Спільното, розповідайте, чи працювали ви в командах, де ні з ким не змогли вибудувати приязні стосунки? Чи бувало з вами таке, що ні один з колег не викликав у вас позитивні емоції?
Як думаєте, чи впливають особисті стосунки на якість роботи? Це могло б стати приводом для звільнення для вас?
Чи доводилося працювати в команді, де вам ніхто не подобається?
Так, коли працював один над пет-проєктом і дивився у дзеркало.
Так, а яка різниця? Мені платять за роботу, а не за те, щоб я в офісі соціалізувався.
З більшістю співробітників ти не будещ в майбутньому пересікатись.
Не всі люди ходять на роботу просто «працю працювати». Соціалізація з колегами комусь потрібна більше (екстравертам), комусь менше (інтровертам).
А щоб стати менеджером чи ще кимось руководящим — вміти соціалізуватися — то головний скілл.
екстравертам), комусь менше (інтровертам).
Нові модні слова
Нормотипові та ADHD
Так хіба хтось проти? Якщо мене влаштовує оплата і плюшки, мені до лампочки хто з іншого боку джири сидить. Головне щоб не кацап :)
"Я не червонець аби подобатися усім«©
Я теж так вважаю. Більше того: поки я закриваю складні таски і приношу чималий прибуток — мене будуть терпіти. Навіть якщо я дозволяю собі бути «токсичним» і називати речі своїми іменами — звичайно у командному чаті а не на мітингах з клієнтом.
Довгі роки це була моя «фішка» — галера пхала мене розгрібати говна на найзаплутаніші легасі проекти, хоча я кожен раз казав що хочу і готовий розробляти мікросервіси «з нуля». Я ніколи не відмовлявся від будь — якої роботи. Але якщо робота мені не подобалася — то я ніколи не зупинявся про це «скиглити». У деяких випадках це навіть допомагало — менеджер погоджувався на ротацію чи ставив мене першим у чергу не скорочення. Так я потрапляв на нові проєкти — деякі навіть були цікавими. А деякі колеги сиділи 10+ років на одному легасі проєкті — і були усім задоволені!
P.S. Як не дивно постійно «скиглити» і бути незадоволеним проектом — виявилося робочою стратегією для постійного підвішення зарплати!
dou.ua/forums/topic/6344
Логіка системи така: менеджер оцінює чи цінний співробітник? — «так, дуже цінний», чи задоволений? — «ні, не задоволений». Отже є ризик що можуть переманити — треба накинути баксів.
Спілкування, співпраця з падлюками, хитродупами, лицемірами та мерзотниками дає можливість (здатність) напрацювати власне розуміння та практичний скілл швидко ідентифікувати (виявляти) їх в майбутньому.
Якщо оточувати себе рожевими та лагідними поні, то в українських (не лише) умовах жити нормальним, стабільним життям важко. Бо сучасний, реальний світ — він жорстокий, нахабний, лицемірний та цинічний.
Спостерігати (споглядати) за мерзотниками, падлюками та лицемірами — це велике пізнавальне задоволення та потужний досвід (не лише професійний).
От, наприклад, є один відомий волонтер. В реальності він цинічний, лицемірний, меркантильний мерзотник. А більшість думають, що він класний, добрий та рожевий.
Чому? Бо більшість донатерів не накачала м’язи, не набула власних скіллів, не має відповідного досвіду.
це ви про кого?
Працював на пару з колегою який робив вигляд що працює, а сам то спав, то їхав, то жрав... це досвід на все життя
Психологи кажуть, шо вам має бути все одно, хто що робить. Ну спить — хай спить.
Це значить у вас границі не виставлені. Чого це вас турбує шо хтось спить?
Треба фокусуватися на своїй роботі а не на чужій.
Як ото мами в дитинстві кажуть — а ти дивись в свою тарілку!
Але моя думка іноді не співпадає з думкою провідних британських психологів.
Бо дуже важливо — ви кожен сам за себе, чи хтось намагається будувати команду.
Мені б в даному випадку не давало спокою відчуття справедливості — чому хтось майже нічого не робить, а я (на тій же позиції) змушена робити набагато більше. Якщо ж колега спить/їсть/десь ходить, але при цьому встигає робити відчутний обсяг роботи — питань нема :)
Ну от мені [нібито розумні] люди доказували, що шукати в цьому світі справедливості діло неблагодарне, і якщо тебе бісить, що чувак ніц не робить — то треба шось робити з собою, а якість роботи чувака — то приватна справа того чувака, тобі-то шо. Але я не достигла такого дзену.
а якість роботи чувака — то приватна справа того чувака, тобі-то шо. Але я не достигла такого дзену.
1. Якщо компанія та її менеджмент більш-менш адекватні, то це великий плюс. Бо якісний та ефективний фахівець отримає промоушин скоріше на фоні порожнього імітатора-колеги.
2. Якщо компанії та її менеджмент дебільні, то це також великий плюс. Бо ви швидко зрозумієте, що ловити з цими дебілами нічого і будете прагнути змінити місце діяльності.
3. Якщо компанії та її менеджмент пасивні пофігісти, і хтось працює в цих умовах (які ви описали) понад рік — то проблема також з цим хтось, який не усвідомлює пофігістичність (безперспективність) та байдужість професійного середовища в компанії.
Будь-яка професійна ситуація може бути а) конструктивною б) заслуженою, в) такою з якої можна знайти певний вихід (рішення).
Минулого року мені довелося взяти частину задач такого чувака на себе, бо дедлайн був до грудня, він явно не встигав, а в команді нас було всього два бекендера. Тобто, поганий перфоманс умовного колеги — далеко не завжди його приватна справа, часто від такого страждає вся команда. На щастя, зараз в команді зʼявився техлід, і подібні проблеми тепер будуть його головним болем. Взагалі-то, на такі ситуації повинен би реагувати менеджмент, але наш ПМ все ще сподівається, що колега виправиться чи я хз, чого він ще чекає
зʼявився техлід, і
Тімліда
Техліду пофіг
Йому не може бути пофіг, навіть якби він і хотів, бо тепер у випадку будь-яких проблем на проєкті смикають саме його (в тому числі, в неробочий час). Тим більше, він, навідміну від мене, є найманим працівником компанії, а не контрактором.
Это проблемы вашего менеджера — если вы считаете что перерабтываете, то эскалируйте с примерами и требуйте премии.
Якщо я працюю по 8 годин на день, то я не «перерабатываю», і премію тут просити явно немає за що. Просто умовний колега може працювати 4 години замість 8. Що реально в даному випадку можу зробити я — не напружуватись і працювати в такому ж темпі, як і він)
не напружуватись і працювати в такому ж темпі, як і він)
Я був в такій ситуації і прийшов до того, що не треба працювати як він, а треба працювати так само, як і раніше. Але не більше. Є плюси:
1) ти не думаєш, що ти ледащо. Ніхто так не думає
2) до тебе 0 претензій. Ти працюєш як і працював. Якщо раптом хтось почне аналізувати що відбувається, то в тебе та сама продуктивність
3) Працювати менше, бо інший став працювати менше, це погано для своєї моралі. Починаєш думати «а чого це вася працює менше, і я маю так» і оці заздрість, відчуття несправедливості розʼїдає зсередини. Це погане відчуття. Також, можливо, в васі якісь серйозні проблеми в житті, хтось із родичів вмирає/ хворіє, або депресія і вася думає чи то не закінчити цей шлях раз і назавжди. Це його справи і причини чому так сталося. Не треба копіювати деструктивну поведінку. Це нездорова поведінка і психологічно нічого доброго це не принесе.
4) ви не деградуєте і підтримуєте належний професійний рівень
І також важливо не перепрацьовувати, бо це неминуче приведе до вигорання. Перед тим як брати на себе більшу кількість тасок, треба бути відвертим з менеджером, що основні таски будуть закриватися значно повільніше. Якщо ви не встигаєте, це не ваша проблема, а проблема інжинірінг-менеджера. Не вистачає ресурсів? Нехай донаймуть. Треба прям зараз? Ну прикро, це бізнес, ризики за те, що було 100% ресурсів, а стало 75% несе власник бізнесу, не ви. Через це розвалиться компанія? Буває. Людський фактор. Зафакапили з ресурсами. Чи можете ви замість 100% дати 150%? Залежить від вас. Але треба розуміти нащо вам це і яка буде оплата. Піцца в пʼятницю — не варіант. Якщо треба попєдалити на 150% за ті самі 8 годин і ту саму зарплатню — ні, дякую. Ці додаткові 50% не візьмуться незвідки. Неминуче буде виглрання.
Если вашему менеджеру ето ок — то и ок. Если вашему менеджеру ок, что ваш коллега работает меньше и не ок что вы работаете как он, то наверное менеджеру видней. Может менеджер дебил, может они друзья с тем коллегой, а может и классический кейс: Генри Форд нанял консультантов чтобы оптимизировать производство Форда-Т, и консультанты обратили внимание на сотрудника, который нифига не делал, и при этом зп у него была очень выше средней — и предложили его уволить. На что Форд ответил: этот чувак придумал как на конвеере сократить количество операций и его придумка мне уже принесла лямы баксов прибыли. Пусть дальше сидит и думает.
Мій менеджер — взагалі не технарь. Тому, він не бачить нічого дивного в тому, що задача на кілька годин робиться кілька днів) Якщо інші розробники працюватимуть в такому ж темпі, він також не помітить. Тому, як на мене, тут більше питання до бізнесу — чи ок їм тримати таких менеджерів. Нам, розробникам, жалітись тут нема на що xD
О чем я вам и пишу — если всех все устраивает, то наверное в этом есть какой то смысл . Конечно всегда можно сделать революцию и доказать что можно работать лучше — но есть риски что не все к этому готовы и вы остананетесь в меньшинстве :)
[sarcasm mode on] Та ясно який смисл — якщо це аутсорсинг, і клієнт (який не технарь) все ще платить — то для менеджера ви дві голови, за які щомісяця капають гроші. Хто там спить, а хто не спить — справа третя. А ви ото своїм недовольством не даєте і менеджеру поспать [sarcasm mode off]
Це в нас на стороні клієнта такий ПМ, я на аутстафі))
это если менеджмент в ситуации, что можно поспать и все ок. Неважно, аутсорц или продукт. Но бывают и другие расклады и получив звездюлину менеджер начинает реально разбираться что за фигня у него на проекте :)
Чекай айтішниц на роботі може й 8 годин
А працює
Мені б в даному випадку не давало спокою відчуття справедливості
цікаво на скільки відрізняються світи ))
... мені б в данному випадку давало би цілковитий спокій відчуття впевненості що я якраз працюю і «перформлю» ))
але я окремо знаю за існування ще такого відчуття як ти написала тож то вже проходить за кодом «врахування культурних особливостей» і його вже треба обробляти окремо
а я (на тій же позиції) змушена робити набагато більше.
на справді і ще трішечки більше бо ти же ж плануєш отримати наступну ще вищу позицію правда ж? ))
... сірьозно люди але й справді цікаво спостерігати на скільки різні світи
до речі дякую за спостереження! справді
У мене в цій команді був такий техлід, в якого земля під ногами горіла — так багато він працював і так круто перформив. Закінчилось все так собі — людину звільнили через пару місяців після того, як він попросив собі нормальну прибавку до зарплати (він був в штаті компанії). Тому, я досить скептично ставлюсь до впевненості через високий перформанс — по-перше, його можуть навіть не помітити, по-друге, це не гарантує довгого співробітництва.
Те ж саме щодо високих посад — далеко не завжди їх отримує той, хто більше працює. Як в тому бородатому анекдоті: «Найбільше в колгоспі працював кінь, але керівником так і не став» :) Ймовірність отримати додаткові обовʼязки без перегляду позиції/зарплати набагато вища)) Часто добре підвішений язик або вміння створювати видимість роботи дає більше бенефітів, ніж високий перформанс (особливо стосується великих компаній).
Тому, я досить скептично ставлюсь до впевненості через високий перформанс — по-перше, його можуть навіть не помітити, по-друге, це не гарантує довгого співробітництва.
загалом приймається тут я згоден бо я можу вже «трохи підмішувати» «корекцію точки зору» вже з точки зору як бізнесу а не тільки «роботи за наймом та кар’єри»
Те ж саме щодо високих посад — далеко не завжди їх отримує той, хто більше працює.
це факт )) але то вже трохи інша історія
Ймовірність отримати додаткові обовʼязки без перегляду позиції/зарплати набагато вища))
це факт а цей вже якраз вкладається саме у цю історію тож тут
відчуття справедливості
то є радше за більш конкретні питання як то позицію по позиції (формальній) обов’язкам (фактичним) та платні (отут вже цікавіше між формальний і фактичний)
але все ще так само з мого точки зору особисто у мене виходячи з мого оточення нема ні якого саме
не давало спокою відчуття справедливості
певно тому що оригінально я відповідав на кейз коли рівні позиції з рівними обов’язками але різними (фактичними і певно формальними теж) показниками перфоменсу
Часто добре підвішений язик або вміння створювати видимість роботи дає більше бенефітів, ніж високий перформанс (особливо стосується великих компаній).
повертаючись до того місця де було «але то вже трохи інша історія» але тут питання у тому що
добре підвішений язик або вміння створювати видимість
це така сама частина професійних навичок на відповідному рівні то вже буквально як ні чого особистого просто бізнес
Психологи в командах и процессах обработки тикетов видимо не особо шарят.. Тут же прямые зависимости. Предположим, вы разработчик. Если ваш саппортер работает плохо, у вас мусор в баг-тикете. Если пм/бизнес-аналитик работает плохо — опять же. Ревьювер/QA работает плохо — ваш говнокодиг в проде. И т.п. и т.д. на каждом из этапов для любого из перечисленных выше.
А якщо це робота на колективний результат?
А взагалі дивіться фільми небесний атлас
Так показано типові ролі
Доводилося: викладачі з ВНЗ, в якому я навчався, організували «гарні» умови праці.
Чи доводилося працювати в команді, де вам ніхто не подобається?
чи доводилося вам жити в країні, де еліта вчорашні свинопаси
Той випадок коли коментарі цікавіші за саму статтю. А стоп, це ж доу, тут завжди так :)
Мені доводиться працювати в команді, де мені усі подобаються як люди. Мій бос — лапочка і просто гарна людина. Колеги дуже доброзичливі і цікаві люди. Але ось проблема у тому, що як професіонали вони — відстій. Спринт просраний вже як місяць, тікет система існує лише номінально, гіт флоу ігнорується — ніякого code review та merge requests, push одразу в testing, testing в main. Вже як півроку намагаюсь це змінити, розписую докі, проводимо мітинги. Все як горохом об стіну. Роботу змінити не можу через обставини.
Ось так буває...
по моєму, той випадок, коли ти прийшов і намагаєшся все поламати
Не можливо зламати те, що вже зламано. Я б нічого не робив, як би вкладка з сайтом не споживала 2.5 гіга памʼяті і робота розподілялась рівномірно. А так один розробник горить, коли двоє пінають статеві органи по підлозі
Ти ламаєш власну голову об стіну, в статусі джуніор — цього не змінити, я тобі навіть скажу в статусі тімліда/техліда це важко змінити. Та навіть більше — менеджер програми приходе та каже. «Народ — ви валите спринти, будьте люб’язні — виконуйте процес нарешті, інакше я вас розформую». Потім з команди прибирають назагал шість сініор розробників, та набирають джуніорів в Польші. Тому так — порада робити свої тікети, якщо вони в тебе взагалі є і звалити з того місця з першої наявної можливості.
дякую за пораду. Однак, на своє щастя чи нещастя я бачу тут можливості розвитку. Поки вони є, я буду ними користуватись. І можливо колись я зламаю цю стіну. А ні, то буде гарний досвід і буде що розповісти на наступних інтервʼю. Бо знову ж таки, роботу змінити просто тут і зараз не можу.
Станьте одним із тих, хто пінає — адаптуйтесь до команди xD
Продукт продается? Апдейты идут плюс-минус полгода регулярно? Топ менеджмент доволен? Компания зарабатывает? Если да — то зачем напрягаться. И так сойдет(ц), и увы это суровая правда жизни: правильные процессы нужны далеко не везде.
Чи доводилося працювати в команді, де вам ніхто не подобається?
Так, коли працював один над пет-проєктом і дивився у дзеркало.
Якщо прям всі-всі люди навкруги вас вам не подобаються,... то може «в консерваторії» щось підправити?
В поточній команді в мене навіть не сформоване відношення до більшості людей.
Інша справа коли той чи інший бовдур без вагомих причин, або просто через власні вади, ледь не навмисно псує кров, наче просто тому що може. Ну тут що вже — буває
Якщо є нормально розписані тікети, адекватний стек та СI\CD то взагалі насрати на ті голови на созвонах. Прайцюй і все.
Можуть не дати жодного тікета, як варіант. Є така штука мобінг — скажімо ти нікому не подобаєшся, бо наприклад занадто старий чи занадто молодий, або там волосся занадто довге, дреди як в джа растафарі тощо, чи не той поштовий індекс маєш і таке інше. Або чимось на сподобався керівникові чи не формальному лідеру, насправді не існує ніяких колективних точок зору, так званий колектив завжди керуються лідером так влаштовані люди.
Приймай таблетки від параної )))) На роботу ходять рухати таски в джирі а не подобатись один одному. В айті це взагалі пофіг, бо основна команда IT, це затюкані задроти ноулафери чи асоціали на фоні інших відділів. Ви взагалі нікому не подобаетесь навіть самі один одному ))))
навіть не знаю, як можна про це переживати, коли члени і членкині команди працюють віддалено а дайлі (в кого віклі) голосом
рухати таски в джирі а не подобатись один одному
Ага це коли в тій джірі є тікети, не маловажний такий момент. А до цього вони там мають якось зявитись і щоб там було, написано так щоб це потім можна було протестувати. Тобто виходить що наявні тікети в Jira це десь 60% роботи. А коли наприклад є конфлікт між стекхолдерами, коли вони хочуть протилежні речі і не згодні по суті бізнес-процесів, можуть ще наробити тікетів та специфікацій які є повною ахінеєю. Умовно одна сіть ресторанів концерну робить перевірки на якість обслуговування, а інша з цього концерну не робить і не хоче взагалі їх робити і зриває увесь програмний проект. Що там буде в кінці — ХЗ.
С одной стороны деньги вам платят, и наверное вы всех устраиваете своей работой раз не увольняют. С другой — негативные эмоции ежедневно. Никто не решит за вас что вам важнее.
може таки unforgettable ?
Топик как будто десятилетней давности, когда все сидели толпой в одном углу, выезжали на корпоративы и тимбилдинги, пили кофе в курилке и т.д.
Уже лет пять как я коллег вижу в лучшем случае на созвонах. Ни приятельских, ни неприязненных отношений при таком раскладе не возникает.
Изредка, встречаются, конечно, токсичные люди, с которыми даже не хочется говорить. Ну так я и не говорю. Предлагаю писать в чат, ссылаясь на занятость, плохой интернет и т.д. Никакиъ личных отношений.
В сервисных компаниях, вполне оправданно. По сути, люди пишут код за деньги и только молодые-зелёные переживают за качество.
Могу порекомендовать eXtremely Distributed Software Development (aka Zerocracy) — www.xdsd.org для таких коллективов. Кому-то вполне заходит.
Заинтересовался, прочел, но из описания так и не понял, в чем революционность технологии.
Сначала сделали POC по оговоренному ТЗ, потом включили обычный Agile.
Фишка с оплатой тестерам за количество багов вообще чудовищное решение, плавали, знаем.
Я когда-то это в подкасте дет 8 назад слышал. Что меня поразило, так это общение сугубо через постановку задач. Если что-то блокирует, открываешь новую задачу и её кто-то решит. Никаких тебе «я знаю Василису из SRE, как-то ходили на ланч, сейчас её пну и она быстро порешает». Тикет — приоритет — плата — все.
OMG вот чего я не могу понять от слова совсем, как выходит что методы типа оплаты за количество багов или написанных операторов кода оказываются в
В продуктовых люди точно также пишут код за деньги, и не только код. Переживают за качество это очень такое понятие, если посмотреть в глубь то переживают за свой социальный статус.
Качество обеспечивается обеспечением технологией производства, начиная от сбора требований заканчивая выводом из эксплуатации. Если процесс сделан верно например XP, качество будет. А ляп-ляп и в продакшн — получится то что получится. Да построить процессы — дорого, нужны квалифицированные люди и оборудование.
Наша сильная сторона перед индусами в конкурентном плане часто была в обеспечении процесса. Многие индусы нас давно догнали. Как и в случае Китая есть фабрика дядюшки Чо, а есть промышленное производство дающее качество ничем не хуже например от Японского (потому что японцы как раз производство и организовали).
Этому топику наверное 50 тысяч лет, а может даже больше если считать не от сапиенсов а ещё раньше. Можно начать от вопроса — почему дети дерутся в детском саду и ответ быстро найдется, потому что это организовала сознательно или бессознательно воспитательница. И так далее — дедовщина в армии, блатные и красные в тюрьме и все такое прочее. Социология и психология это все основательно изучает.
Где где, а в ИТ у на вообще сплошные конфликты, у нас проще сказать где их нет.
У продуктових компаніях де я працював, це було мало можливо у довгостроковій перспективі. Є така річ «cultural fit» (до речі, як краще це перекласти?). Її перевіряють на співбесіді і потім опитують команду під час випробувального терміну. Якщо людина не вбудовується в команду її звільняють. Може бути дуже розумна людина, але як не підходить до команди...
Більшість таких кандидатів виявляється на співбесіді. До речі, рішення не продовжувати приходить і від кандидатів. Якщо питання «чи Ви працювали понаднормово і готові інколи це робити?» засмучує, то це «not culturally fit».
Якщо питання «чи Ви працювали понаднормово і готові інколи це робити?» засмучує, то це «not culturally fit».
Цікаво, а якщо у людини фізично нема можливості працювати понаднормово? Не те щоб не хоче, просто не може. Мати-одиначка (чи чоловік в ЗСУ) якій з садка треба дитину до 18:00 забрати?
Я ніколи б не доєднався до компанії де постійно працюють понаднормово (точніше, не доєднався б тільки за з/п).
Щодо мого досвіду, то мав чудові робочі відносини і з батьками одинаками, і з людьми з особливими потребами, і колегами у стані вигоряння. Робоче навантаження розподілялось кожному за можливостями.
Але, мушу визнати, мені не підходила будь-яка вакансія, і я не отримував пропозицію приєднатись після кожного культурного інтерв’ю. Тому не усі роботодавці підходять до будь-кого. Але завжди можна знайти щось по собі.
П.С. Коли моя дружина дуже серйозно захворіла, я займався нашою дитиною. Графік був гнучкий, єдиною вимогою було не пропускати зустрічі з зовнішніми партнерами і відсутність проблем у команді. Тому наведений Вами приклад — це буденність.
Чоловік-одинак чи дружина у ЗСУ
Розмінна робота на заводі тоді
Робота фопа ненормований
ІТР теж
Я не в Україні, тут нема фопів, але в мене таке враження, що за кордоном фіг хто буде працювати понаднормово. Бо люди знають, що кожна година роботи має бути оплачена (і мінімальна оплата встановлена законом), ноу мані — ноу ворк. Хіба що в тебе є акції компанії
Взагалі ще і як працюють. За акції, підвищення (в т.ч. через зміну роботодавця), просто цікаво зробити круту річ, через не вміння встановлювати персональні межі.
Всі хто «з 9ї до 5ї» працюють у якомусь BMW чи Deutsche Bahn.
В зазначених організаціях виганятимуть з приміщення і виключатимуть там електрику (так цьому вчать, і написано наприклад у Демарко). Хоча скажімо в Японії усі будуть сидіти в офісі стільки скільки там сидітиме начальник, він буде працювати усю ніч — уся команда буде сидіти усю ніч (навіть коли їм не буде чого там робити і вони валятимуть дурака на робочому місці). Це якраз той самий культурний фіт, якого нібито нема. BTW Доречне питання як так стається, що Німеччина чи Японія значно багатші за Україну ? Якщо повернутись лише на 30 років тому то вийде, що у багатьох сферах наші діди та батьки не тільки не поступались а подекуди і були кращими як то авіація наприклад чи космічна техніка, щоправда не у виробництві споживчих товарів, бо на них забила болт організація під назвою госплан. І коли у тебе є космічна ракета але нема штанів та в що взутись — виникає когнітивний дисонанс, з розряду нафіг мені треба та ракета ? У відповідь зробили таку штуку — вирішили що у усьому винні інституції і процеси і замість того щоб їх міняти на дієві, розвалили і перше і друге тобто і інституції і процеси, та перейшли на хаос. Маємо відповідні результати — катастрофічне падіння якості і як наслідок повна не конкурентоздатність проти тих же Німеччини чи Японії, та навіть : Польщі, Чехії, Болгарії та Румунії (це там де взагалі був Чаушеску). Найбільший вплив мало як бачимо на армію, к
Ну в штат якщо то так, в теорії життя вдалосяі так
Особливо в Європі
ФОП це ж контрактор, працює на себе
Ой чи нє ми нє такіє?
за кордоном фіг хто буде працювати понаднормово
кожна година роботи має бути оплачена
Хтось має
Хоч один з сімї
Команда тут нідочого, зазвичай то такий керівник полюбляє себе улюбленого називати «командою».
«чи Ви працювали понаднормово і готові інколи це робити?»
За гроші готовий, постійно і безкоштовно -ні. І усім не раджу, ви по факту погоджуєтесь працювати дешевше тобто на крадіжку рейту і тим що вас прямо експлуатують, тобто в капіталістичних термінах — кидають. Інколи в сенс в цьому є — наприклад потрібен досвід роботи і скажімо днем пишеш юніт тести та фіксиш баги, вечором підвищуєш кваліфікацію. Потім відкривається вікно можливості або стрибнути на +500, або отримати підвищення і т.п. дивлячись по компанії та її можливостям. Гроші самі по собі не мета — а засіб досягнення мети. Метою може бути усе — що завгодно. У більшості короткострокові цілі — купити житло, одружитись народити дітей і тому подібне (власне не те щоб повністю ваші цілі, це цілі які вам вклали батьки та суспільство з дитинства і по суті програма мінімум — народився виріс продовжився помер). А скажімо : Сергія Корольова чи Неймана Фонбрауна та інших видатних : вчених, спортсменів, фінансистів, філософів, музикантів, політиків і т.д. ціли ставляться за приділами існуючих досягнень людства. Коли компанія (тобто головний її керівник, це його головна роль — ставити ціль) ставить собі якісь цілі — вони можуть відповідати вашим, або ні.
Керівник приймає фінальне рішення завжди, але адекватні — базуючись на опитуваннях колег по команді.
Бо як не дослухатись, то команда розвалиться (навіть добре підібрана — повільно розійдеться). А якщо не пояснювати рішення або робити будь-що, то теж усі розійдуться.
Я кажу за продуктові компанії. У випадку аутстаф, головне час програмістів продавати дорожче. Не всі клієнти вбудовують «легіонерів» у свої команди, тому «culture fit» не так важливо як «sales pitch». У випадку аутсорс, це залежить, але коли над проектом працює одна команда, треба щоб вони співпрацювали.
команда розвалиться
А чому ви думаєте, що хтось в принципі бажає зберігати команду — а не виконувати бізнес ціль ?
Там звісно коли Стів Джобс записував відео з ціллю хайринга він таке казав, як важлива мати команду і це звичайнісіньке НЛП тобто впливання на інстинктивні механізми людської писихіки, яка при усій повазі усього на 30% керується свідомістю усе інше дісталось в спадок від Homo erectus і це знають усі сучасні психіатри та психологи планети — а разом з ними : маркетологи, HR, політ технологи, військові і особливо поліціанти. Звісно Джобс далеко не сам собі сценарії писав. На ділі народ з ним терпіти не міг працювати починаючи з гаража, там він дістав навіть Воза. Більше за те він ще і кинув усіх з ким працював.
А на ділі щось таке було www.youtube.com/watch?v=x9xPX3WiK3E (і це абсолютно на базі реальних подій). На раз викинув кращого програміста команди бо той сказав, що вони не вкладаються в графік з його хотілками. Хоча безумовно без шрифтів дорогезна машина була просто не потрібна цвілевій аудиторії покупців — видавців. І коли вона вийшла на ринок то із тріском там провалилась. Тобто цілі проекту які потім були вирішеними в The Qube Next Step від початку були занадто амбітними, для їх виконання не було відповідного часу та ресурсів щоб пристрій коштував потрібну маркетингову ціну.
Як бачимо ніби «компанія і шеф мрії» — реально деспотія і диктат посадової особи і не збирався він нікого слухати.
Якщо класти на команду то може якусь ціль вони досягнуть, але у довгостроковій перспективі досягати буде ніким. До того ж, в залежності від співтовариства мови/фоеймворку/т.п., компанія стане відомою щодо поганого відношення і туди ніхто адекватний не йтиме.
А Джобс — це людина-байка.
З Вашого досвіду, як довго працювалось з боссом-чудаком і командою-серпентврієм?
Наскільки я знаю, середній строк роботи айтішника в одній компанії
Я навіть більше скажу: з тими, з ким я дуже сильно дружу — з тими ми і зарплати один одного знаєм (і ще багато всякого) 😝 а в команді можуть бути конфлікти, якщо це буде прозрачно — воно вам треба?
Тут довго пояснювати чому так, це якщо коротко то уся справа в суспільній і бізнес культурі і загалом культурі.
Масаакі Імаї дає пояснення в книзі про Кайдзен www.youtube.com/watch?v=plHd10m6QNk
Умовно «американська» бізнес середа це система під виключно революційний розвиток, та під одну людину типу Ілона Маска чи Стіва Балмера, раннього Стіва Джобса і т.д. Японьска система звісно давно і системно проникла в США, а в самій Японії дуже багато американізму і далеко не усі компанії підходять до управління по японські. Тут теж цікаво про Маска, Безоса, Джобса тощо про їх тріумф знає уся планета, вони заради нього і рвали свою і інші дупи. Та не так вже і багато народу знає хто так Акио Морита, Масару Ибука або Ёсисуки Аикава чи Сакити Тоёда (хоча в нього якраз були амбіції від Римської Імперії, щоправда коли довелось вводити марку Lexus він погодився бо так краще для продажів тобто і для фірми) та усі знають бренди Sony, Nisan та Toyota. Не так вже і багато японських брендів має ім’я засновника компанії. В Європі же — це норма, в США 50/50 (країна емігрантів). Усе просто написати своє ім’я на авто яке перемагає в гонках типу : Ferrari, Labmbrogini, Bugatti, Bently, Porshe, Renault і т.д. — це якраз той самий старий добрий тріумф.
2 год. На выходе куча денег и огромная усталость.
Якщо питання «чи Ви працювали понаднормово і готові інколи це робити?» засмучує, т
це де, в датському/фінському аутсорсі?
де вам ніхто не подобається
як це зрозуміти в контексті роботи ? 🤔
А що я тут роблю взагалі, якщо все не подобається? 🤔
Ну приміром, гроші заробляю...
Хтось же ставить задачу — тут ніяк не обійти доброзичливе спілкування...
Якщо задача зрозуміла — треба виконувати, або звільнятися...
Якщо задача не зрозуміла — треба уточнити... це нормально... і далі виконувати, або звільнятися...
І де причина для неприязні ? 🤔
у незрозумілій ситуації — треба слухати того, хто платить )
(ну і себе, звісно... пам’ятати, уточнювати свої цілі...)
Як навпаки тримати дистанцію і менше подобаьися
У ВНЗ у мене на одній кафедрі участь у всеукраїнській олімпіаді, а у іншій ворожуючій з тією, на якій участь у олімпіаді, корупціонер, підкупояющий робітників відділу кадрів у ВНЗ і колег на першій роботі, здатних розпилювати газовий баллончик кабінеті і 3 робітниці, поступивші на роботу через підкуп у відділі кадрів ВНЗ, які на перерві образливо себе вели. Далі, роблячи вигляд, що беруть з них приклад, образливо себе вело навіть копумповане начальство. Таким чином кафедра, яка хоче красти в тебе інновації, ни дає тобі розвитися.
всеукраїнській олімпіаді
А температуру води перевіряв найближчій водоймі?
Працював на початку карʼєри адміном у конторі де недолюблювали айтішників. Тому була жорстка дискримінація через мою професію.
Кажуть тому що колишній адмін був ще тим мудаком та був звільненний по причині свого увʼязнення. З тих пір склалося в усіх враження що всі ми мудаки.
Під кінець своєї роботи я все ж налагодив відносини. Навіть встановив де з ким романтичні. Але як же дістали їх підколи. Звільнився як тільки знайшов нормальну роботу розробником
Колись потрапив в одну компанію де були чітко сформовані групи людей які між собою спілкувались. Але нікого більше не пускали в свое, так би мовити, закрите коло людей.
З вами здоровкаютьмя розмовляють по роботі. Але все неформальне спілкування тільки між своїми.
Це була така люта дічь, наче секта якась.
Таких компаній багато. Колись працював на один відомий розробник мікросхем у Львові. Але з часом ти просто стаєш маргіналом, який в принципі особливо і не хоче більше інтегровуватись в місцеве суспільство))) Так навіть легше, в якийсь момент просто все підзадрало і ти «зникаєш» тим чи іншим способом. Все рівно можна завжди домовитись на той самий рейт.
Це майже більшість Ентерпрайзів зараз, ще звільняють швиденько якщо ти відрізняєшся від загальної маси.
Насправді дуже складно працювати в команді, в якій відсутня дружня атмосфера. Ще гірше, якщо атмосфера є, але тобі не вдається нею дихати.
Мабуть це могло би стати найпершою причиною для зміни команди або і звільнення.
Пам’ятаєте казку про лебедя, рака і щуку? У них теж не було команди і дружньої атмосфери. І яким би цікавим, важливим чи цінним не був той віз — він і нині там...
Так можна і маючи дружню атмосферу в різні сторони тащити. Якщо у людей різні цілі. Хтось хоче грошей, хтось ідеальний код, хтось вислужитися щоб повисили. От вам три різні цілі. Як їх подружити?
Дружня атмосфера — не панацея, але міцний базис.
У всіх людей різне поняття дружньої атмосфери.
Для дружньої атмосфери достатньо щоб інші здоровкались, не токсичили, і час від часу робили small talk?
Чи під дружньою атмосферою мається на увазі разом регулярно тусити після роботи або (з жінками) обсуждати бивших? Ахаха чи регулярно курити зелені листячка разом [знаю прецеденти], а хто не хоче — той не дружній якийсь 😁
різні цілі
«на роботі» — це автоматично означає, що люди внесені в список працівників, і є зрозумілі посадові обов’язки, і є оплата, яку можна виміряти у грошових одиницях...
Як їх подружити?
що таке «дружба» на роботі ?
як її виміряти ? 🤔
Я теж не розумію. Якщо людина плюс-мінус виконує свої обовязки, не токсичить — це вже ідеальний колега.
Нічого дивного, просто всі нормальні зараз в ЗСУ
Ну прям сказав як перднув.
Ти зараз де в окопі? ))
Значить, якщо бути послідовним, ти — ненормальний
там шансів попасти у команду з непріємнимі людьми набагато більше
Все залежить виключно від твого сприйняття світу. Є ідейні, є ті, хто уже давно розчарувався в системі і їм весь можливий колектив буде неприємний.
На доу ідейні вже закінчилися десь у кінці 2022
Напевно саме тому і 100 000 CЗЧ ?
Oleksandr Viter
devv
Andriy Kutsynyak
Olena Sharovar
Рахіт Срінавасович Кумар
Andriy Kutsynyak
Beaver Green
Mykhailo Gordienko
Сергій Машковський
Олександр Максимчук
Karina Kosenko
Mykhailo Gordienko
sergius-catiline
amigo
Alex Fogol
Valerdos
Leonid Leonidov
flyman
Сіньйор Ухилянт Девелопер
Anton
flyman
Anton
Vic
Evgeny Sergeev
Oleksandr Suvorov
Full Stackly
Bot Bot
Bot Bot
sergius-catiline
Рахіт Срінавасович Кумар
Alex Zodov
Denys Yahofarov
Denys Yahofarov
Makcuk nporpamicta
Конь в Пальто
Юра
Slavik Savko
Dmytro
Lev Pasichnyi
Mike Golder
Mike Golder
Юра
Maxim Deyneka
Найкращі коментарі пропустити