Зміна роботи кожні рік-два — прояв непрофесіоналізму

Коли ти тільки починаєш свою так звану кар’єру, відповіддю на питання «Що вам важливо в новій роботі» буде максимум «оао шоб платили получку вчасно». Це вже з досвідом розумієш критичність тих чи інших чинників: що я не зможу терпіти ні в якому разі, що я можу ігнорувати, що я можу змінювати і тд.

За мої сім років вигорання, ой, вкалування, ой ні, цікавої різноманітної роботи в аналітиці я вже маю для себе розуміння того, що втримає мене в компанії, а що ні. І насправді це такі базові речі, але до яких довелося приходити роками. Робота — це не тільки виконання поставлених задач, це цілий комплекс, який займає третину нашого життя. Що для мене особисто найважливіше: люди — це про здорову атмосферу, про довіру, про гумор, про особисте, про каву зранку, про відкритість і розуміння.

Наступне — це задачі, які я виконую: різноманітність, челендж, корисність, актуальність, розвиток, творчість, технічність. Гроші — так прямо і буду говорити (а не компенсація за роботу), тут дві базові речі: чи вистачає мені на життя і чи покривають вони витрачені мною мої ресурси?

Чи могли би ви виключити з трьох пунктів один неважливий? Я особисто намагалась. Типу працювати за адекватні гроші з хорошими людьми, але при цьому виконувати monkey job — надовго мене не вистачило. Навіть був кейс, коли я отримувала бажану зп, при цьому сидячі на бенчі і нічого не роблячи (були різні складності в пошуку проєкту). Я втікла звідти працювати офіціанткою. Ну бо мала таку мрію, а в повномасштабку взяла і зробила.

Робота дуже цікава, і навіть не дивлячись на втому і не стабільний графік, я кайфувала, але, думаю, здогадуєтесь причину мого звільнення — гроші, я не готова виживати. Ну типу я і так щодня виживаю, а ще й при цьому терпіти нестачу фінансів.
Тому для мене критичними є всі три пункти.

І тут доходимо до найважливішого. Чому пошук сприятливих для мене умов вважається недоліком на ринку праці? Чому змінюючи роботу кожні півтора року, я вважаюсь «перебіжником»? Чому не будучи терпілою, я стаю ненадійною кандидаткою? Зрозуміло, що робота на дядю — це завжди про прибуток дяді, а не комфорт мене. Але з таким ставленням до мене як до співробітника, коли компанія не може надати гідних умов, я теж можу поставитись так само: піти шукати хороших людей, цікаві задачі та розвиток, грошики в іншому місці. Я так і роблю: я не з тих, хто буде терпіти хамське ставлення, буде клацати бездумно кнопочки і впахувать за кіло картоплі.

На кожному місці роботи я мала класні стосунки з прямими менеджерами, я намагалась бути чесною, доносячи те, що мені не подобається (і це нормально, коли тобі щось не подобається, або не подобається все), і в результаті ми приходили до висновку, що компанія мені не може дати те, що хочу я, і я йшла.
Кожен мій досвід був дуже цікавим з різних сторін: всі тули, якими я користуюся, я вивчила сама; я розвивала свої комунікаційні скіли, навіть навчилась дзвонити по телефону!; я прокачувала англійську, ексельську і ескьюельську.

Тож я не бачу непрофесіоналізму в тому, щоб змінювати роботу в момент, коли відчуваєш, що вона тобі вже нічого не дає.