Професійне вигорання. Найчастіші симптоми і як вони проявлялись у мене

Я працювала на посаді QA engineer протягом 4 років, і вже пройшло майже 9 місяців, як я зробила паузу у своїй кар’єрі. Склалося так, що на моєму останньому, на сьогоднішній день, місці роботи відбулося скорочення, і я залишилася без роботи.

У день, коли я дізналася, що мене звільнили, я відчула полегшення. Майже рік до цього моменту я хотіла піти сама, не тому що було щось не так, а тому що я відчувала, що немає сил, але не могла цього зробити, так як війна не найкращий час, щоб розкидатися роботами. Я просто не могла самостійно наважитись.

Я настільки вигоріла, що тільки нещодавно зрозуміла, що дуже хочу і можу знову повернутися до роботи. (Це не матеріальне питання, я просто скучила за роботою).

Як виявилось, зрозуміти, що ти вигорів, не так просто, як здається. Можна дуже довго заперечувати, що це сталося з тобою (у моєму випадку майже 2 роки). Я запитала у ChatGPT про найчастіші симптоми професійного вигорання і порівняла їх зі своїми відчуттями протягом 2 років.

Пам’ятайте

Треба завжди ставити себе на перше місце, уважно ставитись до свого психічного і фізичного здоров’я. Не ігнорувати будь-які симптоми поганого самопочуття. Краще витратити час, щоб не допустити серйозних проблем, ніж на їх вирішення.

Чи стикалися ви з подібною проблемою, і якщо так, то як вам вдалося справитися з нею?

👍ПодобаєтьсяСподобалось3
До обраногоВ обраному1
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Вигорів на роботі: у Південній Кореї «пригнічений» робот-доставщик скинувся зі сходів

focus.ua/...​-skinuvsya-zi-shodiv-foto

Ну добре що хоть не увімкнувся human destroy mode

Вигорають лише рожеві поні.

Советую почитать «Сила Момента Сейчас» Экхарт Толле

ІМХО, вигоряння це просто захисний механізм від занадто великої ролі роботи в житті.
Як блювання коли алкоголю забагато)

Треба переосмислити відношення до роботи, направду зрозуміти і думати що це тільки для того щоб заробляти гроші на життя/сім’ю.
А ріст і розвиток шукати в чомусь іншому а не в новому тайтлі, фреймворку, успішності проекту чи компанії.

Тоді і думок про роботу в позаробочий час не буде бо голова буде іншим зайнята.

І роботу час від часу треба міняти. Щоб мати з чим порівнювати. Бо є проекти де з тебе вижимають максимум а є де реальні 3-4 години в день і робота зроблена.

І десь на фоні ChatGPT тихенько шепче — «Так, так, шкіряний мішок, в тебе вигоряння. Давай, йди в свій ретріт, не заважай мені захоплювати світ»))

Хто платить за життя,?

Якщо сама -вигооання нема
,кщо хтось можна повигоряти

Хто може платити за життя дорослій людині ? 🤷‍♀️

В принципі, такий спосіб життя — кілька років попрацювати, потім кілька років жити на накопичення, має деякі переваги перед ідеєю FAT FIRE.
По-перше, інфляція — якщо просто скирдувати під подушку або в банку, то через 20 років роботи може виявитися, що на зароблені тяжкою працею гроші вже не вдасться прожити двадцять років. А от якщо два роки попрацювати, після того два роки відпочити, і так сорок років підряд, то інфляційні втрати будуть значно нижчими.
По-друге, якщо просто скирдувати під подушку або в банку, то є ризик втрати коштів під подушкою в результаті візиту крадіїв або втрати коштів у банку через лускання банку. Звісно, ризик втрати коштів під подушкою в результаті візиту крадіїв або втрати коштів у банку через лускання банку є і при використанні стратегії «кілька років попрацювати, потім кілька років жити на накопичення», та втратити накопичення за 20 років болючіше ніж за 2.
Дехто з адептів філософії FAT FIRE (20 років накопичувати а потім жити на заощадження) намагається обійти проблему інфляції, лускання банків та крадіїв, інвестуючи в VWRA, S&P500 і тому подібне. Та оскільки у багатьох на цьому форумі в дідусів та бабусів згоріли всі заощадження які все життя відкладалися «на книжку» (а часто-густо ці заощадження здобувалися тяжкою працею — вирощуванням та продажем свиней або телят) перелаштувати свій мозок на довгострокові інвестиції дуже боязно, дуже вже це нагадує відкладання «на книжку».
По-третє, застосовуючи стратегію «кілька років попрацювати, потім кілька років жити на накопичення» на накопичення можна жити не лише після п’ятдесяти років, коли уже немає такої наснаги на активний відпочинок, що була в молоді роки, а і в двадцять п’ять, тридцять, тридцять п’ять, сорок, сорок п’ять років, відчувши довготривалу радість життя без ішачіння «на дядю» в різні періоди свого життєвого розвитку. Та і сам процес ішачіння «на дядю», мабуть, буде не настільки стомлюючим, якщо ішачити не 20 років підтряд, а по два роки, з перервами на два роки.
Звісно, в такої стратегії є і певні недоліки. Якщо таку стратегію використовує розробник ПЗ, що має на утриманні непрацюючу дружину та неповнолітніх дітей, то накопичення коштів на просторіше житло для родини займе значно більше часу ніж хотілося б, а також є ризик не встигнути накопичити кошти на навчання своїх дітей в університетах з топ-10 світового рейтингу на зразок МІТ, Гарвардського чи Стенфордського.

По-третє, застосовуючи стратегію «кілька років попрацювати, потім кілька років жити на накопичення» на накопичення можна жити не лише після п’ятдесяти років, коли уже немає такої наснаги на активний відпочинок, що була в молоді роки, а і в двадцять п’ять, тридцять, тридцять п’ять, сорок, сорок п’ять років

ось це ^

З недоліків треба ще згадати накопичення багатьох gaps в резюме. Европейські концерни наприклад цього не люблять, мабуть простіше з цім навіть в Big Tech, але якщо не потрапити туди, то залишаються лише середні компанії та стартапи, де рівень винагородження залишає бажати кращого

Так, згоден, з такою великою кількістю перерв буде важко претендувати на високу заробітну плату, адже щоразу роботодавець думатиме: «Ось доручу я йому відповідальний напрям діяльності, а він візьме і звільниться через два роки».
Також з цією стратегією значно складніше побудувати кар’єру — дорости від trainee до junior, від junior до middle, від middle до senior, від senior до team lead, від team lead to architect, від architect до VP of engineering і так далі.
Тож втрата грошей від повільнішого розвитку кар’єри та відсутності пропозицій від організацій, які намагаються знайти співробітників для довготривалої співпраці може бути значно більшою за виграш на інфляції.

хочу тільки додати, що

за два рокі відпочинку в молодості можна багато переосмислити, і навіть спробувати во власну справу і є шанси вийти з відпочинку не з мінусом а і взагалі з плюсом (шанс майже не існуючий але чому б не спробувати)

тут ще нюанс в тому, що фану в 60+ років тусити ну вот ваще немає, там вже пора потрохи на поховання відкладати

я якось читала тред на реддите про дядек які нарешті вийшли на пенсию про яку мріяли десятіріччямі і через пів року рік вмирають, та і в мене так дідусь, вийшов на пенсію і через два рокі вмер.

оцій тред old.reddit.com/...​healthy_enough_to_retire

за два рокі відпочинку в молодості можна багато переосмислити, і навіть спробувати во власну справу і є шанси вийти з відпочинку не з мінусом а і взагалі з плюсом

Саме тому що

шанс майже не існуючий

не варто навіть і пробувати. На форумі колись писав один дописувач, шкода, він потім видалив більшість коментарів, який після закінчення університету відразу ж влаштувався в гугл прямо в Каліфорнію, потім ще в Ньо-Йорку в фейсбуці попрацював. Швидко заробив на власну квартиру на Печерську і ще крім того на здачу ніде не працював і кілька років самотужки писав код для свого стартапу, який так і не приніс прибутку. Потім він знову влаштувався на дуже високооплачувану роботу в Україні, та якби не писав код стартапу, міг би значно краще відпочити ці кілька років.

так сенс спробувати робити тільки те що хочеш.

я б теж не писала б «код власного стартапу» вот ваще, жодного шансу, лол

Насправді дієвих варіантів накопичувати 20 років і нічого не втратити — не існує. Навіть якщо інвестувати — складно знайти надійні інструменти які гарантовано покриють інфляцію. Депозити чи бонди, наприклад, як правило НЕ покривають.
«VWRA, S&P500 і тому подібне» — залежить від коливань економіки. Коли настане потреба виводити — як раз може бути криза чи рецесія.
Грати на біржі чи у криптовалюти — це взагалі казино. Більшість — програє, одиницям — щастить.
Отже варіант 20+ років працювати на дядю, а жити потім, «після п’ятдесяти років, коли уже немає такої наснаги» — справді сумна стратегія.
Хоча для мене майже спрацювала: у свої 50+ я живу на Карах і не працюю. Але грошей що залишились мені явно не вистачить так жити навіть 10+ років і не працювати.

застосовуючи стратегію «кілька років попрацювати, потім кілька років жити на накопичення»

Як правильно написали — кар’єру не побудуєш. Не кажучи про те, що декілька років перерви в ІТ — це потім вчитися майже знову.
Якби у мене була можливість змінити минуле — то за перші 5-7 років в ІТ я б вже доріс до синьйора, пописав статті, повиступав на конференціях, можливо зробив декілька своїх пет-проєктів як POC для наповнення «портфоліо». Тобто вклався б у «власний бренд», заробив репутацію, а потім або перейшов на фріланс як консультант з високим рейтом, або влаштувався на віддалену роботу на пів-ставки.
Тобто замість стратегії «кілька років попрацювати — кілька років жити» краще стратегія «кілька годин на тиждень працювати так, аби це не заважало повноцінно жити».
З часом я сподіваюся ІТ криза мине — і я планую реалізувати цю стратегію. Жити біля моря, купатися більшу частину дня, але працювати десь 20 годин на тиждень аби заробляти 2-3К на їжу та інше необхідне (без розкошів).

Насправді дієвих варіантів накопичувати 20 років і нічого не втратити — не існує.

Існує декілька, в стабільних країнах. Але складно вибрати що краще — інвестувати у ETF (S&P 500, MSCI World чи якісь комбінації з таких індексів), чи у власне житло (обов’язково з залученням банківського капиталу, інакше цей варіант суттево програє ETF; не обов’язково — самому там жити). Можна ще золота прикупити. (Це все звісно для стабільних країн; та горизонт планування десь від 15 років, краще 20).

Але складно вибрати що краще

Тоді така стратегія не дуже відрізняється від лотереї. Бо ніяких гарантій що ти правильно обрав і через 20 років будеш хочаб «при своїх». Доречи золото теж не панацея — маржа може перекрити інфляцію.
Ну і про стабільні країни — це очевидно. Хоча за 20 років багато чого може трапитися навіть у стабільних країнах.
Отже «міняти життя на гроші і відкладати на потім» — загалом погана стратегія. Потім може не бути або грошей — або здоров’я. І втрачені роки життя вже не повернеш. Ідеально працювати рівно стільки — аби забезпечувати собі комфортний рівень життя. Адже щастя у житті не потребує багато грошей.

Тоді така стратегія не дуже відрізняється від лотереї. Бо ніяких гарантій що ти правильно обрав і через 20 років будеш хочаб «при своїх».

Але є гарантія, що якщо не обрати нічого, то через 20 років втратиш 50%-60% заощаджень через інфляцію...
«Лотерея» лише в тому, будеш «при своїх» чи наживеш, та скільки наживеш.

Ідеально працювати рівно стільки — аби забезпечувати собі комфортний рівень життя. Адже щастя у житті не потребує багато грошей.

Але ж зараз ви на Канарах, живете з заощаджень? І ті заощадження навіть не в гривнах? Тоді вітаю — ви вже приймаєте участь у «лотереї»... Якщо б ви були послідовні, то не міняли б гривні на бакси,

Бо ніяких гарантій що ти правильно обрав і через 20 років будеш хочаб «при своїх».

Усе що пропонується це зробити ще один крок та усвідоміти, що бакс та евро теж не панацея.

Можна погодитися, що є багато речей, важливійших за гроші. Все одно має сенс дотримуватися певної «фінансової гігієни», час від часу перебалансуя ассети. Інвестування в ETF та гра на біржі це не просто різні, а протилежні речі. Є в цього якась математична основа — «проблема оптимального портфоліо» чи щось таке. Там треба розподілити майно по ассетам, якщо відома відома вірогідність, що ассет буде зростати. Так ось там практично для кожного ассету виявляється частка > 0, навіть для найменш перспективних ассетів має сенс трохи їх мати, хоч на 0,01% від усього капиталу. Тобто щоб взагалі не мати золота чи біткойну, треба бути дуже впевненим, що це лайно, інакше це з точки зору математики неоптимально.

До речі, не зовсім в тему топіка, але як у тебе справи?
Вдалося переїхати туди куди планував?
Знайшов якусь ремоут роботу чи плануєш жити в економ-режимі на заощадження?

Вже не Тенеріфе, там де планував. У тій квартирі, яку планую купити. Вдалося домовитися з хазяями що поки що орендую — а як усе сподобається та розберуся з формальними питаннями то може придбаю вже на постійно.
В Іспанії я ще менше ніж 180 днів, отже поки розбираюся як краще оформитися щоб можна було у перспективі працювати на ремоті чи на фрілансі. Навіть якщо купити квартиру — заощаджень ще на кілька років вистачить (я тут не дуже шикую — мені головне море). Тому я чекаю поки ця ІТ криза мине і усі знову почнуть наймати. Думаю багато компаній з долини, які раніше не наймали окремих контракторів (але наймали команди через галери) — зараз створять у себе офшорні департменти і почнуть наймати напряму по усьому світу.
Можливо десь з осені повернуся до програмування — подивлюся що там є нового, почну робити пет-проєкти для себе, потім може буду наповнювати «портфоліо».
Як одну з перспектив бачу піти у «no code» девелопери: працюючи з СRM я бачу що майже будь-який бізнес можна «цифровізувати» використовуючи переважно SAAS сервіси, наприклад: CRM + Power Automate + Power BI + Databricks + Cognitive Services + IOT. Наформошлепав, репорти красиві зліпив, автоматичні джоби кожну ніч запустив, чат-бота додав + розпізнавання паперових документів чи аналіз відео з камер чи якісь штрих-код сканери. І виходить 1C-магазин, чи 1С-склад, чи 1С-логістика тільки для американського бізнесу. Кодити треба мінімум.
Налаштував — бізнес працює, ти сидиш підтримуєш декілька годин на день за 50 баксів на годину. Море поруч: попрацював — пішов на пляж, алерти на мобілу налаштував. Якщо щось впало — бігом додому піднімати!

Ну це круто, сподіваюсь у тебе все вийде.

такий спосіб життя — кілька років попрацювати, потім кілька років жити на накопичення

Це можливо тільки в країнах третього світу і якщо дохід суттєво перевищує витрати.
Про сім’ю або спокійну старість можна забути.

вже трохи привчився народ одягатись в синтетику, але їсти синтетику не вміє — дохне. коли багато з пластиком і йцукеном стикатись то буде мінус здоров’я.

Якби я 4 роки працював Manual QA і не просунувся до AQA, то так би вигорів, щоб піді мною аж стілець задимився.

А де я згадувала, що я manual QA ? З першого дня роботи, окрім мануального тестування займалась також написанням автотестів. Писала на Java і на Python 😀

У такому разі мені незрозуміла причина вигоряння. Може варто спробувати себе в DevOps — dou.ua/calendar/50564

Знову ті упередження, що треба обов’язково просуватись на AQA...

Треба завжди ставити себе на перше місце

а як же наша улюблена країна ?
хто за неї переживатиме ? 🤔

а як же наша улюблена країна ? хто за неї переживатиме ?

Аби переживати за країну — треба спочатку пережити війну. Ті, хто не пережив — їм вже усе одно що там буде далі: поразка чи перемога.
На війні перемагає той, хто вижив — якщо загинув то вже точно не переміг.

Мабуть таке ІТ це не для вас, спробуйте інший напрям нішу — розробку , PM/BA. Або взагалі інший напрям попрацювати у банку або в рітейлі.

PM/BA
попрацювати у банку
рітейлі

Від вигорання до повного згорання.
Згорів сарай, то хай горить і хата.
Тушіння пожежі бензином.

Після пару місяців на касі супермаркета або в ролі кондуктора , ’поточна ненавистна позиція QA та ІТ в цілому ’ заграє новими сенсами та спрагою до нових досягнень

А я й не писала, що посада QA була ненависна. Навпаки, я приділяла роботі занадто багато часу і не могла переключитись на щось інше. Згодом такий фанатизм призвів до того, що не було сил продовжувати працювати у такому темпі; і замість того, щоб зменшити темп, я навпаки старалася брати на себе ще більше. І це не принесло жодних позитивних результатів. Зараз я можу дозволити собі досить довго взагалі не працювати. Коли працюєш багато, збирається гарна фінансова подушка. І для того, щоб зʼявилась жага для нових досягнень, інколи достатньо просто відпочити.

Ну якщо з фінансами ок , то треба просто перепочити та прискіпливо обирати наступний проект та команду, можливо що парттайм буде більш комфортно

Якось вам треба навчитися, можливо, бути трошки поганим працівником. Тобто працювати строго в робочі години, не брати на себе таски, які можна не взяти, робити таску 2 дні, замість одного. Точніше, якщо таску заестімейтили на 2 дні, то не брати іншу, якщо цю зробили за день. Десь годинку попрацювали, годинку подивилися ютюб. Не треба бути токсік до колег, але трохи працювати по принципу «робота не вовк, в ліс не втече». Типу байдуже, що ви зробили багато тасок, все одно ви усі таски не зробите, вони будуть приходити і приходити нескінченно

і вже пройшло майже 9 місяців, як я зробила паузу у своїй кар’єрі. Склалося так, що на моєму останньому, на сьогоднішній день, місці роботи відбулося скорочення, і я залишилася без роботи.

Вы уверены что Ваши вопросы не связанны с тем, что Вы не нашли новую работу после сокращения ?

Впевнена, бо я її і не шукала

у айтішної праці є недолік- складно її викинути з голови посля 18-00, шось там на фоні ще думаєш як краще код написати :)

skill issue

крутите в голові => не можете відпочити => не можете норм працювати на наступний день

і цикл повторюється

треба вчитись з закритою кришкою лаптопу забувати взагалі що таке програмування

з часом прийде, мене прийшло, але знадобилось 12 років
цього вашого програмування

це топ.

я так i не навчився.

треба якийсь мануал пошукати типу «Как забыть С++, для чайников»

Дуже легко.
18:00 і як казала Скарлєт Охара: «Я подаю об єтом завтра».
Це вміння приходить з досвідом ))

26 років у айті, скільки ще чекати?

Все залежить від того як ви ставитесь до своєї професії.
Я ставлюсь до неї як просто до роботи.
А є ті для кого це прям сенс життя.
От їм тяжко не думати про роботу після 18:00 ))

Такое есть у всех профессий где голова используется не только для приёма пищи во время обеда

не уявляю як токар після роботи у думках точить складну деталь

Думает. если он толковый. И инженер. И архитектор.
НО (если про токаря) — станок то не под рукой и немедленно воплотить мысли он не может. А вот сотрудник сферы ИТ ...

(если про токаря) — станок то не под рукой и немедленно воплотить мысли он не может.

токар — це не винахідник, і не конструктор...

приносять креслення — там усі точні розміри вже вказані

Розміри то вказані, але методика створення деталі — то, часто, кваліфікація токаря ))

Ну, в мене чоловік постійно думає, як краще забор поставити, чи каналізацію зробити, чи гараж побудувати)) Ні, це не робота, а домашні справи, але все ж — думати можна не тільки за компом і не тільки про програмування.

це він та каже чи ви телепат? може він «про баб» думає ахахах

Сидить і малює креслення, щось вимірює або рахує, наприклад. Може, й про баб думає в цей момент, але сумніваюсь — мультизадачність не є видатною рисою у чоловіків)

Ну не представляй. Но даже далеко не все айтишники только и думают что о работе

не уявляю як токар після роботи у думках точить складну деталь

це все одно що звести роботу водія до «крутити кермо» )

я після школи працював 2 роки токарем на великому заводі...
спочатку учнем, потім самостійно...

це ж цікаво — береш шматок заліза, і робиш корисну річ !

іноді виникало бажання після роботи заглибитися в книжку по цій роботі — щоб глибше розуміти, і більше заробляти...
але не знайшов таку книжку, а інтернету тоді не було...

я поважаю будь-яку працю окрім криміналу

В мене проблема що не можу слідкувати за сюжетом в сучасних фільмах. Що не так?

Багато тіктоку/шортсів/рілсів дивитесь

Нічо. Просто, в сучасних фільмах, часто можна спостерігати відсутність нормального послідовного сюжету ))

Я просто закриваю ноут і йду бухати. Не думаю взагалі потім. Хоча колись може і думав...

Ділюся лайфхаком: десь за 2 години до кінця робочого дня (тобто десь з 16:00) починаєте займатися справами не пов’язаними з роботою (умовно — дивитися меми з котиками) і до 18 якраз встигаєте викинути з голови все зайве (навіть з фонового режиму) і нормально розслабитися ввечорі та поспати до початку наступного робочого дня.

Негативна сторона лайфхаку — треба якось збільшити власну продуктивність на 25% і навчитися за 6 робочих годин робити те, на що раніше зазвичай йшло 8 годин.

а якщо ви дивитесь котиків із 9 до 18 а потім думаєте про код? :) жарт

Це фіча а не баг. Це означає що до вигорання тобі ще далеко. Ось коли на роботі не хочеш думати про роботу — ось це вже вигорання.

Дивно, що не за 4 дні вигоріла.

Я працювала на посаді QA engineer протягом 4 років, і вже пройшло майже 9 місяців, як я зробила паузу у своїй кар’єрі.

Через пару лет ждём «Как я поработал месяц и выгорел, нужен год отдыха»

Вероніка, вірю ви переможете) спробуйте позитивну клавіатуру, вона ніби іграшка-антидепресант
dou.ua/forums/topic/24655

Я жив на роботі з цим «вигорянням» і хронічною депресією багато років.
Доречи «контрольна перевірка»: якщо у відпустці ви почуваєтеся абсолютно здоровим, бадьорим, повним сил — то це означає що єдина причина ваших проблем — це саме робота (а не «нестача вітамінів» чи «закриті чакри»).
Що можна з цим робити? У більшості випадків — нічого! Бо робота є від слова РАБ: гроші охоче платять саме за ту роботу, яку робити НЕПРИЄМНО. Бо роботу, яку робити приємно люди охоче виконують навіть безоплатно. Волонтери, опенсорс — якщо робота цікава то люди будуть її робити добровільно, з радістю і безкоштовно. А якщо потрібні гроші — будь готовий робити щось, що безкоштовно ніхто робити не хоче (і навіть за гроші робить без задоволення).
Звичайно, інколи буває що людина «не така, як інші» і їй подобається якась робота чи людина вважає таку роботу своїм призванням. Наприклад далеко не кожен міг би працювати хірургом, пожежником, м’ясником чи навіть фермером — а деякі бачать у цьому сенс життя. Отже найпростіший спосіб отримати «роботу мрії» — це бити себе по голові поки там щось не повернеться і ви побачите що ваша нудна робота — це ваш дивовижний вклад у порятунок людства! Сотні тисяч монахів доводять що така «зміна свідомості» — цілком можлива.
Розуміючи це — на роботі я просто вмикав «режим робота»: відключав почуття у будні, працював як «зомбі» і «прокидався» тільки на вихідні. Справді жив, фактично, 2 тижні на рік — у відпустці.
За 20 років такого життя «на галері» моє психічне і фізичне здоров’я суттєво постраждало. І мені завжди було цікаво: як мої предки по 40 років відпрацювали на заводі, роблячи фактично одну і ту саму роботу кожен день? Чому у них не було модного зараз «вигоряння»?
Для себе я знайшов таку відповідь: тому що робота, попри те, що займала більшість життєвого часу, була у їхньому житті далеко не на першому місті! Вони завжди думали про родину, дітей, побут. На вихідних — про дачу чи город. Щось саджали, щось майстрували, щось ремонтували — у думали саме про це! А роботу забували як тільки закінчилася зміна. Ну ще багатьом робочім розслабитися після роботи допомагала горілка — класична «пляшка на трьох».
Отже ще одна причина сучасного вигоряння: ми зосереджені на роботі! Робота і кар’єра стають для нас головним у житті — іноді свідомо, а іноді — тому що окрім них нема нічого іншого: не родини, не друзів, не хобі. І там, де щаслива людина сприймає погану роботу лише як «необхідне зло» аби заробити на усе інше — людина нещаслива немає ніякого позитиву, який би перевісив негатив від роботи!

не друзів

Дослідження кажуть, що соціальні звʼязки, друзі, то є необхідною складовою відчуття щастя, не залежно від вашого економічного стану

Отже ще одна причина сучасного вигоряння: ми зосереджені на роботі! Робота і кар’єра стають для нас головним у житті — іноді свідомо, а іноді — тому що окрім них нема нічого іншого: не родини, не друзів, не хобі. І там, де щаслива людина сприймає погану роботу лише як «необхідне зло» аби заробити на усе інше — людина нещаслива немає ніякого позитиву, який би перевісив негатив від роботи!

Золоті слова, ІТ-ішники зациклені на основній роботі, забуваючи про фізичну працю, а тут з-за кутка появляється хитрий психолог.

якщо людина «допрацювалась» до депресії то на фізуху немає відповідних гормонів, це як бігати крос з переломами ніг

Під фізичною працею я маю на увазі не фізкультуру а зібрати полку, посапати город, порозносити піцу після ІТ-ішної рорботи. Попрацювати сантехніком, електриком і т.д.

порозносити піцу після ІТ-ішної рорботи. Попрацювати сантехніком, електриком і т.д.

Відчуваю сарказм — але у кожному жарті є частинка жарту ;) Декому після ІТ-ішної роботи заходить, наприклад, поїхати до стайні і попіклуватися про власного коника! А є багато людей, які волонтерять у вільний час — і їм така фізична робота заради суспільного блага подобається.
Насправді це і є різниця: труд примусовий — це робота, труд добровільний — це хобі.

поїхати до стайні і попіклуватися про власного коника

так, а хтось перебирає карбюратор власного вінтажного Ferrari 250 GT SWB Breadvan 1962 року :) жартую

Вигорання? Депресія? Пані трохи балувана, мабуть все добре з базовими потребами

А вигорання і депресія бувають тільки у балуваних пані ?
З панами такого не трапляється?

Вигорання та депресія не виникає чомусь в тих у кого стоїть питання виживання.

Це не так. Але роботу це не відміняє.
Наприклад, Beaver Green про це вже декілька років пише.

Вигорання та депресія не виникає чомусь в тих у кого стоїть питання виживання.

Звідки таке безглузде висловлювання?! Ніколи не чув як бійці на передовій вішаються від депресії?
Ось тобі і питання виживання! Здавалося б: якщо вже не сила жити то можна просто побігти на м’ясний штурм — таких кожен день вистачає (і деякі свідомо ідуть аби припинити свої страждання). А людина просто вішається!

Якщо ви спеціаліст по військової психології, в мене без аргументів

Це щось з розряду «якщо у вас депресія, заведіть корову». Насправді, наявність поточних проблем ніяк не виключає появу депресії.

Вигорання та депресія не виникає чомусь в тих у кого стоїть питання виживання.

скажімо так... у тому випадку, коли є чим зайнятися...
коли є надія...
за два-три тижні все закінчиться )
коли поточні справи приносять задоволення...

Ну якби чомусь а основному розмови про депресію у ’офісних’ працівників. Майже немає даних про депресію фермерів, робітників доріг, водіїв трамваїв, слюсарів..

Зайди в разливайку у ближайшего завода, быстро поймешь почему)

Часто вижу результаты принятия такого антидепрессанта у наших сантехников из ЖЕКа — я правильно понял?

Ну в целом да. До войны-то в ИТ было вообще топ. Элементарно откладывая под матрас можно было достаточно быстро собрать на пару лет «посидеть-отдохнуть». Ну и выдача офферов пачками тоже давала окрыляющее чувство. А если посмотреть на какого-то трудягу с завода, денег не особо густо, мест куда легко перейти не много, та и не факт что там сильно лучше. Вот многие и заливаются, и хорошо если вечером, а не с утра пораньше.

обробка інформації — це теж навантаження для організму...

раніше не було... 90 сортів кефіру )

Ще й суспільство нас до цього (ставити роботу на перше місце) дуже сильно штовхає. Зазвичай коли знайомишся з новими людьми у дорослому віці, то майже перше питання (після того, як дізналися ваше ім’я) — «А ким ти працюєш?» Не «які у тебе хоббі?» не «які цікаві книги ти прочитав у цьому році?» чи щось подібне, а саме про роботу, наче робота — це головний індикатор того, яка перед тобою людина і як до неї треба ставитися. Типу «престижна робота» == «важлива людина», «скромна робота» == «малозначуща людина». І пофіг на те, що отой «успішний банкір чи айтішник» може бути дуже гнилою людиною, а «лузер-репетитор з музики» може вже встиг змінити на краще життя сотням своїх учнів і ще сотням — змінить у майбутньому.

Як же просто було у дитинстві, коли твої ровесники цікавилися який у тебе улюблений колір та тварина)

Ясно що робота визначає соціальний статус.

Ще й суспільство нас до цього (ставити роботу на перше місце) дуже сильно штовхає.

І не кажи — за моєї молодості ніде не працювати це взагалі був злочин! Таких звали «тунеядец» і це означало майже те, що «альфонс» чи «паразит».
Мої батьки — і їх батьки відпрацювали на одному заводі по 40 років. Якщо звільнили з роботи — це ганьба, майже кінець життя. Якщо сам пішов — то втрачаєш чергу на житло, повагу і на новому місці треба усе наново будувати. Тому батьки у 90х ходили на завод навіть коли там вже не платили зарплатню!
Я вже не такий упоротий, але пропрацював на одній галері 20 років. І якщо б я навіть хотів звільнитись і перепочити кілька років — не знаю як би я пояснив це родині. Тим більше що у мене «золота» робота у порівнянні з роботягами, яких на моєму району було 80%.

Почитати щось типу «Маленький Принц» непогано допомагає відволіктись від роботи і подивитись на життя під іншим кутом.

Та наче робота не стоїть на першому місці у зумерів/міленіалів, навпаки все меньше молоді хоче працювати як попередні покоління. Тож теза про те, шо робота головне у житті — хибна

За 20 років такого життя «на галері» моє психічне і фізичне здоров’я суттєво постраждало

За 20 років людина елементарно старіє)

Підписатись на коментарі