Мені 61 рік і я Junior Python Developer

Привіт! Мене звати Олег, мені 61 рік і я Junior Python Developer. За останні два роки я змінив професію, перейшовши з медицини в ІТ. У 60 життя не закінчується, і я вирішив активно розвиватися.

Вважаю, що людина має бути готова до змін, незалежно від віку. Особливо, враховуючи динаміку сучасного світу, коли викликів щодня стає все більше. Тому, хочу розповісти вам трішки про себе і, можливо, надихнути когось своїм прикладом.

До IT

Моя кар’єрна історія розпочалась приблизно 40 років тому, коли став лікарем, втіливши мрію свого дитинства. Вдягнувши лікарський халат, протягом 12 років рятував життя своїх пацієнтів на операційному столі. Вночі виїжджав на термінові виклики, коли швидка привозила необачного мотоцикліста чи дитину з апендицитом.

Активно працюючи і вдень, і вночі, я, як, напевно, всі люди мого покоління, навіть не замислювався про зміни в кар’єрі, послуговуючись тодішнім наративом — «стабільність» дорівнює «успіх». Якби мені запропонували пройти цей шлях знову, я б із задоволенням прийняв виклик, бо досі вважаю, що бути хірургом — це класно.

Але життя вносить свої корективи. Початок незалежності України був дуже важким в економічному плані. В ті часи зарплату лікарям могли не платити й кілька кварталів поспіль, а сім’ю потрібно було годувати. Тоді переді мною вперше постало питання про зміни. Тож, здобувши фармацевтичну освіту, вдягнув менеджерський піджак та почав кар’єру з початку. Колись хірург став медичним представником та за наступну чверть століття пройшов шлях до керівних посад представництв західних фармкомпаній.

Але життя і надалі вносило свої корективи. Початок широкомасштабного вторгнення росії в Україну припав рівно на мій 59-й день народження. Як всі свідомі громадяни України, ми з дружиною зразу ж почали волонтерську діяльність. Це був і збір коштів на потреби ЗСУ, і донати на благодійні фонди, і співпраця з громадськими організаціями. А незабаром прийшла ще одна сумна звістка: фармацевтичний завод на сході України, з продукцією якого я працював, був вщент зруйнований окупантами. Це була чергова катастрофа. Сказати, що світ для мене перевернувся — це нічого не сказати.

В одну мить життя змінилось, і постало питання: що робити, мені 59, в Україні війна, роботи немає, а про сім’ю потрібно дбати. Ми з дружиною намагаємось постійно допомагати ЗСУ, і це теж стимулювало до пошуку нових джерел заробітку.

Зміна професії

Розглядав різні галузі, де б міг бути корисним, і вибір припав саме на ІТ. Чому? Я завжди відмічав, що у сфері охорони здоров’я та фармацевтичному бізнесі чимало задач, які можна було б вирішити за допомогою новітніх технологій. А динамічна сфера ІТ — це свого роду прекрасна платформа для використання моїх навичок у вирішенні цих складних завдань.

Остаточно вирішив стати світчером лише після схвалення від сина, який також дотичний до ІТ-індустрії. Тому, знайшовши нову реальність, вирішив показати багатьом, що ніколи не пізно робити вибір в сторону кардинальних змін з метою розвитку.

Важливе рішення було прийнято, але сфера ІТ дуже різноманітна, і постало питання, яку мову програмування обрати? Почалось все з того, що син скинув мені декілька посилань на відео з уроками на YouTube, каже: «Тату, гляньте ці уроки, це мова програмування Python, можливо вам зайде». Тоді я вперше почув слово Python. Потім придбав книгу Python Crush Course Еріка Маттеса. Навчаючись, я почав практикувати, першим моїм середовищем розробки було Jupyter Notebook.

Пізніше усвідомив, що мені, людині без технічного бекграунду, буде складно самостійно швидко та ефективно розібратись у всіх тонкощах цієї прекрасної мови (чому «прекрасної» — трішки згодом). Тож, наступним кроком в опануванні Python були професійні курси. Зручна платформа для навчання, професійні ментори та координатори + моя наполегливість допомогли подолати труднощі навчання.

Кодування мене захоплювало із самого початку, але по-справжньому зрозумів красу і можливості цієї мови, коли пізнав ООП (об’єктноорієнтоване програмування).

Чому Python

Отже, чому, на мою думку, мова програмування Python — прекрасна?

По-перше, через елегантність коду. Завдяки ідентації (відступам), зручності у читанні та простоті використання, вважаю, що це хороший вибір мови для свічерів.

По-друге, через демократичність. Інкапсуляція у Python не є такою строгою, як в інших мовах програмування, тут працює принцип «Ми всі тут за згодою дорослі», тобто діє конвенція.

По-третє, через універсальність цієї мови, яка застосовується в різних сферах. Наприклад, YouTube, Instagram, NASA, Spotify, Google активно використовують цю мову у своїх продуктах.

І по-четверте, легкість інтеграції та великі бібліотеки роблять мову Python придатною для нових викликів сучасності, наприклад, ШІ.

Перші проєкти

Очевидно, що сфера ІТ це, перш за все бізнес, а кінцева мета бізнесу — це прибуток. Отже, для того, щоб бути конкурентно спроможним на ринку праці, потрібно всі свої знання, вміння та любов до коду втілити в успішний проєкт.

Добре пам’ятаю та горджусь одним зі своїх перших проєктів Social Online Media. Ця програма пропонує комплексну систему керування соціальною мережею, створення облікового запису, обмін дописами.

Для керування та планування публікацій у реальному часі використав технологію Celery. Також для підтримки програми застосував Docker, щоб це було зручно для користувачів, які послуговуються різними операційними системами.

Ох і важко дались мені цей Docker із Celery. Ніяк не вдавалося запустити проєкт, щоб профіль керував та планував публікації у реальному часі. Складність ще полягала в тому, що технологію Celery потрібно було правильно зав’язати через Docker. Я занурився у посібник Celery, ще раз пропрацював документацію Docker і в невдовзі визначив першопричину — нею виявилась некоректна взаємодія із Docker. На роботу над проєктом було витрачено понад тиждень кропіткої праці. Так, це багато, але цінується результат і набутий досвід. В результаті помилку було усунуто. Висновок: потрібно детально вивчати tutorial відповідних технологій — там все написано, до речі доволі доступно, навіть для світчера.

Зараз позиціюю себе як backend-розробник, але все ж хотілося візуалізувати плоди своєї роботи. Опанування інтеграції HTML і CSS у функціональну вебпрограму теж далось нелегко, попри труднощі вдалось створити проєкт Online Newspaper Agency про управління інтернет-газетним агентством, та розвернути його на render. Наполегливість конвертувалась у здійснення задуманого, зміг побачити, як працює програма в дизайні.

Ринок та його вимоги не стоять на місці, наприклад, все частіше звучить від роботодавців: «нам потрібні від розробника ще і знання скрапингу та вміння писати асинхронний код». Отож, як то кажуть, засукавши рукави й вивчивши технології Scrapy, FastAPI та SQLAlchemy, навчився і цьому. Адже немає нічого неможливого, потрібне лише бажання.

Одна з моїх улюблених тем — асинхронність у Python, і хотілося б зупинитися на ній окремо. Вона дозволяє програмам виконувати кілька завдань одночасно, не чекаючи завершення кожного, перш ніж переходити до наступного. Це досягається завдяки деблокувальним операціям вводу-виводу, що забезпечує ефективну обробку завдань, а все це через глобальне блокування інтерпретатора (GIL), який, наче даїшник, дозволяє лише одному потоку виконувати байт-код Python за раз.

Це робить Python, направду, повільнішою мовою програмування ніж, наприклад, Java. Як патріот Python, щиро вболіваю у цій конкуренції за неї, та нарешті появилась надія усунення цієї переваги інших. В липні 2023 року керівна рада спільноти Python на чолі із засновником Гвідо Ван Россумом прийняла рішення втілити PEP 703 (пропозиції щодо вдосконалення від спільноти), це про шлях видалення GIL з еталонного середовища розробки, що зробить Python конгруентно спроможним щодо швидкості виконання коду, а також роботодавці більше не будуть «мучити» Juniors необхідністю знань асинхронності. Дуже радий цьому!

Зараз у моєму доробку вже понад 50 проєктів різного рівня складності, вони представлені на моєму GitHub.

Нещодавно вирішив орендувати місце в коворкінгу, де є можливість не тільки натхненно працювати з кодом, але й залучатись до нетворку, який веде до досконалості та ще більшої успішності.

Висновки

Отже, мені 61, я Junior Python developer, вдосконалюю англійську мову, паралельно займаюсь волонтерством і ловлю себе на думці, що я цілком щасливий.

Так, це історія про світчера. І це слово, на жаль, вже почало набувати неоднозначного відтінку. Але дарма, адже це вже стає новою нормальністю, бо більше не існує соціального протоколу, за яким віддати все життя одній професії вважалось найкращим і єдиним правильним кар’єрним шляхом.

Зараз я дивлюсь на свого сина і свою дружину і помічаю, що вони мною пишаються. Це неймовірне відчуття і я дуже хочу ним з вами поділитися.

В Україні війна, і ми повинні вижити, здолати ворога та підняти нашу країну з руїн. Тому маємо бути відкритими до змін, спраглими до розвитку себе і людей, які нас оточують, підтримувати новачків у часи інтеграції в нові індустрії, адже будь-хто з нас муситиме ставати таким «новачком» ще безліч разів за життя.

Успіху досягають лише ті, хто здатні змінюватись. Бажаю всім удачі та буду щиро радий, якщо моя історія надихне когось на переможні зміни, адже «сміливі завжди мають щастя».