Ми знаємо, що не всі з вас люблять мітинги. Бо часом це зовсім не ефективні обговорення, і хочеться запитати себе «Навіщо я тут?».
Але якщо справді потрібно розв’язати проблему, то важливо, щоб всі одне одного слухали й правильно розуміли. Для цього варто ставити запитання колегам, замовникам чи керівництву.
Які запитання ви ставите на мітингу, щоб він був продуктивним? Діліться у коментарях.
Тому відповідь: запитань не ставити, невдах, що виступають, уважно слухати.
Читаймо Демарко Deadline наприклад, там написано.
Серед тисяч хто «не любе» наради часто люди які технічно не можуть впливати ні на агенду, разом з тим їм нема чого там обговорювати, просто притягнули і сиди — пали робочий час, після чого треба же і працювати, тобто буде змушений безкоштовний овертайм. І так може бути місяцями.
Коли усе переростає в meting driven development — зазвичай ви маєте справу з початковим рівнем управлінця, умовно ваш керівник саме як керівник управлінець — джуніор по повній (личка може бути яка завгодно, навіть сініор директор, СЕO тощо).
пригадалася книжка:
«Определение рамки согласия дает вам возможность сортировать поведенческие реакции по признаку релевантности в ходе самого процесса обсуждения.
Это особенно важно на производственных собраниях и совещаниях. Обычно примерно около 80% времени, отведенного для совещания, тратится напрасно, поскольку люди говорят то, что не имеет отношения к результату.
Это происходит примерно так: обсуждается мероприятие Х для достижения цели Y, и Джин говорит: «Ах, вы знаете, вот что, например, мы могли бы сделать, чтобы достичь цели Z!» Возможно, это прекрасная идея. Она может быть даже творческой, но совершенно иррелевантной в данном контексте.
Если вы отреагируете на первое иррелевантное замечание, вы спустите с цепи целый поток свободных ассоциаций, которым место скорее на психоаналитической кушетке, нежели на производственном собрании. Впоследствии вы потратите еще 10 минут на то, чтобы снова людей переориентировать на рамку согласия.
Если вы с самого начала четко и открыто определите рамку согласия, цель обсуждения, то у вас будет базис и критерий для того, чтобы отличить релевантные реакции от иррелевантных. Мы называем это «вызов релевантности».
Когда кто-то высказывает иррелевантное замечание, вы можете сказать: «Джин, я не понимаю, какую связь ваше замечание имеет с тем, о чем мы говорим с самого начала-и с чем все согласились. Почему бы вам не вернуться к вашему вопросу в пятницу?» В следующий раз, когда он сделает не относящееся к нашему вопросу замечание, я скажу: «Видите ли, я не знаю, как то, о чем вы говорите, связано с тем, что мы здесь делаем?» и укажу пальцем на диаграмму. И в следующий раз, когда он сделает такое же замечание, мне, по всей вероятности, будет достаточно бросить взгляд на диаграмму, и тогда он остановится.
В организациях, в которых мы установили программы, через некоторое время каждое совещание не продолжалось более 45 минут. Люди на совещании смотрели вперед, ориентировались на цель собрания, поскольку критерии релевантности были четкими и очевидными для всех. Вызов релевантности не очень-то распространен в наших организациях, хотя для того, чтобы эффективно действовать, они в нем нуждаются.
Тот же самый процесс проявляется более ярко в ситуациях арбитража. Вот перед вами две группы, они настолько спелись друг с другом в борьбе, что совершенно забыли весь контекст. Целевая рамка полностью забыта, большинство их поведенческих реакций являются иррелевантными по отношению к этой рамке. Большинство посредников скажут вам, что их приглашают в самое неподходящее время, а именно, когда они находятся в тупике. Лично я думаю, что это самое лучшее время, потому что все точки над 1 четко поставлены и различия между партиями групп очевидны. Вы точно знаете, что надо делать.
Мое первое действие заключается в том, чтобы разделить группы, развести их, а затем я начинаю расшатывать рамку. Я должен установить широкую целевую рамку, и это традиционное понятие базы для заключения какого-либо соглашения. Как только я установил рамку, я тут же получаю базис для вызова релевантности. Я могу теперь отвергать определенные вещи как непродуктивные, поскольку обе стороны открыто согласились относительно общей цели и выразили готовность прилагать усилия для достижения этой цели.
В этот момент у меня появляется достаточная возможность для нахождения способа балансирования между двумя предложениями и я могу выступить с формулировкой некоторого компромисса. Я буду настаивать на том, что с самого начала обе договаривающиеся стороны вложили в целевую рамку критерии того, какие элементы являются существенными и какие несущественными, бросовыми по отношению к главной цели товарообмена. Перед тем, как действовать, я должен задать себе пространство маневрирования. Если у меня не будет этого пространства, то я зайду в тупик.
Мужчина: Иногда в моей работе у меня появляется трудность в установлении рамки согласия. Когда я пытаюсь ее установить, клиенты сопротивляются этому.
Разрешите мне дать вам мою рамку для установления рамки согласия:
Смотрите, я профессионал. Я не хочу, чтобы мы здесь вели себя случайным образом. У меня есть определенные критерии для оценки — моего собственного действия, и, пока мы с вами не определили, что могло бы явиться базисом, чтобы мы начали с вами продвигаться, я не хочу тратить мое время и умение«.
Такой подход подвел меня лишь однажды, когда клиент мне ответил: «Нет, я бы этого не хотел делать!» Я ответил: «Прекрасно. До свидания». Я оставляю за собой право выйти из любой транзакции, включая терапевтическую.
пригадалося...
колись працював в одній напівдержавній установі...
планерка — це ж мабуть те саме, що мітинг ? 🤔
Приїхало начальство...
Коли почали на мене тиснути, щоб я робив усе правильно... а не як завжди...... зацікавлено і доброзичливо спитав:
— А у вас там в обласній адміністрації усе правильно? усі програми ліцензійні ? 🤔
Більше мені слова не давали, і на мітинги не запрошували )
поправка:
це якщо вам пофіг...
але якщо зацікавлені у розвитку компанії — на наради краще приходити...
Це лише у випадку коли скажімо системного адміністратора не покликали на нараду ціллю якої є вирішення питання, чому з водогіна йде іржава вода і що з цим робити. Абсолютно ніхто не бажає брати на себе відповідальність за результати, тому на нараду покликали просто усіх включно з Губернатором, тоді коли там мають бути лише хтось з сантехніків та планового, щоб виділили матеріали, обладнання сантехніків і таке інше, що потрібно для ремонту. Та треба обсудити коли та як перекриють воду, закриють туалети, сповістять людей, що не буде води на певний період тощо. І сісадмін тут швидше за усе не потрібен зовсім, навіть якщо треба розіслати усім емейли що «післязавтра з першої до п’ятої не буде води», це можна спитати зробити окремо поза нарадами. А тим більше Губернатор там і близько не треба і на місці губернатора — коли його підлеглі кличуть на такі наради, я би робив орг виводи.
справа в тому, що і сисадмін і керівник можуть постраждати, коли проблема не буде вирішена...... зросте соціальна напруга, а це неприємно...
інший момент... не завжди буває зрозуміла суть проблеми... на якому рівні вона знаходиться...
Бо навісили на тебе ярлик «душний токсік». А такі на вельмишановних нарадах поважних панів не потрібні
Згадалась пара недавніх випадків.
#1. Давно хочемо імплементувати одну фічу, але є залежність від іншої команди. Навіть мерж реквест висить на Гітлабі майже рік, чекає на ревью від техліда цієї ж іншої команди. Наш ПМ збирає мітинг чоловік на вісім. За перші пʼять хвилин мітингу зʼясовується (не повірите), що цей мерж реквест все ще чекає на ревью від техліда, але ПМ іншої команди нагадає техліду про це, а той перегляне, якщо буде час. На цьому й закінчили. Нафіга потрібен був той мітинг з купою людей, якщо насправді ПМи зʼясували це питання між собою за 5 хвилин — хз.
#2. Потрібно інтегрувати один сторонній сервіс, є залежність від інших команд. Наш ПМ збирає мітинг чоловік на 15. Підключаємось. За перші 5 хвилин знаходиться людина (продакт суміжної команди), яка пояснює, що спочатку вони інтегрують цей сервіс для британського маркету, а потім, можливо, і для нас. Нафіга було збирати стільки людей, щоб зʼясувати це питання з лише однією людиною — хз.
Так і живемо. А ви питаєте про якусь продуктивність))
так може саме загроза загального обговорення є стимулом вирішити питання за 5 хвилин...
до того ж, не завжди зрозуміло, яке саме питання зараз найважливіше...
Зато как показать можно !
Разве можно включить в отчет переписку на 5 минут ?
Нет конечно ! А вот митинг на 15 человек — обязательно !
как красиво смотреться будет ...
«провел расширенное совещание по перспективам интеграции сервиса Н», там 100% протокол будет ...
важен то по видимому не результат — а красивый отчет.
Один із засобів не брати на себе відповідальність за результати. І якщо скажімо починаючи керівники роблять мітинги з величезною купою народу, більшості з котрих нема чого на тих мітингах робити. То є ще і прожжоні перці, які в стилі мініатюри Аркадія Райкіна «Насоси — колеса» грають в дурочку. Там з рештою коли усі строки завалено — вищій керівник, який поставив не те завдання і не тим, буде вже сам винуватий. Для чого це робиться — коли скажімо у вас завод з виробництва коліс, а вам сказали зробити насоси які ви технічно не зможете зробити бо : ніким, нічим і нема з чого ? Відповідь — сказати «ні» це дерзнуть керівникові, а за це можуть зняти.
Гіпотетично — коли збирається навколо проблеми багато людей, проблема буде вирішена найкращим способом.
Ну, тут як подивитись.
Часто, коли збирається багато людей, ніхто не хоче брати на себе відповідальність — Петя сидить і думає, що нехай це вирішує Вася, Вася хоче спихнути на Олега, і так далі))
Інший варіант — «лебідь, щука і рак», коли надто багато людей пропонують надто багато ідей і в результаті ні до чого не домовляються.
Але, як правило, на великих мітингах активність проявляють
Так. Ці
Також ці
Ідеї одного можуть бути результатом дій багатьох інших. А цей один просто
телепортує/транслює те, що бачить.
Тому й виходить, що й тут працює принцип Парето — для 100% ефективності повино на мітінзі бути 100% людей, навіть якщо тільки двоє озвучують їх усіх несвідомо.
Уточнюю: все це виходячи із базису, що всі люди у спілкуванні передбачають одне одного.
Наприклад, у сварці — людина бува винуватить вже не іншу сторону, а себе, й одночасно інша сторона теж втрачає свій стілець у запалі.
Тобто: можна сказати щось таке що міттєво прийшло на ум, але чи варто? Може це хтось ще тільки збирається зробити теж саме?
Уникнення відповідальності — тьюторіал, том перший.
Я давно мріяв задати питання «Якщо тут зібралось стільки народу, якому впадлу працювати то чому б цю годину не провести корисніше сходивши б разом у парк на спорт майданчик»
Класичний результат кожного мітингу, згідно Пітера Друкера, зібратися ще раз.
Яку проблему ми намагаємося вирішити?
Навіщо ми намагаємось її вирішити :)
А чи дійсно ми намагаємось щось вирішити?
на роботі?
заробити грошей? (сьогодні і завтра) 🤔
Олег Дорожко
Vic
Юра
Юра
Vic
Бартоломео Россі
Karina Kosenko
Dmitry
Олег Дорожко
Karina Kosenko
Slavik Savko
Evgeny Sergeev
Andrey Sivachok
Alona Makarevych
Slavik Savko
23 коментарі
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів