Чи не соромно бути щасливим, коли в країні війна?

Бути щасливою це переважно біохімія мозку. Це не може бути соромно, тому що людина не може на це вплинути.
Наприклад соромно бути низького росту?

тут трохи є нюансу.
ейфорія це біохімія.
Але сам по собі сором — це психологія.
Тож чувак чи чувіха низького росту цілком можуть відчувати сором за це. далі на них наступає неврастенія, психологічні розлади, массшутінг..

Тому соромно має бути тим, хто задає такі глупі питання.

Тому соромно має бути тим, хто задає такі глупі питання.

ви саме про питання топікстартеру?

Цікавий запитання. З одного боку мені подобається ідея, де ніхто нікому нічого не винен, окрім випадків добровільних зобов’язань. Життя одне, і те, що будеш ходити з депресією в лахмітті, ніяк не допоможе вийти на кордони 91-го року. З іншого боку, я розумію, що багатьох це тригерить. Тому намагаюся не сильно «сипати сіль на рану» тим знайомим, що залишилися в Україні. На щастя, я і до війни не вів якийсь гедоністичний спосіб життя, тому це не важко.

Є підозра що впринципі мало що допоможе з виходом на кордони 91го року.

откройте границы и все щасливые поедут дальше доживать свою единственную жизнь. Чтоб не раздражать таких как ТС

Східний кордон відкритий.

Східний кордон відкритий.

Не совсем так
погранцов с нашей стороні скорее всего нет, но сомневаюсь что а) военніе пропустят гражданского б) гражданский сможет перейти линию БС и в) гражданский в принципе там останется в живіх
єто даже если не брать во внимание общий ***натизм поста, а просто посмотреть на «реальную составляющую»

Ви не зрозуміли. Вступаєте в ряди ЗСУ, женете ворога до москви, а там аеропорт і летите далі куди хочете)))

ви пишете вже з красної площі? чи хочаб з Криму?

А я не хочу поїхати з України.

Оце щойно з’їв скибку кавуна, було дуже смачно. Щастя! Чи соромно мені, що кавун виявився смачним і приніс мені краплину щастя? Ні. Не соромно.
А от якби я шлявся ресторанами під час війни то мені було б за таке соромно. А те, чого б я соромився і щастя мені б не приносило.

чи не соромно створювати мільйардний топік «something ПІД ЧАС ВІЙНИ» ?

Як на мене правильно, а не соромно. Якщо це мільйардний топік, то це означає, що це болюче питання, на яке ще не знайдено відповіді.

Не треба плутати відчуття щастя з по***змом у країні щасливих людей

Бути щасливим не означає не мати горя і самому класти болт на оточуючих і їх горе

Питання не має сенсу, з розряду в чому смисл жизні

Радіймо сонцю і життю

Щасливим бути не соромно. Плювати на свій народ, жити по своїх законах і хизуватись цим на весь світ як слобоженко і ко — огидно.

Сором особисто у мене на паузi

Россия Украина для грустных©

Чи етично заможно жити в місті, коли в рідному селі всі бідні? Чи етично жити за кордоном в демократичній країні, коли в рідній країні високий рівень корупції? Питання теми — логічне продовження цих питань.

Дуже не етично

Ні

Щасливим бути не соромно, але треба розуміти, що якщо занадто відверто це демонструвати, особливо в соцмережах, то можна нарватися на осуд. А нафіг щасливій людині треба додатковий хейт та заздрість. Не дарма є фраза «щастьє любіт тішину».

Не дарма є фраза «щастьє любіт тішину»

Нема такої фрази, там про гроші. А за гроші, як відомо, щастя не купиш. :)

Є декілька варіантів. Але сенс в тому, що багато хто прийшов до висновку, що показувати як ти афігєнно живеш на широку публіку найчастіше нічого позитивного для людини не несе.

показувати як ти афігєнно живеш на широку публіку найчастіше нічого позитивного для людини не несе

А що станеться? Зурочать?

Мені більш цікаво в чому сенс демонструвати своє щастя незнайомим людям не зі свого кола спілкування через ті ж самі соцмережі? Це більше схоже на якусь психологічну компенсацію.

Мені здається, щасливі люди й не намагаються навмисне щось демонструвати. Але щастя — то така річ, що видно зразу. І намагатися його приховувати не варто (саме так сприйняв ваші слова).

Ну не знаю, багато хто свідомо демонструє «щастя» в соцмережах, тут ще правда питання чи справжнє воно взагалі. Просто цікава мотивація. А так звичайно і приховувати я нічого не пропоную, а просто не кричати на весь світ якщо є можливість. Бо не бачу у цій стратегії демонстрації якихось плюсів для конкретної людини.

Сенс в тому, що ми такі істоти. Соціальні. А для соціуму важлива така штука як статус. Тому демонстрація свого статусу — це важлива частина людської психики. Хтось демонструє його найближчому колу, хтось — професійному (зірочки на гітхабі), хтось — всьому світу.
Це не компенсація, це просто інший тип потреби.

Ну в соцсетях нужно добавлять себе только знакомых людей. А для чего это делают, второй вопрос. Кто-то хочет поделиться своим счастьем с другими?

лучше быть богатым и счастливым, чем бедным и несчастным

Завжди відчуваю почуття сорому. Коли чиновникам підвищують зарплату на 50% за рахунок надходжень від ЄС — дуже соромно за наших чиновників.
Коли МінЮст заявляє про те, що не захищатиме права людини на весь ЄС — дуже соромно за наш мін’юст.
Але особливе почуття сорому я відчуваю через закон про легалізацію корупції. Соромно перед усім світом за наших корупціонерів.

«А кто вам разрєшал красіво жіть?»
Чуєте прогорклий кисло-гіркуватий амбре? Так смердить сАвок (і наближені до нього ідеології типу рашизму, комунізму, фашизму чи нацизму) з його уравніловкой і правилом «заборонено все, що не дозволене».

Це ж, я споіваюся, не до обдрістовича відсилка?

Чуєте прогорклий кисло-гіркуватий амбре? Так смердить сАвок

той совок, що пам’ятаю я 80-90 був доволі травоїдним. Цей сморід саме росії, а не совка. росії путінського часу. І почалось це під час Зеленського. Плювання на закон, не права людини, ось всі це відеовибачення, покарання за допомогою ТЦК або «активістів».

Взагалі то «чи можна радіти поки хтось страдає» це древій як гімно мамонта філасофський вапрос. я хз нахрєна сюди притягнули савок. хіба щоб лайкосів понаставили.

той совок, що пам’ятаю я 80-90 був доволі травоїдним.

Тбилисские события (1989)
Использовались сапёрные лопатки для разгона толпы. Именно здесь и оказалось наибольшее число погибших и пострадавших.
События в Вильнюсе 11–13 января 1991 года, советскими войсками проводились захваты узлов связи и гражданских объектов,
Васи́лий Семёнович Стус (укр. Васи́ль Семе́нович Стус; 6 января 1938, Рахновка, Гайсинский район, Винницкая область, Украинская ССР, СССР — 4 сентября 1985, Пермь-36, Пермская область, РСФСР, СССР) — украинский поэт, диссидент, политзаключённый. Герой Украины
Смертную казнь по отношению к повстанцам в Украине в последний раз применили как раз где-то 80х

так что да — «довольно травоядный»

Тбилисские события (1989)

Добре. Незалежна Україна. 2014 рік. Майдан. Скільки людей загинуло тільки на майдані? Більше сотні. Тож виходить, що режим Януковича переплюнув совок 80-90-х років.

Перед країною, яка не соромиться обіцяти шашлики у травні, а потім закривати кордони антиконституційним чином — мені вже ні в чому не соромно.

Нормально. Бо іншим людям і країні буде також похер на мене, якщо зі мною щось трапиться.

Повіяло старим радянським: «Ты чё лыбишься?!», коли ти єдиний з усмішкою, а всі навколо — з тухлими і кислими мордами. Ваші моральні страждання і заборона на отримання задоволення абсолютно ніяк не допоможуть фронту, не повернуть до життя загиблих і не прискорять закінчення війни. Так що якщо є приводи для радості — то радійте і не треба себе стримувати.

От у мене нещодавно колега девопс собі купив старий Порш 911. Радості повні штани, як то кажуть. Міг би він ці гроші задонатити? Так, міг би. Міг би інвестувати чи просто тримати у доларах під матрацом? Також міг би. Але він вирішив, що радіти життю треба тут і зараз і я з ним згоден, бо бачив його щасливе обличчя, коли він катається на своєму авто)

Радості повні штани, як то кажуть

об отмазке от тцк он успел позаботиться? А то вон накопленный долг по штрафам необновлённых данных может плавно перерасти в изъятие этого самого 911 и радости станет меньше=)
Хотя этот жест в любом случае не совсем понятен мне. Каждый день принимаются всё более неадекватные законы и могут изъять за что угодно.

купив старий Порш 911

ех, як мало людини для щастя треба

Какой-то странный вопрос.
Ты — личность или просто 1/42000000 населения страны?

1/42000000 населения страны

😅

Для мене сенс життя в максимізації інтегралу від функції щастя у межах від сьогодні до смерті.

Ні, не соромно. Завтра може не настати. Треба намагатись шукати позитив, де його здавалося б немає, хоча це до біса тяжко

Є заборона використання кондиціонерів для держслужби. Є санітарні норми, діючі. І в такій ситуації простіше давити на сором підлеглим, щоб виконати перше, не згадуючи про друге. Бо одночасно воно не стикується, щось одне з двох може бути. Це маніпуляції, коли ще і що означає бути щасливим, обирають за тебе для тебе, навіть не питаючи про твій стан і його власне сприйняття.

Чи можливо бути щасливим, коли в країні війна?

Тут виникає ряд питань: А що стосовно щастя до 2022-02-24? А протягом 2019? Відчували ті 73% щастя під час договорняків здачі країни в Омані? А коли сам зе злив вагнергейт і публічно в цьому зізнався, було щастя?

зе злив вагнергейт і публічно в цьому зізнався

а це про що?

Про державну зраду

та ні, я про саму подію (злив вагнергейту). я тільки про смерть Пригожина пам’ятаю. де б нагуглити більше...

www.radiosvoboda.org/...​-russia-cnn/31451439.html
Взагалі, дуже багато цікавої інфи і публічних заяв різних сторін. Особливо цікаво веде себе малорос-хуєграй, що в черговий раз доводить що він малорос-хуєграй

Вона 10 років вже, і може бути ще стільки ж
Якщо не можна, тоді краще одразу в труну, чого страждати

uk.m.wikipedia.org/wiki/Провина_вцілілих

en.wikipedia.org/wiki/Crab_mentality

А розкажи будь ласка, чому може бути не етично?

Тому що якщо в мене корова здохла, то й у сусіда має здохнути. Бажано дві.

Як ви це робите?

Какаяразніца?