Висока зарплата за нецікаві задачі — наскільки це може бути проблемою? Обговорюємо 🤔

«Я отримую так багато грошей за роботу над дрібними проблемами», — на перший погляд, звучить, наче мрія.

Але ось співробітник Google вважає це своєю проблемою. На Blind він поділився думками про те, що професійно хочеться займатися складнішими тасками, але водночас на новому місці роботи він ризикує не отримувати такої високої зарплати, як зараз:

Я відчуваю себе спортивним автомобілем, що застряг у місцевих вуличках.

А чи можуть вас демотивувати нецікаві таски попри високу винагороду за них? Якщо ви вже мали схожий досвід, розкажіть, чи змінювали місце роботи через це?

👍ПодобаєтьсяСподобалось3
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Я помітив (поспілкувавшись буквально з сотнями людей за 10 років роботи програмістом), що в основному від цієї проблеми страждають люди, які ніколи не працювали десь ще окрім класичних ІТ компаній. Люди ж, які перед ІТ працювали на заводах, у лікарнях, в учбових закладах, у бібліотеках, у готельно-ресторанному бізнесі, у будівельній сфері, в армії, у морі і т.д. можуть порівняти роботу в ІТ з, перепрошую, «справжньою» хардкорною роботою і на цьому контрасті робота в ІТ це буквально дитячий садочок, де нас мало не в дупу цілують, тільки б ми виконували свої обов’язки.

Більшість інших сфер роботи в Україні — це просто пекло, як з точки зору зп, так і з точки зору відношення керівництва/замовників до підлеглих/рядових виконавців.

Спробуйте своїм знайомим, які працюють не в ІТ сказати, що вас задовбало отримувати великі гроші на дрібні задачі і подивіться на їхню реакцію та послухайте їхні історії з життя і роботи.

Краще багато грошей за роботу над дрібними проблемами, ніж мало грошей за роботу над дрібними проблемами =D

Я працюю більше 10 років розробником. Про які цікаві задачі ви кажете? :)

Мене відверто забемпали всі ці спринти, грумінги, пленнінги, сторі поінти, та цікаві задачі, які потім обрізаються по срокам тому що реліз треба швидше.

Наразі, стабільна висока винагорода і фулл ремоут, це найважливіші складові роботи.

А цікаві задачі — це асоціюється з квитково конфетним періодом відносин у парі закоханих.

Висока зарплата за нецікаві задачі

опис всього айті, як такого...

Всі ці історії про «цікаві задачі» можна слухати перші 5 років, а потім стає пофіг: я готовий совати кнопочки зі сторони в сторону хоч рік підряд аби гроші платили, життя дуже сильно насичене й поза айті

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Як і багато циніків в цій темі теж думав, що аби гроші платили. Знайшов роботу в продукті, все здавалося буде ідельно, продуктова компанія, по грошам все ок, бенефіти, але проект виявився таким трешаком, що навіть фізично тяжко було почати працювати над новою таскою. Хоча до цього було більше 10 проектів, класних і повне лайно, але ось таке я вперше зустрів. 3 місяці промучився і втік звідти, ну його нафіг. А так да, ще півроку тому також казав би, що аби платили, а що робити неважливо, допоки не зустрів таке. Так що не все вимірюється грошами, на власній шкурі дізнався

А так да, ще півроку тому також казав би, що аби платили, а що робити неважливо, допоки не зустрів таке.

Мне колись до одурі здивував один колега, який сказав що якщо б йому платили більше — він би погодився туалети в офісі мити замість програмування! Можливо йому справді настільки потрібні були гроші — але якщо зарплати ІТшника вистачає — навіщо я б переходив на неприємну роботу за більші гроші? Хіба що якийсь «вахтовий» метод: місяць виконуєш огидну роботу в жахливих умовах — проте потів 2 місяці взагалі не працюєш.

Туалети мити — це фізичний труд, можна звикнути й робити на автоматі, паралельно «мріяти про велике», або планувати відпуску, якщо платити більше будуть ніж за програмування. Програмування — навіть монотонні таски поребують розумової діяльності. Мозок заставити думати про щось конкретне коли він не хоче набагато складніше.

А в чому саме був трешак? Люди навколо, проблеми з процесами, технології на проекті? Просто цікаво порівняти, чи в мене вже трешак, чи ще ні, коли, наприклад, деви мають збирати бізнес вимоги по задачам, або комунікація між сусідніми взаємозалежними один від однієї командами майже нульова))

Чудово вас розумію.

Саме подібний досвід, на мою думку, і призводить до так званого вигорання.

З іншого боку, знаю людей, що навпаки кайфують від подібних проєктів: трохи мазахізму і, головне, прагнення впорядкувати хаос. Бог у поміч, але то не для мене)

У тебя, наверное, нет семьи, которую нужно кормить

Як і багато циніків в цій темі теж думав, що аби гроші платили.

Попробуйте позаниматься тем же самым, но без денег
о резултьтатах сравнения напишите тут

а ваша галя — балувана ©

Скучные задачи вылезут боком на интервью как только начнут спрашивать что-то не банальное, потому принципиально не соглашаюсь на такие проекты.

часто до інтерв«ю ще потрібно пройти коділіті, а там «цікаві задачі», нуну

Готов работать дворником или переписывать от руки словарь за ставку +30% к нынешней з/п

А я готовий не працювати навіть за теперешню ставку :-)

Всі ці історії про «цікаві задачі» можна слухати перші 5 років, а потім стає пофіг: я готовий совати кнопочки зі сторони в сторону хоч рік підряд аби гроші платили, життя дуже сильно насичене й поза айті

я готовий совати кнопочки зі сторони в сторону хоч рік підряд аби гроші платили

Колись через 10 років, коли твоя зарплата сягне умовних $10К на місяць — ти пригадаєш як у свої золоті 22 роки ти за ці 10К ти 10 місяців совав кнопочки зі сторони в сторону. І зрозумієш, що продав свої молоді роки за гроші, які зараз заробив би за декілька місяців.
Ти знову пригадаєш себе 10 років тому і будеш думати про те, що ти міг тоді робити, якби у тебе було більше вільного часу — а тепер вже не зможеш. Час безжальний — він може надає більше досвіду, кращу посаду, більше грошей — але відбирає набагато дорожче: близьких людей, здоров’я, молодість, можливості.
Тому я завжди писав що гроші — це найбільший обман у житті! Коли безціні часи свого життя ми міняємо на папірці. І, як дурні, сподіваємося що за ці папірці потім купимо краще життя.

хто заважає паралельно робити петпроекти і там набивати руку в тому що трендово(цікаво), щоб не було «мучітєльно больно за бєсцєльно прожитиє годи»?

Тому я завжди писав що гроші — це найбільший обман у житті!

хто зважає оцінити трейдоф, та в який момент «встать і вийті іс ряда вон»

набивати руку в тому що трендово(цікаво), щоб не було «мучітєльно больно за бєсцєльно прожитиє годи»?

it feels so wrong on so many levels, I can’t even begin.

як у свої золоті 22 роки ти за ці 10К ти 10 місяців совав кнопочки

От навіть зараз я не дуже розумію, які у мене були кращі опції аніж пертись в айті за сованням кнопочок, звісно якщо не марити теоріями типу «треба було самому винайти біткоїн/фейсбук/теслу разом узяті».

Час безжальний — він може надає більше досвіду, кращу посаду, більше грошей — але відбирає набагато дорожче: близьких людей, здоров’я, молодість, можливості.

Саме тому у мене зараз робота по контракту максимально намагається торкатись «пассивного доходу»: тобто працюю на необхідний мінімум, а весь інший час відводиться на щось більш приємне чи перспективне.

В молодости очень хотелось купить себе и то, и се, но денег не было. Теперь деньги есть, но покупать уже ничего не хочется.

ти пригадаєш як у свої золоті 22 роки ти за ці 10К ти 10 місяців совав кнопочки зі сторони в сторону

Так именно то, что ты в 22 года направлял все свои когнитивные навыки на изучение технопоебеней и обеспечило тебе через 10 лет эти самые условные 10к, разве нет? У нас же тут не за просиживание штанов перед компом платят...

Ти знову пригадаєш себе 10 років тому і будеш думати про те, що ти міг тоді робити, якби у тебе було більше вільного часу — а тепер вже не зможеш.

Вспомнишь. Я себя вспоминаю. Но через 10 лет у тебя будет больше возможностей делать всё тоже самое, что ты делал в 22, если ты сбавишь темп до минимума и перестанешь сушить голову технопоебенями дальше.

що за ці папірці потім купимо краще життя

Ну жизнь не купим, а более спокойное будущее и комфорт на старости лет — купим. Твоя ошибка в том, что ты зарабатывал деньги бесцельно. Была бы у тебя цель обеспечить себя пассивным доходом изначально, ты бы по выходным разбирался бы куда можно инвестировать, чтобы себе этот пассивный доход обеспечить, а не собирал бы на счету фопа огромную гривневую котлету, которая постоянно обесценивалась.

направлял все свои когнитивные навыки на изучение технопоебеней
по выходным разбирался бы куда можно инвестировать

З таким ***єнним життям вийшов би у вікно ще на першому році — не дожив до FIRE.

це чисто твоє суб"єктивне бачення, скільки років Соросу, а Баффету? Недавно Рокфелєр відкинувся, теж не молодий.

Ты старше меня лет на 20 минимум, а жизни не так и не понял. Неужели для тебя все эти годы чей-то бизнес (который ты ненавидел) был важнее собственного кармана?

Я не могу себе представить, чтобы я думал о проблемах проекта, когда у меня на фопе или под матрасом сгорают от девальвации и инфляции мои кровно заработанные. Если у тебя настолько большая нагрузка на работе, что ты в не состоянии даже на выходных почитать пару статей с популярных финансовых ресурсов типа форбса/минфина/финанса, чтобы понять куда тебе двигаться, то нужно для этого отпуск взять, чтобы разгрузить от технопоебеней голову и освободить когнитивный ресурс для решения реально важной проблемы собственного благополучия.

не дожив до FIRE

Ты все эти годы и так по нему жил (в самоограничении потребления), а вот профитов от FIRE в виде пассивного дохода до конца жизни, ты не получил. По сути бесплатно пострадал.

По сути, десятилетия бесцельной гребли... Ну хоть бы однушки скупал, для этого вообще никакие знания не нужны, сайт открой с недвижкой в радиусе 1 км от метро и скупай.

Ну хоть бы однушки скупал

і де б він купував, в себе на Салтовці? то тут би ще більше бобрового песимізму

Ты старше меня лет на 20 минимум, а жизни не так и не понял.

Може тому що старіше — тому життя і бізнес розумію по-іншому. Для мене «бізнес» — це «нові рузьки» з 90х: хамоваті «братки» які вважали себе королями життя, я звичайних людей — лохами та бидлом. Я ненавидів бізнесменів і їх стиль життя: усю цю розкіш на показ, зневагу до усього окрім грошей. Ніколи я не мріяв стати таким «бізнесменом» — падонком, навіть якшо б мені гроші з неба впали!

Если у тебя настолько большая нагрузка на работе, что ты в не состоянии даже на выходных почитать пару статей с популярных финансовых ресурсов типа форбса/минфина/финанса, чтобы понять куда тебе двигаться, то нужно для этого отпуск взять, чтобы разгрузить от технопоебеней голову и освободить когнитивный ресурс для решения реально важной проблемы собственного благополучия.

Може і слушна порада. Але насправді вона ідентична наступній:

Якщо у хірурга занадто мала зарплатня і не вистачає часу аби на вихідних вчити JavaScript — то треба взяти відпустку і замість усяких медичних статей — завантажувати мозок ІТшною технопоєбеней аби свічнутися в ІТ і вирішити проблему чим годувати родину.

Слушно? Але якщо людина свідомо не обрала ІТ професію — то їй буде дуже важко примушувати себе вчити мови програмування! Так само якщо фінанси і бізнес ніколи мене не цікавили — мене буде дуже важко примусити себе розбиратися у цьому замість відпочинку. Тим більше що я не збираюся потім «свічнутися»: фактично це як отримувати другу фінансову освіту, не полишаючи ІТ (де навчатися треба постійно).
Насправді я таки маю деяке уявлення про економіку і фінанси. От тільки якщо невдалий проєкт в ІТ буде коштувати тобі часу та нервів — то експерименти з інвестиціями будуть коштувати тобі реальних грошей! Чи довірив би ти свої гроші приятелю, який прочитав декілька розумних книжок і хоче спробувати? То чому якщо я сам прочитаю ці книжки — то отримую якийсь прибуток, замість втратити багато грошей?

не могу себе представить, чтобы я думал о проблемах проекта, когда у меня на фопе или под матрасом сгорают от девальвации и инфляции мои кровно заработанные.

А які варіанти існують в Україні? Якщо не брати невелике вікно (декілька років) можливостей коли можна було інвестувати в акції (і ще треба було вчасно вийти з них до кризи!) — то куди можна було інвестувати гроші не маючи багато часу за ними наглядати? (чи може довірити свої гроші «спеціалістам» з IPlan ?).

Ну хоть бы однушки скупал, для этого вообще никакие знания не нужны, сайт открой с недвижкой в радиусе 1 км от метро и скупай.

Очевидний варіант. Одну таку хату аби здавати я таки встиг прикупити. У Харкові. За кілька років до війни. Продавав у 2023 — пішла десь за пів-ціни бо не міг довго чекати (так само і моя основна квартира у Харкові, яку купував років 10 тому). Але і до цього: знайти квартиру, купити, ремонтувати якщо треба, знайти квартирантів — це зовсім не «пасивний прибуток».
А крім квартир що? Депозити? Були і вони у різних банках — деяким «луснувшим» так і «простив» бо не хотів витрачати час розбиратися куди їх там перевели і ходити знімати по 1000 на день.

Ты все эти годы и так по нему жил (в самоограничении потребления), а вот профитов от FIRE в виде пассивного дохода до конца жизни, ты не получил. По сути бесплатно пострадал. По сути, десятилетия бесцельной гребли...

Про що неоднократно «скиглив» на ДОУ — чесно писав що гроші — це наібалово і продаж власного життя.
І тут неодноразово вже обговорювали що «пасивний прибуток» — це міф! Аби успішно займатися інвестиціями і отримувати дохід хоч якось достатній для життя (хай $1000 на місяць) треба: мати непогані і сучасні знання у фінансах (не 2 книги прочитати), мати початковий капітал хоч би у $100К, постійно слідкувати за своїми інвестиціями, вміти передбачати кризи (а вони — кожні декілька років) і правильно реагувати.
Враховуючи що на галерах з людини вичавлюють 200% можливого (через що і вигоряння) — я не бачу можливості поєднувати фулл-тайм роботу, інвестиції ще й хоч якийсь відпочинок.

Деньги не приносят счастья!
Деньги не мотивируют!
Деньги — это проданные часы жизни, которые не вернуть!

Це я написав у профілі на ДОУ 10+ років тому — життя тільки підтвердило це.

Деньги — это проданные часы жизни, которые не вернуть!

Але ж ти не можеш зупинити час, він так чи інакше пройде, чи будуть в тебе гроші чи ні.

Аби успішно займатися інвестиціями і отримувати дохід хоч якось достатній для життя (хай $1000 на місяць) треба: мати непогані і сучасні знання у фінансах (не 2 книги прочитати), мати початковий капітал хоч би у $100К, постійно слідкувати за своїми інвестиціями, вміти передбачати кризи (а вони — кожні декілька років) і правильно реагувати.

Так, отримати 12% річних пасивно неможливо, але 6% — можна. Звісно, мова йде не про FIRE, а про збереження «проданих годин життя» © від інфляції та ще трошки отримати зверху )

Щоб отримати в середньому 6% протягом 20 років, достатньо інвестувати в ETF (диверсифіковані портфелі акцій). Вони бувають різні, диверсифіковані як географічно, так і за галузями, або відображають певний фондовий індекс (Dow Jones, NASDAQ, DAX40). Найпопулярніші з них, наприклад, MSCI World (1480 акцій) або S&P 500 (500 акцій у США). Тобто це індекси, і є відповідні ETF.

Так, під час великих криз акції просідають, але протягом 20 років ніколи не сталося такого, щоб зберігати гроші під матрацем було краще. Курси можна переглянути за посиланнями:
www.finanzen.net/index/s&p_500
www.finanzen.net/index/msci-world
(перейдіть на «max», щоб переглянути курси з 90-х років).

Дісклеймер — я мало що в цьому розумію, робить все на свій страх і ризик.

Німці часто інвестують у ETF через так званий «шпарплан» — у будь-якому німецькому банку з депо є така опція, що означає автоматично інвестувати кожен місяць певну суму у ETF (200-300 євро). Створили шпарплан та й забули про нього — одна з найкращих стратегій )
Ну, можна також інвестувати в облігації держав. Вони захищені навіть від банкрутства банку, оскільки банк має лише папірець, що якась Норвегія заборгувала вам гроші. Але там 6% не отримати, якщо це стабільні держави зі стабільною валютою.

Так, під час великих криз акції просідають, але протягом 20 років ніколи не сталося такого, щоб зберігати гроші під матрацем було краще.

По-перше можливість інвестувати в ETF в Україні з’явилася не 20 років тому. І, наскільки розумію, під час війни вона знову заблокована.
Порахуємо: аби нормально жити в Україні (FIRE) — треба хай $1000 на місяць (враховуючи власне житло). Це $12К на рік. 6% річних — отже треба інвестувати $200К. Якщо бути синьйором і відкладати $4К на місяць — можна назбирати за 50 місяців — це десь 4+ років. Якщо ще порахувати власне житло (хай економ) — це ще $50К.
Отже аби досягти FIRE треба стати ІТ синьйором і щонайменше пропрацювати 5+ років на галерах. Що цікаво: приблизно такі розрахунки я робив років 15 тому! Що через 5 років зможу покласти гроші на депозит — і жити на відсотки.
АЛЕ: це ж Спарта Україна! Тут кожні 5 років якщо не Майдан — то війна. У мене були квартири у Харкові — і що тепер? Радий що продав хоч за пів — ціни, бо за умовами «миру» Парашка як мінімум забере Харків собі.
Аби жити на Тенеріфе (маючи власне житло) треба вже як мінімум $2К на місяць (це — чистими). Отже якщо можна стабільно розраховувати на 6% від ETF — то треба інвестувати вже $400К (а краще — пів-ляма). Якби знати яка гепа буде — я теоретично міг би встигнути заробити ці гроші за 10 років до війни!

Радий що продав хоч за пів — ціни,

якщо ти вірив обрубати всі мости назад, то О.К.
але чому пасешся на укрофорумі, інтегруйся в нове суспільство а про це забудь
ось недавно переглянув відео, думаю трохи в тему життєвих цілей та страхів
www.youtube.com/watch?v=SR3p5SrCZ90

Порахуємо: аби нормально жити в Україні (FIRE) — треба хай $1000 на місяць
...
Аби жити на Тенеріфе (маючи власне житло) треба вже як мінімум $2К на місяць (це — чистими). Отже якщо можна стабільно розраховувати на 6% від ETF — то треба інвестувати вже $400К (а краще — пів-ляма).
Звісно, мова йде не про FIRE, а про збереження «проданих годин життя» © від інфляції та ще трошки отримати зверху )

FIRE дуже переоцінений. Через рік-другий все одно захочеш на роботу. Не піляти власний пет-проект, а саме на справжню роботу — в команді та щоб робити щось корисне для людей.

Якби знати яка гепа буде — я теоретично міг би встигнути заробити ці гроші за 10 років до війни!

Тільки треба не так — наскірдував багато та потім вклав разово в ETF, бо момент купівлі — це теж ризик, можно спіймати пік як перед дот-ком крахом (нагадує AI-hype зараз) та років 10 дивиться на червоні цифри в депо. Краще як німці, кожен місяць потроху вкладати.

Через рік-другий все одно захочеш на роботу.

Ха! Ни в жизни! Куплю яхту, уйду в кругосветку и стану охотиться за затонувшими сокровищами. Ни строчки кода за деньги больше!

Через рік-другий все одно захочеш на роботу.

Ха! Ни в жизни! Куплю яхту, уйду в кругосветку и стану охотиться за затонувшими сокровищами.

Ну так я ж і кажу — рік-два тобі на кругосветку. Повернешся і знов почнеш робити )

Може тому що старіше — тому життя і бізнес розумію по-іншому.

Так ты все эти годы отработал на этот самый бизнес. Сначала на таких вот братков, а потом уже на галеру, которая не далеко от братков ушла в вопросе соковыжимания жизненных сил из рабов. Выходит, помогал тем, кого презираешь.

Слушно? Але якщо людина свідомо не обрала ІТ професію — то їй буде дуже важко примушувати себе вчити мови програмування! Так само якщо фінанси і бізнес ніколи мене не цікавили — мене буде дуже важко примусити себе розбиратися у цьому замість відпочинку. Тим більше що я не збираюся потім «свічнутися»: фактично це як отримувати другу фінансову освіту, не полишаючи ІТ (де навчатися треба постійно).

Нет, не так. Выбор профессии не означает, что на все остальные сферы своей жизни нужно забить болт. Я не говорю быть биржевым трейдером, бухгалтером, финансистом, овладевать ещё одной профессией, я говорю почитывать финансово-популярные ресурсы типа форбса или минфина. Где без задроченных цифр и огромных экселин тебе на рабоче-крестьянском подадут информацию что происходит в США, Европе и Украине. Чтобы крах очередного банка или внезапное падение ставки по депозитам для тебя не было громом среди ясного неба.

Можно, например, вести домашнюю бухгалтерию или повести самому ФОП (я делаю и то и то), чтобы не окукливаться в манямирке из технопоебеней, инфантильных галерных гребцов и компьютерных игр, а иметь контроль над своими финансами и чуток высовывать нос из айтишного пузыря в реальный мир.

Насправді я таки маю деяке уявлення про економіку і фінанси. От тільки якщо невдалий проєкт в ІТ буде коштувати тобі часу та нервів — то експерименти з інвестиціями будуть коштувати тобі реальних грошей! Чи довірив би ти свої гроші приятелю, який прочитав декілька розумних книжок і хоче спробувати? То чому якщо я сам прочитаю ці книжки — то отримую якийсь прибуток, замість втратити багато грошей?

Для меня ценность моего времени и нервов и ценность «реальных денег» абсолютно одинаковая. Для тебя, если бы ты вёл домашнюю бухгалтерию хотя бы, было бы точно также. Потому что зная стоимость твоего часа я рискну предположить, что реальные деньги, потраченные на эксперименты с инвестициями (читай, твоё обучение и получение опыта в реальных условиях), окупятся с лихвой либо будущими доходами от этих самых инвестиций, либо банально ты отобьешь эти деньги за несколько своих рабочих дней. Но только эксперименты — это должны быть эксперименты, а не вкатывание сразу на всю котлету. Взял какую-то комфортную сумму, поделил на 6 частей равных частей, например, типа это твоя зарплата. И раз в месяц по 1/6 суммы депозитишь на брокера, покупаешь акции. За эти обучающие полгода пока ты будешь наблюдать за своим портфелем и читать новости про компании разные, ты поднахватаешься. Если что-то потеряешь, не так обидно, ты же не всю котлету депнешь, а например десятую часть котлеты или вообще двадцатую.

А які варіанти існують в Україні? Якщо не брати невелике вікно (декілька років) можливостей коли можна було інвестувати в акції (і ще треба було вчасно вийти з них до кризи!) — то куди можна було інвестувати гроші не маючи багато часу за ними наглядати?

Ну из акций можно и не выходить во время кризисов. Вон Баффеты всякие не выходят. В долгосрок фондовый рынок растёт пока существует инфляция. Поэтому держать деньги в etf — это компенсировать инфляцию (сидеть в нуле), а держать деньги под матрасом — это понемногу их сжигать. Ну ты это и без меня знаешь.

Ну и рынок уже снова на хаях. Что после ковида он за полгода вырос до новых хаев, что после 22 года он за год компенсировал своё падение и сейчас новые хаи. Надо просто не нервничать — купил и держи. А чтобы не нервничать, покупать етфы на весь рынок или какие-то глобальные дивидендные компании, которые too big to fall и дают те же 5% дивидендов. Такого добра полно — табачка, топливо, real estate трасты. Красное всегда неприятно, но имея етф тот же, ты застрахован от банкротства и полной потери инвестиций. Ты единственное что теряешь — это время, которое потребуется на отрастание и какую-то упущенную выгоду по-сравнению с другими инструментами, более рискованными. Но раз ты рискофоб, то тебе туда не надо. Ты больше боишься потерять «реальные деньги», чем недозаработать. Таким как ты крипта та же самая противопоказана.

Очевидний варіант. Одну таку хату аби здавати я таки встиг прикупити. У Харкові. За кілька років до війни. Продавав у 2023 — пішла десь за пів-ціни бо не міг довго чекати (так само і моя основна квартира у Харкові, яку купував років 10 тому). Але і до цього: знайти квартиру, купити, ремонтувати якщо треба, знайти квартирантів — це зовсім не «пасивний прибуток».

Сдавай пустую квартиру. С кухней и сантехникой по типу западного мира. Бери залог хороший. Вписывай в контракт, что арендатор всё сам чинит, а ты компенсируешь по чекам из арендной платы. Я по такой схеме сдаю квартиру с 2020 года, у меня за это время там 1 раз сменился арендатор, он уже 3 года там с семьей живёт и со своей мебелью. Вероятность что дядя съедет невысокая, потому что найти квартиру без мебели в Киеве ему было очень сложно. А я по сути недозарабатываю 20% цены аренды в месяц, которые я бы мог зарабатывать сдавай я с мебелью, но и с амортизацией всей этой мебели дела не имею, квартиру не посещаю, ни за что не переживаю. Вот такое ноу-хау.

А крім квартир що? Депозити? Були і вони у різних банках — деяким «луснувшим» так і «простив» бо не хотів витрачати час розбиратися куди їх там перевели і ходити знімати по 1000 на день.

Нужно искать способы выводить деньги из Украины. Смотри как живут депутаты и власть имущие, задавай вопросы «почему-так» и повторяй за ними. Ты когда-то интересовался, а почему они все так бабки за границей любят хранить? Почему недвигу покупают там, а не тут? Надо всегда всё складывать по разным корзинам. Не гнаться за доходностью, не думать, что сейчас вот я тут серебряную пулю нашёл, залью всю котлету, буду жить всю жизнь и кайфовать. Потому что высокая доходность — это высокий риск. А в условиях Украины риск по дефолту между высоким и очень высоким. Что говорить, если национальная валюта в разы способна девальвировать? Неужели это не навело тебя на мысль, что может не надо все бабки в Украине держать? Плюс, раньше было проще с источником средств, можно было котлету нала вывезти за границу и там за нал купить что-то. Или положить на счёт в банке под проценты уже там.

А то что банкам простил — неодобряю. Своё нужно добиваться и забирать. Если накосячил, не экскапировать, а грести большой ложкой последствия, делать выводы. Проживать горе. Я бы реально ходил и по косарю снимал на обеденном перерыве или вообще среди дня. Ведь это мои деньги, моя жизнь, которую я на эти деньги обменял.

Враховуючи що на галерах з людини вичавлюють 200% можливого (через що і вигоряння) — я не бачу можливості поєднувати фулл-тайм роботу, інвестиції ще й хоч якийсь відпочинок.

Ну так может не надо работать, где выдавливают 200%? Начать с этого, а не с инвестиций? Ну типа, ты каждый день страдаешь от гребли, ненавидишь её, проект, но ради денег терпишь. Работаешь 20 лет на одном месте. Неужели там такие хорошие деньги выше рынка, что стоит того? Или страшно работу поискать? Я что-то думаю, что там какие-то суммы в пределах виджета доу и можно найти тоже самое либо на больше денег либо на меньше заебов, но ты почему-то не искал. Я, например, больше 100% из себя выдавливать не даю. Надо помнить зачем ты гребешь, зачем тебе эти деньги. Если деньги незачем, то и грести не надо. Тебе, судя по всему, последние лет 10 деньги были незачем.

Что до инвестиций — это возможно объединять, если не давать работе заполонять всю жизнь. Также и с отдыхом. Тут основной вред — от галеры. Как только ты перестаешь грузить голову технопоебенями, открывается сразу такой колоссальный когнитивный ресурс, что можно то инвестирование освоить на уровне профессии. Кстати, пока ты не работаешь, задумайся о том, чтобы подтянуть то, что ты не мог из-за галеры подтянуть. То же инвестирование — это прям важная и хорошая тема, а главное тебе будет полезной, когда снова устроишься на работу. Человек ты аскетичный, откладываешь дофига, поэтому ещё понадобится, дерзай.

Це я написав у профілі на ДОУ 10+ років тому — життя тільки підтвердило це.

Ну я не согласен. И своим длиннопостом пытаюсь разубедить и тебя. Это позиция инфантильная, что делать нечего, весь мир против нас, надо сложить руки и ничего не делать. Это путь по наклонной вниз.

Колись через 10 років, коли твоя зарплата сягне умовних $10К на місяць — ти пригадаєш як у свої золоті 22 роки ти за ці 10К ти 10 місяців совав кнопочки зі сторони в сторону. І зрозумієш, що продав свої молоді роки за гроші, які зараз заробив би за декілька місяців.

Есть подозрение, что если не совать 10 месяцев кнопочки за тіщу — то потом зп врядли будет 10к за месяц

все так, але я дивлюсь позитивно вперед, скільки всього ще можна прожити скільки важливого відчути.

вік він не зобовʼязує помирати прям зараз.

і гроші штука корисна, особливо якщо ти хочеш привабливо виглядати.

Колись через 10 років, коли твоя зарплата сягне умовних $10К на місяць

так вона не сягне магічним чинном до 10к якщо ти не будеш:

продавати свої молоді роки за гроші

Зараз багато таких які в 20 років гуляли, а тепер в 30 намагаються увійти в ІТ, а потім дивуються чому навіть джунами не беруть на 0.5к в місяць

О, памятаю потоп млосних історій про час з родиною перед ковідом. І різкий ріст сімейного насилля, коли ковід насильно збільшив час з родиною. Все це тупий булшіт для пабліків з цитатами. Ти завжди приділяєш стільки часу, скільки дійсно хочеш. Береш стільки можливостей, на скільки здатен. Маєш таке здоровя, яке в комплексі чинників маєш. Спогади через 10 років — всього лише галюцинації про кращу, неіснуючу, версію себе, а не обєктивна оцінка.

Для разработчика — вообще не проблема
Это скорее проблема менеджера, как простимулировать неснижение интереса и производительности в данной ситуации.

В поточній ситуації на ринку це точно не проблема. Якщо ти не топовий спеціаліст, який може перейти у будь-яку компанію та на будь-який інший проект. :)

Демоьивує поганий менеджмент і мікроменеджменет

Ну і робити роботу що робив 10 років тому
Кщо компанія срковижи алка то треба ліваки шукати щоб хоч рівень тримати

А так гроші не пахнуть і годувати сімю треба

срковижи алка

сраковижималка?
цікаво, що ж на виході

Це хибний обмін

є межа на винагороду і винагорода об’єктивна річ, але нема межі для нецікавих задач і нецікавість — суб’єктивна

Зі свого боку раджу перестати оцінювати «цікавість», скоріше рекомендую оцінювати метрику KPI WTF rate

WTFrate = BSamount/(Tperiod * CUSD)

Розмірність метрики с-1

Далі визначити свій допустимий рівень WTFmax , а ще можна диференціювати й робити висновки

Відповідно розраховувати винагороду як

CUSD = BSamount * (WTFmax/Tperiod)

На жаль кількість булшита наперед не може бути відома і є різний булшит, доведеться якось нормалізувати :( але загалом раз на тиждень нормалізованого булшита — це думаю вже верхня межа.

Оскільки стеля по ринку зазвичай відома, можна оцінити допустимий для себе рівень булшита і оцінювати поточний проект.

Можна взяти Tperiod = 2628288 в середньому секунд на місяць і BSamount = 4.

Cmax = β * WTFmax

Де:
— β = 657072 секунд — фундаментальна фізична константа
— Cmax = 10000 USD, залежить в принципі від ринку, візьмемо

WTFmax_Ukraine_2024 = 10000 / β = 0,0152190323 ≈ 0,015 с-1

Якщо перевищує — це дзвіночок, %USERNAME%

Можна ще оцінити для медіани за 2023 jobs.dou.ua/...​023-12&position=Senior SE

WTFmedian_max_Ukraine_2024 = 4738 / β = 0,0072107775 ≈ 0,007 с-1

походу напартачив з дробами :)
C = BS / (W * T) = β / W
W = β / C
β = 4 / 2628288

WTFmedian_max_Ukraine_2024 = 3,04380000E—10 c-1

Методика явно вимагає подальшого вдосконалення 🍺

константа швидікості поширенні булшіта у вакуумі не врахована

формула булшіт рейта булшіт макакокодера для булшіт задач на булшіт проекті в булшіт компанії в булшіт країні в булшіт світі в булшіт всесвіті

Я помітив (поспілкувавшись буквально з сотнями людей за 10 років роботи програмістом), що в основному від цієї проблеми страждають люди, які ніколи не працювали десь ще окрім класичних ІТ компаній. Люди ж, які перед ІТ працювали на заводах, у лікарнях, в учбових закладах, у бібліотеках, у готельно-ресторанному бізнесі, у будівельній сфері, в армії, у морі і т.д. можуть порівняти роботу в ІТ з, перепрошую, «справжньою» хардкорною роботою і на цьому контрасті робота в ІТ це буквально дитячий садочок, де нас мало не в дупу цілують, тільки б ми виконували свої обов’язки.

Більшість інших сфер роботи в Україні — це просто пекло, як з точки зору зп, так і з точки зору відношення керівництва/замовників до підлеглих/рядових виконавців.

Спробуйте своїм знайомим, які працюють не в ІТ сказати, що вас задовбало отримувати великі гроші на дрібні задачі і подивіться на їхню реакцію та послухайте їхні історії з життя і роботи.

Саме так!
Перед ІТ я встиг попрацювати охоронцем, слюсарем, навіть у літейному цеху. Моїм родичам «пощастило» працювати на типового «нового руського», який ставився до людей як холопів, яких він годує зі своєї панської милості.
Коли я потрапив до ІТ і відразу як трейні почав отримувати $100 на місяць — це було як диво. Жодна людина з моїх родичів стільки не отримувала!

Спробуйте своїм знайомим, які працюють не в ІТ сказати, що вас задовбало отримувати великі гроші на дрібні задачі і подивіться на їхню реакцію та послухайте їхні історії з життя і роботи.

Саме тому я 20 років працював на одному місці — бо з точки зору звичайної людини це просто якась «робота мрії» у порівнянні з їх важкою роботою за «кіло-гривні». Якби я звільнився — усі родичі вважали б мене бовдуром.
АЛЕ — усе ж таки робота в ІТ це «золота клітка»!
Бо це усе-таки робота, яка відбирає багато часу, яка потребує постійного навчання, де часто доводиться залізати в овертайм бо задача виявилася більш складною або просто менеджер наобіцяв дедлайн.
А ще робота в ІТ — це робота «головою», яка виснажує не фізично, а морально. І якшо після фізичної роботи людині може буде цікаво пограти в ігри, чи піти у паб, чи просто дивитися кіно ... То після 8 годин розумового напряга, після стресу що щось не виходить, працює не так — вже не хочеться жити, а хочеться тільки спати.
Факти доводять що більшість ІТшників, попре те що у них достатньо грошей на будь-які розваги, по будніх днях фактично не розважаються і можна сказати не живуть! Хтось намагається наздогнати у вихідні — але виходить що намагаючись по-максимуму розважитись у обмежений час він втомлюється вже від розваг! І у понеділок він знову виснажений, а не відпочивший на вихідних.
Відповідно потім постійна втома, вигоряння, зниження мотивації працювати — а отже поганий перфоманс і збільшення стресу від постійного цейтноту ...
Отже це тільки здається що робота в ІТ така проста і прибуткова. Капіталізм ніхто не відміняв і за заплачені кілобакси з працівника галери вичавлять 200% можливого. А як тільки втомишся — викинуть за борт.

бобер, в тебе попереду ще 30..50 років свідомого життя, що більше від часу коли ти відкинувся із вузівської лави, ти все аноніруєш з сумом на минуле, замість того щоб дивитися в оптимістичне майбутнє

50 років свідомого життя

для людини вже після 50 і здорової шанси перетягнути сотню 0.001-0.0001
en.wikipedia.org/wiki/Centenarian
причому чимало з тих, хто перетягують мають хоч «півкомплекту» дідів-бабів з довголіттям, тобто для інших цифри ще нижчі будуть

да ладно, років через десять на 3Д прінтері будуть друкувати кінцівки/печінки та інші органи, а там ще щось проти раку придумають

питання довголіття поза лімітами нашого тіла (120 років раз на всю історію виду) це як надрукувати на 3д прінтері оптимізацію потоків матерії та енергії токійської метрополії, а може і на пару порядків складніше

і це відкидаючи питання якості життя і незрозумілості що робіти з тріліонами нейронних звязків, чий стан в момент часу і є «я», завтра прокинеться інше «я»

Або книжки про Гаррі Поттера. Плюс-мінус така ж література про вигаданий світ і персонажів

Кісінджер дожив до 100 років, і прожив би довше, якби зайвого не плів. Навіть якщо брати до 50 притомне життя від закінчення вузу у 23 роки, це 27. 50+27 = 77
Тобто ще половина свідомого життя попереду, а людина скіглить, що жизнь прошла зря. Фу таким бути.

і це відкидаючи питання якості життя і незрозумілості що робіти з тріліонами нейронних звязків, чий стан в момент часу і є «я», завтра прокинеться інше «я»

Тесей всегда может построить себе новій корабль

ну для того я і написав про нейрони, навіть якщо «прості» задачі буде вирішено (типу повна заміна всього в тілі, що рано чи пізно робить «системний шатдаун», технологію вчасного реагування на будь-які зовнішні виклики типу бактерій і вірусфери і тп) питання континуальності «я» буде потребувати іншої математики, щоб навіть теоретично намалювати рішення, чи можна його буде наінженерити то інше (сумне) питання

а без континуальності «я» сенсу заморочуватися нема, треба мабуть шукати керовану колективну розумність і підключати ілюзії «я» до неї

а без континуальності «я» сенсу заморочуватися нема, треба мабуть шукати керовану колективну розумність і підключати ілюзії «я» до неї

В этом случае вы всё равно теряете своё «я» — нет разницы, вы копируете себя в новое индивидуальное тело — или в новое коллективное

зы ремарка: проблема, которую озвучивают тут — это продолжение жизни при помощи «копирования с уничтожением оригинала» — с точки зрения внешнего мира личность продолжает существтование и не меняется, с точки зрения оригинальной личности — она умирает
Хорошо рассмотрено в игре «Сома» (и там даже был термин «непрерывность»), а также в фильме «6й день» со Шварцнеггером

Роки життя це не просто цифри. Здоров’я втрачається навіть не лінійно — а експоненційно. Подивиться на спортсменів: 20 років — чемпіон світу, у 30 — вже не може повторити власні рекорди, у 40 — вже кінець кар’єри. І це люди, які слідкують за здоров’ям і яким доступні буль-які досягнення медицини.
Для комп’ютерного задрота усе набагато гірше: сутулість, зайва вага, підвищений тиск у нього ще зі шкільних часів. У 20 років він не спортсмен — а звичайний ботан — рохля...
У 40 років я вже почав сивіти. У 50 років — усі «радощі життя» пенсіонера: перераховувати хронічні захворювання вистачить на цілу сторінку. Важко знайти що б залишилося неушкодженим у тілі.
Можливо я і доживу до 70 років. Але спитайте своїх бабусь: скільки годин на добу вони відчувають себе добре у такому віці?

Сам не бачиш причини?
Проф. спорсмен\РПЗ розвиває переважно щось одне, а не гармонійно, тримаючись «золотої середини».

Проф. спорсмен\РПЗ розвиває переважно щось одне, а не гармонійно, тримаючись «золотої середини».

Професійний програміст теж розвиває переважно щось одне (пузо :)). «Золота середина» — це міф для буддійських монахів.

Залежить від фізичної активності, харчування і стилю життя.
Напр. в мене був період, коли змінив оточення та стиль життя, то похудав майже на 15 кг менше чим за рік, потім знову від"ївся, але не до попередніх значень, потім знову похудав, зараз знову набираю вагу, на літо буде наступна спроба худати.
fi202x.blogspot.com/2021/10/5.html

як ви з бюджетом 1700 на хавчік набрати зуміли? порушили 2й закон термодинаміки?)

З бюджетом 1700 у 2021 літом з підкормкою з дачі та лісу худав, а набирав зимою, коли бюджет більший майже в 2 рази на хавчик, основному вага плюсується на булочках «Малятко»

підвищений тиск у нього ще зі шкільних часів

це до речі цікавий момент, є відомий папер:

www.ahajournals.org/...​1.cir.0000019555.61092.9e

з якого можна побачити, що в штатах у хлопчиків біологічно нормальний для нашого виду тиск «починає закінчуватися» десь на переломі 9-11 років вже в 2002гому, саме в ті часи промисловість яка наповнює світ UPFом прискорилася і власне в штатах денний прихід калорій на людину попрямував до 3900 (для дорослих)
за подібних умов рідкісні проблеми з ренін-ангіотензиновою віссю (як іноді буває але відносно нечасто) можна викреслити зі списку і головною причиною вважати хронічне затруєння тіла надміром калорій

тобто проблема не айтішність і нердовість, обираючи малоактивний стиль життя треба контролювати енергію і конституцію тіла, а після закінчення росту — вагу і негайно прикручувати притік, бо потім буде важче

Професійні Спортсмени себе вбивають надмірними навантаженнями

спорт — хворому шкідливий, здоровому безкорисний

Плавайте побільше в морі (паралельно берегу на безпечній глибині), гуляйте часто біля моря, морепродукти, овочі, фрукти, якісна молочка. Це все ж є в Іспанії. Ваша фізіологія вам подякує.

Ви не враховуєте час та сили, які треба витратити на те, щоб опанувати програмування. Величезна кількість людей просто скажуть, що ви дурний і можна піти заробляти баригою, ріелтором і купою інших професій де треба язиком чесати. А потім оці люди приходять у ІТішечку ПМами та натягують свій світогляд на вашу роботу.

Також, як світчер, можу сказати, що все залежить не тільки від місця в яке ви пішли на роботу, а й від вас самих. Я пропрацював офіційно з трудовою книжкою на підприємствах близько шести років і з останньої роботи хотів піти через те, що мене задовбало дивитись серіали. З іншої сторони перші мої роботи з програмування були дичиною, де на співробітника кричали, що він обідав більше 15 хвилин, а на іншого, що він у туалеті був.

А ще після фізично важкого робочого дня, я з радістю йшов з друзями в бар і веселився. Коли почав програмувати за гроші, то після напруженого робочого дня я вже нічого не хотів.

Ви не враховуєте час та сили, які треба витратити на те, щоб опанувати програмування. Величезна кількість людей просто скажуть, що ви дурний і можна піти заробляти баригою,

забавная история, кстати
в начале (и чуть до) 2000х я был студентом и ботанил в програмирование, а к нам в общагу приезжали крутые барыги с Барабана (рынок барабашова в Харькове), в кожанках, на белой шохе
так они до сих пор в кожанках и на белой шохе

Ви не враховуєте час та сили, які треба витратити на те, щоб опанувати програмування.

не тільки в ІТ є правило 10К годин (еквівалент 5 років роботи 9..18)

Так, звісно, я про це прекрасно знаю. І про ці професії ті бариги, менеджери тощо так само кажуть, що воно того не варте.

100% Чомусь порівнюють нудні задачі з якимись «цікавими». А по факту поза айтішкою буде в рази складніше(але не цікавіше) і в рази менше грошей+купа відповідальності.
Наприклад в банку довелось самому писати макроси для своєї роботи такого рівня складності по логіці, що зараз на то б команда біеєв знадобилась. І «естімейтів» нема, просто треба на 8 ранку завтра)) І ціна питання—мільйони доларів, тестувальника за тобою нема.
Але і тут все весело стало в 2008, а потім в 2014му, коли роботи просто не стало. Ніякої по спеціальності.
Якщо підсумувати: «Радійте, що за нецікаві задачі покищо платять багато, потім платитимуть мало!»

Це буде проблемою для менеджера такого розробника) Бо нецікаві дрібні задачі з часом вбивають залученість, мотивацію та продуктивність. А великі гроші будуть тримати розробника в компанії. В результаті у вас будуть лоу-перформери на високих зарплатах.
А з боку розробника — все залежить від його амбіцій та жадібності)) Якийсь час точно пропрацює)

лоу-перформери на високих зарплатах.

що таке лоу-перформер?
це той хто з тіми яка тікає від тигра-людожера біжить найповільніше

лоу-перформер

Зазвичай людина яка не подобається його керівнику з будь яких причин. При бажанні можна зробити з кого завгодно. А бажання і не бажання залежать від купи факторів зазвичай від банальних інстинктів які дістались в спадок від хомо еректус. Більшість рішень люди приймають виключно на підставі інстинктивної поведінки, зокрема в груповій динаміці — принаймні за Зігмундом Фрейдом та пірамідою Маслоу.
Фактично в цих теоріях збудованих згори теорії Дарвіна збудований весь сучасний маркетинг. Що правді завжди є якийсь Сократ чи Джордано Бруно і послідовники, які наприклад кажуть що хорош з упаковкою і робити звалища з трильйонами тон сміття, чи викидати вуглець гігатоаннами. Але діє як бачимо так собі, тільки в освічених суспільствах типа Німеччини може бути партія зелених з рештою. Не освіченні суспільства і колективи будуть діяти передбачено і по формулі. Зокрема — молода керівниця-керівник, тех експерт у віці — конфлікт. Два керівника в одній команді — конфлікт. За великим рахунком людям не подобаються не такі як вони з будь яких ознак від — політичних бізнес стратегій, чи наукових переконань до примітивніших дискримінацій по статі, кліру шкіри, країни походження, не той університет закінчив і т.п.
А так то напевно є і ситуації невідповідності посаді через брак кваліфікації, які можна вирішити — а можна не вирішувати позаяк скажімо 3 мільйони резюме на рік і строки жмуть. Разом з тим найм сам по собі доволі коштовна штука. Можемо собі уявити скільки коштує найняти людину в Google якщо на одну посаду будуть робити по 4-5 співбесід, це при тому — що там по 5-6 раундів інтерв’ю. Тільки у відділку кадрів безумовно при цьому завжди є що робити і зарплатня відповідно.

По перше поняття «висока» у кожного своє. По друге з власного досвіду та от ще люди підкинули www.youtube.com/...​atch?v=RhgauhGQZfw&t=286s Коли сидиш в супортному болоті треба неспішно з нього звалити, а може навіть і спішно. Результати сидіння на спорті — якараз є велика вірогідність, що той проект на якому загруз і не розвиваєшся в бізнесі геть там десь прикриють і якраз тоді вже коли скоротили і там почали десь або переводити в дитячий садок а тобі вже сильно за 30 і ти дізнаєшся що в ІТ ше і як є персональні амбіції та пов’язаний з ним ейджизм, чи просто скоротили як непотріб — а на ринку вже усе по новому і знову вчитись ти будеш на загальних засадах як і джуніор. От тоді почнуться справжні проблеми, при чому усі ті овертайми з підняттями серверів по ночах та вихідних і т.д. усе це звісно виявиться твоїми власними проблемами за власним бажанням.
Взагалі існує така штука — що виявляється, що люди без спеціальних знань добутих освітою (тобто хтось передав свій досвід) чи досвідом не вміють правильно оцінювати ризики, навіть фінансові установи інколи. І часто те — що ми вважаємо ризиком з великими наслідками та великою вірогідністю насправді ними не є.
Ну і третя штука «виска зарплатня» це дуже субпроєктивне поняття. Джон Рокфеллер казав «Хто постійно працює — тому нема коли заробляти гроші». Для когось 10 доларів на день це багагато — а для когось 1 мільйон це мало.

Коли сидиш в супортному болоті треба неспішно з нього звалити, а може навіть і спішно.

якщо крім «відсидів від 9..5 і іпись воно конем», то може і так

На сапорті так майже ніколи не буває. Бойовий софт який використовують завжди з купою проблем. Індустрія влаштована так — що коли розробляють то зазвичай роблять то бігом, без розуміння 60% реальних вимог, залишають великий технічний борг, вставляють костилі і погано документують. Але потім в продакшені «вставай студент сессія». Реально супортна робота сама стресова з усіх і при усій її складності, на ринку ти сприйматимешся як низок-кваліфікований спеціаліст з супорту, тобто непотріб — що фіксив баги та фітчі дописував. Так влаштований бізнес, а особливо в тому самому Google. Тут як по дивитись особисто я без досвіду підтримки софта — не надавав би можливості робити розробки з нуля, щоб виникало розуміння потрібності робити софт який можна підтримувати.

1. сапорт сапорт рознь
2. треба вміти себе подавати на ринку

особисто я без досвіду підтримки софта — не надавав би можливості робити розробки з нуля, щоб виникало розуміння потрібності робити софт який можна підтримувати.

з таким підходом продукт може і не вийти, або вийти запізно, в любому випадку не буде що підтримувати

з таким підходом продукт може і не вийти

Тут не погоджусь, зазвичай погане або відсуне проектування і халатно зроблений бізнес аналіз виливається навпаки в ризики невчасного виходу продукта, в першу чергу тому що він банально не проходить тестування, тобто не проходе як валідація так і веріфікація. Тобто показали — стекхолдерам, а ті сказали — «що то за херня» і воно нікуди не пішло. Добре спроектований софт навпаки пишеться і тестується значно швидше за експериментальне програмування. Так само як і будівля і чи там міст краще будується коли є відповідний проект розрахунки та креслення — тоді є зрозумілі строки необхідні ресурси, матеріали обладнання, люди та бюджети. З мого досвіду найчастіша причина провалу ІТ проектів це якраз халатно зроблений початковий бізнес аналіз і проектування чи взагалі його відсутність, і овербеджет та провал строків вкінці. А без досвіду експлуатації мостів доволі складно спроектувати добрий міст — вийде або занадто складно і дорого (Скажімо Брукліснкій міст uk.wikipedia.org/wiki/Бруклінський_міст будували 13 років вийшовши в рази як зі строків так і з бюджету), або просто спочатку бревна покладуть — і коли по ним поїде самоскид з гравієм воно трісне, а далі машина директора вже провалиться у воду разом із директором.

тут палка в два кінці, або робиш по ТЗ під замовлення, або по скраму і викидаєш на ринок поки клієнти ще не встигли зайняти нішу

Хоча із школи відомо: «належним чином зформульовані умови задачі це 50% її успішного рішення»

Ну тобто коли знаєш як проектувати, то спроектуєш краше, і розробиш план робіт більш реалістично. Але якщо не маєш досвіду експлуатації та розробки — то не знаєш.
Це якраз про проект Брукліскій міст, до цього просто не було такого досвіду ні в кого. Просто з’явилась можливість таке збудувати та була наявна потреба. От і заклали 6 кратний запас по міцності, робили кесони та використовували дінаміт вперше, закінчилось урятуванням ситуації героїзмом із втратою здоров’я, були чисельні проблеми із логістикою, робили закупки в неперевірених постачальників які звісно дурили і постачали не якісний контрабандний товар тощо. Відповідно першочерговий бюджет 4,5 мільйони реально витратили 15,1 мільйонів, строки також були провалені в два рази. Був відкритий факт кесонної хвороби — але не з’ясовано як її уникнути. Так продукт в цілому був зроблений і він був і залишається дуже важливий для головного замовника — міста Нью Йорк Сіті (до цього це було два окремих сусідніх міста Нью Йорк і Бруклін). При цьому як проект — це безумовно був проблемний досвід. В ІТ у нас часто типові проекти мають такий досвід.

«Я отримую так багато грошей за роботу над дрібними проблемами», — на перший погляд, звучить, наче мрія.

Але ось співробітник Google вважає це своєю проблемою.

www.youtube.com/watch?v=SLs6bGkOB20

в мене мабуть більш фундмаентальна криза в тому сенсі що моя робота не
приносит тіх змін до людства які я б хотіла принести.

Я б хотіла займатись лікуванням старіння наприклад, але поки не знаю як до цього підійти.
Або робити щось фундаментально важливіше, щоб не страшно було померти не зробив те що
мені треба було зробити в цьому світі.

А з точки зору роботи, ну в мене мабуть завжди складні та цікаві задачі, але іноді
страшненько в тому сенсі що я себе відчуваю неадекватно стосовно задач
(не знаю як зробити архитектуру так, щоб воно через рік два три також легко
масштабувалось, чи дійсно те що я дізайню коректно, як краще, що можна зробити
щоб було краще)

Я це намагаюсь вирішувати читаючи додаткову літературу, але знайти якісні книжки це
челлендж. Я тоді читаю щось не звʼязане і воно мене надихає спробувати адаптувати
підходи з інших сфер до моїх задач.

Треба знайти собі сили розібратись з автоматичними пруверами теорем,
бо вони схоже що можуть допомогти з роботою, але я не впевнена.

Я б хотіла займатись лікуванням старіння наприклад, але поки не знаю як до цього підійти.

Ну... є тисячі геронтологів, і... Проблема як завжди полягає у тому, що у нас поки що нестача даних, тому головна допомога як раз у тому, щоб приймати участь у проведенні таких експериментів. Але це зазвичай не дуже романтично.

Або робити щось фундаментально важливіше

Ну... колись був популярним вираз, що якщо не зробив цього до 25 років, то... і не зробиш ніколи. Ну і це виглядає як почати займатися шахами у 25-ть років, та увійти у TOP-10. Ну... малореально.

Я це намагаюсь вирішувати читаючи додаткову літературу, але знайти якісні книжки це челлендж.

Для мене більший челлендж це знайти час на книжки. Як раз зараз в інтернеті можна знайти дуже багато матеріалів на самому найвищому рівні по майже усим галузям науки та техніки.

Треба знайти собі сили розібратись з автоматичними пруверами теорем,
бо вони схоже що можуть допомогти з роботою, але я не впевнена.

Не знаю, що ви маєте на увазі, може proof assistants. Бо поки що зараз автоматично доводити теореми це передовий край науки. Ну... тут теж багато літератури, наприклад, можна почати з Type-Driven Development with Idris, як раз проста та практична мова програмування зі залежними типами. Якщо у леді більше математичний склад мислення, то можна подивитися на Verified Functional Programming in Agda. В принципі Idris та Agda дуже подібні, єдина відміна це те, що у Idirs гетерогенна рефлексія, у а Agda гомогенна. Мені більше подобається гетерогенність, але у кожного свій смак. Також є Software Foundations, прекрасні публікації пов’язані з CoQ.

Наскільки це допоможе? Дивлячись для чого, тут я не впевнений. Це не ширпотреб, тому можуть бути питання.

в вас топова відповідь дуже дякую ❤️ я подивлюсь ці ресурси

не знаю як зробити архитектуру так, щоб воно через рік два три також легко
масштабувалось, чи дійсно те що я дізайню коректно, як краще, що можна зробити
щоб було краще

А насправді мало хто знає, Amazon наприклад 6 разів переробляв усю арїітектуру з нуля. Остання шоста архітектура усім відома як мікросервіси та AWS.
Є лише базові принципи які допоможуть з проектуванням, зокрема SOLID, модульність та розрізнені архітектурні слої тощо. Дядько Боб написав книгу «Чиста Архітектура» там розкладені усі принципи побудови архітектур. Також є купа книг з «чистого коду» де чисельні автори описують принципи кодування таким чином, щоб код було легше супроводжувати та міняти. Мені особливо сподобались Мартін Фаулер — Рефакторінг, та Кент Бек — Екстремальне прогумування, а також усім відомий Clean Code.

Цe всe дужe корисна лiтeратура i must have. Алe коли навантажeння ростe, то цього нeдостатньо, бeз практики розробки розподiлeнних систeм, знання обмeжeння залiза та iншого складно побудувати вiдразу щось типу aws :)

Там вжe бiльшe важливe щось типу:
* Grokking System Design Interview
* Designing Data-Intensive Applications
* Latency Numbers — gist.github.com/jboner/2841832

А дужe часто достатньо зробити швидко щось, що тримає 1000 rps, коли є очiкування в 100 rps, а нe роботи роками зорeлiт. I якщо трeба будe, то потiм робити вeрсiю 2.0

о я це читала, DDIA одна з моїх найулюбленіших книжок

А насправді мало хто знає, Amazon наприклад 6 разів переробляв усю арїітектуру з нуля. Остання шоста архітектура усім відома як мікросервіси та AWS.

А скільки було Нео і перезавантажень Матриці? По моєму, більше?

я не програміст проектуючий системи, але спостерігаючи життя дійшов висновку, що постулат en.wikipedia.org/wiki/Systemantics про те, що живуча велика складна система не може бути побудована з паперової і теоретичної архітектури, але з меншої складної діючої системи в цілому є деяким універсальним законом, причому матінка природа в створенні феномену життя користується саме тим принципом (біологи іноді матюкаються на те, що вони відкривають, коли починають розуміти яке легасі там під капотом)

о прикольненько я мабуть так і роблю,

design smaller, less-complex systems and to do so with incremental functionality based on close and continual touch with user needs and measures of effectiveness.

дякую

юнік хфілософі,
ще запиши: worse is better

en.wikipedia.org/wiki/Systemantics

закони Мерфі, британські учоні едішен

перший принцип оксюморон, для мене: більше зв"язків — більше енергії, тобто перпетум мобілє

Для мене це завжди було проблемою. Весь час я намагався «вистрибнути» із тупого веб-макакінгу на «справжнє програмування». Мені здавалось що мені просто треба якийсь час вдома позайматись, підтягнути якісь основи і тоді я зможу щось знайти. Тож я збирав гроші на роботі, звільнювався, вивчав якісь алгоритми-компілятори, потім у мене закінчувались гроші і я знову йшов на нецікаву роботу, де мені ці знання ніяк не були потрібні (ну як, я на всіх роботах де був якимось чином умудрявся зробити ДСЛ з інтерпретатором, але це був малий відсоток задач).

Ба більше, чим далі я йшов у своїй «кар’єрі» тим менше сенсу вона мала. Чим далі, тим більше грошей я отримував, і тим тупіше і примітивніше була робота. Тепер маю абсолютно брейндед роботу, легшу ніж моя перша робота 10 років тому, на якій треба працювати максимум 3 години в день. Я міг би її проміняти на відносно цікаву роботу, але мені будуть платити десь в три рази менше. В 20 років я б на це погодився, а зараз уже не хочу. Раніше чомусь не бачив цікавих вакансій взагалі, можливо вони не публікувались а закривались по знайомствах.

Раніше мене дуже дратував той факт що за складну роботу з великою експертизою платять менше ніж за тупу і деградуючу. Зараз постарів і здається почав більше розуміти як працює ринок:
— на цікаву і складну роботу більше бажаючих, тому платити можна менше. Приклад: геймдев.
— цікава робота часто має вузьку спеціалізацію. Вузька спеціалізація — гірший job security, тобі просто немає куди піти і роботодавець це знає.
— цікава робота не особливо і потрібна. Цікаве хочуть робити всі: більшість людей хоче займатись якоюсь творчістю, але світу така велика кількість творчості не потрібна. З програмуванням ще виходить що багато людей просто безкоштовно роблять опенсорс, що ще більше зменшує потребу в оплачуваній цікавій роботі.

З початком війни та ШІ кризи дуже радий що у мене тупа робота, тому що викидають на мороз всіх однаково, зате у мене є гроші + можливість краще відпочивати.

Цікавим можна мабуть займатись якщо відразу виїжджати на захід.

все хорошо сформулировано, только вот это миф, что в геймдеве сильно интересные задачи решаются )

Весь час я намагався «вистрибнути» із тупого веб-макакінгу на «справжнє програмування»

чім відрізняється «веб-макакінг» від «справжнього» програмування і чому він тупий.

Мене про це час від часу питають люди від програмування далекі. Я зазвичай кажу, що відрізняються так само як образотворче мистицтво та фарбування парканів.

Люди до програмування близькі мені такого питання ніколи не задавали, тому відповідаю в такому ключі в перший раз.
Головне, на мій погляд, чим відрізняється складна та цікава робота від простої це кількість інтелектуальних зусиль + потрібні знання, якими потрібно вирішити задачу. Робота, яку я зараз роблю, типова, я її робив уже багато разів. Я можу робити її п’яним чи втомленим. Власне, я так зараз буває і роблю: продуктивні години свого часу я витрачаю на себе, а втомленим уже працюю «на автоматі».
Інтелектуальні зусилля мають бути «правильні», битись цілий день з тулінгом — приклад «неправильних» інтелектуальних зусиль. Такі задачі створюють відчуття боротьби з вітряками.
«Правильні» зусилля у бізнес-програмуванні: складні функціональні вимоги, відповідність нефункціональним вимогам, інженерне «лавіювання» між ними із спробою знайти компроміс у фінальному рішенні. В таку роботу можна «вирости» зі звичайної розробки, і тут навіть будуть більше платити, хоча невідомо чи доданий стрес буде того вартий. Плюс, скоріше за все, за дві «тупих» футлайм роботи все одно будуть платити більше.
Комусь ця тема заходить, назвати її тупою не можна, але тут уже багато бізнес-мислення, розуміння вимог. Мені це все не особливо цікаво, тож співвідношення від підвищеної зарплатні до стресу і зусиль мені видається невигідним.

Також є ще те що можна назвати системною розробкою в широкому сенсі, тобто щось що не є бізнес-програмуванням, не вирішує задачі напряму, а створює умови для функціонування бізнес-програмування. Це розробка інструментів та інфраструктури (мови програмування, тулчейни, бібліотеки, нові протоколи, алгоритми, фреймворки, операційні системи, тощо).
Конкретно мені тут цікава більшість речей. Робота такого формату в Україні існує, але за неї платять небагато (якщо дивитись на експертизу+зусилля в ній, порівняно з «тупою»). В Україні, мабуть, вигідніше мати футлайм чи погодинну «тупу», а у вільний час просто робити оперсорс безкоштовно.
Десь у великих компаніях є свої відділи які займаються цими речами, проте я впевнений що й там оплата максимум десь х1.5 від «звичайної» роботи.
Що цікаво, навіть якщо вперся рогом і вирішив займатись саме такими речами, то «вирости» у них зі звичайної роботи неможливо.

дякую, я б не смогла робити типову роботу на автоматі, яку я робила багато разів, це дуже дуже важко

Інтелектуальні зусилля мають бути «правильні», битись цілий день з тулінгом — приклад «неправильних» інтелектуальних зусиль. Такі задачі створюють відчуття боротьби з вітряками.

неправильний установка, гляньте, напр. з точки зору бушмена

«веб-макакінг» — розробка ПЗ для вебсайтів
«справжнє» програмування — розробка ПЗ для бойових роботів-термінаторів з машинним зором

на ноді жс, тобто той же макакінг, тільки обгортка інша

Не має значення на якій мові розробляється ПЗ, якщо це ПЗ для вебсайтів, то хоч і на ассемблері, та це «веб-макакінг», якщо це ПЗ для бойових роботів термінаторів з машинним зором, то хай це буде хоч на С хоч на ноді жс — це «справжнє» програмування.

раджу хоч раз сходити на співбеціду в реальний оборонпром, а ще ліпше влаштуватися (за забором трава зеленіша), без цього схоже на аноніровання на Клавдію Шифер,
тобі на стендапі (планьорці) техліж (товаріщ майор) напхає повнуд жіру тасків ( повний зад огурцов), і з ними побіжиш програміровать бойових роботів із машинним зором (зігдно ГОСТів розробляти РЕА: радіоелектронну апаратуру на затверженій зверху номенклатурі електронних компонентів часів холодної війни, може зараз інакше, хз, але навряд)

Мені в лінкедіні двічі пропонували пройти співбесіду в різні підприємства, які роблять дрони, та після того як я озвучував свої зарплатні очікування, технічна співбесіда не призначалася. Власне, відколи я влаштувався на свою останню роботу, мені після озвучування моїх зарплатних очікувань лише один раз призначили технічну співбесіду, після якої в тривалому листуванні з’ясовували всілякі деталі співпраці і зрештою відмовили сказавши що чекати два місяці після оферу для клієнта це забагато.

озвучував свої зарплатні очікування

їх потрібно ділити на 3, ліпше на 4
зате від цікавих задач навчора не буде відбою

Ну, власне, в цьому і суть питання —

Висока зарплата за нецікаві задачі — наскільки це може бути проблемою?

"
Насправді мені пощастило — в мене задачі доволі цікаві. Та завжди знайдуться задачі цікавіші, на зразок написання ПЗ для бойових роботів-термінаторів з машинним зором. І «справжній» програміст, на мою думку, обере більш цікаві задачі за менші гроші, а то ще й сам доплачуватиме, тільки дай йому цікаві задачі повирішувати. А хто вирішив розробляти ПЗ заради грошей, в того в пріоритеті розмір винагороди, а не цікавість задач.
Виходить, що по відповіді на це питання можна визначити, відповідає на нього «справжній» програміст-ентузіаст, чи не гідний високого звання програміста шукач наживи.

в мене задачі доволі цікаві.

це досить суб«єктивно, кому цікаве одне, іншому буде нецікаво і навпаки

А хто вирішив розробляти ПЗ заради грошей, в того в пріоритеті розмір винагороди, а не цікавість задач.

трохи не так, а так:
«гроші поганий мотиватор, але дуже добрий демотиватор».
багато задач мають розв«язок «від супротивного»,
іншими словами, а що буде якщо ... (зменшим винагороду маломотивованому)

І це теж правда. Та скоріше за все, майже в кожного знайдеться щось таке, що йому було б робити цікавіше за те що він робить, тільки платять там менше.

І «справжній» програміст, на мою думку, обере більш цікаві задачі за менші гроші, а то ще й сам доплачуватиме,

Ага, а «справжній» двірник має прибирати більш засрану територію та ще й доплачувати — це ж більш цікаво.
Так і уявляю — за сімейною вечерею — «Ми цього року у відпустку не поїдемо, тому що папка заплатив $10K за привілей отримувати на 30% менше грошей» :)))

чи не гідний високого звання програміста

Сподіваюсь що це просто тонкий тролінг.

«Справжній» програміст і хороший папка несумісні поняття.
Щодо тонкого тролінгу Ви вгадали, я старався щоб вийшло не занадто товсто.

несумістні для кого, для РСП?

Для дитини. Нагадаю, що може бути у «справжнього» програміста, який

обере більш цікаві задачі за менші гроші, а то ще й сам доплачуватиме
за сімейною вечерею — «Ми цього року у відпустку не поїдемо, тому що папка заплатив $10K за привілей отримувати на 30% менше грошей»

ось Вам підбірка вакансій з справжніми цікавими задачами
www.work.ua/jobs/5463977
Інженер радіозв’язку

www.work.ua/jobs/5463981
Оператор ударних БпАК

www.work.ua/jobs/5530578
Зв’язківець напряму ІТ

Як тобі таке, Ілон Маск? ©

Перше та третє це ж зі Старлінком працювати ні ? :)

не знаю, може із шифрованими каналами широкополосної ППРЧ

Дякую, задачі дійсно цікаві, та заробітні плати, на жаль, замалі.

як прийде «бойова повістка», будуть нормальні

Тоді може бути пізно для вибору цікавих задач, і доведеться вирішувати ті задачі, які призначить цікавими керівництво.

Якщо Ви про вибір, хто буде спритніший, посадова особа яка направить робити якісь нецікаві задачі чи мобілізований, який, отримавши повістку, спробує встигнути влаштуватися на згадані Вами вакансії, то побоююсь, спритність подання на вакансію не буде вирішальним чинником, адже поки прийде відповідь, поки пройдеться співбесіда, можна буде уже отримати розпорядження на відбуття виконувати менш цікаві задачі.

багато коефіцієнтів які впливають на швидкості

Тепер маю абсолютно брейндед роботу, легшу ніж моя перша робота 10 років тому, на якій треба працювати максимум 3 години в день.

так якщо є можливість все робити за 3 години, то хіба проблема пустити решту часу на свої власні проекти як завгодно великої складності? більша біда коли зміна переростає свої 8 годин.

В теорії так і є, на практиці це потребує хороших зусиль, сили волі і планування. В першу чергу, управління часом при віддаленій роботі майже не має сенсу — часу на все вистачає. Потрібно управління енергією, її на все не вистачає.
Три години хоч і звучить як фігня, але насправді мають потенціал відняти половину, якщо не більше сил, особливо якщо це якісь мітинги-спілкування. Навантаження не розподілене рівномірно по тижню. «Нетупе» навантаження віднімає набагато більше сил, а оскільки воно не оплачується то і відношення до нього як до хоббі. Нажаль, «нетупе» навантаження не працює як відпочинок від «тупого», чомусь для мозку ці два види діяльності схожі.

Виходить, в якісь дні ти достатньо сильно втомився від «хоббі», а далі тобі треба викластись добре на роботі, де сил вже немає. Тоді вже або просто тупиш, або стараєшся і перевтомлюєшся. Починаєш злитись або на «тупу» роботу яку треба робити для виживання, або на неоплачуване «хоббі» яке ставить під загрозу дохід.

На мій досвід, це поганий підхід, і робити так не варто, хоча я все одно продовжую так робити, бо нічого краще зараз недоступно.

Мені здається, єдиний вихід це мати щось одне: або цікаве хоббі-програмування, або роботу-програмування(цікаву, або ж ні). Варіантів як це облаштувати тут теж кілька, але живучи зараз в Україні мені ці проблеми не сильно актуальні)

А що заважає перемикатися з «не тупе хоббі» — «тупа робота» і назад, або навіть позамітати підлогу чи/та помити посуд, з потрібним пріоритетом, що не вигоріти з одного боку, і щоб не отримати значок лоуперформера?

Потрібно управління енергією, її на все не вистачає.

знайома проблема. сам нормального рішення не знайшов, так що можу лише поспівчувати.

Бизнес готов платить за это деньги. Это логично — ему надо решать проблемы за прогнозируемое время и с прогнозируемым качеством.

То, о чем пишет этот человек — решается. Решается это своими проектами, в которых вы можете развернуться во всю широту своей инженерной души

Якщо робота не челенджить, я знуджуюся. Просто так тягнути лямку не вмію, можливо, це прояв ADHD.

Нещодавно дивився огляд теперешнього стану індустрії анімації. Так от у легендарних топ студіях вже давно працюють не боги анімації, а посередні аніматори у нелюдських умовах праці та за копійки. Просто працюють заради запису Disney (чи подібний гігант) у CV
Думаю IT індустрію теж чекає така сама історія. Хай радіє поки нецікаві задачі за велику зарплату бо скоро будуть нецікаві задачі за малу зарплату. Так що цікаво та добре платять буде у невеличких технологічних стартапах або на фрілансі.

О, це цікава тема!

Мені, як людині з художньою освітою було цікаво дізнатись як створюються відомі комікси. І виявляється, що над одним 26 сторінковим випуском працює 3-5, а то й більше чоловік, де є автор історії, далі є людина, що робить розкадровку, потім художник — щось на кшалт людини, що робить нариси, далі по цим нарисам працює спеціаліст по контуру, потім спеціаліст по кольору та завершує бутерброд спеціаліст по шрифтам. Ще може бути окрема людина, яка після автора прописує діалоги між персонажами. Звісно ж, часто кілька посад обіймає одна людина, а буває взагалі так, що над кольором чи контуром працює 2-3 людини. А ще окремі люди працюють над обкладинкою, редактурою тощо.

Візьмемо до прикладу Batman: Battle for the Cowl (перше, що знайшов на полиці), відкриваємо першу сторінку та бачимо, що автор, художник і розкадровщик — Тоні Деніел, контуровщик — Санду Флореа, колорист — Ян Ханнін, шрифт — Джаред Флетчер і далі ще великий список менеджерів, президентів, селерів тощо. І ось ви читаєте цей мейнстримний комікс від DC, він наче норм, але не чіпляє. А потім відкриваєте для себе Джима Вудрінга, який самотужки створює свої комікси та без жодних слів розказує історію, маніпулюючи уявою читача.

Так я почав читати андеграундні комікси)

різна фігня 🤔

«.... постоянно грызет мысль: „Надо что-то менять“». Когда он собрался увольняться, руководство Deutsche Bank потребовало перечислить все претензии с его стороны. «Я заявил, что не люблю ходить в офис, не люблю носить костюмы, не люблю жить в большом городе. А они в ответ: „Ну и чудесно“». Руководство позволило ему носить, что захочется, жить, где заблагорассудится, и работать, где удобнее, — но при этом оставаться сотрудником Deutsche Bank. Бен переехал из Токио в район залива Сан-Франциско вместе с $100 млн от Deutsche Bank, на которые стал торговать из уютного дома в Беркли-Хиллз. ..."
М.Льюис «Игра на понижение. Тайные пружины финансовой катастрофы»

колись почув у ютубі...
«Треба знаходити баланс... таку точку, коли тобі ще цікаво, але це вже продається» 🤔

мені завжди щастило з задачами, але іноді я себе відчуваю неадекватно стосовно задачі, чи смогу лі я це зробити, чи коректний то був дизайн.

Для мене це — завжди проблема. Бо за цікаві задачі, які багато хто хотів би робити — мало хто хоче платити. Дивіться скільки усього пишуть безкоштовно в опенсорсі — тільки тому що цікаво.
З іншого боку хороші гроші платять за важки, нудні, складні та не-цікаві задачі, які мало хто хоче (і може) робити.
Колись писав статтю про це:

Ведь сегодня произошло примечательное событие: система добавила мне зарплаты.
При этом за год в моей работе не изменилось абсолютно ничего. Я не имплементил новых фичеров, ничего не улучшал. Не выучил ничего нового, не овертаймил, и не научил ни одного «падавана». Меня не хвалил клиент (он всегда недоволен), не благодарил менеджер. Как делал бесконечный багфикс и переделки — все так и осталось. Даже стал работать медленнее — потому что гнилого кода за год стало больше.

dou.ua/forums/topic/6344

безкоштовно в опенсорсі — тільки тому що цікаво.

(з надією) а потім (внєзапно) великі дяді із великих корпорації платять аби той сцорс підтримувався і розвивався

Ведь сегодня произошло примечательное событие: система добавила мне зарплаты.
При этом за год в моей работе не изменилось абсолютно ничего.

чувак би інфляцію зацінив, то раз,
два, це кошт найму замість нього іншої «макаки»,
три, його майстерність за той час виросла і вдосконалилася,
ще багато чого можна навести

Даже стал работать медленнее — потому что гнилого кода за год стало больше.

осягнув дао: чим більше говнокодиш, тим більше говнокоду, за це потрібно доплатити теж

хороші гроші платять за важки, нудні, складні та не-цікаві задачі

Та от ХЗ зовсім не факт. Скажімо асенізатор та венчурний капіталіст заробляють на порядки інші гроші. І не факт що OpenSource це погана бізнес стратегія. Лінус Торвальдс і команда точно не жаліються, тільки матерять NVidea наприклад, що закрили похідні коди драйверів та не надали специфікації по яким можна розробляти відкриті.

Очікування: великі гроші за нецікаві задачі.
Реальність: малі гроші за нецікаві задачі.

Такий нині риночок. Не подобається — на вулицю.

Реальність: малі гроші за нецікаві задачі.

це доречі з накопиченням життєвого досвіду стає вагомим аргументом індивідуалізації (=мінімалізації) продуктивності — всі знають, що фірма платить скупо, тож не треба від мене чекати віддачі більше мінімум-мініморум, менеджер може крити тільки тим, що «черга стоїть», але тут вже будуть інші нюанси

я користуюся і з жахом думаю, про те, що вже б пора і поміняти роботодавця %)

з накопиченням життєвого досвіду стає вагомим аргументом

те що ти можеш зробити таску за Х часу, і цей час передбачуваний, чим непойми хто з палаючими очима за Х*10...нескінченність

Висока зарплата за нецікаві задачі

опис всього айті, як такого...

Усієї інженерії у цілому. Ти мрієш щоб космічні кораблі бороздили, а займаєшся вирішенням проблеми захисної плитки яка відпадає що разу.

в інженерії не така висока з/п :(

здавалось би зараз мілтех мав би плати не гірше ФААНГ, а в реальності, трохи ліпше як в госконторах

Я працюю більше 10 років розробником. Про які цікаві задачі ви кажете? :)

Мене відверто забемпали всі ці спринти, грумінги, пленнінги, сторі поінти, та цікаві задачі, які потім обрізаються по срокам тому що реліз треба швидше.

Наразі, стабільна висока винагорода і фулл ремоут, це найважливіші складові роботи.

А цікаві задачі — це асоціюється з квитково конфетним періодом відносин у парі закоханих.

Ну хз, 4 роки вже працюю, ще досі в квітково цукерковому періоді :)

Мне кажется это из-за того что стоишь на месте, те как выучился на бекенда так им и работаешь. А если идти в какие-то новые ниши, там будет веселее, но надо постоянно учиться для этого.

Для себе вивів аксіому, що всі цікаві речі — у власних пет проектах. Наприклад написав для внутрішнього використання в компанії web аппку, Planning Poker. Кліент на реакті, бек енд на ноді.

Стосовно роботи на бек енді, то звісно, цікаві речі досих пір попадаються, наприклад робота з AI, робота з відео через ffmpeg плюс є можливість оновлювати проект до майже cutting edge — зазвичай оновлюємо всі пакети, мову php, Symfony до останніх версій

Тобто в цьому плані мені повезло, і не все так погано. Просто за кожною задачею криється той самий CRUD, як не крути, навіть помножений на ускладнення у вигляді кількості запитів / кількості інформації з якою працюеш.

Я працюю більше 10 років розробником. Про які цікаві задачі ви кажете? :)

Як стара проститутка, більше не отримаю от цього процесу задоволення :))))))

По секрету скажу, що багато жінок не отримують від сексу задоволення у стосунках, що уже казати про повій і порноакторок:)

вони його імітують, від чого клієнт фонтанірує

А тим якраз часто подобається :) Принаймні про це кажуть та книги пишуть. Найвідоміша напевно Жозефіна Мутцумбахер. Ті хто тим займаються часто діляться на дві частини — німфетки та ходоки, та ті хто потрапив в рабство і експлуатацію по різним причинам.

За великим рахунком робиш одне і те саме на протязі 10 років. І коли взагалі сів по програмувати — то вже такі віддушина. Здебільшого фіксити проблеми з розряду коли дві сусідні команди спілкуються через клієнта. Слухаєш чергові висери від менеджера з прибацом який/яка вважає — що програмісти з тестувальниками усі нероби і прохолоджуются тому мають працювати без вихідних, та по ночах, при цьому платити їм за це зовсім не обов’язково. Зміною вимог клієнтом на діаметрально протилежні, зі збільшенням кількістю робіт одночасно із зрізанням строків в три рази ( а іноді і в 20 разів ). Написанням листів якимось чувакам на стороні клієнта які тримають у себе усі паролі доступу, не доступні та зривають усі строки. Постійними пустими мітингами без агенди де одне і те саме три різних менеджера які якогось дідька в одному проекті питають одне і те саме тощо. Цікаво — що 3.14здець. Коли я працював у стартапі, більша частина робіт теж була не в програмуванні задля створення продукту — вона полягала в продажах і передпродажних з консультаціях. І тільки потім як зібрали речі які питають 80% клієнтів, збирались і писали софт. Здебільшого воно було по ночах.
А по факту що воно робиться — якесь чергове комерційне щось, для чогось та для когось, щоб щось продати комусь взагалі на іншому континенті чи десь на острові. Бюджету нема, обладнання нема, планів нема, строки жмуть.

Просто ІТ — це не твоє. У мене протилежний досвід, теж десять років «на галерах» самих різних: і стартапи, і великі продукти, і аутсорс.
Про якесь вигорання не іде і мови. Бувають нудні і не дуже захоплюючі задачі, так. Але в більшості робота будь де приносить помірно позитивні емоції.

Прибуткові пет проекти у мене також є. Не мені казати, що кайф працювати над ними значно більший, але і дохід тут чисто символічний.

Щоб ніхто не думав, крім програмування у мене багато інших хобі, починаючи від велосипеда і закінчуючи вирощуванням овочів гідропонічно на балконі. Ну і з друзями люблю раз у пару тижнів зібратися на піццу і настільні ігри, все як у всіх, тобто ноулайферством не сраждаю.

Просто ІТ — це не твоє.

Діагноз по фотографії ставлять не компетентні і доктор малахов.

Ось цитата з моєї відповіді в цьому треді, правда на інше повідомлення.

Стосовно роботи на бек енді, то звісно, цікаві речі досих пір попадаються, наприклад робота з AI, робота з відео через ffmpeg плюс є можливість оновлювати проект до майже cutting edge — зазвичай оновлюємо всі пакети, мову php, Symfony до останніх версій

Тобто в цьому плані мені повезло, і не все так погано. Просто за кожною задачею криється той самий CRUD, як не крути, навіть помножений на ускладнення у вигляді кількості запитів / кількості інформації з якою працюеш.

Просто я за декаду праці в ІТ дивлюся на речі більш ніж тверезо — робота на працедавця, це в першу чергу виконання поставлених перед тобою задач, за певний компенсаційний пакет у відповідь. Все. ніяких ілюзій стосовно цікавих задач які можуть бути, я не вигадую.

Всі інші цікавинки залишаються в приватних репах, куди я складаю власні пет проекти. І це не тільки PHP і не тільки бекенд взагалі.

Про якесь вигорання не іде і мови

При чому тут вигорання?

Я працюю більше 10 років розробником. Про які цікаві задачі ви кажете? :)

Я працюю більше 20. Не цікавих проєктів не бачив взагалі. Як то кажуть «краса в очах того, хто дивиться».

мені вже 50+, і що цікаво, чим далі, то здається, що некрасивих молодих дівчат не існує, а от в молодості їх було повно, як так?

Не цікавих проєктів не бачив взагалі.

Гарно фільтруєте на вході, значить. Поділиться секретами.

Ніяких секретів не знаю. Уважно слухаю на співбесідах наймаючих менеджерів та тех. спеців. Ідіотів видно дуже швидко. А з рештою можна працювати і ловити кайф.

Я працюю більше 10 років розробником. Про які цікаві задачі ви кажете? :)

Ну а я 19. І досі щось знаходиться :-)
Вам левелапнутись треба, чи навпаки зробити крорк убік.

Раз на рік хіба цікаве щось і знаходиться. Все решта дибільна рутина

Якщо на роботі нецікаві задачі то on the long run це можна терпіти, якщо в тебе десь є якесь круте хобі чи пет-проект, в якому ти самореалізуєшся.

Нецікаві задачі за будь-які гроші — це самознищення.

Большинство именно так и работает. Только им ещё и платят мало

«Саморазрушение — вот что действительно важно.»

Так не бачу проблеми — хочеш займатися чимось цікавим багато опен сорс проєктів в які можна додавати щось корисне.
Має бути внутрішня система щось накшталт «Last mile» де на багатьох проєктах потрібні на місяць — два співробітники щоб розібратися з чимось складним та/або додати функціонал на який потрібно багато часу. Якщо і так — «нецікаво» то тільки звільнення та перехід на «більші виклики» у інші компанії.

You are not a sports car. You are a gear whose value is entirely contingent on being part of a well oiled machine. So many FAANG engineers think they’re hot shit but when they go out into the real world they become the most incompetent guy at the startups they join.

Комент з Blind

А до чого іншого мала привезти масова пропаганда про «компанії мрії» з тими 15-ми етапними співбесідами: behavioral interview, DDD, leetcode. Це сформувало завищенні очікування до проектів до цих компаній.

А тебе в результаті садять фіксити бали в легасі, звісно всі «повигорали».

Пошук роботи це також робота, пошук цікаво проєкту це задачка з зірочкою

Можливо то менеджер Google написав під прикриттям

Можливо то менеджер Google написав під прикриттям

з новояза на людську: вкнинув на вентилятор

Краще багато грошей за роботу над дрібними проблемами, ніж мало грошей за роботу над дрібними проблемами =D

лучшє быть богатым, но здоровым ©

продакшен і on-call цьому інженеру!!!!!

прапор в руки і копен дупен

Підписатись на коментарі