Коти до чаю

Привіт, за два роки життя в Анталії накопились історії про чай та котів, вам їх розповім.

Кафе «Біля суконь»

Кожні вихідні я себе максимально вигулюю за всі насиджені будні, переважно обідаю в кафе, вже є список улюблених місць де мою сім’ю добре знають.

Якось зайшли в таке кафе, просто попити чаю, замовили два міцних, «лютфен екітане чай демлі олсун», швиденько понасолоджувались та попросили рахунок, «хесап лютфен», нам відмовили, сказали, що то подарунок. Що це? Гостинність, лінь або середній чек.

Смачний лахмаджун з собою

Між українцями та турками є відмінності в менталітеті, що інколи перетворюються у засмучення, що українців, що турків.

Українка, після тренування, зайшла в кафе місцевої кухні, взяти з собою смаколиків додому, лахмаджун та піде, поки чекала, її пригостили чаєм.
Наступного разу, так само зайшла замовити смаколиків з собою й також очікувала, що пригостять чаєм, не пригостили.
Якщо розглядати ситуацію, з погляду українки, то сервіс погіршився.
Якщо розглядати з погляду турків, то перший раз пригостили, щоб побудувати звичку замовляти чай поки чекаєш, але звичка не побудувалась поки.

Причаювання туристів

Звісно в Анталії є жахливі кафешки, навіть у туристичних місцях, там переважно пусто, дорого та брудно в туалеті, ревізор не рекомендує.
Ще одна ознака таких жахливих кафе це набридливі зазивали.

Буває, що у хороших кафешках також пусто, просто кур’єри локального «Глово» приїхали за замовленням, поки туристи відвернулись.

Поки кафе пусте, туристи його не бачать, проходять, обходять, чекають коли місцеві заапрувлять або сміливіших туристів, щоб це кафе з’явилось на карті «можна спробувати».

Вихідний, пообідали, розрахувались, останні в кафе, збираємось йти, а нам принесли чай, поки чаювали то вже прийшли туристи та двоє жандармів. Що це? Гостинність чи розумний маркетинг?

Кошеня забрали з раю

Всі попередні історії були про три різні кафе, а це особливе, я про нього дізнався ще до першої поїздки в Анталію. На вході вас зустрічає харизматичний персонаж, схожий на сусіда з гри «Дістати сусіда», а Безос вже багато років намагається викупити це місцеве кафе, принаймні так написано в меню.
Ми сіли за столик біля огорожі, а тутешнє риже кошеня забралось на огорожу, щоб розглядіти найсмачнішу страву.

Нам принесли страву, на моїй тарілці два шматочки м’яса попали в котячий радар, миттєва реакція, кошеня будує план визволення шматочка, падає в тарілку, лякається звуку столових приборів, ступоріє.

Спокійно знімаю кошеня зі столу, офіціант забирає почату порцію та приносить заміну.

Повечеряли, розраховуємось, кошеня в барсетку, хай тепер їсть котячий корм в мене дома, буде знати.

Повернення в рай

Епілог