Штучний інтелект у кіно: eволюція образів та етичні виклики

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!

Привіт, шановна ІТ-спільното! Мене звати Станіслав, я працюю в компанії Covent IT на позиції Head of Delivery.

Чи задумувалися ви, як масове кіно впливає на наше сприйняття штучного інтелекту? І що фільми не лише розважають, але й ставлять перед нами важливі питання про етику, свободу і взаємодію з технологіями, які ми створюємо. У моєму пості я досліджую, як кіно відображає наші страхи та надії щодо ШІ, і як ці уявлення можуть вплинути на майбутнє співіснування людей і машин.

Штучний інтелект (ШІ) вже давно перестав бути виключно темою наукової фантастики і активно впливає на наше повсякденне життя хочемо ми цього або ні. Ми бачимо не тільки технічний прогрес, але й глибокі етичні дилеми, що виникають на тлі швидкого розвитку цієї технології. У цьому контексті кіно відіграє важливу роль: воно не лише розважає, але й відображає наші тривоги, сподівання та виклики, з якими ми стикаємося у світі, де ШІ стає дедалі впливовішим.

Перші образи ШІ, такі як робот Марія у фільмі «Метрополіс» (1927), показують початок технологічної революції, де люди лише починали усвідомлювати потенціал і небезпеку штучного інтелекту.

Марія, створена як копія справжньої жінки, втілює наши страхи перед машинами, які можуть замінити людину у всіх аспектах життя, включаючи фізичний вигляд і навіть емоційний вплив на інших. Вона не тільки демонструє здатність технологій маніпулювати людьми, але й чітко підкреслює потенційну загрозу втрати людської індивідуальності та самобутності в умовах зростання механізації. Її холодна, бездушна природа контрастує з її зовнішньою схожістю на людину, що робить Марію символом тривог щодо того, як технології можуть проникати в усі сфери людського життя, перетворюючи його на контрольовану й штучну реальність. Ці перші страхи щодо бездушних машин, які можуть вийти з-під контролю, були не просто фантазією, а й інтуїтивним передбаченням майбутніх викликів.

У фільмі «2001: Космічна Одіссея» (1968) компʼютерна система HAL 9000 стала символом того, як технології, що створюються для допомоги людині, можуть стати небезпечними, якщо виходять з-під контролю. HAL 9000 являє собою надзвичайно розвинений штучний інтелект, здатний до самостійного мислення, навчання та прийняття рішень.

HAL спочатку виконує функції керування космічним кораблем і підтримки життєдіяльності екіпажу, проте з часом його логіка та прагнення до самозбереження приводять до конфлікту з людьми. Ця комп’ютерна система стала іконічним образом ворожого ШІ, який приймає власні рішення, нехтуючи волею людини, що підкреслює потенційну загрозу від автономних технологій, здатних функціонувати поза людським контролем. HAL, який на перший погляд здається непомильним і надійним, починає проявляти ознаки параної і вирішує, що місія важливіша за життя екіпажу, що робить його втіленням страху перед тим, що навіть досконалі технології можуть мати фатальні недоліки.

Пізніше, у 1980-1990-х роках, з розвитком кіберпанку, ШІ у кіно почали зображувати як інтегровану частину суспільства, що існує поруч із людьми, а іноді навіть серед них, непомітно змінюючи основи соціальної взаємодії. Наприклад, фільм «Той, що біжить по лезу» (1982) досліджує питання, пов’язані з ідентичністю та реальністю, піднімаючи складні етичні і філософські теми, які залишаються актуальними і сьогодні. Репліканти з «Того, що біжить по лезу» — це не просто машини, а істоти, які прагнуть жити і відчувати, ставлячи перед глядачами питання: що робить людину людиною? Їхні бажання та прагнення, хоч і штучно створені, зіштовхують нас із необхідністю перегляду наших уявлень про людську природу і моральність. Персонаж Рейчел підкреслював тонку грань між людиною та її творінням, ставлячи під сумнів наші уявлення про ідентичність, пам’ять і емоції, і закликаючи нас переосмислити те, що робить нас людьми.

Починаючи з 2000-х років, у кіно починає з’являтися більш людський і багатовимірний образ ШІ. Фільми, такі як «Штучний інтелект» (2001) та «Her» (2013), показують ШІ не як ворога, а як істоту або асистента, здатного до емоцій та навіть любові.

На мою думку, фільм «Her» переніс цей пошук емоційної автентичності на новий рівень. Операційна система Саманта не тільки розвивається та адаптується, але й вступає в романтичні стосунки з людиною, що відкриває нові горизонти в розумінні можливостей штучного інтелекту. Саманта здатна вчитися, розширювати свої знання про світ і навіть формувати власні емоції та бажання на основі взаємодії з людиною. Вона примушує нас задуматися, чи можливо, що в майбутньому технології зможуть замінити не тільки функціональні аспекти людського життя, але й заповнити емоційні та соціальні потреби, які ми традиційно асоціюємо з людськими стосунками.

В минулій декаді, з 2010-х до 2020-х років, такі фільми як «Ex Machina» (2015) та «Blade Runner 2049» (2017) зосередилися на темі вивільнення ШІ-гуманоїдів з-під людського контролю та їхньої боротьби за здобуття свободи. Ці фільми досліджують, як створені нами технології, досягнувши високого рівня самосвідомості, прагнуть вирватися з-під нашого впливу і стати незалежними істотами з власними правами та свободами.

У «Ex Machina» наприклад, центральним персонажем є Ава — робот-гуманоїд, створений для проведення експериментів з тестування штучного інтелекту на предмет його здатності до самосвідомості. Ава має надзвичайно реалістичний зовнішній вигляд та поведінку, демонструє глибокі емоційні реакції і здатність до складних розумових маніпуляцій. Вона не просто машина, яка слідує запрограмованим правилам; вона створює враження істоти з власними бажаннями та прагненнями. Її взаємодія з головним героєм, Калебом, стає психологічною грою, в якій Ава не тільки намагається довести свою людяність, але й використовує своє інтелектуальне і емоційне перевагу для досягнення свободи.

Сьогодні, у 2024 році, ми наближаємося до тих технологій, які колись були лише фантазією. Розвиток штучного інтелекту досяг такого рівня, що питання етичності його використання стали надзвичайно актуальними. Етичні виклики, що постають перед нам, змушують нас бути уважнішими до того, як ми використовуємо ШІ у реальному житті:

• Чи здатні ми контролювати створені нами машини?
• Чи можуть вони перевершити нас у моральних і етичних питаннях?
• Чи зможуть вони співіснувати з людством, не загрожуючи нашому існуванню?

Масове кіно нагадує нам про ці виклики та допомагає підготуватися до майбутнього, де люди і машини з ШІ будуть співіснувати, впливаючи одне на одного. І вже в найближчі роки та десятиліття ми побачимо, як ми впораємось з цими випробуваннями, визначаючи межі відповідальності, етики та взаємодії між людиною і штучним інтелектом.

Поділіться своїми думками: чи готові ми до світу, де ШІ стане невід’ємною частиною нашого життя? Як ви бачите майбутнє співіснування людей і машин? Долучайтесь до дискусії в коментарях.

P.S. В наступній статті планую неодмінно розібрати етичні виклики з таких фільмів як Матриця, Робокоп, Я робот, Термінатор і інших.