Власна справа під час війни

«Мені не принципово, чи будеш ти або твоя команда — головне, щоб робота була зроблена» — це були слова одного з клієнтів, які стали поштовхом для початку власної аутсорс компанії.

Привіт, спільното ДОУ, давайте знайомитись! Мене звати Богдан, мій шлях в айті розпочався в недалекому 2017 році, про що можна було б написати окремий пост, тому що за ці роки було багато цікавого. Проте зараз я пишу саме про результати і надбання роботи як фронтенд розробника і про те, на що зараз перетворюється моя діяльність.

Мабуть, нікого не здивує прагнення в тому, щоб особиста діяльність ставала чимось більшим та цікавішим. Отже, і я не став виключенням в цьому прагненні та вирішив спробувати дещо нове. Під час навчання на курсах у 2017 році мені пощастило обзавестись новим другом Романом, який в результаті і є зараз моїм партнером по бізнесу! (Так — вам не почулось, бізнес з другом — це реально, це можливо і це дуже круто — всім раджу, проте треба правильно обирати друзів, щоб співпраця приносила задоволення).

Отже, поки що все типово: якийсь айтішник, ще один аутсорс, бізнес з другом — ок. «Навіщо ти це все пишеш?» — запитаєте ви? :) Відповідаю: нажаль, завдяки нашому довбанутому сусіду створення власної справи відбувалось та відбувається в дуже не прості часи для моєї країни і вносить певні корективи в звичні процеси зародження нового бізнесу — про це власне і хотів написати тут, та можливо надихнути інших, показавши, що попри будь-які обставини можливо все.

Тож зануримось у 2021 рік, де під час подорожі в Америку були вже перші кроки по плануванню і баченню власної справи. Згодом, після довгих дискусій з Романом дійшли спільного бачення та ніші, в якій хотіли б розвиватись. Всі перемовини відбувалися дистанційно та на ходу, так би мовити. Деякий час все залишалось на папері та без якихось активних дій. Проте поштовхом була одна з дискусій з клієнтом у травні 2022 року, коли я зрозумів, що власних рук на всіх не вистачає та спробував запропонувати інший формат співпраці. До речі, одне з питань того часу, яке постійно мене турбувало на кшталт «що було раніше, яйце або курка», тільки з точки зору команди, чи потрібно спочатку зібрати команду, яку потім залучити на проєкт, чи спочатку знайти проєкт, а потім зібрати команду — в нас спрацював другий варіант.

Головним викликом того часу було знайти людей, яким ми б могли делегувати частину задач. Проте не все виявилося так просто, адже через війну ринок праці був переповнений резюме людей, які вимушені були змінювати місце проживання, а в результаті й роботу, в той час як кількість вакансій почала зменшуватись. Тут конверсія потрібних нам кандидатів була приблизно 5%, де з 200 переглянутих вакансій на співбесіду ми змогли покликати лише 10, при тому що переглянути таку масу вакансій самостійно займає доволі багато часу (тепер дійсно розумієш цінність відділу кадрів та їх кропітку роботу).

Не можна оминути і нетворкінг в цьому випадку, адже сидячи на кухні з друзями, хто знає, можливо ти зможеш обзавестись новими колегами, що саме з нами і трапилось. Після невеликої паузи в пошуках, в нас в команді зʼявилися менеджер та ще один розробник, які і зараз є частиною нашої команди. Важливо наголосити, що саме нетворкінг та вихід в люди дуже сильно допомагають в житті і ніколи не знаєш коли, де та хто зможе тобі допомогти — будь то правильний контакт, порада чи щось інше.

Далі більше — поки росла наша команда, зʼявились нові виклики зі світлом та інтернетом, а оскільки в нас формат віддаленої праці, в команді є люди з Харкова та Сум, що, в свою чергу, додавало нових задач з зірочкою. Увесь цей час доводиться маневрувати між відключеннями та тим, як вчасно клієнтам віддавати зроблену роботу. Мрію, що одного дня вся наша команда матиме змогу спокійно зібратись в одному місці та плідно продовжувати працювати.

До цього дня нам вдавалось отримувати нових клієнтів органічно, так би мовити через «Сарафанне радіо», і завдяки цьому ми вже існуємо два повних роки. Проте тепер, коли ми зміцніли та сформували повноцінну команду, ми шукаємо нові можливості, задачі та готові до складних і цікавих викликів.

Дуже дякую, що дочитали до кінця, цікаво було б послухати про досвід інших, пишіть в коментарях.

П.С.: Конструктивна критика щодо формату або контенту також вітається, адже це перший мій досвід у написанні такого роду постів.