Вчимося керувати FPV-дронами: перші кроки

Дисклеймер: у цьому ґайді ви знайдете базові поради, які допоможуть самостійно навчитися керувати FPV-дронами. Автор матеріалу — цивільний і ділиться особистим досвідом та рекомендаціями для інших цивільних. Будь ласка, під час використання дронів дотримуйтесь всіх актуальних обмежень та правил безпеки.

Для кого ця стаття

Лише для тих, хто нічого не знає про керування FPV-дроном і планує почати вивчати щось про це. Імовірно, дещо корисне знайдуть і ті, хто недавно почав цікавитись темою.

Якщо ж ви вже налітали сотні годин у симуляторі, десятки годин у реальному житті, змінили кілька контролерів тощо, нічого нового тут для вас не буде. Таким досвідченим козакам і козачкам я пропоную одразу спускатись до коментарів та ділитися своїм досвідом.

Можна сказати, що цей ґайд я складаю для себе минулого. Якби я прочитав такий матеріал на початкових етапах зацікавленості темою, то зміг би зберегти десятки годин часу, деякі фінансові ресурси та не засмучуватись через те, що, як показав час, є дрібницями.

Навіщо вчитися керувати FPV-дроном

Неможливо ігнорувати найбільшого слона в кімнаті, а саме — військове застосування цих дронів. Те, що почалось як поодинокі експерименти козаків із підрозділу Signum, сьогодні переросло у справжній конвеєр смерті. Складніше сказати, а що не можна робити за допомогою FPV-дрона, ніж навпаки.

Аеророзвідка? Check.

Мінування? Check.

Знищення цілей будь-якої складності? Check.

Доставлення провіанту та боєприпасів у складнодоступні місця? Check.

І це далеко не весь список можливостей. Утім, а чи є користь від вивчення керування дронами, якщо ви точно певні, що ніколи не опинитесь на війні? Є, і я можу назвати щонайменше дві причини для цього:

1. Навчання може перерости в цікаве хобі. Перш ніж вкотитися у тематику FPV, я боявся, що мені доведеться пересилювати себе. Але доволі скоро я помітив, що очікую настання вечора, щоб включити на фоні якесь відео/музику/подкаст та просто для задоволення літати в симуляторі. Ну і, звісно, політати на реальному дроні мені завжди цікаво.
2. FPV-дрони мають комерційне застосування. Мова про ефектне фільмування різних об’єктів, блогінг, туризм. Надам посилання на кілька прикладів:

• Introducing: FPV drone videos for the Belgian real estate market;
• Madeira | Cinematic FPV.

Айтівці іноді неіронічно жартують, що треба виходити з ІТ. Ось вам приклад, куди можна вийти 🙂

Яке обладнання потрібне

Вивчення пілотування FPV потребує таких складників: спеціальне обладнання, програмне забезпечення, час та терпіння. Обговоримо детальніше кожен аспект.

Контролери

Для початку вам буде достатньо придбати лише FPV-апаратуру (відому також як контролер або пульт). FPV-шолом, монітор, перші дрони та інше не є обов’язковим для старту, але, звичайно, я згадаю про них далі у статті.

Перед кожною покупкою я раджу добре подумати про ваші майбутні плани. Якщо ви впевнені, що не опинитесь на фронті чи не підете в професійний сектор, то й переплачувати за більш якісну техніку на старті точно не треба.

Коли обираєте контролер, звертайте увагу на п’ять характеристик:

📌 Протокол. FPV-апаратура обмінюється командами з дроном за допомогою радіосигналів, які можуть мати різні форми та характеристики. Розумні люди розробили протоколи, які включають набір правил, за якими відбувається комунікація між кількома об’єктами. У світі FPV існує багато протоколів, але сьогодні на українському ринку найпоширеніші два: TBS Crossfire (далі — TBS) та Express LRS (далі — ELRS).

TBS розроблений та підтримується приватною компанією. Він закритий, обмежений у специфічних конфігураціях, але покриває потреби 90% користувачів (навіть військових). Цей протокол є платним і вимагає сертифікації виробника. Тому кількість обладнання, що його використовує, лімітована й дорожча за аналоги. Важливим плюсом TBS є легкість налаштування та використання.

ELRS є творінням опенсорс спільноти, дає змогу зробити будь-які налаштування (навіть ті, що призведуть до невідворотних пошкоджень обладнання) та здатен покрити 100% потреб будь-якого користувача. ERLS безплатний, тому вибір обладнання більший, а ціни — доступніші. До мінусів часто відносять складність використання. Так пишуть і кажуть професіонали у сфері. На своєму досвіді я не можу це підтвердити, але мені й не доводилось робити складні конфігурації.

Загалом не дуже важливо, який з двох протоколів ви оберете для своєї першої апаратури. Це матиме значення для іншого обладнання, яке ви потім плануєте докуповувати до контролера, адже дрон на протоколі ELRS не працюватиме з апаратурою на TBS.

📌 Частота. Більшість цивільних дронів літають на частоті 2.4 ГГц. Також набуває популярності частота 915 МГц. Донедавна вона була поширенішою серед військових, але розвиток засобів РЕБ змушує змінювати й частоти дронів, а отже — й апаратури. Кожна частота має свої плюси та мінуси, однак початківцям я б радив обрати саме 2.4 ГГц, адже в майбутньому буде простіше з добором іншого обладнання.

📌 Потужність передавача. Для FPV-апаратури її вимірюють у міліватах (мВт). Вона починається від 25 мВт і сягає 1000 мВт для вбудованих передавачів та дещо більше — для зовнішніх. Потужність прямо корелює з дальністю, на якій дрон буде ефективно керуватись. Фактор РЕБ не враховую. Для усередненого цивільного застосування вистачає потужності 100 мВт.

Потужність передавача може обмежуватись двома факторами: фізичним та програмним. У першому випадку все впирається в фізичні характеристики передавача, і нічого, окрім його заміни, не допоможе. Проте іноді FPV-апаратура має потужний передавач, але з обмеженням у прошивці. Такі зразки продають для деяких ринків, де діють регуляторні обмеження. Якщо придбаєте такий контролер, то можна встановити прошивку без штучних обмежень.

📌 Формфактор. Існує два найпопулярніші формфактори: геймпадний та боксовий. Апаратури в першому формфакторі нагадують ігрові геймпади. Вони є ергономічнішими, але натомість мають меншу кількість кнопок та перемикачів і нерідко ускладнене під’єднання додаткових модулів. Боксові контролери за формою як невеличка коробка. Вони не такі зручні, але мають більшу кількість кнопок та перемикачів і кращу підтримку додаткових модулів.

📌 Підтримка додаткових модулів. Такі модулі дають змогу наявній апаратурі використовувати інші протоколи та/або частоти. Відомі мені контролери у формфакторі геймпада підтримують під’єднання модулів лише зверху на корпусі. Технічно все працюватиме, але страждає ергономіка. Приклад під’єднаного модуля до контролера TBS Tango.

Боксові апаратури мають можливість встановити модуль у спеціальний відсік. Приклад мого контролера RadioMaster Boxer із зовнішнім модулем ERLS на 915 МГц.

Перейдімо до рекомендацій, проте спершу кілька важливих попереджень і пояснень.

Не спокусіться на пульти, які візуально схожі на запропоновані варіанти, але насправді є пультами до радіокерованих іграшок. Коштують вони значно дешевше і нічого, окрім розчарування, вам не запропонують. Будьте обачні.

Вказані далі ціни взяті з AliExpress у неакційний період. Обирав контролери на протоколі ELRS (окрім одного на TBS). На AliExpress часто продаються апаратури на протоколах CC2500, 4-in-1 за помітно нижчу вартість. Працювати з симуляторами FPV такі контролери будуть, але з реальними дронами ускладнення неминучі.

Окрім цього, я обирав варіанти без елементів живлення. Більшість контролерів можна заживити елементами 18650, 21700, Li-Pol тощо. Тож якщо ви маєте такі, зекономите кілька доларів, а якщо ні — доберіть варіант з допустимою для себе доплатою.

Під час купівлі апаратури доступні різні опції, які позначені символами M1/M2, LBT, Max тощо. Коротко про них:

• М1/М2 вказують на розташування стіку газу (throttle) на контролері. Найпопулярнішим є M2, або лівий стік для газу. Його і раджу обирати. Деякі контролери дають змогу змінити розташування стіків, тож випадкове придбання варіанту М1 іноді можна виправити.
• LBT позначає обмеження потужності вбудованого передавача. Воно зазвичай програмне, і встановлення іншої прошивки дозволяє його позбутись.
• Max/Transparent/etc — означають покращену версію контролера. Покращення не функціональне: це може бути кращий пластик, приємніші стіки, інші кольори або прозорий корпус. Така покупка не дуже раціональна.

Усі рекомендації обладнання я розділив для таких груп: Trainee, Junior, Middle, Senior.

Trainee: хочуть лише спробувати, можуть не завершити навчання, не будуть практикуватись із реальними дронами, не хочуть/не можуть витрачати багато коштів. Рекомендую такі варіанти:

• Вживані пульти зі стартових комплектів. Наприклад, від Aquila16 FPV Kit, Cetus FPV Kit та інших. Такі пульти продаються окремо на OLX та інших торговельних майданчиках за притомні гроші. Вони мають спрощені стіки на потенціометрах з невеликим терміном служби, мінімальну кількість перемикачів, обмежені можливості конфігурації. Під час покупки раджу перевіряти такі пульти на наявність дрифту стіків. Зазвичай вони використовують актуальні протоколи зв’язку та частоти. Приклад моделі такого пульта на нашому ринку — BetaFPV LiteRadio. Придбати можна за ~45 доларів.

• Вживані контролери на застарілих або вузькоспеціалізованих протоколах. Це повноцінні FPV-контролери, які функціонально значно кращі за варіант вище. Вони мають якісніші стіки, іноді на датчиках Холла (система магнітів, без тертя, тут детальніше), багато перемикачів, широкий набір налаштувань. Однак є мінуси: це зазвичай старі зношені апаратури, які відпрацювали тисячі годин. Вони послуговуються старими протоколами зв’язку. Це не впливає на використання їх у симуляторі, але сучасні дрони не будуть працювати з такими контролерами без нового приймача. Найпопулярнішими є моделі виробника FrSky. Коштують 40–60 доларів. Дорожчі брати нераціонально.

Junior: завершать навчання, можливо, будуть практикуватись із реальними дронами, не будуть займатись FPV професійно, готові трохи витратитись. Рекомендую такі варіанти:

• Jumper T Pro. Спеціалісти у сфері вважають його кращим контролером у формфакторі геймпада серед дешевих. Ціна ~85 доларів.
• Jumper T14. Новий популярний контролер, який є дешевшою альтернативою Radiomaster Boxer. Відеопорівняння обох апаратур ви можете переглянути за посиланням. Ціна ~100 доларів.
• RadioMaster Pocket. Змішаний формфактор та збалансовані характеристики. Відеоогляд тут. Ціна ~70 доларів.
• RadioMaster TX12. Легендарна апаратура. Остання версія MKII має стіки на датчиках Холла. Контролер у групі junior лише через ціну, функціонально він кращий за наведені альтернативи, і його часто використовують військові. Ціна ~100 доларів.

Middle: будуть практикуватись із реальними дронами, можливо, займатимуться FPV професійно, готові витратитись. Рекомендую такі варіанти:

• RadioMaster Boxer. Порівняно нова апаратура, яка підкорила серця й розум як аматорів, так і професіоналів. Поєднує всі можливості RadioMaster TX12 та додає функції з дорожчих апаратур. Я маю такий контролер і єдиним мінусом вважаю великі габарити — для середніх рук на межі дискомфорту. Ціна ~160 доларів.
• TBS Tango 2. Формфактор геймпадний. Єдиний контролер у всіх категоріях на протоколі TBS. Ціна — 170 доларів.

Senior: будуть займатись FPV професійно, не мають фінансових обмежень та/або не готові на компроміси. Рекомендую один варіант — RadioMaster TX16s. Функціонально цей контролер може абсолютно все, що і будь-який вищезазначений пристрій, а також має унікальні особливості. Ціна ~200 доларів.

У підсумку цього розділу зазначу, що FPV-апаратура впливає на 20% якості керування дроном, 80% — це ваші навички. Саме тому можна побачити, як професіонали роблять речі на межі уяви, використовуючи не найдорожчі контролери. Також не варто фокусуватись лише на одному контролері. В ідеалі ви маєте розвити свої навички так добре, щоб зміна контролеру потребувала лише кількох годин на адаптацію, після чого ніяк не впливала б на якість польоту.

Шолом/окуляри

Переходити до окулярів/шолому варто лише після того, як ви навчитесь впевнено літати в симуляторах. Немає точної кількості годин, після яких можна переходити, — що один пілот робить за 10 годин, в іншого може потребувати понад 100. Я перейшов на шолом приблизно після 50 годин практики.

Розкажу коротко про різницю між FPV-окулярами та шоломами. Шоломи набагато габаритніші за окуляри та конструктивно мають один екран. Залежно від моделі якість картинки коливається від поганої до нормальної. Зазвичай вони менш функціональні, але є винятки. Головний плюс шоломів — їхня ціна, адже навіть гарні шоломи коштують вдвічі менше ніж окуляри.

FPV-окуляри конструктивно складаються з двох окремих екранів та спеціальних лінз. Якість картинки коливається від нормальної до гарної. Розміри значно компактніші, а ціни — набагато вищі.

Перед рекомендаціями опишу кілька важливих технічних характеристик:

📌 Тип відеосигналу може бути цифровим або аналоговим. Пристрої з першим типом відеосигналу зазвичай працюють на пропрієтарному протоколі виробника, мають можливість шифрування відеосигналу та пропонують якісну картинку з мінімальною кількістю перешкод. Мінус — збільшена вартість.

Пристрої з аналоговим типом відеосигналу віддзеркалюють попередній варіант. Сигнал не шифрований, що є проблемою для військових (можливе перехоплення відеопотоку), не обмежений пропрієтарними протоколами, має відверто посередню якість картинки та навіть за гарних умов страждає від перешкод. Вибір пристроїв з аналоговим відеосигналом значно більший, а ціни — набагато приємніші. Також аналоговий відеосигнал без надмірних втрат передається на значно довшу відстань ніж цифровий.

📌 Приймач буває вбудований у корпус пристрою або ж як окрема плата, яка під’єднується в зовнішній відсік. Перший варіант трапляється в дешевих пристроях, адже в разі несправності приймача його заміна буде значно складнішою, якщо взагалі доцільнішою за купівлю нового пристрою.

Ключовою характеристикою приймача є чутливість, яка вимірюється в dBm та, простими словами, визначає, як добре приймач буде ловити слабкий вхідний відеосигнал. Показник — нелінійний, тобто, наприклад, між −100 dBm та −98dBm різниця майже вдвічі. Самі відеоприймачі шоломів/окулярів працюють на двох основних сьогодні частотах: 5.8 ГГц та 1.3 ГГц.

Зверніть увагу й на кількість підтримуваних каналів. Кожен канал — це можливість швидко змінити приймання відеосигналу на трохи зміщену частоту, наприклад, з каналу 1 на 5800 МГц на канал 2 на 5825 МГц. Це дає змогу уникати перехоплення відеосигналу від дрона.

📌 Антени, які необхідні для роботи приймачів, бувають багатьох видів. Якщо дуже спростити, то всі вони діляться на такі, що приймають сигнал з будь-якої сторони або лише зі сторони, в яку направлені. Що менший кут огляду антени, то, як правило, вона має кращий коефіцієнт посилення, що впливає на якість прийому відеосигналу на дистанції.

Мінусом обмеженого кута є скутість у рухах: достатньо подивитись в іншу сторону — і відеосигнал буде втрачений. Утім, повернення назад відновлює його. Найпопулярніше розв’язання цієї проблеми — під’єднання одразу двох антен: всесторонньої та обмеженої (патч-антена).

Антени мають праву, ліву або лінійну поляризацію. Поляризація антени на вашому шоломі/окулярах має бути такою ж, як на антені відеопередавача вашого дрона.

📌 Характеристики, які дають змогу оцінити якість картинки. Найважливішими є тип матриці дисплея та роздільна здатність. Дешевші пристрої мають IPS та подібні, а дорожчі — OLED. Перевагою другого є кращий HDR та кольоропередавання, відтак в однакових умовах OLED відобразить більше деталей/інформації, що може мати вирішальне значення.

Роздільна здатність починається від ~480×640 px і сягає FullHD у кращих продуктах. Оптимальним вважається HD ~1280×720 для пристроїв на основі аналогового відеосигналу та FullHD для цифрового.

За розмір картинки на екрані шолома та окулярів відповідає FOV (field of view) або ж поле зору, оптимальний показник якого — 45-50 градусів. Наочний приклад: зліва FOV 50 градусів, справа — 42.

📌 Додаткові можливості — некритичні характеристики, наявність яких є бонусом:

• Запис DVR — можливість записувати на SD-карту відеопотік, який отримує ваш шолом/окуляри .
• Додаткове охолодження для лінз окулярів — дасть змогу уникати їхнього запотівання.
• Зверніть увагу на наявність додаткових портів. Не кожен шолом/окуляри мають порт HDMI для зручного під’єднання до комп’ютера, тож доводиться використовувати адаптери для аналогових відеороз’ємів.

Перейдімо до рекомендацій. Розділення на групи аналогічне, як і для FPV-контролерів. Не повторюватиму, хто до яких груп належить, за потреби поверніться в попередній розділ.

Trainee: раджу нічого не купувати й послуговуватись лише екраном вашого комп’ютера.

Junior:

• Eachine EV800D. Доволі габаритний, має скромні характеристики, але як перший FPV-шолом підійде більшості користувачів. Ці шоломи я бачив у школах FPV-пілотів. Ціна ~100 доларів.
• Skyzone Cobra SD. Ключові характеристики — як у попереднього варіанта. Компактніший, кращий FOV. Ціна ~150 доларів.

Middle:

• Skyzone Cobra X. Найкращий шолом у класі з солідними характеристиками. Ціна ~250 доларів.
• Skyzone SKY04O PRO. Найкращі FPV-окуляри серед найдешевших. Мають переваги, притаманні FPV-окулярам, але більшість характеристик на рівні шолома чи вище. Ціна ~360 доларів.

Senior: Skyzone SKY04X PRO. Компактні FPV-окуляри з класними характеристиками та підтримкою цифрового модуля. Фактично цей пристрій може працювати з майже всіма дронами на ринку незалежно від типу сигналу. Необхідні лише відповідні модулі. Ціна ~500 доларів.

Вказуючи ціни, я послуговувався тими самими правилами, що й у попередньому розділі.

Інше обладнання

До цієї категорії належать FPV-монітори та перші справжні дрони.

Я маю понад 100 годин нальотів у симуляторах та 20 годин — на реальних дронах, проте не знайшов, де застосувати FPV-монітори. Утім, окрім зацікавленості у пілотуванні, я також беру участь в одній зі спільнот збирачів FPV-дронів. У цьому ком’юніті чимало людей використовують такі монітори здебільшого для перевірки дронів перед відправленням на фронт або для недовготривалих польотів на малу відстань.

Учасники спільноти мені пояснили, що монітор дає змогу замінити окуляри у вказаних сценаріях. Відповідно можна зекономити й не купувати шолом/окуляри, якщо ваші сценарії прості. Ціни на FPV-монітори з гарними характеристиками починаються з ~50 доларів, що вдвічі дешевше за найпростіший FPV-шолом.

З дронами ситуація складна через чинні в Україні суворі обмеження на польоти. 5-хвилинний політ на стадіоні біля вашої школи має високі шанси закінчитись неприємною розмовою з представниками Національної поліції у кращому випадку. Ситуацій, коли наслідки не обмежувались лише розмовою на місці, на жаль, вистачає.

Значно краща ситуація за межами міст. Можна пробувати літати на своїй ділянці, що значно зменшує ризики зустрічі з поліцією, але не зводить їх до нуля.

Лишається небагато варіантів: заїжджати в якесь глухе поле/ліс, де ви зможете уникати небажаної уваги (утім, це теж порушення чинних обмежень), або отримати дозвіл на польоти на спеціально виділених для цього полігонах. Після недовготривалого вивчення цієї теми я зрозумів, що то доволі складна процедура і я не готовий зараз нею займатись.

Я обрав найпростіший варіант — польоти всередині власного житла на маленькому дроні. Так, керування та відчуття польоту на таких дронах відрізняються від більших апаратів, а площа для маневрів мала. Але краще отримувати таку практику, ніж ніяку.

Маленькі дрони називаються Tiny Whoop. Після них за розмірами йдуть просто Whoop, а далі вже класифікація починається за розмірами пропелерів — 3″, 5″, 7″ і т.д. Вибір Tiny Whoop широкий, але після багатьох оглядів я придбав Mobula 6 від HappyModel. Наразі я налітав недостатньо, щоб надати фінальну оцінку, проте поки ніяких критичних проблем не помітив.

Mobula — це лінійка дронів, у якій є ще Mobula 7 та Mobula 8. У квартирі можна ще в принципі політати на Mobula 7, а ось вже на Mobula 8 складно літати в настільки обмеженому просторі. Річ у тім, що більші дрони страждають від повітряного потоку, який самі й створюють, тож їм потрібно більше повітряного простору для стабільного польоту.

Mobula 6 можна придбати за ~110 доларів. Альтернативи є. Порадити можу Meteor 65 від BetaFPV як аналог Mobula 6 і Meteor 75 відповідно як альтернативу Mobula 7. Коштують вони приблизно однаково, тож дивіться детальніші огляди на кожен.

Симулятор

Існують десятки симуляторів FPV-дронів для всіх поширених платформ та операційних систем. Проте королем у світі FPV-симуляторів без сумніву є Liftoff, який має реалістичну фізику, широкий набір функцій та як бонус — українську локалізацію. Саме його використовують у школах FPV-пілотів. Також вартий уваги симулятор Uncrashed. У багатьох аспектах він поступається Liftoff, але має свої фішки. Якщо хочете обрати лише один — беріть Liftoff.

Я практикуюсь в обох симуляторах. Починав з Liftoff, після досягнення поставлених цілей перейшов на Uncrashed. Суб’єктивно Uncrashed має складніші рівні, тому не рекомендую починати з нього.

Обидва симулятори вимогливі до потужності вашого комп’ютера. Якщо у вас вони працюють незадовільно, то раджу інструмент під назвою Lossless Scaling. Програма дає змогу масштабувати картинку з меншої роздільної здатності з мінімальними втратами. У Steam вона коштує 130 гривень.

Детальніше про Liftoff. Під час першого запуску важливо провести калібрування стіків, інакше ви можете не помітити зайвий рух по одній з осей керування й будете звинувачувати себе під час навчання, хоча проблема не в навичках, а у браку калібруванні. Якщо ви пропустили його на старті, у меню є відповідний пункт. Просто не забудьте!

Також під час першого запуску Liftoff запропонує набір попередніх налаштувань — для новачка чи для досвідченого пілота. Вибір неважливий, раджу потім самостійно оновити налаштування до таких:

Режим бога робить дрон невразливим до падінь і зіткнень. Інформація на екрані містить горизонт, висотомір, центр. Якщо плануєте літати на реальному дроні, раджу спочатку звикати до неї. Джойстики на екрані дадуть вам змогу відстежувати рух стіків, не відволікаючись на контролер. Це налаштування важливе, бо на початку у вас буде значна розбіжність між реальними рухами стіків та вашим сприйняттям їхнього руху.

Шум камери, симуляцію батареї та режим бога рекомендую вимикати лише після навчання.

Важливо призначити кнопку для «Скидання» в підменю «Політ» у меню «Керування» для контролера. Функцію «Скидання» або перезапуск ви будете використовувати дуже часто, тож незручно, якщо вона буде лише на клавіатурі. Це всі необхідні налаштування, перейдімо до польотів.

Як навчатись літати

Перед початком польотів важливо навчитись правильно тримати контролер та стіки. Якщо ви сидите, то контролер не треба розміщувати на столі чи ногах. Він має перебувати тільки у вас у руках, водночас опиратись об тулуб можна. Це важливо, щоб формувати правильну звичку тримання контролера за будь-яких умов.

Правильний захват стіків не менш важливий. Більшість спеціалістів у сфері рекомендують щипковий метод — два пальці на кожен стік — великий і вказівний. Це дає змогу впевненіше контролювати дрон у складних ситуаціях. Описаний захват має такий вигляд.

Навчання у симуляторі є відносно довгим та кропітким процесом. Воно потребуватиме від вас терпіння та міцних нервів. Звісно, у когось все буде виходити краще та швидше, але це не я і, можливо, не ви. Вам, як і мені в минулому, доведеться нервувати, розчаровуватись, зневірюватись, нарешті досягати результату й повторювати це неприємне коло на кожному новому етапі навчання.

У вас може неодноразово виникати думка, що ви просто нездара й нібито треба займатись чимось іншим, але це неправда.

Річ лише у практиці. На деякі етапи я витратив понад 500 спроб і буквально обливався потом, але не зупинявся — і врешті мені все вдавалось. Ще є що вивчати, проте я розумію постфактум, що вже з десяток разів міг кинути процес навчання, якби піддався емоціям. Для вас ця інформація має попереджувальний характер: не зневірюйтесь у собі, ви круті, у вас все вийде!

Просто дайте собі трохи часу. Наприклад, щоб пройти всі рівні режиму навчання, мені потрібно було 8 годин. Вперше я впорався з усіма рівнями на мінімально допустимій якості польоту. Якби існувала поліція дронів, то мене б арештували за таке водіння. Але вдруге я повернувся в цей режим після 50 годин практики й пройшов його майже ідеально за 20 хвилин.

Перед продовженням зроблю відступ. Я небагато знаю про навчання пілотів у школах FPV, однак з того, що мені відомо, вони проходять інший набір трас та мають специфічні задачі для формування потрібних фронту навичок у найкоротший термін. Я фокусуюсь на універсальному шляху, але найдовшому й призначеному для цивільних. Отримані в такий спосіб навички теж будуть корисні фронту, проте час на їхнє отримання більший. Зате безплатно й удома.

Процес навчання рекомендую почати з відповідного режиму, який дасть змогу засвоїти базові навички керування. Далі починається велике вільне «плавання». У Liftoff є купа цікавих трас для проходження. Ми будемо проходити їх саме так, як передбачають розробники симулятора, — братимемо участь у перегонах. Це дасть змогу виробити рефлекторні навички керування дронами та з мінімальною затримкою обробляти швидку зміну обставин та оточення.

Після проходження режиму навчання ви будете базово вміти летіти прямо, повертати, керувати газом та нахилом дрона. Цього достатньо для симулятора, але якщо ви плануєте переходити до керування реальними дронами, то необхідно відпрацювати такі навички, як-от посадка та тримання висоти й горизонту.

Посадка потребує від вас вміння плавно, обережно контролюючи газ, сідати на поверхню. З опису може здатись, що це проста операція, але не відпрацювавши це у симуляторі, ви майже гарантовано вгробите свого дрона в першому ж реальному вильоті.

Хитрість полягає в тому, що ваш дрон не має торкнутись землі до того, як ви вимкнете його (зробите DISARM). Якщо ж він увімкненим досягне землі, то польотний контролер подумає, що наткнувся на перешкоду, й автоматично збільшить оберти моторів, що призведе до відстрибування дрона від поверхні й необхідності заходити на посадку знову. Тому в реальності пілоти плавно підводять дрон близько до землі та вимикають його. Ці маневри можна і треба відпрацювати в симуляторі. Це збереже ваші гроші та нерви в майбутньому.

Тримання висоти та горизонту є важливою навичкою для всіх. FPV-дрон у своєму основному режимі польоту (ACRO) не має стабілізації. Це дає йому змогу робити маневри, які зазвичай блокуються програмно-апаратною стабілізацією звичайних дронів. Але натомість треба постійно контролювати дрон: найменший рух стіка — і він летить кудись в сторону. Те саме стосується утримування висоти, адже дрон не одразу реагує на рух стіка газу.

Для відпрацювання цієї навички корисні дві вправи.

Перша — знайдіть якийсь об’єкт на будь-якому рівні та підлетіть до нього достатньо близько. Відцентруйте дрон щодо цього об’єкта та контролюйте рівень газу й нахил дрона, щоб не втратити об’єкт з горизонту. Я для тренування використовую вітряк, який можна знайти в рівні Short Circuit. Він має яскраву кольорову стрічку, на якій дуже зручно фокусуватись та щодо якої помітно, коли дрон зносить в сторону.

Друга — підніміться високо, зменшіть газ до нуля та почніть користуватись газом незадовго до неминучого контакту з поверхнею. Мета — зупинити падіння й водночас залишитись на приблизно тій самій висоті, де ви почали зупиняти дрон.

Переходимо до участі в перегонах. Опишу алгоритм дій, яким я послуговуюсь під час проходження обраного рівня.

1. У режимі вільного польоту облітати рівень. Це дає змогу отримати загальну картину, приблизно зрозуміти, який тип перегонів тут очікується: короткі та різкі перегони чи довгі спринти. Також так можна оцінити потенційні перешкоди, які, ймовірно, будуть використовуватись як чекпоінти на трасі.
2. Перейти в режим нескінчених перегонів. Спершу варто повільно пройти трасу, вивчаючи всі особливості, і за 5–7 обльотів, коли зазвичай стає зрозуміло, що до чого, можна починати гонитву на час. У цьому режимі перегонів вашими суперниками будуть боти. Найкращим результатом є найшвидший проліт треку, але оскільки перегони нескінченні, то боти постійно покращують результат, чим створюють додатковий стимул. Маркером проходження цього етапу для мене є пролітання щонайменше 30 кіл та перший час у рейтингу. Допускаю й другу позицію, якщо відрив складає лічені мілісекунди.
3. Перейти в режим стандартних перегонів і намагатись прийти першим у гонитві. Цей етап буде простішим, якщо ви досягли успіху в попередньому. Тут неважливо, як класно ви пройшли одне коло, головне — підсумковий результат. Маркером проходження цього етапу є беззаперечне перше місце.
4. Перейти на новий рівень та повторити всі кроки. Уточню, що рівні не відсортовані за складністю. І хоча є підпис про складність, він часто нерелевантний. Моя рекомендація — починати з Short Circuit, а закінчувати Minus Two. Не раджу йти на Minus Two початківцям, бо цей рівень знищить всі залишки нервів, які ви ще не втратили на інших трасах.

Припустимо, що ви дослухались до мого алгоритму та пройшли всі рівні. А що далі? Насправді багато чого. Досвідчені пілоти ніколи не полишають симулятор, адже завжди є чого повчитись. Так, після проходження всіх рівнів можна повторити все в FPV-шоломі/окулярах, вимкнути режим бога, збільшити вагу дрона, що змінить його керованість, вивчати трюки вищого пілотажу. Врешті можна використати свою фантазію та кинути виклик самому собі.

Трохи розкажу про Uncrashed. Цей симулятор пропонує складніші рівні. Зокрема без необхідності купувати додаткове DLC (як у Liftoff) є рівні з рухомими об’єктами, на яких можна відпрацювати цікаві маневри (if you know what I mean).

Ботів у перегонах нема, але ваш основний ворог — це час. Таймінги підібрані так вдало, що мені на деяких трасах потрібно було багато сотень спроб, щоб отримати бронзову медаль, а результат на срібло чи золото й досі здається неможливим. Тому маркером проходження треку я обрав бронзову медаль. І досі є кілька треків, де я не можу її отримати, приходячи на фініш за долі секунди до такої бажаної відмітки. Як бонус до всього написаного — симулятор має кращу графіку, хоча й вимогливішу.

Паралельно з навчанням у симуляторі можна розпочинати польоти на реальних дронах. Рекомендую робити це не раніше, ніж пройдете всі рівні у Liftoff хоча б раз. Також паралельно раджу занурюватись у детальніше вивчення FPV: ознайомитись, із чого вони складаються, які характеристики має кожен складник. Найкраще це робити не одному, а в компанії з іншими любителями FPV.

Для цього можна доєднатись до однієї з ініціатив зі збирання дронів. Я приєднався до Social Drone UA і можу вам радити. Це класне ком’юніті, там можна дізнатися багато цікавого й нового, а якщо будете збирати дрони, то отримаєте максимум зиску з ситуації. Окрім цінних знань, ви приноситимете реальну користь фронту, поставляючи завжди дефіцитні дрони у військо.

Замість висновку

Хочу поділитись деякими корисними ютуб-каналами, які дуже допомогли мені в навчанні.

📌 Є-Дрон — імовірно, найбільший україномовний канал, що спеціалізується на FPV. На каналі розкривають великий спектр тем. Я не втомлююсь повертатись до відео автора знову і знову.

📌 SMAKADRON — автор порівняно нещодавно почав робити навчальні відео, але має великий досвід у темі ще з часів, коли про FPV говорили лише гіки. Я отримав немало корисних порад тут.

📌 Joystick_FPV — в автора цього каналу основні відео — десь як у всіх інших, але є огляди на менш поширене обладнання, а головна фішка — збирання дуже класних нестандартних дронів. Не так багато людей здатні зібрати 14″, 15″, 18″ дрон.

📌 Joshua Bardwell — англомовний канал. Мені припав до душі цей автор, але насправді їх дуже багато, адже FPV-тусовка на Заході розвинена значно краще. Хоча вони там фокусуються лише на цивільному застосуванні, тож ми, українці, зробили свого роду fork.

І це лише вершечок айсберга. Кількість контенту про FPV дуже велика, тож якщо вам не до вподоби надані рекомендації, просто шукайте далі — і ви гарантовано знайдете щось для себе.

Бажаю вам терпіння на цьому важкому, але цікавому шляху з широкими перспективами.

«Нехай проблеми та незгоди не роблять Вам в житті погоди. Хай вам щастить і будьте здорові» ©.