Дикий Схід

Вітаю, Друзі. Мій позивний Гідеон. Я айтівець та капелан в минулому. Наразі служу пілотом FPV.

Я радію, що досі живий та маю змогу зараз ділитись з вами своїми думками.

Я проживаю справді кожен день, як останній.

У цій статті я розповім, чому я називаю Донбас «Диким Сходом», про свої пригоди на війні та вмотивую тих, хто розмірковує про мобілізацію, але ще цього не зробив.

В мене є свій телеграм-канал. Долучайтеся.

Бувають тижні, коли я розумію, що тільки Господь, у захист Котрого я вірую своїм серцем, зберіг мене та захистив. Іноді військові називають релігіозних людей слабкими на війні.

Ніхто в моєму підрозділі не скаже, що я слабкий чи боягуз. Я періодично беру участь у найскладніших і найнебезпечніших завданнях. Добровільно.

Усе, що буде написано нижче, то тільки мої власні думки та розуміння обставин світу.

Ще взимку 2023 року в Бахмуті, мені прийшла на думку ідея написати статтю, яка буде називатись «Дикий Cхід» за аналогією з поняттям «Дикий Захід».

Якщо чесно, за останні два роки мені дещо приївся Донбас. Є бажання змінити оточення та воювати, наприклад, на Запорізькому чи Херсонському напрямках. Я точно знаю, що ближче до ЛБЗ, то більше людей, хто там залишився, чекає поки «русский мир» прийде та звільнить їх від України. На окупованих територіях Запорізького та Херсонського напрямку ситуація інша. Ті, хто не виїхав звідти, справді чекають, поки ми прийдемо та звільнимо їх. Це розуміння рухає вперед.

Декілька тижнів тому я поділився в авторській колонці видання «Українська Правда» зворотньою стороною служби FPV-пілотом. Прочитайте. Вона зніме вам «рожеві окуляри» з приводу служби дронщиком на передовій.

Чому саме Дикий Схід

Для мене Донбас став Диким Сходом, коли я зрозумів, що є крапка неповернення за останнім блокпостом, підконтрольним Силам оборони України. Коли, умовно, закони людські та державні перестають діяти. Медична, пожежна та поліцейська служби не приїдуть, якщо ти будеш викликати. Місце, де немає мобільного зв’язку, інтернету, де кожен творить те, що вважає правильним. Це стосується як цивільних, так і військових.

Якщо ваша автівка вийде з ладу десь недалеко від лінії зіткнення, ви її покинете і декілька днів не забиратимете, скоріш за все, вона або згорить від ворожого обстрілу, або її «залутають». Теж саме стосується покинутих або забутих речей в зоні бойових дій. Там це ніхто не засудить, тому що це один з так званих негласних звичаїв війни. Ходить в касці та не забувайте свій стаф.

Біблія каже, що Бог віруючому зверх сил нічого не дає проходити. У мене був період, коли здавалося, що це вже на межі можливого.

Захист від поганої екології Донбасу

Анігіляція

Я мовчу про 300 прильотів по сектору, де розташована позиція, за добу (я рахував). Про дрон, який мав самопідірватись у мене в руках, але я встиг спуститись в укриття, про КАБи та інші надзвичайні події, про котрі будуть слухати історії мої внуки.

Скоріш за все, свого часу я напишу книгу.

Про ПТСР та ментальне здоров’я

За день до заїзду на БР померла моя мати. Вона жила на окупованій території, я не бачив її багато років.

З глузду не дозволяє з’їхати моя віра в Бога, котра провела мене також через полон в 2014 (ось гарна стаття про це), а також читання книжок, вивчення англійської та спілкування з рідними.

Остання книга, яку я прочитав, це книжка Дмитра Кулеби «Війна за реальність». Коли-небуть подякую йому особисто. Нижче цитата з його книги.

Ледь не забув розказати, як же в Україні зʼявилися зрада та перемога. Пошук у ґуглі з січня 2010 по грудень 2013 року видає лише один результат у контексті української політики.

І це публікація... російського націоналіста Романа Носіка від 16 жовтня 2013 року. Вона так і називається — «Перемога і зрада».

Автор відверто глузує з українців і наголошує, що «зраду запрограмовано в самій національній ідеї про майбутню перемогу». Схоже, це вірусне протиставлення прийшло до нас ззовні за місяць до початку Революції гідності.

І легко інсталювало себе в операційну систему української свідомості.

Я хочу прожити своє життя та померти так, щоб мої близькі люди та свідомі громадяни України та Заходу запам’ятали мої вчинки. Я хочу прожити своє життя не дарма.

Сподіваюся, це трапиться не на цій війні, тому що стільки ще треба зробити. Я не боюся померти, я боюсь прожити життя не гідно.

Переваги добровільної мобілізації над примусовою

Кожен з вас, хто є свідомим громадянином України, вже розуміє, де і як він хотів би служити. Знайдіть для себе підрозділ і домовтесь одразу з ними. Якщо вас мобілізують, ваші знайомі видадуть вам відношення, як мені. Не бійтеся йти, якщо ви вважаєте, що ви обмежено придатні або фізична форма вам завадить.

У 2014 році в мене була травма, котра поклала край моїм напівмарафонам та загалом заняттям бігом. Мій діагноз робить мене, як мінімум, обмежено придатним до військової служби. Але про це я не став казати на ВЛК, тому що поки хочу працювати в полях. Кажучи відверто, я не знав, як поведе себе моя нога в зоні бойових дій. Усе добре. Здається, на війні хронічні захворювання не загострюються, а зцілюються.

У нас є хлопці з одним оком, хлопці з проблемами з вестибулярним апаратом та іншими хронічними захворюваннями. У нормальній бригаді вас ніхто не відправить на передову, якщо ви самі про це не попросите. Кожен випадок будуть розглядати індивідуально.

Я буду радити 3 ОШБ, Хартію, Азов та інші формування добровольців. Долучайтесь до війська. Наведемо двіжухи разом. У моєму житті трапляються такі надзвичайні речі, що іноді здається, що це комп’ютерна гра. Але є нюанс. Життя всього одне.

Висновки

2024 рік є роком вирішальним.

Це розуміємо ми, розуміє Захід та розуміє ворог. Якщо не трапиться чогось кардинального, ця війна знову заморозиться і будемо очікувати третьої фази, котра буде мати всі шанси розвинутись в повномасштабну третю світову.

Зараз здається, що росіяни хочуть виграти більше за нас, настільки сильно вони вгризаються в нашу землю, розбиваючи нашу логістику та відправляючи нескінченний людський ресурс на свої мʼясні штурми. Це все є можливим, тому що в нас є глобальна нестача снарядів для артилерії та авіації.

На один постріл вони відповідають вдесятеро більше, маючи перевагу в розвідувальних та нічних дронах.

Ситуація має радикально вирівнятись задля перемоги.

Наостанок приведу місце Слова Божого, на котрому стою.

«Чи треба мені продовжувати наводити приклади? Не стане мені часу, щоб розповісти про Гідеона, Варака, Самсона, Єффая, Давида, Самуїла і пророків. Покладаючись на їхню непохитну віру, вони рятували царства, встановлювали справедливість між людьми, і через те дістали Божі обітниці.

Вони замикали пащі левам, вгамовували лють вогню, їх не брав меч. Ті, хто були немічними, набували силу, а в битві ставали могутніми й змушували тікати ворожі війська».

‭‭До Євреїв‬ ‭11‬:‭32‬-‭34‬ ‭UMT‬‬

Нагадую про свій телеграм-канал. Долучайтеся.

Збір
У мене є потреба в позашляховику, тут, на фронті.
Я маю Dacia Sandero. Думаю її продати та купити дещо більш міцне для цих умов.
Не хочеться купляти корч з болтами, тому сума збору для мене завелика.
Я зупинився на Pajero Wagon третього покоління або подібній йому автівці.

🎯Ціль: 350 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
💳Номер картки банки: 5375 4112 1532 7961
PayPal: [email protected]