Я вигорів. Ось поради, які допомогли мені повернути work-life баланс

«День, коли у вас усе буде під контролем, коли ви приборкаєте повінь імейлів, коли списки завдань перестануть розростатися, коли ви виконаєте всі робочі та хатні обовʼязки, коли ніхто не гніватиметься на вас через помилку чи пропущений дедлайн і коли повністю оптимізована людина, якою ви стали, зможе взятися за речі, які мали б складати саму суть життя, ніколи не настане», — Олівер Беркмен

Стрес, нестача енергії та вільного часу — це робоча рутина, з якою рано чи пізно стикається кожен айтівець. Часто ми ігноруємо такі проблеми, тому що не розуміємо, як їх вирішити.

Вітаю, я Володимир, UI/UX Designer у Cieden. У цій статті поділюся порадами, які випробував після особистого досвіду вигорання на проєкті. Вони допомогли мені покращити баланс в робочому житті, знову отримувати задоволення від своєї справи та бути по-справжньому продуктивним, навіть працюючи дистанційно.

Перший і надважливий крок на шляху до work-life балансу — усвідомити та прийняти, що ідеалу не існує. Постійний контроль над часом і бажання позбутися усіх проблем лише збільшує стрес та незадоволення життям. Однак, пошук золотої середини між насолодою теперішнім і прагненням кращого у майбутньому надасть вам більше спокою та свободи.

Work≠life

Старий-добрий робочий графік

Отже, почнімо з найголовнішого — межа між роботою та життям. У цьому вам допоможе звичайний графік. Його варто дотримуватися чітко та щодня. Кожен робочий день тижня раджу поділяти на навчання, рутинну і сфокусовану роботу та повноцінні перерви. Це сприятиме розмежуванню вільного часу з робочим, особливо, якщо ви працюєте віддалено.

Адже саме на ремоуті ми маємо спокусу перевірити Slack з телефону та відповісти клієнту, лежачи у ліжку перед сном. Для порівняння, офісні працівники до ери смартфонів мали кращий work-life баланс. Вони залишали офіс о шостій годині та просто не могли продовжувати працювати вдома, оскільки не мали потрібних для цього технологій.

У сучасному світі всі виконують роботу по-різному, особливо, якщо команда знаходиться в різних часових поясах. Хтось надає перевагу помірному темпу праці, інші можуть відкрити ноутбук і на вихідних. Проте графік дає чітко визначити позаробочі години. Один з його найбільших плюсів — ваші колеги розумітимуть, коли вони можуть до вас звертатися та коли вас краще не турбувати.

Для форс-мажорних випадків раджу мати альтернативні канали комунікації. Якщо стається халепа і без вас зовсім не впоратись, колеги можуть написати вам, наприклад, у Телеграм.

P.S. Ця порада працюватиме, якщо користуватися нею лише у надзвичайних ситуаціях.

З чого складається продуктивний графік

Тепер давайте детальніше розберемо, з чого складається будь-який продуктивний робочий графік.

По-перше, це навчання, яке іноді так складно нам дається. Зʼявляється враження, ніби на нього завжди не вистачає часу. Тут чудово підійде вислів «з’їжте жабу зранку», в якому жабою будуть ваші щоденні тридцять-шістдесят хвилин на вивчення нової інформації. Здавалося б, цього недостатньо, щоб опанувати якусь навичку, та навіть кілька хвилин щодня у перспективі принесуть більшу користь, ніж пара натхненних годин, які випадково зʼявилися у вас посеред місяця.

Друга складова — рутинна та сфокусована робота. Важливо розділяти ці два поняття, адже сфокусованої праці може бути максимум півтори-дві години на день. Це те, на що фізично здатен наш мозок. Немає сенсу викладатися на повну всі вісім робочих годин, з часом це лише призведе до вигорання. Сфокусовану роботу варто присвятити найскладнішим та найпріоритетнішим завданням на день, а весь інший час провести у більш спокійному темпі.

Остання складова — це повноцінні перерви, які також повинні починатися та закінчуватися у чітко визначений час. Такий відпочинок між роботою має тривати не пʼять хвилин, а близько години, під час якої не можна відволікатися на жодні робочі моменти. Памʼятайте, що відходити на перерву потрібно навіть тоді, коли здається, що від роботи неможливо відірватися.

Відволікання від завдань

Тепер перейдімо до такої проблеми як відволікання. Здається, нікому й не зашкодить, якщо ви переглянете нове повідомлення у чаті з друзями або ж швиденько прочитаєте останні новини. Та навіть короткі відволікання від роботи негативно впливають на якість її виконання. Згідно з дослідженням, щоб повністю повернутися назад до завдання, потрібно в середньому 23 хвилини... Не варто також забувати, що мультизадачність — це міф, адже людина може якісно виконувати лише одну справу одночасно.

Найбільшим відволіканням у нашому житті наразі є сповіщення, які приходять звідусіль. Проте існує вирішення — їх потрібно налаштувати таким чином, щоб під час робочих годин не отримувати нічого, що не пов’язане з роботою, а в години відпочинку — навпаки. Більшість телефонів і ноутбуків мають функцію створення відповідних режимів, які автоматично вмикатимуться/вимикатимуться у визначені години.

Додаткові поради

  • Починайте кожен ранок зі швидкого спорту чи прогулянки, якщо на вулиці гарна погода.
  • Спробуйте зменшити робочий день до шести-семи годин. Дотримання чіткого графіка допоможе вам швидше виконувати поставлені задачі. Також для кращої взаємодії з командою можна позначити ваші робочі/вільні години у Google-календарі (чи аналозі, яким користується компанія).
  • Виділяйте фіксовану кількість часу на виконання складних завдань. Ця порада допоможе зберегти захоплення справою та мотивуватиме вас повертатися до неї наступного дня.
  • Видаліть усі робочі застосунки з особистих пристроїв. Повірте, слек або ж робоча пошта на телефоні приносить більше шкоди ніж користі.
  • Лягайте та прокидайтеся приблизно в однаковий час. До того ж спіть хоча б сім годин на день. Це вплине на вашу енергію наступного дня. Щоб швидше засинати, намагайтеся уникати роботи з ліжка та загалом спальної кімнати, адже мозок асоціюватиме їх з робочим місцем.
  • Створіть зручні умови для праці з дому: підберіть приємну кімнатну температуру, освітлення, ортопедичне крісло тощо.
  • Складайте список виконаного протягом дня. Ми звикли формувати цілі та плани на майбутнє. Проте корисно також фокусуватись на вже досягнутих речах, а не лише на тому, що треба зробити. Заповнюйте такий список починаючи з ранку, не соромтеся вносити туди рутинні речі, типу прогулянки з собакою. Перевіряйте його наприкінці дня та хваліть себе.
  • Користуйтеся нудною технікою. Хочете прочитати книгу — придбайте паперовий примірник або ж скористайтеся гаджетом на кшталт Kindle, який має лише одне призначення. Таким чином ви зменшите шанс відволіктися на смішне відео в інстаграмі.
  • Проводьте більше часу «наодинці з собою». Наприклад, поприбирайте у квартирі без подкасту в навушниках, натомість зробіть це в тиші. Хочете піти далі — влаштуйте вихідний день без користування телефоном та ноутбуком.
  • Увімкніть чорно-білий режим дисплея. Сучасні смартфони пропонують можливість налаштування спеціального фільтра, який робить увесь кольоровий контент менш привабливим. Це буде корисно у випадку, якщо ви полюбляєте застрягати за переглядом швидких відео чи постійним прочитанням новин. Також ви можете перемістити іконки застосунків, які вас відволікають, у далекі теки, щоб їх було важче шукати.

Приклад графіку, який можна використати та модифікувати під себе

10:30-11:00 Навчання, прочитання книги, проходження курсу тощо.

11:00-12:00 Рутинна робота, перевірка пошти та робочих чатів, командні дзвінки, визначення найпріоритетнішого завдання для «сфокусованої» роботи.

12:00-14:00 Сфокусована робота у навушниках і з вимкненими сповіщеннями на всіх пристроях.

14:00-15:00 Повноцінний обід у режимі «не турбувати».

15:00-18:30 Виконання менш важливих завдань у помірному темпі, завершення робочого дня.

🧑‍💻 А скільки годин на тиждень працюєте ви? Триває велике літнє опитування від DOU!
Встигніть взяти участь!

Мотивація та позитивний ефект

Внутрішня та зовнішня мотивація

Щоб бути продуктивним, креативним та досягати успіху на роботі, потрібно залучати внутрішню мотивацію. Тобто працювати задля процесу і задоволення від нього, прагнути впливати на свою роботу, досягати поставлених цілей, самовдосконалюватися та усвідомлювати свій внесок у суспільство.

Наприклад, не лише в IT, але й, певно, у більшості професій, дієвим інструментом для мотивації є так зване PDP — тобто personal development plan, що формується зазвичай раз на пів року та допомагає визначати ваші сфери розвитку на наступні місяці. Таким чином ви ставите чіткі цілі та дедлайни на їхнє виконання і, як результат, пишаєтеся собою, бо отримуєте нові знання, навички, стаєте більш конкурентоспроможним кандидатом у своїй сфері.

Немає чіткої відповіді щодо того, як впливати своєю роботою на світ навколо. Вам потрібно самостійно зануритися у це запитання та віднайти речі, які мотивуватимуть саме вас. Наприклад, у сфері дизайну інтерфейсів моїми основними мотиваторами є розуміння того, що чим детальніше я проаналізую проблему, яку вирішуватиме продукт, тим більше він полегшить життя користувачів; чим зручніший дизайн інтерфейсу я створю, тим легше буде ним користуватися.

Зовнішня мотивація — це бажання працювати лише задля отримання матеріальної нагороди, яка неодмінно є одним з найважливіших чинників при влаштуванні на роботу. Та якщо виконувати завдання, мотивуючи себе лише високою зарплатнею, з часом ви дійдете до вигорання і знищите своє бажання творити.

Вплив позитиву та стресу

Позитив на роботі підвищує рівень винахідливості та креативності, навіть звичайна посмішка під час спілкування з колегами впливає на тон вашого голосу і, відповідно, настрій співрозмовника. Звідки взяти цей оптимізм? Щоб його досягнути, потрібно почуватися краще як фізично, так і психологічно, тобто планувати достатньо перерв, не перепрацьовувати, уникати зайвих відволікань, добре спати вночі тощо. Коротко кажучи — дотримуватися порад з попереднього розділу.

В окремих випадках стрес теж може бути причиною вашої продуктивності. Наприклад, терміновий дедлайн допоможе швидше виконати проєкт, проте у довготривалій перспективі цей стан виснажить і зіпсує якість роботи. Порада: якщо перед вами стоїть складне завдання та мало часу на його виконання, складіть чеклист того, що потрібно зробити, розбийте його на менші підзавдання. Такий підхід створить відчуття безпеки та прогресу.

Складнощі командної роботи

Самостійна vs. командна робота

Усі хочуть, щоб їхні досягнення визнавали, схвалювали та цінували люди навколо. Для нас неприродно працювати наодинці. Водночас ми стараємося контролювати свій робочий образ, щоб не здатися некомпетентними. Як результат, іноді ми не ставимо зайвих запитань або ж не пропонуємо ідеї, що можуть викрити прогалини в наших знаннях. Намагаючись уникати конфліктів, ми також схильні не критикувати рішення колег. Така атмосфера в команді призводить до помилок та гірших результатів роботи.

Щоб спонукати колектив мислити креативно та підтримувати позитивний настрій, потрібно ділитися фідбеĸом про чужу роботу, ставлячи запитання та піддаючи речі сумніву, а не просто пропонувати готові рішення. Важливо також підтримувати різноманітність серед команди, адже це спонукатиме усіх думати ширше та краще аналізувати інформацію.

Часта помилка, якої припускаються керівники — це пошук підлеглих на основі схожості до себе. Успішні колективи навпаки поєднують людей різноманітного походження. Варто бути відкритими одне до одного, не боятися ставити запитання та слухати думки як керівництва, так і наймолодших колег.

Цікавим спостереженням є те, що сильні команди, як правило, добре справляються з завданнями різного типу, тоді як слабкі — зазвичай зазнають невдач всюди. Навіть наявність у команді неймовірно розумної людини не гарантує спільного успіху. Набагато важливішим є те, як учасники ставляться одне до одного. Наприклад, команди-невдахи зазвичай зосереджуються на одному або двох сильних учасниках, тоді як потужні команди дотримуються демократії — там кожен може висловити власну думку. Якщо учасники не обмінюються ідеями, а говорить лише одна людина, колективний інтелект у команді падає.

Щоб досягнути ідеального балансу продуктивності, потрібна золота середина між самостійною та командною роботою. Це означає, що спочатку краще працювати над завданням наодинці, а потім зустрітися командою для допрацювання. Наприклад, метод брейншторму дає гарні результати саме тоді, коли учасники аналізують проблему самі, а після — обговорюють ідеї кожного.

Недоліки дистанційки

Звіт Міжнародної організації праці вказує на те, що 41% опитаних дистанційних працівників відчуває високий рівень стресу, порівняно з лише 25% офісних робітників. Проте стрес є не єдиною проблемою ремоуту — через нестачу спілкування віч-на-віч люди на дистанційці мають схильність вважати, що колеги негативно до них ставляться. Для того, щоб підкріпити довіру в колективі, розділеному відстанню, команді потрібно проводити регулярні кількахвилинні розмови на загальні теми. Достатньо навіть просто запитувати, як минув день кожного з колег.

Ще одним цікавим інструментом підняття командного духу є проведення хакатонів. Це захід, під час якого всі згуртовано працюють над розв’язанням поставленої проблеми. Зазвичай такий формат триває від одного до семи днів, усе залежить від можливостей компанії.

Хакатони додають свіжі думки та творчість у робочі будні, а іноді призводять до геніальних ідей. Цю ініціативу потрібно планувати заздалегідь, ставити реальні цілі та розглядати суто як відволікання від рутини, а не додаткове завдання після робочого дня. Хакатони варто проводити двічі на рік: по поверненню з новорічних свят, щоб відновити продуктивний темп у компанії та перед літньою відпусткою, щоб відправитися на відпочинок з позитивними враженнями.

Окреме обговорення у цьому розділі заслуговують наради або ж іншими словами — дзвінки, синки, мітинги тощо. Недолік полягає в тому, що їх дуже легко перетворити з якісної дискусії на непродуктивну, де ціла команда слухатиме лише один харизматичний голос.

Як із цим боротися? Варто завжди ставити запитання: чи всім потрібно приходити на дзвінок цього разу? Чи можна провести його швидше ніж планувалося? Адже коротші зустрічі невеликою групою допоможуть фокусуватися та знаходити швидкі рішення на противагу довгих командних нарад. Памʼятайте, що рушійною силою розв’язання проблем є обговорення. Ті зустрічі, які цього не досягають, не варто проводити.

Висновок

Ідеального балансу між роботою та особистим життям складно досягнути в наших реаліях, проте впровадження принаймні кількох порад з цієї статті неодмінно позитивно вплине на ваше життя.

TL;DR

  1. Створіть робочий графік та дотримуйтеся його.
  2. Щодня виділяйте час на навчання, сфокусовану та рутинну роботу.
  3. Працюйте не більше семи годин на день, робіть повноцінні перерви.
  4. Налаштуйте сповіщення та видаліть робочі додатки з телефону.
  5. Подбайте про зручні умови для роботи з дому, не працюйте в ліжку.
  6. Підтримуйте різноманітність у команді, слухайте думку кожного.
  7. Та головне: розвивайтеся, досягайте цілей, живіть хоч і недосконалим, проте теперішнім, а не омріяним майбутнім.

Наприкінці хочу згадати книги «Задоволення від роботи» Брюса Дейлі та «Чотири тисячі тижнів» Олівера Беркмена, що, власне, й надихнули мене на написання матеріалу. А які поради на тему work-life балансу та продуктивності ви вважаєте найбільш корисними?

👍ПодобаєтьсяСподобалось17
До обраногоВ обраному10
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Баланс — то циганська вигадка. Робота то частина життя. Якщо робота — токсичне лайно, то ніякі техніки цьому не зарадять. Якщо на роботі кайфово та колектив став друзями — ти просто будеш у свою відпустку залітати на каву в офіс, і тобі буде норм з цим.

А від пунктів накшталт «в 10:00 читаю книгу» просто за кілометр віє тривожним розладом)

Хєх заведи дитину і забудеш що таке вигорання))0)0

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Ще один вайтішник який не зміг?

TL;DR

треба ставити на початку статті :)

Дякую, гарне зауваження

«Я вигорів». З трьох симптомів — стрес, нестача енергії та вільного часу, з яких починається стаття, лише «нестача енергії» може вказувати на т.зв. «вигорання», і то непрямо.
Щоби не ставити собі дивних (само)діагнозів та не призначати собі невідповідне (само)лікування, можна проаналізувати наступні аспекти своєї діяльності, обов’язково — у динаміці:
— у чому мій інтерес до моїх робочих цілей та завдань, як він змінився за останній час?
— що мене драйвить, у яких ситуаціях, процесах я ловлю відчуття «потоку», кайфу, залученості в роботі? (зазвичай, час тут пролітає швидко, а енергія — на максимумі, але виснаження нема);
— що/ хто в роботі мені допомагає сфокусуватися, справлятися із завданнями та досягати цілей, і навпаки? (і наскільки достатньо у мене для цього компетенцій);
— і найважливіше: чи відчуваю, що мене, мої результати і мій внесок приймають та цінують мої колеги і я сам/-а;
— наостанок: що з неробочого мене постійно турбує, відволікає, «забиває» голову і процес мого мислення над робочими завданнями (війна, політика, соціальні відносини, родинні турботи, ін.)?

Якщо усе класно, але поза роботою купа турбот — очевидно, проблема не в роботі. Якщо ж буде мало речей, що цікавлять, драйвлять та допомогають в роботі — це не про вигорання, а про мотивацію, залученість та, можливо, компетенції, і жоден wlb не допоможе.

і найважливіше: чи відчуваю, що мене, мої результати і мій внесок приймають та цінують мої колеги і я сам/-а;

Найважливіше усвідомити що всім (крім твоїх друзів, сім’ї, та й то не завжди) по#уй на твої результати, внесок і на тебе. Тоді не буде неадекватних очікувань що хтось щось для тебе має робити чи якось відноситись.

по#уй на твої результати, внесок

Чому ж :) Якщо вам хтось внесе результати, які підвищать ваш комфорт, то ви будете раді.

Выгорание может быть сигналом о том, что ваша текущая деятельность или работа не соответствует вашим интересам, ценностям или личным потребностям.

Спорту і фізичних активностей має бути трохи більше. www.psypost.org/...​t-vice-versa-study-finds

Вигорання — це дуже неприємно, як для самого співробітника, так і для всієї компанії 🥲
Тому ми ввели політику майже безлімітних коротких «кава-брейків» посеред робочого дня. У цей час людина може абсолютно правомірно і чесно перекусити, поскролити соцмережі, пограти із домашнім улюбленцем і навіть трохи подрімати (особливо це актуально у випадках, якщо, на жаль, була неспокійна ніч 😥).

Важливо тільки, щоб у Слак співробітник відмічав, що буде відсутній кілька хвилин, ну і звісно дотримувався дедлайнів. Таке рішення дуже допомагає підтримувати продуктивність команди, адже у всіх є можливість перезавантажитись і не турбуватись, що «не дай Боже бос дізнається, що я ходив за кавою у робочий час» 😅

безлімітних коротких «кава-брейків» посеред робочого дня
у Слак співробітник відмічав, що буде відсутній кілька хвилин
У цей час людина може абсолютно правомірно і чесно перекусити, поскролити соцмережі, пограти із домашнім улюбленцем і навіть трохи подрімати

У вас дуже-дуже спритні робітники. За кілька хвилин встигають усе!

Тому ми ввели політику майже безлімітних коротких «кава-брейків» посеред робочого дня.

Ничего себе

Важливо тільки, щоб у Слак співробітник відмічав, що буде відсутній кілька хвилин

Ребята, я покакать

Ребята, я покакать

А потім оновлюєш статус кожні 2 хвилини, якщо процес затягнувся. Або, може, там усе більш прогресивно і треба, як закінчив, то залогати «я покакав»

Дякуємо за оновлення статусу. Наступного разу ви можете покакати через 23 години 59 хвилин.

майже безлімітних коротких

ото всі літери та слова зрозумілі. А от разом ніяк не можу зрозуміть

Кава-брейки не допоможуть від низької мотивації, нецікавості завдань, перевантаженості, важкої атмосфери в команді чи інших причин низької залученості, що і стають причинами т.зв. «вигорання»

«кава-брейків»

Давайте вже або кофі-брейк, або кава-перерва

Видаліть усі робочі застосунки з особистих пристроїв.

Собі вже десь рік як налаштував окремий Work Profile на Android, який умикається за розкладом, лише у робочий час. Поза ним усі робочі аппки вимикаються, і не надсилають жодних повідомлень. Дуже зручно)

Про

Користуйтеся нудною технікою

і решту «страждальних» порад не зрозумів. Не вистачає пояснювальної бригади, навіщо це все.

Там же в другій половині абзацу все написано.

Хєх заведи дитину і забудеш що таке вигорання))0)0

Не знаю як чоловіки, а мої знайомі жінки вигорають від своїх дітей ще й як. «Навіщо я її народила» звучить чи не кожен день. Просто з роботи можна звільнитися, а жінкам від дітей — ні.

О так, чую від дружини це кожен день

Просто з роботи можна звільнитися, а жінкам від дітей — ні.

Типу чоловікам від дитини можна?)

Я б від описаного графіку, типу «День Бабака», вигорів скоріше,
sounds kinda boring.

Головне не кажіть своєму менеджеру, що ваш мозок здатен продуктивно працювати лише 1,5-2 години на день.

Погоджуюсь. Та є різниця між «продуктивно» і «сфокусовано». Друге передбачає повне занурення в завдання без відволікань на будь-що інше

На мій погляд, справжній work-life balance це робочий графік 3.5/3.5: тобто працюємо 8 годин у понеділок, 8 у вівторок, 8 у середу і 4 години у четвер до обіду, а потім у нас 3.5 дні вихідних. Навіть активно обговорюваний графік 4/3 все ще трохи не дотягує до true work-life balance, не кажучи вже про наш звичайний 5/2 чи китайський 6/1 (996 — з 9 ранку до 9 вечора, 6 днів на тиждень).

Режим 3.5/3.5 — це той мінімум, який дозволяє працювати над власними проєктами чи займатися власними хоббі не меншу кількість часу, ніж ми присвячували б роботі (8+8+8+4=28 годин на тиждень) і при цьому ще мати достатньо часу для сім’ї, друзів, сну та іншого відпочинку.

Тому що коли при звичайному графіку роботи у тебе залишається обмежена кількість часу та енергії і ти стаєш перед вибором: присвятити час власному проєкту/хоббі АБО провести час з дівчиною, дружиною, дітьми — то це НЕ баланс, бо виходить, що якась з важливих життєвих сфер недоотримує часу/нашої енергії.

А взагалі, маю оптимістичну надію, що з розвитком АІ, через сотню-другу років нормальний графік роботи буде 2/5 (2 дні працюємо, 5 відпочиваємо) і наші нащадки будуть дивитися на наш графік роботи 5/2, як ми зараз дивимося на рабство в Античному світі.

Значно краще працювати біля 3 годин на день, на галерах, віддалено це цілком можливо, а далі хоч додатковий парт тайм, хоч власні справи.

Скоріше будуть так само працювати 5/2, але у 2,5 раза менша кількість людей, а інші за двері шукати нову роботу =)

ще один вигорів! ой людоньки, лишенько яке! що то робиться...

Навіщо ж так ображати 😂

та чого там, він наче нормальний

які поради на тему work-life балансу та продуктивності ви вважаєте найбільш корисними?

десь був мем... як заробити за допомогою фейсбуку...
1.вимкни фейсбук...
2. іди і заробляй

Баланс — то циганська вигадка. Робота то частина життя. Якщо робота — токсичне лайно, то ніякі техніки цьому не зарадять. Якщо на роботі кайфово та колектив став друзями — ти просто будеш у свою відпустку залітати на каву в офіс, і тобі буде норм з цим.

А від пунктів накшталт «в 10:00 читаю книгу» просто за кілометр віє тривожним розладом)

Останній раз був офісі півтора року тому, тіммейтів вживу не бачив, так що тут таке)

Друзями ставати з колегами необов’язково для того, щоб робота не викликала відрази. Але необхідна умова все ж мати з ними хороші стосунки.

Також у відпустку не повинно бути з роботою ніяких контактів — це також умова хорошого робочого евайрменту.

Так від ’ворклайф баланс’ несе корпоративною маніпуляцією змінити пріоритети працівника — поставити роботу на першому місці . змусити робити більше, ефективніше , часто за рахунок свого вільного часу.

«Ворк» не обовʼязково має бути корпоративним. Ці поради універсальні та гарно спрацюють і при фрілансі або ж власному стартапі — тобто роботі на самого себе

Людина взагалі асоціює себе з дуже обмеженим колом речей: освіта, стать, робота/місія.

І робота є дуже значною частиною саме самовизначення. Спроба відкинути це, як на мене, може бути вдалою тільки якщо це дуже неприємна та вимушена робота.

В будь-якій роботі є приємна та неприємна частина. Як не крути, не зможеш постійно займатися тільки приємним. Мозок так влаштований що він все рівно ділить все на більш приємне та менш приємне.

В кінці-кінців треба себе дисциплінувати щоб виконувати свої обовʼязки і на роботі і вдома. Графік і чітке розподілення задач доволі адекватна практика для дисципліни перевірена століттями.

Якщо це свій проект або фріланс — тоді це про дисципліну, здоровий глузд та пріоритети

З власного досвіду, у стартапному середовищі усе настільки швидко і часом хаотично, що спроби подібних підходів зроблять тільки гірше. Ба більше, якщо раптом хтось з команди почав би жити за запропонованою вище моделлю, то це було б явним симптомом, що людина вже «не горить» проектом («вигорів»))

Робота буває цікавою або високооплачуваною. От щоб ці 2 поняття перетиналися не зустрічав .
Тому приходиться часто прєвозмогать і стримувати сміх коли коорпорати хочуть щоб ти чимось жертвував заради компанії.

Може просто ІТ — то не твоє? За свою майже 12 річну кар’єру робочі задачі, які викликали у мене дику відразу можна порахувати по пальцях однієї руки. Правда стосунки з колегами у мене були як мінімум нормальні, а зачасту хороші.

Може просто ІТ — то не твоє?

Айти не их для 95% кодерков. Но жрать же шото надо.

Робота то частина життя. Якщо робота — токсичне лайно, то ніякі техніки цьому не зарадять

Не згоден.
От в мене точно токсичне ### з постійними змінами, звільненням людей, неадекватним менеджментом який в 7 вечора міг дзвонити. І нічого, гребу собі вже 3 роки на такому лайно-проекті. ЗП висока, налаштував тихий час з 17:30 до 8:30 (тобто додзвонитися не можливо), та й все.
Робота тільки для заробляння грошей, пофіг на репутацію, ріст чи відносини в тімці. Свій час на «допомогти комусь» не трачу, зробив сторьку і займаюсь іншими справами.

До того були проекти де сиділи в одній кімнаті тімкою, ходили на пиво і т.п., там «егоїстично» (а тому оптимально по затраті часу до грошей) працювати не вийшло б.

так що все залежить від поточних потреб і відношення.

Стоп, ви витрачаєте на роботу робочий день, і не згодні що вона — частина життя?) Це як?) Я використав ці слова не у сентиментальному сенсі, якщо що. Ми не роботи, і я в жодному разі не повірю, що ви відсиділи день, та потім пішли іншою людиною))

Робота тільки для заробляння грошей, пофіг на репутацію, ріст чи відносини в тімці.

Ну цеж теж частина життя) таке ставлення. Ваша лайно-робота сформувала у вас ці якості.

я в жодному разі не повірю, що ви відсиділи день, та потім пішли іншою людиною

Секрет в тому щоб не «відсиджувати» день а зробити тільки свою роботу максимально швидко і лише достатньої якості.

Тоді робочий день триває набагато менше за 8 годин чи навіть 6 годин.

Мені подобається ваша категоричність) Робота або

токсичне лайно

або

у свою відпустку залітати на каву

, все інше —

то циганська вигадка

Ви гадаєте, що було б краще розглянути 10 різних кейсів, щоб донести мою думку? Я ж тут не роботу обговорюю, а концепцію WLB. І так, я все ще вважаю, що WL баланс неможливий, бо якщо L — це коло, то W знаходиться всередині. Не перетинає, ні ззовні — всередині. Тобто, щоб отримати позитивний ефект (який цигани називають «Баланс») — краще не балансувати (бо це додаткові зусилля), а зробити W комфортним у контексті L =)

У мене була найкраща робота в світі але я все одно вигорів так, що вже рік на купи антидепресантів

Не секрет, що зачасту підтримувати нормальний баланс роботи і життя людині заважають саме проблеми з кукухою, а не злі боси на роботі.

Про те і мова, людина сама себе заганяє. І логічні поради типу — треба меньше працювати, вони не діють. Бо там суміш перфекціонізму, робота як «сверхценная идея», зацикленность.

Тому люди які не вигорали і не розуміють.

надо читать «Сила Момента Сейчас» Экхарт Толле

Це про дисципліну, а не про вигорання. Але мої 5 копійок:
1. Дисципліна та порядок підходить не всім. Є люди які керують хаосом.
2. Вигорання лікується назавжди отриманням другої улюбленої професії не пов’язаної з IT.

Не ІТ професії не дають стільки грошей, от в чому біда)

Окрім військової. 170 000 гривень — це вже зарплата середнього ІТ синьора. До того ж військова професія гарантує відсутність психічного вигоряння — його випереджає вигоряння фізичне.

Не знаю, які професії у людей які їздять по Києву на свіженьких преміум німецьких тачках, але навряд чи у всіх айті.

2. Вигорання лікується назавжди отриманням другої улюбленої професії не пов’язаної з IT.

Або щасливим особистим життям також не пов’язаним з роботою. Але це очевидно: у кого дома вже є щастя не замислюються про вигоряння на роботі.

Дисципліна ніколи не буває зайвою і збільшує продуктивність на порядок.

Але також дисципліна і примус самого себе погіршує задоволення від життя.

Але також дисципліна і примус самого себе погіршує задоволення від життя.

ну а навіщо тоді ти примушував себе та виїхав з Харкова, якщо це погіршило твоє задоволення від життя?

Примусив мене тільки страх мобілізації. Я добре пам’ятаю як з мене знущалися «бики» у школі — але це ніщо у порівнянні зі знущаннями та побиттям в ТЦК а потім в армії. У фільмі «Цільно-металева оболонка» показана американська армія де знущався один командир, а у нас ще додайте дідівщину з виморозками яких наловили по притонах або взагалі з тюряжки мобілізували.
Чого мені коштував переїзд — це окрема тема! Я їв транквілізатори пачками — і усе одно мене закручували судоми або накривали панічні атаки. Я уявляв як мене кинуть з продажем квартири, як після продажу приїдуть братки з праскою, як гроші конфіскують на кордоні, як мене самого зупинять і відразу відправлять до ТЦК ... Тривожний розлад — це життя у постійному кошмарі, якій ще не стався — але ти його уявляєш так чітко ніби вже ... І виїздив я по справжньому сивий і хворий: навіть на обличчі шкіра злазила від нейродерміту.
Отже дорога до раю проходить іноді через пекло! Я чудово це розумів — і саме тому не їхав до останнього.

Тривожний розлад — це життя у постійному кошмарі, якій ще не стався — але ти його уявляєш так чітко ніби вже ...

а чому ти зараз не йдеш до психотерапевта? тривожний розлад не дасть нормально жити — воно ж таке, що навіть коли нема чого боятися, то голова собі щось придумає аби стресувати

а чому ти зараз не йдеш до психотерапевта?

Де він знайде україно/російсько мовного психотерапевта на Тенеріфе?)

Хоча ідея не є погана, враховуючи тимчасовий захист всі таблетки і лікування були б безплатні.

якщо нема україно/російсько мовного, то є тi, що розмовляють english

Емм, так онлайн?
Я б теж насправді рекомендував звернутись, співчуваю і розумію як це

Дякую за турботу — але зараз вже запізно. Тому що фактично я живу як у відпустці: біля теплого моря і майже без жодних обов’язків. У таких умовах у мене ніколи жодних психічних проблем. І навіть проблеми зі здоров’ям мене майже не турбують!

тривожний розлад не дасть нормально жити — воно ж таке, що навіть коли нема чого боятися, то голова собі щось придумає аби стресувати

Моє розуміння що увесь мій страх і психічні проблеми — вони походять тільки від людей. Коли я знаходився сам один десь на Джарилгачі і не бачив людей навкруги — я відчував себе на диво спокійно. Хоча розумів що можуть бути будь-які неприємності: підвернув ногу, наступив на скло, змія вкусила чи ще щось ... але я знав що у мене є аптечка, я не замерзну навіть вночі, хижаків навкруги нема, запас води і їжі на декілька днів, ну і мобільний телефон. Навіть якщо не вийде викликати допомогу — за два дні я доповзу по воді до цивілізації.
А от люди мене завжди лякали: тому що я відчуваюся безпорадним і не розумію що робити у разі агресії! Самому поводитися агресивно у відповідь — це табу, якому мене вчили з дитинства: «Не можна бити інших дітей навіть якщо вони тебе ображають чи б’ють.»
У мене якийсь унутрішній страх що перед тим що я можу розлютитися і завдати людині шкоди. І цей страх мене паралізує у випадках коли треба бути «крутим» — тому я здаюся ідеальною жертвою, яка не може себе оборонити. І маю сказати: така поведінка пробуджує у людях найгірші інстинкти: знаючи що можна знущатися безкарно навіть не злі люди усе більше розпалюються і намагаються болісніше уразити!
Чомусь людям подобається бачити як когось принижують — їм хочеться побачити як жертва заплаче, буде благати ...

я тебе дуже добре розумiю. для мене тиждень ходити по Карпатам де нема людей i без будь якого зв’язку було меншим психiчним навантаженням нiж два днi у офici чи не дай Боже корпоратив

У таких умовах у мене ніколи жодних психічних проблем. І навіть проблеми зі здоров’ям мене майже не турбують!

сподiваюся, що воно й далi так в тебе буде. якщо будеш тут через пару рокiв, було б цiкаво почути, як воно в тебе далi склалося.

Ідеального балансу між роботою та особистим життям складно досягнути в наших реаліях

Если такое читать, то можно подумать что сейчас не война и не сидишь неделями в квартире чтобы не обилетил ТЦК.

Ну так ворк-лайф балансом люди переймаються не тільки в Україні.

Та ні, дивує що хтось взагалі переймається ворклайф балансом в Україні зараз, типу немає більше проблем. Вже не перша подібна тема.

Немає стільки тцкшників щоб бути скрізь і одночасно. Але вони мене лякають більше ніж можлива відправка на фронт.

Немає стільки тцкшників щоб бути скрізь і одночасно

К сожалению, достаточно одного ТЦКшника в нужном месте и твоя нефартовость.

Тижнями? 2 роки сиджу)
З першого дня зрозумів що буде бусифікація люта. Але не очікував що «люди в камуфляжі» будуть вбивати цивільних на вулиці, бити жінок і за це їм нічого не буде

Наче прочитав курс чергового бізнес-тренера(інфо-цигана)....
Якщо до 18 років чи до початку роботи людина не розуміє настільки елементарних речей то це вже гайки, я б таких в ІТ не брав.
А ті хто пише гарна стаття, я взагалі не розумію, це ви типу щось нове дізнались чи до цього не розуміли очевидні речі чи я взагалі не розумію чогось? Таке відчуття що ці люди навіть школу не закінчили, а їх притягли на роботу і вже там довчають як жити...

В ІТ приходять різні люди. Є такі, що були відмінниками у школі і в ВУЗі, студентами замість піваса і друзів сиділи у бібліотеці чи на ВЦ і звикли проводити за компом 14+ годин на день.
А є «веселі студенти», які ніколи у своєму житті не працювали навіть 8 годин поспіль. Звичайно їм дуже важко потрапити на галеру джуном де треба не тільки 8 годин працювати, а ще увесь вільний час наздоганяти пробілі у знаннях. Справжній ІТ проєкт у порівнянні з курсачами у ВУЗі — це як пересісти з велосипеда у кабіну літака. Приходиш ти у перший день, а пілот такий — на, порули тут поки я поїм. Тут тобі відразу і стрес і вигоряння і синдром випадкової людини ...

Поради зі статті можуть звучати банально і як самі собою зрозумілі речі, але багато хто ними нехтує, не розуміючи наслідків.
Словом, не все так очевидно для всіх, як може здаватися

Класна стаття, мені сподобалось. Все по чітко і по ділу.

це якісь мега елементарні та і так зрозумілі речі.

Порада гарна, але для холостяка, не під час військового стану, не тоді коли у тебе є діти і намагаєшься знайти не work-life balance, а war-work-life balance. Поверніть мене в зону комфорту. Panic monkey вже давно здохла

якщо використовувати практичні поради, то цілком можна в деяких сферах чи задачах полекшити собі життя. зрозуміло ж що це не магічна пігулка яка додасть вам до доби ще 20 годин

Яка саме практична порада ? Пройтись якщо гарна погода повз бусік незламності?

перечитайте уважно, там справді є чіткі практичні поради. і багато таких які не доведуть вас до бусіка

Гарна стаття. Саме тому сайден створювався з погодинною оплатою, щоб віддати людям свободу вирішувати скільки і коли працювати. Я мав надію, що більшість людей працюватиме 5 −6 годин ефективного часу і залишатиметься час на навчання і життя. Досвід показує, що ні я як менеджер не працюю менше бо попереду стільки можливостей і ризиків ні команда не задовільняється 6 годинами роботи... Та й клієнти все більше очікують максимального включення на фул тайм.
Тому, альтернатива, мабуть, менша кількість робочих днів в місяць чи в рік. Але це вже після перемоги.

Назва дизайн агенції

фізичною виною вигоряння є йцукен-розкладка клавіатури

Дуже цікава та показова стаття!
Якщо її уважно подивитися — то можна знайти багато порад як бути ефективним у робочі часи, як не відволікатися від роботи, як ставити цілі, планувати, встигати ... ще й мати достатньо часу а сон, спорт, їжу.
Єдине, чого майже нема у цій статті — це той самий LIFE ! Ми ідеально розпланували свій день, встигаємо робити усе що треба, не відволікаємося на «котиків», досягаємо кар’єрний цілей і кайфуємо від власного успіху ... Але де ж тут задоволення від життя? Повалятися на дивані, подивитися серіал, неквапливо прогулятися по парку, позависати і соціальних мережах, пограти у комп’ютерні ігри, просто подивитися на захід сонця? Скільки хвилин у день виділяється на усе, що ми насправді ХОЧЕМО робити? 2 — 3 години у кращому випадку? І це якщо у нас нема родини та хатніх справ.
Ость такий work-life баланс: 8 годин спати, 12 годин на день ми ефективний біо-робот енерджайзер, 1 час на туалет — і 2-3 години на життя (якщо вистачить сил після усього).
Не треба далеко ходити аби побачити як щасливо живуть люди, яки працювали повний робочій день — це наші батьки. Часто у них був час у дитинстві погратися з вами? Часто ви бачили їх дома не втомленими після роботи? І головне: дивлячись на них — чи вважали ви що життя дорослих цікавіше і щасливіше? Я думаю більшість людей навіть зараз скажуть що найбільш щасливими вони були у безтурботному дитинстві!

. А які поради на тему work-life балансу та продуктивності ви вважаєте найбільш корисними?

Тепер хотілося б почитати статтю — де буде написано про LIFE: як більшість часу у житті робити те, що тобі до вподоби і не примушувати себе продавати своє життя за гроші.
Уявіть що у свої 18 років замість комп’ютерного ВУЗа ви поїхали на Гаваї і працюєте там інструктором навчаючи гарних дівчаток серфінгу, дайвінгу або просто плавати? Чи стали кібер-спортсменом, чи стрімером і заробляєте просто увесь день граючи в ігри? Або просто залишили дім і подорожуєте світом, заробляючи відеоблогом?
Що якщо оця установка усе життя працювати на «дядю», вислужуватись, робити кар’єру — це ваш «спадок» від батьків — які саме так змарнували своє життя і тепер радіють тільки тому, що у них є діти! Життя яких буде трохи легше тільки тому що заради цього батьки принесли себе у жертву. І, звичайно, ваш обов’язок теж народити і виховати дітей, віддаючи краще — їм.
Хіба не прикро усвідомлювати що десь, може навіть у вашому дворі, є люди, яки щасливі тут і зараз! Може навіть сусід — алкаш, який випив і дрімає на траві під деревом. А ваш план досягнення успіху розрахований на десятки років уперед — і може колись на пенсії (LOL) ви відпочинете.
(обережно ворожа мова):
www.youtube.com/watch?v=Cl8UNe3L8sU

Хіба не прикро усвідомлювати що десь, може навіть у вашому дворі, є люди, яки щасливі тут і зараз! Може навіть сусід — алкаш, який випив і дрімає на траві під деревом.

Чёт тебя после переезда понесло, ты как тот пацан «сейчас я буду устанавливать все игры» xD

Я просто не розумів скільки грошей потрібно для щастя!
Працюючи в ІТ я міг би вже 15 років жити на Тенеріфе. У порівнянні з Україною — це майже як інша планета, де люди спокійно живуть, а не виживають як усі 30 років в Україні.
Як я часто писав: в’язниця вона у нашій свідомості. Мені нарешті пощастило вийти і побачити світ без стін та грат. Виявляється що це і є — нормальне життя для більшості людей. А те, що в Україні — це якийсь Массаракш.

Дякую за ваш коментар. Я теж в останні півроку почав дуже серйозно задумуватися, що як тільки закінчиться війна і відкриють кордони, то поїду з України хоч кудись і по можливості більше ніколи не повернуся. Головне дожити до цього моменту.

Де брати гроші на те щоб жити життям яке забажаєш?

Гарне питання. Мої б батьки сказали що треба гарно вчитися у школі, закінчити ВУЗ з червоним дипломом, влаштуватися на роботу, зробити кар’єру і тоді буде достатньо грошей.
У той самий час хтось з молоді заробляє відеоблогами, інший закладками, третя на вебкамах, а четверта вже депутат у 19 років.
І правда в тому — що нема «правильних» і «неправильних» шляхів жити. Це не комп’ютерна гра де падає карма — у житті ніхто тебе не нагородить за праведне життя чи допомогу іншим.
Тому мабуть єдине що можна порадити — не обманювати себе! Бо найпростіший спосіб жити щасливо — це обдурити якогось дурника який буде витрачати своє життя на тебе. Це прикро — але нами усі намагаються маніпулювати: починаючи з наших батьків!

Ні ну так ви кажете, що працювати на дядю це погано, так а звідки брати гроші на життя? Так чи інакше, ми живемо при капіталістичному ладі, де все вирішують гроші. Щоб мати ці гроші є два варіанти, або народитись в багатій сім’ї, або багато працювати. Працювати на когось на початку вам всеодно доведеться, тому що навіть якщо ви захочете відкрити свою справу вам для цього потрібні будуть кошти

Щоб мати ці гроші є два варіанти, або народитись в багатій сім’ї, або багато працювати.

При чому «багато працювати» — це далеко не гарантований варіант. Більшість людей в Україні багато працюють за зарплатню, якої ледве вистачає на скоромне життя.

Працювати на когось на початку вам всеодно доведеться, тому що навіть якщо ви захочете відкрити свою справу вам для цього потрібні будуть кошти

Теоретично — я навів декілька варіантів старту без грошей. Від цілком законних відеоблогів та стримів; через теоретично-законні схеми продажу бабкам фуфломецинів, інфоциганщіни та інших «розводів лохів»; і до цілком незаконних закладок, фіктивних сборів, крадіжок карток, або переправи ухилянтів. Далі усе залежить від совісті та жадібності.
Ви хочете сказати що чесним шляхом багато грошей не заробити? — так це і так очевидна для всіх річ. Багато заробляють ті, хто «стрижуть» чесних робітників!

Відкрию вам секрет, щоб нормально заробляти навіть тими способами, що ви перечислили, також потрібно багато працювати. Легких грошей ніде нема. А якщо це ще й щось нелегальне, то додаємо ще й постійну параною а також великий шанс того, що вас посадять/нанесуть якусь шкоду.

Те що є люди, які багато працюють, але мало заробляють, означає тільки те, що вони витрачають свої зусилля не туди

З приводу 2-3 години на LIFE. Якщо що, відпочивати/робити те що хочеш можна як на вихідних, так і у відпустці. Якщо хочеш більше — бери ще 1-2 місяці паузи раз на пару років своїм коштом, в ІТ це зробити взагалі не проблема. Звісно, якщо ти хороший спеціаліст ;)

Базанув так базанув, я у свої 25 років вже не можу дивитись у монітор, тому дивлюсь хоча б на чорно-білі клавіші.

дивлячись на них — чи вважали ви що життя дорослих цікавіше і щасливіше? Я думаю більшість людей навіть зараз скажуть що найбільш щасливими вони були у безтурботному дитинстві!

у дитинстві людина не за що не відповідає, нічого не вирішує і робить те, що їй скажуть

чи вважали ви що життя дорослих цікавіше і щасливіше?

так
бо вони могли їсти цукерки замість макарон, дивитися телевізор скільки завгодно, йти у ліжко опівночі та ходити без шапки взимку

у дитинстві людина не за що не відповідає, нічого не вирішує і робить те, що їй скажуть

Це так. Можуть навіть віддати дитину в інтернат якщо нічим годувати.
Але при цьому є таке чудо як канікули! Особливо якщо ці канікули на морі чи в селі. Тут можна майже увесь день робити що захочеш.
Доречи потім 20 років на роботі я теж «нічого не вирішував і робив те, що скажуть», але при цьому була ще й відповідальність. І «канікули» тільки 2 тижні — якщо дозволять.

бо вони могли їсти цукерки замість макарон

Зараз розумію що ніколи не бачив як мої батьки їли цукерки — тільки мені приносили інколи!

дивитися телевізор скільки завгодно, йти у ліжко опівночі

І о 6 ранку прокидатися іти на завод. Як зараз пам’ятаю: о 6 рівно з усіх приймачів лунав гімн СРСР.

ходити без шапки взимку

Щось я такого не помічав.

Доречи потім 20 років на роботі я теж «нічого не вирішував і робив те, що скажуть»,

ти міг звільнитися і поїхати на Тенеріфе вчити дівчат серфінгу. а дитина не може звільнитися та робити що їй заманеться, а не що скажуть

І о 6 ранку прокидатися іти на завод

це твій досвід
не всі батьки о 6й йдуть на завод, але переважна більшість дітей у школу ідуть. 12 років каторги і інших опцій нема.

Але при цьому є таке чудо як канікули!

але є таке чудо як відпуска чи саббатікал, чи взагалі перестати працювати чи працювати 20 годин на тиждень

в тебе ж нема дітей/непрацюючої дружини/непрацездатних батьків/інших забов’язань , ти живеш у країні вічного літа. то чого жалітися та сумувати за дитинством?

в тебе ж нема дітей/непрацюючої дружини/непрацездатних батьків/інших забов’язань , ти живеш у країні вічного літа. то чого жалітися та сумувати за дитинством?

Саме тому — що у 50 років здоров’я зовсім не те, що у дитинстві. Молодість не повернути ні за які гроші.
Зараз так — я живу саме так як тільки міг мріяти! І єдине про що жалію — який я був бовдур що не переїхав сюди ще 15 років тому ...

Зараз так — я живу саме так як тільки міг мріяти! І єдине про що жалію — який я був бовдур що не переїхав сюди ще 15 років тому ..

Напиши окремий топік на форумі про те як живеш, чим займаєшся, оренда житла, де харчуєшся, скільки тратиш і т.п.

Багато кому було б цікаво почитати.

Думаю — не варто. По-перше це буде вже не про ІТ. По-друге це буде вже не про Бобра. Бо писати подробиці про реальне життя — не личить вигаданому персонажу. По-третє мій кейс одинака — інтроверта якому окрім моря і хвиль мало що треба — далеко не показовий. По-четверте навіть на ДОУ форумі є вже тема про Іспанію. Тим більше є усякі відео-блоги і телеграм — канали які я сам дивився перед переїздом — і там пишуть люди більш досвідчені ніж я (який тільки переїхав).

По-третє мій кейс одинака — інтроверта якому окрім моря і хвиль мало що треба — далеко не показовий.
є усякі відео-блоги і телеграм

Проблема тих блогів що вони не показують точку зору для «одинака-інтроверта». Почитати опис старшої людини (як я розумію тобі 45+) з тоб ж профдеформацією завжди цікаво.

Наприклад, коли мені було 20, на першій роьоті приїхав архітект від клієнта. Нас розбили на групи ходити з ним бухати, то він в свої 40-50 казав що дуже жалів що не завів дітей бо чекав кращого часу, і що в 40 вже пізно.

Мені його слова дуже запамятались, думаю частково то вплинуло на то що до 30 в мене вже двоє було) типу пофіг на війну (ще з 2014), кар’єру, ковід, є можливість — треба заводити.

Думаю ти багато схожого можеш написати

О, наконец-то начали за 3 года выгорать

Поки солдати вигорають в окопі, любителі полуничного смузі і гарбузового лате «вигорають» за монітором 🤷‍♂️

Поки ми тут коментарі пишемо, діти в африканських країнах не мають доступу до питної води 🤷‍♂️

Життя бентежне, й в усіх є проблеми на своєму рівні, порівняння цих проблем не призводить до їх вирішення 🤷‍♂️

Справа от у чому: коли ти думаєш про людей які мешкають на якихось тропічних островах де ніколи не буває зими, у яких банани ростуть просто над головою — то тобі здається що це недосяжний рай для багатіїв.
А ти мерзнеш у панельному будинку в Україні і думаєш як заплатити борги за опалення. А потім ще починають падати бомби — і ти живеш у підвалі. І ти ЗВИКАЄШ до цього і не усвідомлюєш що це НЕ норма!
Що на тих самих островах живе багато звичайних людей не кращих за тебе, а може і не таких освічених, не таких працьовитих. І тебе відділяє від них не мільйони доларів — а тільки страх втратити свою жалюгідну «зону комфорту». Бо з малих років тебе нав’язали «вивчену безпорадність»! І навіть твої батьки зацікавлені у тому аби те не втік з цього концтабору і не покинув їх.
Одна з очевидних істин, якої ніхто не усвідомлює: ти живеш погано тому що хтось за твій рахунок живе розкішно! І він буде маніпулювати тобою усіма можливими засобами аби ти не втік від нього.
А правда така: людина з руками та мозком може вижити у будь-якій країні світу! Але рівень її життя буде залежати у першу чергу від місця яке вона обрала: Отже треба саме ОБИРАТИ і як першу ціль поставити для себе потрапити у правильну країну. Особливо це стосується африканських дітей які мають зробити усе аби втекти зі свого пекла.

Все вірно, але тема власного вибору — це трохи інша тема, хоча й дещо дотична.

Особливо це стосується африканських дітей які мають зробити усе аби втекти зі свого пекла.

Так, але ж поки вони виростуть, набудуть самостійності та допетрають до всього того — вони будуть вирішувати проблеми доступу до питної води. Коли виростуть та виїдуть — будуть вирішувати проблеми отримання освіти, працевлаштування, асиміляції. Паралельно з цим вони будуть вирішувати проблеми зі здоров’ям, набуті під час важкого дитинства. І вирішення всіх цих проблем не буде жодним чином залежати від того, хто в Україні або деінде вигорає за монітором чи в окопі.

вигорів

Мені 13й (19/23) минало
Я пас ягняток за селом ©

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога. .......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє —
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала
Та й почула, що я плачу,
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала .....

Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... Лани, гаї, сади!
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Бридня!.. а й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи, на ниві,
Нічого б на світі не знав,
Не був би в світі юродивим,
Людей і бога не прокляв!..

Ага

Пай або пайове
Норма напрацювання в день для кріпаків
(Гребці на галері)

Підписатись на коментарі