Спільното, пропонуємо вам трохи поностальгувати та згадати університетські часи 😉
Розповідайте, який виш ви закінчили й у якому році? Яка у вас була тема диплому і як відбувався самий захист?
КПІ, 2000. Апаратно-програмний комплекс захисту інформації: щось накшалт мікросхемкі для RCA, та tss/tsl на мінімалках. Але головне то спілкування з керівником, і в решті решт його основна настанова: головне це промова, бо проект твій комісія читати не буде, еге ж.
2018, КПІ, ФІОТ — «Оркестрування мережевого трафіку у розподілених
дата центрах на основі технології SDN» перебудова топології на основі аналізу завантаження мережі, досить цікава робота на основі щось подібного від корейських товарищів )
«Інформаційна система інтеґрації Magento 2 у WordPress» в ДУ «Житомирська політехніка» :)
1994 рік, КПІ ФІОТ, «Система утримання судна на курсі». Серйозний захист, купа аркушів ватману з отим усім, накресленим власними руцями. «20 хвилин сорому — і ти інженер»))
«Генерация ответа на базе семантического анализа вопроса» — эдакий праобраз chatGPT, только без LLM и нейронки. Патамуша на дворе был 2004 г., и про LLM ещё никто не слышал ))
«Система симуляції законів фізики у тривимірному середовищі», бо просто назвати 3D-двигун(ець) не можна було
1996 , КПІ, розробка електронного пристрою для системи діагностики шумів в суглобах на ранніх етапах.
2018 рік, ОНПУ. Створення інформаційної системи обліку даних громадян)
Розробка комплексного генератора імпульсів збудження для DLTS-спектрометра, 2014.
Був би розумнішим, краще пиляв би якийсь сайт на php для універу чи ще якимось шляхом найменшого опору йшов.
2021 рік. Розробка мобільного застосунку для підготовки учнів старших класів до ЗНО. МДПУ ім. Б. Хмельницького
Не пам’ятаю хоч вбий. Якась муйня. Спалив всю тут фiгню паперову одразу пicлся захисту.
Працюю взагалi не по темi.
2010 рік. «Проект покращення швидкісних паромів типу Izar за рахунок встановлення газотурбінних двигунів»
На бакалавра робили комп’ютерну гру (командна робота з
Моя тема була «Моделювання і розробка концепту та ігрової
механіки комп’ютерної гри» (по факту код писав :))
На магістратуру вже робив мобільний додаток — «Використання керуючих параметрів для роботи з даними у мобільному додатку»
Нейросітка яка якісно розпізнавала картинки, в кінці нульових (before it was cool). А потім довго намагався змиритись, що робота то сайти і crud. А треба було розвивати цю тему далі і йти до мрії, і можливо зараз було б веселіше трохи. А може і ні.
Промислове і цівільне будівництво у Полтавському політехі,
зловив себе на думці, що реально не пам’ятаю що я там назахищав. довелось покопатись в паперах. перший диплом захистив у далекому 2009 році, «Броунівська колоїдна частинка в неоднорідному середовищі», його ж потім продовжив до «Броунівської частинки в запорошеній нерівноважній плазмі» у 2011. от з кандидатською я довго тупив і тільки в 2017 захистив «Статистичний опис систем з кулонівським типом взаємодії». за цей час встиг поколупатися в біології. в 2016 захистив бакалавра, але назва роботи втрачена для історії. це було щось про пошук потенційних інгібіторів рнк-полімерази зіка-вірусу. зате назва магістерської від
Цікаво. Ви хоча б бачили броунівський рух в мікроскопі?
в якомусь смислі бачив )) в другому семестрі на фізфаці кну читається курс молекулярної фізики і до нього за традицією йде блок лабораторних робіт. от там є одна робота «броунівський рух». але тут ми підходим до частини «в якомусь смислі». обладнання для лабораторних там залишає бажати кращого, зокрема нормально збалансувати той мікроскоп, щоб там усе не текло просто під впливом гравітації, майже неможливо. що ще гірше, підсвітка там від якоїсь... ну реально лампочки ілліча, яка більше гріє ніж світить, звідки дика конвекція. так що броунівський рух там був, але тільки у поєднанні з такими «побічними ефектами», що тільки й залишається казати, що я його бачив «в якомусь смислі».
Релешка з керуванням по езернету, від програмування мк до розводки і виготовлення плати на заводі. Назвав це смартхоумом, тоді було в новинку. 8051 ядро. Нічого складного. Звичайно що все це робилося в перервах між споживанням великої кількості пива, тому працювало так собі, але працювало.
В принципі і зараз 90% смарт девайсів зараз на ринку це та сама релюшка з керуванням вже по вайфаю, зігбі і тп.
поностальгувати та згадати університетські часи
Точно тему диплому навіть зараз не пригадаю. Щось про використовування технології ActiveX для автоматизації навчання.
З моїм навчанням вийшло доволі цікаво. Справа в тому, що я поступив у ХІРЕ на спеціальність «Програмне забезпечення» без конкурсу — вигравши олімпіаду по математиці. Але на той час купити справжній комп’ютер (х386) за $1000 я навіть не мріяв. Це були 90ті — $100 були тільки у нових руських з анекдотів. Отже перші 2 курси я був відмінником майже з усіх предметів: особливо з математики. А програмування вивчав по книгах у читальному залі а кодив коли мою заявку на додатковий час на ОЦ (Обчислювальний Центр — тоді комп’ютери були тільки там) задовільняли.
Треба сказати що за ці 2 роки у ХІРЕ змінилося дуже багато: величезний ЄС ЕОМ (на якому я ще встиг попрацювати!) викинули і замінили на декілька лабораторій з новенькими х486. З’явився навіть інтернет (але тільки для преподів і за дозволом). Продвинуті студенти тоді сиділи у ФІДО (привіт харківський «Прулевке»). Але головне: мене помітили на кафедрі і почали залучати до «наукової роботи». Більша частина якої складалася з того, аби перекладати статті, які преподи скачали з Інтернета. І менш частина — писати якісь програми, які демонстрували використання цих технологій для навчального процесу. Найбільшим досягненням кафедри була власна система електронних тестів які деякі ледащі преподи навіть використовували замість екзамену (тестуючи програму на студентах). Не треба казати що розробники програми тестів поділилися питаннями та відповідями з усіма приятелями. Далі «науковий керівник» (препод) робив з перекладених статей свою — отримував публікацію, на конференції презентував програму і таким чином робив «наукову роботу». Студенти за це отримували заліки і екзамени «автоматом» і навіть допомогу з закриттям залікив інших (непотрібних) кафедр (наприклад по таких цікавих для програміста предметах як «Українознавство» (раніше була «Історія Партії»), «Релігієведення», «Матеріалістична філософія» (раніше була «Марксисько — Ленінська»)).
Але для мене робота на кафедрі була просто спасінням: бо мене оформили лаборантом на ОЦ! Зрозуміло що мою зарплату отримував хтось — але важливо що у мене був майже необмежений доступ до сучасного комп’ютера! Тому на і 3 и 4 курси я поступово запустив математику, отримав можливість скіпати нецікаві предмети і відвідувати переважно цікаві (Assembler in protected mode, Relational DB, Expert Systems). Увесь можливий час я проводив за комп’ютером.
На цьому етапі ми зробили декілька цікавих програм справді пов’язаних з Computer Science. Це був невеликий редактор нейронних мереж (мережа вміла розпізнавати цифри). Був лексичний аналізатор слів української мови. Був перетворювач формул, який вмів «гратися» з тригонометричними формулами.
На 4 курсі нам пощастило знайти хлопця, який вже випустився і він підкидував нам «шабашки» на Делфі (тоді це був майже єдиний стандарт для GUI). Перші реальні гроші ми заробили здається на системі електронних перепусток: наш «куратор» спаяв залізо — а ми написали софт.
Потім на 5 курсі вже була Програманія (олімпіада з програмування, яку проводила компанія Validio в Харкові) — потрапив у призери відразу по С++ і новий тоді Java. Але на перший проєкт мене узяли як DBA бо я тоді вже мав непоганий досвід у базах даних (шабашки були зазвичай якась база + інтерфейс бо 1С ще тоді не знали).
Отже на момент потреби у написанні диплома я вже повноцінно працював на проекті для якоїсь англійської компанії. Тому часу на «наукову роботу» у мене не було. За диплом пішла одна з останніх розробок: просто модний тоді ActiveX компонент, якій прямо у браузері чи навіть вставлений у ворд-методичку (!) вмів малювати графіки заданих функцій. Не аби яка наука — але методичка з «живими» графіками викликала неабиякий «вау-ефект» (особливо у старих преподів).
Але найбільша засада це була саме «паперова» частина диплому. Зрозуміло що була використана «риба» (дипломи з попередніх років зберігалися на сервері кафедри), додані переклади цілих шматків з MSDN і додано води про важливість «інтерактивного навчання». Проте найбільша засада — це ГОСТИ (ДСТУ). Неправильний відступ, не такий перенос слів, зайва кома чи її відсутність — і треба пере-друковуати частину диплома і знову іти на перевірку.
А при цьому проєкт на роботі ніхто заради мого диплома не зупиняв! Отже я ледве встиг виправити усе до захисту і задовбався так, що пообіцяв собі що після захисту вийду з ВУЗу, піду на роботу, а у ВУЗ вже не ногою (хоча мене хотіли в аспірантуру).
Я так і зробив: захистився — і забув усю цю бюрократію і «наукову роботу» як страшний сон. У мене залишилася тільки робота на якій вже платили величезні для студента гроші. Брати обхідний лист, ходити по усіх кабінетах аби його закрити і отримати диплом — я не став.
Сама «червона корочка» виявилася непотрібною — на роботу брали по знанням, а платили за результат. Забрав я диплом вже через кілька років, просто заплативши в архіві якійсь смішний «штраф» за зберігання.
Отака казочка, малята! Щось старенького Бобра потягнуло на балачки. А з іншого боку що ще залишається старикам як не «ділитися мудрістю» з молоддю.
Проте найбільша засада — це ГОСТИ (ДСТУ). Неправильний відступ, не такий перенос слів, зайва кома чи її відсутність — і треба пере-друковуати частину диплома і знову іти на перевірку.
оо, це біль. мені з дипломами якось обійшлось, а от кандидатську я три рази лише через стиль літератури передруковував. а скільки разів з інших причин, то вже з ліку збився. який же це ідіотизм.
Бакалаврат — там було щось про вибір боргового комп’ютера для малого супутника
Спеціаліст — про організацію пам’яті для зберігання телеметричної інформації на супутнику
Якщо по крутому — Розробка програмного-апаратного комплексу вимірювальної системи, по простому — багатоканальний вольтметр з логуванням показників на ПК.
Другий дипломний проєкт був простіший — Розробка плати керування реле з провідними і безпровідними інтерфейсами, якщо простіше — інтернет реле(по ідеї це аналог Sonoff).
Моделювання системи рослина-рослиноїдне-хижак. Тваринки мали просту нейронну мережу, навчання без вчителя. Двовимірний всесвіт, тварини повинні були шукати їжу (трава та інші тварини), спаруватись, помирати від голоду.
Не зробили з викладачем. Здавали результати — намальовані у фотошопі...)
Тільки через 20 років зрозумів яка це складна робота була (подивившись інші рішення на ютубі — з генетичними алгоритмами)
На магістерській:
«Застосування DSL під час розробки Android-додатків» — проводив аналіз того, наскільки це взагалі використовується і грався з ANTLR під Kotlin.
На бакалаврський:
«Реалізації ML на мобільних пристроях» — ML/AI, до того як це стало хайповою темою. Ранджував та оцінював по можливостям роботи з ML тодішній hardware, дивився як взагалі можна навчати модельки за допомогою телефонів і тд.
Діди в КПІ на обох темах були в екстазі)
1993. Рідинний ракетний двигун другого ступеню РН тягою 200 тс метан-кисень. Так, такий як у Маска на Старшипі.
“Parallel processing in the expert systems” в
Denis Tkachuk
Anton Husіev
Yaroslav Yachmenov
Tеtyana Pashkina
Дмитрий Мирошник
Alex Bylim
Yuri Ryabchenko
Daria Pruss
Serhii Tyshchenko
Ігор Шиян
Олександр Б
Andreas Rudenko
Makarenko Oleksandr
Grichka Bogdanoff
Leonid Leonidov
Tymchyshyn Vitalii
Maxx
Tymchyshyn Vitalii
Dmytro
Beaver Green
Віталій Яковлев
Сергій Труш
Мавпа программиста
Viktoria Tkachenko
Mykhailo Tokar
Sergiy Fakas
Рахіт Срінавасович Кумар
Slavik Savko
Vitaliy Rudnytskiy
30 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів