Чи траплялась вам ситуація, коли фахівця «занадто» підвищували? Розповідайте!

Чи траплялась вам ситуація, коли фахівець йшов на посаду, що вимагала набагато більших здібностей та досвіду, ніж він мав? Наприклад, у резюме вимога 5+ років у галузі, а в спеціаліста було лише два.

Або ж у новій ролі людина мала менеджити підлеглих, хоча лише вчора сама була цим підлеглим. Можливо, така ситуація траплялась безпосередньо з вами?

Розкажіть, чи ефективними були такі рішення? Чи погодились б ви самі піти на таке «підвищення» і чому?

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Абсолютно усі мої підвищення, та початок кар’єри були саме такі. Майже нічого не знав що доведеться робити та з чим стикатися. Нічого вже пройшло багато років, та на кожній наступній роботі чекає промоушен хоча я цього ніколи не прагнув та не прагну.

Я мала такий досвід.
Перед ІТ працювала маркетологом в звичайній компанії, потім пішла в ІТ. Та компанія мала не дуже хороші процеси тому вчилася більше сама. Через рік пішла в стартап. І тут, мені із 1 роком досвіду в ІТ пропонують стати тім лідом команди. Сказати що це був виклик це нічого не сказати. Тут було або ти пливеш у цьому або тонеш. Допомогло що були консультанти. Але всеодно не раджу таке. Це було дуже стресово, я думала що матиму якийсь нервовий зрив. Бо розуміла що не відповідаю всім очікування. Минув вже рік, я багато чого навчилася, але із мінусів, я не впевнена куди рухатися далі.

Там залежить від того якої думки вищій керівник. Комусь ступінь — МБА подавай, різні PMI сертифікації і тому подібне, тому і надає перевагу наймати з ринку
А інколи просто нічого іншого взагалі не вміє робити, бо саме в цьому полягає просто увесь бізнес якій постійно ріс 15 −20 років і уся робота була в наймі та закритті вакансій на клієнта. Відповідно інший досвід в цілому не було здобуто взагалі, з усіх навичок лише найм та стафінг (оформлення резюме, як себе вести на співбесідах, листи з запитаннями типу — 50 питань на JavaScript тощо), зато ці навички відточено до автоматизму.
Інші навпаки віддають перевагу перевагу лише людям яких самі виростили, тому займаються різними : 1 to 1, PDP або формують кадровий резерв, тренінги з підвищення кваліфікації тощо відповідно до улюбленої методології.
Ну і трете це те про що ви писали — кумовство. Організація за принципом блатних або колгоспу Ілліча : дружина, друг, брат, сват, кум, шурін, золовка тощо. І один одного підтягують. Такого є по усьому світу і достаньо. Дуже розповсюджено в малому бізнесі і по факту норма в усіх філіалах. Також де факто стандарт для ряду національностей, там з синагоги це починається чи з походу під гору Фудзіяма. Може працювати як дуже добре, наприклад сім’ї Порше та Лібхер — так і дуже погано, наприклад сім’ї Рокфеллерів та Хілтон.

Бачив на власні очі, коли працював у невеликому стартапі, як колегу — джуна з приблизно роком досвіду — зробили по суті (але не по зп і тайтлу) техлідом проєкту) Звичайно проєкт загнувся, і хлопця було шкода, але зі сторони було трохи кумедно спостерігати за його робочим життям і за рішеннями менеджменту) З тих пір у мене є фобія стартапів і бажання працювати лише у великих компаніях, де більш-менш нормально влаштовані процеси і промоушени.

Головне щоб цей «вогонь-досвід» не призвів до вигоряння і бажання кинути ото ваше айті і піти жити в карпатський ліс, пасти кізочок та збирати гриби :D

Нормальне бажання насправді — сабатікал там і т.п. Кажуть усім хто погорів допомагає.

Ну якщо у тебе вигорання, то у того хлопця нервовий зрив як мінімум.
Це ж треба таке...
Ще і досвід , який не сильно хочеться і згадувати у CV

Ага — коли срака горить :) Веселого з того буде мало, особливо якщо то ваш тімлід.

досвід того, що в жодному разі не треба на таке погоджуватися, якщо ти джун, то сініора не заміниш нормально ну ніяк, і нічим хорошим таке не закінчиться в результаті
кажу з свого сумного досвіду

ну це виклик, не всім таке підходить, але ж це чудовий спосіб вирости, а як інакше? як людина навчиться.

я з цього приводу думаю головою вперед в якісь власний стартап, бо цікаво весь цій хаос, риск, випливу чи ні.

Це метод «пливи чи тони». Приблизно те саме, що посадити людину керувати вантажівкою E класу одразу вийшовши на рейс без відповідного навчання і досвіду роботи водієм C класу. Скінчиться авто катастрофою в 90% випадків, з жертвами. Через це і навчають таких водіїв у відповідних автодорожніх технікумах, і є вимоги зокрема щодо практики на менших вантажівках перед тим як сісти за кермо фури.
Будь якого управлінця потрібного окремо готувати, це набір відповідних знань та вмінь. Задля цього людство, наприклад по наробило різних військових училищ типу Вестпоінту.

чудовий спосіб рости коли це робиться поступово, планомірно і під наглядом, а так людина точно не навчиться, бо коли ти сам один, то і вчитися нема в кого, хіба що на своїх помилках
і таке дійсно не всім підходить, мені зовсім не хочеться, не маючи відповідного досвіду, взвалювати на себе цю ношу т. зв. лідства і тягнути на собі процеси, організовувати якісь мітинги і вирішувати організаційні питання, навіть за великі гроші; краще за менші гроші мати над собою тех-, тімліда який організовує, сплановує, нарізає і допомагає робити твою роботу на рівні тасків, і ти не переживаєш ні за що, крім написання коду/виконання тестів якісно і вчасно

кожному своє, мені б було нудно, я люблю складність, ріст, високій рівень автономії, агентности, і нагороди, тому я хочу власну справу, але поки тількі хочу.

ну, так складність теоретично може рости і в межах однієї ’області’ задач, напр. написання коду — росте тільки обсяг/складність завдання, пріоритет, сроки виконання і т.п. Але фактично цього робити навряд чи дадуть

Не те що би ніколи. Та мені сподобалась
рецензія до якоїсь книги, напевно Скота Маєрса. Там була така фраза — Набуття тих знань, що записані в цій книзі самостійно на практиці, вам обійдеться занадто дорого.
А як ми знаємо, скажімо Томас Едісон не знав що існує закон Ома, але якось відкрив йго на практиці. Потім коли винаймав до себе освічених людей, вони йому вже казали, що то зветься законом Ома. І при усіх інших — це він винаймав до себе освічених людей, типу Ніколи Тесли — а не навпаки.

Тут ще є ньюанс, хто вчить і чому навчає. От для прикладу inforesist.org/...​-otkaza-v-finansirovanii " - Ми вам не дамо мільярду доларів кредитних гарантій — Ви не маєте права — мені президент обіцяв! — Ну так дзвони президенту. Через 6 годин генпрокурора має бути звільнено з посади інакше я їду. І ми звільнили цього виродка шлендри!".

бачив схожу історію, із однієї тіми лівнули майже всі деви, окрім знайомого джуна, і йому головний дойч зранку пише «Чєл, ти тепер тім лід всєя планети, поздоровляю. Тільки це лише про відповідальність та обʼєм задач, а не про ЗП чи бонуси»

интересно, до каких пор будет продолжаться глупость «меряем опыт попогодами» ... вот вакансия требует 5+ опыта ...

А ведь опыт без критического анализа не стоит ничего.

Конь Александра Македонского Буцефал прошел с ним аж куда, так что мы поставим ему 10 лет опыта командования воинством ?

И тут также — человек:
— или обладает компетенцией
— не обладает но бегом пытается приобрести
— не обладает и не старается приобрести

и годы тут к нему относятся очень условно

Тут подвійна штука. З одного боку треба знання, з іншого вміння їх застосовувати на практиці. Таким чином як не крути для отримання першого і другого потрібен час, а з часом так сталось що люди дорослішають.
Те що з роками можна не набути знань — можна, дивлячись яких. Наприклад технології змінюються за Муром «Зі швидкістю Торнадо», сьогодні скажімо Objective C, а вже завтра Swift і рекрутери побігли шукати людей з досвідом у Swift понад 5 років, коли самій мові півтора року, а інтернет заповнили меми з цього. А після завтра вже треба Python з ШІ, після чого ще щось модне на ринку.
А навчився лише той хто вміє зробити так — що його штука стає модною, он вони з партнерами в списку Forbes і підіймаються назад до топових позицій.

у вакансіях пишуть про роки досвіду, тому що є чітка статистична кореляція — зазвичай ті, хто працює довше, мають глибші знання і кращий досвід. І не зважаючи на граничні кейси, як от 10 років поспіль «сидіти на попі рівно» чи «реально вивчити С++ за 21», коли вам треба зі 100 кандидатів на ринку відібрати 1 — статистика допомагає відсіяти найменш імовірних кандидатів

а є якісь кращі індикатори за підтверджений досвід?

Місце в списку Forbes :) Чим вище тим ти успішніше в бізнесі. Хто там зараз, перший Бернард Арнаульт (але він падає як і Безос, а от Ілон Маск знову підіймається як і як на дровах знову ростуть Біл Гейтц та Стів Балмер).
Напевно він днями працює, що правда і якийсь папа Карло теж увесь час працює — але перший живе в палаці другиц живе в комірці, перший їсть усе що захоче і оцінює ресторани власним рейтингом — другий їсть лише похлебку з гнилої картоплі і часто голодний, у першого велика родина дружина топ модель емігрантка можливо пара коханок і є така вірогідність, що помре коли його 25 річна асистенка до серцевого нападу затрахає (прокляття Рокфеллерів) — другий стругає з поліна Буратіно.
Мораль цієї басні — хто не шарить в бізнесі, буде як папа Карло.

Траплялась, цікаво вийшло того хто робив співбесіду самого до нього в підлеглі і направили. Комсомол та партія не завжди вчили робити підлянки які нічому доброму не навчають :).
Звісно результат з того з рештою був плачевний — проект був просраний дуже швидко. Кому як — а мені як, як я це побачив з того точно була наука. Потім я ще багато разів таке бачів, в бізнесі це норма насправді — є потреба бо є можливість заробити гроші, призначають. А в кого грошей нема — ну лох він і є.

Це ж про Принцип Питера:

В иерархической системе каждый индивидуум имеет тенденцию подняться до уровня своей некомпетентности

ru.wikipedia.org/wiki/Принцип_Питера
На жаль цей принцип діє майже у будь-якій організації. А найбільш швидко діє в армії за часів війни! Командирів теж вбивають (і намагаються вбити у першу чергу) — тому їх треба заміняти. За часів війни підвищують когось із молодших командирів хто показав себе: бувало що сьогодні командував загіном — завтра ротою — а через пів-року вже батальйоном. Але хоробрість і рішучість не заміняють досвіду та освіти. Чудовий командир роти може просто «не потягнути» відразу командувати 9 ротами. Тим більше що і ділянка фронту у 10 разів більша!

Вот расстреляли Павлова, и что это дало?.. Было заранее хорошо известно, что из себя представляет Павлов, что у него потолок командира дивизии. Тем не менее он командовал фронтом и не справился с тем, с чем не мог справиться.

теж одразу про цей принцип подумав 🤔
Хоча, кожен спеціаліст має самостійно оцінювати свої сили і вчасно зупинятись

Це звичайна практика, коли галери продають джунів як сеньорів.
5+ років в галузі — абсолютно не показник. на власному досвіді знаю, стикався коли людина з 5+ років дуже важко виконувала задачі в порівнянні з джуном у якого менше року досвіду.
Загалом — все залежить від людини, хтось буде намагатися справитися з будь яким викликом, а хтось заб’є і зільє проект

Це рідше виключення, хоча знавав я індусів які не своїм з першого поляду ділом займались при чому цілих 10 років (потім з’ясувалось, що за ним 6 людей в Індії яких він взяв в підмастеря і дав одразу робити бойовий код, можете уявити як виглядає код студента першокурсника першого семестру).
Крім того той хто вже не раз піднімав штангу, коли підійде, а там пів тони накидано на грифа — навіть не намагатиметься піднімати в одиночку бо пуп розв’яжеться. Або скажімо волейболіста відправлять скажімо на академічну греблю виступати одразу на змагання на відбір до збірної, без жодної підготовки, він навіть і не намагатиметься.

Такі виключення з правил запам’ятовуються краще ніж провали, тому і здається що там було частіше. і все таки інтелектуальна робота вона така що дехто може без великого досвіду і практики глянути як зробленно і робити так само, тому і виходило що джуни нормально продовжували працювати на проекті

Та такі «виключення» то майже норма. Там десь в Кожаєва була стаття, що коли вам треба на проект початківця — то і беріть джуна. Та ту статтю треба було писати англійською мовою в розповсюджувати по індустрії.
У бізнесмена який займається виключно купівлею-продажем інша ментальність — є у нього можливість закрити джуніорску позицію сініором, тобто здійснити на його думку дуже вдалу покупку — бізнесмен це зробить, вважаючи, що йому сьогодні світить фортуна. Та з точки зору управлінця — це буде грандіозна помилка.

Колись мене співбесідували CEO у котрого весь досвід ІТ був це проходження freecodecamp курсів. Мабуть компанія сімейного типу -хтось дав грошей на розкрутку

Ну чому він вас співбесідував велике питання. А з іншої сторони задача CEO бачити компанію з точки зору потоків ресурсів. Не обовʼязково навіть розуміти чим вона займається.
Це у Талеба кажись було з історією про менеджера який продавав зелену деревину будучи впевненим що вона реально зеленого кольору. Менеджеру було цікаво тільки як вона себе поводить як товар, а не що воно таке і для чого потрібна

У такого CEO — зазвичай в партнерах є CTO, якого звісно не шукають на ринку по співбесідах, такий рівень так не хантять. А рідня якщо дали грошей на бізнес зазвичай чомусь путнього з того як робити той бізнес навчать, або самі як вміють — або відправлять навчатись путнього з початку в приватний пансіон десь в Англії. Потім в Оксворд або Кембрідж, чи : Гарвард, Прінстон, або Стенфорд де навчають робити бізнес.
А то зазвичай таке — англійську знає, десь грошенят знайшлось, може навіть в кредит, чим не ген директор.
BTW дуже часто бачив зворотнє — коли в технаря, знань з бізнесу ніяких нема, зато гроші якісь є і починає власну справу. І справи йдуть як на американській гірках — то усе добре, то усе погано. Десь в мене стаття така була, там це останній типаж.

Дивлячись для кого. Перший наприклад, розпродав по світу мало не усю конвенційну зброю, та величезну кількість армійського майна типу польових кухонь тощо. А його тодішній міністр внутрішніх справ, Юрій Віталійович, як зараз пам’ятаю ходив по ефірах і розповідав щось таке «Навіщо нам така велика армія і стільки зброї? Хто нам загрожує — терористи, то прийнято рішення скорочувати армію до антитерористичної». В той самий час в міністерстві працював покійний Геннадій Москаль — кадровий поліцейський, то ніби занадто великих проблем не було крім не великого проміжку часу коли розігнали ДАІ (хоч і за діло) і народ почав себе неадекватно вести на дорогах.
Тепер от Юрій Віталіч ходе і каже, по тих самих ефірах, що президентом може бути лише професіонал (хоча сенс в тому теж є).
Погано не не знати, погано нічого не навчатись і не робити висновків. Доки з усіх трех випадків український народ навчився, що не так вже і важливо хто там обіймає презентаційну поcаду — а от що справді важливо, хто має керуючі важелі впливу. А це зазвичай бізнесмени які стоять за цією репрезентативною персоною. Якщо аналізувати, що відбувалось усі ці каденції — то приймались рішення на користь тих чи інших фінансово промислових груп і під це по радах та ефірах виступали різні «ляшко з вилами». Доки вирішувалось питання кому дістанеться власність від УРСР.
І реальні зміни будуть не зі зміною конкретної персони на посаді, а зі зміною економічної моделі держави.

А що не так з першим і третім?

Та ми із 1991го поступово просирали зовнішню політику
Жоден президент не є виключенням
Ну хіба що порох принайні чітко сформував наш зовнішньополітичні вектори.

Взагалі державну модель. Армія-Мова-Віра назва, ну тобто : організація суспільної безпеки через дисципліну, культура та мораль. Три стовпи на якому в цілому і існує держави від Шумерских легальств. Коротше кажучи — самодержавиє, або вертикаль власті, це про те саме. Інша справа що ми в 21 сторіччі, а не в древній Месопотамії. Відповідно існує дуже суттєва конкуренція і такої концепції дуже замало в сучасних реаліях. В першу чергу — щоби було на чому будувати базис армії, потрібна економіка. В тих самих древніх Шумерах та Акадіях Лугалі почали воювати не просто так, а за землі які найкраще підходили під огороди, де було переведено канали з водою. Відповідно базисом для виникнення держав від початку була саме неолітична революція, та аграрна економіка. Мисливцям та збирачам особливо не було заради чого збиратись до армії та робити полководців — царів. В сучасному світі — локомотивом економіки ніби є науково-технічний прогресс, з детального зав’язаний на енергетику викопного палива, хоча вчені вже знають чим та як замінити нафту та газ в якості енергетичної бази. Але з розвалом СРСР в нас на це вирішили забити болт. Економічний базис від початку будувався на двох принципах — принцип розпродаж за кордон існуючого майна яке дістались в спадщину від УРСР, принцип другий — видобутку і розпродаж природних копалин.
Натомість за кордоном закуплялось усе те, чого дуже не вистачало переважній кількості радянських людей — різноманітні споживчі товари.
Така економічна модель не могла породити нічого іншого за існуючу систему. Власне вона є переважною мало не для усього колишнього СРСР, окрім Балтійських країн.
Станом на сьогодні ця економічна модель себе повністю вичерпала, умовно нема більше чого вже розпродавати. Результат — з рештою відкладена війна. В самій федерації вичерпання економічної моделі теж неминуче, що сприятиме краху імперії якщо вони нічого не робитимуть, типу як Англійці — мирно відпустивши Канаду і Австраліїю і пішовши відносно мирно з Індії.

Все вірно. Але принайні хоч хтось розставив хоч якісь стовпи.
До цього взагалі не сильно було зрозуміло хто ми і куди йдемо Навіть населенню, не кажучи про зарубіжних партнерів.

Ці «стовпи» попахують середньовіччям. І схожі на кривенкий «стовп» східних сусідів-варварів.

Там не те що би варвары, там якраз імперія, яка від початку брала за основу древній Рим (так і казали ми третій Рим) в якій на секунду 189 поневолених народів. Там лише офіційно 89 провінцій зі своїми прокураторами, що звітують цезарю. Відповідно ми дізнались, як насправді весело коли «імперія наносить удар», імперій добра не існує.
Що правда ця економічна модель — тобто феодалізм, на сьогоднішній час вичерпала конкурентоздатність, вона її вичерпала насправді ще на початку минулого сторіччя коли імперії стикнулись між собою у глобальному протистоянні відомому як перша світова війна і колапсували одна за одною, з буржуазною або соціалістичною революціями. На сьогодні вже мало хто пам’ятає про існування скажімо Австро-Угорської імперії, з колапсу котрої усе і почалось.
В 1992 вже колапсувала і не вірна в своїй суті політ- економічна теорія, що корень усіх зол і імперіалізму — приватна власність на засоби виробництва, сучасні вчені вважають що відношення нерівноцінного обміну, а сам капіталізм при умові регулювання є корисний тобто той самий НЕП який не любив Ленін. Відповідно в пошуках нової економічної моделі, бо держава з 24 поневолених країн без силового впливу імперії виявилась повністю недієздатною і рушилась прямо на очах вже пішли війни за відділення (їх було 9), Ельцін пішов на відновлення інституту бояр : Абрамовіча, Березовського, Ходарковського тощо, через різні маніпуляції типу залогових аукціонів. Ну от вони назад царську россію і отримали. При чому цар їм же першим і почав рубати голови (вішати в туалеті та саджати до тюрми все віднявши) абсолютно так само як це робив Іван 4 Грізний.

Так это же константа, главное, чтоб эти новые обязанности были оплачиваемые)))

Підписатись на коментарі