
Oleksandr Kyetov
Dmytro Bondarenko
Alex
Vitalii D
Alexander Unger
Капинос Даниил
Бартоломео Россі
Dmytro Bondarenko
Tymchyshyn Vitalii
Дмитро Борисенко
Владимир Прутян
Eugene Koval
Андрій Сироїжка
Curious Observer
Pavlo Melnikov
Makarenko Oleksandr
Катерина Заворотна
Volodymyr Yefremov
Emma Orlova
Roman
Emma Orlova
Sydorenko Oleg
Sergey Shafiev
Makcuk nporpamicta
Slavik Savko
Alex Shestopalov
Rostyslav Bondarchuk
Рахіт Срінавасович Кумар
Oleksii
Maxx
Artem Ivasenko
Персі Джексон
Andy Warhol
Mykhailo Gordienko
Max Kakliuhin
Vladislav Lybachevskiy
flyman
Dmytro
Philip
serhii
Dmitry
Olena Sharovar
Maxx
Vitalii D
Dmytro
Sergius von Bielersee
Max Kakliuhin
Curious Observer
Vladyslav Kuzmenko
Denis Dodukalo
Ювженко Денис
Sergius von Bielersee
Юра
Павло Пожетнов
Kirill Klyushnik
Iryna Yung
NoNameNoSecondName
roman maschak
Владислав Фурдак
Denis Dodukalo
Yevhen Radionov
Viacheslav Pavlov
Afterlife
Makcuk nporpamicta
Oleksandr Viter
Персі Джексон
Dmitry Bugay
David Raker
Kachko Alexander
Олег
Найкращі коментарі пропустити