Як шість років будувати бізнес і втратити все в один день

Особливості офлайн-бізнесу в Україні, або чому все треба документувати

> Дисклеймер: всі співпадіння випадкові, а персонажі вигадані 🙂

Ідея: будівництво коворкінгу

Йшов 2017 рік, я вже кілька років як переїхав до Києва, але навідувався до рідного міста Кременчука: в гості до батьків, родичів, друзів. Іноді на вихідні, іноді надовше — і, коли треба було попрацювати, то здивувався, що місць для цього тут немає, — сидів або на кухні у батьків, або по кафешках.

«Бізнес-можливість!» — подумав я, і з початком весни ж почав шукати приміщення. Перебравши з десяток варіантів, зупинився на ТЦ «Пролетарському» — будівля в самому центрі міста, ідеальне розташування. Приміщення на 4-му поверсі без ліфта — мінус для магазинів, але ідеально для офісу. Закипіла робота, і я почав будувати коворкінг мрії.

Все робилося на ентузіазмі, власними силами і на останні копійки: столи (багато) спроєктував сам, з дизайн-проєктом допоміг друг-архітектор, а брендинг, поліграфію, сайт, ERP систему робив власноруч.

В серпні 2017 коворкінг Merge Place почав працювати: з душем, капцями, картками резидентів. Ще буквально за рік ми розширили площу вдвічі — винайняли і зробили ремонт другого крила 4-го поверху, зробивши там окремі кімнати.

Процес розвитку ішов дуже важко — давалося взнаки локація у невеликому місті, де приходилося розповідати, що таке коворкінг і навіщо він потрібен — можна сказати, займатися освітою і створювати попит.

Доковідний період

Плани були грандіозні: зробити Merge Place IT-хабом Кременчука. Проводились воркшопи: я привозив у Кременчук спікерів з Києва і не тільки. Планувався запуск IT-школи, що в результаті вилилось у відкриття Beetroot Academy Kremenchuk. Також план розвитку містив формування команди розробників (Merge Development, це окрема історія).

Все йшло досить непогано, коворкінг почав виходити в нуль (так, він був весь цей час збитковим) до сумнозвісного 2020 року — початку пандемії COVID19. Ми закрились на місяць, резиденти сиділи по домах, зібрання були заборонені — а короткострокова оренда приміщень під івенти/заняття — це насправді ключовий дохід для більшості коворкінгів (у деяких навіть при цьому довгострокова — в нуль або збиткова).

Пандемія. Експеримент з самоуправлінням

Ситуація кризова, я іду на експеримент: домовляюсь з орендодавцем про знижку, прощаюсь з персоналом (працювало двоє адміністраторок), і передаю коворкінг у «самоуправління», делегувавши керування одній з резиденток, яка виконувала менеджерську роль на основній роботі. Експеримент спрацював: коворкінг вижив.

Але дуже скоро її компанія вже була в процесі переїзду у власний офіс, і керування потрібно було комусь передати, і тут на горизонт вийшов дуже ініціативний резидент, назвімо його Ільдар Хабібулін.

Співвласництво: медовий місяць

Я розумів, що працювати на себе і на когось — два різних підходи, і запропонував Ільдару увійти в частку 50%: з прибутку і у разі продажу. Він навіть підготував «документ» — пдфку, яка без підпису, звісно, юридичної сили не має.

Він взяв справи у свої руки і підійшов до роботи з ентузіазмом: навів чистоту, підняв ціни, і пішов прибуток, який ми повністю реінвестували у покращення, а згодом і розширення коворкінгу.

Потім ми зайняли ще кілька приміщень, привели в порядок не тільки їх, а і місця загального користування — в тому числі і чужі балкони з фасадної сторони, чим завоювали довіру власника ТЦ.

Забігаючи наперед, мушу сказати, що я мав запідозрити неладне раніше.

У Ільдара було агентство (цифровий маркетинг: веб розробка, апки і тд силами фрілансерів) — і у 2021 він зафакапив єдиний проект, на який я його порекомендував, — а дізнався я про це, бо замовник поставив мене в копію великого гнівного листа з переліком факапів (там було прямо дуже соромно).

Ну і в цілому, маячків було вдосталь: виглядало як дії, які люди роблять, коли від когось ховаються. Закрив агентство і влаштувався на роботу водієм (парт-тайм по блату на велику зп, ок), якісь нові телефонні номери, privacy settings в телеграмі, тощо.

Декомунізація і конфлікт з власником будівлі

Потім у один прекрасний момент мерія зайнялася декомунізацією і попередила власника, той делегував виконання нам. Ільдар винайняв автовишку, підсобника, і з його допомогою очистив фасад.

На радощах я запостив твіт, який трохи завірусився, і після цього у мене взяла інтервʼю журналістка з місцевої газети. Я повідповідав на її питання, досить нейтрально, у стилі «все ок, всі молодці, спільними зусиллями зробили краще». Але стаття (перша версія) виходить з інтро «Антон, ініціатор декомунізації», моїм фото на всю сторінку і скріншотом твіта, у якому я трохи різкувато (по-твітерськи) висловився щодо власника, хоч і без наїзду.

Після цього власник образився, почав вимагати «спростування і вибачення», і тут почалося цікаве.

Віджим коворкінгу

Домовившись з газетою про публікацію вибачення, я намагався узгодити його текст з Ільдаром. З його слів (повідомлень) він перенервував, погано почувався, і не виходив на звʼязок.

Так продовжувалось 2 дні, аж поки мені не подзвонив знайомий «там у вас все ок? бо у вашому інстаграмі написано, що ти не маєш відношення до Merge Place». Перевіряю — я заблокований, акаунт переіменовано на «Coworking 10101» (потім на ostriv.space, потім на ITHUB247), телеграм-чат резидентів — теж. З ERP системи в Notion видалені дані резидентів і місць, очищений гуглдрайв — але там все вдалося відновити.

Фінал

Потім стається щось зовсім незрозуміле: Ільдар повністю видалив нашу переписку в телеграмі, не брав слухавку, і, схоже було, що приготувався ігнорувати всю комунікацію.

Я вже приготувався воювати і доводити свою думку у суді, хоча б право власності на майно — слава богу, завдяки системі документування залишилось багато чеків, купа (200+) фотографій з датами і геомітками, і свідків.

Але десь через тиждень він все-таки вийшов на звʼязок, і в результаті ми підписали договір викупу (купівлі-продажу) майна, умови якого я не маю права розголошувати згідно з цим же договором.

Мораль

1. Не довіряйте нікому
2. Все документуйте і підписуйте, ніяких домовленостей на словах.
3. Всі люди хороші, проте деякі з них — гівно.

Антон Пархоменко, 2023

x.com/gunnzolder