Як отримати PhD під час війни та служби в Силах оборони

Вітаю, мене звати Ігор. Маю MBA з особливою відзнакою, керував спеціалізованою ІТ-компанією. У далекому 2004-му закінчив військову кафедру, а в лютому 2022-го добровільно приєднався до новоствореної бригади Сил ТрО як заступник командира з логістики. Зараз служу офіцером відділу в одній із тилових частин.

У цій статті поділюсь особистим досвідом отримання PhD під час служби в Силах оборони. Буду радий, якщо він стане в пригоді читачам.

Про мотивацію

У нашій культурі є дещо упереджене ставлення до наукових ступенів та процесу їхнього здобування, особливо в нетехнічних сферах. Тому моє рішення отримати PhD у галузі менеджменту технологій викликало подив серед партнерів та друзів.

До війни моєю основною мотивацією було бажання отримати нові знання, досконало вивчити тему, яка мене цікавить, та відчути кайф від наукової творчості. Усе це підживлювалось пам’яттю роду, адже мої пращури не мали змоги захистити дисертації — в радянському союзі їх вважали ворогами або дітьми ворогів народу. У своєму рішенні я відчував їхню підтримку і спонуку до рішучих дій.

Після початку вторгнення мотивація трохи змінилась: страх смерті змусив замислитись над тим, що є справді важливим у житті. На диво, науковий ступінь PhD виявився тією ціллю, яку маю досягнути, допоки живий.

Підготовка до навчання

Після прийнятого рішення я зв’язався з бізнес-школою IBR Institute of International Business Relations, де отримував MBA, та домовився про віддалений вступ на дослідницьку програму. Це був квітень 2022 року. З огляду на мою службу, університет пішов на певні поступки й надав мені гнучкий план занять, іспитів та реченців (дедлайнів). Також я мав змогу брати необмежену кількість пауз у дослідницькій діяльності на термін до декількох місяців без необхідності узгоджувати це заздалегідь. Цим я декілька разів скористався, зокрема під час Лиманської операції, до якої мій підрозділ був активно залучений.

На початковому етапі важливо було обрати тему дослідження. Тут мені пощастило з promotion professor та іншими працівниками університету, які наполягали, що тема має бути передусім цікавою та корисною для самого дослідника. Вони, зі свого боку, мали тільки впевнитись, що в ній є наукова новизна, а результати дослідження можуть принести практичну користь. Це відкрило мені можливість досліджувати те, що цікавило понад усе, — причини, чому одні технології, які активно просувають, досягають успіху, а інші, попри різноманітні зусилля, так і залишаються хайпом. Після декількох ітерацій обговорення ми погодили тему «Structured approach to the validation of new emerging technologies in the marketplace».

Процес дослідження

Щоб виконати дослідження, мені необхідно було опрацювати великий обсяг літератури, яка здебільшого доступна в мережі. Це спрощувало сам процес, оскільки мені був потрібен тільки стіл, стілець та робочий старлінк.

Перший рік написання PhD-дослідження минув у бойових підрозділах: декілька місяців — під час формування у Львівській області, а решта — у районі Краматорська у Донецькій. Це був найважчий час і на службі, і в науковій царині.

З одного боку, я мав з нуля організувати забезпечення батальйону, який виконує завдання за призначенням і постійно має втрати, а з іншого — наукова робота потребувала заглиблення в досліджувану тему.

Я поставив собі мету — виділяти по 2 години декілька днів на тиждень для наукових студій. Здебільшого мені це вдавалось. Під час першого року я помітив, що робота над PhD-дослідженням допомагає мені зберегти контакт з цивільною частиною особистості й розвиває здатність критично розмірковувати про складні та не вивчені досі теми. На диво, це все дуже мене мотивувало та надихало знаходити час для навчання й наукових пошуків. Одного разу я здивував свого професора, коли виклав відео з ТПУ (тиловий пункт управління — місце приготування їжі, зберігання боєкомплекту, заправки та ремонту техніки на відстані до 10 км від лінії бойового зіткнення), де я постійно базувався, та показав йому умови, у яких проводжу дослідження.

Другий рік, коли мене перевели на службу в тиловий підрозділ, був значно легшим. Я мав більш сталий графік завантаження та можливість планувати діяльність, зокрема й наукову.

Загалом мої наукові студії тривали 2 роки і 3 місяці. Дослідження містить 378 сторінок, із яких 160 — тіло роботи, а решта — додатки, розрахунки та бібліографія. Я проаналізував 117 різних технологій (успішних і тих, що зазнали краху), щоб виявити, що робить технології успішними, а що не впливає на їхній поступ.

Наукові виклики

Окрім організаційних труднощів, пов’язаних зі службою, виникало чимало саме наукових питань, які треба було розв’язувати. Розкажу про три найголовніші.

Будь-яка наукова робота базується на аналізі уже доступних знань у відповідній галузі. У цьому випадку не було можливості чітко визначити, яка царина відповідає за оцінку перспектив нових технологій. Досить багато часу пішло на аналіз різноманітної літератури без можливості пересвідчись, що я проаналізував весь багаж знань із досліджуваної проблематики. У результаті виявилось, що це і теорія технологій, різні моделі еволюції технологій, теорія проникнення (дифузії) інновацій, теорія технологічного паразитизму (сам здивувався, що така існує), інструменти технологічного прогнозування та оцінка технологій, теорія розв’язання винахідницьких задач та інші. І це перший виклик.

Другим викликом було постійне бажання покращити модель та незадоволення результатом. Я не розумів, коли варто закінчувати дослідження. У цьому питанні мене дуже підтримав професор, який зазначив, що:

1. бути незадоволеним результатом — природно для науковця;
2. якась єдина істина відсутня як даність, і отриманий результат буде ще не раз переглянутий;
3. я сам маю відчути, коли дослідження завершене.

Тобто він всіляко підтримував мою невизначеність та допомагав усвідомити власну відповідальність за дослідження.

І останнім викликом стала необхідність не погоджуватись із загальноприйнятим поглядом на певні явища. Наприклад, я прогнав через розроблений підхід актуальний Gartner Hype Cycle за 2023, і, звичайно, Gartner продемонстрував дійсно перспективні технології, про які написані багато гарних та переконливих матеріалів. Але, попри позитивні відгуки та добре описані перспективи, застосування розробленого в PhD-дослідженні підходу показало, що частина технологій має ризики щодо успішності. Це спонукало мене не підпадати під шарм тих, хто просуває технології, і описувати ситуацію такою, якою вона є насправді.

Подяки

Важливо сказати дякую тим, хто залишався поруч ці 2 роки та всіляко підтримував мене на шляху. Це представники університету, які були дуже гнучкі під час усього дослідження. Це мої побратими та посестри, які погоджувались із тим, що я постійно займаю стіл, хоч і не проминали нагоди пожартувати над тим, чим я займаюсь у вільний час. І особливо — сім’я, яка чекає мого повернення додому.

Сподіваюсь, що мій досвід може бути комусь цікавим.

Доповідь закінчив!