Дружба на роботі: як ви ставитеся до цього?

У сьогоднішній статті на DOU «Чому айтівці звільняються та чи намагаються йти з компанії екологічно» одна з героїнь розповіла про такий кейс у стосунках на роботі:

«За шість років чотири рази звільнялася: через вигоряння, банкрутство компанії, токсичність ліда, який дуже дружив з керівником. І на поточному місці це повторюється: назначають хедів і лідів не за заслуги, а хто кому більший друг. Можливо, це тенденція? Якщо ти ходиш на пиво з керівником, то вважай, що вища зарплата і краща посада твоя».

А як ви вважаєте: чи доречно будувати дружні стосунки на роботі? Чи може це вплинути на карʼєру?

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Завжди всі друзі на роботі до звільнення
А от після звільнення друзями лишаються не тільки лише всі

Одні із найкращих братюнь — це братюні із робочих проектів) якщо команда нормально не тімбілдиться, не ходить на пиво і всі до всіх тільки по робочим питанням, то це убого, як на мене.

Дружні стосунки і дружба — це різне. Дружні стосунки — це просто «не ворожі стосунки» — коли ви просто на позитиві.
Дружба — це коли ви разом проводите вільний час, ходите в гості, разом їздите в відпустки, без проблем можете позичити другу гроші.
У мене за все життя було десь приблизно 150 колег, ясно що дружба виникає не зо всіма.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Дружба то таке. Співробітники часто женяться.
І я хз це корелює з друюбою? ))

ні, це звичайні меркантильні інтереси.
В савєцькі врємєна було підприємство «дарувало» молодятам щось цінне.

мене такі забавляє як зараз знаходяться старі дядьки 60 +/- які з піною ізо рта (відповідного кольору прапору) доказують як воні тої «совєцьке кіно проізводствєнної драми» ні коли не дивилися ну може разік по не сознанкє но потом жорстоко осуждалі

youtu.be/Zf3PhGc_0Zc

В савєцькі врємєна було підприємство «дарувало» молодятам щось цінне.

но тепер же ж всьо по другому усі ці пережитки прошлого тоталітарно імперіалістичного загарбницького

ЗЫ: о до речі пригадується я когось намєдні запитав що там з «міміно» хіба можна цитувати то там я вже встиг помітити розгорнулася дискусія що фрунзік (пробачте за фамільярність) армянін а кікабідзе грузін так шо всьо нє так однозачно але я далі знову заснув тож піду зараз почитаю чи там нормально так уже пригоріло

ЗЫ: кави зварю

вибач, я не пойняв до кінця що ти хотів сказати. Відносно кіна — особисто я не вважаю що кіно стало чимось зашкварним. Проте цитувати цитати звідти зараз може виявитися не дуже доцільним.
Відносно «савєцькі врємєна дарували» і «тепер все по другому». Ну так. В совєцькі умовна «стєнка» виписана через профком нічого не вартувала начальству, навіть квартира поза чергою нічого не вартувала. В сучасні капіталістичні часи подарунки — то вже гроші хазяїв/акціонерів, котрим немає необхідності «урєплять робочі династії» і т д. Це не значить, звісно, що ніхто не робить подарунків. Але навряд чи зараз є ситуації «побралися щоб внєочєрєді квартиру отримати».

Але все це оффтоп. Які б не були часи, совєцькі чи антисовєцькі, а шлюб на роботі — чиста меркантильщина, з ціллю розвести начальство на подарунки або ще для чогось. Нормальні люди не займаються таким.

шлюб на роботі — чиста меркантильщина

Купа знайомих які одружились на колегах (звісно що бум цього коли всім років до 30 було). До чого меркантильщіна чи подарунки на роботі, ніхто нічого не дарував від компанії чи колег, які не є друзями чи хоча б товаришами.

тю. от ненормальні, влізли в це навіть без всякої фінансової вигоди.

не сприймайте мої пости в цій гілці серйозно

тю. от ненормальні, влізли в це навіть без всякої фінансової вигоди.

та вжe i розлучились багато хто :)

навіть без всякої фінансової вигоди.

чого це? разом хату винаймать дешевше ніт? опять же ж з роботи можна одной машиной їздить замість двох уже профітЪ

Проте цитувати цитати звідти зараз може виявитися не дуже доцільним.

а це власне сх.ялі? )) для друга спрашиваю є там ще певна частина хто ще виріс у совку але не національному а ще совєцькому соціалістичному

В совєцькі умовна «стєнка» виписана через профком нічого не вартувала начальству

ти сам то пробував? ))

навіть квартира поза чергою нічого не вартувала.

ти сам то пробував? )) я до речі пробував якраз квартиру

В сучасні капіталістичні часи подарунки — то вже гроші хазяїв/акціонерів, котрим немає необхідності «урєплять робочі династії» і т д.

ти сам то пробував? )) зокрема провести «капіталістичні подарунки» через власну вітчизняну бухгалтерію? як що до печеньок на кухні? та кави? та молока? та цукру? вони обраховуються ндс чи ні? вони у витрати йдуть чи ні? вони обраховуються ндфл чи ні? їх узагалі можна бодай як записати бодай куди чи ні? ))

Це не значить, звісно, що ніхто не робить подарунків.

так звісно не значить )) служба держ. охорони чи хто там є ось щойно купили 3 лєксуси бо на тіндєр більше ні хто не прийшов кажуть ))

Але навряд чи зараз є ситуації «побралися щоб внєочєрєді квартиру отримати».

як на счот побралися щоб внє очєрєді за кордон виїхать? ))

Але все це оффтоп.

ні на жаль це не зовсім так бо то є просто класичної вже ілюстрації просто без перервної уже брехні до якої всі вже на стільки не те щоби звикли а певно вже вживилися що власне ні хто толком не помічає бо вже не може

... ну так я тебе на цьому підловив як мєсного патріота національного соціалізму так буває віноват реально просто мімо крокоділ а тут ОН ))

Нормальні люди не займаються таким.

якщо повертатися для прикладу до суто технічної тематики як то програмістів то з мого досвіду «нормальні люди програмісти» займаються такою лютою х.нёй що я скільки років а що разу як перший раз хоча так мушу визнати по троху таки вже почало приїдатися

вибач, я не пойняв до кінця що ти хотів сказати.

я так розумію ти це і хотів сказати

Нормальні люди не займаються таким.

мушу з тобою не погодитися і прямо зауважити що «нормальні люди» «займаються» аж бігом

ЗЫ: а ну скажи ще що «нормальні люди не тирять чужу їду з корпоративного холодильника» ))

... ну так я тебе на цьому підловив як мєсного патріота національного соціалізму так буває віноват реально просто мімо крокоділ а тут ОН ))

а, ти мене підловив.. ладно.
піпєц ти багатословно мислію по дрєву розтікаєшся. Мій маленький мозжечок не може то все опанувати.

Коли з офіса працювали, там ще реально було з кимось здружитись. При віддаленій роботі, ще і коли всі в різних містах/країнах, не уявляю як можна з кимось дружити.

Як варіант приїхати в інше місто, щоб зустрітись з командою) Офлайн зустріч допомагає дуже сильно, людина перестає бути стрічкою на екрані чи аватаркою, а стає тим Петром з яким ти місяць тому пив пиво і обговорював гран-прі Бельгії))

а стає тим Петром з яким ти місяць тому

... кажицця його звали петром ))

щоб зустрітись з командою)

якім розмір команди? вони ж теж усі мають зібратись в одному місці попити пива за рахунком приїзду когось у їхнє місто щоб зустрітись з командою?

і обговорював гран-прі Бельгії))

то європейский кубок ))

Это называется нетворкинг и в целом это нормально. Повышают тех кому доверяют, доверие строится в результате сближения людей — при пиве люди очень хорошо сближаются и выстраивают доверительные отношения

Дружні стосунки самі будуються, якщо місце правильне. У всіх продуктових і сервісних компаніях, де раніше працював (до ковіда і війни) — з багатьма залишились друзями, тримаємо контакти в соцмережах і внутрішніх чатиках, іноді зустрічаємось вживу.
А ось після двох галер зʼясувалось, що жодного не згадуєш настільки, щоб хотілось запитати «як справи?»
Думаю, це недарма.

Лакі були особливим місцем, тому залишилися дружні звʼязки

Я згадував не тільки Лакі. Ще щонайменше два місця з таким же результатом.

Такого поняття як дружба на роботі не існує. Є лише дружба поза роботою. Власне, звільніться і одразу дізнаєтесь хто ваш друг)) 90 відсотків що ці «друзі» відпадуть через кілька місяців і навіть не згадають про вас.

Питання абсолютно недоречне. На роботі будуються не дружні стосунки, а застосовується soft skill — building positive relations on work
:)

Следующая тема — colleagues with benefits

сексизм якийсь ((

Це не сексизм (чи якийсь інший модний нині *изм). Це статистика ©
:)

Я люблю таке, взагалі мені важливо хороші відносини в колективі, може не прям дружба-дружба, але хороше розуміння
Мені загалом везло з цим, з тім-лідами, колегами, підопічними. Але були й настільки токсичні колективи пару разів (не IT), що приходиш на роботу як на каторгу.

ЗЫ: згадуючи старі добрі (ніт не дуже) часи ))

... дружба на роботі це коли твої друзі не тирять твою їду з корпоративного холодильника ))

пробачтє але тут у контексті тре для початку більш уточнення терміну «дружба»

назначають хедів і лідів не за заслуги, а хто кому більший друг.

... то ви ще у політику не були ))

чи не стидно вам дружити на роботі з главбухшою з великою різницею у віці під час війни?

which do you prefer wine or women? honestly it depends on age...

якщо вона з ранку готує сніданок та підвозить до офісу, це збереження вуглецевого сліду та lean consumption, що прописано у політиках компанії !

Так а ну не чіпайте Марфу Петровну ))
С бухгалтєрієй нужна дружіть.

я за дружбу з усими адекватними людьми.

Ничего плохого в дружеских отношениях на работе нет. До сих пор общаюсь с чуваками, с которыми работал ещё в 2006 — 2007 годах. И даже то, что из-за войны нас подразбросало по Европе — не мешает нам собираться на днюхи друг друга и бухать хотя бы по зуму)
Может ли это повлиять на карьеру? У меня не влияло, мы в 1 конторе работали, но в разных командах. Но в теории — может, конечно.
Считаю ли я это этичным? Ну, скажем, искать дружбы с хедом ради промоушена я не буду, не умею я подлизывать, я — человек прямой, но если так сложится и возникнет opportunity — естессно, я ей воспользуюсь.
Если рассмотреть обратный кейс: готов ли я запромоутить кореша, даже если есть лучшие кандидат(ы) на позицию — тут вопрос интересный. Наверное, нет, я поставлю того, кто принесёт больше пользы проекту. Но в случае, если кореш тоже будет хорош на этой позиции (то есть выбор из условно равных по силе кандидатов) — то без малейших колебаний. Аналогично, готов ли я взять кореша в проект? Да, если я уверен в его скиллах. Нет, если я точно знаю, что он не потянет.

Если рассмотреть обратный кейс: готов ли я запромоутить кореша, даже если есть лучшие кандидат(ы) на позицию — тут вопрос интересный. Наверное, нет, я поставлю того, кто принесёт больше пользы проекту.

при прочих равных? тут вопрос очень простой а зачем лично _тебе_ вообще такой «кореш»?

Но в случае, если кореш тоже будет хорош на этой позиции (то есть выбор из условно равных по силе кандидатов) — то без малейших колебаний.

проблема «кореша» в принятии решения принятия на работу как раз прямо в том можешь ли ты за него поручиться или нет что по факту даёт тебе как раз преимущество в принятии решения о принятии на работу а не на оборот

... это конечно если смотреть именно формально именно как бизнес

того, кто принесёт больше пользы проекту.

и здесь ты «кореша» лучше знаешь и соотв. можешь лучше оценить его пользу в проекте равно как и на оборот

... что «на оборот» опять же ж рождает всё тот же ж вопрос а зачем тебе лично и более обобщённо зачем такие «кореша» вообще?

Ну тут явно юлите — «коллектив», «команда». Говорите как есть — себе любимому и неотразимому.
А разница конечно есть, на работе мы проводим до 80% своего времени и безусловно есть разница проводим мы его в приятной для нас компании или нет. Условно спортсмены и алакши это разные социальные группы и да именно лидер (начальник) и формирует такой коллектив вокруг себя.
А там дальше по Адизису все четко 4 типа личности, характерология и т.д. Кто-то предпочтет кореша потому как его настроение зависит от окружающей компании. Пускай и работа стоит зато весело. Кто-то предпочтет специалиста заточенного не результат — а кореша даже не позовет, потому как с одними работают и имеют рабочие отношения — в компании с другими поводят свой досуг и стараются не смешивать.

тут вопрос очень простой а зачем лично _тебе_ вообще такой «кореш»?

Странный вопрос немного. Я дружу с людьми не потому, что они лучше или хуже меня в чём-то разбираются, а потому, что мне нравится с ними общаться, есть общие интересы.

проблема «кореша» в принятии решения принятия на работу как раз прямо в том можешь ли ты за него поручиться или нет что по факту даёт тебе как раз преимущество в принятии решения о принятии на работу а не на оборот

Нет здесь проблемы или я не так как-то тебя понял. Если я уверен в знаниях данного человека и в том, что он будет мне полезен — никаких проблем. Если нет — то я предпочту взять того, в чьих знаниях я уверен больше. Для меня как манагера профессиональные потребности более приоритетны, чем личные. Иными словами, я предпочту работать с чуваком, который хорошо прошёл интервью, чем с корешем, в знаниях которого я не уверен (или ещё хуже — уверен в отсутствии таковых).

... что «на оборот» опять же ж рождает всё тот же ж вопрос а зачем тебе лично и более обобщённо зачем такие «кореша» вообще?

Друзей я оцениваю по тому, какие они как люди, а не какие они как профессионалы.

Дружеские или как минимум ровные отношения вообще нормальное состояние в здоровом коллективе. А вот дружба .... чтобы назвать человека ДРУГОМ надо очень немало и без разницы где такой человек найдется.

чи доречно будувати дружні стосунки на роботі?

на роботі — рівно настільки, щоб можна було комфортно працювати, досягати результатів на роботі... і не більше

Чи може це вплинути на карʼєру?

може... у будь який бік... все залежить від вас )

на роботі — рівно настільки, щоб можна було комфортно працювати, досягати результатів на роботі... і не більше

але цікаво справді а як саме то є проявляється саме у роботі саме у робочому оточенні?

... бо зокрема тут вчать дуже окремо на курсах бодай найменшої корпорації за то саме «корпоративне оточення» яке саме за

щоб можна було комфортно працювати, досягати результатів на роботі...

але «за дружбу» там не стільки не йдеться що окрема пунктами навпаки ))

... тож у мене питання конкретно то особистої ситуації як саме воно проявляється чи має проявлятися у твоєму особистому розумінні?

але цікаво справді а як саме то є проявляється саме у роботі саме у робочому оточенні?

... бо зокрема тут вчать дуже окремо на курсах бодай найменшої корпорації за то саме «корпоративне оточення» яке саме за

а можна краще сформулювати, що тебе хвилює? 🤔

щас сєк перечитаю про що взагалі мова...

ага ок

будувати дружні стосунки на роботі?

=>

на роботі — рівно настільки, щоб можна було комфортно працювати, досягати результатів на роботі... і не більше

тож як саме це розглядається саме як «дружні стосунки» («дружба») і чим саме воно відрізняється від «робота звичайна сучасна у сучасному робочому оточенні»

... підкреслити певно слід слово «сучасний» )) тож як воно має на твою думку?

ЗЫ: типу приклад з класіки youtu.be/9ttj5Op9A1g

метою роботи є прибуток... який можна виміряти у грошових одиницях...
відповідно, діяльність і відносини на роботи мають підтримувати цю мету

чій прибуток? ))

відповідно, діяльність і відносини на роботи мають підтримувати цю мету

ти точно певен що «дружні відносини» мають перевагу у питанні

метою є прибуток... який можна виміряти у грошових одиницях...

?

... ок ок я визнаю то було безглузда розмова з самого початку ото мене прямо тіпає як «друзі по роботі» починає говорити гаслами втім чому «починає» ото реально для

діяльність і відносини на роботи мають підтримувати цю мету

тре мати лопату і активно її користати

... я перевіряв ))

Але це не так діє. Розумні психологи кажуть — що гроші, тобто матеріальні цінності — це для людини лишень засіб отримання персонального задоволення. За великим рахунком є племена людей в світі які живуть по суті в палеоліті, тобто для безпосередньо виживання в певних умовах потрібно не так вже і багато ( в нас зима та тим не менше в селі жити за великим рахунком можна десь на $30 в місяць, а може і менше дивлячись чим в замку топити з натуральним хозяйством город, кури, качки і т.д., що і роблять деякі пенсіонери і т.п.)
І раптом існує чотири типи характеру людей, які по суті є типажами в яких приблизно однаково отримується це задоволення.
От одному типу характеру як скажімо вам, на роботі дуже бажано постійно заробляти при чому усе дужче. Іншим щоб колектив був, дружна компанія (і звісно вони розуміють, що коли з баблом не те дружньої компанії не буде), третім щоб був порядок усе розмірено та сплановано і першим і другим вони треба, щоб щось вироблялось, а четвертим щоб їх бажано зайвий раз не чіпали і усе було спокійно і вони теж мають місце, бо рутина типу папірців чи чьогомь по типу регресійного тестування завжди є і її хтось має робити.
Так от одних часто відверто бісить поведінка інших. Вони не розуміють як так люди себе в цілому поводять.

щоб можна було комфортно працювати

«Комфортно працювати» у всіх людей різне: одному комфортно працювати мовчки і в навушниках, а іншому хочеться спілкуватися 4 рази в день. Наблюдала таких різних людей не раз )

я інтроверт, і не дуже люблю спілкуватися...
тому мені комфортніше отримати (зрозуміле) завдання... зануритися в нього... і хоч тиждень до мене не підходьте )

Дружити на роботі це важливо, на цьому все в світі поставлено, будь де, але якщо не вмієш дружити з керівництвом (а головне з усіма його токсичними друзями), то не будь «червоною ганчіркою» для керівника якщо хочеш зберегти роботу.
Беріть приклад з мене — я дружити не вмію з керівником, а вмію працювати, тому з останньої роботи мене звільнили під покровом лейофів, за півроку до звільнення дали зрозуміти що мені не місце в компанії але приводу для звільнення не могли знайти і навіть таку опцію не запропонували, тому що причин не було окрім як «ти моєму другу не подобаєшся».
В цілому це єдине місце з трьох компаній де я працювала з якого я вийшла як з нарцисичних стосунків. Про багатьох людей на проекті можу сказати тільки гарне, але верхівка яка покриває відвертого булєра від якого всю команду нудить і вони прямо про це кажуть, таке

P.s нижче писали про дружбу джун-джун, архітектор-архітектор — це здорова дружба і я підтримую такі стосунки на роботі. Але дружба «ми тут сто років з джунів — я піднявся, ти ні: ми будемо крити один одного доки смерть не розлучить нас, і я показово для команди тебе як би ругатиму, але в цілому роби що хочеш, тебе не звільнять»

я дружити не вмію з керівником, а вмію працювати, тому з останньої роботи мене звільнили

Зазвичай людину, яка просто працює та робить таски вчасно — не звільняють, навіть якщо він/вона ні з ким особо не дружить. Навіщо звільняти надійно працюючий елемент, не створюючий проблем?

Значить, якимись своїми діями чи висловами ви створювали їм проблему. Ці дії могли бути цілком справедливими та правильними з вашої точки зору, але неправильними чи проблемними — з їх точки зору. Або, як варіант, на ваше місце мітив хтось з «друзів».

Звільняють, є багато причин, наприклад: бюджет, компанія міняє напрям і все переходить на підтримку.

Це в нас в голові спадок від СРСР та соціалізму, де щоб тебе звільнили треба було конкретно так напартачити : по типу прогулів через п’янку, потрапляння в міліцію, політична діяльність як партійна так і тим більше анти-радянька і т.п. Тим хто тихенько собі працював — можна було не перейматись аж до пенсії, коли деякі хитрі керівники в неї можуть урочисто відправити, чого не хотів жодний з пенсіонерів, коли робота не пильна була, не про шахтарів чи ливарників звісно справа — де до тієї пенсії, ще треба було дожити.
А капіталізм і ринкова економіка відрізняється докорінно, ринок праці відрізняється усім. Будь кого можна звільнити одним днем через стан ринку і економічні потреби. Одним днем на біржі можна стати казково багатим, захмарно. А вже іншого дня прогоріти і втратити просто усе, та стрибнути з хмарочосу на мостові Волл-стріт. Людина йде на пенсію коли захоче, чи зможе собі дозволити, або доведеться бо не може ніде знайти роботи. Молодих — вовка ноги годують, усі один з одним змагаються за місце під Солонцем, якого на усіх в привабливих місцях не вистачить. Інші живуть десь в глибинці по жебрацькі та палять траву або заливаються віскі, разом з тим вивішують плакати «State for Trump!» бо усі їхні проблеми виявляються через те, що емігранти створюють конкуренцію. Хоча хтось і там робить якийсь місцевий бізнес, зі скляною стелею.

Погоджуюсь, чесно, не знаю чи є такий підхід правильним, людина — гвинтик в системі, не працює — замінили, але мені здається, що таке має статися в кожному секторі економіки, особливо в медицині. Вигорання буде майже на кожному кроці.

Ну тут може бути чисто по Давиду Рикардо, наприклад. Тобто є наприклад лабораторія робить аналізи, сидять по змінно працівники за мікроскопами пишуть. Ставлять корейській аппаарат — який той грип або стафілококи по аналізу крові вявляє за три хвилини. З 5 людей, залишається потреба в одній, яка може працювати з машиною в першу чергу — хоча може і гірше знатись на аналізах і коли машина надає якісь несуразні результати типу малярії замість туберкульозу, це в цілому на бізнес не так вже і впливає. Запросять «третю Надю» на пенсії і підробляє парт тайм — та подивіться в мікроскоп в разі чого та скаже за досвідом, що воно там насправді і де машина помилилась.
Відповідно було 5 робочих місць, стало 2.5.
З цим насправді нічого не поробиш без державних регуляції ринку та стратегічного планування за китайським зразком. Бо така ситуація гарантовано призводить як до науково-технічного прогресу який підігріває ринкова конкуренція, з одного боку. Так і до неминучих криз перевиробництва спекулятивних махінацій на ринку та з рештою стагнації, з іншого боку. Тобто кризи в такій системі є неминучими, відповідно і усі ефекти від них — як то масові скорочення і безробіття, соціальні заворушення типу BLM, революції та імперіалістичні війни.

— Не жалій, — відказав Тревіліян. — Я ж казав тобі, що Новія може забиратися до біса... До того ж я мав знати це раніше, бо давно вже блукали чутки, що будуть користуватися апаратом Бімена. Всі гроші було вкладено в апарати Бімена. В отих клятих стрічках, які дали мені освіту, був передбачений спектрограф Хенслера, а хто тепер користується Хенслером? Хіба що планети сузір’я Гомена, якщо їх взагалі можна назвати планетами.

— А хіба ти не можеш подати скаргу в...

— Не будь дурнем. Мені скажуть, що мій мозок призначений для Хенслера. Піди посперечайся. Все йшло не так, як треба. Ти помітив, що тільки мені одному довелося посилати по запчастину?

— Вони не вирахували витраченого на це часу.

— Звичайно, однак я гаяв час, роздумуючи, чи правильно я встановив діагноз, коли помітив, що серед запчастин, якими я був забезпечений, нема спуска затискувача. І цей час теж не вирахували. Якби це був мікроспектрограф Хенслера, я б знав, що й до чого. Як я міг змагатися з ними? Головний переможець — житель Сан-Франціско, так само, як. і троє з наступної четвірки. А п’яте місце посів хлопець із Лос-Анджелеса. Вони здобули освіту по стрічках, якими забезпечують великі міста. По найкращих з тих, які існують. Там і біменівський спектрограф, і все інше. Як же я міг змагатися з ними? Я подолав довжелезний шлях сюди тільки для того, щоб використати свій шанс на Олімпіаді за моїм фахом, де замовником виступала Новія, але з тим же успіхом я міг би залишитися вдома. Запевняю тебе — я знав, що так воно й буде. Новія — не єдина кам’яна брила в космосі. Із усіх проклятих...

Він говорив це не для Джорджа. Він взагалі ні до кого не звертався. Джордж зрозумів, що його просто пробрало і Трев відводив душу.

— Якщо ти знав про спектрограф Бімена, хіба ти не міг ознайомитися з ним? — запитав Джордж.

— Я ж кажу тобі, що його не було в моїх стрічках.

— Ти міг почитати... книжку.

Тревіліян раптом так пронизливо глянув на нього, що останнє слово завмерло на Джорджевих устах.

— Ти що, смієшся? — сказав Тревіліян. — Тобі це здається кумедним? Невже ти гадаєш, що я можу прочитати яку-небудь книжку і запам’ятати достатньо, щоб зрівнятися з кимось, хто справді знає.

(к)

А капіталізм і ринкова економіка відрізняється докорінно, ринок праці відрізняється усім.

скажімо так то є брехня ))

А вже іншого дня прогоріти і втратити просто усе, та стрибнути з хмарочосу на мостові Волл-стріт.

ох прямо ностальгія читаю як в ссср крокоділ перецеь або навіть Газєту Правда ))

cdn.fishki.net/...​/04/12/3286234/tn/4-3.jpg

qph.cf2.quoracdn.net/...​3c9253db9563f0d0b35a4d-lq

external-preview.redd.it/...​efd51dbce9be6c80ae0510d74

Інші живуть десь в глибинці по жебрацькі та палять траву або заливаються віскі, разом з тим вивішують плакати «State for Trump!» бо усі їхні проблеми виявляються через те, що емігранти створюють конкуренцію.

всьо так )) доу перетворюється перетворюється доу перетворюється... на рупор ссср ))

От тільки не треба, що воно увесь той комунізм то втрата часу в пусту і на пустому місці з’явилось. Якось так сталось що СРСР був другою економікою світу дуже довго, при чому в значно гірших умовах від США. Мав сталу промисловість, космічну програму і купу усього. Певний період НЕП Бухаріна, що в принципі не є комунізмом і різко критикувався Леніном мав темпи економічного зросту 23% річних, тобто абсолютно усе те саме що і сучасний Китай. Сяопін тоді вчився в Москві і ніколи не приховував, що скопіював НЕП Бухаріна. Результат як бачимо абсолютно аналогічний подіям 100 річної давнини. Навіть поле битви там же — Україна, бо саме тут перетинаються торгівельні шляхи — а Крим та Чорне Море є стратегічно важливою точкою для контролю шмоточного шляху і світових цін на нафту.
І тоді в Америці були демонстрації робочих на перше квітня, сьогодні BLM. І так, Маккартисти реально придушили американських ліберальних соціалістів, що здали позиції після смерті Рузвельта — реально силою, репресіями та насильством.

Якось так сталось що СРСР був другою економікою світу дуже довго, при чому в значно гірших умовах від США. Мав сталу промисловість, космічну програму і купу усього.

=>

всьо так )) доу перетворюється перетворюється доу перетворюється... на рупор ссср ))

СРСР усо, та напевно добрі речі треба зі своєю історії брати, погані — відкидати. А інакше — Елочка Людоєдочка, а Америці так роблять і я будую. Що воно та навіщо — не зрозуміло.
Ще інший варіант — та я боюсь він вам менше сподобається, бо конкретно для вас буде вибір — або яр або газова камера. Той варіант з вашим народом та з ромами не дуже ладить. Зате дуже з великим капіталом в інтересах котрого робить нічим не обмежений терор.
ru.wikipedia.org/...​litique_gauche_droite.svg

Значить, якимись своїми діями чи висловами ви створювали їм проблему.

Невже ліди «такі ніжні», що з ними не можна обговорювати про різні проблеми ? Для чого вони тоді існують ? Нормальні кваліфіковані ліди мають: а) попередити проблему б) чи запитати у співробітника, чому вона постійно виникає (може у дівчини дуже яскравий мейкап та довші ноги, ніж у дружини ліда, тому він «ніколи» не дасть їй підвищення, чи може його хлопець запав на неї, чи просто боїться, що на другому році роботи в компанії вона завагітніє і т.д і т.п ? То нехай скаже прямо !). Але звільняти під надуманими приводами — це якось «не по-пацанськи» !

чи запитати у співробітника, чому вона постійно виникає (може у дівчини дуже яскравий мейкап та довші ноги, ніж у дружини ліда, тому він «ніколи» не дасть їй підвищення, чи може його хлопець запав на неї, чи просто боїться, що на другому році роботи в компанії вона завагітніє і т.д
і т.п ?

От і візьми таке до себе на проект)
Ще напевно й ЗП їй не піднімають через стать)

Ага, а якщо треба людину ошукати ? Було таке скажімо в мене, усе керівництво чудово знає — що проект безнадійний як по строках, так і по бюджету і через два місяці прийдеться проводити скорочення. От вам прямо так чесно і скажуть, мотивація працювати — а не шукати нову роботу буде супер. Я з такими «партнерами» коли воно сплило бо інші «партнери» злили інфу, дуже сильно по лаявся, особливо коли вони зі стресу почали зриватись на моїх людях кричати на них та принижувати. Так — що вони пішли взагалі на паскудні вчинки з наклипом на моїх колег з якими я раніше працював — а потім і на мене особисто. Життя і бізнес воно таке — керується баблом. Звісно результати відсутності фінансування мало свої наслідки, наприклад колектив довелось розпускати при чому в ньому були люди які в цілому то працювали на свою кваліфікацію.

Невже ліди «такі ніжні», що з ними не можна обговорювати про різні проблеми ?

боженька святий православній коли ви вапчє востаннє бачили людей та мали з ними справу саме у справі? ))

youtu.be/MIexe6aa14w

youtu.be/UCmBK9cGYO4

youtu.be/8zE9D9xl7o0

Ох я вам можу назвати стільки варіантів коли людей які добре чи прийнятно працюють можуть звільнити, там буде перелік в декілька сторінок та головні : інвестиційні гроші скінчились, інший вендор запропонував кращі умови, вирішили зробити реплатформінг на іншу технологію — відповідно потрібні люди з іншою кваліфікацією, вороже поглинення та зміна керівництва, реструктуризація та скорочення штатів, закінчення проекту або певної фази проекту при проектно-кошторисной системи організації праці і т.д. і т.п.
Якщо дивились фільм хрещений батько, можливо пригадаєте початок кар’єри боса ганкстерів — Віто Карлеоне, який чесно і сумлінно працював в крамниці. Тим не менше його звільнили, бо робоче місце навіть з не великим прибутком під час економічної кризи, теж виявляється певною цінністю.

Це я знаю, але дівчина згадує що її саме викурювали, а не просто звільнили через закінчення проекту чи реструктуризацію. Викурюють коли ти заноза в одному місці. Заноза — це не той, хто не дружить, а той хто чимось створює проблему.

Ви упереджено зробили висновок що я заноза, я вас почула. Сподіваюсь що ви ніколи не зіштовхнетесь з такою ситуацією на роботі з якою стикнулась я. Але судячи з того як ви, не маючи бази інформації зробили такий висновок, у вас то точно більше досвіду в таких справах і ви б були на одній хвилі з моїм керівником (він також любив озвучувати фідбеки про людину сказані кимось в його голові не маючи бази фідбеків від команди на руках)

Зі свого досвіду можу сказати, що світло клином на якійсь роботі не зійшлося. Які причини змушують мене триматися саме за цю роботу, саме за це місце? Ось тоді, коли мені дали зрозуміти, що мені не місце в компанії, що я робив? Я думав про те, що для мене важливіше: чи залишитися в компанії, чи знайти собі інше місце? У всіх подібних випадках вибирав друге. І не треба було повторювати вдруге: через кілька місяців після того, як мені дали зрозуміти, я вже проходив співбесіду в іншому місці. Ніколи не шкодував про своє рішення.

Я про вас нічого не писала. Я написала «зазвичай викурюють того, хто заноза». Де тут про вас або про те що ви — заноза?

Фраза «зазвичай крокодили зелені» не означає що «оцей крокодил зелений» бо конкретно оцей крокодил може бути не з більшості. Я говорю про більшість ситуацій з якими я стикалася, а не про вас.

Я узагальнила свій досвід. З мого досвіду, якщо тебе викурюють, треба думати «якими своїми діями я приношу їм проблеми». Не для того, щоб з цими людьми миритися (може вони й правда токсики), а просто для свого розвитку, провести аналіз чим я могла їх бісити.

Хто такі ці токсики? Це аутисти? А ви взагалі розрізняєте аутистів і не аутистів?
Токсиків не існує. Існує не розуміння того, що для одних одні jobs, а для інших другі. Не існує одної роботи на всі характери. Робіть тестування особистостей чи що? Одним подобається перевіряти, іншим генерувати — ну хоча б...

В мене токс був в лабі де колега дозволяв собі саме що кричати на мене наче я його підлегла.
Був токс момент інший де мені колега на пʼять років молодший сказав, що головне в моїй роботі це «цицьки» 🤡 благо, його пряме начальство (всі жінки) розповіли хто він і яке положення займає

Якщо все це для вас було шоком то ви мій любий аутист і є.

Для мене це не було шоком, а проявом порушення субординації та непрофесіоналізм. Не було ні ступору, ні остраху. Просто донесла у відділ кадрів.
Ти на роботі, а не на курилці універу, емоційні питання можуть вирішувати поза межами колективу

Якось дивно ви діагнози роздаєте. Я просто знаю, як діагностується аутизм, це не робиться по одному коменту, це дуже ретельне обслідження лікарем, вони одні тільки питання задають години три.

Ну воно видно

Скажімо так, глибокий інтроверт

У нас був колега аутист. Він ні з ким не спілкувався, просто робив таски. Ніхто б і не подумав його звільняти! Бо якшо людина робить все, що від нього/неї треба і не створює проблем — навіщо звільняти такого ідеального виконавця?

навіщо звільняти такого ідеального виконавця?

То візьміть мене на роботу. Я аутист. Може вам треба щось потестувати? Вважаю, що тестування теж підходить до визначення «просто робити таски»
Щодо cv — у мене чомусь краще за інших получається помилятися — знаходити різні не критичні (як кажуть) помилки. Там, де звичайні люди здогадуються, що робити, чи діють автоматично, я зупиняюся і чекаю інструкцій. Якщо немає їх, якщо не знаходжу їх — я просто закриваю цей сайт. Тобто хтось втрачає — як ви там написали? :)

Яка в нього була посада? Якщо йому було щось незрозуміло, що він робив? Чи проактивність для його посади плюс чи мінус?

Но то вже інше — та переліку причин коли виживають з колективу теж предостатньо. Зазвичай це робить одна людина, або шеф або не формальний лідер. Це часто збочена поведінка сама по собі. Як у випадку з дідівщиною в армії — цьому десь навчили, це система керування колективом. В спадок від СРСР із законами, що людину не можна звільнити без юридичних підстав, просто через економіку — дуже розповсюджена тема.

Думав буде про секс на роботі а вони реально всі пишуть про дружбу джунів.... Why are you gay?

Та прям, тільки не кажіть, що такого ніколи не бачили особливо на корпоративах у деяких криша не тримається навіть дому дотерпіти. По факту одна молодь, дивного мало. Це по роботі тестувальниці та HR-щи з хлопцями в різних еріях там і чимось зайняті. А зайдеш на кухню — так вважай бар для знайомств чи нічний клуб. Деякі взагалі на тій кухні і сидять днями, аля сітком. А лід за ними ганяється по усьому офісу, щоб дізнатись статус.

Думав буде про секс на роботі а вони реально всі пишуть про дружбу джунів

1. 90% тіммемберів чоловіки. Як ти собі то уявляєш? І ще менеджерка 35+.
2. Якщо починаються норм стосунки, то зазвичай люди розходяться на різні проекти.
3. Є норм правило, на роботі не «ср#ти», воно ж нічого крім проблем не дасть)

Є норм правило, на роботі не «ср#ти», воно ж нічого крім проблем не дасть)

Якраз «побачивши життя», починаєш розуміти пункт #3

Є люди які завжди знайдуть відмазку, а є які беруть і роблять...

Там дуже сильно від самих людей залежить, але кейси коли розлученням скінчилось декілька знаю.

В принципі «За».
Майже на кожній роботі в доковідні офісні часи зав’язувалися дружні стосунки з одним чи декількома колегами, з більшістю з яких продовжую спілкуватися й донині.
На ремоуті не виходить будувати щось більше ніж просто професійна комунікація, це великий мінус ремоут роботи.

Ще багато залежить від менеджера і ейчарів. Корпоративи тимбілдинги, бюджет на випивку( без жартів, в Софтсерві досить довгий час був бюджет на кожну команду який вони могли пропити в позаробочий час, хз як там зараз ) і подібне сприяє як налагоджування персональних дружніх стосунків так і згуртованості команди загалом, а це є добре для проекту.
Хоча очевидно, що зараз через війну таке проводити офлайн важко/неможливо, але якщо можливість все ж з’являється, то користуйтесь нею.

Я від алкоголю спати хочу, хіба мене сонного хто «застосує»

А на вечірках гучна музика, поговорити досить важко.

Тобто те що в п’ятницю наливали в офісі швидше була непогана вечера за рахунок компанії.
І додому

Я від алкоголю спати хочу

Закусуй.
З’їж перед п’янкою декілька канапок з маслом і/або ложку ентеросгеля і зможеш квасити на рівні з майорами і полковниками.

Після п’янки перед сном хоча б 200, а бажано 400 мілілітрів звичайної води/мінералки і на ранок не буде бодуна.
Бодун або ж головний біль після п’янки виникає від зневоднення організму і конкретно зневоднення мозку, алкоголь дуже сильно виганяє з організму воду. Саме тому на ранок «сушить».

виникає від зневоднення організму і конкретно зневоднення мозку

а тобі скіко вапчє годіків? ))

пятнашку с конфіскацією без права перепіски )) більше не магу по нашим совєцьким законам ((

ЗЫ: потім допишу уже більше по біології медицині як воно на справді спірт

ліда, який дуже дружив з керівником

Дружили як гуї
Чи стукачок?

Ну в даному випадку це не друг — це собутильник.
Друзі як відомо познаються в біді. Припустимо (не дай звісно) підслизнувся десь та зломав ногу, треба в лікарню, чи там в аварію потрапив треба машину на евакуатор і т.д. стрес і т.д. От той хто допоможе у лікарню, прийде навістити вдома з гібсом з журналами «За рулем», просто подзвонить підтримати там як усе сам зробив, допоможе з евакуатором, займе якісь невеликі гроші і т.д. той і друг і ти так з друзями теж поводитимешся. Там воно на різних рівнях, не тільки разом проводити якесь дозвілля навіть коли це дозвілля це виключно алкоголь, алкоголь теж вживають по різному і різний є, скажімо є цінувателі коньяку та бренді які збираються задля дегустації та обміну враженнями, ніхто з них бояришник та сивушений самогон найнижчої якості не бухає, аби вставило. Просто собутильникам зазвичай пофіг — їм просто треба не самим пити щоб не визнавати себе алкашом який бухає (має проблеми з алкоголем), та розважатись. Між іншим лікується ця хвороба саме груповою терапією.
Хоча — так часто дружба починається з якогось сумісного дозвілля і в цілому на цьому базується, приємну компанію люди цінують.

Ну так, у мене найкраще виходили стосунки з проживанням якоїсь проблеми, чи з ким на обід ходиш.

А корпоративи то порожняк

Ще помічала, що дружать люди +/- одного рівня: джуни з джунами, архітектори з архітекторами. Тобто, якщо ви джун, то наврядчи архітекти візьмуть вас з собою на пʼянку.

Ахаха, згадала як на першій роботі мене з колегою звали «ми з Тамарой ходим парой» бо ми зелені-перелякані всюди разом ходили.

І ще помічала, що чим сильніше людина невпевнена в своїх здібностях — тим більше він/вона старається дружити, ніби шукаючи підтримки від оточення що «я ОК»

Це був хлопець (точно на дівчину не схожий)

наврядчи архітекти візьмуть вас з собою на пʼянку.

В мій перший день на роботі в GameDev десь на початку 2007 року. Тімлід, та пара принципалів та головний як ми зараз називаємо dev ops покликали випити з ними пивка в найближчій піцерії за знайомство, усіх трех джуніорів. Там під дією алкоголю почали поносити начальство, я так розумію усіх батхернтнуло, що хазяїн фірми купив тоді новомодний Crysler C-300 за 30 к баксів (це була ціна трикімнатної квартири в центрі Харкова, зросли вони дуже швидко), з контракту з Intel та EA — де треба було сказати що движок такий-то оптимізовано під Intel. При цьому у фірми підрядника були виключно AMD, роботу можна було виконати або придбавши обладнання власним коштом — або з емітувати, при чому емітувати шеф не дозволив позаяк клієнт може перевірити. Також по звільнялись сініори і на заміну найняли саме джуніорів. І там мужиків попонесло політ фантазії на матюках, бо алкоголь розв’язує язика та люди кажуть і що думають і повні бредні в залежності від психічного стану, наприклад стресу. Потім багато разів таке бачів. І справа тут не тільки в алкоголі.
Не знаю як, але тоді вже інстинктивно відчув, що в цьому колективі на довго не затримаюсь. Через десь півтора місяці тімлід звільнився бо EA переманила його до себе в США, як тоді вихвалявся на $10 000 в місяць. Тоді 120 в рік здавалось астрономічною сумою, те що це було таке собі для Каліфорніі — середня ЗП була тоді 150 я дізнався потім. Довелось звільнитись, домовились заздалегідь, так мужики грали в інтриганські ігри.

Між 120 і 150 різниця теж невелика
Кожні 15к дають трохи менше 1000

А сходити в магаз на можна доларів на 200 легко

Ну і dou.ua/forums/topic/32253

Але якщо подіїї 10 років тому то ок

Та думаю на 2007 ситуація була сильно по іншому сьогодні з урахуванням інфляції це $186,255.04, data.bls.gov/...​year1=200701&year2=202406
тобто і станом на зараз то таке собі, не дотягнув до середньої ставки американського мідла з 3-4 річним досвідом роботи.
Тим не менше чувак з тімліда гемдеву з досвідом в 15+ років переїхав на позицію молодшого мідла. Тобто усе було бахвальство. Та різниця з Україною тоді була в 10 разів, тут $800 на місяць там $10 000. Це тоді купівельна спроможність долара так сильно відрізнялась, сьогодні це звісно вже зовсім не так і такої конкурентної переваги в нас нема.

Це ще й оптимістично

Те що 120 років 10 тому було це 180

хазяїн фірми купив Crysler C-300, з контракту з Intel та EA

Це була класика нульових, тільки починаючого українського ІТ-аутсорсу.
Чув байки, що тоді можна було продавати одного гребця із маржою Х10 і навіть більше. Продаєш джуно-мідла замовнику як сініора, за якого він тобі платить 4-5к$, а якщо пощастить, то і 6-8k$ а гребцю на руки видаєш 400-500 і той ще й задоволений.

Зараз, на жаль чи на щастя, такі фокуси вкрай малоймовірні, вікно можливостей відносно швидко закрилося.

Я нещодавно рахував, щоб прийнятно жити в Києві, з власним житлом (не орендувати «комуналку-общагу» в стилі серіалу Frends і економити на усьому) зараз треба щонайменше $500 на місяць, тобто це чистий пасив живеш в нуль без культурного дозвілля, хоббі театрів, спорту і т.п.
Це звісно не $6000 як в Сан Франциско, та усе таки значно менше. Але з Індією конкурувати лише ціною — точно вже зась, а Індія, Польша,і т.д. дуже значно покращились. Ми же навпаки просіли, в нас до 80% ІТ-шинків на певному етапі звалюють за кордон, стається дірка в освіті, дірка в стажуванні тощо.
В нульві ситуація була інша, та будьмо відверті значно гірше жили. Коли на першій роботі місцеві тімліди придбали три новиї шніві в одного діллера, я вважав це — бомба, цікавився за скільки часу як так зможу. Там правда вже тоді ті в кого цікавився сильно токсили на джунів. Бо питати треба було в тих хто придбав шніву :)

Я знаю кейс коли продавали неіснуючого гребця. Замовнику казали що проект роблять двоє, а робив один. У неіснуючого гребця навіть ім’я було )

Тут треба вставити мем «Ну чому він, а не я!»

Ех, вміє ж хтось робити бізнес...

Тут ще невідомо — чи сплатив клієнт за розробку, чи десь собі зник і перестав відповідати. Бо в мене бувало і таке, і нажаль не одноразово. Вміти розробляти зовсім не те саме, що вміти торгувати.
А не ви напевно, тому що самі робите щоденний зізвон з клієнтом і ще і камери вимагаєте включити, щоб люди робили вигляд — що вони люблять замовника більше за себе.

Кинути контору важче по ряду причин ніж кинути одного контрактора.

і камери вимагаєте включити

Комічна ситуація, але мій поточний клієнт не любить вмикати камеру і просить інших цього не робити %)

О млін, от яким саме чином AI відніме в нас роботу :)

Я знаю кейс коли продавали неіснуючого гребця. Замовнику казали що проект роблять двоє, а робив один. У неіснуючого гребця навіть ім’я
було )

Хах, я ще такого не чув)
В потім дивуються коли такий «Х2 гребець» справді друге весло бере.

Дружба між людьми схожого рівня, гадаю, більше пов’язана з іншими факторами, вищий рівень = вищий дохід і вік = інші інтереси
коли був джуном, було цікаво обговорити: конференції, як знайти другу половинку, як зекономити гроші максимально (харчувався або в їдальнях або сам готував)
зараз цікаво обговорити: діти (няня, садок і ще купа інших тем), Інвестиції, квартира, машина, лікар спини, вітаміни і тд

Дружні стосунки і дружба — це різне. Дружні стосунки — це просто «не ворожі стосунки» — коли ви просто на позитиві.
Дружба — це коли ви разом проводите вільний час, ходите в гості, разом їздите в відпустки, без проблем можете позичити другу гроші.
У мене за все життя було десь приблизно 150 колег, ясно що дружба виникає не зо всіма.

Може бути і дружба, яка буде і після того як люди розійдуться по кар’єрі. Тут же йдеться про модель поведінки яку люди безперечно копіють в керівника, бо як то кажуть в народі «Який поп — такий і приход». А потім уся країна як Єльцин www.youtube.com/watch?v=oS6A7aHHVxg (власне проти чого пішла саме російська культура від таких от youtu.be/I8rMyYbsktk?t=3510 до таких www.youtube.com/shorts/CURrO8Z1YaE)

Там взагалі той фільм загальні метафори. З п’яним медведем, та «Сержант Семенов по зверю огонь ! Есть ! — А чем огонь то ? — Пістолет то — потеряли». «- Женя — в чем сущность русской охоты ? — Нужно бродить по лесу в ожидании зверя — А это можно делать без водки ? — Хотелось бы. — Женя снова водка, когда же мы будем охотится ? — Теперь не знаю». Помітьє це діалог з іноземним замовником. Далі в сіквелі там зовсім : «- Кузьмич водку будеш ? — Нет, мне нельзя, я за рулем — ААА ! Лева без водки на свободе, лучше чем с водкой но в тюрьме!». І в житті воно і справді так і працює.

Так влаштована політика в цілому, від початку часів. І допоки людство розмножуватимуться статевим шляхом воно буде діяти таким самим чином. Завжди лояльність буде означати для керівника більше ніж компетентність — бо як того Джобса з рештою виставлять з власної фірми, при чому ті хто рейдонув бізнез в голові зі Сакллі були високо компетентні, за загальними стандартами (в реальності без Джобса вони привели фірму до системної кризи і в 1997 йшлось про банкрутство).
Цікавий момент — чим більше керівник про це, тим скоріше буде — «І ти Брут!», бо сам же і навчив.

Чи може це вплинути на карʼєру?

Може і впливає. Бо позитивні та дружні стосунки формують лояльність. І потім, коли одна людина йде в компанії на підвищення, то досить природньо що люди кому вона довіряє, отримуватимуть більше інсайтів та матимуть краще ставлення та перспективи в компанії.

Можливо, це тенденція? Якщо ти ходиш на пиво з керівником, то вважай, що вища зарплата і краща посада твоя

Трохи незрозуміло, чому це так тригерить авторку коментаря. Друзі друзями, але роботу ніхто не відміняв, і професійний менеджер завжди цінуватиме гарного спеціаліста. І ніхто не заважає будувати позитивне та дружне спілкування з нуля, як показує практика, то в довгостроковій перспективі це йде тільки в плюс.

Авторку це тригерить, бо суспільні норми та виховання не дозволяють це їй, скоріше за все.
Це типовий «ефект курилки» — як не крути, але у живому, працюючому колективі робочі питання будуть обговорюватися і поза роботою — тому і не дивно, що поміж авторкою та тим, з ким керівник спілкується більше, і кого керівник розуміє більше — виберуть не авторку.

Є тип керівництва, по Стратоплану (вони це взяли в одного психіатра академіка, який довго був головним лікарем) «організатор алкогольно сексуальних груп». Просто авторка не може з таким типом керівництва працювати бо сама наприклад «кар’єрист». В таких колективах і справді не усі можуть працювати, одна справа випити на свята — інша справа як не в себе бухати. На наших теренах — дуже розповсюджений тип керівництва — ми з СРСР не вміємо часто зорганізувати дозвілля (так це йшло з самої гори, були п’яні бюджети в самі вони не проти були навіть доходило до відер шампанського в ресторані 7 небо, постійних «полювань» і т.п. Коли воно розвалилось той же Кравчук при житі казав, що намагався зайвий раз із Єльциним не спілкуватись бо накачає алкоголем до безпам’яства).
Хтось може зорганізувати скажімо гру в перерві в волейбол чи пінпонг, покликати професійних аніматорів щоб зробити тімбілдінг — пікнік, шахи онлайн CS, StarCraft і т.п. А хтось без пляшки — свого відпочинку не уявляє. І статистика передчасних смертей від алкоголю нам каже, що перекос в сторону пляшки дуже великий.

Люди на роботі проводять багато часу. Якщо це ще і не удальонка то дружні стосунки це нормально.

дружні стосунки це нормально

Так, якщо ці дружні стосунки не на «на фоні б*бла» чи отримання сумісної вигоди, а люди відвідують культурні заходи, мають спільні погляди на політику\економіку, проводять час сім’ями і т.д . Але якщо вони «сліпо дружать на роботі», до начисто відключення критичного мислення (в адресу друзів будь-яку критику сприймають, як не як спробу інших покращити певні процеси чи вирішити проблему, а як спробу підсидіти і т.д), то з компаній йдуть професіонали, а залишаються «просто друзі», які потихенько, крок за кроком, розвалюють компанію зсередини ;) Якщо такі друзі «заводяться в політиці» — це «плутократія», що веде до занепаду державних інститутів (вигоду і права отримують лише друзі та члени родини, як результат, кращі розуми «витікають» з країни в місця, де намає «таких друзів»).
Тому самим компаніям вигідніше тримати на роботі «не справжніх друзів», а професіоналів, котрі розуміють та доповнюють один одного. Тобто вигідніше запровадити «культуру інновацій», де критика — це основний її елемент.

Там є типу купа настанов як зробити так, щоб до тебе добре відносились і відповідно з одного боку знати, до раптом що — шеф прикриє і з другого не підвести його/її коли важлива справа.
Та тут як в школі часто, є вчитель повний самодур і злий і нікчемний, є повний ропиздяй у якого ніхто нічого не робить, а є строгий — якого усі поважають, бо коли строгий усі знають — що строгий по ділу.

«культуру інновацій», де критика — це основний її елемент.

Звучить як напряжне токсичне болото

Насамперед, компанії в котрих навчились «правильно критикувати і сприймати критику» — набагато стійкіші і розвиненіші : говорити у вічі (а не за спиною), що людина робить не так, що швидше допоможе вирішити проблему, а не просто «виставить мудаком перед усіма» (гарні спеціалісти не будуть бігти звільнятись у критичний момент для проекту). Хоча у патріархальні слов’янській культурі (яка довела всі сфери : політику, економіку, навіть ІТ до ручки), це, скоріше виняток, ніж правило, тому «ось так кльово і живемо» багато десятиліть/століть (як на Титаніку)

Хоча у патріархальні слов’янській культурі (яка довела всі сфери : політику, економіку, навіть ІТ до ручки)

От ненависні мужики, і тут підістр#ли)

От якби у жінок і чоловіків були рівні права, щоб можна було створити свою ІТ компанію тільки для жінок. За 1 рік стали б успішніші за гугл.

Хоча у патріархальні слов’янській культурі (яка довела всі сфери : політику, економіку, навіть ІТ до ручки)

сподобалося... «патріархальна слов’янська культура... довела ІТ до ручки» 🙃

Может ли фоп 3 группы, оказывающий услуги аутсорсинговой компании, иметь дружеские отношения с другими фопами 3 группы, оказывающими услуги этой же аутсорсинговой компании? Такое возможно.

Это как правило просто колега тогда. Руководитель от не руководителя отличается правом финансовой подписи (может увольнять, нанимать, повышать, давать оборудование и т.д.). А это, что-то вроде старосты группы или комсорга или писаря роты и т.п.. Самим влом или некогда носить журнал и делать перекличку, оформлять несметную гору бумажек, организовывать созвоны с заказчиком или исполнителями и т.д. — назначили активиста. Никаких реальных полномочий вообще не собирались делегировать даже в отдаленной перспективе, делегировали только обязанности, часто даже безплатно без преференций. Такое даже немцы в конслагерях делали, есть в любой тюрьме и т.д.

"За шість років чотири рази звільнялася: через вигоряння, банкрутство компанії, токсичність ліда, який дуже дружив з керівником. І на поточному місці це повторюється:

5 разів за 6 років одне і теж.
Очевидно ж що проблема в людині, а не в командах, лідах, і т.п.

Ще одна причина чому якщо людина постійно працює ± рік на одному проекті, то я занижую таким результати співбесіди.

Я правильно зрозумів, що ви занижуєте результати співбесіди таким людям, які більше року не затримуються на одному проєкті? Але перехід з одного проєкту в інший не завжди свідчить про те, що людина не може побудувати стосунки з колегами. Інший кейс, коли людина переходить на новий проєкт на кращі умови. Може, на вищу посаду, може на вищу зарплату, може на кращі технології. Й такий кейс на співбесіді можна побачити. Далі все вже залежить від обставин, від розуміння того, чого кандидат хоче й розуміння чи може компанія дати йому це, чи може компанія утримувати умови через рік. Рівняння з кількома параметрами.

Бо такі люди часто принесуть негативний вклад в проект, на їх навчання може бути витрачено більше ресурсів ніж вони принесли користі

Совок в голлву не тисне?

Я правильно зрозумів, що ви занижуєте результати співбесіди таким людям, які більше року не затримуються на одному проєкті?

Так, людям які постійно не затримуються більше року на проекті. Звичайно що тут мова не про джунів/мідів/людей з 2-3 роками досвіду.

Тобто ви свідомо «ріжете» людину на інтерв’ю, та подаєте менеджменту неправдиву інформацію щодо результатів інтерв’ю

Так, свідомо. І ні, я не вважаю це неправдивою інформацією. Такого «сіньора» можна спитати як його рішення вело себе на проді через кілька ітерацій, запитати + і — його рішень в довгостроковій перспективі. Очевидно що job hopper нічого нормального зі свого досвіду не відповість)

+ в таких людей краще поставлений скіл проходити співбесіди просто тому що вони постійно це роблять.

Хотів би більше дізнатися щодо причин такої поведінки, це особисте небажання працювати з job hopper’ом, недовіра менеджменту щодо прийняття рішень по найму, чи ще щось?

Основна причина що людина свалить за рік і що з людиною щось не то. Я не хочу тратити свій час на навчання такої людини чи на розгрібання її проблем якщо є можливість найняти людину з якою мені і команді буде комфортно працювати.
Для мене це показник що людина або не вміє вживатись з колективом, або не має психологічної стійкості переживати важчі моменти на проекті, або банально немає скілів працювати (пройти співбесіду це не те саме що працювати).

заниження результатів інтерв’ю бо людина є job hopper не є ок.

Не у всіх компаніях для інтервювера є окреме поле «чи хочеш ти працювати з людиною».

це просто заздрість, що можливо людина отримала різноманітний досвід зі свіжим стеком технологій в різних компанійях

Мимо, мені навіть важко уявити як це «заздрити кандидату». Хіба що він скаже що працював в гуглі за 20к$/місяць але йде бо там не було смузі)
та й технології в мене на проекті нові)

В мобільних додатках часто по пів року йде проект, максимум

З такими проектами ніколи не стикався, хоч працював і в стартапі, і в великому продукті (ну і на галерах). Хз що можна навчитись за пів року, не побачивши як твої рішення ведуть себе на проді після року роботи і Х додаткових фіч.

якщо людина постійно працює ± рік на одному проекті, то я занижую таким результати співбесіди.

А це вже цікаво) Тобто ви свідомо «ріжете» людину на інтерв’ю, та подаєте менеджменту неправдиву інформацію щодо результатів інтерв’ю, якщо людина часто змінювала проекти?

Брати до себе job hopper’а, звичайно є певним ризиком, але цей ризик має враховувати наймаючий менеджер, або hiring committee. І рішення має базуватися на об’єктивних факторах, і правдивих оцінках.

Хотів би більше дізнатися щодо причин такої поведінки, це особисте небажання працювати з job hopper’ом, недовіра менеджменту щодо прийняття рішень по найму, чи ще щось?
Якщо вам важливо, щоб людина працювала певний час на одному місці, то чому не зробити це частиною вимог вакансії, та просто не розглядати людей, що часто змінюють місця роботи.

А це вже цікаво) Тобто ви свідомо «ріжете» людину на інтерв’ю, та подаєте менеджменту неправдиву інформацію щодо результатів інтерв’ю, якщо людина часто змінювала проекти?

Або просто свідомо оцінює job hopping як суттєвий ризик. От такий от він, риночок, працює в обидва боки.

Ринок є річчю дуже динамічною, повністю згоден. І так, особисто бачив як ще до ковіду вкрай негативно ставилися до job hopper’ів, і що це могло бути причиною відмови в наймі.

Мій коментар був про те, що заниження результатів інтерв’ю бо людина є job hopper не є ок.
Оцінки варто завжди робити об’єктивними, а вже під час прийняття рішення про найм враховуватися різні фактори ти ризики.

я занижую таким результати співбесіди

це просто заздрість, що можливо людина отримала різноманітний досвід зі свіжим стеком технологій в різних компанійях (а не «колупала роками» якийсь фінтех ентерпрайз чи казіно часів момонтів ;) ).

Але я реально знаю пару чуваків і жінку які змінювали місце роботи раз 12. І при чому так сталось, що перетинався з ними десь по два рази. Реально є специфіка, коли підходить певний строк людина просто перестає працювати і таке враження, що імітує діяльність і потім щезає по англійські. З чим пов’язано не відомо, ніби працювали і тут людина за пару тижнів щезла. Не має видного якогось конфлікту, або відстороненості чи якоїсь замкнутості і т.п. Просто демотивація різка і за пару тижнів людини нема, щезла.
Потім цікавився усе таки троє таких десь осіли. І що цікаво отакі походи стрибати з місця на місце пов’язані саме зі скороченням. В усіх трех випадках з тих кого я знаю. З одним я розмовляв на цю тему в черговий заход, бо ми товаришували — в інших поцікавився резюме. Усе як під копірку — десь скоротили (було три компанії, дві закрили офіс в нашому місті — а одну поглинув Google та закрив) і поїхав/поїхала стрибати. Напевно людина остаточно перестає довіряти роботодавцю в цілому — а довіряє виключно зеленому портрету Бенжаміна Франкліна.

Ну таке — якщо ви менеджер з найму (не проводите співбесіду для когось, а приймаєте рішення про найм, тобто маєте фінансовий підпис бо найм — це фінансові зобов’язання) і людина прийшла до вас найматись — то тут нема чому заздрити. Ви безперечно значно успішніша в данний момент часу.

В мобільних додатках часто по пів року йде проект, максимум. То таке і в ряді випадків — особливо проходження співбесід на замовника і в цілому, потрапляння на ці співбесіди, оформленні резюме, портфоліо робіт, відгуків клієнтів та суміжників, сертифікатів і т.п. «софт скілів» тобто навичок торгувати, народ з enterprice дуже часто дуже далеко позаду.
І коли народ який по 5+ років на одному проекту сидить, часто опиняється з суттєвими проблемами з пошуком роботи, коли йдуть зміни. І з рештою має рапдаун в позиції на декілька кроків вниз, аж до рівня коли десь виріс до рівня CTO — а став просто сініором — а може і мідлом на Go lang в крипті. Бо іншу позицію CTO зась, нема навичок торгувати і її отримувати. Коли скажімо працював в телекомв чи ретейлі — то в фінтечі та раптом ніхто і ніщо, ніхто про тебе нічого не знає і взагалі використовується інший тех стек і т.д.
А ринок він такий — сьогодні усе працює так, а завтра криза, реструктуризація, зміна власників і т.п. і усе швидко по іншому. При цьому у людини одна строка в в резюме, «Робив роботу на роботі, тімлід поїхав за кордон зробили мене, потім сказали що це зветься CTO, потім криза усе закрили».

Одні із найкращих братюнь — це братюні із робочих проектів) якщо команда нормально не тімбілдиться, не ходить на пиво і всі до всіх тільки по робочим питанням, то це убого, як на мене.

Так ти ж коли співбесіду кудись проходиш — не знаєш всю команду, ти бачиш максимум тімліда на співбесіді. І що ти будеш робити, коли влаштувався кудись на роботу, а там команда не тімбілдиться і пиво не п’є — один буддист, другий трезвеннік, третій язвеннік, четвертий — бодібілдер на правильному харчуванні?

«Пити пиво» — це необовʼязково буквально пити пиво. Є безліч активностей без вживання алкоголю.

Так і Олена висловилась не буквально. Якщо буквально — у людей в колективі можуть бути абсолютно різні інтереси поза роботою, і різні люди надають перевагу різним активностям.

«Пити пиво» — ага віски наприклад. Проходили ми це. Тут справа йде саме про алкогольно-сексуальний тип керування. А взагалі хто коли не будь організовував на роботі святкові — на день народження, чи тимбілдінги і т.п. з рештою на це забиває. Там постійно десь пронос десь золотуха, тим давай квадроцикли тим бадмінтон, тим пейнбол — а чувак за 40 та дівчина QA з дитиною взагалі нікуди не підуть. І особливо ну його в пінь коли проект росте в программу на 50 + людей і ті : дні народження, весілля, робочі юбілеї, підвищення і т.п. починають бути кожен день при чомоу в одного двох людей одночасно. Якщо прийнято святкувати в офісі на кухні, по страртаперскі — офіс перетвориться в бар з нічним клубом дуже швидко. Коли в одному проекті сарака і люди його тягнуть в овертайми, тоді як усі переговорки, кухня і т.д. — там пиво п’ють, там курять кальян, там закрились молоді і воркують і т.д. і т.п.

як ви ставитесь до непотизму?

В Японії — настільки традиція, що там буває коли 70-ти річний топ менеджер, задля підвищення когось із своїх всиновлює 50 річного (що звісно імітація). Це було є і буде і чим економічно відсталіша країна, тобто люди мають проблеми навіть з забезпеченням насущних потреб, тим рівень непотизму буде вищий. Кумівство — це інстинктивний засіб виживання саме твого потомства.
Тим не менше коли освітою займаються добре, то скажімо в західно німецьких родинах Лібхер та Порше усе працює добре. В родині просто жорсткі стандарти, дітей з дитинства настановляють не поводити себе як себе поводили деякі члени родин Рокфеллерів або Хілтон, В Родині передають важливі знання з бізнесу і т.п. Тобто усе залежить від самих людей як завжди.

Як на мене то там сама жінка токсична, якій постійно щось заважає. А дружні стосунки на роботі справа кожного.

Дружні звісно. Проводите із людьми до фіга часу (або проводили в от ті древні доковідеі/довоєнні часи) якщо ти не той самий мудак то завжди зʼявляються друзі.
Про вплив на карʼєру не впевнений. Дружба дружбою, а бізнес є бізнесом. У нас був у команді друг з дитинства співвласника. Не памʼятаю щоб за ним якісь привілеї водились. І влаштовувався він як всі через співбесіду.
Цікавіший кейс більш аніж дружніх стосунків. Відносини які можна назвати нормальними я бачив тільки один раз і то вони влаштовувались вже подружньою парою. А так або короткі інтрижки, або якийсь кринж нездоровий (особливо між керівником і підлеглим).

Завжди всі друзі на роботі до звільнення
А от після звільнення друзями лишаються не тільки лише всі

чи доречно будувати дружні стосунки на роботі? Чи може це вплинути на карʼєру?

1) да
2) да

Залежить від особистості начальника по Адізіесу, існує 4 типи. Виробник, Адміністратор, Підприємець та Інтегратор. Інтегратор дуже любить інтегрувати, такий собі кіт Леопольд у якого усі мають жити дружньо, на практиці це можливо лише при узгодженості інтересів. Тобто структура компанії та менеджменту збудована таким чином, що компанія більше конкурує на зовні ніж в середині тобто японський стиль проти американського з навпаки над жорстким індивідуалізмом. Виробники та підприємці від свого походження дуже конфліктні, особливо між собою, в них багато особистих амбіцій та відповідно інтересів. Коли є інтереси — є конфлікти. Без конфліктів теж буде стагнація, конфлікти як відомо є як конструктивні так і деструктивні, при чому вони можуть переходити від одного типу до іншого. В деструктивні самі по собі, в конструктивні при діяльності посередників.

ну я маю на увазі що «дружба» по українськи — це просування по карєрі і бенефіти використовуючи звязки. Для бізнесу це як ракова пухлина — тому що бенефіти отримуються не за результат — звідси і не має і результату. Власне що ми і спостерігаєм в деяких компаніях та на державному рівні. Це не варто порівнювати ні з японським стилем ні з американським.

Как будто в Европе и США не дружат на работе ради чего-то или против кого-то.. Все точно так же.

Навіть не буду переконувати що щось не так :)

Все точно так же.

все так але чому американські літаки досі літають ось якраз полетіли бомбить на східний український фронт ))

... тож як на мене ідея полягає у тому щоб або розібратися що саме «не точно так же» та відповідно його виправити або ж почати з нуля і просто... втім тут я винен так теж не зовсім працює або скоріше не працює тож доведеться таки розібратися як то суто технічно буквально екпронтом пройти усю історію західної протестантської цивілізації

ЗЫ: btw слушної думки було би для початку почати саме з церкви як то просто тупо знищити православну з попами і прихожанами разом бо селяві просто бізнес або ви у 17-му столітті протистояння ісконної української православної держави хмельницького та бульби зі зрадою унії включно або ви якось намагаєтеся влаштуватися за 4 століття по тому у столітті вже 21-му

а так да

Все точно так же.

навіть ортодоксальна церква десь я більш ніж певен на районі ))

ну я маю на увазі що «дружба» по українськи — це просування по карєрі і бенефіти використовуючи звязки.

по нашому по американські зветься networking ))

ЗЫ: работає я провіряв

Для бізнесу це як ракова пухлина

бо тут українці традиційно з притаманною дикунам природою (див. «солом’яні літаки») плутають бізнесовий бездуховний networking та національно соціалістичне «кумовство»

звідси і не має і результату.

і саме звідси і не має результату так само як «солом’яні літаки» не привозять нові блискучі і приємні товари з-за моря хоча технічно усі ритуали виконано правильно

Це не варто порівнювати ні з японським стилем ні з американським.

імєнно! )) отут в точку жму лапу

Підписатись на коментарі